Рішення

від 26.02.2015 по справі 916/3006/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" лютого 2015 р.Справа № 916/3006/14

Позивач: заступник прокурора Одеської області

Відповідачі: 1) публічне акціонерне товариство "Одеський консервний завод дитячого харчування"

2) Степанівська сільська рада Роздільнянського району Одеської області

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: відділ Держземагенства у Роздільнянському районі Одеської області

про визнання незаконними та скасування рішень, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та додаткової угоди до нього та витребування земельної ділянки

Суддя: Цісельський О.В.

За участю представників сторін:

від позивача: Шивцова С.А. - довіреність від 22.09.2012р.

від відповідача 1: Жуков Ю.А. - довіреність від 06.02.2015р.

Лемещук О.В. - довіреність від 21.07.2014р.

від відповідача 2: Щербакова С.П.. - голова ради

від третьої особи: не з'явився

Відповідно до ст.77 ГПК України в судовому засіданні оголошувалася перерва з 23.02.2015р. до 14год.40хв. 26.02.2015р.

Суть спору: Позивач, заступник прокурора Одеської області (надалі - Прокурор), звернувся до господарського суду із позовною заявою до відкритого акціонерного товариства "Одеський консервний завод дитячого харчування" (надалі - ВАТ "Одеський консервний завод дитячого харчування ") та до Степанівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області (надалі - Степанівська сільрада) , в якій просить суд: визнати незаконним та скасувати рішення Степанівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області від 28.09.2003р. за № 129-ХХІV; визнати незаконним та скасувати рішення Степанівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області від 26.02.2004р. за № 188-ХХІV; визнати недійсним договір оренди землі від 31.05.2004р., укладений між визнати Степанівською сільрадою та ВАТ "Одеський консервний завод дитячого харчування", зареєстрований ДП Одеська регіональна філія Центр ДЗК 02.07.2004р. за № 18; визнати недійсною додаткову угоду від 10.03.2006р. до договору оренди землі від 31.05.2004р., зареєстровану ДП Одеська регіональна філія Центр ДЗК 02.07.2004р. за № 040653000003 та зобов'язати ВАТ "Одеський консервний завод дитячого харчування" повернути земельну ділянку загальною площею 6,98 га, яка не знаходиться під забудовою та спорудами, належними на праві власності ВАТ "Одеський консервний завод дитячого харчування", що знаходиться за адресою: одеська область, Роздільнянський район, с. Степанівка, вул. Леніна, буд.144, вартістю 8 258 736 грн. до земель запасу Степанівської сільради.

В обґрунтування заявленого позову Прокурор посилається на те, що згідно зі статтею 121 Конституції України одним із завдань прокуратури України є представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Відповідно до статті 20 Закону України "Про прокуратуру" при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право, зокрема, звертатись до суду, з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненій прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Однією з форм представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Статтею 2 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві.

Згідно рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 за №3-рп\99, "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор або його заступник у кожному випадку самостійно визначає, в чому саме полягає порушення інтересів держави в конкретних правовідносинах, які підлягають вирішенню в судовому порядку.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з частковою державною власністю у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й у діяльності приватних підприємств, товариств.

Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інш.) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності України, гарантування її державної, економічної безпеки, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання.

Законом України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» та Положенням про Державну інспекцію сільського господарства України (затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 № 459/2011) визначено орган, уповноважений державою здійснювати функції контролю за використанням та охороною земель - Державна інспекція сільського господарства України.

Разом з тим, відповідно до вищевказаних законодавчих актів у Державної інспекції сільського господарства України відсутні повноваження щодо звернення до суду про визнання незаконними (недійсними) рішень органів державної влади та місцевого самоврядування щодо розпорядження землею та визнання недійсними правочинів щодо відчуження чи передачі у користування земельних ділянок.

Згідно ч.2 ст.29 ГПК України у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача.

Прокурор зазначає, що оскаржуваними рішеннями було порушено процедуру передачі земельних ділянок у користування, а у договорі оренди землі визначено розмір орендної плати з порушенням законодавчо передбаченої процедури та без обов'язкового проведення нормативної грошової оцінки землі, що призводить до необґрунтованого визначення розміру орендної плати та неналежного надходження коштів до місцевого бюджету.

Як вказує прокурор, зазначеними діями завдається істотна шкода інтересам держави, його власності, призводить до не надходження в бюджет коштів, необхідних для здійснення державної політики раціонального використання й охорони земель, розвитку загальнодержавної і регіональної інфраструктури, проведення земельної реформи.

Зважаючи на вказані обставини, прокурор самостійно звернувся до господарського суду Одеської області як позивач для захисту інтересів держави.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 31.07.2014р. позовну заяву вх. № 3067/14 було прийнято судом до розгляду, порушено провадження у справі та розгляд справи призначено в засіданні суду.

19.09.2014 р. до господарського суду Одеської області від заступника прокурора Одеської області надійшло клопотання про заміну назви відповідача Відкритого акціонерного товариства "Одеський консервний завод дитячого харчування на Публічне акціонерне товариство "Одеський консервний завод дитячого харчування".

24.09.2014р. ухвалою господарського суду Одеської області було вирішено замінити назву відповідача з Відкрите акціонерне товариство "Одеський консервний завод дитячого харчування" на Публічне акціонерне товариство "Одеський консервний завод дитячого харчування".

Ухвалою господарського суду Одеської області від 29.09.2014р. справу №916/3006/14 було призначено до колегіального розгляду у складі трьох суддів господарського суду Одеської області.

Розпорядженням керівника апарату суду від 29.09.2014р. та відповідно до рішення зборів суддів господарського суду Одеської області (протокол № 17-8/24 від 17.04.2014р.) було призначено автоматичний розподіл справи №916/3006/14 для визначення складу колегії суддів та визначено наступний склад колегії: головуючий суддя - Оборотова О.Ю., судді - Погребна К.Ф., Желєзна С.П.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 29.09.2014р. справу №916/3006/14 було прийнято до свого провадження колегією судій у наступному складі: головуючий суддя - Оборотова О.Ю., судді - Погребна К.Ф., Желєзна С.П. та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 19.11.2014р. позов заступника прокурора Одеської області до відповідачів ПАТ "Одеський консервний завод дитячого харчування", Степанівської сільради про визнання незаконними та скасування рішень, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, додаткової угоди до договору оренди землі та витребування земельної ділянки було залишено без розгляду.

В якості обґрунтування ухвали, суд зазначив, що прокурор у позові не вказав, встановлені ч. 2 ст. 2 ГПК України обставини, які пов'язані з порушенням інтересів держави, та не обґрунтував необхідність захисту цих інтересів.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 16.12.2014р. ухвала господарського суду Одеської області від 19.11.2014р. була скасована,Є а справа була передана до господарського суду Одеської області для розгляду по суті.

При цьому апеляційний суд зазначив, що місцевим судом при винесенні оскарженої ухвали не враховано положення абз.5 п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року №7 "Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам", згідно з яким у разі коли прокурором подано позовну заяву в інтересах держави як позивачем (ч.2 ст.1, ч.2 ст.29 ГПК України), то господарський суд не вчиняє процесуальних дій, зазначених в абз.3 і 4 цього пункту постанови; в таких випадках повернення позовної заяви або залишення її без розгляду можливе лише за наявності підстав, зазначених відповідно у пунктах 1, 2, 3, 5-9 частини 1 статті 63 або в пунктах 1, 2, 5, 6 частини 1 статті 81 ГПК України (абз.5 п.3)

Ухвалою господарського суду Одеської області від 29.12.2014р. на підставі розпорядження керівника апарату господарського суду Одеської області від 26.12.2014р. за № 1109 про повторний автоматичний розподіл справи №916/3006/14 для визначення судді, справу було прийнято до свого провадження суддею Цісельським О.В. та її розгляд призначено в засіданні суду.

Позивач - Прокурор, заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить суд їх задовольнити.

Відповідач 1 - ВАТ "Одеський консервний завод дитячого харчування", проти позову заперечує, з підстав, викладених у запереченнях на позов, просить суд в його задоволенні відмовити.

Відповідач 2 - Степанівська сільська рада, як вбачається із відзиву на позов, із позовом Прокурора погодилася, проти його задоволення не заперечує, просить суд позов прокурора задовольнити.

В процесі розгляду справи учасниками процесу були надані додаткові письмові докази, які оглянуті судом та залучені до матеріалів справи.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані сторонами докази, заслухавши пояснення їх представників, суд встановив:

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Плану приватизації Одеського ордена Знак Пошани опитного консервного заводу ім. В.І. Леніна його Кучурганської виробничої філії у постійне користування було виділено земельні ділянки загальною площею 15 га, а саме:

1) розпорядженням Ради Міністрів УСРСР № 251-Р від 24.04.1985р. було виділено 0,6 га (Державний акт на право користування землею № 6-031633 відсутній);

2) рішенням Одеського облвиконкому № 87 від 06.03.1989р. було виділено 3,8 га (Державний акт на право користування землею В № 056496 не зареєстрований та не підписаний);

3) постановою Верховної Ради України № 2952-ХІІ від 28.01.1993р. було виділено 10,6 га (Державний акт на право постійного користування землею Серії Од -20-49, зареєстровано в Книзі державних актів на право постійного користування землею за № 19 та виданий Роздільнянською районною радою народних депутатів Одеської області 05.05.1995р.

Згідно наказу РВ ФДМУ по Одеській області за № 19 від 11.01.1996р. Одеський дослідний консервний завод ім.. В.І. Леніна було перетворено у ВАТ "Одеський консервний завод дитячого харчування".

24.01.1996р. ВАТ "Одеський консервний завод дитячого харчування" було зареєстровано Виконкомом Іллічівської районної Ради народних депутатів м. Одеси (реєстр. № 40).

01.07.1996р. ВАТ "Одеський консервний завод дитячого харчування" було видано Свідоцтво про державну реєстрацію, про що було зроблено запис в журналі обліку реєстрації за № 442.

05.07.1996р. до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій було внесено відомості щодо державної реєстрації Відкритого акціонерного товариства "Одеський консервний завод дитячого харчування".

28.09.2003р. Степанівською сільрадою було прийнято рішення № 129-ХХІV, відповідно до якого було вирішено: 1) надати згоду на розробку технічної документації по виготовленню документів на право короткострокової оренди на земельні ділянки загальною площею 21.66 га, фактично зайняті об'єктами ВАТ "Одеський консервний завод дитячого харчування"; 2) ВАТ "Одеський консервний завод дитячого харчування" замовити виготовлення документів, що посвідчують право короткострокового користування земельними ділянками.

На підставі договору № 97 від 01.12.2003р. ВАТ "Південенергопроект" було розроблено Технічну документацію по складанню договору оренди земельних ділянок для виробничої філії ВАТ "Одеський консервний завод дитячого харчування", фактично розміщеної на території с. Степанівка Роздільнянського району Одеської області.

Відповідно до пояснювальної записки до Технічної документації по складанню договору оренди земельних ділянок (т.с.1, зворотна сторінка арк. 45) встановлено, що згідно результатів зйомки сумарна площа земельних ділянок складає 21.66 га земель промисловості.

Відповідно до українського класифікатора цільового використання землі (УКЦВЗ) земельні ділянки віднесені до земель промисловості. Код цільового використання - 1.10.5. За експлікацією земельних угідь земельні ділянки, що плануються до відведення відносяться до земель громадської та житлової забудови с. Степанівка Роздільнянського району Одеської області.

26.02.2004р. Степанівською сільрадою було розглянуто заяву та технічну документацію по складанню договору оренди земельних ділянок, фактично зайнятих об'єктами виробничої філії ВАТ "Одеський консервний завод дитячого харчування" та прийнято рішення № 188-ХХІV, відповідно до якого було вирішено, зокрема: 1) технічну документацію по складанню договору оренди затвердити; 2) надати ВАТ "Одеський консервний завод дитячого харчування" в тимчасове користування на умовах оренди з правом подальшого викупу земельні ділянки загальною площею 21.66 га терміном на 5 років із земель житлової та громадської забудови Степанівської сільради, розташованих за адресою: с. Степанівка, вул.. Леніна, 144, тощо.

25.05.2004р. Роздільнянським районним відділом земельних ресурсів Держкомітету України по земельних ресурсах Кучурганської філії було видано довідку із грошової оцінки землі за № 461 (т.с.1, а.с149) відповідно до якої для розрахунку грошової оцінки були застосовані наступні види угідь: пасовища - 21,1 га та забудова - 0,5 га.

Згідно до зазначеної довідки вартість сільськогосподарських угідь дорівнює 0,19 грн. за 1 м 2 , вартість забудованих земель -10,1 грн. за 1 м 2 .

Також, 25.05.2004р. Роздільнянським районним відділом земельних ресурсів Держкомітету України по земельних ресурсах Кучурганської філії було видано Розрахунок грошової оцінки земельної ділянки (за вих.. № 461) відповідно до якого загальна грошова оцінка земельної ділянки, що надається в оренду ВАТ "Одеський консервний завод дитячого харчування" складає 46920,05 грн., з яких вартість сільгосп угідь - 41838,05 грн., вартість забудованих земель - 5082 грн.

27.05.2004р. Виконкомом Степанівської сільської ради було видано Свідоцтво про право власності на комплекс Кучурганської виробничої філії ВАТ "Одеський консервний завод дитячого харчування". Роздільнянським БТІ 26.07.2004р. було зареєстровано за реєстраційним № 6628662 право власності ВАТ "Одеський консервний завод дитячого харчування", номер запису 185 в книзі:13.

31.05.2004р. між Степанівською сільрадою (орендодавець) та ВАТ "Одеський консервний завод дитячого харчування" (орендар) було укладено договір оренди землі (т.с.1, а.с.85-89), зареєстрований у ДП Одеська регіональна філія ЦДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 02.07.2004р. за № 18.

Відповідно до п.1 цього договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку виробничого призначення, ,яка знаходиться за адресою: вул.. Леніна, буд.144, с. Степанівка Роздільнянського району Одеської області.

Пунктом 2 договору визначено, що в оренду передається земельна ділянка загально площею 21,66га.

У відповідності до п.5. договору, яким повинна бути визначена нормативна грошова оцінка земельної ділянки, розмір нормативної оцінки земельної ділянки, наданої в оренду, не визначений.

Згідно із п.8. договору він укладений на п'ять років. До закінчення строку договору орендатор має переважне право викупу земельної ділянки, площею 21.66 га.

За умовами п.9. договору орендна плата вноситься орендарем у формі безготівкового розрахунку у гривнях (в виключних випадках - готівкою) у розмірі 0,20 грн. за 1 м 2 216600 м 2 . Орендна плата за рік становить 43320 грн.

Пунктом 10 договору встановлено, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється без урахування індексів інфляції .

Пунктом 18 договору визначено, що передача земельної ділянки в оренду здійснюється без розроблення проекту її відведення. Підставою відведення земельної ділянки є: зміна власника заводу.

10.02.2006р. Степанівською сільрадою було прийнято рішення № 310-ІV, відповідно до якого було вирішено: 1) пролонгувати термін дії договору оренди земельної ділянки від 31.05.2004р., зареєстрованого у ДП "Одеська регіональна філія "Центр Державного земельного кадастру" 02.07.2004р. за № 18 на строк 49 років; 2) дати дозвіл на розробку технічної документації щодо внесення змін до Державного кадастрового реєстру згідно діючого законодавства.

10.03.2006р. між Степанівською сільрадою (орендодавець) та ВАТ "Одеський консервний завод дитячого харчування" (орендар) було укладено Додаткову угоду про внесення змін до договору оренди землі від 31.05.2004р. (т.с.1, а.с.89), відповідно до п.1. якої було вирішено викласти п.8 договору в наступній редакції: "1. Договір укладено на 49 (сорок дев'ять) років. До закінчення строку договору орендар має переважне право викупу земельної ділянки загальною площею 21,66 га".

Відповідно п.2 додаткової угоди вона набирає чинності після підписання сторонами та її державної реєстрації.

Зазначена додаткова угода зареєстрована у ДП Одеська регіональна філія ЦДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 17.03.2006р. за № 040653000003.

26.05.2006р. . Степанівською сільрадою було прийнято рішення № 310-ІV, відповідно до якого було вирішено: 1) затвердити технічну документацію щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки, надані ВАТ "Одеський консервний завод дитячого харчування" в довгострокову оренду строком на 49 років для обслуговування Кучурганської виробничої філії на території Степанівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області; 2) передати земельні ділянки ВАТ "Одеський консервний завод дитячого харчування" в довгострокову оренду строком на 49 років із земель, які раніше знаходилися в короткостроковій оренді строком на 5 років для обслуговування Кучурганської виробничої філії загальною площею 21,66 га, в тому числі під капітальною забудовою 4,12 га, під спорудами 10,56 га, під проїздами, проходами та площадками 6,98 га; 3) ВАТ "Одеський консервний завод дитячого харчування" заключити договір на право довгострокової оренди земельних ділянок терміном на 49 років; 4) передачу в натурі земельних ділянок провести в відповідності з діючим положенням і внести зміни в земельно-облікові документи.

14.07.2011р. Степанівська сільська рада звернулась до господарського суду Одеської області з позовною заявою до ВАТ "Одеський консервний завод дитячого харчування" відповідно якої просила про внесення змін до договорів оренди землі, а саме:

- про внесення змін до п. 9 договору оренди землі від 31.05.2004 р., укладеного між Степанівською сільською радою та ВАТ "Одеський консервний завод дитячого харчування", виклавши його в наступній редакції: "Орендна плата вноситься орендатором у формі безготівкового розрахунку у гривнях (в виключних випадках - готівкою), у розмірі 7,1 грн. за 1 м 2 . Орендна плата за рік становить 1 537 860 грн. 00 коп., орендна плата на місяць становить 128 155 грн. 00 коп.;

- про внесення змін до п. 9 договору оренди землі від 19.08.2004 р., укладеного між Степанівською сільською радою та ВАТ "Одеський консервний завод дитячого харчування", виклавши його в наступній редакції: "Орендна плата вноситься орендатором у формі безготівкову розрахунку у гривнях (в виключних випадках - готівкою), у розмірі 7,1 грн. за 1 м 2 . Орендна плата за рік становить 646 100,00 грн. орендна плата на місяць становить 53 841 грн. 67 коп.

Рішенням господарського суду Одеської області від 23.09.2011р. по справі № 15/17-2782-2011 у задоволенні позову Степанівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області до Публічного акціонерного товариства "Одеський консервний завод дитячого харчування" про внесення змін до договорів оренди землі було відмовлено. На час розгляду справи в суді, рішення від 23.09.2011р. по справі № 15/17-2782-2011 є чинним.

Прокурор у позові зазначає, що оскаржуваними рішеннями Степанівської сільради порушено законодавчо визначену процедуру передачі земельних ділянок у користування, а оскаржуваний договір оренди землі та додаток до нього, укладено із порушенням вимог законодавства України що й стало підставою для звернення Прокурора до суду із відповідним позовом.

Дослідивши матеріали справи, вислухав пояснення учасників судового процесу, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків:

1. В частині позовних вимог прокурора щодо визнання незаконним та скасувати рішень Степанівської сільської ради:

За змістом ст.ст.13,14 Конституції України, ст.1 Земельного кодексу України, земля є основним національним багатством Українського народу, яке перебуває під особливою охороною держави. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Статтею 143 Конституції України та п.3 ст.60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Відповідно до п.3 ст.16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" матеріальною та фінансовою основою місцевого самоврядування є також земля, яка знаходиться в комунальній власності територіальної громади міста Одеси, від імені та в інтересах якої права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до приписів ст.12 земельного кодексу України зокрема, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу;

У ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" зазначено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України.

Як встановлено матеріалами справи, 28.09.2003р. Степанівською сільрадою було прийнято рішення № 129-ХХІV, відповідно до якого було вирішено: 1) надати згоду на розробку технічної документації по виготовленню документів на право короткострокової оренди на земельні ділянки загальною площею 21,66 га, фактично зайняті об'єктами ВАТ "Одеський консервний завод дитячого харчування"; 2) ВАТ "Одеський консервний завод дитячого харчування" замовити виготовлення документів, що посвідчують право короткострокового користування земельними ділянками.

Відповідно до п.в ст. 12 ЗК України (в редакції чинній на час винесення оспорюваних рішень) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить - надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

За приписами ст.18 ЗК України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Стаття 19 ЗК України встановлює, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісового фонду; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

2. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

У відповідності до приписів ст.20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

2. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

3. Зміна цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Як встановлено судом, відповідно до розробленої ВАТ "Південенергопроект" Технічної документації по складанню договору оренди земельних ділянок для виробничої філії ВАТ "Одеський консервний завод дитячого харчування", фактично розміщеної на території с. Степанівка Роздільнянського району Одеської області земельні ділянки, загальною площею 21,66 га, які передані в оренду Відповідачу 1, за кодом Українського класифікатора цільового використання землі (УКЦВЗ затвердженого наказом Держкомзему України 24 квітня 1998 р. № 14-1-7/1205 ) 1.10.5. - підприємства іншої промисловості за своїм цільовим призначенням відносяться до земель промисловості (п.ж ст.19 ЗК України).

Проте, судом встановлено, що для визначення розміру орендної плати за оспорюваним договором відповідачами використовувалися довідка та розрахунок грошової оцінки, які виготовлені 25.05.2004р. Роздільнянським районним відділом земельних ресурсів (т.с.1, а.с.148-149). Відповідно до зазначених документів, при розрахунку грошової оцінки Роздільнянським районним відділом земельних ресурсів було зазначено, що зелі, які плануються до відведення відносяться за видами угідь до: пасовищ -21,1 га та забудова - 0,5 га, а за своєю категорією - до земель сільськогосподарського призначення та житлової та громадської забудови відповідно. Таким чином за своїм цільовим призначенням земельні ділянки що надаються в оренду ВАТ "Одеський консервний завод дитячого харчування" в своєї більшості відносяться до земель сільськогосподарського призначення (21,1га).

З урахуванням наведеного, суд дійшов до висновку, що при наданні ВАТ "Одеський консервний завод дитячого харчування" земельних ділянок площею 21,66 га в короткострокову оренду відбулося зміну цільового призначення.

Відповідно до ст.21 ЗК України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для, зокрема: а) визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; б) визнання недійсними угод щодо земельних ділянок.

Згідно із приписами ст.124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 цього Кодексу.

Як зазначено у ст. 1 Закону України "Про землеустрій" у цьому Законі наведені нижче основні терміни вживаються в такому значенні, зокрема:

документація із землеустрою - затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель, авторського нагляду за виконанням проектів тощо;

заходи із землеустрою - передбачені документацією із землеустрою роботи щодо раціонального використання та охорони земель, формування та організації території об'єкта землеустрою з урахуванням їх цільового призначення, обмежень у використанні та обмежень (обтяжень) правами інших осіб (земельних сервітутів), збереження і підвищення родючості ґрунтів;

землеустрій - сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональну організацію території адміністративно-територіальних утворень, суб'єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил;

проект землеустрою - сукупність нормативно-правових, економічних, технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити протягом 5 - 10 і більше років;

робочий проект землеустрою - сукупність нормативно-правових, економічних і технічних документів з використання та охорони земель, які вміщують розрахунки, опис, креслення технічних рішень, кошторис, реалізацію яких передбачається здійснити протягом 2 - 3 років;

цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку

Крім того, відповідно до п. б, в, ґ ст. 20 Закону України "Про землеустрій" землеустрій проводиться в обов'язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності в разі: б) встановлення та зміни меж об'єктів землеустрою, у тому числі визначення та встановлення в натурі (на місцевості) державного кордону України; в) надання, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок; ґ) організації нових і впорядкування існуючих об'єктів землеустрою.

Відповідно до ст. 50 вищевказаного Закону, проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі надання, передачі, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок. Порядок складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 "Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 № 677 передбачено, що проект відведення земельної ділянки не розробляється у разі, коли, зокрема, земельна ділянка, межі якої визначено в натурі (на місцевості), надається у користування або безоплатно передається у власність без зміни її цільового призначення.

Згідно ст.55 Закону України "Про землеустрій" встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) являється одним із видів документації із землеустрою (п. и ч.2 ст.25 Закону України "Про землеустрій").

Слід зазначити, що проведення робіт із землеустрою здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування (п. а ст.22 Закону України "Про землеустрій").

В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що перед наданням в оренду земельної ділянки, загальною площею 21,66га, Відповідачем 2 надавався дозвіл на виготовлення технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) чи дозвіл на проведення робіт із землеустрою, а Відповідачем 1 здійснювалася розробка відповідної землевпорядної документації та проведення робіт з встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Натомість, як встановлено судом, відповідно до інформації відділу Держземагенства у Роздільнянському районі Одеської області, викладеної у листі за 3 191903/4164 від 24.10.2014р. до укладання оспорюваного договору оренди землі, ВАТ "Одеський консервний завод дитячого харчування" користувався землею на підставі наступних правовстановлюючих документів, які зареєстровано в Книгах реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування землею:

державний акт на право постійного користування землею серії ОД № 20-49 зареєстровано в Книзі реєстрації державних актів від 05.05.1995р. за № 198 загальною площею 10,6 га для розширення об'єктів Кучурганської заготівельно-переробної бази;

державний акт на право постійного користування землею серії Б № 056496 зареєстровано в Книзі реєстрації державних актів від 1989р. загальною площею 3,8 га для розміщення очисних споруд;

додаток до державного акту на право постійного користування землею, виданого за № 6-031633 на загальну площу 0,6 га.

Тобто, загальна площа земельних ділянок на які у ВАТ "Одеський консервний завод дитячого харчування" є хоч якісь документи, складає 15 га.

Відповідно до оскаржуваних рішень, Відповідачу 1 було надано в користування земельну ділянку площею 6,66 га, яка раніше не надавалася ВАТ "Одеський консервний завод дитячого харчування" і межі цієї земельної ділянки в натурі визначено не було. Таким чином суд дійшов до висновку, що відбулася організація нового і впорядкування існуючих об'єктів землеустрою, що в силу приписів ст. 20 зазначеного Закону можливо лише за проектом відведення.

Стаття 19 Закону України "Про землеустрій" передбачає, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у сфері землеустрою на території сіл, селищ, міст належать: а) організація і здійснення землеустрою ; б) здійснення контролю за впровадженням заходів, передбачених документацією із землеустрою; в) координація здійснення землеустрою та контролю за використанням і охороною земель комунальної власності; г) інформування населення про заходи, передбачені землеустроєм; ґ) вирішення інших питань у сфері землеустрою відповідно до закону.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Згідно ст.16 Цивільного кодексу України встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів, зокрема: 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

З урахуванням наведеного, суд дійшов до висновку, що позовна вимога Прокурора щодо визнання незаконним та скасування рішення Степанівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області від 28.09.2003р. за № 129-ХХІV є обґрунтованою, законною, а тому такою, що підлягає задоволенню.

Щодо визнання незаконним та скасування рішення Степанівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області від 26.02.2004р. за № 188-ХХІV відповідно до якого було вирішено, зокрема: 1) технічну документацію по складанню договору оренди затвердити; 2) надати ВАТ "Одеський консервний завод дитячого харчування" в тимчасове користування на умовах оренди з правом подальшого викупу земельні ділянки загальною площею 21.66 га терміном на 5 років із земель житлової та громадської забудови Степанівської сільради, розташованих за адресою: с. Степанівка, вул.. Леніна, 144, тощо.

Оскільки, судом встановлено, що Степанівською сільською радою при винесенні рішення від 28.09.2003р. за № 129-ХХІV було порушено приписи закону й воно визнано судом незаконним та враховуючи те, що рішення Степанівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області від 26.02.2004р. за № 188-ХХІV є похідним від скасованого й спрямоване на незаконне надання Відповідачу 2 в оренду земельної ділянки без оформлення проектної документації із землеустрою, на думку суду це рішення прийнято Відповідачем 1 також з порушенням вимог земельного законодавства України, а тому його також слід визнати незаконним та скасувати.

Щодо вимоги прокурора про визнання недійсними договору оренди землі від 31.05.2004р., укладеного між Степанівською сільрадою та ВАТ "Одеський консервний завод дитячого харчування" та додаткової угоди від 10.03.2006р. до договору оренди землі від 31.05.2004р., та повернення земельної ділянки суд вважає за доцільне зазначити наступне:

Згідно ст.93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземним громадянам і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам. Орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

Статтею 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Стаття 12 Земельного кодексу України визначає повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, до яких, зокрема, належить розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

За змістом п.1 ст.124 Земельного кодексу України передача земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальної власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Згідно ст.792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найом разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Детальне регулювання відносини найму земельної ділянки міститься в Законі України ""Про оренду землі".

Так, згідно ст.13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Стаття 15 Закону України "Про оренду землі" встановлює виключний перелік істотних умов договору оренди землі : об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації , форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог ст.ст. 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Невід'ємною частиною договору оренди землі є: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно ч.6 ст.123 Земельного кодексу України проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об'єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки.

Згідно ст.50 Закону України "Про землеустрій" у разі надання , передачі, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок, складаються проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Відповідно до п.2 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 р. № 677, проект відведення земельної ділянки не розробляється у разі, якщо: земельна ділянка, межі якої визначено в натурі (на місцевості), надається у користування або безоплатно передається у власність без зміни її цільового призначення; земельна ділянка набувається у власність шляхом купівлі-продажу, дарування, міни, на підставі інших цивільно-правових угод, успадкування, без зміни її меж та цільового призначення; земельна ділянка придбана на конкурентних засадах (за результатами земельних торгів).

Відповідно до п.9 вищезазначеного Порядку, проект відведення земельної ділянки погоджується із землевласником або землекористувачем, органом земельних ресурсів, природоохоронним органом, санітарно-епідеміологічною службою, органом містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини. Після цього погоджений проект відведення земельної ділянки підлягає державній експертизі (п.10 Порядку).

Стаття 1 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації" встановлює, що державна експертиза землевпорядної документації (далі - державна експертиза) - це діяльність, метою якої є дослідження, перевірка, аналіз та оцінка об'єктів експертизи на предмет їх відповідності вимогам законодавства, встановленим стандартам, нормам і правилам, а також підготовка обґрунтованих висновків для прийняття рішень щодо об'єктів експертизи.

Згідно ст. 35 названого Закону результатом проведення державної експертизи є висновок державної експертизи. Якщо об'єкт державної експертизи підготовлений згідно з вимогами законодавства, встановленими стандартами, нормами і правилами, то він позитивно оцінюється та погоджується. Позитивні висновки державної експертизи щодо об'єктів обов'язкової державної експертизи є підставою для прийняття відповідного рішення органами виконавчої влади чи органами місцевого самоврядування, відкриття фінансування робіт з реалізації заходів, передбачених відповідною документацією. Реалізація заходів, передбачених документацією із землеустрою та документацією з оцінки земель, види яких визначені законом, а також матеріалами і документацією державного земельного кадастру щодо об'єктів обов'язкової державної експертизи, без позитивних висновків державної експертизи забороняється.

Крім того, згідно п.11 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004р. №677, після одержання позитивного висновку державної експертизи проект відведення земельної ділянки розглядається сільською, селищною, міською радою, районною, Київською та Севастопольською міською держадміністрацією, затверджується ними або в установленому порядку подається до інших органів, до повноважень яких належить надання у користування або передача у власність земельних ділянок.

Судом встановлено та не заперечується відповідачами, що при укладанні оспорюваного договору та додаткової угоди до нього проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в короткострокову (довгострокову) оренду Відповідачем 1 не розроблявся та не затверджувався Відповідачем 2.

В оспорюваному договорі, в супереч приписам ст. 15 Закону України "Про оренду землі", не визначено порядок індексації орендної плати (пунктом 10 договору встановлено, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється без урахування індексів інфляції), тобто не визначено істотну умову договору оренди землі.

Згідно ст.16 Цивільного кодексу України встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів, зокрема: 2) визнання правочину недійсним.

Частини 1, 4 ст. 202 ЦК України визначають, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

За приписами ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині (ч.1 ст.207 Господарського кодексу України).

Отже, відповідність змісту правочину Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства є однією з необхідних умов визнання останнього дійсним, натомість його суперечність зазначеним вимогам і є підставою для визнання такого договору недійсним.

Встановленими матеріалами справи доказами підтверджено той факт, що до моменту укладення оспорюваного договору оренди землі, у користуванні Відповідача 2 перебувала земельна ділянка площею 15 га, а відтак при передачі в оренду земельної ділянки площею 21,66 га, на підставі ст. 123, 124 Земельного Кодексу України та відповідно до п. 2 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 № 677, необхідно було розроблення проекту відводу земельної ділянки з визначенням та встановленням меж новосформованої земельної ділянки площею 21,66 га.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним судом України у постанові від 14.05.2014р. у справі 6-35цс14, відповідно до якої у випадку передачі громадянам у приватну власність земельної ділянки із земель державної та комунальної власності, межі якої не встановлені в натурі або цільове призначення якої змінюється, обов'язковим є розроблення проекту землеустрою про відведення земельної ділянки.

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особа, відмови у реєстрації земельної ділянки або визнання реєстрації недійсною (ст. 21 Земельного Кодексу України).

В постанові Пленуму ВГСУ від 17 травня 2011 року N 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин " (із змінами і доповненнями) вказано, що для правильного вирішення спору про визнання недійсним договору оренди суттєве значення має з'ясування правового режиму спірної земельної ділянки та дотримання сторонами порядку передачі її в оренду згідно з вимогами статей 84, 118, 123, 124 ЗК України з урахуванням необхідності у певних випадках дотримання порядку її вилучення. З огляду на це судам потрібно встановлювати наявність у відповідної ради повноважень для вирішення питання щодо затвердження проекту відведення і передачі спірної земельної ділянки в оренду, а отже й дійсність укладеного договору, що оспорюється.

З огляду на це судам необхідно враховувати, що оскільки договір оренди укладається на виконання рішення органу місцевого самоврядування чи виконавчої влади, то без скасування таких рішень у встановленому законом порядку відсутні правові підстави для визнання відповідних договорів недійсними з підстав відсутності повноважень у відповідної місцевої ради чи органу виконавчої влади на затвердження проекту відведення та передачі спірної земельної ділянки в оренду. (п.2.24. Постанови).

У частині першій статті 15 Закону України "Про оренду землі" встановлено перелік істотних умов договору оренди землі, відсутність однієї з яких згідно з частиною другою цієї статті є підставою для визнання договору недійсним.

Водночас згідно з частиною четвертою статті 15 Закону України "Про оренду землі" невід'ємними частинами договору оренди землі є: 1) план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; 2) кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; 3) акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); 4) акт приймання-передачі об'єкта оренди; 5) проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом .

У вирішенні спорів про визнання недійсними договорів оренди земельної ділянки суди мають з'ясовувати наявність на момент укладення оспорюваного договору оренди рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки, оскільки його відсутність суперечить вимогам пункту 5 частини четвертої статті 15 Закону України "Про оренду землі" та пункту 3 "Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 № 677 (п.2.26. Постанови).

Відповідно до приписів ч.3 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Оскільки ПАТ "Одеський консервний завод дитячого харчування" користувалося спірною земельною ділянкою, а Степанівська сільська рада отримувала грошові кошти за таке користування, а оскільки повернути користування земельною ділянкою не можливе, то й оспорюваний договір слід визнати недійсним на майбутнє.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що оспорюваний договір оренди землі, від 31.05.2004р., укладений між Степанівською сільрадою та ВАТ "Одеський консервний завод дитячого харчування" слід визнати недійсним як такий, що укладений із порушенням законодавства України. Оскільки додаткова угода від 10.03.2006р. до договору оренди землі від 31.05.2004р., укладена між відповідачами змінює строк дії договору, який судом визнано недійсним ї є похідною від нього, суд вважає, що ця додаткова угода також мусить бути визнана недійсною.

Відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано за цінами, які існують на момент відшкодування (абз. 2 ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України).

Отже суд доходить висновку, що позовні Прокурора щодо зобов'язання ПАТ "Одеський консервний завод дитячого харчування" повернути земельну ділянку загальною площею 6,98 га, яка не знаходиться під забудовою та спорудами, належними на праві власності ПАТ "Одеський консервний завод дитячого харчування", що знаходиться за адресою: одеська область, Роздільнянський район, с. Степанівка, вул. Леніна, буд.144 до земель запасу Степанівської сільради слід задовольнити.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом не приймаються в якості доказів наявні в матеріалах справи довідка Степанівської сільської ради № 544 від 21.10.2014р. та лист відділу Держземагенства у Роздільнянському районі № 19-1903/4246 від 31.10.2014р. з яких вбачається, що відповідно до даних форми 6 - зем, у період з 2000р до 2004р. за ВАТ "Одеський консервний завод дитячого харчування" обліковувалась земельна ділянка площею 18,2 га, оскільки відповідно до ст.126 Земельного кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) належними документами, які можуть посвідчувати права на землю є або державний акт або договір, інших документів які б могли підтверджувати законне право на землю ЗК України не передбачає.

Окрім того, судом не приймаються в якості доказів посилання відповідача на копію Плану приватизації майна "Одеського ордена Знак Почета опитного консервного завода им. В.И. Ленина", на стр. 8 якого зазначено, що загальна площа земельної ділянки філії виробничого призначення складає 22,26 га.

Оскільки, Відповідачем 2 не враховано, що в Таблиці 11 вищевказаного Плану приватизації зазначено пооб'єктну характеристику землекористування та відомості про наявність документів які підтверджують право користування землею.

Відповідно до вказаної таблиці, документами що підтверджують право постійного користування земельними ділянками площею 10,6 га, 3,8, 0,6 га є постанова Верховної Ради України від 2952 XII від 28.01.1993, рішення Одеського облвиконкому № 87 від 06.03.1989 та розпорядження Ради Міністрів УССР № 251 - Р від 24.04.1985р.

Щодо правовстановлюючих документів на земельні ділянки Кучурганської філії розташованої в с. Степанівка, та Кучурганського виробничого складу, зазначено, що документи знаходяться в начальній стадії, щодо правовстановлюючих документів на земельні ділянки Кучурганської філії, складу тари зазначено, що від оформлення документів відмовились та повернули Степанівській сільській раді.

При цьому, ст. 23 Земельного Кодексу України 1991 року (у редакції станом на 1995 рік на момент затвердження Плану приватизації) передбачено, що право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Крім того, в Плані приватизації зазначено, що копії документів приведені в додатку 4 до Плану приватизації. Однак, представниками Відповідача 2 вказаних документів суду не надано.

Таким чином, наданий представником Відповідача 2 План приватизації майна "Одеського ордена Знак Почета опытного консервного завода им. В.И. Ленина" не є належним доказом, підтверджуючим законність користування земельною ділянкою площею 21,66 га до моменту передачі її у оренду на підставі оспорюваного договору оренди землі від 31.05.2004.

Щодо посилання прокурора в якості підстави визнання оспорюваного договору недійсним, що при укладанні оспорюваного договору не проводилася нормативна грошова оцінка землі, як то передбачено приписами Закону України "Про оцінку земель" суд відхиляє зазначений довід, оскільки питання формування розміру орендної плати вже було предметом розгляду господарським судом Одеської області у справі № 15/17-2782-2011 за позовом Степанівської сільської ради до ПАТ "Одеський консервний завод дитячого харчування" про внесення змін до договорів оренди землі за участю прокурати Роздільнянського району Одеської області, відповідно до якого було встановлено законність застосування грошової оцінки при визначені розміру орендної плати в оспорюваному договору.

В силу приписів ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

В частині заперечень Відповідача 1 щодо відсутності зміни цільового призначення спірної земельної ділянки та підстав для розроблення проекту відведення земельної ділянки, суд не приймає зазначені заперечення, оскільки вони спростовуються наявними в справі доказами й зводяться до вільного трактування представниками Відповідача 1 приписів законодавства, що регулює відповідні правовідносини.

Стаття 34 ГПК України чітко визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З урахуванням вищевикладеного, оцінюючи матеріали справи в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позов заступника прокурора Одеської області є законним, обґрунтованим, а тому таким що підлягає задоволенню повністю.

В силу приписів ст.44, 49 ГПК України судовий збір до державного бюджету України слід стягнути з ПАТ "Одеський консервний завод дитячого харчування" та Степанівська сільська рада Роздільнянського району Одеської області по 2 436,00 грн. з кожного.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов заступника прокурора Одеської області - задовольнити повністю.

2. Визнати незаконним та скасувати рішення Степанівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області від 28.09.2003р. за № 129-ХХІV

3. Визнати незаконним та скасувати рішення Степанівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області від 26.02.2004р. за № 188-ХХІV

4. Визнати недійсним договір оренди землі від 31.05.2004р., укладений між Степанівською сільрадою та публічним акціонерним товариством "Одеський консервний завод дитячого харчування", зареєстрований ДП Одеська регіональна філія Центр ДЗК 02.07.2004р. за № 18;

5. Визнати недійсною додаткову угоду від 10.03.2006р. до договору оренди землі від 31.05.2004р., зареєстровану ДП Одеська регіональна філія Центр ДЗК 02.07.2004р. за № 040653000003;

6. Зобов'язати публічне акціонерне товариство "Одеський консервний завод дитячого харчування" (65007, м. Одеса, пров. Високий, 22, код 05529030) повернути земельну ділянку загальною площею 6,98 га, яка не знаходиться під забудовою та спорудами, належними на праві власності публічному акціонерному товариству "Одеський консервний завод дитячого харчування", що знаходиться за адресою: Одеська область, Роздільнянський район, с. Степанівка, вул. Леніна, буд.144, до земель запасу Степанівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області (67430, Одеська область, Роздільнянський район, с. Степанівка, код 04527193).

7. Стягнути з публічного акціонерного товариства "Одеський консервний завод дитячого харчування" (65007, м. Одеса, пров. Високий, 22, код 05529030) на користь Державного бюджету України (р/р 31210206783008 отримувач ГУ ДКСУ в Одеській області код ЄДРПОУ 37607526 банк отримувача: ГУ ДКСУ в Одеській області МФО 828011 код класифікації: 22030001) 2 436 (дві тисячі чотириста тридцять шість) грн. 00 коп. - судового збору.

8. Стягнути з Степанівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області (67430, Одеська обл., Роздільнянський район, с. Степанівка, вул. Котовського, буд. 27, код ЄДРЮОФОП 04527193) на користь Державного бюджету України (р/р 31210206783008 отримувач ГУ ДКСУ в Одеській області код ЄДРПОУ 37607526 банк отримувача: ГУ ДКСУ в Одеській області МФО 828011 код класифікації: 22030001) 2 436 (дві тисячі чотириста тридцять шість) грн. 00 коп. - судового збору

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Накази видати в порядку ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 03 березня 2015 р.

Суддя О.В. Цісельський