Постанова

від 22.12.2014 по справі 826/11133/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/11133/14 Головуючий у 1-й інстанції: Санін Б.В.

Суддя-доповідач: Ключкович В.Ю.

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 грудня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Борисюк Л.П.,

Петрика І.Й.

при секретарі Шевчук К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства "Інформаційні комп'ютерні системи" до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 жовтня 2014 року позовні вимоги приватного акціонерного товариства «Інформаційні комп'ютерні системи» до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000713901 від 17.07.2014 р., що винесено Міжрегіональним Головним управлінням Міндоходів - Центральним офісом з обслуговування великих платників.

Не погоджуючись з постановленим рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати постанову суду, як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, та винести нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

В судовому засіданні представники апелянта апеляційну скаргу підтримали та просили задовольнити з підстав, зазначених в апеляційній скарзі та обставин, які були встановлені в суді апеляційної інстанції.

Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції обґрунтованим та законним, а вимоги апеляційної скарги безпідставними.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та пояснення учасників процесу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 198, пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що господарські операції з поставки товарів мали реальний характер, факти поставки оформлені документально та спрямовані на реальне настання правових наслідків, підтверджуються з урахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, складських приміщень, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів апеляційного адміністративного суду не може погодитися, з наступних мотивів.

Судом першої інстанції вірно встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у період з 12.06.2014 р. по 03.07.2014 р. відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПрАТ «ІНКОМ» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по операціях з ТОВ «Оптімус К» за період з 01.02.2014 р. по 28.02.2014 р.

За результатами перевірки складений акт від 03.07.2014 р. №687/28-10-39-10/21670779 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПрАТ «ІНКОМ» (код ЄДРОПУ 21670779) з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість (надалі - ПДВ) по операціях з ТОВ «Оптімус К» (код ЄДРПОУ 38451153) за період з 01.02.2014 р. по 28.02.2014 р.» (надалі - Акт перевірки №687).

В Акті перевірки №687 зазначено про виявлення наступних порушень вимог законодавства, а саме: п.185.1 ст.185, п.198.3 та п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ, що підлягає сплаті в бюджет на загальну суму 3 899 311,00 грн., в т.ч.: за лютий 2014 р. - на суму 3 899 311,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеними вище висновками податкового органу, ПрАТ «ІНКОМ» подало до Центрального офісу заперечення №12013/1 від 09.07.2014 р., за результатом розгляду якого відповідачем було надана відповідь від 17.07.2014 р. №13214/10/28-10-39-1-11 «Про розгляд заперечення», яким залишено без змін викладені в Акті перевірки №687 висновки, а вказане заперечення - без задоволення.

Згідно із зазначеним, на підставі Акту перевірки №687 Центральним офісом було прийняте податкове повідомлення-рішення за формою «Р» від 17.07.2014 р. №0000713901, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання за платежем: ПДВ на загальну суму 5 848 967,00 грн. (з яких 3 899 311,00 грн. - за основним платежем та 1 949 656,00 грн. - за штрафними санкціями).

Даючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.

Основним нормативно-правовим актом, що врегульовує спірні правовідносини є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року №2755-VI з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (надалі - ПК України).

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (абз. 1 п. 198.2 ст. 198 ПК України).

В силу п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (абз. 1 та 2 п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Приписами п. 201.4 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (абз. 1 п. 201.10 ст. 201 ПК України).

Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, Податковим кодексом України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку на додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає й те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. №996-XIV з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - Закон України від 16.07.1999р. №996-XIV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні названого Закону первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з частою 1 статті 9 Закону України від 16.07.1999р. №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 зазначеної статті).

За приписами частини 3, 4 та 5 статті 9 Закону України від 16.07.1999р. №996-XIV інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Отже, виходячи з аналізу зазначених норм Закону облік господарських операцій здійснюється у регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704 з наступними змінами та доповненнями в редакції на момент виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - Положення №88), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо (пункт 2.2 названого Положення).

В силу пункту 2.4. Положення №88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Усі первинні документи, облікові регістри і бухгалтерська звітність повинні складатись українською мовою. Поряд з українською мовою може застосовуватися інша мова у порядку, визначеному статтею 11 Закону України «Про мови в Україні» (пункт 1.3. Положення №88).

Наведені правові норми дозволяють платнику податку зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, податковий кредит. При цьому, неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 01.02.2014 р. по 28.02.2014 р. позивач мав господарські взаємовідносини із ТОВ «Оптімус К» на підставі укладеного договору №ОПТ/20140203 від 03.02.2014 р. (надалі - Договір №ОПТ/20140203), згідно із яким ТОВ «Оптімус К» (Постачальник) бере на себе обов'язок за замовленнями ПрАТ «ІНКОМ» (Покупець) поставляти, а Покупець приймати та оплачувати обладнання. По факту поставки кожної партії обладнання найменування, номенклатура, кількість, ціна обладнання та загальна вартість партії обладнання, яка поставляється Покупцю буде зазначатись Постачальником у видаткових накладних. Загальна сума Договору визначається як сума вартостей всіх видаткових накладних, по яким здійснювалось постачання.

На підтвердження виконання вимог укладеного між ПрАТ «ІНКОМ» та ТОВ «Оптімус К» Договору №ОПТ/20140203 позивачем були надані видаткові накладні на загальну суму 23 395 867,85 грн. (в т.ч. ПДВ - 3 899 311,30 грн.) за лютий 2014 р.

Так, при проведенні податковим органом аналізу податкової звітності ПрАТ «ІНКОМ» встановлено відображення позивачем у реєстрах отриманих та виданих податкових накладних суми ПДВ розміром 3 899 311,30 грн. та включення її до складу податкового кредиту за лютий 2014 р. на підставі податкових накладних, отриманих від ТОВ «Оптімус К», які наявні в матеріалах справи.

В якості доказів руху активів під час здійснення спірних господарських операцій, позивачем також надані наступні документи: оборотно-сальдові відомості; відомості по рахункам за лютий 2014 р. та за лютий-липень 2014 р.

В матеріалах справи наявні укладені у період з 2011 р. по 2014 р. між позивачем та ТОВ «Інтерком» договори оренди нежитлового приміщення №УН-24/2011 разом із актами приймання-передачі приміщення, які свідчать про наявність у ПрАТ «ІНКОМ» складських та офісних приміщень, які останній використовує у своїй господарській діяльності, що розташовані за зазначеною у Договорі №ОПТ/20140203 та товарно-транспортних накладних адресою, а саме: м. Київ, вул. Смоленська, 31-33.

На підтвердження подальшого використання придбаного у ТОВ «Оптімус К» обладнання у своїй господарській діяльності позивачем надано первинні та бухгалтерські документи по господарським операціям з контрагентами-покупцями ПАТ «Креді Агріколь Банк», ПАТ «Оболонь», компанією «ЮМДЖИ Інвест», ПрАТ «Линик», а саме: договори (№ВКЦ-4090 від 13.01.2014 р.; №СКп-1782-060313 від 11.03.2013 р.; №61п-СА від 22.05.2013 р.; №Сдц-1203 від 26.11.2013 р.; №СЛг-1038 від 16.01.2014 р.) специфікації, додатки, накладні, довіреності до укладених договорів, тощо (додаток №1 до справи).

На підтвердження здійснення позивачем оплати за придбане у ТОВ «Оптімус К» обладнання суду надані банківські виписки.

Пунктом 3.4, укладеного між позивачем із ТОВ «Оптімус К», Договору №ОПТ/20140203 встановлено, що порядок поставки партій обладнання здійснюється на умовах DDP (відповідно до Правил «Інкотермс-2000») за адресою: м. Київ, вул. Смоленська, 31-33.

На підтвердження факту здійснення поставки за укладеним Договором №ОПТ/20140203, позивачем надано товарно-транспортні накладні, згідно яких обладнання у Постачальника отримувалось за адресою місцезнаходження ТОВ «Оптімус К» (м. Київ, вул. АДРЕСА_1) водієм позивача гр. ОСОБА_4 на автомобілі Форд Транзит НОМЕР_1. та перевозилось на склад ПрАТ «ІНКОМ», що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Смоленська, 31-33, де здійснювалося оприбуткування товару обліковцем міри та виробів ОСОБА_5

До перевірки ПрАТ Інформаційні комп'ютерні системи» надано податкові накладні, в яких у графі «Підпис та прізвище особи, яка склала податкову накладну» міститься підпис та печатка TOB «Оптімус К» та прізвище посадової особи - директора ОСОБА_6.

До перевірки та матеріалів справи підприємством надані видаткові накладні отримані від ТОВ «Оптімус К» (код 38451153) (Т. 1 а.с.86-100), в яких:

- в графі «Відпустив» міститься підпис та печатка TOB «Оптімус К» та прізвище посадової особи - директора ОСОБА_6;

- графа «Одержав» зазначено П.І.Б. особи, яка отримала товар зі сторони ПрАТ «Інформаційні комп'ютерні системи», а саме - ОСОБА_5.

Також в видаткових накладних зазначено, що ОСОБА_5 отримала товар на підставі довіреності №1442 від 20.02.2014 року, однак згідно акту перевірки (14 сторінка Акту перевірки) до перевірки не надано книгу обліку довіреностей, довіреності на отримання товарів зі сторони ПрАТ «Інформаційні комп'ютерні системи».

На підтвердження транспортування придбаного у ТОВ «Оптімус К» обладнання власними силами, позивачем надані свідоцтво про реєстрацію вказаного вантажного автомобіля Ford «Transit» НОМЕР_1. за ПрАТ «ІНКОМ» та наказ №773-к від 20.07.2009 р. про прийом на постійну роботу ОСОБА_4 на посаду водія та ОСОБА_5 на посаду обліковця міри та виробів. Також надано наказ ПрАТ «ІНКОМ» №05-шт від 03.02.2014 р. «Про затвердження штатного розкладу» разом із додатком №1, що підтверджує перебування вказаних осіб на відповідних посадах станом на лютий 2014 р. та наявність у позивача управлінського й технічного персоналу.

Згідно п.п.2,3 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей, затвердженої наказом міністерства фінансів України від 16 травня 1996 р. N 99 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12 червня 1996 р. за N 293/1318, (надалі Інструкція №99) сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів. Бланки довіреностей (додаток 1) видаються після їх реєстрації у Журналі реєстрації довіреностей (додаток 2), який має бути пронумерований, прошнурований та скріплений печаткою і підписами керівника і головного бухгалтера підприємства. Нумерація виданих протягом року довіреностей є наскрізною.

Судом апеляційної інстанції звернуто увагу на те, що матеріали справи не містять доказів того, що податковим органом під час проведення перевірки вимог щодо надання журналу реєстрації довіреностей до позивача не висувалося, що зокрема, підтверджується запитами Центрального офісу на адресу ПрАТ «Інком» від 04.04.2014 №7475/10/28-10-39-1-11, від 12.06.2014 року №11223/10/28-10-39-1-11, від 19.06.2014 року №11701/1028-10-39-1-11.

Разом з тим, посилання ПрАТ «Інком» в відзиві на апеляційну скаргу (Т.2 а.с.228), що під час судового розгляду цієї справ позивачем надавалися виписки з книги обліку довіреностей з інформацією про довіреності, за якими отримувався товар від ТОВ «Оптімус К» не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи.

Не відображена дана інформація і в журналах судового засідання суду першої інстанції.

ПрАТ «Інком» не спростовано твердження апелянта щодо порушення п.п.2,3 Інструкції №99 шляхом подання даних документів до суду апеляційної інстанції для дослідження в порядку частини 2 статті 195 КАС України.

Досліджуючи зміст товарно-транспортних накладних, колегією суддів апеляційного суду встановлено, що в графі «пункт навантаження» зазначена адреса: АДРЕСА_1. Така ж сама адреса вказана в усіх податкових та видаткових накладних, а також в договорі №ОПТ/20140203 від 03.02.2014 як адреса продавця.

Однак, слідчими СУФР МГУ Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників в рамках кримінального провадження №32014100110000273 від 25.07.2014, порушеного відносно посадових осіб ПрАТ «Інком» за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.212 Кримінального кодексу України здійснено вихід за вищевказаної адресою (АДРЕСА_1), та встановлено, що за цією адресою знаходиться ПрАТ «ДЗЗУ ІЕЗ ім.Є.О.Патона». Допитано в якості свідка юрисконсульта ПрАТ «ДЗЗУ ІЕЗ ім.Є.О.Патона» (копія протоколу наявна в матеріалах справи), який є відповідальною особою за укладання договорів оренди приміщень за вказаною адресою, який повідомив, що йому невідоме TOB «Оптімус-К» та директор цього підприємства ОСОБА_7, договір оренди з цим підприємством не укладався.

Посилання ПрАТ «Інком» на незрозумілий спосіб отримання податковим органом інформації, а саме шляхом проведення слідчої дії, а не направлення офіційного запиту до ПрАТ «ДЗЗУ ІЕЗ ім. Є.О.Патона», колегією суддів не приймаються до уваги, позаяк використання податковим органом матеріалів досудового слідства, що здійснюється органами податкової міліції на підставі Акта перевірки позивача, є правомірним, та така інформація отримана у спосіб, передбачений чинним законодавством.

Крім того, надано витяг книги вносу-виносу матеріальних цінностей з охоронюваного об'єкту (копія наявна в матеріалах справи), відповідно до якого з 26.02.2014 по 03.03.2014 автомобіль Форд Транзит НОМЕР_1 на територію ПрАТ «ДЗЗУ ІЕЗ ім. Є.О.Патона» не в'їжджав та не виїжджав.

Проте вказані докази залишились поза увагою суду першої інстанції та їм не надано жодної оцінки.

Також судом апеляційної інстанції задоволено клопотання представника позивача та допитано в якості свідка директора ТОВ «Оптімус К» ОСОБА_7, який пояснив, що у зимою 2014 року він працював дома за адресою АДРЕСА_1 на першому поверсі. Найманих працівників не мав, працював один. Основним видом його діяльності було купівля-продаж товарів, зокрема, хімії, продовольчих товарів. У лютому 2014 року співпрацював з ТОВ «Інком», які знайшли його, як пояснив свідок, через мережу Інтернет. Товар, який, за словами свідка, був поставлений ТОВ «Інком», він знайшов теж у мережі Інтернет. Оплату за товар отримав повністю. Проте, як пояснив свідок, через важку хворобу, він не пам'ятає чи укладав договір оренди приміщення на АДРЕСА_1, які первинні документи по господарським операціям з позивачем підписував, де зберігався товар на суму понад 23 мільйони гривень, хто приймав товар від позивача, на якому транспорті та де і коли було здійснено перерахунок коштів по спірним операціям та на які рахунки в банках - він теж не пам'ятає, хоча зауважив, що товар передавав на вулиці біля приміщення, де працював. Допитаний в судовому засіданні не зміг пояснити в якої особи та при яких умовах ним був придбаний товар, який в подальшому ним було реалізовано позивачу, та яким чином здійснено оплату здійснено оплату за цей товар.

Колегія суддів зауважує, що виконання Договору №ОПТ/20140203 потребує наявності у контрагента відповідних складських приміщень, трудових ресурсів, однак, позивачем, ні його контрагентом директором ТОВ «Оптімус К», допитаному в судовому засіданні в якості свідка, не надано належних та достатніх доказів, що у контрагента позивача наявні трудові ресурси, основні засоби, що дає беззаперечні підстави ставити під сумнів факт здійснення суб'єктами господарювання спірних господарських операцій за перевіряємий період.

Крім того, позивачем не надано ні до перевірки, ні до матеріалів справи документів про якість товару та відповідність його технічним, та іншим нормам, стандартам і правилам, встановленим діючим законодавством України для таких товарів, зокрема, гарантійних талонів, інформації та підтверджуючих документів стосовно походження та країни виробника товарів отриманих ПрАТ «Інформаційні комп'ютерні системи» від TOB «Оптімус К», які вимагалися податковим органом під час проведення перевірки .

Як зазначалось вище, не надано позивачем виписки з книги обліку довіреностей з інформацією про довіреності, за якими отримувався товар від ТОВ «Оптімус К».

Крім того, судом досліджено показники податкової звітності за всі попередні періоди, та беручи до уваги той факт, що TOB "Оптімус К" не є виробником обладнання, а здійснював закупівлі останнього лише у єдиного контрагента відповідно до поданої декларації з податку на додану вартість від 18.03.2014 №9013979870, висновок контролюючого органу про відсутність поставки товарів від TOB «Оптімус К» до ПрАТ «Інком» підтверджується з урахуванням інформації, наведеної в акті перевірки №687/28-10/39-10/21670779 від 03.07.2014.

Враховуючи загальну вартість поставленого товару (згідно видаткових накладних 23 395 867, 85 грн.), дати поставки ( 26,27,28 лютого), предмет поставки ( комп'ютерне обладнання), разовий характер господарських взаємовідносин, відсутність у постачальника складів для його зберігання, що підтверджується даними податкової звітності, інформацією наданою власником адреси реєстрації постачальника ПрАТ «ДЗЗУ ІЕЗ ім.Є.О.Патона» про те , що договір оренди з цим підприємством не укладався та показами безпосередньо директора постачальника, суд апеляційної інстанції вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з поставки товару (обладнання) фактично не мали реального характеру, оформлені лише в паперовому вигляді та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеним договором.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що навіть наявність у позивача оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих ТОВ " Оптімус К " податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій.

Докази, надані представником позивача на підтвердження оплати за товар, отриманий у ТОВ «Оптімус К», не є беззаперечним доказом того, що такі операції реально відбулися. Крім того, колегія суддів зауважує, що оприбуткування товару за спірними операціями та подальша його реалізація жодним чином не свідчить, що товар фактично був придбаний у ТОВ «Оптімус К».

Крім того, судом апеляційної інстанції неодноразово відкладався розгляд справи для надання можливості позивачу надати докази на підтвердження фактичного проведення спірних операцій, в тому числі шляхом виклику в судове засідання посадових осіб позивача - обліковця міри та виробів ОСОБА_5. та водія ОСОБА_4, які безпосередньо перевозили та обліковували товар за спірними операціями, для допиту їх в якості свідків з прийняттям присяги та попередженням про кримінальну відповідальність, однак надана судом така можливість представником позивача не була використана.

Враховуючи висновки суду апеляційної інстанції щодо вищезазначених фінансово-господарських операцій позивача з контрагентом ТОВ «Оптімус К», якими не встановлено реальності (товарності) здійснення господарських операцій, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість та законність донарахування ПрАТ «Інформаційні комп'ютерні системи»» грошового зобов'язання з податку на додану вартість оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.

Водночас, суд вважає необґрунтованими твердження представника позивача щодо визнання, згідно постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.06.2014 року у справі №826/7402/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптімус К» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, протиправними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві по проведенню зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «Оптімус К», за результатами якої складено акт від 08.05.2014 №1291/26-55-22-07/38451153 про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «Оптімус К» (податковий номер 38451153) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.01.2014 по 31.03.2014; визнання протиправними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, які полягають у внесенні змін в аналітично-інформаційну систему «Податковий блок» на підставі акту від 08.05.2014 №1291/26-55-22-07/38451153 про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «Оптімус К» (податковий номер 38451153) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.01.2014 по 31.03.2014; зобов'язання Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві вилучити з аналітично-інформаційної системи «Податковий блок» інформацію, яка була внесена на підставі акту від 08.05.2014 №1291/26-55-22-07/38451153 про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «Оптімус К» (податковий номер 38451153) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.01.2014 по 31.03.2014; заборонення Державній податковій інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві передавати та враховувати результати зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «Оптімус К», оформлені актом від 08.05.2014 №1291/26-55-22-07/38451153 про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «Оптімус К» (податковий номер 38451153) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.01.2014 по 31.03.2014, оскільки постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2014 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 червня 2014 року скасовано в частині щодо визнання протиправними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві по проведенню зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «Оптімус К» та заборонені Державній податковій інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві передавати та враховувати результати зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «Оптімус К», в цій частині винесено нове рішення, яким в задоволені позову відмовлено. В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 червня 2014 року залишено без змін.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що судом першої інстанції помилково постановлено присудити на користь Приватного акціонерного товариства "Інформаційні системи " понесені судові витрати в розмірі 487 грн. 20 коп. направлених на асигнування діяльності Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників, з огляду на наступне

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Колегія суддів зазначає, що виконання судових рішень в адміністративних справах про стягнення судових витрат з державного або місцевого бюджету повинно здійснюватись органами Державного казначейства шляхом списання коштів з рахунків відповідного бюджету, до якого зараховувались надходження від сплати цих судових витрат, за умови надання особою, на користь якої ухвалене рішення, всіх підтверджуючих документів.

Більш того, чинним законодавством не передбачено відкриття рахунків, які відкриваються за зобов'язаннями Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників за рахунок наданих цьому органу бюджетних асигнувань. Судовий збір повертається за рахунок зарахованої суми коштів до бюджету, внесеної позивачем, з відповідного рахунку, на який такі кошти зараховувались.

Згідно з частиною першою статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною другою статті 71 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, який відповідачем в даному випадку виконаний.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції не відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у зазначеній постанові, у зв'язку з чим є підстави для її скасування з ухваленням нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 160,198, 202, 207, 212, 254 КАС України, суд ,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 жовтня 2014 року - скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні адміністративного позову приватного акціонерного товариства "Інформаційні комп'ютерні системи" до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови складено та підписано 22 грудня 2014 року.

Головуючий суддя: В.Ю.Ключкович

Судді: Л.П. Борисюк

І.Й. Петрик

Головуючий суддя Ключкович В.Ю.

Судді: Борисюк Л.П.

Петрик І.Й.