Постанова

від 26.02.2015 по справі 908/4206/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2015 року Справа № 908/4206/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кота О.В., суддівКочерової Н.О. (доповідач), Саранюка В.І., розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Улісс-тур" на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 17.12.2014 у справі№ 908/4206/13 господарського суду Запорізької області за позовомконцерну "Міські теплові мережі" в особі філії концерну "Міські теплові мережі" Орджонікідзевського району дотовариства з обмеженою відповідальністю "Улісс-тур", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача міське комунальне підприємство "Основаніє", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю "АТ-Комп", простягнення 73 776, 32 грн. за участю представників сторін:

від позивача: Ведмідь А.Є., дов. від 05.01.2015

від відповідача: Чоп'як В.М., дов. від 20.02.2015

від третьої особи на стороні позивача: не з'явились

від третьої особи на стороні відповідача: не з'явились

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2013 року концерн "Міські теплові мережі" в особі філії концерну "Міські теплові мережі" Орджонікідзевського району звернулося до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Улісс-тур" про стягнення вартості безпідставно набутої теплової енергії за період з грудня 2010р. по квітень 2012р., з жовтня 2012р. по квітень 2013р. в сумі 73 776, 32 грн.

В обґрунтування вимог позивач зазначав, що відповідач відповідно до ст. 1212, ч. 2 ст. 1213 ЦК України має відшкодувати вартість поставленої йому позивачем теплової енергії, як такої, що була набута та спожита відповідачем безпідставно, з огляду на те, що договір на постачання теплової енергії між сторонами не укладався.

Справа розглядалась господарськими судами неодноразово.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 26.08.2014 (суддя Гандюкова Л.П.), прийнятим за результатами нового розгляду даної справи, позов задоволено повністю. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Улісс-тур" на користь концерну "Міські теплові мережі" в особі філії концерну "Міські теплові мережі" Орджонікідзевського району вартість безпідставно набутої електроенергії за періоди з грудня 2010 року по квітень 2012 року та з жовтня 2012 року по квітень 2013 року в сумі 73776,32 грн, та судовий збір в розмірі 1720,50 грн.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.12.2014 (колегія суддів у складі: Могилєвкін Ю.О. - головуючий, Потапенко В.І., Плужник О.В.) апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 26.08.2014 - без змін.

При цьому, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідач, як власник нежитлових приміщень житлового будинку № 37 по вул. 40 років Радянської України в м.Запоріжжі, є споживачем теплової енергії в розумінні норм чинного законодавства (ст. 1 Закону України "Про теплопостачання", п. 3 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою КМУ № 1198 від 03.10.2007), а передача зазначених приміщень в користування третій особі не звільняє позивача, як власника приміщень та споживача комунальних послуг, від обов'язку оплачувати вартість фактично поставленої до цих приміщень теплової енергії. Система опалення приміщень, що належать відповідачу на праві власності, є єдиною із системою опалення житлового будинку № 37 по вул. 40 років Радянської України в м. Запоріжжі, в якому знаходяться вказані приміщення, а докази відключення приміщень відповідача від системи опалення вказаного житлового будинку, як і відключення від системи взагалі, в матеріалах справи відсутні. Крім того, суди на підставі наявних в матеріалах справи доказів дійшли висновку про доведеність як факту постачання позивачем теплової енергії до приміщень відповідача, так і факту її споживання відповідачем за відсутності укладеного договору купівлі-продажу теплової енергії, що, за висновком суду, свідчить про набуття відповідачем теплової енергії без достатніх правових підстав за рахунок позивача та є підставою для стягнення її вартості на підставі ст.ст. 1212 1213 ЦК України.

В касаційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю "Улісс-тур" просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено господарськими судами та підтверджується матеріалами справи, товариство з обмеженою відповідальністю "Улісс-тур" є власником нежитлових приміщень №№ 20-22, 27-29, 39-41, 43-45, 88-90, 98-102, 105, 106, загальною площею 346,5 кв.м. житлового будинку № 37 по вул. 40 років Радянської України в м.Запоріжжі.

За твердженням позивача, приміщення, що належать відповідачу на праві власності, опалюються від мереж центрального теплопостачання житлового будинку по вул. 40 років Радянської України, буд. 37 в м. Запоріжжя, у зв'язку з чим в цілях недопущення порушення конституційного права громадян в користуванні теплом і забезпечення збереження їх здоров'я позивач протягом періоду з грудня 2010р. по квітень 2012р. та з жовтня 2012р. по квітень 2013р. на підставі актів приймання-передачі теплової енергії поставив в нежитлові приміщення, що належать відповідачу, теплову енергію на загальну суму 73 776, 32 грн. Як зазначав позивач, він неодноразово звертався до відповідача з пропозицією укласти договір купівлі-продажу теплової енергії. Однак, відповідач відповідний договір не уклав.

Позивач також неодноразово звертався до відповідача з вимогами про погашення заборгованості за теплову енергію, які були залишені відповідачем без відповіді і виконання. Крім того, позивач направив на адресу відповідача лист №1486/09 від 22.10.2013 з рахунками та актами приймання-передачі теплової енергії, які не були погоджені та повернуті відповідачем позивачу.

Враховуючи наведене, позивач, керуючись положеннями ст.ст. 1212, 1213 ЦК України звернувся з позовом до господарського суду Запорізької області у даній справі про стягнення з ТОВ "Улісс-тур" вартості безпідставно набутої за період з грудня 2010р. по квітень 2012р. та з жовтня 2012р. по квітень 201р. теплової енергії в сумі 73 776,32 грн.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.

Зобов'язання з безпідставного придбання майна виникають за наявності таких умов: по-перше, щоб мало місце набуття або зберігання майна; по-друге, щоб набуття або зберігання було здійснено за рахунок іншої особи; по-третє, щоб були відсутні правові підстави для набуття або зберігання майна.

Статтею 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Згідно з п. 2 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ № 630 від 21.07.2005, централізоване опалення - це послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем теплопостачання.

Як встановлено судами попередніх інстанцій система опалення приміщень, що належать відповідачу на праві власності, є єдиною із системою опалення житлового будинку № 37 по вул. 40 років Радянської України, в якому знаходяться вказані приміщення. При цьому, жодних належних та допустимих доказів відключення приміщень відповідача від системи опалення вказаного житлового будинку, як і відключення від системи взагалі, матеріали справи не містять.

Згідно з ч. 4 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу.

Статтею 24 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії є одним з основних обов'язків споживача теплової енергії, у тому числі

Відповідно до ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до п.п. 4, 14 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою КМУ № 1198 від 03.10.2007, (далі за текстом - Правила) користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією відповідно до типових договорів, форми яких затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання. Споживач зобов'язаний укласти з теплопостачальною організацією договір до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання.

Таким чином, діючим законодавством України передбачено, що постачання теплової енергії здійснюється за договором купівлі-продажу, обов'язок із своєчасного укладення якого покладено саме на споживача теплової енергії.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про теплопостачання" споживач теплової енергії - це фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Пунктом 3 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою КМУ № 1198 від 03.10.2007, передбачено, що споживач теплової енергії - це фізична особа, яка є власником будівлі або суб'єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.

У зв'язку з цим судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що відповідач, як власник нежитлових приміщень житлового будинку № 37 по вул. 40 років Радянської України в м.Запоріжжі, який згідно ст. 322 ЦК України зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, є споживачем теплової енергії в розумінні наведених вище норм чинного законодавства. При цьому, посилання відповідача на те, що він не є споживачем теплової енергії, а таким є третя особа - ТОВ "АТ Комп", як орендар приміщень відповідача, є безпідставними, оскільки, як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, умови договору оренди нежитлових приміщень від 01.03.2009, укладеного між ТОВ "Улісс-Тур" та ТОВ "АТ-Комп", передбачали саме обов'язок відповідача, як орендаря, оплачувати рахунки за надані комунальні послуги, в т.ч. і за теплопостачання, а в пункті 3.2. договору оренду сторони погодили, що витрати за комунальні послуги, в тому числі за теплопостачання, не будуть входити до орендної плати та будуть відшкодовуватися орендарем на підставі договорів та виставлених рахунків комунальних підприємств.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що передача зазначених приміщень в користування третій особі не звільняє позивача, як власника приміщень та споживача комунальних послуг, від обов'язку здійснювати оплату вартості фактично поставленої до цих приміщень теплової енергії.

Згідно з п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Частиною шостою статті 19 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Таким чином, споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. У свою чергу відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. (Аналогічна правова позиція з викладена в постанові Верховного Суду України № 6-59цс13 від 30.10.2013).

Крім того, згідно правового висновку, викладеного Верховним Судом України в постанові № 3-38гс11 від 16.05.2011, споживання енергії за відсутності договору надає право постачальнику енергії на стягнення зі споживача у даному випадку вартості спожитої ним енергії на підставі статей 1212 та 1213 ЦК України.

При цьому, як встановлено судами попередніх інстанцій, факт постачання позивачем теплової енергії до належних відповідачу на праві власності приміщень в житловому будинку № 37 по вул. 40 років Радянської України в м.Запоріжжі, та факту її споживання відповідачем за відсутності укладеного договору купівлі-продажу теплової енергії є доведеним наявними в матеріалах справи належними та допустимими доказами. Так, зокрема, як встановлено судами, факт споживання відповідачем теплової енергії у вигляді опалення протягом спірного періоду підтверджено рішеннями виконавчого комітету Запорізької міської ради № 479 від 06.10.2010, № 388 від 25.10.2012, розпорядженнями Запорізького міського голови № 207-р від 19.04.2011, № 641р від 17.10.2011, № 165р від 05.04.2012, № 93р від 02.04.2013, якими було визначено початок та закінчення опалювального сезону у м. Запоріжжя у 2010-2011, 2011-2012 та 2012-2013 роках, листом комунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційне підприємство по обслуговуванню гуртожитків" № 1999 від 22.20.2010, яке було балансоутримувачем будинку № 37 вул. 40 років Радянської України, щодо підключення будинку до опалення в 2010 році, інформацією про подачу у 2012 році теплоносія від котелень філії Концерну "Міські теплові мережі" Орджонікідзевського району до житлових будинків (в т.ч. і житлового будинку № 37 по вул. 40 років Радянської України) та листом МКП "Основаніє", який є балансоутримувачем вказаного житлового будинку, № 28 від 16.01.2013, щодо постачання теплової енергії в опалювальні періоди 2010-2011р.р., 2011-2012р.р.

Крім того, судами також встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач неодноразово звертався до відповідача з листами щодо укладення договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді. Однак, відповідач відповіді на листи не надав. Докази укладення відповідачем з позивачем договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді в матеріалах справи відсутні, у зв'язку з чим суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що відповідач набув теплову енергію від позивача за відсутності на те правової підстави.

Відповідно до ст. 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна .

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що відповідач відповідно до ст.ст. 1212, 1213 ЦК України має відшкодувати позивачу вартість безпідставно набутої за рахунок позивача теплової енергії з огляду на неможливість повернення спожитої теплової енергії в натурі та правильно задовольнили позовні вимог у даній справі.

Матеріали справи свідчать про те, що місцевий господарський суд всебічно, повно і об'єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та правильно, у відповідності до вимог закону та встановлених обставин вирішив спір у справі, а господарський суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу повторно в порядку ст. 101 ГПК України, правильно залишив прийняте місцевим господарським судом рішення без змін.

Посилання скаржника на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваних рішення та постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування зазначених судових актів колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Улісс-тур" залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.12.2014 у справі № 908/4206/13 - без змін.

Головуючий О. Кот

Судді: Н. Кочерова

В. Саранюк