Ухвала

від 16.12.2014 по справі 817/2297/14

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Дорошенко Н.О.

Суддя-доповідач:Майор Г.І.

УХВАЛА

іменем України

"16" грудня 2014 р. Справа № 817/2297/14

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Майора Г.І.

суддів: Бучик А.Ю.

Шевчук С.М.,

при секретарі Витрикузі В.П. ,

за участю представника Дубровицького міського голови та Дубровицької міської ради Столярець М.М., представника прокуратури Слівінського О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Депутата Дубровицької міської ради шостого скликання Краглевича Віктора Васильовича на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "13" жовтня 2014 р. у справі за позовом Депутата Дубровицької міської ради шостого скликання Краглевича Віктора Васильовича до Дубровицького міського голови Кузьмича Адама Леонідовича, Приватного нотаріуса Дубровицького районного нотаріального округу ОСОБА_8, Дубровицького районного управління юстицїі в особі Реєстраційної служби, Державної реєстраційної служби України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Дубровицької міської ради Рівненської області , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: ОСОБА_9, Приватного підприємства "Експертбудсервіс", Рівненської товарної біржі про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинення певних дій,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2014 року депутат Дубровицької міської ради шостого скликання Краглевич Віктор Васильович звернувся до Дубровицького районного суду Рівненської області як місцевого адміністративного суду з адміністративним позовом до Дубровицького міського голови Кузьмича Адама Леонідовича, Приватного нотаріуса Дубровицького районного нотаріального округу ОСОБА_8, Дубровицього районного управління юстиції в особі Реєстраційної служби, Державної реєстраційної служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Дубровицька міська рада, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_9, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватне підприємство "Експертбудсервіс", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Рівненська товарна біржа, про визнання дій протиправними, про скасування рішення та зобов'язання вчинення певних дій.

За змістом позовних вимог позивач просив:

1. Визнати протиправними дії Дубровицького міського голови Кузьмича Адама Леонідовича в частині оплати послуг за договором № 60/09 на проведення незалежної оцінки від 16.09.2013, укладеним між Дубровицькою міською радою та Приватним підприємством "Експертбудсервіс".

2. Визнати протиправними дії Дубровицького міського голови Кузьмича Адама Леонідовича в частині затвердження висновку про вартість майна від 18.10.2013 , складеного Приватним підприємством "Експертбудсервіс".

3. Визнати протиправними дії Дубровицького міського голови Кузьмича Адама Леонідовича в частині затвердження протоколу № 77-11/13-Н проведення аукціону від 15.11.2013.

4. Визнати протиправними дії Дубровицького міського голови Кузьмича Адама Леонідовича в частині підписання від імені Дубровицької міської ради договору купівлі-продажу нерухомого майна, підписаного між Дубровицькою міською радою та ОСОБА_9 від 29.01.2014, посвідченого приватним нотаріусом Дубровицького районного нотаріального округу Рівненської області ОСОБА_8 (свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю НОМЕР_2, зареєстрованого у реєстрі за № 78.

5. Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 29.01.2014 №4466355 (про державну реєстрацію ОСОБА_9 (паспорт серії НОМЕР_3, виданий Дубровицьким РВ УМВС України в Рівненській області 21.12.2011, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) власником нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 151,55 кв.м.), прийняте приватним нотаріусом Дубровицького районного нотаріального округу Рівненської області ОСОБА_8 (свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю НОМЕР_2, як державним реєстратором прав на нерухоме майно.

6. Зобов'язати ОСОБА_8 (АДРЕСА_3, свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю НОМЕР_2 та Дубровицьке районне управління юстиції (місцезнаходження: 34100 Рівненська обл., Дубровицький район, м. Дубровиця, вул. Нова,15, ідентифікаційний код юридичної особи 26406314) в особі Реєстраційної служби внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про скасування державної реєстрації прав та їх обтяжень від 29.01.2014 №4466355 (про державну реєстрацію ОСОБА_9 (паспорт серії НОМЕР_3, виданий Дубровицьким РВ УМВС України в Рівненській області 21.12.2011, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) власником нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 151,55 кв.м.), проведеної приватним нотаріусом Дубровицького районного нотаріального округу Рівненської області ОСОБА_8 (свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю НОМЕР_2, як державним реєстратором прав на нерухоме майно.

7. Зобов'язати Державну реєстраційну службу України (місцезнаходження: 02002 м.Київ, вул. М.Раскової,15, ідентифікаційний код юридичної особи 37508344) та Дубровицьке районне управління юстиції (місцезнаходження: 34100 Рівненська обл., Дубровицький район, м. Дубровиця, вул. Нова,15, ідентифікаційний код юридичної особи 26406314) в особі Реєстраційної служби зареєструвати за територіальною громадою міста Дубровиці в особі Дубровицької міської ради (місцезнаходження: 34100 Рівненська обл., Дубровицький район, м. Дубровиця, вул. Воробинська,4, ідентифікаційний код юридичної особи 05390997) право власності на наступне майно:

Частина підвального приміщення готелю "ІНФОРМАЦІЯ_1" за адресою АДРЕСА_2, відповідно до експлікації підвалу: приміщення № 1 - 39,3 кв.м., приміщення № 2 - 15,8 кв.м., приміщення № 3 - 36,3 кв.м., приміщення № 23 - 35,9 кв.м., приміщення № 24 - 13,9 кв.м., частина приміщення № 25 (коридор) - 10,35 кв.м., загальною площею 151,55 кв.м.

Ухвалою Дубровицького районного суду Рівненської області від 16.07.2014 адміністративну справу № 560/784/14-а передано по підсудності на розгляд Рівненському окружному адміністративному суду

.Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 13.10.2014 року провадження у справі в частині позовних вимог №№1-4 закрито.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2014 року в позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищевказане рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги. В апеляційній скарзі розивач посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Колегія суддів враховуючи те, що сторони та треті особи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, а розгляд справи вже відкладався за клопотанням позивача та положення частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе розглядати справу за відсутності представників сторін та третіх осіб, які не прибули в судове засідання.

Заслухавши пояснення представника Дубровицького міського голови, Дубровицької міської ради та прокурора, розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Вирішуючи адміністративний спір за позовними вимогами Депутата Дубровицької міської рад шостого скликання Краглевича Віктора Васильовича про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 29.01.2014 № 4466355 (про державну реєстрацію ОСОБА_9 власником нежитлових приміщень), про зобов'язання приватного нотаріуса ОСОБА_8 та Дубровицького районного управління юстиції в особі Реєстраційної служби внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про скасування державної реєстрації прав та їх обтяжень від 29.01.2014 (про державну реєстрацію ОСОБА_9 власником нежитлових приміщень), про зобов'язання Державної реєстраційної служби України та Дубровицького районного управління юстиції в особі Реєстраційної служби зареєструвати за територіальною громадою міста Дубровиці в особі Дубровицької міської ради право власності на обумовлене вище нерухоме майно, суд враховує таке.

Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації, та їх обтяжень визначені Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" N 1952-IV від 01.07.2004, зі змінами та доповненнями (далі - Закон N 1952-IV).

Засади державної реєстрації прав визначені в статті 3 Закону N 1952-IV, відповідно до частин 1-3 якої державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Частиною п'ятою цієї статті встановлено, що державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом. Державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в порядку черговості надходження заяв.

Державна реєстрація прав власності, реєстрація яких проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчиняється така дія.

Державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчинено таку дію.

Згідно з частиною шостою цієї статті будь-які правочини щодо нерухомого майна (відчуження, управління, іпотека тощо) вчиняються, якщо право власності чи інше речове право на таке майно зареєстровано згідно з вимогами цього Закону, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті та статтею 4-1 цього Закону.

Статтею 6 Закону N 1952-IV визначено, що систему органів державної реєстрації прав становлять:

Міністерство юстиції України;

центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав;

органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку (далі - органи державної реєстрації прав).

Відповідно до статті 8 Закону N 1952-IV орган державної реєстрації прав:

1) проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації;

2) забезпечує ведення Державного реєстру прав;

3) надає інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом;

4) забезпечує облік безхазяйного нерухомого майна;

5) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами України.

Відповідно до статті 9 Закону N 1952-IV державним реєстратором може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж юридичної роботи не менш як два роки. У випадку, передбаченому цим Законом, державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.

Державний реєстратор:

1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:

відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом);

відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень;

відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах;

наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону;

наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав;

2) приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав;

3) відкриває і закриває розділи Державного реєстру прав, вносить до них відповідні записи;

4) веде реєстраційні справи щодо об'єктів нерухомого майна;

5) присвоює реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна під час проведення державної реєстрації;

6) видає свідоцтво про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;

7) надає інформацію з Державного реєстру прав або відмовляє у її наданні у випадках, передбачених цим Законом;

8) у разі потреби вимагає подання передбачених законодавством додаткових документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень;

8-1) під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та зареєстровані в установленому порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент реєстрації законодавства проводили таку реєстрацію, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених цим Законом відомостей про правонабувача або про нерухоме майно. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, до яких надійшов запит, зобов'язані безоплатно в установленому законодавством порядку протягом трьох робочих днів надати державному реєстратору відповідну інформацію, зокрема щодо зареєстрованих речових прав на нерухоме майно, у тому числі земельні ділянки;

9) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами України.

Нотаріус як спеціальний суб'єкт здійснює функції державного реєстратора, крім передбачених пунктами 4 і 6 частини другої статті 9 цього Закону.

Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2013 № 607/5 "Про заходи до взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб", зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.04.2013 за № 534/23066, встановлено випадки коли державна реєстрація речових прав на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно проводяться державними реєстраторами прав на нерухоме майно Укрдержреєстру. До таких випадків віднесено реєстрацію права власності або інших речових прав на нерухоме майно, що виникають на підставі рішень судів, що набрали законної сили, де однією із сторін є юридична особа, та/або інший суб'єкт господарювання, та/або фізична особа - підприємець (крім випадків державної реєстрації права власності на підставі рішень судів у справах про спадкування); на підставі договорів іпотеки, що містять застереження про задоволення вимог іпотекодержателя; на підприємства як єдині майнові комплекси; на новосформовані земельні ділянки лісогосподарського, природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного призначення, водного та природно-заповідного фонду загальною площею понад 1 га; на земельні ділянки загальною площею понад 1 га, які відводяться за рахунок земель лісогосподарського, природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного призначення, водного та природно-заповідного фонду (у тому числі із зміною цільового призначення); на підставі договорів про інвестування та/або договорів про спільну діяльність, однією із сторін у яких є держава в особі органу управління майном або територіальна громада в особі відповідного органу місцевого самоврядування або підприємства, установи, організації державної чи комунальної форми власності (крім випадків державної реєстрації права власності на об'єкти житлової нерухомості за фізичними особами); на об'єкти нерухомого майна загальною площею понад 5000 кв. метрів, що розташовані на земельній ділянці.

В усіх інших випадках державна реєстрація, скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, інші реєстраційні дії проводяться структурними підрозділами територіальних органів Мін'юсту (територіальні управління юстиції місцем знаходження нерухомого майна), що забезпечують реалізацію повноважень Укрдержреєстру в порядку та у спосіб, визначений законодавством.

Відповідно до частини першої статті 19 Закону N 1952-IV державна реєстрація прав проводиться на підставі:

1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом;

2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону;

3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді;

4) державних актів на право власності або постійного користування на мельну ділянку у випадках, встановлених законом;

5) рішень судів, що набрали законної сили;

6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Підставою для державної реєстрації права власності на нерухоме майно за ОСОБА_9 слугував укладений в установленому порядку договір купівлі-продажу нерухомого майна від 29.01.2014, посвідчений приватним нотаріусом Дубровицького районного нотаріального округу ОСОБА_8, зареєстрований за № 78. Обумовлений правочин відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 Цивільного кодексу України, вчинений у письмовій формі відповідно до статті 208 цього Кодексу, посвідчений нотаріально відповідно до приписів статті 657 цього Кодексу. На час вирішення судом даного адміністративного спору правомірність договору купівлі-продажу ніким не оспорена, у встановленому законом порядку договір купівлі-продажу недійсним не визнано, що сторонами та прокурором не заперечується. Встановлення недійсності цивільно-правового правочину не належить до предмета доказування в адміністративній справі. Відтак, договір купівлі-продажу від 29.01.2014 підтверджує перехід права власності на нерухоме майно від Дубровицької міської ради до ОСОБА_9 та слугував належною підставою для державної реєстрації нотаріусом права власності на нерухоме майно за ОСОБА_9 у відповідності до частини 9 статті 15 Закону N 1952-IV, якою встановлено, що державна реєстрація прав, їх обтяжень у результаті вчинення нотаріальної дії (надання відмови в ній) проводиться одночасно з вчиненням такої дії.

В ході судового розгляду адміністративної справи позивачем та прокурором не підтверджено протиправності рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за ОСОБА_9 та не доведено неправомірності дій нотаріуса як державного реєстратора.

За встановлених обставин позовна вимога про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 29.01.2014 №4466355 (про державну реєстрацію ОСОБА_9 власником нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 151,55 кв.м.), прийняте приватним нотаріусом Дубровицького районного нотаріального округу Рівненської області ОСОБА_8, не відповідає встановленим судом фактичним обставинам справи, не підтверджена належними та допустимими доказами, а тому до задоволення не підлягає.

Що стосується позовної вимоги про зобов'язання приватного нотаріуса ОСОБА_8 та Дубровицького районного управління юстиції в особі Реєстраційної служби внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про скасування державної реєстрації прав та їх обтяжень, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 26 Закону N 1952-IV записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Водночас, відповідно до частини сьомої статті 16 Закону N 1952-IV державна реєстрація прав проводиться на підставі заяви власника, іншого правонабувача, сторони правочину, за яким виникло право, уповноваженої ними особи або державного кадастрового реєстратора у випадках, передбачених цим Законом.

Процедуру прийняття і розгляду заяв щодо внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно визначено Порядком прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 12.12.2011 № 3502/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України за № 1429/20167 від 12.12.2011.

Відповідно до пункту 2.1 зазначеного Порядку передбачено, що для внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав та скасування записів Державного реєстру прав заявник подає органові державної реєстрації прав, державним реєстратором якого було проведено державну реєстрацію прав, або нотаріусові, яким проведено державну реєстрацію прав, заяву та документи, визначені цим Порядком.

Таким чином, запис про скасування державної реєстрації прав вноситься тим органом державної реєстрації прав або нотаріусом, яким проведено цю державну реєстрацію прав.

Окрім того, згідно з чинним законодавством (частина 2 статті 25 Закону N 1952-IV, пункт 41 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 № 1141) визначено, що запис про скасування державної реєстрації прав до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вноситься лише на підставі судового рішення, що набрало законної сили, про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, тобто обов'язок щодо скасування реєстрації прав виникає лише на підставі рішення суду про скасування реєстрації прав, яке разом з відповідною заявою подається до органу державної реєстрації прав чи нотаріуса.

З огляду на наведене, позовна вимога про зобов'язння приватного нотаріуса ОСОБА_8 та Дубровицького районного управління юстиції в особі Реєстраційної служби внести до Державного реєстру запис про скасування державної реєстрації прав не грунтується на приписах матеріального закону, а тому до задоволення не підлягає.

Що стосується позовної вимоги про зобов'язання Державної реєстраційної служби України та Дубровицького районного управління юстиції в особі Реєстраційної служби зареєструвати право власності на нерухоме майно за територіальною громадою міста Дубровиці в особі Дубровицької міської ради, суд зазначає таке.

Відповідно до частини четвертою статті 9 Закону N 1952-IV державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації.

Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора, пов'язану з проведенням державної реєстрації прав, забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Як зазначено вище, відповідно до частини сьомої статті 16 Закону N 1952-IV державна реєстрація прав проводиться на підставі заяви власника, іншого правонабувача, сторони правочину, за яким виникло право, уповноваженої ними особи або державного кадастрового реєстратора у випадках, передбачених цим Законом.

Форми заяв у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та обтяжень і вимоги до їх заповнення затверджені наказом Міністерства юстиції України від 17.04.2012 № 595/5 "Про впорядкування відносин, пов'язаних із державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.04.2012 за № 590/20903.

Процедуру проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав визначено Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 № 868.

Отже, діючим законодавством України визначено процедуру державної реєстрації речових прав на нерухоме майно органами державної реєстрації прав за заявницьким принципом.

За відсутності звернення у встановленому законодавством порядку до відповідної реєстраційної служби за місцезнаходженням нерухомого майна державний реєстратор не вправі переглядати документи та/або приймати будь-яке рішення щодо реєстрації.

Для проведення державної реєстрації прав заявник повинен звернутися до органу державної реєстрації прав із заявою встановленої форми про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, до якої додаються оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень; копії цих документів, засвідчені в установленому порядку; документи, що підтверджують оплату послуг з державної реєстрації прав та їх обтяжень (стаття 16 Закону N 1952-IV).

За правилами статті 9 Закону N 1952-IV, встановлення відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень і прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації виключно належить до повноважень державного реєстратора.

При цьому, державний реєстратор наділений повноваженнями самостійно приймати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації, (частина 4 статті 9 цього Закону).

Таким чином, при проведенні державної реєстрації прав та їх обтяжень державний реєстратор відповідно до встановленого Законом N 1952-IV порядку рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації приймає на власний адміністративний розсуд, тобто має певні дискреційні повноваження.

Як випливає зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями розуміються повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим з даних обставин.

Суд не може підміняти собою чи перебирати на себе функції суб'єктів владних повноважень у сфері адміністративного управління. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в захисті прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.

Таким чином, позовна вимога про зобов'язання Державної реєстраційної служби України та Дубровицького районного управління юстиції в особі Реєстраційної служби зареєструвати право власності на нерухоме майно є формою втручання в дискреційні повноваження відповідачів, виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому до задоволення не підлягає.

Окрім вищенаведеного, оцінюючи доводи позивача, що він як депутат міської ради наділений правом представництва інтересів територіальної громади в суді, суд враховує таке.

Позивач Краглевич Віктор Васильович є депутатом Дубровицької міської ради Рівненської області шостого скликання (2010-2015), що підтверджується відповідним посвідченням (а.с.41 т.1).

Відповідно до статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" N280/97-ВР від 21.05.1997, зі змінами та доповненнями (далі Закон N280/97-ВР), місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

В статті 1 Закону N 280/97-ВР визначено, що територіальна громада - жителі, об'єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об'єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр.

Представницький орган місцевого самоврядування - виборний орган (рада), який складається з депутатів і відповідно до закону наділяється правом представляти інтереси територіальної громади і приймати від її імені рішення.

Таким чином, Законом N 280/97-ВР встановлено, що правом представляти інтереси територіальної громади відповідно до закону наділяється відповідна рада.

Відповідно до п.п.14, 15 ч.4 ст.42 Закону N 280/97-ВР сільський, селищний, міський голова представляє територіальну громаду, раду та її виконавчий комітет у відносинах з державними органами, іншими органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності, громадянами, а також у міжнародних відносинах відповідно до законодавства; звертається до суду щодо визнання незаконними актів інших органів місцевого самоврядування, місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, які обмежують права та інтереси територіальної громади, а також повноваження ради та її органів.

Права позивача як депутата місцевої ради регламентовані в ст.49 Закону N 280/97-ВР, якою встановлено, що депутат представляє інтереси всієї територіальної громади, має всю повноту прав, що забезпечують його активну участь у діяльності ради та утворюваних нею органів, несе обов'язки перед виборцями, радою та її органами, виконує їх доручення. Депутат, крім секретаря ради, повинен входити до складу однієї з постійних комісій ради.

На час сесій, засідань постійних комісій рад, а також для здійснення депутатських повноважень в інших, передбачених законом випадках, депутат звільняється від виконання виробничих або службових обов'язків з відшкодуванням йому середнього заробітку за основним місцем роботи та інших витрат, пов'язаних з депутатською діяльністю, за рахунок відповідного місцевого бюджету.

Депутат зобов'язаний брати участь у роботі сесій ради, засідань постійної та інших комісій ради, до складу яких його обрано.

У разі пропуску депутатом протягом року більше половини пленарних засідань ради або засідань постійної комісії, невиконання ним без поважних причин рішень і доручень ради та її органів відповідна рада може звернутися до виборців з пропозицією про відкликання такого депутата у встановленому законом порядку.

Депутат має право ухвального голосу з усіх питань, які розглядаються на сесіях ради, а також на засіданнях постійної та інших комісій ради, до складу яких його обрано.

Депутат має право звернутися із запитом до керівників ради та її органів, сільського, селищного, міського голови, керівників органів, підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, розташованих або зареєстрованих на відповідній території, а депутат міської (міста обласного значення), районної, обласної ради - також до голови місцевої державної адміністрації з питань, віднесених до відання ради.

Орган або посадова особа, до яких звернено запит, зобов'язані дати усну чи письмову відповідь на запит на сесії ради у строки і в порядку, встановлені радою відповідно до закону. За результатами розгляду запиту рада приймає рішення.

Пропозиції і зауваження, висловлені депутатами на сесії ради, або передані в письмовій формі головуючому на сесії, розглядаються радою чи за її дорученням постійними комісіями ради або надсилаються на розгляд підзвітним і підконтрольним їй органам та посадовим особам, які зобов'язані розглянути ці пропозиції і зауваження у строки, встановлені радою, і про вжиті заходи повідомити депутатові та раді.

Депутат має право знайомитися з будь-якими офіційними документами, які зберігаються у відповідних органах місцевого самоврядування, та робити виписки, копіювання цих документів.

Права депутата місцевої ради у виборчому окрузі регламентовані в статті 11 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" N 93-IV від 11.07.2002, зі змінами та доповненнями (далі Закон N 93-IV), відповідно до якої у виборчому окрузі депутат місцевої ради має право:

1) офіційно представляти виборців свого виборчого округу та інтереси територіальної громади в місцевих органах виконавчої влади, відповідних органах місцевого самоврядування, підприємствах, установах і організаціях незалежно від форми власності з питань, що належать до відання органів місцевого самоврядування відповідного рівня;

2) брати участь з правом дорадчого голосу у засіданнях інших місцевих рад та їх органів, загальних зборах громадян за місцем проживання, засіданнях органів самоорганізації населення, що проводяться в межах території його виборчого округу;

3) порушувати перед органами і організаціями, передбаченими пунктом 1 частини першої цієї статті, та їх посадовими особами, а також керівниками правоохоронних та контролюючих органів питання, що зачіпають інтереси виборців, та вимагати їх вирішення;

4) доступу до засобів масової інформації комунальної форми власності з метою оприлюднення результатів власної депутатської діяльності та інформування про роботу ради в порядку, встановленому відповідною радою;

5) вносити на розгляд органів і організацій, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, та їх посадових осіб пропозиції з питань, пов'язаних з його депутатськими повноваженнями у виборчому окрузі відповідно до закону, брати участь у їх розгляді.

При здійсненні депутатських повноважень депутат місцевої ради має також право:

1) на депутатське звернення, депутатський запит, депутатське запитання;

2) на невідкладний прийом;

3) вимагати усунення порушень законності і встановлення правового порядку.

Депутат місцевої ради є відповідальним перед виборцями свого виборчого округу і їм підзвітним. У своїй роботі у виборчому окрузі взаємодіє з органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, органами самоорганізації населення, трудовими колективами, об'єднаннями громадян.

Права депутата місцевої ради у раді та її органах визначені в статті 19 Закону N 93-IV, відповідно до якої депутат місцевої ради користується правом ухвального голосу з усіх питань, що розглядаються на засіданнях ради та її органів, до складу яких він входить. Депутат місцевої ради набуває права ухвального голосу з моменту визнання його повноважень.

Кожний депутат місцевої ради у раді та її органах, до складу яких він входить, має один голос. Депутат місцевої ради, який не входить до складу відповідного органу ради, може брати участь у його роботі з правом дорадчого голосу.

Депутат місцевої ради має право:

1) обирати і бути обраним до органів відповідної ради;

2) офіційно представляти виборців у відповідній раді та її органах;

3) пропонувати питання для розгляду їх радою та її органами;

4) вносити пропозиції і зауваження до порядку денного засідань ради та її органів, порядку розгляду обговорюваних питань та їх суті;

5) вносити на розгляд ради та її органів пропозиції з питань, пов'язаних з його депутатською діяльністю;

6) вносити на розгляд ради та її органів проекти рішень з питань, що належать до їх відання, поправки до них;

7) висловлюватися щодо персонального складу утворюваних радою органів і кандидатур посадових осіб, які обираються, призначаються або затверджуються радою;

8) порушувати питання про недовіру сільському, селищному, міському голові, розпуск органів, утворених радою, та звільнення посадових осіб місцевого самоврядування;

9) брати участь у дебатах, звертатися із запитами, ставити запитання доповідачам, співдоповідачам, головуючому на засіданні;

10) вносити пропозиції про заслуховування на пленарному засіданні ради звіту чи інформації будь-якого органу або посадової особи, підзвітних чи підконтрольних раді, а також з питань, що віднесені до компетенції ради, інших органів і посадових осіб, які діють на її території;

11) порушувати в раді та її органах питання про необхідність перевірки роботи підзвітних та підконтрольних раді органів, підприємств, установ, організацій;

12) виступати з обґрунтуванням своїх пропозицій та з мотивів голосування, давати довідки;

13) ознайомлюватися з текстами виступів у стенограмах чи протоколах засідань ради та її органів до їх опублікування;

14) оголошувати на засіданнях ради та її органів тексти звернень, заяв, пропозицій громадян або їх об'єднань, якщо вони мають суспільне значення;

15) об'єднуватися з іншими депутатами місцевої ради в депутатські групи, фракції, які діють відповідно до регламенту ради.

Депутат місцевої ради може передати головуючому тексти свого невиголошеного виступу, пропозицій і зауважень з обговорюваного питання для включення до протоколу засідання ради або її органу, в якому він бере участь.

Порядок реалізації зазначених прав депутатів місцевих рад визначається цим Законом, іншими законами України, які регулюють діяльність місцевих рад та їх органів, а також регламентом відповідної ради.

Системний аналіз вищевказаних норм законодавства дає підстави для висновку, що депутат місцевої ради представляє інтереси територіальної громади, виборців у відповідному виборчому окрузі та в раді.

У відносинах з державними органами, іншими органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності, громадянами, а також у міжнародних відносинах відповідно до законодавства територіальну громаду, раду та її виконавчий комітет представляє сільський, селищний, міський голова, який має право звертатись до суду щодо визнання незаконними актів інших органів місцевого самоврядування, місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, які обмежують права та інтереси територіальної громади, а також повноваження ради та її органів.

Звертаючись до суду з даним адміністративним позовом, позивач зазначає, що є самостійним об'єктом судового захисту в адміністративному судочинстві та об'єктом інших засобів правової охорони прав та інтересів територіальної громади.

З цього приводу суд зазначає, що право депутата місцевої ради вимагати усунення порушення законності регламентоване в статті 15 Закону N 93-IV, якою встановлено, що депутат місцевої ради як представник інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу у разі виявлення порушення прав та законних інтересів громадян або інших порушень законності має право вимагати припинення порушень, а в необхідних випадках звернутися до відповідних місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб, а також до правоохоронних і контролюючих органів та їх керівників з вимогою вжити заходів щодо припинення порушень законності.

У разі виявлення порушення законності депутат місцевої ради має право на депутатське звернення до керівників відповідних правоохоронних чи контролюючих органів.

Місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, об'єднання громадян, керівники підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, до яких звернувся депутат місцевої ради, зобов'язані негайно вжити заходів до усунення порушення, а в разі необхідності - до притягнення винних до відповідальності з наступним інформуванням про це депутата місцевої ради.

У разі невжиття відповідних заходів посадові особи місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та керівники правоохоронних і контролюючих органів, до яких звернувся депутат місцевої ради, несуть адміністративну або кримінальну відповідальність, встановлену законом.

Таким чином, законом встановлено, в який спосіб може діяти депутат місцевої ради в разі виявлення порушень прав та законних інтересів територіальної громади, виборців, при цьому закон не наділяє депутата місцевої ради правом одноособово звертатися до суду з позовом щодо захисту таких прав та інтересів територіальної громади.

В спірній ситуації Дубровицька міська рада не уповноважувала депутата міської ради Краглевича В.В. на звернення до суду з адміністративним позовом на захист прав та інтересів територіальної громади та Дубровицької міської ради.

За визначенням, наведеним в ст.3 КАС України, позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

З наведених норм права випливає, що позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права та інтереси діями, бездіяльністю чи рішенням суб'єкта владних повноважень. Проте, такі дії, бездіяльність чи рішення повинні породжувати, змінювати або припиняти права та обов'язки позивача у сфері публічно-правових відносин. Суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин. Визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, право або законний інтерес якої порушені цим рішенням.

Депутат місцевої ради не є особою, якій законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб в судовому порядку (відповідно до статей 60-61 КАС України).

Правовідносини, з приводу яких пред'явлено даний адміністративний позов, не стосуються безпосередньо позивача, а відтак оскаржувані дії та рішення не могли спричинити порушення прав та законних інтересів позивача у публічно-правовій сфері.

Що стосується доводів позивача та прокурора про законодавчу заборону приватизації захисних споруд цивільного захисту населення, слід зазначити таке.

Відповідно до Інструкції щодо утримання захисних споруд цивільної оборони у мирний час, затвердженої наказом Міністерства надзвичайних ситуацій України N 653 від 09.10.2006, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.11.2006 за № 1180/13054, захисні споруди призначені для укриття населення від засобів масового ураження в особливий період та надзвичайних ситуацій у мирний час та є основним видом колективного захисту населення.

Проектування нового будівництва або реконструкція захисних споруд здійснюється за державними будівельними нормами В 2.2.5-97 "Захисні споруди цивільної оборони", затверджені наказом Держкоммістобудування України від 08.07.97 N 106 (далі - ДБН В 2.2.5-97). Об'єкти або приміщення, що пристосовуються під захисні споруди, в усіх випадках мають відповідати вимогам цих норм.

Закінчені будівництвом або реконструйовані захисні споруди приймаються в експлуатацію та утримуються у мирний час згідно з вимогами ДБН А. 3.1-9-2000 "Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом захисних споруд цивільної оборони та їх утримання", які затверджені наказом Держбуду України від 13.10.2000 N 229 (далі - ДБН А. 3.1-9-2000).

Статус захисної споруди, її основні технічні характеристики визначаються паспортом сховища (протирадіаційного укриття) (додаток 1), підписаним керівником експлуатуючої організації і представником управління (відділу) з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту міста (району).

Керівники підприємств, установ та організацій, незалежно від форм власності та господарювання, на балансі яких знаходяться захисні споруди, забезпечують їх належний технічний стан і готовність до укриття населення.

Дослідженням технічного паспорта на громадський будинок готель по АДРЕСА_2 встановлено, що підвальне приміщення є частиною зазначеної будівлі, при цьому наявність об'єкта цивільного захисту в технічній документації не відображено (а.с.178-187 т.2).

За даними регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області в реєстрі об'єктів державної власності, які входять до сфери управління органу приватизації, захисна споруда, розташована в підвальному приміщенні готелю "ІНФОРМАЦІЯ_1", не обліковується (а.с.210 т.2).

Відповідно до повідомлення управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації від 19.09.2014 № 1071/04-02/14, в базі даних документального обліку за адресою: АДРЕСА_2 обліковане приміщення, що пристосовується для розміщення протирадіаційного укриття № 65043 місткістю 200 осіб, площею 375 кв.м., вбудоване в будівлю, прийняту в експлуатацію 1981 року.

Акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію об'єкта цивільного захисту, гарантійний паспорт-сертифікат на об'єкт, який видавався генеральним підрядником, в управлінні з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення облдержадміністрації відсутні (а.с.212 т.2).

В ході судового розгляду справи сторонами та прокурором не надано, а судом не встановлено документально підтверджених даних щодо визначення статусу спірної частини підвального приміщення готелю "ІНФОРМАЦІЯ_1" як захисного укриття.

Разом з тим, за даними Дубровицької районної державної адміністрації підвальне приміщення готелю "ІНФОРМАЦІЯ_1" обліковується як об'єкт цивільної оборони, а саме як протирадіаційне укриття загальною площею 375,0 кв.м., що підтверджується обліковою карткою протирадіаційного укриття № 65043 від 20.12.1982. Про зазначені обставини Дубровицькою районною державною адміністрацією було повідомлено прокурора Дубровицького району листом від 03.06.2014 за №вих.337/1-14 з метою звернення до суду з позовом про скасування рішення Дубровицької міської ради від 11.07.2013 № 748 "Про перелік нерухомого майна комунальної власності міста, що підлягає приватизації у 2013-2014 роках" (а.с.124,125 т.2).

Відповідно до ч.3 ст.2 Закону N 2171-XII будівлі (споруди, приміщення) приватизуються разом з розташованими в них об'єктами приватизації, крім випадків відмови покупця від приватизації будівлі (споруди, приміщення), в якій розташований об'єкт, що приватизується шляхом викупу, або якщо на це немає прямої заборони відповідно Фонду державного майна України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи місцевої Ради відповідного рівня.

Не можуть бути об'єктами малої приватизації будівлі (споруди, приміщення) або їх окремі частини, які становлять національну, культурну та історичну цінність і перебувають під охороною держави, захисні споруди цивільного захисту, та будівлі (споруди, приміщення) або їх окремі частини, де розміщуються бібліотеки, книгарні та державні видавництва, заклади охорони здоров'я системи екстреної медичної допомоги.

За наявності заборони на приватизацію будівлі (споруди, приміщення), в якій розташований об'єкт приватизації, або у разі відмови покупця від приватизації будівлі (споруди, приміщення), в якій розташований об'єкт, що приватизується шляхом викупу, зазначені будівлі (споруди, приміщення) передаються у встановленому порядку власникам приватизованих об'єктів в оренду на строк не менш як десять років.

У разі розташування захисної споруди цивільного захисту в будівлі (споруді, приміщенні), що приватизується, або на земельній ділянці, що приватизується разом з об'єктом нерухомості, покупець бере на себе зобов'язання здійснювати заходи, спрямовані на збереження захисної споруди цивільного захисту.

Таким чином, Закон України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" забороняє приватизацію захисних споруд цивільного захисту. Разом з тим, підвальне приміщення готелю "ІНФОРМАЦІЯ_1" загальною площею згідно з експлікацією до технічного паспорта 519,8 кв.м., не є самостійною спорудою цивільного захисту, площа якої відповідно до облікових даних Дубровицької районної державної адміністрації в межах цього підвального приміщення становить 375,0 кв.м. (без визначення такого приміщення в натурі).

У разі розташування захисної споруди цивільного захисту в будівлі (споруді, приміщенні), що приватизується, або на земельній ділянці, що приватизується разом з об'єктом нерухомості, що має місце в даному випадку, закон не забороняє приватизацію відповідних об'єктів, а встановлює спеціальні вимоги до договорів купівлі-продажу в частині обов'язку покупця здійснювати заходи, спрямовані на збереження захисної споруди цивільного захисту. Разом з тим, як зазначалося вище, договір купівлі-продажу від 29.01.2014 на даний час є чинним і його правомірність ніким не оспорена.

За таких обставин доводи позивача та прокурора не впливають на оцінку правомірності державної реєстрації права власності на підставі нотаріальної дії.

Крім цього, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до статті 1 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-XII від 05.11.1991, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими Радами, їх виконавчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, посадовими особами та громадянами здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.

Пунктом 4 частини 1 статті 6 Закону України "Про прокуратуру" в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що органи прокуратури України вживають заходів до порушення закону, від кого б вони не виходили, поновлення порушених прав і притягнення у встановленому законом порядку до відповідальності осіб, які допустили ці порушення.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 19 Закону України "Про прокуратуру" в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, предметом нагляду за додержанням і застосуванням законів є відповідність актів, які видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, вимогам Конституції України і чинним законам.

Повноваження прокурора при здійсненні прокурорського нагляду передбачені статтею 20 Закону України "Про прокуратуру" в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, відповідно до якої при виявленні порушень закону прокурор у межах своєї компетенції має право:

1) вносити подання;

2) у встановленому законом порядку ініціювати притягнення особи до дисциплінарної, адміністративної відповідальності, складати протокол про адміністративне правопорушення та починати досудове розслідування;

3) звертатися до суду в передбачених законом випадках.

При цьому, відповідно до частини п'ятої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, у разі відхилення подання в цілому чи частково або неповідомлення прокурора про результати розгляду подання, а також якщо подання не вносилося, прокурор може звернутися до суду щодо:

1) визнання незаконним нормативно-правового акта відповідного органу повністю чи в окремій його частині;

2) визнання протиправним рішення чи окремих його положень і щодо скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень;

3) визнання протиправними дій чи бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії або утриматися від вчинення певних дій.

Таким чином, прокурор в разі виявлення порушень закону наділений правом оскаржити в судовому порядку нормативно-правовий акт, рішення чи окремі його положення, дії чи бездіяльність відповідного органу.

Прокурор вказував на можливі порушення при приватизації, покликався на незаконність рішення Дубровицької міської ради № 748 від 11.07.2013, яким спірне нежитлове приміщення включено до переліку об'єктів комунальної власності міста, що підлягає приватизації шляхом аукціону, а також зазначав про невідповідність вимогам закону договору купівлі-продажу від 29.01.2014. Разом з тим, в судовому порядку правомірність приватизації об'єкта комунальної власності прокурором не оскаржена; позови щодо визнання недійсним цивільно-правового правочину та щодо визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування прокурором не подано.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 29.01.2014 № 4466355 про державну реєстрацію ОСОБА_9 власником нежитлових приміщень; про зобов'язання приватного нотаріуса ОСОБА_8 та Дубровицького районного управління юстиції в особі Реєстраційної служби внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про скасування державної реєстрації прав та їх обтяжень від 29.01.2014 про державну реєстрацію ОСОБА_9 власником нежитлових приміщень; про зобов'язання Державної реєстраційної служби України та Дубровицького районного управління юстиції в особі Реєстраційної служби зареєструвати за територіальною громадою міста Дубровиці в особі Дубровицької міської ради право власності на обумовлене вище нерухоме майно, - не підтверджені належними та допустимими доказами, не грунтуються на матеріальному законі, а тому правомірно відмовив у задоволенні позову.

Відповідно до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції. Постанова суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів уважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, відповідає матеріалам справи та чинному законодавству, а підстави для задоволення апеляційної скарги депутата Дубровицької міської ради шостого скликання Краглевича Віктора Васильовича відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Депутата Дубровицької міської ради шостого скликання Краглевича Віктора Васильовича залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "13" жовтня 2014 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Г.І. Майор

судді: А.Ю.Бучик

С.М. Шевчук

Повний текст cудового рішення виготовлено "19" грудня 2014 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу Депутат Дубровицької міської ради шостого скликання Краглевич Віктор Васильович вул.Б.Шведа,6,м.Дубровиця,Дубровицький район, Рівненська область,34100

3-6 - відповідачам: Дубровицький міський голова Кузьмич Адам Леонідович вул. Воробинська,4,м.Дубровиця,Дубровицький район, Рівненська область,34100 Приватний нотаріус Дубровицького районного нотаріального округу ОСОБА_8 АДРЕСА_3 Дубровицьке районне управління юстицїі в особі Реєстраційної служби вул. Нова,15,м.Дубровиця,Дубровицький район, Рівненська область,34100 Державна реєстраційна служба України вул. Марини Раскової,15,м.Київ,01001

7-третій особі: Дубровицька міська рада Рівненської області - вул. Воробинська, 4,м.Дубровиця,Рівненська область,34100,

8-10 -ОСОБА_9 - АДРЕСА_1

Приватне підприємство "Експертбудсервіс", Рівненська товарна біржа

11-13- прок.Дубровицького р-ну, м.Рівне, Жит.обл.

,