Ухвала

від 17.09.2015 по справі 810/5910/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/5910/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Скрипка І. М. Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

17 вересня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Беспалова О. О.

суддів: Грибан І. О., Губської О. А.

за участю секретаря: Тур В. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 липня 2015 р. у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Бондарев» до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «ТД "Бондарев» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.06.2013 року № 0000882200.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 9 грудня 2014 року, відмовлено у задоволенні позову.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26 травня 2015 року постанова Київського окружного адміністративного суду та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду скасовані, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 20 липня 2015 р. адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою позовні вимоги залишити без задоволення, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Торговий дім "Бондарев" з питань дотримання вимог податкового законодавства при формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Тероль" за період з 01.09.2012 р. по 30.09.2012 р.

За наслідками перевірки складено акт від 28.05.2013 р. № 200-22/32783520, згідно висновків якого встановлено порушення позивачем п. п. 201.1, 201.6 ст. 201 ПК України, що призвело до заниження зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 70833 грн.

На підставі висновків акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.06.2013 р. № 0000882200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 106250 грн., з яких - 70833 грн. за основним платежем та 35417 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Приписами п. 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З огляду на вищезазначені норми, колегія суддів дотримується позиції, що необхідною умовою для віднесення сплачених цін за товари (послуги) до валових витрат та сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість і зменшення, таким чином, розміру податку на прибуток є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Господарські операції для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналогічної позиції дотримується Вищий адміністративний суд України, який зазначає, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Так вирішуючи питання про правомірність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів встановила наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 3 вересня 2012 року між ТОВ «Торговий дім «Бондарев» (замовник) та ТОВ «Тероль» (виконавець) укладено договір про надання маркетингових послуг № 03/09-12 (а. с. 58-59 Т. 1), за умовами якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується надати послуги з проведення маркетингових досліджень за напрямками, що цікавлять замовника, а замовник - прийняти та оплатити виконану роботу.

Дослідження має проводитися в м. Київ та Київській області. Предметом договору є дослідження ринку рекреаційної нерухомості м. Києва та Київської області.

При здачі результатів досліджень сторони складають у 2-х примірниках акт здачі-приймання роботи. Вартість виконання роботи складає 425000 грн., в тому числі податок на додану вартість - 70833,33 грн.

Оплата здійснюється у національній валюті України в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця.

25 грудня 2012 року між ТОВ «Торговий дім «Бондарев» та ТОВ «Тероль» укладено угоду про внесення змін (доповнень) до договору № 03/09-12 про надання маркетингових послуг від 3 вересня 2012 року, якою внесено зміни у пункт договору щодо оплати робіт, а саме: сторони передбачили, що розрахунок проводиться шляхом видачі замовником простого векселя виконавцю на загальну вартість продукції, робіт, послуг за договором, з такими ознаками: вексель простий, векселедавець (емітент): товариство з обмеженою відповідальністю «Торговій Дім «Бондарев», строк платежу за векселем - не раніше 10 червня 2013 року.

Матеріали справи містять наступні документи, що підтверджують виконання контрагентом позивача своїх зобов'язань за вказаним договором: акт здачі - прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000035 від 28 вересня 2012 року (а. с. 63 Т. 1); податкову накладну № 63 від 28 вересня 2012 року на загальну суму 425000,00 грн. (а. с. 64 Т. 1); звіт про дослідження ринку рекреаційної нерухомості м. Києва та Київської області (а. с. 14-131 Т. 3); акт приймання - передачі простого векселя від 25.12.2012 р. за договором № 03/09-12 від 3 вересня 2012 року (а. с. 60 Т. 1); банківську виписку від 07 лютого 2013 року про перерахування на користь контрагента 26100, 00 грн. (а. с. 65 Т. 1); платіжне доручення № 273 від 12 червня 2013 року на суму 398900, 00 грн. (а. с. 10 Т. 3); матеріали досліджень ринку рекреаційної нерухомості м. Києва та Київської області (а. с. 14 - 131 Т. 3).

Всупереч існуючим первинним документам, відповідач прийшов до висновку, про відсутність факту реального здійснення господарських операцій позивача з контрагентом на підставі двох актів податкового органу про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Тероль», про що зазначено на сторінках акту перевірки.

В свою чергу, суд першої інстанції справедливо взяв до уваги судову справу № 826/7703/13-а, предметом якої була відмова податкового органу у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2012 року ТОВ «Тероль», вирішеної на користь ТОВ «Тероль» (а. с. 71-74 Т. 1).

З метою доказування руху активів в процесі господарської діяльності за наслідками спірних правовідносин позивачем було надано до суду першої інстанції: договір оренди від 01.11.2012 р. № 01/11, укладений позивачем із ТОВ «СПД плюс» (майно, яке надано в оренду, розташоване за адресою: Київська область, смт. Бородянка, пров. Залізничний, 1) (а. с. 132-133 Т. 1); попередній договір від 21.11.2012 р. та договір оренди нерухомого майна № 01/13-1 від 15.01.2013 р. із ТОВ «Промметінвест» (м. Київ, вул. Прирічна, 11) ( а. с. 126-131 Т. 1); договір оренди нерухомого майна від 01.03.2013 р. № 16-100213, укладений з ПП ТФ «Антошка» (Київська область, м. Бровари, вулиця Незалежності, 3) (а. с. 140-144 Т. 1); договір зберігання від 01.04.2013 р. № 01/04-13 із ТОВ «Фоззі-Фуд» (зберігання майна поклажодавця здійснювалось за адресою: м. Київ, бульвар Чоколовський, 6) (а. с. 145-146 Т. 1).

Матеріали справи місять витяги про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а. с. 147-184 Т. 1).

Достовірність наданих документів та умови, за яких вони були складені, в порядку ч. 2 ст. 71 КАС України не спростовано відповідачем.

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та апеляційним судом відхиляються.

Згідно статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення в частині його оскарження відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 липня 2015 р. у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Бондарев» до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 липня 2015 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя О. О. Беспалов Суддя І. О. Грибан Суддя О. А. Губська

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Губська О.А.

Грибан І.О.