Постанова

від 22.12.2014 по справі 917/286/13-г

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" грудня 2014 р. справа № 917/286/13-г

Колегія суддів у складі: головуючого судді Бородіної Л.І., , судді Лакізи В.В., судді Шевель О.В.,

при секретарі Катренко І.С.

за участю представників сторін:

від позивача - Корольчук Ю.Ю. - за довіреністю від 24.09.2014р.; Чорнобаб С.В. - директор, НОМЕР_1;

від відповідача - ОСОБА_3 (особисто) - НОМЕР_2, адвокат ОСОБА_4 - за довіреністю від 01.02.2014р. б/н,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія ДС», м. Полтава

на рішення господарського суду Полтавської області від 27.08.2014р.

у справі № 917/286/13-г

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія ДС», м. Полтава

до відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м. Полтава

про стягнення грошових коштів у сумі 55385,27 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 27.08.2014р. у справі №917/286/13-г (суддя Плотницька Н.Б, суддя Погрібна С.В, суддя Сірош Д.М.) відмовлено у задоволенні позовних вимог ТОВ «Компанія ДС» до ФОП ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за отримані товарно-матеріальні цінності згідно з видатковою накладною від 29.02.2012р. №ДС-0000133 у сумі 53869,88грн. з урахуванням індексу інфляції та 1515,39грн. 3% річних.

Рішення місцевого господарського суду з посиланням на ст.ст. 525,626 ЦК України мотивоване тим, що матеріалами справи не доведено належними доказами факту поставки товару ФОП ОСОБА_3 на підставі видаткової накладної від 29.02.2012р. №ДС-0000133 та довіреності на отримання товару від 29.02.2012р. №2.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія ДС» з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 27.08.2014 р. у справі №917/286/13-г та прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 55167,09грн.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник вказує на те, що факт поставки товарно-матеріальних цінностей відповідачу підтверджується видатковою накладною від 29.02.2012р. №ДС-0000133 та довіреністю на отримання товару від 29.02.2012р. №2, які підписані фізичною особою ОСОБА_3, а отже, на думку апелянта, поставка товару підтверджена належними доказами, у зв'язку з чим рішення місцевого господарського суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права (т.3,а.с.19,20).

У відзиві на апеляційну скаргу від 14.11.2014р. ФОП ОСОБА_3 заперечує проти вимог апеляційної скарги та просить рішення місцевого господарського суду від 27.08.2014р. у справі №917/286/13-г залишити без змін як законне та обґрунтоване, апеляційну скаргу - без задоволення. При цьому зазначає, що позивачем не надано в підтвердження позовних вимог документів, що свідчать про придбання відповідачем товарно-матеріальних цінностей. Крім того зазначає, що надана позивачем податкова накладна не є належним доказом поставки товару, оскільки дана операція була відкоригована як помилкова та безтоварна у жовтні 2012року, тобто до звернення позивача з відповідним позовом.

Розпорядженням секретаря судової палати Харківського апеляційного господарського суду від 16.12.2014р. у зв'язку з відпусткою судді Гетьмана Р.А. для розгляду справи №917/286/13-г сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Бородіної Л.І., судді Лакізи В.В., судді Шевель О.В.

04.12.2014р. відповідачем подано клопотання про витребування у Державної прикордонної служби відомостей про те, чи перебував на території України директор ТОВ «Компанія ДС» Чорнобаб С.В. 29.02.2012р. та чи перетинала дана особа кордон України в цей день. Вказане клопотання відхилено колегією суддів апеляційної інстанції, оскільки вказана обставина не впливає на розгляд справи по суті та не може бути доказом в підтвердження чи спростування обставин, на які посилаються сторони.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представники позивача підтримали вимоги апеляційної скарги та просили скасувати рішення місцевого господарського суду від 27.08.2014р. у справі №917/286/13-г та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги і стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 55167,09грн.

Відповідач та його представник заперечили проти вимог апеляційної скарги, вважають рішення господарського суду Полтавської області від 27.08.2014р. у справі №917/286/13-г законним та обґрунтованим, а вимоги апеляційної скарги -безпідставними.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія ДС» передано, а Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 прийнято у власність товар (стрічку BENDA VINIL G 100*25/20, ФРЕОН 22 (13,6кг), фреон, фреон 507 Китай (11,3кг), фреон 404а (10,9кг)) на загальну суму з урахуванням податку на додану вартість 53441,42грн., що підтверджується видатковою накладною від 29.02.2012р. №ДС-0000133, довіреністю від 29.02.2012р. №2. Вказані вище документи оформлені належним чином, підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками сторін (т.1,а.с.11,16).

23.11.2012р. ТОВ «Компанія ДС» надіслано ФОП ОСОБА_3 претензію №23/11, у якій просило до 23.12.2012р. перерахувати йому кошти у сумі 53441,42грн. за поставлену продукцію на підставі видаткової накладної від 29.02.2012р. (т.1, а.с.12).

Дана претензія отримана відповідачем 27.11.2012р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (т.1,а.с.13).

26.02.2013р. ТОВ «Компанія ДС» звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 53441,42грн. з урахуванням індексу інфляції, а також 3% річних у сумі 1515,39грн.(т.1, а.с.2,3).

Рішенням господарського суду Полтавської області від 02.07.2013р. у справі №917/286/13-г позов задоволено частково; стягнуто з ФОП ОСОБА_3 на користь ТОВ «Компанія ДС» 55379,94грн., в тому числі 53868,94грн. боргу з урахуванням індексу інфляції та 1511грн. 3% річних судовий збір у розмірі 1720,33грн.; відмовлено в частині стягнення 1,24грн. інфляційних втрат та 4,39грн. 3% річних (т.1, а.с.94,95).

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10.09.2013р. у даній справі частково задоволено апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_3; скасовано рішення господарського суду Полтавської області від 02.07.2013р. у справі №917/286/13-г в частині стягнення з відповідача 212,85грн. інфляційних втрат та прийнято в цій частині нове рішення, яким в позові відмовлено; в іншій частині рішення залишено без змін (т.1,а.с.193-199).

Постановою Вищого господарського суду України від 13.11.2013р. задоволено касаційну скаргу ФОП ОСОБА_3; скасовано рішення господарського суду Полтавської області від 02.07.2013р., постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.09.2013р. та передано справу на новий розгляд у іншому складі суддів (т.1,а.с.259-261). Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що суди при прийнятті рішень не звернули уваги на те, що при оспорюванні отримання товару визначальним є не дотримання форми товарно-супровідних документів, а встановлення їх дійсності, як підтвердження дій особи, спрямованих на прийняття товару (т.1,а.с.259-261).

При новому розгляді справи, ухвалою місцевого господарського суду від 13.02.2014р. призначено комплексну технічно-почеркознавчу експертизу (т.2,а.с.41-43).

Згідно висновку судово-почеркознавчої експертизи №2456 у справі №917/286/13-г за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія ДС» до ОСОБА_3 про стягнення коштів, складеного 16.04.2014р., підпис від імені ОСОБА_3, розміщений у видатковій накладній від 29.02.2012р. №ДС-0000133, нижче рядка «Отримав (ла)» «за дов. № .. від ..», на правій стороні аркуша паперу (том І цивільної справи №917/286/13-г, аркуш справи - 54) виконаний самим ОСОБА_3. Також встановлено, що підпис від імені ОСОБА_3, розміщений у довіреності від 29.02.2012р. №2 на ім'я ОСОБА_3, в рядку «Підпис зразок підпису особи, що одержала довіреність» (том І цивільної справи №917/286/13-г, аркуш справи 56) виконаний самим ОСОБА_3 (т.2,а.с.89-93).

У висновку судово-технічної експертизи документів від 22.05.2014р. №2457 у справі №917/286/13-г за позовом ТОВ «Компанія ДС» до ФОП ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів зазначено, про неможливість встановлення дати виготовлення видаткової накладної №ДС-0000133 і довіреності №2. Разом з тим встановлено, що відтиск печатки від імені «Приватний підприємець ОСОБА_3» на видатковій накладній нанесений барвною речовиною світло-синього кольору, а на довіреності - барвною речовиною синього кольору; відтиск печатки «Приватний підприємець ОСОБА_3» на видатковій накладній нанесений в період часу - з 10.09.2008р. по 23.12.2008р. (виходячи з наданих вільних зразків відтисків печатки «Приватний підприємець ОСОБА_3» за період з 10.09.2008р. по 18.09.2012р.); відтиск печатки «Приватний підприємець ОСОБА_3» на довіреності нанесений, ймовірно, в період часу - з 10.01.2011р. по 23.05.2011р. (виходячи з наданих вільних зразків відтисків печатки «Приватний підприємець ОСОБА_3» за період з 10.09.2008р. по 18.09.2012р.). Крім того, зазначено, що у наданих на дослідження видатковій накладній №ДС-0000133 і довіреності №2 спочатку наносився відтиск печатки від імені «Приватний підприємець ОСОБА_3», потім виконувався підпис від імені ОСОБА_3, зверху яких друкувався текст видаткової накладної та довіреності. Встановити часовий розрив у нанесенні відтиску печатки, виконанні підпису та друці тексту наданих документів не представляється можливим (т.2,а.с.119-130).

27.08.2014р. місцевим господарським судом прийнято оскаржуване рішення з підстав, зазначених вище (т.2,а.с.173-176).

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Предметом позову у даній справі є стягнення заборгованості, яка утворилась у зв'язку з несвоєчасним виконанням грошових зобов'язань, інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих за несвоєчасне виконання прийнятих зобов'язань.

Спірні правовідносини сторін виникли у зв'язку з простроченням оплати товару і регулюються нормами ЦК України з урахуванням особливостей, встановлених ГК України.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995р. N 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за N 168/704 (надалі - Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку), зазначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно з ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», вимоги якої кореспондуються з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані , що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до ч.ч.2,3 ст.128ГК України громадянин-підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями усім своїм майном, на яке відповідно до закону може бути звернено стягнення. Громадянин може здійснювати підприємницьку діяльність: безпосередньо як підприємець або через приватне підприємство, що ним створюється; із залученням або без залучення найманої праці; самостійно або спільно з іншими особами.

З матеріалів справи вбачається, що видаткова накладна від 29.02.2012р. №ДС-0000133 містить всі необхідні реквізити, визначені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Факт її підписання уповноваженою особою, а саме, безпосередньо ОСОБА_3 підтверджується висновком судово-почеркознавчої експертизи від 16.04.2014р. №2456, у якому зазначено, що підпис від імені ОСОБА_3, розміщений у видатковій накладній від 29.02.2012р. №ДС-0000133 (т. 1, а.с. 54), виконаний самим ОСОБА_3.

Крім того, з висновку судово-технічної експертизи документів від 22.05.2014р. №2457 вбачається, що видаткова накладна скріплена печаткою саме ФОП ОСОБА_3

За таких обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що видаткова накладна відповідає вимогам чинного законодавства щодо змісту її заповнення, а відповідно, з урахуванням приписів статті 36 ГПК України є належним та допустимим доказом в підтвердження факту отримання товарно-матеріальних цінностей відповідачем.

Доводи відповідача про те, що видаткова накладна не є належним доказом отримання товару ФОП ОСОБА_3, оскільки текст документу був нанесений зверху на підпис та печатку, а отже коли вони ставились «документу» не існувало, а був лише чистий аркуш паперу, не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги з наступних підстав.

Частинами 3, 6 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років , несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів. Керівник підприємства зобов'язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку , забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів.

Відповідно до ч.8 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи .

Враховуючи вимоги чинного законодавства, ФОП ОСОБА_3 несе відповідальність за здійснені ним підписи та проставлені печатки на будь-яких первинних документах. В матеріалах справи відсутні докази викрадення печатки ФОП ОСОБА_3, а також відсутні докази, які б свідчили про те, що ФОП ОСОБА_3 під примусом чи шляхом введення його в оману ставив підписи та печатки на пустих аркушах паперу.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що вимогами чинного законодавства не встановлено послідовності виготовлення видаткової накладної чи то текст, підпис, печатка чи навпаки. А отже факт складання первинного документу - видаткової накладної з дотриманням вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підписання її уповноваженою особою і скріплення печаткою отримувача свідчить про отримання ФОП ОСОБА_3 товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до п. 2 Інструкції про порядок виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України 16.05.1996 р. N 99 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 р. за N 293/1318, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Бланки довіреностей (додаток 1) видаються після їх реєстрації у Журналі реєстрації довіреностей (додаток 2), який має бути пронумерований, прошнурований та скріплений печаткою і підписами керівника і головного бухгалтера підприємства. Нумерація виданих протягом року довіреностей є наскрізною (п.3 вказаної Інструкції).

В матеріалах справи відсутній, а відповідачем не наданий журнал реєстрації довіреностей, або будь-який інший доказ який би свідчив про те, що довіреність ФОП ОСОБА_3 не видавалась.

Судово-почеркознавчою експертизою від 16.04.2014р. №2456 встановлено, що підпис від імені ОСОБА_3, розміщений у довіреності від 29.02.2012р. №2 на ім'я ОСОБА_3, виконаний самим ОСОБА_3 та висловлено припущення, що відтиск печатки на довіреності нанесений ймовірно, в період з з 10.01.2011р. по 23.05.2011р.(т.2,а.с.89-93).

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що згідно вимог чинного законодавства України на постачальника товару не покладено обов'язку при передачі товару встановлювати порядок виготовлення довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Також суд апеляційної інстанції зазначає, що відсутність документів, які б підтверджували рух товару по складу та документів, які б свідчили про його придбання позивачем не є прямим чи опосередкованим доказом того, що товар не був поставлений відповідачеві та не є предметом дослідження при розгляді даного спору, оскільки не стосується предмету спору.

За таких обставин, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що підтвердженням правовідношення, за яким позивач передав товар відповідачу у власність, є документи, які оформлюють рух товарно - матеріальних цінностей (видаткова накладна та довіреність), і відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" дані документи підтверджують факт здійснення господарської операції, що створило у відповідача зобов'язання оплатити прийнятий товар (в силу частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України) за ціною, яка була зафіксована у первинних бухгалтерських документах.

У пункті 1.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» зазначено, якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу.

Враховуючи факт отримання товару ФОП ОСОБА_3 29.02.2012р., що підтверджується матеріалами справи, обов'язок по оплаті у нього виник, відповідно, на наступний день.

Проте, ФОП ОСОБА_3 оплату за одержаний товар не здійснив, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість в сумі 53441,42грн.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що позовні вимоги ТОВ «Компанія ДС» до ФОП ОСОБА_3 про стягнення суми боргу у розмірі 53441,42грн. є обґрунтованими та такими, що підтверджуються матеріалами справи.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України)

Відповідно до вимог статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, за наявності встановленого факту прострочення відповідачем грошового зобов'язання, позивачем правомірно нараховано 3% річних в розмірі 1511грн. за період прострочення з 08.03.2012р. пор 14.02.2013р.

В частині стягнення з позивача 4,39грн. 3% позовні вимоги ТОВ «Компанія ДС» є необґрунтованими , оскільки здійснені з порушенням порядку нарахування, встановленого нормами чинного законодавства у зв'язку з чим в цій частині позовних вимог слід відмовити.

У п.3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. N14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» зазначено, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У п.3 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 та в листі Верховного Суду України від 03.04.1997р. N 62-97р "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" зазначено, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 05.04.2011р. у справі N 23/466 та від 01.02.2012р. у справі №52/3.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що позивачем при розрахунку інфляційних втрат не враховано місяці в яких інфляція становила менше одиниці (тобто мала місце дефляція), у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат, нарахованих на суму боргу у розмірі 53441,42грн. за період прострочення виконання грошових зобов'язань з березня 2012року по лютий 2013року, підлягають частковому задоволенню, у сумі 214,67грн.

В частині стягнення з позивача 212,85грн. інфляційних втрат позовні вимоги ТОВ «Компанії ДС» є необґрунтованими , оскільки здійснені з порушенням порядку нарахування, встановленого нормами чинного законодавства, у зв'язку з чим в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі викладеного, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що при прийнятті оскаржуваного рішення господарський суд Полтавської області забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи, проте не надав належної правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, через що рішення місцевого господарського суду від 27.08.2014р. у справі №917/286/13-г слід скасувати через неправильне застосування норм матеріального права та прийняти нове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія ДС» задовольнити частково, стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія ДС» 53441,42грн. боргу, 1511грн. 3% річних та 215,61грн. інфляційних втрат.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за апеляційною скаргою покладаються на відповідача - Фізичну особу-підприємця ОСОБА_3, м. Полтава .

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, п.2 ст.103, п.п.3,4 ч.1 ст.104, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія ДС», м. Полтава задовольнити.

2. Рішення господарського суду Полтавської області від 27.08.2014р. у справі № 917/286/13-г скасувати та прийняти нове рішення.

3. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія ДС», м. Полтава задовольнити частково. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 ( ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_3. АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія ДС» (м. Полтава. вул. Грушевського, 20кв.1 код ЄДРПО 30031551) 53441,42грн. боргу, 1511,00грн. 3% річних, 215,61грн. інфляційних втрат, 11396грн. судових витрат за проведення судових експертиз, 1713,89грн. судового збору за подання позовної заяви, 860,25грн. судового збору за подання апеляційної скарги. В решті позову відмовити.

4. Доручити господарському суду Полтавської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складений та підписаний 22.12.2014р.

Головуючий суддя Бородіна Л.І.

Суддя Лакіза В.В.

Суддя Шевель О.В.