Рішення

від 16.12.2014 по справі 914/2775/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.12.2014 р. Справа № 914/2775/14

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернаціональна Транспортна Експедиційна Компанія", м.Львів

до відповідача : Фізичної особи-підприємця Ковалика Володимира Васильовича, м.Львів

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Істерн Беверідж Трейдінг», м. Вишневе, Київська область

про відшкодування збитків у розмірі 227 807,45 грн.

Суддя Мороз Н.В.

Суддя Мазовіта А. Б.

Суддя Щигельська О. І.

При секретарі М. Потикевич

Представники:

Від позивача: Балабанова Л. М.

Від відповідача: Ковалик В.В., Гасяк Я. В.

Від третьої особи: Унгурян Н. І.

Суть спору:

Позовну заяву подано Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтернаціональна Транспортна Експедиційна Компанія", м. Львів до Фізичної особи-підприємця Ковалика Володимира Васильовича, м. Львів за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Істерн Беверідж Трейдінг», м. Вишневе, Київська область про відшкодування збитків у розмірі 227 807,45 грн.

Ухвалою суду від 04.08.2014р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 19.08.2014р.

Для об'єктивного та всестороннього вирішення спору, 02.09.2014р. розгляд справи відкладався з підстав, наведених у відповідній ухвалі суду. В судовому засіданні 16.09.2014р. оголошувалась перерва, про що представники сторін ознайомлені під розписку.

Ухвалою суду від 30.09.2014р. відкладено розгляд справи та продовжено строк вирішення спору до 20.10.2014р. В судовому засіданні 09.10.2014р. оголошувалась перерва, про що представники сторін ознайомлені під розписку.

Ухвалою суду від 20.10.2014р. призначено колегіальний розгляд справи у складі трьох суддів та відкладено розгляд справи.

13.11.2014р. та 25.11.2014р. оголошувались перерви, про що представники сторін ознайомлені під розписку.

Клопотанням від 06.10.2014р. відповідач просив залучити до участі у справі, у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Приходька Юрія Миколайовича, оскільки рішення у даній справі може безпосередньо вплинути на його права та обов'язки.

Відповідно ст.27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або ініціативи господарського суду. У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі.

Пунктом 1.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011р. роз'яснено, ГПК передбачає можливість участі в судовому процесі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на предмет спору, якщо рішення господарського суду зі спору може вплинути на права та обов'язки цієї особи щодо однієї із сторін (стаття 27 ГПК). Така третя особа виступає в процесі на стороні позивача або відповідача - у залежності від того, з ким із них у неї існують (або існували) певні правові відносини.

Вирішуючи питання про залучення третьої особи, суд враховує, чи є у цієї особи юридичний інтерес у даній справі, суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому.

Суд звертає увагу, що відповідач звернувся із завою про залучення Приходька Ю. М. як третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача , однак представник позивача в судовому засіданні заперечував існування між Приходьком Ю.М. та позивачем будь-яких правових відносин.

Розглянувши подане клопотання, враховуючи заяву Приходька Ю.М. та надані ним письмові пояснення, суд не вбачає підстав для залучення Приходька Ю.М. до участі у даній справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

11.11.2014р. через канцелярію господарського суду відповідачем подано клопотання про залишення позову без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України, у зв'язку з неподанням позивачем обґрунтованого розрахунку стягуваної суми позовних вимог.

Однак, дане клопотання судом до уваги не приймається у зв'язку з відсутністю обставин, які б зумовили залишення позову без розгляду відповідно до ст.81 ГПК України. Суд звертає увагу заявника, що стягувана сума збитків вбачається із акту виявлення понаднормового бою/нестачі при прийманні товару від 21.05.2014р. Крім того, поданими через канцелярію суду 30.10.2014р. поясненнями третьої особи про відшкодування збитків обгрунтовано та пояснюється, яким чином проводився розрахунок недостачі товару (втрати вантажу).

Окрім того, 11.11.2014р. представником відповідача в порядку ст.38 ГПК України, подано клопотання про витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернаціональна Транспортна Експедиційна Компанія" заявки на перевезення вантажу складену в порядку та на умовах, які встановлені договором від 20.12.2013р. про надання послуг з перевезення вантажів №13/12/20. Проте, суд зазначає, що ухвалами від 19.08.2014р., 02.09.2014р. та 30.09.2014р. суд витребовував заявку на перевезення вантажу від 15.05.2014р., проте така заявка позивачем надана не була.

В судових засіданнях представник позивача позов підтримав з мотивів, зазначених у позовній заяві, поясненнях. Ствердив, зокрема, що між ТзОВ «ІТЕК» і ФОП Ковалик В.В. укладено договір про надання послуг по перевезенню вантажів № 13/12/20 від 20.12.2013 р.. На виконання договору відповідач 15.05.2014р. отримав заявку (замовлення) від ТзОВ «ІТЕК» на перевезення вантажу по маршруту смт. Малинівка - м.Львів і прийняв цю заявку до виконання, скерував водія Приходька Ю.М. на автомобілі Сканія R113М державний номерний знак ВС6395ВВ, який належить ФОП Ковалик В.В з напівпричепом державний номерний знак ВС8115ХХ, у смт. Малинівка Харківської області на ТОВ «ЛГЗ «Прайм» для отримання вантажу. На підставі товарно-транспортної накладної серії 01ААБФ 60 перевізник отримав для перевезення лікеро - горілчаних виробів на суму 512513, 60грн.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди частину вантажу було знищено (бій більше норми, брак, недостача, без акцизних марок). Після доставки вантажу на адресу вантажоодержувача (Львівської філії ТОВ «Істерн беверідж Трейдінг» - м. Львів) під час приймання товару було виявлено нестачу вантажу /понаднормативний бій в кількості 9954 пляшок на загальну суму 227807,45грн., про що 21.05.2014р. складено акт комісією у складі представників вантажоодержувача і представника відповідача - водія Приходько Ю.М. Вимогу позивача про відшкодування збитків відповідач залишив без задоволення.

Представник відповідача позов заперечив з мотивів, зазначених у запереченнях. Визнавши факт укладення між сторонами договору від 20.12.2013р., посилається на відсутність між сторонами відносин спрямованих на його виконання, оскільки ФОП Ковалик В.В. не отримував від ТзОВ «ІТЕК», не підписував та не відправляв цьому товариству будь-яких заявок на перевезення вантажу за вказаним маршрутом протягом травня 2014р. Відповідно до даних, які зазначені в товарно-транспортній накладній на переміщення алкогольних напоїв серія 01ААБФ № 211160 від 15.05.2014 р., яка міститься в матеріалах справи, відправником є ТзОВ "ЛГЗ Прайм"; одержувачем є ТзОВ "Істерн Беверідж Трейдінг"; а перевізником є сам позивач - ТзОВ "ІТЕК"; водій - Приходько Ю. Відповідач перевізником не визначався. Ствердив, що підписи Приходька Ю. в товарно-транспортній накладній серія 01ААБФ № 211160 від 15.05.2014 р. та в актах від 21.05.2014р., значно відрізняються від тих Приходька Ю., які містяться в інших товарно-транспортних накладних (від 02.04.2014р. та від 07.04.2014р.) по інших договорах перевезення, що дає підстави вважати їх підробленими. Окрім цього, товарно-транспортна накладна на переміщення серія 01ААБФ № 211160 від 15.05.2014 р., не відповідає вимогам п. п.2.1., 2.3. Інструкції, оскільки у ній не заповнені графи посади особи, яка отримала вантаж, підпис отримувача вантажу, часу прибуття, вибуття, простою, кількість відвантаженої та прийнятої спиртопродукції. Внаслідок ДТП кількість недостачі, згідно з актом від 17.05.2014 р., становила 3399 пляшок , які були безпосередньо побиті внаслідок ДТП. Відтак, розмір збитку вважає недоведеним, просить у позові відмовити.

Представник третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору позов підтримав з мотивів, зазначених у поясненнях. Ствердив, зокрема, що 01.04.2014 р. між ТОВ «ІБТ» (клієнт) та ТОВ «ІТЕК» (експедитор) укладено договір №598/14 надання транспортно-експедиційних послуг для перевезення вантажів автомобільним транспортом, згідно із яким експедитор бере на себе зобов'язання за винагороду і за рахунок клієнта надавати останньому транспортно-експедиційні послуги та організовувати перевезення вантажів автомобільним транспортом. 15.05.2014р. водій відповідача Приходько Ю. за товарно-транспортною накладною серії АБФ №211160 прийняв для перевезення вантаж на загальну суму 512513,60 грн. 21.05.2014р. при прийманні товару по кількості та якості на Львівській філії ТОВ «ІБТ» на підставі видаткової накладної №РК-0000311 від 15.05.2014р. та товарно-транспортної накладної серії ААБФ №211160 від 15.05.2014р. було складно акт виявлення понаднормового бою/нестачі прийманні товару на загальну суму 227807,45 грн. 27.05.2014р. ТОВ «ІБТ» звернулося до ТОВ «ІТЕК» із вимогою відшкодувати збитки та перерахувати 227807,45 грн., що складає вартість бою. Станом на 12.09.2014р. позивачем сплачено частину вартості знищеного товару, а саме: 181854,44 грн.

Крім того, 10.11.2014р. на адресу господарського суду Львівської області надійшла заява третьої особи без самостійних вимог на предмет спору від 21.10.2014р. про розподіл судових витрат пов"язаних з явкою представника Хомякова С. М. до суду.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

10.04.2014 р. між ТзОВ «Істерн Беверідж Трейдінг» (покупець) та ТзОВ «Лікеро-горілчаний завод «Прайм» був укладений договір поставки № 10/04- 2014 котрий передбачає перехід права власності на товар (ризик випадкової загибелі чи пошкодження) до покупця - ТзОВ "ІБТ" одночасно з прийняттям такого товару перевізником покупця (п.п. 6.8.-6.9. договору).

01.04.2014 р. між ТзОВ «Інтернаціональна транспортна експедиційна компанія» та ТзОВ «Істерн Беверідж Трейдінг» (вантажовідправник) було укладено договір про надання транспортно - експедиційних послуг для перевезення вантажів автомобільним транспортом № 598/14, згідно якого ТзОВ «ІТЕК» бере на себе зобов'язання за винагороду і за рахунок ТзОВ «ІБТ» надавати останньому транспортно-експедиційні послуги та організовувати перевезення вантажів автомобільним транспортом. Відповідно до пунктів 2.1., 2.3. договору ТзОВ «ІТЕК» за дорученням ТзОВ «ІБТ» і на підставі його заявок укладає від свого імені договори перевезення з третіми особами на умовах, що випливають із заявок ТзОВ «ІБТ». Більш того, відповідно до п.5.3. договору експедитор несе повну матеріальну відповідальність за втрату, нестачу, пошкодження вантажу під час його транспортування в повному обсязі (окрім встановленої норми бою для конкретного виду вантажу, якщо така норма встановлена законодавством, або за письмовою домовленістю сторін), що перевозиться (кожного окремого перевезення) в цінах, зазначених у відповідній накладній на пошкоджений/втрачений вантаж.

20.12.2013р. між ТзОВ «Інтернаціональна транспортна експедиційна компанія» і Фізичною особою - підприємцем Коваликом Володимиром Васильовичем укладено договір про надання послуг по перевезенню вантажів № 13/12/20, згідно із яким ФОП Ковалик В.В. зобов'язується приймати і доставляти ввірені йому вантажі у встановлений сторонами строк відповідно до заявок замовника, які містять інформацію, необхідну для виконання перевізником своїх зобов'язань за цим договором. ФОП Ковалик В.В. зобов'язується власними силами і засобами приймати і доставляти ввірені йому позивачем вантажі до пунктів призначення у встановлений сторонами строк, а ТзОВ «ІТЕК» у свою чергу зобов'язується оплатити надані Коваликом В.В. послуги, а саме, встановлену договором плату за перевезення. У п. 1.3. договору сторони домовилися про те, що безумовне прийняття до виконання перевізником заявки на перевезення вантажу підтверджується ним шляхом надання замовникові за допомогою факсимільного або електронного зв'язку заявки із підписом керівника перевізника і відбитком його печатки (за наявності) або складанням товарно-транспортної накладної відповідно до вимог законодавства. Відповідно до п.1.5. договору, відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення, складення і підписання товарно-транспортної накладної. З цього моменту перевізник несе ризик випадкової втрати або ушкодження ввіреного йому вантажу. Відповідно до п.1.6., відповідальність перевізника за збереження вантажу припиняється з моменту його передачі (видачі) вантажоодержувачу за місцем доставки (в пункті призначення). Пунктом 3.1. договору встановлено, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає. Основні умови приймання вантажу до перевезення, що викладені і узгоджені сторонами у п.1.4. договору, вимагають складання і підписання товарно-транспортної накладної, яка засвідчує, що перевізник перевірив асортимент та кількість вантажу згідно зазначених в товарно-супровідній документації тарних місць, а також упаковку вантажу за візуальним оглядом та погоджується на прийняття його до перевезення. Сторони домовились, що перевізник підписує товарно-транспортну накладну лише за умови відсутності у нього претензій щодо кількості та асортименту вантажу, а також щодо упаковки вантажу на предмет її ушкоджень, течії, бою та ін.

15.05.2014р. позивач отримав заявку від ТзОВ «Істерн Беверідж Трейдінг» про організацію перевезення вантажу (лікеро-горілчаних виробів). На підставі вказаної заявки позивач організував перевезення вантажу з смт. Малинівка до м. Львова силами відповідача. Факт надання позивачем відповідачу заявки на перевезення вантажу та її повернення підписаною, позивачу не був доведений суду у встановленому порядку належними доказами. Однак, зазначене не спростовує існування між сторонами договірних відносин з приводу перевезення вантажу 15.05.2014р. в силу п.1.3. договору від 20.12.2013р. №13/12/20, згідно із яким не лише підписана заявка, а й складання товарно-транспортної накладної є підставою для перевезення вантажу.

Зі сторони відповідача перевезення вантажу здійснював водій Приходько Ю.М. - 09.04.1981 р.н., паспорт МА №580554 виданий Радехівським РВ ЛМУ УМВС у Львівській області 18.11.1997 р., який в травні 2014р. працював водієм у ФОП Ковалика В.В., що підтверджується трудовим договором від 11.07.2011 р. і трудовою книжкою. Та обставина, що Приходько Ю.М. був зазначений в акті як водій перевізника - ТзОВ «ІТЕК», зазначеної обставини (існування трудових відносин з ФОП Ковалик В.В.) не спростовує, а такий запис був здійснений у відповідності до договору №598/14 від 01.04.2014р. між позивачем і третьою особою, згідно із яким саме відповідач забезпечує транспортно-експедиційне обслуговування третьої особи. Перевезення вантажу здійснювалось транспортним засобом Scania R113М державний номерний знак ВС6395ВВ з напівпричепом VAN HOOL державний номерний знак ВС8115ХХ, що належать Ковалику В.В. на праві власності.

Відповідно до ч.ч.2, 3. ст. 909 ЦК України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Зазначене відповідає і приписам ст. 307 ГК України. Згідно ч. ч. 5, 6 ст. 306 ГК України, загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів визначаються цим кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Відповідно до ч. 1, абз. 3 ч. 2 ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів для водія є посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством. Пунктом 1 Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу у внутрішньому сполученні, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 № 207, визначено документи, які слід мати водію перевізника для надання послуг з перевезення вантажу на договірних умовах, зокрема, у випадку надання послуг з перевезення вантажу на договірних умовах - оформлену товарно-транспортну накладну.

Відповідно до вимог п.1 глави I Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 р. №363, товарно-транспортна накладна є єдиним для всіх учасників транспортного процесу юридичним документом, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Пунктом 11.5 глави 11 Правил визначено, що після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її примірники. Згідно ст. 15 Статуту автомобільного транспорту УРСР, затвердженого Постановою Ради Міністрів УРСР №401 від 27.06.1969р., приймання вантажів до перевезення від вантажовідправника засвідчується підписом водія-експедитора в усіх примірниках товарно-транспортного документа.

Водій відповідача Приходько Ю.М на підставі товарно - транспортної накладної 01ААБФ № 211160 від 15.05.2014 р. прийняв від ТОВ «ЛГЗ «Прайм» (смт. Малинівка) товар (лікеро-горілчані вироби) загальною вартістю 512513, 60 грн. для перевезення за маршрутом: смт. Малинівка Харківської області ТОВ «ЛГЗ «Прайм» - м. Львів ТОВ «Істерн Беверідж Трейдінг». Посилання відповідача на неналежне заповнення товарно-транспортної накладної, зокрема, невказання повних даних про товар, посади та підписів осіб, що прийняли чи відвантажили товар, час прибуття, вибуття, простою тощо носять формальний характер та не спростовують факту отримання відповідачем для перевезення зазначеного вантажу у зазначеній кількості.

З матеріалів справи вбачається, що транспортний засіб прибув під завантаження визначеного товару для перевезення його за визначеним маршрутом у дату та на умовах, вказаних у заявці вантажовідправника, що підтверджує ознайомленість відповідача із умовами перевезення даного вантажу. Заявою від 06.10.2014р., яка надійшла на адресу господарського суду 07.10.2014р. водій Приходько Ю.М. визнав, що 15.05.2014 р. виконував розпорядження ФОП Ковалика В.В. і прийняв до перевезення вантаж (горілчані вироби) на складі ТОВ «ЛГЗ «Прайм», про що поставив свій підпис у складеній товарно-транспортній накладній серії 01ААБФ №211160.

Зазначеним спростовуються посилання відповідача на відсутність домовленості із позивачем на перевезення зазначеного вантажу на умовах договору від 20.12.2013 р. та ймовірну підробку підпису Приходька Ю.М. у товарно-транспортній накладній.

Виходячи з наведеного, можна зробити висновок, що Приходько Ю.М., який перебував у трудових відносинах з перевізником - ФОП Коваликом В.Я., підписавши 15.05.2014р. від імені перевізника товарно-транспортну накладну серії 01ААБФ №211160, підтвердив укладення договору перевезення лікеро-горілчаних виробів (вантажу) за маршрутом: смт. Малинівка Харківська область (ТзОВ «ЛГЗ «Прайм») до м. Львів (ТзОВ «ІБТ»).

На порушення правил упакування, закріплення вантажу тощо при завантаженні продукції сторони не посилались.

15.05.2014 р. у процесі перевезення даного вантажу Приходько Ю.М., потрапив у дорожньо-транспортну пригоду, в ході якої було пошкоджено лікеро-горілчані вироби, що підтверджується постановою Великобагачівського районного суду Полтавської області у справі №525/659/14-п (провадження № 3/525/267/2014) від 25.06.2014 р., якою водія автомобіля Opel - Забару М.М. було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення та даного ДТП. Після оформлення ДТП, 17.05.2014 р. Приходько Ю.М., Забара М.М., Бирко А.М. (водій ТзОВ «ІТЕК») та ін. на місці ДТП було складено акт; в автомобільний тягач БАР д.н.з. ВС2266СТ з причепом д.н.з. ВС9903ХТ, який належить на праві власності ТзОВ "ІТЕК", було перевантажено з пошкодженого автомобіля загальну кількість пляшок: 18897 шт., а некондинційних пляшок (без акцизних марок, забруднених, з пошкодженими етикетками, тощо), в загальній кількості 664 пляшок. Відтак, загальна кількість усіх пляшок, які були перезавантажені в автомобіль ТзОВ "ІТЕК" становила 19561 шт. Кількість недостачі, згідно з актом від 17.05.2014 р., становила 3399 пляшок, які були безпосередньо побиті внаслідок ДТП.

21.05.2014 р. при прийманні товару по кількості та якості на Львівській філії ТОВ «ІБТ» на підставі видаткової накладної №РР-0000311 від 15.05.2014 р. та товарно-транспортної накладної серії 01 ААБФ №211160 від 15.05.2014 р. було складено акт виявлення понаднормовою бою/нестачі при прийманні товару на загальну суму 227807,45 грн . Було виявлено бій (бій більше норми, брак, недостача, без акцизних марок): горілка "Медофф класик Експортна" 0,375дм3 - 1745 бут. на суму 30928,38 грн.; горілка "Медофф класик Експортна" 0,5дм3 - 4736 бут. на суму 104968,70 грн.; горілка "Медофф класик Експортна" 0,7дм3 - 2076 бут. на суму 62280 грн.; горілка особлива «Наша марка Пшенична Експортна" 0,5дм3 - 1397 бут. на суму 29630,37 грн. Загальна кількість бою - 9954 бут. на суму 227807,45 грн.

Посилання відповідача на недоведеність суми збитків в силу різного ступеня пошкодження вантажу не заслуговує на увагу враховуючи, що реалізація залишків товару, зазначеного в акті як "Брак", неможлива в силу законодавства, а саме п.15 Постанови КМ України "Про затвердження Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями" №854 від 30.07.1996 р., згідно якої, не дозволяється продаж алкогольних напоїв у пляшках (іншій тарі) без етикеток або чіткого маркування, з наявними ознаками бою (тріщини, сколювання шийки, пошкодження закорковування тощо), у негерметично закоркованих пляшках, з наявністю сторонніх і завислих частинок або каламуті, осаду. Реалізація, зберігання, транспортування товару, що не має акцизних марок заборонена ч.2 ст. 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів". В силу таких вимог, не підлягали реалізації 9954 пляшок на загальну суму 227807,45 грн. Зазначені пляшки були утилізовані, що вбачається зі службової записки комісії від 21.05.2014р. стосовно виявлення понаднормового бою/нестачі при прийманні товару за актом ПН-32-000077 від 21.05.2014р. Доказів зворотнього суду надано не було.

Пунктом 15.1 глави 15 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 14.10.97 № 363, передбачено, що у разі зіпсуття або пошкодження вантажу, а також у разі розбіжностей між перевізником і вантажовідправником (вантажоодержувачем) обставини, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актом.

Відповідно до пункту 15.2 глави 15 Правил невідповідність між найменуванням, масою і кількістю місць вантажу в натурі і тими даними, які зазначені у товарно-транспортній накладній, є однією з обставин, яка засвідчується перевізником, вантажовідправником і вантажоодержувачем в акті. Також пунктом 16.1 глави 16 Правил, визначено, що перед поданням вантажовідправником або вантажоодержувачем позову на перевізника обов'язково треба пред'явити йому претензію.

Згідно пункту 16.3 Правил, претензії, які виникають із перевезення вантажів, включаючи повну або часткову втрату вантажу, порушення строків чи інших умов доставки вантажу, пред'являються перевізнику, з яким укладено договір на перевезення.

27.05.2014р. ТзОВ «ІБТ» звернулося до ТзОВ «ІТЕК» з вимогою відшкодувати йому збитки і перерахувати 227807, 45 грн., що складають вартість бою пляшок (недостачі за актом від 21.05.2014 р.). Станом на 12.09.2014р. позивачем сплачено частину вартості знищеного товару, а саме: 181854,44 грн., що підтверджується банківськими виписками від 15.07.2014р., 04.08.2014р. та 19.08.2014р. та визнано третьою особою.

03.06.2014 р. відповідачу була направлена позивачем претензія (вих.№ 14/06/03) з вимогою відшкодувати позивачеві збитки, які він несе у зв'язку із неналежним виконанням договору № 13/12/20 від 20.12.2013 р. і виплатити вартість товару. Однак, така вимога залишена без задоволення.

Відповідно до ст.526 ЦК України та ст.193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Відповідно до ст. 618 ЦК України, боржник відповідає за порушення зобов'язання іншими особами, на яких було покладено його виконання (ст. 528 цього Кодексу), якщо договором або законом не встановлено відповідальність безпосереднього виконавця. Статтею 924 ЦК України передбачено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини .

Відповідно до умов ст.ст. 133, 134 Статуту автомобільного транспорту, автотранспортні підприємства або організації несуть відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення і до видачі вантажоодержувачу або до передачі згідно з Правилами іншим підприємствам, організаціям, установам, якщо не доведуть, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу сталися через обставини, яким вони не могли запобігти і усунення яких від них не залежало , зокрема внаслідок: а) вини вантажовідправника (вантажоодержувача); б) особливих природних властивостей вантажу, який перевозиться; в) дефектів тари або упаковки, які не могли бути виявлені по зовнішньому вигляду при прийманні вантажу до перевезення, або застосування тари, що не відповідає властивостям вантажу або встановленим стандартам, при відсутності слідів пошкодження тари у дорозі; г) здачі вантажу до перевезення без вказівки в товарно-транспортних документах на його особливі властивості, що вимагають особливих умов або застережних заходів для збереження вантажу при перевезенні або зберіганні; д) здачі до перевезення вантажу, вологість або температура якого перевищують встановлені норми. Автотранспортне підприємство або організація звільняються від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу в разі, коли: а) вантаж прибув у справному автомобілі (контейнері) за справними пломбами вантажовідправника, а штучний вантаж - з справними захисною маркіровкою, бандеролями, пломбами вантажовідправника або виготовлювача; б) недостача, псування або пошкодження сталися внаслідок природних причин, зв'язаних з перевезенням вантажу на відкритому рухомому складі; в) вантаж перевозився у супроводі експедитора вантажовідправника (вантажоодержувача); г) недостача вантажу не перевищує норм природних втрат.

У відповідності до ст. 52 Закону України «Про автомобільний транспорт», автомобільний перевізник зобов'язаний забезпечити збереження вантажу, прийнятого до перевезення, до передачі вантажовласнику (уповноваженій ним особі) в пункті призначення та відшкодовувати замовнику збитки за пошкодження або псування вантажу, часткову чи повну його втрату, а також збитки, завдані внаслідок несвоєчасної доставки вантажу.

Відтак, посилання відповідача на відсутність вини Приходька Ю. М. - водія перевізника за втрату та пошкодження вантажу, що вбачається з постанови Великобагачівського районного суду Полтавської області у справі №525/659/14-п від 25.06.2014р. судом не враховуються, оскільки у відповідності до вимог законодавства та умов договору відповідач зобов'язаний забезпечити збереження вантажу, прийнятого до перевезення до передачі вантажовласнику та відшкодувати збитки за пошкодження, псування часткову або повну його втрату. Однак, відповідач не позбавлений права звернутись до винної особи з регресною вимогою про відшкодування завданих збитків.

За ч.2 ст. 308 ГК України, відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення. Згідно ст. ст. 920, 923, 924 ЦК України, перевізник відповідає за збереження вантажу під час його перевезення і доставки, несе відповідальність за втрату, нестачу, псування або пошкодження вантажу. Розміри відповідальності сторін у випадку невиконання або неналежного виконання договорів перевезень визначаються за домовленістю сторін. Пунктом 3.1. договору №13/12/20 від 20.12.2013р. сторони погодилися, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Згідно ч.1 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками визнаються втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Згідно ч. 1 ст. 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Заявою від 10.11.2014р., третя особа без самостійних вимог на предмет спору «Істерн Беверідж Трейдінг» просить врахувати понесені витрати у розмірі 513, 52 грн. пов'язані з явкою їхнього представника (Хомякова С. М.) в судове засідання до господарського суду Львівської області для розгляду справи, що підтверджується проїзними документами (в матеріалах справи) та прийняти рішення про розподіл судових витрат .

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема: суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 названого Кодексу); витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою (п.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»).

Однак, суд звертає увагу, що явка представника третьої особи без самостійних вимог на предмет спору (Хомякова С. М.) судом не була визнана обов'язковою, оскільки представник третьої особи по даній справі - Унгурян Н.І. була присутня в судових засіданнях та надавала письмові пояснення, відтак, суд дійшов висновку, що підстави для задоволення заяви відсутні.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судових засідань, а відтак, позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до ст.49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 22, 526, 610, 618, 909, 920, 924, 1192 ЦК України, ст. ст. 193, 306, 307, 308, 314 ГК України, ст. ст. 1, 12, 33, 34, 43, 44, 49, 84, 85, 116, 117 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити повністю.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця Ковалика Володимира Васильовича, м. Львів, проспект Червоної Калини, 88/6 (ідентифікаційний номер 2514914958) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернаціональна транспортна експедиційна компанія», м. Львів, вул. Кульпарківська, 93, офіс 204 (код ЄДРПОУ 34814953) - 227807,45 грн. - збитків, 4556, 15 грн. судового збору.

3. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Рішення складено 19.12.2014р.

Суддя Мороз Н.В.

Суддя Мазовіта А.Б.

Суддя Щигельська О. І.