Ухвала

від 09.12.2014 по справі 2а-2752/09/0870

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2014 року м. Київ К/800/56549/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Білуги С.В.

суддів Загороднього А.Ф.

Лиски Т.О.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2014 року за заявою Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя про поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя до Публічного акціонерного товариства "Запорізький арматурний завод" про стягнення заборгованості,

встановила:

У серпні 2011 року Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя звернулось до суду з заявою про поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя до Публічного акціонерного товариства "Запорізький арматурний завод" про стягнення заборгованості.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 25 березня 2014 року поновлено строк для пред'явлення виконавчого листа до виконання у справі №2а-2751/09/0870 за позовом Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя до Публічного акціонерного товариства "Запорізький арматурний завод" про стягнення заборгованості.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2014 року скасовано ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 25 березня 2014 року та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні заяви про поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання у справі №2а92752/09/0870.

Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права просить, рішення суду апеляційної інстанцій скасувати та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки рішення суду апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не дають підстав, які передбачені статтями 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України для зміни чи скасування судового рішення.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 17 червня 2009 року адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя було задоволено, присуджено до стягнення з ВАТ «Запорізький арматурний завод» витрати на виплату і доставку пенсії призначеної на пільгових умовах у розмірі 9080 грн. 34 коп.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2010 року апеляційну скаргу заявника залишено без розгляду.

Справа № 2а-2752/09/0870 за результатами апеляційного розгляду, повернулась до Запорізького окружного адміністративного суду 09 серпня 2010 року.

20 липня 2011 року Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з заявою про видачу виконавчого листа.

02 серпня 2011 року, після повернення матеріалів справи до суду першої інстанції, позивачу було видано виконавчий лист.

Приймаючи рішення про задоволення заяви про поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання, суд першої інстанції виходив з того, що на час отримання виконавчого листа строк для пред'явлення виконавчого листа до виконання, встановлений статтею 22 Закону України «Про виконавче провадження» у редакції, що діяла з моменту винесення судового рішення і до 09.03.2011 заявником не пропущений, та пропуск має місце у зв'язку з внесенням змін до законодавства та несвоєчасним отриманням матеріалів справи від апеляційної інстанції.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нове рішення про відмову в задоволенні заяви про поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання, суд апеляційної інстанції виходив з того, що наявності поважних причин для поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання не вбачається.

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 261 Кодексу адміністративного судочинства України стягувачам, які пропустили строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Заява про поновлення пропущеного строку подається до адміністративного суду, який видав виконавчий лист, або до адміністративного суду за місцем виконання.

Відповідно до частини 1 статті 22 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки:

1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців;

2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Статтею 22 Закону України "Про виконавче провадження" (зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про виконавче провадження" та деяких інших законодавчих актів України, щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)", що набув чинності з 09 березня 2011 року, встановлено строки пред'явлення виконавчих документів до виконання, зокрема, виконавчих листів один рік.

Відповідно до пункту 4 Розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про виконавче провадження" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)" виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені на момент їх видачі.

Таким чином, відповідно до зазначеної норми виконавчі документи, видані адміністративними судами до 9 березня 2011 року, підлягають пред'явленню до виконання упродовж трьох років, починаючи з наступного дня після їх видачі. А після 9 березня 2011 року - один рік.

Виконавчий лист було видано позивачу 02 серпня 2011 року.

Зазначене свідчить про те, що заявником пропущено строк пред'явлення виконавчого листа до виконання.

Відповідно до частини 2 статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення строку пред'явлення до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк, якщо інше не передбачено законом.

Судом апеляційної інстанції справу було переглянуто 16 березня 2010 року. Тобто, з даного моменту позивач мав можливість звернутися з заявою про видачу виконавчого листа. Однак, Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з заявою про видачу виконавчого листа лише 20 липня 2011 року.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку щодо відсутності підстав для поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа у справі.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального та процесуального права. Оскаржуване судове рішення є законними та обґрунтованими, а тому підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись ст.ст. 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

ухвалила:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя залишити без задоволення, а ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2014 року за заявою Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя про поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя до Публічного акціонерного товариства "Запорізький арматурний завод" про стягнення заборгованості - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Білуга

Судді А.Ф. Загородній

Т.О. Лиска