Постанова

від 22.12.2014 по справі 908/4206/13

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2014 року Справа № 908/4206/13

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.,суддя Потапенко В.І.,суддя Плужник О.В.,

При секретарі Євтушенку В.В.

за участю представників:

позивача - Ведмідя А.Є, за довіреністю від 31.12.2013 р. № 1/27;

відповідача - Чоп'як В.М., за довіреністю від 16.12.2014 р. б/н;

третьої особи - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 3570 З/3) на рішення господарського суду Запорізької області від 26 серпня 2014 року у справі № 908/4206/13

за позовом Концерну "Міські теплові мережі" в особі філії Концерну "Міські теплові мережі" Орджонікідзевського району, м. Запоріжжя

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Уліс Тур", м. Запоріжжя

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "АТ Комп", м. Запоріжжя

про стягнення 73 776,32 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Концерн "Міські теплові мережі" в особі філії Концерну "Міські теплові мережі" Орджонікідзевського району звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Уліс Тур" про стягнення 73 776, 32 грн. вартості безпідставно набутої електроенергії за періоди з грудня 2010 року по квітень 2012 року та з жовтня 2012 року по квітень 2013 року.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 12 лютого 2014 року у справіі № 908/4206/13 (суддя Хуторний В.М.), залишеною без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 25 березня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 12 червня 2014 року зазначені рішення господарського суду Запорізької області від 12 лютого 2014 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 25 березня 2014 року у справі № 908/4206/13 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

За результатами нового розгляду рішенням господарського суду Запорізької області від 26 серпня 2014 року у справі № 908/4206/13 (суддя Гандюкова Л.Н.) позов задоволено.

З відповідача на користь позивача стягнуто вартість безпідставно набутої електроенергії за періоди з грудня 2010 року по квітень 2012 року та з жовтня 2012 року по квітень 2013 року в сумі 73776,32 грн.

Відповідач із вказаним рішенням не погодився та подав на нього до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального права, просить це рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на неправильне застосування місцевим господарським судом до спірних правовідносин положень статті 1212 Цивільного кодексу України, якими регулюються зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, оскільки, на думку апелянта, у нього не відбулось збільшення (набуття) майна за рахунок позивача у вигляді поставленої у спірний період теплової енергії до приміщень житлового будинку, що належать відповідачу на праві власності,натомість у цей період вказані приміщення перебували в оренді у третій особі, яка і отримала цю енергію.

Також відповідач посилається на те, що господарський суд першої інстанції не врахував, що відповідач не є споживачем теплової енергії, з якого відповідно до чинного законодавства може бути стягнуто її вартість.Зазначає, що відповідно до статті 1 Закону України «Про теплопостачання» та пункту 3 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету міністрів України № 1198 від 03.10.2007 р. споживачем теплової енергії є особа, яка її використовує, а в даному випадку теплову енергію, яку поставив позивач до спірних приміщень використовувала третя особа,яка була їх орендарем.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримує апеляційну скаргу.

Представник позивача в судовому засіданні та у відзиві на апеляційну скаргу проти її задоволення заперечує, просить оскаржуване рішення залишити без змін.

Третя особа, яка належним чином повідомлена про час та місце судового засідання не скористалась своїм правом на участь в ньому, надіслала відзив на апеляційцну скаргу, в якому її підтримує, просить оскаржуване відповідачем рішення скасувати та прийняти нове рішення, яикм в позові відмовити.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та відзивів на неї, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом першої інстанції, відповідач-Товариство з обмеженою відповідальністю "Улісс-тур" з 2008 року є власником нежитлових приміщень №№ 20-22, 27-29, 39-41, 43-45, 88-90, 98-102, 105, 106, загальною площею 346,5 кв.м. житлового будинку № 37 по вул. 40 років Радянської України в м. Запоріжжі, що підтверджується договором купівлі-продажу від 30.12.2008 р., укладеному між ТОВ "АТ-Комп" (продавець) та ТОВ "Улісс-тур" (покупець), посвідченим приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу 30.12.2008 р., за реєстровим № 16559.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що ним за періоди з грудня 2010 року по квітень 2012 року та з жовтня 2012 року по квітень 2013 року до вказаних приміщень постачалась теплова енергія на загальну суму 73 776,32 грн., яку відповідач як власник приміщень отримав без правових підстав, оскільки не уклав в обов'язковому порядку договору купівлі-продажу теплової енергії відповідно до положень ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», статей 1, 24 Закону України "Про теплопостачання» та пункту 3 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою КМУ № 1198 від 03.10.2007 р.

При цьому позивач зазначає, що він неодноразово звертався до відповідача з пропозицією укласти договір купівлі-продажу теплової енергії. Однак, відповідач відповідний договір не уклав. Разом з цим, як зазначав позивач, приміщення, що належать відповідачу на праві власності, опалюються від мереж центрального теплопостачання житлового будинку по вул. 40 років Радянської України, буд. 37 в м. Запоріжжя, у зв'язку з чим в цілях недопущення порушення конституційного права громадян в користуванні теплом і забезпечення збереження їх здоров'я позивач протягом періоду з грудня 2010р. по квітень 2012р. та з жовтня 2012р. по квітень 2013р. на підставі актів приймання-передачі теплової енергії поставив в нежитлові приміщення, що належать відповідачу, теплову енергію на загальну суму 73 776, 32 грн.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просить суд стягнути з відповідача вартість поставленої до власних приміщень теплової енергії в розмірі 73 776,32 грн. як безпідставно набутого майна за рахунок позивача відповідно до положень статей 1212,1213 Цивільного кодексу України.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Виходячи зі змісту зазначеної статті, для її застосування до спірних правовідносин необхідна наявність наступних умов :збільшення або збереження майна однією стороною (набувачем) з одночасним зменшенням його у іншої сторони (потерпілого); відсутність правової підстави (юридичного факту) для вказаного збільшення чи збереження майна набувачем, або вказана правова підстава повинна згодом відпасти.

Відповідно до частини 1 статті 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що у разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Оскільки спожита теплова енергія не може бути повернута в натурі, в разі її безпідставного набуття відповідачем за рахунок позивача відповідно до ч. 2 статті 1213 Цивільного кодексу України має відшкодовуватись її вартість.

Згідно з п. 2 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ № 630 від 21.07.2005, централізоване опалення - це послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем теплопостачання.

Статтею 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Відповідно до ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно з ч. 4 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про теплопостачання" споживач теплової енергії - це фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Пунктом 3 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою КМУ № 1198 від 03.10.2007 р., (далі за текстом - Правила) передбачено, що споживач теплової енергії - це фізична особа, яка є власником будівлі або суб'єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.

У статті 24 Закону України "Про теплопостачання" закріплено основні обов'язки споживача теплової енергії, у тому числі своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Відповідно до п.п 4, 14 Правил користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією відповідно до типових договорів, форми яких затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання. Споживач зобов'язаний укласти з теплопостачальною організацією договір до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання.

Таким чином, діючим законодавством України передбачено, що постачання теплової енергії здійснюється за договором купівлі-продажу, обов'язок із своєчасного укладення якого покладено саме на споживача теплової енергії.

В постанові Вищиого господарського суду України від 12 червня 2014 року прийнятої за результатами касаційного перегляду даної справи зазначено, що під час попереднього розгляду справи суди не встановили чи є відповідач, як власник нежитлових приміщень житлового будинку № 37 по вул. 40 років Радянської України в м. Запоріжжі, який згідно ст. 322 ЦК України зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, споживачем теплової енергії в розумінні наведених вище норм чинного законодавства.

Також в цій постанові суду касаційної інстанції зазначено наступне.

Згідно з п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Частиною шостою статті 19 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

З огляду на викладене, споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. У свою чергу відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Правова позиція з цього питання викладена в постанові Верховного Суду України № 6-59цс13 від 30.10.2013.

Крім того, згідно правового висновку, викладеного Верховним Судом України в постанові № 3-38гс11 від 16.05.2011, споживання енергії за відсутності договору надає право постачальнику енергії на стягнення зі споживача у даному випадку вартості спожитої ним енергії на підставі статей 1212 та 1213 ЦК України.

Також Вищий господарський суд України в цій постанові зазначив,наступне.

Однак, викладеного вище не було враховано судами попередніх інстанцій, у зв'язку з чим суди дійшли передчасного висновку про відсутність правових підстав для застосування до спірних правовідносин положення ст.ст. 1212, 1213 ЦК України.

Відповідно до ст. 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Порядок розрахунків та визначення обсягів спожитої теплової енергії встановлені у Правилах користування тепловою енергією, затверджених постановою КМУ № 1198 від 03.10.2007, та Правилах надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ № 630 від 21.07.2005.

Відповідно до п. 20 Правил користування тепловою енергією облік обсягу споживання теплової енергії і параметрів теплоносія ведеться на межі балансової належності теплових мереж теплопостачальної організації та споживача або за домовленістю сторін в іншому місці. У разі відсутності, пошкодження та/або неправильної роботи приладів комерційного обліку оплата здійснюється відповідно до визначених у договорі навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

Пунктом 23 Правил користування тепловою енергією визначено, що розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

Пунктом 21 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення передбачено, що у разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання: з централізованого опалення - з розрахунку за 1 кв. метр (куб. метр) опалюваної площі (об'єму) квартири (будинку садибного типу) та додатково за перевищення розрахункової потужності приладів опалення (радіаторів) згідно із законодавством.

Суди попередніх інстанцій під час розгляду справи не звернули увагу на вказані нормативні приписи, не з'ясували дійсний обсяг спожитої відповідачем теплової енергії та не перевірили зроблені позивачем розрахунки заявленої до стягнення вартості безпідставно набутої теплової енергії.

Статтею 111-12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що вказівки, які містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Враховуючи зазначені вказівки, колегія суддів зазначає, що статтею 1 Закону України «Про теплопостачання» дано визначення споживача як фізичну або юридичну особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Водночас пунктом 3 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою КМУ № 1198 від 03.10.2007 р., передбачено, визначення споживача теплової енергії як фізичної особи, яка є власником будівлі або суб'єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору, а отже за вказаною нормою цей термін необхідно застосовувати у значно ширшому значенні, оскільки він також розповсюджується і на осіб , які використовують теплову енергію без укладення договору купівлі-продажу теплової енергії, зокрема на власників будівлі, до якої здійснюється теплопостачання.

Також інші наведені вище норми п. 14 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою КМУ № 1198 від 03.10.2007 р. та ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. 24 Закону України «Про теплопостачання, до споживачів відносять осіб, які ще не уклали, але зобов'язані укласти договір на постачання теплової енергії з теплопостачальною організацією.

Окрім цього статтею 322 Цивільного кодексу України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить , якщо інше не встановлено договором або законом.

Зважаючи на наведені норми чинного законодавства в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач, як власник нежитлових приміщень житлового будинку № 37 по вул. 40 років Радянської України в м. Запоріжжі, який згідно ст. 322 ЦК України зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, є споживачем теплової енергії в розумінні наведених вище норм.

Відповідно до положень статті 19 Закону України "Про теплопостачання", п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відповідач як власник приміщень та споживач теплової енергії зобов'язаний оплатити фактично надані послуги з її постачання до цих приміщень, а відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

З матеріалів справи вбачається, що у спірний період 13/100 нежитлових приміщень літ. «А-5» житлового будинку № 37 по вул. 40 років Радянської України в м. Запоріжжі відповідачем були передані в користування третій особіТовариству з обмеженою відповідальністю «АТ-КОМП» по договору оренди нежитлових приміщень від 01 березня 2009 року(т. 1 а.с. 135-137).

Пунктом 2.3.3. цього договору встановлено обов'язок орендаря переукласти договора на комунальне обслуговування (електро та теплопостачання) та сплачувати рахунки за надані комунальні послуги, а пунктом 3.2. зазначено, що витрати за комунальні послуги, в тому числі за теплопостачання не входять до орендної плати та відшкодовуються орендарем на підставі договорів та виставлених рахунків комунальних підприємств.

Третьою особою не укладалось договорів купівлі-продажу теплової енергії щодо орендованих за наведеним договором приміщень та не оплачувалась вартість поставленої до них теплової енергії.

Колегія суддів зазначає, що передача зазначених приміщень в користування третій особі не звільняє позивача як власника приміщень та споживача комунальних послуг від вказаного обов'язку щодо сплати вартості фактично поставленої до цих приміщень теплової енергії, а відносини стосовно відшкодування орендарем -третьою особою вартості послуг з теплопостачання орендованих приміщень за відсутності укладеного з позивачем відповідного договору стосуються сторін договору оренди -третьої особи та відповідача.

Також на виконання вказівок зазначеної постанови суду касаційної інстанції господарським судом першої інстанції встановлено наступні обставини, які підтверджують факт постачання теплової енергії до спірних приміщень, які належать відповідачу на праві власності, а також дійсний обсяг спожитої відповідачем теплової енергії

Так з листа 01.11.2010 р. відповідно до листа КП "РЕПОГ" від 21.12.2010 р. № 2501 (а.с. 73 т.1. , а.с.115 т.2) будівля за адресою: вул. 40 років Радянської України, 37 передана на баланс КП РЕПОГ". Даним листом КП "РЕПОГ" повідомляло позивача, що власником приміщень площею 346,5 кв.м є ТОВ "Улісс-тур".

Рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 27.07.2004 р. № 284 (а.с. 122 т.2) вирішено визначити, що межею балансової та експлуатаційної відповідальності між Концерном "Міські теплові мережі" та підприємствами балансоутримувачами об'єктів житлового господарства всіх форм власності, об'єктів освіти, охорони здоров'я, культури, спорту, соціального захисту та органів місцевого самоврядування є зовнішня поверхня стін будівель.

У 2000 р. був виконаний розрахунок витрат тепла на опалення та гаряче водопостачання гуртожитку по вул. 40 років Радянської України, 37 (а.с. 125 т.2)

У матеріалах справи мається розрахунок за 2010 рік теплового навантаження на опалення приміщення ТОВ "Улісс-тур" за адресою: вул. 40 років Радянської України, 37 (а.с. 72 т. 1, а.с. 129 т. 2), в якому зазначено максимальні витрати тепла на опалення приміщення площею 346,5 кв.м - 16008 ккал/год.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 06.10.2010 р. № 479 вирішено Концерну "Міські теплові мережі" розпочати опалення з 06.10.2010 р. (т.1 а.с.111).

Згідно з листом КП "РЕПОГ" від 22.10.2010 р. № 1999 (а.с. 88 т. 1, а.с. 114 т. 2), яке було балансоутримувачем будинку № 37 вул. 40 років Радянської України, опалення в даному будинку було включено 11.10.2010 р.; прилад обліку теплової енергії в даному будинку відсутній.

Розпорядженням Запорізького міського голови від 19.04.2011 р. № 207р "Про закінчення опалювального сезону 2010-2011 років у м. Запоріжжя" (а.с. 112 т. 1) вирішено закінчити опалювальний сезон з 20.04.2011 р.

Розпорядженням Запорізького міського голови від 17.10.2011 р. № 641р "Про початок опалювального сезону 2011-2012 років у м. Запоріжжя" (а.с. 113 т. 1) вирішено Концерну "Міські теплові мережі" розпочати опалення з 17.10.2011 р.

Розпорядженням Запорізького міського голови від 05.04.2012 р. № 165р "Про закінчення опалювального сезону 2011-2012 років у м. Запоріжжя" (а.с. 114 т. 1) вирішено закінчити опалювальний сезон з 06.04.2012 р.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 25.10.2010 р. № 388 (а.с. 115 т. 1) вирішено Концерну "Міські теплові мережі" розпочати опалювальний сезон 2012-2013 р.р. з 26.10.2012 р.

Згідно з інформацією КП "ВРЕЖО № 13" (а.с. 89 т. 1, а.с. 142 т. 2) теплоносій в приміщення відповідача був поданий 27.10.2012 р.

Розпорядженням Запорізького міського голови від 02.04.2013 р. № 93р "Про закінчення опалювального сезону 2012-2013 років у м. Запоріжжя" (а.с. 116 т. 1) вирішено закінчити опалювальний сезон з 03.04.2013 р.

Рішенням 21 сесії 6 скликання Запорізької міської ради від 27.04.2012 р. № 5 (а.с. 147 т. 2) припинено діяльність КП "РЕПОГ" шляхом його приєднання до МКП "Основаніє", яке є повним правонаступником зазначеного комунального підприємства. Таким чином, балансоутримувачем будинку № 37 по вул. 40 років Радянської України є МКП "Основаніє" (третя особа у справі).

Відповідно до листа МКП "Основаніє" від 16.01.2013 р. № 28 (а.с. 118 т. 2) теплова енергія у будівлю гуртожитка за адресою: вул. 40 років Радянської України, 37 в опалювальні періоди 2010-2011 р.р. та 2011-2012 р.р. постачалась у повному обсязі, згідно з температурним графіком.

Також господарським судом першої інстанції правильно встановлено, що у матеріалах справи маються листи позивача, які направлялися відповідачу на адреси: вул. 40 років Радянської України, 37 та вул. Сталеварів, 17 стосовно укладення договору № 203393 від 01.07.2013 р. купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді. Отримання відповідачем листа від 27.12.2012 р. підтверджується поштовим повідомленням (а.с. 86 т. 1). Цим спростовуються твердження відповідача про направлення позивачем кореспонденції за неналежною адресою. Жодної відповіді на листи відповідач не надав, договір не уклав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на ім'я відповідача за адресою: вул. 40 років Радянської України, 37 направлялися вимоги про погашення заборгованості за теплову енергію (а.с. 91-108 т.1). Також 22.10.2013 р. відповідачу на адресу: вул. Сталеварів, 17 було направлено вимогу (а.с. 109-110 т. 1) про погашення заборгованості в сумі 73776,32 грн., яка виникла за період з листопада 2010 р. по квітень 2013 р.

Як вбачається з матеріалів справи, письмових та усних пояснень представників позивача та МКП "Основаніє", система опалення в приміщеннях №№ 20-22, 27-29, 39-41, 43-45, 88-90, 98-102, 105, 105, 107, 210, загальною площею 346,50 кв.м, розташованих на першому та третьому поверсі, які належать на праві власності відповідачу, єдина із системою опалення будинку (т.2 а.с.5, 111). Технічна можливість відокремити систему опалення вказаних нежилих приміщень від системи опалення будинку № 37 вул. 40 років Радянської України відсутня.

Згідно з Наказом Мінбуду України №4 від 22.11.2005 р. "Про порядок відключення окремих приміщень житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води" (із змінами) визначено процедуру надання дозволу на відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання житлового будинку при відмові споживачів від центрального опалення і гарячого водопостачання. Внесені до цього порядку наказом №169 від 06.10.2007р. зміни унеможливлюють відключення від теплопостачання окремих приміщень у багатоквартирному будинку і передбачають можливість відключення від теплопостачання будинку в цілому. Відповідачем та попереднім власником приміщень (ТОВ "АТ-КОМП") не надано доказів у підтвердження факту отримання дозволу на відключення приміщень від централізованої системи опалення житлового будинку та взагалі факту відключення від цієї системи.

Господарський суд першої інстанції обґрунтовано відхилив посилання відповідача та третьої особи ТОВ "АТ-КОМП" на те, що позивач разом з МКП "Основаніє" жодного разу не обстежували теплоспоживальне обладнання та не встановили наявність технічної можливості спожити теплову енергію, а також на факт відсутності опалення, що, на думку третьої особи, підтверджується різким збільшенням об'ємів споживання електроенергії, пославшись на те, що факт необстеження теплоспоживального обладнання у приміщеннях, які належать на праві власності відповідачу і розташовані на першому та третьому поверхах багатоповерхового будинку, а також різке збільшення об'ємів споживання електроенергії "АТ-КОМП" не свідчать про відсутність опалення приміщень теплопостачальною організацією. Жодного звернення із скаргами на відсутність опалення або неналежну його якість (недотримання температурного режиму) ні відповідач, ні третя особа ТОВ "АТ-КОМП" не надала. У жодному договорі (купівлі-продажу, оренди), на які посилався відповідач, немає застереження про відсутність опалення або взагалі теплоспоживального обладнання. У акті приймання-передачі від 01.03.2009 р. вказано про передачу приміщень в задовільному стані, придатному для експлуатації. (т.1 а.с.135-140, т.2 а.с.2-5).

До того ж у матеріалах справи відсутні складені в порядку пунктів 36 -39 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення акти про неналежне надання або ненадання послуг чи акти претензії.

Як правильно встановлено господарським судом першої інстанції, відповідно до п.п. 2.1, 2.2, 2.4 Статуту Концерну "Міські теплові мережі" основною метою діяльності Концерну є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією. Предметом діяльності підприємства є, зокрема, виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла і побутової потреби населення та на комунально-побутові потреби підприємств, організацій, установ і її збут. Основними функціями Концерну є: - забезпечення розвитку теплофікаційного господарства та забезпечення тепловою енергією для комунально-побутових потреб населення, бюджетних установ і організацій, госпрозрахункових підприємств, інших об'єктів, розташованих в зоні діяльності Концерну; - збір коштів за послуги теплопостачання зони діяльності Концерну (територія міста Запоріжжя) з метою централізованих розрахунків за енергоресурси.

Із документів, долучених позивачем до позовної заяви, вбачається, що Концерном "Міські теплові мережі" щомісячно на адресу відповідача поштою направлялися рахунки за спожиту теплову енергію та акти приймання-передачі теплової енергії (т.1 а.с.83, -. Так, за грудень 2010 р. було відпущено теплову енергію та виставлено рахунки на суму 2939,53 грн. та 2531,38 грн., за січень 2011р. - на суму 3552,78 грн., за лютий 2011 р. - на суму 3484,76 грн., за березень 2011 р. - на суму 2948,27 грн., за квітень 2011 р. - на суму 1794.11 грн., за травень 2011р. на суму 235,32 грн., за червень 2011 р. на суму 235,32 грн., за липень 2011 р. на суму 235,32 грн., за серпень 2011 р.- на суму 235,32 грн., за вересень 2011р.- на суму 235,32 грн., за жовтень 2011 р. - на суму 2067,83 грн., за листопад 2011 р.- на суму 4585,96 грн., за грудень 2011 р.- на суму 4683,72 грн., за січень 2012 р.- на суму 5840,88 грн., за лютий 2012 р.- на суму 6701,18 грн., за березень 2012 р.- на суму 5041,88 грн., за квітень 2012 р.- на суму 770,26 грн., за жовтень 2012 р.- на суму 673,93 грн., за листопад 2012 р. - на суму 4425,98 грн., за грудень 2012 р.- на суму 5758,22 грн., за січень 2013 р. - на суму 5262,30 грн., за лютий 2013 р.- на суму 4305,11 грн., за березень 2013 р. - на суму 4849,03 грн., за квітень 2013 р.- на суму 382,61 грн. (т.1 а.с.11-47).

Акти приймання-передачі теплової енергії відповідачем підписані не були та на адресу позивача не повернуті, будь-яких письмових заперечень/зауважень стосовно нарахування суми за оплату теплової енергії в спірний період відповідач позивачу не направляв. В рахунках та актах зазначено, що нарахування проводились на особовий рахунок відповідача № 203393.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень позивача (т. 2 а.с. 113), нарахування відповідачу, в зв'язку з відсутністю укладеного договору, проводилось на його особовий рахунок № 203393 згідно з розрахунком теплового навантаження, у відсотковому співвідношенні від теплового навантаження. Нарахування проводилось за тарифами за спожиту теплову енергію, встановленими постановою Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України від 30.09.2011 р. № 127 "Про встановлення тарифів на теплову енергію Концерну "Міські теплові мережі", та відповідними рішеннями Запорізької міської ради. У зв'язку з тим, що у вказаних приміщеннях відсутні прилади обліку розрахунки вартості поставленої енергії здійснювались позивачем згідно з наведеними положеннями пунктів 20-23 Правил та «Норм та вказівок по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на громадсько-побутові потреби в Україні», затверджених Державним комітетом України по житлово-комунальному господарству, враховуючи відповідні вихідні дані розрахунку тепла та опалення та гаряче водопостачання житлового будинку , які були виконані ПКБ ЗАТ «ГПТС», розрахунку теплового навантаження на опалення приміщення (а.с. 72 т. 1, а.с. 129 т. 2), в якому зазначено максимальні витрати тепла на опалення приміщення площею 346,5 кв.м - 16008 ккал/год. та дані листа балансоутримувача КП «РЕПОГ» від 21.12.2010 р. № 2301. (а.с. 125 т.2).

15.04.2011 р., 14.09.2011р., 01.02.2012р.. 15.05.2012 р., 15.11.2012 р., 21.01.2013 р., 18.05.2013 р.,18.07.2013 р., що підтверджується копіями фіскальних чеків та реєстрами на відправку замовленої кореспонденції, позивач направляв на адресу відповідача (в тому числі і на юридичну адресу: м. Запоріжжя, вул..Сталеварів,17) вимоги про сплату заборгованості. Крім того, 22.10.2013 р. разом із вимогою відповідачу були направлені розрахунок заборгованості, акт звірки та акти приймання-передачі теплової енергії та рахунки за спожиту теплову енергію за період з листопада 2010 р. по квітень 2013 р.(т.1 а.с.91-110).

Відповідь на вимогу відповідач не надав, заборгованість не сплатив.

Зважаючи на наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач внаслідок споживання поставленої до його власних приміщень позивачем теплової енергії загальною вартістю 73 776,32 грн. набув це майно без правових підстав за рахунок позивача, а отже наявні передбачені статтею 1212 та ч. 2 статті 1213 Цивільного кодексу України підстави для стягнення вказаної вартості.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку господарського суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, у зв'язку з чим оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін як законне та обґрунтоване.

Керуючись статтями 33, 43, 99, 101, п. 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 26 серпня 2014 року у справі № 908/4206/13 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Постанову складено в повному обсязі 22.12.2014 р.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Потапенко В.І.

Суддя Плужник О.В.