Ухвала

від 12.02.2015 по справі 826/11133/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" лютого 2015 р. м. Київ К/800/66496/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Маринчак Н.Є.

за участю секретаря судового засідання: Міщенко Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Інформаційні комп'ютерні системи»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2014 року

у справі № 826/11133/14

за позовом Приватного акціонерного товариства «Інформаційні комп'ютерні системи»

до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 жовтня 2014 року позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Інформаційні комп'ютерні системи» (далі - ПрАТ «ІНКОМ»; позивач) до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників (далі - МГУ Міндоходів - ЦО з ОВП; відповідач) задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000713901 від 17 липня 2014 року. Присуджено на користь ПрАТ «ІНКОМ» понесені судові витрати в розмірі 487,20 грн., направлені на асигнування діяльності МГУ Міндоходів - ЦО з ОВП. Зобов'язано відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути решту суми судового збору в розмірі 4 384,80 грн. із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунків МГУ Міндоходів - ЦО з ОВП за рахунок бюджетних асигнувань.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2014 року апеляційну скаргу МГУ Міндоходів - ЦО з ОВП задоволено. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 жовтня 2014 року скасовано та прийнято нову - про повну відмову в задоволенні адміністративного позову.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням у справі, позивач оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права ставиться питання про скасування постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2014 року та залишення в силі постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 жовтня 2014 року.

В запереченні на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Крім того, МГУ Міндоходів - ЦО з ОВП заявлено клопотання про заміну відповідача у справі - МГУ Міндоходів - ЦО з ОВП на Міжрегіональне головне управління Державної фіскальної служби - Центральний офіс з обслуговування великих платників у зв'язку з реорганізацією, яке згідно із статтею 55 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає задоволенню.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, зважаючи на таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПрАТ «ІНКОМ» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за операціями з Товариством з обмеженою відповідальністю «Оптімус К» за період з 01 лютого 2014 року по 28 лютого 2014 року, за результатами якої складено акт № 687/28-10-39-10/21670779 від 03 липня 2014 року.

На підставі зазначеного акту перевірки МГУ Міндоходів - ЦО з ОВП прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000713901 від 17 липня 2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 5 848 967,00 грн. (3 899 311,00 грн. - основний платіж, 1 949 656,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення товариством пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних на його адресу ТОВ «Оптімус К», з підстав нікчемності договору № ОПТ/20140203 від 03 лютого 2014 року на поставку комп'ютерного обладнання, укладеного між позивачем та вказаним контрагентом.

Зазначений висновок контролюючим органом зроблено з огляду на акти про неможливість проведення зустрічних звірок ТОВ «Оптімус К» (№ 1291/26-55-22-07/38451153 від 08 травня 2014 року) та його основного постачальника - Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗМ-Консалтинг» (№ 23/10-06-22-01/37871477 від 04 квітня 2014 року), в яких зазначено про відсутність у них необхідних умов для ведення господарської діяльності, зокрема, основних фондів, трудових та виробничих ресурсів, складських приміщень, транспортних засобів, неперебування підприємств за вказаним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням, а також викладено думки про те, що укладені зазначеними юридичними особами з контрагентами правочини порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції про задоволення позовних вимог та відмовляючи в їх задоволенні, суд апеляційної інстанції підтримав позицію податкового органу та дійшов висновку про недоведеність позивачем реального характеру проведених поставок.

Зокрема, суд виходив з ненадання товариством довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, а також документів про якість товару та його відповідність технічним умовам, іншим нормам, стандартам і правилам, встановленим чинним законодавством України, як-от - гарантійних талонів, інформації щодо походження та країни-виробника отриманого від ТОВ «Оптімус К» обладнання, які вимагались податковим органом під час здійснення перевірки.

Колегія суддів із зазначеними доводами суду апеляційної інстанції погодитись не може, виходячи з таких підстав.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, необхідною умовою для віднесення сплачених в ціні товарно-матеріальних цінностей сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт реального здійснення відповідних господарських операцій та підтвердження вказаної обставини належним чином оформленими первинними документами, які, в свою чергу, є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас ненадання деякої запитуваної контролюючим органом інформації або документів, статус яких не визначений як первинні, не може бути єдиною беззаперечною підставою для висновку про фіктивний характер проведених поставок.

Як з'ясовано судом першої інстанції, фактичне виконання господарських операцій з придбання позивачем комп'ютерного обладнання в ТОВ «Оптімус К» підтверджується належним чином оформленими видатковими та податковими накладними, банківськими виписками. Транспортування товарно-матеріальних цінностей здійснювалось власними силами ПрАТ «ІНКОМ», про що свідчать наявні в матеріалах даної адміністративної справи товарно-транспортні накладні, свідоцтво про реєстрацію за товариством вантажного автомобіля марки Ford «Transit» НОМЕР_2, наказ № 773-к від 20 липня 2009 року про прийом на постійну роботу на посаду водія ОСОБА_3, наказ № 05-шт від 03 лютого 2014 року «Про затвердження штатного розкладу» з додатком № 1, що підтверджує перебування вказаного водія на відповідній посаді станом на лютий 2014 року. Також, позивачем подано докази наявності в нього складських та офісних приміщень, які використовуються у власній господарській діяльності підприємства.

Придбаний у контрагента товар оприбутковано ПрАТ «ІНКОМ» на склад та, в подальшому, реалізовано тертім особам, про що свідчать оборотно-сальдові відомості, договори, первинні, розрахункові та платіжні документи.

Крім того, Окружним адміністративним судом м. Києва встановлено, що обладнання, яке було предметом договору поставки № ОПТ/20140203 від 03 лютого 2014 року, обслуговується авторизованими сервісними центрами виробника відповідно до зареєстрованих у базах даних серійних номерів кожної одиниці обладнання, у зв'язку з чим більшість виробників таких товарів не випускають безпосередньо гарантійних талонів, що і спричинило їх відсутність у позивача.

Наведені обставини, враховуючи принцип індивідуальної відповідальності платника податку, в повній мірі підтверджують реальний характер розглядуваних поставок та обумовлюють помилковість висновку суду апеляційної інстанції про необхідність скасування постанови суду першої інстанції, яка, на переконання колегії суддів, є законною та обґрунтованою.

Згідно із статтею 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Замінити в даній справі відповідача - Міжрегіональне головне управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників його правонаступником - Міжрегіональним головним управлінням Державної фіскальної служби - Центральним офісом з обслуговування великих платників.

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Інформаційні комп'ютерні системи» задовольнити.

Скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2014 року, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 жовтня 2014 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Маринчак Н.Є.