Ухвала

від 03.12.2014 по справі 2а-5270/11/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" грудня 2014 р. м. Київ К/9991/68312/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М., розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія Будмонтаж»

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.10.2011

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2012

у справі № 2а-5270/11/2670 (2-а-5270/11/2670)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія Будмонтаж»

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.10.2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2012 відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія Будмонтаж» (надалі - позивач, ТОВ «Мрія Будмонтаж») до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва (надалі - відповідач, Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди дійшли висновку, що позивачем не надано достатніх та беззаперечних доказів, на яких ґрунтуються його позовні вимоги. Відповідач діяв з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, у задоволенні адміністративного позову має бути відмовлено повністю.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати, вказані оскаржувані рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Відповідач письмових заперечень на касаційну скаргу позивача до суду не надав.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

У зв'язку із відсутністю клопотань усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, на підставі частини першою статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України, вирішила розглядати справу у порядку письмового провадження.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що представниками податкового органу проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «ВФ Будлегпром» за травень 2008 року та вересень 2008 року, за результатами якої 30.09.2010 складено акт № 831/1-23-40-33052092 (надалі акт).

Перевіркою встановлено порушення позивачем приписів підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (надалі - Закон України «Про податок на додану вартість»), що призвело до заниження податку на додану вартість усього на суму 77 276,00 грн.

На підставі акта відповідачем складено податкове повідомлення-рішення від 14.10.2010 № 0000952304/0, яким визначено позивачу податкові зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 115 914,00 грн., у т.ч. 77 276,00 грн. - основного платежу та 38 638,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 05.05.2008 між позивачем та ТОВ «ВФ Будлегпром» укладено Договір № 515, предметом якого було виконання підрядником - ТОВ «ВФ Будлегпром» за дорученням замовника -ТОВ «Мрія Будмонтаж» будівельних, ремонтних, монтажних, проектних та інших робіт згідно з актами виконаних робіт.

Відповідно до умов Договору № 515 вартість робіт визначалася згідно з затвердженим кошторисом та актом виконаних робіт. Остаточні розрахунки за виконані роботи підрядником здійснювалися щомісячно по пред'явленим актам, підписаними та скріпленими печатками уповноважених на те осіб. При завершенні робіт виконавець представляв замовнику акт здачі-приймання проведених робіт.

За результатами виконаних ТОВ «ВФ Будлегпром» робіт по Договору № 515, сторонами договору підписано акти здачі-приймання виконаних робіт та складено податкові накладні, зокрема:

1. акт здачі-приймання виконаних робіт від 19.05.2008 по договору № 515 від 05.05.2008, згідно якого ТОВ «ВФ Будлегпром» виконало для ТОВ «Мрія Будмонтаж» розробку схеми генплану, коригування розташування виробок, планово-висотну прив'язку. Вартість виконаних робіт становила 35 749,20 грн. з урахуванням податку на додану вартість, що відображено у виписаній ТОВ «ВФ Будлегпром» податковій накладній № 19.05. 01 від 19.05.2008;

2. акт здачі-приймання виконаних робіт від 22.05.2008 по договору № 515 від 05.05.2008, згідно якого ТОВ «ВФ Будлегпром» виконало для ТОВ «Мрія Будмонтаж» проектно-кошторисні роботи: розробку інтер'єру торгівельно-офісного комплексу. Вартість виконаних робіт становила 53 624,40 грн. з урахуванням податку на додану вартість, що відображено у виписаній ТОВ «ВФ Будлегпром» податковій накладній № 22.05.01 від 22.05.2008;

3. акт здачі-приймання виконаних робіт від 26.05.2008 по договору № 515 від 05.05.2008, згідно якого ТОВ «ВФ Будлегпром» виконало для ТОВ «Мрія Будмонтаж» проектні роботи: розробку робочого проекту по об'єкту. Вартість виконаних робіт становила 69 733,20грн. з урахуванням податку на додану вартість, що відображено у виписаній ТОВ «ВФ Будлегпром» податковій накладній № 26.05.02 від 26.05.2008;

4. акт здачі-приймання виконаних робіт від 30.05.2008 по договору № 515 від 05.05.2008, згідно якого ТОВ «ВФ Будлегпром» виконало для ТОВ «Мрія Будмонтаж» проектно-кошторисні роботи: будівництво житлового комплексу з підземним паркінгом. Вартість виконаних робіт становила 61 470,00 грн. з урахуванням податку на додану вартість, що відображено у виписаній ТОВ «ВФ Будлегпром» податковій накладній № 30.05.05 від 30.05.2008;

5. акт здачі-приймання виконаних робіт від 30.05.2008 по договору № 515 від 05.05.2008, згідно якого ТОВ «ВФ Будлегпром» виконало для ТОВ «Мрія Будмонтаж» проектні роботи: розробку робочого проекту об'єкту. Вартість виконаних робіт становила 14 989,20 грн. з урахуванням податку на додану вартість, що було відображено у виписаній ТОВ «ВФ Будлегпром» податковій накладній № 30.05.04 від 30.05.2008;

6. акт здачі-приймання виконаних робіт від 30.05.2008 по договору № 515 від 05.05.2008, згідно якого ТОВ «ВФ Будлегпром» виконало для ТОВ «Мрія Будмонтаж» роботи по розробці проектної документації системи телебачення стадія «Проект» на об'єкті замовника, будівництво торгівельно-офісного комплексу з готелем, установами громадського харчування, приміщеннями розважального призначення та паркінгом. Вартість виконаних робіт становила 29 290,00 грн. з урахуванням податку на додану вартість, що відображено у виписаній ТОВ «ВФ Будлегпром» податковій накладній № 30.05. 03 від 30.05.2008;

7. акт здачі-приймання виконаних робіт від 01.09.2008 по договору № 515 від 05.05.2008, згідно якого ТОВ «ВФ Будлегпром» виконало для ТОВ «Мрія Будмонтаж» розрахунок балансу території та інсоляційні розрахунки щодо можливості забудови земельної ділянки та висотні забудови; розробку гідротехнічних рішень для житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського обслуговування та підземним паркінгом; передано проектну документацію. Вартість виконаних робіт становила 198 799,20грн. з урахуванням податку на додану вартість, що відображено у виписаній ТОВ «ВФ Будлегпром» податковій накладній № 01.09.05 від 01.09.2008.

За травень 2008 року та вересень 2008 року ТОВ «Мрія Будмонтаж», по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ «ВФ Будлегпром», сформувало та відобразило податковий кредит в сумі 77 276,00 грн., в тому числі по періодах:

за травень 2008 року на суму 44 143,00 грн.;

за вересень 2008 року на суму 33 133,00 грн.

Крім того, судами встановлено, що Голосіївським районним судом міста Києва 22.05.2009 винесено рішення у справі № 2-3375/09, відповідно до якого визнано недійсними статут ТОВ «ВФ Будлегпром» (код ЄДРПОУ 35570746) з часу реєстрації та реєстрацію ТОВ «ВФ Будлегпром» (код ЄДРПОУ 35570746) як платника податку на додану вартість з моменту видачі свідоцтва ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, тобто з 26.01.2008.

Зазначене рішення скасовано рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 01.02.2010 за заявою контрагента ТОВ «ВФ Будлегпром» ТОВ «Карат-2000», який повідомив, що протягом 2008 року між зазначеними підприємствами існували фінансово-господарські відносини. У зв'язку з визнанням недійсним свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ «ВФ Будлегпром», ДПІ у Солом'янському районі м. Києва визнала неправомірним віднесення ТОВ «Карат-2000» до складу податкового кредиту суми сплаченого податку на додану вартість на загальну суму 1 118 385,24 грн.

Також суди звернули увагу, що зі змісту рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 22.05.2009 вбачається, що засновник ТОВ «ВФ Будлегпром» - ОСОБА_4 зареєстрував зазначене підприємство за винагороду у розмірі 200 грн., при цьому не мав бажання та не бажав здійснювати підприємницьку діяльність.

В матеріалах справи міститься Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 03.08.2011, відповідно до якого видами діяльності ТОВ «ВФ Будлегпром» є: будівництво будівель, посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, інші види оптової торгівлі, рекламна діяльність, діяльність автомобільного вантажного транспорту, консультування з питань комерційної діяльності та управління.

Керуючись приписами підпункту 7.2.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та наданими податковою інспекцією в підтвердження встановлених позивачем податкових порушень: звіту по Довідці 1 ДФ контрагента ТОВ «ВФ Будлегпром» (код ЄДРПОУ 35570746), відповідно до якого в 2, 3 та 4 кварталі 2008 року на підприємстві працювала лише 1 особа, директор - ОСОБА_4 та Акта №9169/29-203 від 20.07.2009р. про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, суди оцінили спірні правовідносини як такі, що не спростовують правильності висновків відповідача, викладених в акті та законності прийнятого податкового повідомлення-рішення.

Переглянувши судове рішення у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не може погодитись із висновками судів попередніх інстанцій та вважає, що касаційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше, ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що до складу податкового кредиту підлягають включенню суми сплаченого (нарахованого) податку, що підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Правовий аналіз наведених норм дає підстави колегії суддів Вищого адміністративного суду України вважати, що юридичні наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 21.01.2011 у справі № 21-37а10. Зокрема, Судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України було зазначено, що податкова накладна, яка видається платником податку, що поставляє послуги, на вимогу їх отримувача, є підставою для нарахування податкового кредиту останнього лише за умови здійснення самої господарської операції.

При розв'язанні відповідних спорів судам варто враховувати принцип офіційного з'ясування обставин справи, передбачений частинами 4 та 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до вказаної норми суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Документи та інші дані, що спростовують або підтверджують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

У справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи вчинені вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (пункт 3 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Спростовуючи доводи позивача, суди першої та апеляційної інстанцій не надали належної правової оцінки рішенню Голосіївського районного суду міста Києва від 01.02.2010 у справі № 2-3375/09, яким скасовано ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва 22.05.2009 у справі № 2-3375/09, згідно якої було визнано установчі документи позивача недійсними.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначає, що всупереч наведеним рекомендаціям Верховного Суду України суди попередніх інстанцій, приймаючи рішення у справі, не досліджували фактичні зміни в структурі активів та зобов'язань і власному капіталі позивача внаслідок виконання ним укладеної угоди, обмежившись лише поверхневим аналізом первинних документів.

Судами попередніх інстанцій також не було надано належної правової оцінки документальним доказам, які б підтверджували або спростовували реальність здійснення позивачем та названим контрагентом господарських операцій, на підставі яких ТОВ «Мрія Буд Монтаж» було збільшено податковий кредит попередніх періодів.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, з метою виключення факту штучного створення документообігу задля імітації господарських операцій, що дають право на формування сум податкового кредиту та бюджетне відшкодування, вважає за необхідне при новому розгляді справи суду першої інстанції, з урахуванням принципу офіційного з'ясування обставин в адміністративній справі, закріпленого частинами 4 та 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, звернути увагу на дослідження доказів, які б підтверджували факти отримання, перевезення, відвантаження, зберігання товару, надання послуг, виконання робіт, проведення розрахунків між сторонами договорів за участю позивача, використання придбаного ним товару у власній господарській діяльності тощо.

Без дослідження належних та допустимих документальних доказів у справі рішення суду не може відповідати незмінним принципам законності, повноти і обґрунтованості у розумінні статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зважаючи на те, що судами попередніх інстанцій вищеназвані обставини враховано не було, і це призвело до передчасних та не обґрунтованих належним чином висновків щодо прав і обов'язків сторін у даному спорі, а також те, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 222, 223, 227, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія Буд монтаж» задовольнити частково.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.10.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2012 у справі № 2а-5270/11/2670 (2-а-5270/11/2670) скасувати.

Справу № 2а-5270/11/2670 (2-а-5270/11/2670) направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: (підпис)А.М. Лосєв Судді (підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна