Постанова

від 18.12.2014 по справі 923/1087/13

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" грудня 2014 р.Справа № 923/1087/13 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів С.В. Таран, В.Б. Туренко,

при секретарі судового засідання - І.М. Станковій,

за участю представників сторін :

від скаржника: Т.В. Муляров,

від позивача: не з'явився,

від відповідача: Л.Г. Татаринова,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Організації (установи, закладу) об'єднання громадян "Дитячий оздоровчий табір ім.Ю.О.Гагаріна Херсонської обласної організації профспілки працівників державних установ України"

на рішення господарського суду Херсонської області від 17.09.2013р.

у справі № 923/1087/13

за позовом Підприємства "Віта СЛС "Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України"

до Херсонської обласної організації профспілки працівників державних установ України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Організація (установа, заклад) об'єднання громадян "Дитячий оздоровчий табір ім.Ю.О.Гагаріна Херсонської обласної організації профспілки працівників державних установ України"

про витребування майна з чужого незаконного володіння,

встановив:

У серпні 2013 року Підприємство "Віта СЛС "Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України" звернулося з позовом до Херсонської обласної організації профспілки працівників державних установ України про витребування з відповідального зберігання майна (згідно переліку), яке знаходиться на території дитячого оздоровчого табору ім.Гагаріна за адресою: пров.Нічика, 10, м.Скадовськ Скадовського району Херсонської області.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі укладених з відповідачем договорів купівлі-продажу від 13.06.2008р. та від 27.09.2010р. позивачем набуто право власності на спірне майно, а саме: обладнання та інвентар дитячого оздоровчого табору ім.Ю.О.Гагаріна на суму 179 870грн., дерев'яні ліжка та тумби на суму 44 400грн. Як зазначає позивач, розрахунки за вказане майно ним здійснено у повному обсязі і зазначений факт встановлено у рішенні господарського суду Херсонської області від 06.06.2011р. у господарській справі №5024/513/2011 (з урахуванням постанов апеляційної та касаційної інстанцій), а тому не потребує доказуванню в порядку статті 35 Господарського процесуального кодексу України. При цьому вказаним судовим рішенням розірвано договір купівлі-продажу нерухомого майна дитячого оздоровчого табору ім.Гагаріна від 13.06.2008р. №3208, що також був укладений між сторонами, після чого позивачем було передано рухоме майно, що є предметом спору у даній справі, за актом прийому-передачі від 03.05.2012р. на відповідальне зберігання відповідачу, який відмовляється повертати зазначене майно, незважаючи на відповідні письмові вимоги позивача, у зв'язку з чим останній звернувся з даним позовом про витребування цього майна на підставі статей 387, 944, 949 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 17.09.2013р. позов задоволено у повному обсязі з огляду на те, що оскільки матеріалами справи підтверджено прийняття відповідачем на відповідальне зберігання спірного майна, то виходячи із приписів статей 936, 937 Цивільного кодексу України між сторонами у письмовій формі укладено договір зберігання, за яким відповідачем в порушення вимог статті 938 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України не виконано свого обов'язку з повернення переданого на зберігання майна.

Не погодившись з рішенням суду, Організація (установа, заклад) об'єднання громадян "Дитячий оздоровчий табір ім.Ю.О.Гагаріна Херсонської обласної організації профспілки працівників державних установ України", яка не брала участі у справі, звернулася із апеляційною скаргою, в якій просила рішення суду скасувати, у задоволенні позову відмовити, посилаючись на неповне з'ясування та недоведеність обставин, що мають істотне значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Скаржник своє право на звернення із апеляційною скаргою, передбачене статтею 91 Господарського процесуального кодексу, обґрунтував тим, що рішенням суду порушені його права та інтереси, оскільки в рішенні зазначено, що майно, про витребування якого звернувся позивач, перебуває на території скаржника, який є окремою юридичною особою та має юридичну і фактичну адресу: м.Скадовськ, пров.Нічика, 10. Скаржником зазначено, що з 2002 року (заснування юридичної особи) і по теперішній час уповноваженим представником апелянта жодній юридичній особі (у тому числі ні позивачу, ні відповідачу) не передавалося майно на відповідальне зберігання. Крім того, апелянтом зауважено, що оскаржуваним рішенням суду витребувано майно, яке не індивідуалізовано.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 18.12.2014р. в порядку статті 27 Господарського процесуального кодексу України визначено процесуальний статус скаржника як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

В судове засідання апеляційної інстанції представник позивача не з'явився. Копію ухвали Одеського апеляційного господарського суду від 28.11.2014р. про прийняття апеляційної скарги до провадження і призначення її до розгляду на 18.12.2014р. об 11:30год апеляційною інстанцією надіслано на поштову адресу, наявну в матеріалах справи.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Крім того, у пункті 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011р. №18 (з подальшими змінами і доповненнями) зазначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Тому вважається, що позивач повідомлений про час і місце розгляду справи судом, у зв'язку з чим судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника позивача.

Заслухавши представників скаржника та відповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

13.06.2008р. між Херсонською обласною організацією профспілки працівників державних установ України (продавцем) та Підприємством "Віта СЛС "Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України" (покупцем) укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу №2308, згідно якого продавець зобов'язався передати дитячий оздоровчий табір ім.Гагаріна у власність покупцю, а покупець - прийняти у власність вказаний табір, розташований за адресою: м.Скадовськ, пров.Нічика, 10, та сплатити його вартість, що становить 4106696 грн.

Також 13.06.2008р. між Херсонською обласною організацією профспілки працівників державних установ України (продавцем) та Підприємством "Віта СЛС "Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України" (покупцем) укладено договір купівлі-продажу обладнання та інвентарю оздоровчого табору згідно переліку, вартість якого становить 179 870грн., які покупець зобов'язався сплатити до 07.07.2008р.

27.09.2010р. між Херсонською обласною організацією профспілки працівників державних установ України (продавцем) та Підприємством "Віта СЛС "Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України" (покупцем) укладено договір купівлі-продажу дерев'яних ліжок та тумб на загальну суму 44400грн., які покупець зобов'язався сплатити до кінця 2010р.

У зв'язку з несплатою позивачем повної вартості дитячого оздоровчого табору ім.Гагаріна договір купівлі-продажу був розірваний в судовому порядку на підставі рішення господарського суду Херсонської області від 06.06.2011р. по справі №5024/513/2011 (залишеного без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 28.07.2011р. та постановою Вищого господарського суду України від 02.11.2011р.- в частині розірвання договору купівлі-продажу).

Як зазначає позивач, після розірвання в судовому порядку договору купівлі-продажу дитячого оздоровчого табору №2308 від 13.06.2008р., ним передано відповідачу на відповідальне зберігання (до першої вимоги про повернення) майно, набуте на підставі договорів купівлі-продажу від 13.06.2008р. та від 27.09.2010р., а саме: обладнання та інвентар, а також дерев'яні ліжка та тумби, про що складено акт прийому-передачі майна від 03.05.2012р.

Позивач двічі звертався до відповідача з листами від 14.05.2013р. та від 03.06.2013р., в яких повідомляв про наміри вивезти спірне майно з території дитячого оздоровчого табору імені Гагаріна.

У зв'язку з відмовою відповідача повернути зазначене майно, позивач звернувся з позовними вимогами про повернення цього майна з незаконного володіння відповідача на підставі статті 387 Цивільного кодексу України, відповідно до якої власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Норма вказаної статті передбачає, що власник, який пред'являє вимогу про повернення майна, яке належить йому на праві власності, повинен довести, що саме це майно є об'єктом його права власності, тобто індивідуалізувати його. Якщо ж індивідуалізувати майно неможливо, неможливе і задоволення віндикаційного позову.

В якості підтвердження перебування спірного майна у володінні відповідача та знаходження цього майна на території дитячого оздоровчого табору ім.Гагаріна за адресою: пров.Нічика, 10, м.Скадовськ, позивач послався на вищезазначений акт від 03.05.2012р. Натомість зазначене у вказаному акті майно не індивідуалізовано, тобто не вказано його ідентифікуючих ознак, та не вказано, що майно знаходиться на території дитячого оздоровчого табору ім.Гагаріна за адресою: пров.Нічика, 10, м.Скадовськ, а, відтак, позивачем не доведено, що майно, про витребування якого заявлений позов, є об'єктом права власності останнього. При цьому колегією суддів враховано, що позивач, зазначаючи місцезнаходження спірного майна, вказав юридичну адресу апелянта (про що свідчать додані до апеляційної скарги свідоцтво №012611 про державну реєстрацію останнього та виписка відносно нього з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), без наведення правових підстав перебування майна на цій території.

Також позивач, звертаючись з даним позовом, зазначив, що ним повністю здійснено розрахунок за договорами купівлі-продажу інвентаря та обладнання, купівлі-продажу ліжок і тумб на суми 179870грн. та 44400грн. відповідно і зазначений факт встановлено у господарській справі №5024/513/2011.

Однак, як зазначено у наявній в матеріалах справи постанові Одеського апеляційного господарського суду від 19.12.2013р. у справі №923/1069/13, підприємство "Віта СЛС" помилково вважає установлення господарським судом факту проведення розрахунку грошовими коштами за ДОТ у сумі 851125грн., який не потребує доведення згідно із приписом ч.2 ст.35 ГПК України, оскільки у справі №5024/513/2011 відсутнє встановлення конкретних обставин проведення Підприємством "Віта СЛС" розрахунків на суму 851125грн. з ХООПП, яке б дозволяло стверджувати, що з ними пов'язується виникнення визначених юридичних наслідків, тобто, відсутнє встановлення юридичних фактів (дата дії з перерахування Підприємством "Віта СЛС" коштів на рахунки ХООПП, суми платежів, призначення платежів). Одеський апеляційний господарський суд, частково скасовуючи постановою від 19.12.2013р. рішення господарського суду Херсонської області від 10.09.2013р., зокрема, зазначив, що цілком безпідставним є також урахування судом у складі суми позовних вимог при її розрахунку оформлених актами звіряння розрахунків домовленостей сторін про повний розрахунок за договорами купівлі-продажу обладнання, інвентаря, ліжок та тумб на суму 179870грн. і 44400грн, оскільки безпосередньо в оплату вартості ДОТ ім.Ю.О.Гагаріна грошові кошти у вказаних сумах не надходили Херсонській обласній організації профспілки працівників державних установ України та докази зворотнього відсутні.

Таким чином, судова колегія, оцінивши докази в їх сукупності, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки позивачем не доведено обставин, що покладені останнім в обґрунтування заявлених позовних вимог, тоді як у відповідності до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Застосування місцевим господарським судом до спірних правовідносин норм Цивільного кодексу України, які регулюють відносини зі зберігання майна, є помилковим, оскільки в силу приписів статей 936, 937 цього Кодексу такі відносини між сторонами не виникли.

За таких обставин рішення суду слід скасувати, відмовивши у позові, а апеляційну скаргу - задовольнити.

Керуючись ст.ст. 99, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу

України, суд -

постановив:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Херсонської області від 17.09.2013р. у справі №923/1087/13 скасувати, в позові відмовити.

Стягнути з Підприємства "Віта СЛС "Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України", код ЄДРПОУ 30556994, на користь Організації (установи, закладу) об'єднання громадян "Дитячий оздоровчий табір ім.Ю.О.Гагаріна Херсонської обласної організації профспілки працівників державних установ України", код ЄДРПОУ 24751751, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд справи в сумі 2 242,70грн.

Доручити господарському суду Херсонської області видати відповідний наказ.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.

Повний текст постанови підписано 23.12.2014

Головуючий суддя Л.В. Поліщук

Суддя С.В. Таран

Суддя В.Б. Туренко