Постанова

від 27.01.2015 по справі 914/2775/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" січня 2015 р. Справа № 914/2775/14

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді Бонк Т.Б.

суддів Бойко С.М.

Якімець Г.Г.

при секретарі судового засідання : Борщ І.О.

за участю представників:

від позивача - Балобанова Л.М. (вільний слухач)

від відповідача (скаржника) - Ковалик В.В., Гасяк Я.В., представник

від третьої особи - не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Ковалика Володимира Васильовича від 29.12.14 року б/н

на рішення господарського суду Львівської області від 16 грудня 2014 року, головуючий суддя - Мороз Н.В., судді - Мазовіта А.Б., Щигельська О.І.,

у справі № 914/2775/14

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернаціональна Транспортна Експедиційна Компанія", м.Львів

до відповідача : Фізичної особи-підприємця Ковалика Володимира Васильовича, м.Львів

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Істерн Беверідж Трейдінг", м.Вишневе, Київська область,

про відшкодування збитків у розмірі 227 807,45 грн.

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Львівської області від 16 грудня 2014 року у справі 914/2775/14 позов задоволено повністю. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Ковалика Володимира Васильовича, м. Львів, (ідентифікаційний номер 2514914958) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю"Інтернаціональна транспортна експедиційна компанія" (ТОВ «ІТЕК»), м. Львів, (код ЄДРПОУ 34814953) - 227 807,45 грн. - збитків, 4556, 15 грн. судового збору.

Рішення суду мотивоване тим, що у відповідності до вимог законодавства та умов договору перевезення відповідач зобов'язаний забезпечити збереження прийнятого до перевезення вантажу до передачі вантажовласнику та відшкодувати збитки за пошкодження, псування часткову або повну його втрату. Договором сторони погодили, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає. Відповідачем не було спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин, аніж ті, що були досліджені.

В апеляційній скарзі відповідач просить дане рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції при прийнятті рішення не досліджено усіх обставин справи та не надано їм належної правової оцінки. Скаржник зазначає, що він не отримував жодної заявки на перевезення від позивача у травні 2014 року за маршрутом з смт. Малинівка Харківської обл. до м.Львова. У складеній товарно-транспортній накладній від 15.05.2014 року перевізником зазначено ТОВ «ІТЕК», а не ФОП Ковалик В.В. ФОП Ковалик В.В. не уповноважував водія Приходько Ю.М. на здійснення перевезення з смт. Малинівка Харківська обл. до м.Львова у травні 2014 року. Наявність трудових відносин між відповідачем та водієм Приходько Ю.М. не унеможливлює укладення останнім інших цивільно-правових угод чи разових контрактів на перевезення вантажу; письмові пояснення водія Приходька Ю.М. щодо обставин справи у матеріалах справи є суперечливими. Крім того, судом першої інстанції не було з'ясовано конкретного розміру збитків, які було завдані ТОВ «Істерн Беверідж Трейдінг» та які підлягають відшкодуванню, не враховано вини винної у ДТП особи - водія Забари М.М., ототожнено кількість знищених та бракованих пляшок.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення мотивуючи це тим, що матеріали справи підтверджують виникнення між сторонами спору відносин з перевезення з смт. Малинівка Харківської області до м. Львова у травні 2014 року. Вантаж було отримано водієм відповідача Приходько Ю.М. в кількості 22960 одиниць, про що він поставив свій підпис у товарно-транспортній накладній № 211160 від 15.05.2014 року. Загальна вартість втраченого вантажу (недостача, бій, пошкодження вантажу, подальше використання якого є неможливим) становить 227807 грн. 45 коп.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі та у відзиві, заслухавши пояснення представників сторін у судових засіданнях, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити, а рішення господарського суду першої інстанції - скасувати з наступних підстав.

Судом встановлено, що 20.12.2013р. між ТОВ "Інтернаціональна транспортна експедиційна компанія" (ТОВ «ІТЕК) і Фізичною особою - підприємцем Коваликом Володимиром Васильовичем укладено договір про надання послуг по перевезенню вантажів № 13/12/20, згідно із яким ФОП Ковалик В.В. зобов'язується власними силами і засобами приймати і доставляти ввірені йому позивачем вантажі до пунктів призначення у встановлений сторонами строк, а ТзОВ "ІТЕК" у свою чергу зобов'язується оплатити надані ФОП Коваликом В.В. послуги.

Відповідно до п.1.5. договору, відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення, складення і підписання товарно-транспортної накладної. З цього моменту перевізник несе ризик випадкової втрати або ушкодження ввіреного йому вантажу. Відповідно до п.1.6. відповідальність перевізника за збереження вантажу припиняється з моменту його передачі (видачі) вантажоодержувачу за місцем доставки (в пункті призначення). Основні умови приймання вантажу до перевезення, що викладені і узгоджені сторонами у п.1.4. договору, вимагають складання і підписання товарно-транспортної накладної, яка засвідчує, що перевізник перевірив асортимент та кількість вантажу згідно зазначених в товарно-супровідній документації тарних місць, а також упаковку вантажу за візуальним оглядом та погоджується на прийняття його до перевезення. Сторони домовились, що перевізник підписує товарно-транспортну накладну лише за умови відсутності у нього претензій щодо кількості та асортименту вантажу, а також щодо упаковки вантажу на предмет її ушкоджень, течії, бою та ін.

01.04.2014р. між ТзОВ "Інтернаціональна транспортна експедиційна компанія" та ТзОВ "Істерн Беверідж Трейдінг" було укладено договір № 598/14 про надання транспортно - експедиційних послуг для перевезення вантажів автомобільним транспортом, згідно якого ТзОВ "ІТЕК" бере на себе зобов'язання за винагороду і за рахунок ТзОВ "ІБТ" надавати останньому транспортно-експедиційні послуги та організовувати перевезення вантажів автомобільним транспортом. Відповідно до п.5.3. договору експедитор несе повну матеріальну відповідальність за втрату, нестачу, пошкодження вантажу під час його транспортування в повному обсязі (окрім встановленої норми бою для конкретного виду вантажу, якщо така норма встановлена законодавством, або за письмовою домовленістю сторін), що перевозиться (кожного окремого перевезення) в цінах, зазначених у відповідній накладній на пошкоджений/втрачений вантаж.

10.04.2014 р. між ТзОВ "Істерн Беверідж Трейдінг" (покупець) та ТзОВ "Лікеро-горілчаний завод "Прайм" був укладений договір поставки № 10/04- 2014, котрий передбачає перехід права власності на товар (ризик випадкової загибелі чи пошкодження) до покупця - ТзОВ "ІБТ" одночасно з прийняттям такого товару перевізником покупця (п.п. 6.8.-6.9. договору).

Відповідно до пунктів 2.1., 2.3. договору від 01.04.2014 року ТзОВ "ІТЕК" за дорученням ТзОВ "ІБТ" і на підставі його заявок укладає від свого імені договори перевезення з третіми особами на умовах, що випливають із заявок ТзОВ "ІБТ".

15.05.2014р. позивач на підставі Договору від 01.04.2014 року № 598/14 отримав заявку від ТзОВ "ІБТ" про організацію перевезення вантажу (лікеро-горілчаних виробів) (т.1 а.с.52), де Замовником вказано - ТОВ «Істерн Беверідж Трейдінг», а перевізником - ТОВ «ІТЕК».

Позивач зазначає, що на підставі вказаної заявки позивач організував перевезення вантажу з смт. Малинівка до м.Львова силами відповідача ФОП Ковалика В.В.

15.05.2014 року було складено товарно-транспортну накладну серія 01 ААБФ № 211160 (т.1 ас. 17), де перевізником зазначено - ТОВ «ІТЕК», замовником- ТзОВ "Істерн Беверідж Трейдінг", відправником - ТОВ «ЛГЗ «Прайм», Харківська обл., одержувачем - ТзОВ "Істерн Беверідж Трейдінг", автомобіль - Сканія ВС 6395 ВВ причіп ВС 8115 ХХ, водій - Приходько Ю., пункт навантаження - смт. Малинівка, пункт розвантаження - м.Львів. Вантаж одержав - Приходько Ю. Усього відпущено вантажу - 22960 одиниць на загальну суму 512513,6 грн. Товарно-транспортна накладна була підписана водієм Приходько Ю., представником ТзОВ "Лікеро-горілчаний завод "Прайм" та ТОВ «ІБТ» (Львівська філія).

На порушення правил упакування, закріплення вантажу тощо при завантаженні продукції сторони не посилались.

З матеріалів справи вбачається, що Приходько Ю.М., 09.04.1981р.н., паспорт МА №580554, виданий Радехівським РВ ЛМУ УМВС у Львівській області 18.11.1997р., працював водієм у ФОП Ковалика В.В., що підтверджується копією трудового договору від 11.07.2011р. і копією трудової книжки (т.1 а.с. 143-146).

Також, встановлено, що вказаний транспортний засіб марки Scania д.н.з. ВС 6395 ВВ з напівпричепом Van Hool д.н.з. ВС 8115 ХХ належить Ковалику В.В., м. Львів, пр. Червоної Калини, 88/6.

Крім того, встановлено, що 15 травня 2014 року водій Забара М.М., керуючи автомобілем марки "Opel Combo". д.н.з ВІ 4692 ВК, який належить Забарі М.М., не дотримався п. 10.1. Правил дорожнього руху України, внаслідок чого автомобіль марки Scania д.н.з. ВС 6395 ВВ з напівпричепом Van Hool д.н.з. ВС 8115 ХХ, під керуванням водія Приходька Ю.М., отримав технічні пошкодження (т.1 ас. 67), якими були, зокрема, і деформація напівпричепа.

Постановою Великобагачанського районного суду Полтавської області від 25.06.2014 року у справі № 525/659/14-п Забару М.М. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП (Т.1 ас. 67-69).

17.05.2014 року за участю Приходька Ю., Забари М.М., Бирки А.М. (водія ТОВ «ІТЕК») на місці ДТП було складено Акт, яким зафіксовано, що вказані в Акті особи пересортували, перепакували, запакували в паперові ящики та перегрузили з пошкодженого напівпричепа Сканія ВС 6395 ВВ в автомобільний тягач DAF ВС 2266 СТ, д.н.з. напівпричеп ВС 9903 ХТ, водій Бирка А.М., чотири сорти горілки для подальшого відправлення до місця призначення: м.Львів, вул. Городоцька, 359, ТОВ «ІБТ». (а.с. 70-72 Т.1). Згідно акту загальна кількість пляшок (вцілілих) становила 18 857 шт., а некондинційних пляшок (без акцизних марок, забруднених, з пошкодженими етикетками, тощо) - 664 пляшок.

Відтак, згідно арифметичних підрахунків на підставі Акту від 17.05.2014 року загальна кількість пляшок (вцілілі та некондиційні), які були перезавантажені в автомобіль ТзОВ "ІТЕК" становила (18 857+664) - 19 521 шт. Кількість недостачі (втрачених та пошкоджених пляшок) згідно з актом від 17.05.2014 р., становила згідно Акту (22 960-19 521) - 3439 пляшок.

Надалі, комісією у складі представників від ТОВ «ІБТ» та Приходько Ю. було складено Акт № ПН-32-000077 від 21.05.2014 року прийняття продукції (товарів) по кількості і якості (т.1 ас. 59) за місцем прийняття продукції - оптовий склад Львівська філія ТОВ «ІБТ». Актом встановлено: фактично поступило - 12996; бій в межах норми - 10 од., бій понад норму - 108 одиниць, брак - 4959 од., недостача - 3944 од., без акцизних марок - 943 од, по документах відправлено - 22960 пляшок. Тобто 12996 пляшок поступили без жодних пошкоджень.

Згідно арифметичних підрахунків на підставі вихідних даних вищевказаного Акту вбачається, що загальна вартість бою понад норму, браку, недостачі, пляшок без акцизних марок становила 227 807,46 грн., без врахування суми бою в межах норми (10 од).

21.05.2014 р. при прийманні товару по кількості та якості на Львівській філії ТОВ "ІБТ" на підставі видаткової накладної №РР-0000311 від 15.05.2014 р. та товарно-транспортної накладної серії 01 ААБФ №211160 від 15.05.2014р. комісією у складі представників від ТОВ «ІБТ» та водія перевізника ТОВ «ІТЕК» - Приходько Ю. було складено Акт виявлення понаднормовою бою/нестачі при прийманні товару на загальну суму 227 807,45 грн . Було виявлено бій (бій більше норми, брак, недостача, без акцизних марок): горілка "Медофф класик Експортна" 0,375дм3 - 1745 бут. на суму 30928,38 грн.; горілка "Медофф класик Експортна" 0,5дм3 - 4736 бут. на суму 104968,70 грн.; горілка "Медофф класик Експортна" 0,7дм3 - 2076 бут. на суму 62280 грн.; горілка особлива "Наша марка Пшенична Експортна" 0,5дм3 - 1397 бут. на суму 29630,37 грн. Загальна кількість бою - 9954 бут. на суму 227 807,45 грн.

В матеріалах справи наявна Службова записка ТОВ «ІБТ» від 21.05.2014 року стосовно виявлення понаднормового бою/нестачі при прийманні товару за актом ПН-32-000077 від 21.05.2014 року. Згідно такої, товар був доставлений на склад після ДТП, в результаті якої автомобіль та причеп перевізника перевернулися. В результаті зазначеної ДТП був розбитий та недоставлений по причині того, що під час перевантаження товару з автомашини, що перевернулася, перевізник залишив на місці ДТП повністю знищений товар, який був зазначений в акті виявлення понаднормативного бою від 21.05.2014 року як недостача (відсутній товар) - в розмірі 3944 од., бій - 118 од. (загалом недостача - 4062); брак - 4959 од. вартістю - 114534,47 грн., без акцизних марок - 943 од. вартістю - 21356,57 грн.

У вищезазначеній Службовій записці комісія прийшла до висновку про те, що:

1) реалізація залишків товару, зазначеного в акті як «Брак» неможлива в силу чинного законодавства України, а саме п. 15 Постанови Кабінету міністрів України «про затвердження Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями» від 30.07.1996 року;

2) реалізація, зберігання, транспортування товару, що не має акцизних марок заборонена, в силу чого такий товар підлягає утилізації;

3) з урахуванням зазначеного та норм бою, збитки, що були завдані ТОВ «ІБТ» в результаті ДТП складають 227 807,45 грн. та відображені в Акті, що додається до цієї Службової записки.

Таким чином, саме з вищевказаних документів Службової записки та Акту № ПН-32-000077 від 21.05.2014 року, Акту від 21.05.2014 року виявлення понаднормативного бою/нестачі при прийманні товару вбачається розмір завданих вантажоодержувачу - ТОВ «ІБТ» збитків в сумі - 227 807,45 грн.

27.05.2014р. ТзОВ "ІБТ" звернулося до ТзОВ "ІТЕК" з вимогою відшкодувати йому збитки в розмірі 227 807,45 грн., що складають вартість недостачі товару за актом від 21.05.2014 р.

З матеріалів справи вбачається, що на момент звернення позивача до суду та в ході розгляду справи в суді першої інстанції позивачем відшкодовано лише частину вартості знищеного товару, а саме: 181 854,44 грн., що підтверджується банківськими виписками від 15.07.2014р., 04.08.2014р. та 19.08.2014р.

Позивач вважає, що відповідач порушив свої зобов'язання за Договором про надання послуг з перевезення вантажів за заявкою від 15 травня 2014 року, не забезпечив збереження вантажу, а відтак несе відповідальність за втрату, нестачу, псування, пошкодження вантажу згідно норм чинного законодавства та умов укладеного договору. Таким чином, позивач вважає, що відповідач повинен відшкодувати йому збитки в розмірі 227 807, 45 грн.

03.06.2014 р. відповідачу була направлена позивачем претензія (вих.№ 14/06/03) з вимогою відшкодувати позивачеві збитки, які він несе у зв'язку із неналежним виконанням договору № 13/12/20 від 20.12.2013р. Однак, така вимога залишена відповідачем без задоволення.

Предметом позову є стягнення збитків з ФОП Ковалик В.В. у розмірі 227 807,45 грн.

Нормативною підставою позову позивачем зазначено ст.ст. 22, 920, 923, 924 ЦК України, ст.ст. 225, 226 ГК України та п. 3.1. Договору №13/12/20 від 20.12.2013 року.

У разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами) (ст. 920 ЦК України).

У разі прострочення доставки вантажу перевізник зобов'язаний відшкодувати другій стороні збитки, завдані порушенням строку перевезення, якщо інші форми відповідальності не встановлені договором, транспортними кодексами (статутами).(ст. 923 ЦК України).

Перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини. (ст. 924 ЦК України).

Пунктом 3.1. договору №13/12/20 від 20.12.2013р. сторони погодилися, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Згідно ч.1 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками визнаються втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відтак, доказуванню у даній справі підлягає належність відповідача у даній справі, зокрема, факт перевезення втраченого товару з відома відповідача, завдання збитків позивачу неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків за договором перевезення, наявність вини відповідача та встановлення розміру завданих збитків.

Згідно ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Таким чином, захисту в судовому порядку підлягає лише порушене право позивача, яке існує на момент подачі позову.

На момент звернення позивача з даним позовом до суду 01.08.2014 року, позивачем було відшкодовано ТОВ «ІБТ» лише 131 854,4 грн. (платіжне доручення БН-00005516 від 15.07.2014 року ((ас.49 Т.1)), що підтверджується також письмовими поясненнями ТОВ «ІТБ» (а.с. 46,Т.1).

Лише після подання позову, 04.08.2014 року та 19.08.2014 року позивачем було сплачено ще частину вартості знищеного товару на підставі претензії ТОВ «ІБТ» від 27.05.2014 року в розмірі 50 000,0 грн., про що свідчать відповідні банківські платіжні документи (а.с. 50,51 Т.1).

Відтак, з вищенаведеного вбачається, що станом на момент подачі позовної заяви 01.08.2014 року у позивача існувало право на відшкодування збитків лише на ту суму збитків, яких він сам фактично зазнав.

Таким чином, станом на момент подачі позову позивачем було сплачено ТОВ «ІБТ» лише частину відшкодування в сумі 131 854,4 грн., проте подано позов на суму 227 807,45 грн., що свідчить про відсутність порушеного права позивача на стягнення збитків в розмірі 95953,05 грн. та про передчасність вимог позивача на цю суму.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний господарський суд вважає, що позовні вимоги про стягнення збитків в розмірі 95 953,05 грн. є безпідставними, а відтак в задоволенні позову в частині стягнення збитків в сумі 95 953,05 грн. слід відмовити. Отже, оскаржуване рішення суду в частині задоволення позовних вимог про стягнення збитків у сумі 95 953,05 грн. слід скасувати.

Відтак, апеляційний господарський суд розглядає спір про стягнення збитків в сумі в сумі 131 854,4 грн.

Крім того, в суд апеляційної інстанції позивачем надано копії платіжних доручень № 682,687, 692 від 23.12.2014 року, 24.12.14 року, 26.12.2014 року на загальну суму 45 953, 0 грн. на підтвердження сплати ТОВ «ІБТ» решти вартості знищеного товару. Тобто 45 953,0 грн. відшкодування було сплачено позивачем після прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ч.1 ст.101 ГПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Таким чином, апеляційний господарський суд не приймає копії платіжних доручень № 682,687, 692 від 23.12.2014 року, 24.12.14 року, 26.12.2014 року як докази для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ч.ч. 2,3 ст. 909 ЦК України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Зазначене відповідає і приписам ст. 307 ГК України. Згідно ч. ч. 5, 6 ст. 306 ГК України, загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів визначаються цим кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1, абз. 3 ч. 2 ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів для водія є посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Відповідно до вимог п.1 глави I Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 р. №363, товарно-транспортна накладна є єдиним для всіх учасників транспортного процесу юридичним документом, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Пунктом 11.5 глави 11 Правил визначено, що після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її примірники.

Згідно ст.15 Статуту автомобільного транспорту УРСР, затвердженого Постановою Ради Міністрів УРСР №401 від 27.06.1969р., приймання вантажів до перевезення від вантажовідправника засвідчується підписом водія-експедитора в усіх примірниках товарно-транспортного документа.

Відтак, товарно-транспортна накладна є документом, який підтверджує укладення договору перевезення вантажу, який повинен мати при собі водій при здійсненні перевезення вантажу, первинним документом для здійснення обліку матеріальних цінностей та підставою для розрахунків.

Згідно п. 3.7 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 14.10.97 № 363 (надалі - Правила перевезень), на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник надає Перевізнику при наявності Договору заявку відповідно до встановленої форми (додаток 4 до Договору). Заявка подається Перевізнику у строк, визначений Договором. За погодженням із Перевізником Замовник може передати заявку на перевезення вантажів електронними чи іншими засобами зв'язку. У цьому випадку в такій заявці мають бути необхідні відомості, які характеризують найменування та кількість вантажу, адреси вантаження та розвантаження, відстані перевезення та рід упаковки.

Згідно п.40 Статуту автомобільного транспорту на перевезення вантажів вантажовідправник подає в автотранспортне підприємство або організацію при наявності річного договору на перевезення вантажів відповідну заявку, а при відсутності річного договору - разове замовлення. Форма заявки і порядок її подання встановлюються у Типовому річному договорі на перевезення вантажів автомобільним транспортом.

Згідно ст.8 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» експедитори за дорученням клієнтів надають в установленому законодавством порядку учасникам транспортно-експедиторської діяльності заявки на відправлення вантажів та наряди на відвантаження. (учасники транспортно-експедиторської діяльності - клієнти, перевізники, експедитори, транспортні агенти, порти, залізничні станції, об'єднання та спеціалізовані підприємства залізничного, авіаційного, автомобільного, річкового та морського транспорту).

У п. 1.3. Договору № 13/12/20 про надання послуг на перевезення вантажів від 20.12.2013 року сторони домовилися про те, що перевізник зобов'язується приймати і доставляти ввірені йому замовником вантажі у встановлений сторонами строк відповідно до заявок замовника на перевезення вантажу, які містять інформацію про вантаж (особливості вантажу, особливі умови його перевезення чи зберігання під час перевезення, інформацію про місце приймання вантажу і місце його доставки, строк та умови перевезення, суму плати за перевезення, а також іншу інформацію, необхідну для виконання перевізником своїх зобов'язань за договором перевезення. Безумовне прийняття до виконання перевізником заявки на перевезення вантажу підтверджується ним шляхом надання замовникові за допомогою факсимільного або електронного зв'язку заявки із підписом керівника перевізника і відбитком його печатки (за наявності) або складанням товарно-транспортної накладної відповідно до вимог законодавства.

Апеляційний суд читає даний пункт Договору вцілому, зокрема, друге речення пункту договору 1.3. про підтвердження безумовного прийняття заявки складенням товарно-транспортної накладної в контексті першого речення, що така заявка мала бути направлена.

Зокрема, сторонами погоджено, по перше, направлення замовником заявки на перевезення вантажу, яка містить особливості кожного окремого перевезення ввіреного вантажу, та, по друге, безумовне прийняття заявки на перевезення підтверджується перевізником або поверненням підписаної заявки замовнику, або без такого повернення, але із складенням в ході здійснення перевезення товарно-транспортної накладної.

Подання замовником такої заявки перевізнику перед складення товарно-транспортної накладної є повідомленням про особливості вантажу, особливі умови перевезення вантажу і тд., оскільки на підставі заявки перевізник має можливість визначити наявність особливих засобів та ресурсів для перевезення того чи іншого виду вантажу, поточну наявність транспортних засобів та можливість здійснення перевезення вантажу, визначеного у заявці.

Позивачем в суд апеляційної інстанції до матеріалів справи було долучено копії інших заявок на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 15 квітня 2014 року, 24 березня 2014 року, 28 березня 2014 року та відповідні товарно-транспортні накладні, де перевізником було чітко зазначено ФОП Ковалика В.В. Таким чином, між сторонами до спірного перевезення існувала попередня практика здійснення перевезень вантажу з наданням позивачем відповідачу заявок на перевезення вантажу на підставі укладеного договору.

В позовній заяві позивач зазначив. що на підставі заявки ТОВ «ІТЕК» водій відповідача Приходько Ю. за товарно-транспортною накладною від 15.05.2014 року прийняв товар від ТОВ «ЛГЗ «Прайм» для перевезення вантажу за маршрутом з смт. Малинівка до м.Львова.

В матеріалах справи наявна лише копія заявки ТОВ «ІБТ» до ТОВ «ІТЕК» від 15.05.2014 року на перевезення вантажу, складена відповідно до Договору від 01.04.2014 року, однак відсутня заявка позивача до ФОП Ковалик В.В. на підставі п. 1.3. Договору № 13/12/20 про надання послуг на перевезення вантажів від 20.12.2013 року.

Суд першої інстанції зазначає, що хоча факт надання позивачем відповідачу заявки на перевезення вантажу та її повернення підписаною позивачу не був доведений суду у встановленому порядку належними доказами, проте одночасно робить висновок, що зазначене не спростовує існування між сторонами договірних відносин з приводу перевезення вантажу 15.05.2014р. в силу п.1.3. договору від 20.12.2013р. №13/12/20, згідно із яким не лише підписана заявка, а й складання товарно-транспортної накладної є підставою для перевезення вантажу.

Однак, з огляду на вищезазначене апеляційний господарський суд критично оцінює такий висновок суду першої інстанції, оскільки за відсутності наданої заявки на перевезення, позивач не довів факту прийняття безпосередньо відповідачем вантажу до перевезення, В матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували те, що ФОП Ковалик В.В. давав вказівки водію Приходько Ю. саме на здійснення перевезення вантажу за маршрутом з смт. Малинівка до м. Львова 15 травня 2014 року.

Крім того, у таких згаданих документах у даній справі як товарно - транспортна накладна від 15.05.2014 року серія 01ААБФ № 211160, заявка ТОВ «ІБТ» на перевезення вантажів від 15.05.2014 року, акт № ПН-32-000077 прийому продукції по кількості та якості від 21.05.2014 року перевізником вантажу, визначеного ТОВ «ІБТ» у заявці, зазначено саме ТОВ «ІТЕК».

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначив, що заявою від 06.10.2014р., яка надійшла на адресу місцевого господарського суду 07.10.2014р. водій Приходько Ю.М. визнав, що 15.05.2014 р. виконував розпорядження ФОП Ковалика В.В. і прийняв до перевезення вантаж (горілчані вироби) на складі ТОВ "ЛГЗ "Прайм", про що поставив свій підпис у складеній товарно-транспортній накладній серії 01ААБФ №211160.

Однак, в матеріалах справи наявна також інша нотаріально посвідчена заява водія Приходька Ю.М., яка надійшла у господарський суд першої інстанції 09.1014 року, у якій водій Приходько Ю. зазначає протилежні відомості, зокрема, вказує, що жодних вказівок від ФОП Ковалика В.В. щодо перевезення будь якого вантажу зі складу ТОВ «ЛГЗ «Прайм» з смт. Малинівка Харківської до м. Львова він не отримував (а.с. 148 Т.1).

Таким чином, враховуючи вищенаведене, дві вищевказані заяви водія Приходька Ю. містять взаємо суперечливі факти та за таких обставин не можуть братися до уваги при з'ясуванні фактичних обставин у даній справі.

Крім того, пояснення (свідчення) фізичних осіб, які не беруть участі у даній справі згідно вимог ст. 32 ГПК України, не є доказом у господарському процесі.

Згідно ч.2 ст. 32 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відтак, залучення експедитором (позивачем) до організації перевезення вантажу з смт. Малинівка до м.Львова 15.05.2014 року третьої особи ФОП Ковалика В.В. повинно бути підтверджено належними доказами. Саме лише підписання водієм відповідача товарно - транспортної накладної від 15.05.2014 року не є належним доказом виконання на підтвердження такого залучення відповідача ФОП Ковалика В,В, до організації перевезення вантажу 15.05.2014 року за маршрутом з смт. Малинівка Харківська обл. до м.Львова.

Апеляційний господарський суд вважає, що докази залучення відповідача до здійснення перевезення у даній справі відсутні, а відтак, не погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що Приходько Ю.М., підписав 15.05.2014р. товаро-транспортну накладну серії 01ААБФ №211160 від імені ФОП Ковалика В.В., в той час як в цій накладній перевізником вказано ТОВ «ІТЕК». Таким чином, позивачем не доведено порушення його прав саме відповідачем.

Також пунктом 16.1 глави 16 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 14.10.97 № 363, визначено, що перед поданням вантажовідправником або вантажоодержувачем позову на перевізника обов'язковим є пред'явлення йому претензії. Згідно пункту 16.3 Правил, претензії, які виникають із перевезення вантажів, включаючи повну або часткову втрату вантажу, порушення строків чи інших умов доставки вантажу, пред'являються перевізнику, з яким укладено договір на перевезення.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Відповідно до ст. 618 ЦК України, боржник відповідає за порушення зобов'язання іншими особами, на яких було покладено його виконання (ст. 528 цього Кодексу), якщо договором або законом не встановлено відповідальність безпосереднього виконавця.

Відповідно до умов ст.ст. 133, 134 Статуту автомобільного транспорту, автотранспортні підприємства або організації несуть відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення і до видачі вантажоодержувачу або до передачі згідно з Правилами іншим підприємствам, організаціям, установам, якщо не доведуть, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу сталися через обставини, яким вони не могли запобігти і усунення яких від них не залежало, зокрема внаслідок: а) вини вантажовідправника (вантажоодержувача); б) особливих природних властивостей вантажу, який перевозиться; в) дефектів тари або упаковки, які не могли бути виявлені по зовнішньому вигляду при прийманні вантажу до перевезення, або застосування тари, що не відповідає властивостям вантажу або встановленим стандартам, при відсутності слідів пошкодження тари у дорозі; г) здачі вантажу до перевезення без вказівки в товарно-транспортних документах на його особливі властивості, що вимагають особливих умов або застережних заходів для збереження вантажу при перевезенні або зберіганні; д) здачі до перевезення вантажу, вологість або температура якого перевищують встановлені норми..

У відповідності до ст.52 Закону України "Про автомобільний транспорт", автомобільний перевізник зобов'язаний забезпечити збереження вантажу, прийнятого до перевезення, до передачі вантажовласнику (уповноваженій ним особі) в пункті призначення та відшкодовувати замовнику збитки за пошкодження або псування вантажу, часткову чи повну його втрату, а також збитки, завдані внаслідок несвоєчасної доставки вантажу.

Згідно ст. 14 Закону України «Про транспортно-експедиційну діяльність» експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.

Слід зазначити, що позивачем належно не доведено залучення відповідача до виконання договору перевезення 15 травня 2014 року за маршрутом з смт. Малинівка Харківська обл. до м. Львова.

Відповідно до статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно положень статті 224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відшкодування збитків відповідно до чинного законодавства України є універсальною формою майнової відповідальності, яка застосовується за наявності підстав, передбачених ч.1 ст.218 ГК України. Відповідно до цієї норми закону підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Причому необхідним є повний склад цивільного правопорушення: 1) протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; 2) шкідливий результат такої поведінки (збитки), наявність та розмір понесених збитків; 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; 4) вина правопорушника. У разі відсутності, хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.

Протиправною поведінкою є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв'язок виражає зв'язок протиправної поведінки і шкоди, що настала та полягає в тому, що: 1) протиправна поведінка завжди передує в часі шкідливому результату, що настав; 2) шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки. Суб'єктивною підставою деліктної відповідальності є вина. Стаття 614 Цивільного кодексу України визначає, що вина може виявлятися у формі умислу та необережності.

При цьому на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Законом не покладається на позивача обов'язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди, він лише повинен доказати факт завдання такої шкоди відповідачем та її розмір (Постанова Верховного суду України від 03.12.2014 року у справі №6-183цс14).

Водночас, згідно зі ст.1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно ч.3 ст.225 ГК України при визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

Позивачем у даній справі не доведено вини саме відповідача у завданні стягуваних збитків та протиправності поведінки відповідача за даних фактичних обставин справи.

Слід зазначити, що судом першої інстанції при задоволенні позову про стягнення збитків не було належним чином досліджено та доведено наявності всіх елементів правопорушення як підстави для застосування такої відповідальності як відшкодування збитків.

Зокрема, з оскаржуваного рішення вбачається, що судом першої інстанції не було враховано вини водія Забари М.М., якого визнано винним у встановленому законом порядку у скоєнні ДТП з транспортом під керуванням водія Приходька Ю. Оскільки саме ця ДТП стала причиною того, що напівпричеп, в якому перевозився спірний вантаж, перевернувся та був пошкоджений, внаслідок чого також був пошкоджений і вантаж у цьому напівпричепі.

Крім того, як позивачем, так і ТОВ «ІТЕК» не надано розрахунку завданих збитків, з урахуванням вимог чинного законодавства, з метою оцінки та перевірки такого розрахунку судом.

Згідно службової записки від 21.05.2014 року реалізація залишків товару, зазначеного в акті як «Брак», була визначена як неможлива в силу чинного законодавства України; зазначено, що оскільки реалізація, зберігання, транспортування товару, що не має акцизних марок заборонена, то такий товар підлягає утилізації. Однак ні позивачем, ні ТОВ «ІБТ» не надано доказів повного знищення (утилізації) товару з різним ступенем браку, в той час як збитки було розраховано, виходячи саме з вартості втраченого товару.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний господарський суд вважає, що оскаржуване рішення прийняте без врахування всіх обставин справи, без належного доведення всіх обставин справи, а тому підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

При скасуванні рішення суду проводиться новий розподіл судових витрат на підставі ст.49 ГПК України , а тому з позивача на користь скаржника належить стягнути понесені ним судові витрати в розмірі 2 278,07 грн. судового збору за апеляційне провадження. Судові витрати за розгляд справи у суді першої інстанції, здійснені позивачем, слід залишити за позивачем у зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог.

Керуючись, ст. ст. 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Ковалика Володимира Васильовича від 29.12.14 року б/н - задоволити.

Рішення господарського суду Львівської області від 16 грудня 2014 року у справі 914/2775/14 - скасувати. Прийняти нове рішення.

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернаціональна Транспортна Експедиційна Компанія", м.Львів , до Фізичної особи-підприємця Ковалика Володимира Васильовича, м.Львів, про відшкодування збитків у розмірі 227 807,45 грн. - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернаціональна Транспортна Експедиційна Компанія", м. Львів, вул. Кульпарківська, 93, офіс 204 (код ЄДРПОУ 34814953) на користь Фізичної особи-підприємця Ковалика Володимира Васильовича, м. Львів, проспект Червоної Калини, 88/6 (ідентифікаційний номер 2514914958) 2 278,07 грн. (дві тисячі двісті сімдесят вісім гривень сім копійок) судового збору.

Місцевому господарському суду видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 ГПК України.

Справу направити в місцевий господарський суд.

Повний текст складено 02.02.15р.

Головуючий - суддя Т.Б. Бонк

Судді С.М. Бойко

Г.Г. Якімець