Постанова

від 16.12.2014 по справі 916/3006/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" грудня 2014 р.Справа № 916/3006/14 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Будішевської Л.О.,

Суддів : Бєляновського В.В., Мишкіної М.А.,

при секретарі судового засідання Шитря О.М.,

за участю представників сторін:

від прокуратури - Шивцова С.А., за посвідченням,

від відповідача-1 - Жуков Ю.А., за довіреністю,

від відповідача-2 - не з'явився,

від третьої особи на стороні позивача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника прокурора Одеської області

на ухвалу господарського суду Одеської області від 19 листопада 2014 року про залишення позову без розгляду

у справі №916/3006/14

за позовом Заступника прокурора Одеської області

до відповідачів:

1. Публічного акціонерного товариства «Одеський консервний завод дитячого харчування»;

2. Степанівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Відділу Держземагенства у Роздільнянському районі Одеської області

про визнання незаконними та скасування рішень, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, додаткової угоди до договору оренди землі та витребування земельної ділянки,

встановив:

У червні 2014 року заступник прокурора Одеської області (далі-прокурор) звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до відкритого акціонерного товариства «Одеський консервний завод дитячого харчування» (далі-відповідач-1) та Степанівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області (далі-відповідач-2), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - відділу Держземагенства у Роздільнянському районі Одеської області (далі-третя особа) про:

- визнання незаконним та скасування рішення Степанівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області від 28.09.2003 року за №129-ХХІV «Про надання згоди на розробку технічної документації по виготовленню документів на право короткострокової оренди на п'ять років на земельні ділянки, фактично зайняті об'єктами ВАТ «Одеський консервний завод дитячого харчування»;

- визнання незаконним та скасування рішення Степанівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області від 26.02.2004 року за №188-ХХІV «Про надання ВАТ «Одеський консервний завод дитячого харчування» в оренду земельних ділянок»;

- визнання недійсним договору оренди землі від 31.05.2004 року, укладений між Степанівською сільською радою та ВАТ «Одеський консервний завод дитячого харчування», зареєстрований ДП Одеська регіональна філія «Центр ДЗК» 02.07.2004р. за №18;

- визнання недійсною додаткову угоду від 10.03.2006р. до договору оренди землі від 31.05.2004 року, зареєстровану ДП Одеська регіональна філія «Центр ДЗК» 17.03.2006р. за №040653000003;

- зобов'язання ВАТ «Одеський консервний завод дитячого харчування» повернути земельну ділянку загальною площею 6,98 га, яка не знаходиться під забудовою та спорудами належними на праві власності ВАТ «Одеський консервний завод дитячого харчування», що знаходиться за адресою: вул. Леніна, буд. 144, с. Степанівна Роздільнянського району Одеської області, вартістю 8258736 грн., до земель запасу Степанівської сільської ради.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 29 вересня 2014 року замінено відкрите акціонерне товариство «Одеський консервний завод дитячого харчування» на публічне акціонерне товариство «Одеський консервний завод дитячого харчування».

Ухвалою господарського суду Одеської області від 19 листопада 2014 року (суддя Оборотова О.Ю.) залишено без розгляду позовну заяву заступника прокурора Одеської області на підставі п.1 ч.1 ст.81 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала суду мотивована наступним.

Із наявних матеріалів справи вбачається, що спірна земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту, а тому прокурор відповідно до п.3 ст.122 Земельного кодексу України (в редакції, яка діяла на момент укладення договору оренди землі) при зверненні з позовною заявою мав визначити орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах - Степанівську сільську раду Роздільнянського району Одеської області, оскільки саме нею порушені вимоги законодавства при укладенні спірного договору оренди землі, стороною якого вона являється, але помилково залучив останню в якості відповідача.

Таким чином, посилаючись на розділ ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» від 06.09.2012р. №5245-VI, господарський суд дійшов висновку, що за наявності органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції органу місцевого самоврядування у спірних правовідносинах, прокурор неправомірно звернувся самостійно з позовом до суду в якості позивача.

Крім того, заступник прокурора Одеської області при зверненні з позовом не вказав встановлені ч.2 ст.2 ГПК України обставини, які пов'язані з порушенням інтересів держави та не обґрунтував необхідність захисту цих інтересів, у зв'язку з чим, на думку суду, заявлений позов підлягав залишенню без розгляду.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою суду, заступник прокурора Одеської області звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати та направити справу до господарського суду Одеської області для розгляду по суті, посилаючись на невідповідність висновків, викладених в оскарженій ухвалі, обставинам справи та неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, а саме статті 29 ГПК України, абзацу 5 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року №7 «Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам».

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача-1 її не визнав, вважаючи безпідставною, а ухвалу господарського суду законною та обґрунтованою, прийнятою з дотриманням норм процесуального права.

Відповідач-2 та третя особа не скористалися своїм правом надання відзивів на апеляційну скаргу та не забезпечили явку своїх представників в засідання суду апеляційної інстанції. хоча про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, про що свідчать поштові повідомлення, які містяться в матеріалах справи.

Прокурор в судовому засіданні наполягав на задоволенні апеляційної скарги з підстав, викладених в ній.

Представник відповідача-1 в засіданні суду апеляційної інстанції заперечував проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на неї.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши прокурора та представника відповідача-1, перевіривши застосування судом першої інстанції при прийнятті оскарженої ухвали норм процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Статтею 5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» встановлено, що державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі та відповідно до ст.6 забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі та здійснює повноваження щодо здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю, виконання вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням, додержання вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових угод, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок.

Законом України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» та Положенням про Державну інспекцію сільського господарства України (затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011р. №459/2011) визначено орган, уповноважений державою здійснювати функції контролю за використанням та охороною земель в особі Державної інспекції сільського господарства України.

Разом з тим, відповідно до вищевказаних законодавчих актів у Державної інспекції сільського господарства України відсутні повноваження щодо звернення до суду про визнання незаконними (недійсними) рішень органів державної влади та місцевого самоврядування щодо розпорядження землею та визнання недійсними правочинів щодо відчуження чи передачі у користування земельних ділянок.

Таким чином, зважаючи на вказані обставини, відповідно до ч.2 ст.29 ГПК України заступник прокурора Одеської області звернувся до господарського суду самостійно як позивач для захисту інтересів держави.

Господарським судом при прийнятті оскарженої ухвали невірно застосовано п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №7 «Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам» (із змінами та доповненнями), оскільки в цьому пункті йдеться мова про обов'язок суду перевіряти правильність визначення прокурором органу, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави.

Колегія суддів погоджується з твердженнями прокурора в апеляційній скарзі стосовно того, що місцевим судом при винесенні оскарженої ухвали не враховано положення абз.5 п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року №7 «Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам», згідно з яким у разі коли прокурором подано позовну заяву в інтересах держави як позивачем (ч.2 ст.1, ч.2 ст.29 ГПК України), то господарський суд не вчиняє процесуальних дій, зазначених в абз.3 і 4 цього пункту постанови; в таких випадках повернення позовної заяви або залишення її без розгляду можливе лише за наявності підстав, зазначених відповідно у пунктах 1, 2, 3, 5-9 частини 1 статті 63 або в пунктах 1, 2, 5, 6 частини 1 статті 81 ГПК України (абз.5 п.3).

Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що заступник прокурора Одеської області при зверненні з позовом в якості позивача належним чином обґрунтував необхідність саме такого звернення та довів це діючими нормами законодавства.

В обґрунтування необхідності захисту інтересів держави заступник прокурора Одеської області в позовній заяві вказав про те, що у зв'язку з тим, що рішеннями Степанівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області від 28.09.2003 року за №129-ХХІV «Про надання згоди на розробку технічної документації по виготовленню документів на право короткострокової оренди на п'ять років на земельні ділянки, фактично зайняті об'єктами ВАТ «Одеський консервний завод дитячого харчування» та від 26.02.2004 року за №188-ХХІV «Про надання ВАТ «Одеський консервний завод дитячого харчування» в оренду земельних ділянок» порушено процедуру передачі земельних ділянок, а у договорі оренди землі визначено розмір орендної плати з порушенням законодавчо передбачено процедури (без розроблення проекту відводу земельної ділянки) та без обов'язкового проведення нормативної грошової оцінки землі, що призводить до необґрунтованого визначення розміру орендної плати та неналежного надходження коштів до місцевого бюджету, чим завдається істотна шкода інтересам держави, її власності, призводить до ненадходження в бюджет коштів, необхідних для здійснення державної політики раціонального використання й охорони земель, розвитку загальнодержавної і регіональної інфраструктури, проведення земельної реформи.

Отже, виходячи з того, що заступником прокурора Одеської області згідно ч.2 ст.29 ГПК України подано позовну заяву як позивачем та враховуючи відсутність підстав, визначених пунктами 1, 2, 5, 6 частини 1 статті 81 ГПК України, господарський суд не мав правових підстав для залишення позову без розгляду.

Доводи, викладені заступником прокурора Одеської області в апеляційній скарзі, є обґрунтованими.

Ухвала господарського суду Одеської області від 19 листопада 2014 року є незаконною та такою, що прийнята з порушенням норм процесуального права, у зв'язку з чим вона підлягає скасуванню, а справа - передачі на розгляд суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України,

апеляційний господарський суд

постановив :

Апеляційну скаргу задовольнити.

Ухвалу господарського суду Одеської області від 19 листопада 2014 року про залишення позову без розгляду скасувати.

Справу передати на розгляд господарського суду Одеської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови складено та підписано 22.12.2014р.

Головуючий суддя: Будішевська Л.О.

Судді: Бєляновський В.В.

Мишкіна М.А.