Ухвала

від 17.12.2014 по справі 820/16782/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2014 р.Справа № 820/16782/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Жигилія С.П.

за участю секретаря судового засідання Губарь А.С.

представників сторін: позивача - Кравченка С.В., прокурора - Булулукова О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства "ОС-ГАРАНТ" на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 11.11.2014р. по справі № 820/16782/14

за позовом Заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Чернігівської митниці Міндоходів

до Приватного підприємства "ОС-ГАРАНТ"

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИЛА:

Заступник прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Чернігівської митниці Міндоходів (далі по тексту - Чернігівська митниця, позивач), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Приватного підприємства "ОС-ГАРАНТ" (далі по тексту - ПП "ОС-ГАРАНТ", відповідач, в якому просить суд стягнути з Приватного підприємства "ОС-ГАРАНТ" на користь Чернігівської митниці Міндоходів (розрахунковий рахунок 31252201185563, банк отримувача ГУ ДКСУ у Чернігівській області, м. Чернігів, МФО 853592, код отримувача 38709180, призначення платежу: "Відшкодування витрат митних органів на зберігання товарів, транспортних засобів на складах митних органів") витрати за зберігання на складі митного органу транспортних засобів в сумі 456891,43 грн. (чотириста п'ятдесят шість тисяч вісімсот дев'яносто одна гривня 43 копійки).

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 11.11.2014р. по справі № 820/16782/14 адміністративний позов Заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Чернігівської митниці Міндоходів до Приватного підприємства "ОС-ГАРАНТ" про зобов'язання вчинити певні дії - задоволено.

Стягнуто з Приватного підприємства "ОС-ГАРАНТ" (код ЄДРПОУ 36036157, адреса: вул. Римарська, буд. 25, к.77-А, м. Харків, 61057) на користь Чернігівської митниці Міндоходів (розрахунковий рахунок 31252201185563, банк отримувача ГУ ДКСУ у Чернігівській області, м. Чернігів, МФО 853592, код отримувача 38709180, призначення платежу: "Відшкодування витрат митних органів на зберігання товарів, транспортних засобів на складах митних органів") витрати за зберігання на складі митного органу транспортних засобів в сумі 456891.43 грн. (чотириста п'ятдесят шість тисяч вісімсот дев'яносто одна гривня 43 копійки).

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.11.2014р. по справі № 820/16782/14 та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги послався на невідповідність позовної заяви вимогам п.4 ст.105, 183-3 КАС України в частині змісту вимог, з якими може звертатися до суду в порядку адміністративного судочинства прокурор до відповідача, що не є суб'єктом владних повноважень. Наполягає на тому, що суд першої інстанції при вирішенні справи припустився порушень норм матеріального права, оскільки не взято до уваги, що основним фактом неотримання транспортних засобів відповідачем протягом 3-х місяців відбулося з вини митниці. Також на думку апелянта, необґрунтованим є посилання суду першої інстанції в оскаржуваному рішенні на постанову Вищого адміністративного суду України від 02.07.2014 року. З посиланням на ч.3 ст.528 Митного кодексу України вказує на те, що повернення транспортних засобів є публічно-правовим обов'язком митниці, який виник з моменту винесення апеляційним судом Чернгівської області постанов про скасування рішень Новозаводського районного суду м.Чернігів про притягнення до адміністративної відповідальності водіїв ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на підставі звернення ПП «ОС-ГАРАНТ» до Чернігівської митниці з вимогою про повернення транспортних засобів. Отже, враховуючи, що затримка в митному оформленні та видачі транспортних засобів сталася з вини митного органу, вимога про стягнення незаконно нарахованих «витрат за зберігання ТЗ» у розмірі 450 тис. грн. є протиправною та такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідач в судове засідання не прибув, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином, надав до суду клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку з хворобою представника ПП "ОС-ГАРАНТ" та неможливістю бути особисто присутнім на судовому засіданні та надавати суду докази по справі.

Колегія суддів, враховуючи те, що відповідач не позбавлений можливості направити в судове засідання іншого представника, з огляду на відсутність перешкод для розгляду справи за наявними у ній матеріалами без надання пояснень представником відповідача, беручи до уваги, що відкладення розгляду справи є правом, а не обов'язком суду, вважає, що клопотання задоволенню не підлягає, а розгляд справи слід провести за відсутності представника відповідача.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Представник позивача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив суд апеляційної інстанції їх відхилити, а рішення суд першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване.

В обґрунтування заперечень зазначив, що предметом позовних вимог є стягнення до Державного бюджету витрат, понесених митницею за зберігання на складі Чернігівської митниці Міндоходів транспортних засобів, які належать ПП "ОС-ГАРАНТ", та не сплачених останнім в установленому законом порядку, а тому спір підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства України. Посилання апелянта на те, що затримка в митному оформленні та видачі відповідачу транспортних засобів сталася з вини митного органу, а тому повернення транспортних засобів повинно було відбуватися без нарахування витрат на зберігання транспортних засобів на складі митниці, вважає безпідставним. Щодо правомірності обчислення строку зберігання транспортних засобів на складі митниці та розрахування суми витрат, які належать до сплати, вказав, що при вчиненні вказаних дій керувався приписами ст.ст.519, 520 Митного кодексу України та Порядком відшкодування витрат за зберігання товарів та транспортних засобів на складах митних органів та розмірів відшкодувань за зберігання на складах митних органів товарів і транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 15 червня 2012 року № 731. Враховуючи, що відповідач неодноразово намагався уникнути сплати витрат за зберігання на складі митного органу транспортних засобів, навіть після прийняття Вищим адміністративним судом України 02.07.2014 р. постанови, якою визнано законність вимог митниці щодо відшкодування витрат за зберігання транспортних засобів, заступник прокурора Чернігівської області в інтересах позивача був змушений звернутися до суду з даним позовом про стягнення з ПП "ОС-ГАРАНТ" на користь Чернігівської митниці Міндоходів витрат за зберігання на складі митного органу транспортних засобів в сумі 456891,43 грн.

Прокурор в судовому засіданні підтримав правову позицію позивача по справі та просив суд апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції -без змін.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача та прокурора, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 13.07.2012 року в зону митного контролю митного поста «Сеньківка» Чернігівської митниці в напрямку «в'їзд на митну територію України» заїхали шість сідельних тягачів МАN транзитні номери: НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6 з напівпричепами FLIEGL транзитні номери: НОМЕР_7, НОМЕР_8, НОМЕР_9, НОМЕР_10, НОМЕР_11, НОМЕР_12, які слідували з Російської Федерації в Україну під керуванням водіїв фірми «ОС- ГАРАНТ» громадян України ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_4 та громадянина Російської Федерації ОСОБА_3 та були зняті з реєстраційного обліку в органах «ГИБДД» Російської Федерації, тобто переміщувалися в якості товару.

Під час проведення митного контролю в документах встановлено розбіжність щодо відправника, отримувача та вартості транспортних засобів.

Як встановлено судом, 19.07.2012 року складені протоколи про порушення митних правил за ознаками правопорушення, передбаченого ч.1 ст.483 Митного Кодексу України (протоколи №0392/10205/12, №0393/10205/12, №0394/10205/12, №0395/10205/12, №0396/10205/12, №0397/10205/12).

Справи про порушення митних правил № 0393/10205/12 відносно ОСОБА_6, № 0394/10205/12 відносно ОСОБА_7 та № 0396/10205/12 відносно ОСОБА_9 15.10.2012 року розглянуто Новозаводським районним судом м. Чернігова. Зазначених громадян визнано винними у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.483 Митного Кодексу України та накладено стягнення у виді штрафу з конфіскацією транспортних засобів.

Апеляційним судом Чернігівської області 15.10.2012 року постанови Новозаводського районного судом м. Чернігова залишено без змін.

Постановами Новозаводського районного суду м. Чернігова від 21.01.2013 р. громадян ОСОБА_2 (справа про порушення митних правил №0392/10205/12), ОСОБА_3 (справа про порушення митних правил №0395/10205/12), ОСОБА_4 (справа про порушення митних правил №0397/10205/12) відповідно визнано винними у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.483 Митного Кодексу України та накладено стягнення у виді штрафу з конфіскацією транспортних засобів.

Апеляційним судом Чернігівської області постановами від 26.02.2013 р., 27.02.2013 р., 28.02.2013 р. частково задоволено апеляційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та скасовано постанови Новозаводського районного суду м. Чернігова від 21.01.2013 р. про притягнення їх до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 483 Митного Кодексу України і провадження закрито у зв'язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Як зазначено судом першої інстанції, в мотивувальних частинах постанов вказано, що в діях ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 вбачаються ознаки правопорушення, передбаченого ст. 483 ч.1 МК України, тобто вчинення адміністративного правопорушення, однак провадження по справі закрито у зв'язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Також, судом першої інстанції встановлено, що 30.05.2013 року директор ПП «ОС - Гарант» ОСОБА_10 звернувся до Чернігівської митниці Міндоходів із заявами про видачу транспортних засобів та здійснення їх митного оформлення.

Листом від 11.06.2013 р. ОСОБА_10 особисто поінформовано та роз'яснено, що однією з передумов отримання на складі митниці затриманих у справі про порушення митних правил транспортних засобів є сплата витрат за їх зберігання згідно з наказом Міністерства фінансів України від 15.06.2012 р. №731, оскільки звільнення від сплати за зберігання у відповідності до ч.3 ст. 243 Митного Кодексу України можливо лише у випадках припинення провадження у справі за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Посадовою особою Чернігівської митниці Міндоходів розраховано розмір плати за зберігання транспортних засобів та оформлено відповідні повідомлення від 31.05.2013 року на загальну суму 113351,30 грн.

31.05.2013 року Приватним підприємством "ОС-ГАРАНТ" подано заяву про видачу транспортних засобів без сплати витрат на їх зберігання.

Листом від 11.06.2013 року Чернігівська митниця Міндоходів повторно повідомила ПП «ОС - ГАРАНТ», що однією з передумов повернення транспортних засобів є сплата коштів за їх зберігання згідно «Порядку обчислення сум витрат у справах про порушення митних правил та їх відшкодування та розмірів відшкодувань за зберігання на складах митних органів і транспортних засобів», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 15.06.2012 р. №731.

У зв'язку з тим, що митницею було відмовлено в поверненні транспортних засобів без сплати витрат за зберігання ПП «ОС - Гарант» звернулось до суду з позовом, в якому однією з позовних вимог було звільнення підприємства від сплати даних коштів.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27.06.2013 р. у справі №820/4620/13-а, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.08.2013р., адміністративний позов ПП «ОС - Гарант» до Чернігівської митниці Міндоходів про зобов'язання вчинити певні дії задоволено, зобов'язано Чернігівську митницю Міндоходів здійснити дії по закінченню митного оформлення в пункті пропуску через митний кордон України транспортних засобів та повернути їх без сплати витрат за зберігання на складі митного органу.

25.09.2013 р. Приватне підприємство "ОС-ГАРАНТ" звернулося повторно до Чернігівської митниці Міндоходів щодо повернення транспортних засобів та просило на виконання постанови Харківського окружного адміністративного суду від 27.06.2013 р., яка набрала законної сили 27.08.2013 р., повернути їх без плати за зберігання.

Відповідно до видаткових накладних від 25.09.2013 р. №4436, №4437, №4440 Чернігівська митниця Міндоходів повернула транспортні засоби без плати за їх зберігання.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 02.07.2014 року по справі №820/4620/13-а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.06.2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.08.2013 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ПП «ОС-Гарант» до Чернігівської митниці Міндоходів про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії відмовлено в повному обсязі.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що Вищим адміністративним судом України в своєму рішенні вказано на правомірність вимог Чернігівської митниці Міндоходів щодо сплати Приватним підприємством "ОС-ГАРАНТ" витрат за зберігання транспортних засобів (3 сідельні тягачі та 3 напівпричепи до них) на складі митного органу.

Чернігівською митницею Міндоходів листом від 15.09.2014 р. №01-2/2927 повідомлено відповідача, ПП «ОС - ГАРАНТ», про необхідність сплати витрат за зберігання на складі митного органу транспортних засобів в загальній сумі 26268,0 євро, проте зазначені витрати залишились відповідачем несплаченими.

Вищенаведене зумовило звернення до суду заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Чернігівської митниці Міндоходів з позовом про стягнення з відповідача витрат за зберігання на складі митного органу транспортних засобів в сумі 456891 грн., що за офіційним курсом НБУ становить 26268,00 євро.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості та правомірності.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 546 Митного Кодексу України, митниця є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, печатку та бланк із зображенням Державного Герба України та із своїм найменуванням і діє відповідно до Конституції України, цього Кодексу, інших нормативно-правових актів та на підставі положення, яке затверджується наказом центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Митниця є територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, і підпорядковується йому.

Одним із основних завдань митниці, згідно ст.544 Митного Кодексу України є здійснення митного контролю та виконання митних формальностей щодо товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, у тому числі на підставі електронних документів (електронне декларування), за допомогою технічних засобів контролю тощо.

Згідно з п.п.1, 3 Положення про Чернігівську митницю Міндоходів, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 17.04.2013 №69, Чернігівська митниця Міндоходів є територіальним органом Міндоходів, який підпорядковується Міндоходів. Основним завданням Чернігівської митниці Міндоходів є забезпечення реалізації державної митної політики, а також боротьба з правопорушеннями під час застосування митного законодавства, здійснення в межах своїх повноважень контролю за надходженням до бюджетів та державних цільових фондів податків і зборів та інших платежів.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що спірні відносини виникли внаслідок несплати відповідачем витрат за зберігання на складі митного органу транспортних засобів в загальній сумі 26268,0 євро, які були повернуті Чернігівською митницею 25.09.2013 року без плати за їх зберігання. Такі дії митницею було вчинено на виконання постанови Харківського окружного адміністративного суду від 27.06.2013 року, що набрала законної сили 27.08.2013 року після перегляду її Харківським апеляційним адміністративним судом.

Слід відмітити, що постановою Вищого адміністративного суду України від 02.07.2014 року, після перегляду вказаних судових рішень в касаційному порядку останні було скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ПП «ОС-Гарант» до Чернігівської митниці Міндоходів про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії відмовлено.

При цьому, за висновком суду касаційної інстанції, викладеному в мотивувальній частині постанови, оскільки митним органом було здійснено розрахунок витрат за зберігання транспортних засобів відповідно до Порядку № 731 починаючи з одинадцятого дня з дня набрання законної сили постанов апеляційного суду Чернігівської області від 26.02.2013 року у справі № 2515/14988/2012, від 27.02.2013 року у справі № 2515/14986/2012, від 28.02.2013 року у справі № 2515/14987/2012, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає невірним висновок судів першої та апеляційної інстанцій, що вимоги митниці про відшкодування витрат за зберігання товарів транспортних засобів є незаконними.

Таким чином, за висновком суду касаційної інстанції було констатовано, що у спірних відносинах однією із передумов повернення майна є відшкодування витрат митних органів на його зберігання.

Згідно з ч. 5 ст. 254 КАС України, постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Частиною 1 ст. 255 КАС України передбачено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Частиною 2 ст. 14 КАС України встановлено, що постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

На момент розгляду справи як у суді першої інстанції, так і у суді апеляційної інстанції постанова Вищого адміністративного суду України від 02.07.2014 року по справі № К/800/47437/13 є чинною та обов'язковою до виконання на всій території України.

Доводи апелянта про те, що затримка в митному оформленні та видачі транспортних засобів сталася з вини митного органу, а тому відповідач звільнений від обов'язку сплати витрат за зберігання транспортних засобів з огляду на вищенаведене є необґрунтованими.

Крім того, помилковість вказаних посилань відповідача підтверджується тим, що у відповідності до ч.3 ст.243 Митного кодексу України звільнення від сплати за зберігання транспортних засобів можливо лише у випадках припинення провадження у справі за відсутності події і складу адміністративного правопорушення, незважаючи на дати звернення відповідача до позивача про видачу транспортних засобів.

Враховуючи, що провадження по справам № 2515/14988/2012, № 2515/14986/2012 та 2515/14987/2012 щодо ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 закрито у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, відсутні підстави для видачі транспортних засобів без сплати витрат за їх зберігання.

Відповідно до ч.6 ст. 239 Митного кодексу України, витрати органів доходів і зборів на зберігання товарів, транспортних засобів, зазначених у пунктах 1 - 5 частини першої та у частині п'ятій статті 238 цього Кодексу, відшкодовуються власниками цих товарів, транспортних засобів або уповноваженими ними особами. При цьому відшкодування витрат на зберігання товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 6 частини п'ятої статті 238 цього Кодексу, здійснюється з урахуванням положень частини третьої статті 243 та частини третьої статті 541 цього Кодексу. Розмір суми, що підлягає відшкодуванню, визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, і розраховується в порядку, передбаченому для визначення собівартості платних послуг.

Згідно з приписами ст. 242 Митного кодексу України, товари, що зберігаються на складах органів доходів і зборів під митним контролем, можуть бути видані їх власникам або уповноваженим ними особам, а також особам, до яких протягом строку зберігання перейшло право власності на ці товари або право володіння ними, лише після митного оформлення зазначених товарів, відшкодування витрат органів доходів і зборів на їх зберігання та сплати відповідних митних платежів.

Механізм обчислення сум витрат у справах про порушення митних правил та їх відшкодування та розміри відшкодувань за зберігання на складах митних органів товарів і транспортних засобів визначено наказом Міністерства фінансів України від 15.06.2012 р. №731 «Про затвердження Порядку відшкодування витрат за зберігання товарів та транспортних засобів на складах митних органів, Порядку обчислення сум витрат у справах про порушення митних правил та їх відшкодування та Розмірів відшкодувань за зберігання на складах митних органів товарів і транспортних засобів».

Відповідно до п.3 Розділу 2 Порядку, витрати відшкодовуються платником у гривнях за офіційним курсом Національного банку України, установленим на дату їх внесення, у сумі, розрахованій митним органом відповідно до Розмірів відшкодувань за зберігання на складах митних органів товарів і транспортних засобів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 15 червня 2012 року N 731, та залежно від строку зберігання товарів і транспортних засобів.

Згідно з п.п.1-3 Розділу 3 Порядку, витрати митного органу за зберігання товарів, транспортних засобів, тимчасово вилучених у справі про порушення митних правил, понесені в ході провадження та розгляду справи, відшкодовуються в порядку, визначеному статтями 519 та 520 Митного кодексу України.

Витрати митного органу за зберігання товарів, транспортних засобів, тимчасово вилучених у справі про порушення митних правил, після набрання законної сили рішенням, винесеним у справі про порушення митних правил, відшкодовуються у разі, якщо особу визнано винною, а вилучені у справі про порушення митних правил товари та/або транспортні засоби підлягають поверненню власнику.

Розрахунковий строк зберігання для обчислення витрат в такому випадку обраховується, починаючи з одинадцятого дня з дня набрання законної сили судовим рішенням у справі про порушення митних правил, і закінчується датою видачі товарів та/або транспортних засобів власнику або вповноваженій ним особі. День видачі зі складу митного органу товарів, транспортних засобів власникам або вповноваженим особам до загального строку при обрахунку витрат не включається.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що у відповідності до Порядку обчислення сум витрат у справах про порушення митних правил та їх відшкодування Чернігівською митницею Міндоходів зроблено розрахунок витрат за зберігання транспортних засобів ПП «ОС - Гарант» на складі, а саме:

- протокол про порушення митних правил №0392/10205/12 відносно ОСОБА_2, постанова Апеляційного суду Чернігівської області від 26.02.2013 р. (сідельний тягач МАN TGA 18.480 4x2 ВLS та напівпричіп FLIEGL SDS) 200 діб (з 09.03.2013 р. по 24.09.2013 р. включно) х 44 євро = 8800 євро;

- протокол про порушення митних правил №0395/10205/12 відносно ОСОБА_3, постанова Апеляційного суду Чернігівської області від 27.02.2013 р. (сідельний тягач МАN TGA 18.480 4x2 ВLS та напівпричіп FLIEGL SDS) 199 діб (з 10.03.2013 р. по 24.09.2013 р. включно) х 44 євро = 8756 євро;

- протокол про порушення митних правил №0397/10205/12 відносно ОСОБА_4, постанова Апеляційного суду Чернігівської області від 28.02.2013 р. (сідельний тягач МАN TGA 18.480 4x2 ВLS та напівпричіп FLIEGL SDS) 198 діб (з 11.03.2013 р. по 24.09.2013 р. включно) х 44 євро = 8712 євро.

Згідно з ч.1 ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня.

Отже, загальна сума відшкодування витрат митного органу на зберігання вищевказаних транспортних засобів становить 26268,0 євро (відповідно до листа Управління Національного банку України в Чернігівській області від 19.09.2014 р. №12-021/3305 станом на 19.09.2014 р. 100 євро = 1739,3461 грн.), що за офіційним курсом НБУ становить 456891,43 грн., яка не була сплачена відповідачем в добровільному порядку та заявлена до стягнення до державного бюджету в даному позові.

Колегія суддів вважає необґрунтованими посилання відповідача на відсутність підстав для звернення заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Чернігівської митниці Міндоходів до суду з даним позовом, з огляду на таке.

Так, своїм рішенням від 08 квітня 1999 року у справі № 3-рп/99 Конституційний суд України роз'яснив, що поняття "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Представництво прокуратурою України інтересів держави в суді є одним із видів представництва в суді. За правовою природою представництво в суді є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї права та обов'язки. Представництво прокурором інтересів держави в суді відрізняється від інших видів представництва рядом специфічних ознак: складом представників та колом суб'єктів, інтереси яких вони представляють, обсягом повноважень, формами їх реалізації.

Згідно з п. 2 ст. 121 Конституції України, частин 1, 3, 5, 6 ст. 36-1 Закону від 5 листопада 1991 р. N 1789-XII "Про прокуратуру" прокуратура України становить єдину систему, на яку покладається: представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом. Представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави. Прокурор самостійно визначає підстави для представництва в судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво на будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом. Обираючи форму представництва, передбачену частиною п'ятою ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру", прокурор визначає, в чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави чи громадянина, обґрунтовує необхідність їх захисту.

Відповідно до частин 2, 3 ст. 60 КАС з метою представництва інтересів громадянина або держави в адміністративному суді прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з адміністративним позовом (поданням), бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження в якій відкрито за адміністративним позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення Верховним Судом України, про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами для представництва інтересів громадянина або держави. При цьому прокурор повинен надати адміністративному суду докази, які підтверджують неможливість громадянина самостійно здійснювати представництво своїх інтересів.

Прокурор, який звертається до адміністративного суду в інтересах держави, в позовній заяві (поданні) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до адміністративного суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Інтереси держави закріплюються як нормами Основного Закону, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основу перших покладено потребу в здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Отже, за змістом пункту 2 статті 121 Конституції України під представництвом інтересів держави в суді треба розуміти правовідносини, в яких прокурор, реалізуючі визначені Конституцією України та законами України повноваження, вчиняє в суді процесуальні дії з метою захисту інтересів держави.

Як вбачається зі змісту адміністративного позову, дана позовна заява подана в інтересах держави в особі Чернігівської митниці, яка нарахувала та стягує витрати митного органу на зберігання вищевказаних транспортних засобів до Державного бюджету України на підставі глави 17 Митного кодексу України.

Прокурор вказує, що інтерес держави в даній справі полягає у отриманні коштів за зберігання транспортних засобів, тимчасово вилучених у справі про порушення митних правил, понесених в ході провадження та розгляду справи.

Ненадходження коштів до бюджету внаслідок несплати відповідачем до бюджету вказаних коштів перешкоджає виконанню бюджетної політики держави, а відтак, порушує інтереси держави.

У зв'язку з чим, відповідно до пункту 2 статті 121 Конституції України та статті 36-1 Закону України "Про прокуратуру", наявні підстави для вжиття заходів представницького характеру шляхом звернення прокурора з відповідною позовною заявою в інтересах державного органу.

Таким чином, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права при розгляді справи, оскільки останні не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного перегляду справи.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "ОС-ГАРАНТ" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.11.2014р. по справі № 820/16782/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Перцова Т.С. Судді (підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Жигилій С.П. Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 22.12.2014 р.