Постанова

від 10.12.2014 по справі 804/16977/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2014 р. Справа № 804/16977/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Жукової Є.О.

при секретарі судового засідання Риженко О.В.

за участю:

представника позивача Дніпровського В.Л.

представника відповідача Потрогош Н.О.

представника відповідача Волошиної В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Верхньодніпровський авторемонтний завод» до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000852203, №0000822203, №0000832203 від 07.05.2014 р.,-

ВСТАНОВИВ:

20 жовтня 2014 р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Верхньодніпровський авторемонтний завод» до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000852203, №0000822203, №0000832203 від 07.05.2014 р.

Позовні вимоги обґрунтовано наступним.

У період з 14.03.2014 р. по 10.04.2014 р. Верхньодніпровською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проводилась планова виїзна документальна перевірка ТОВ «Верхньодніпровський авторемонтний завод» (код за ЄДРПОУ 05461390), за результатами якої складено акт від 17.04.2014 р. №400/04-16-22-01-05461390 «Про результати планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Верхньодніпровський авторемонтний завод», код за ЄДРПОУ 05461390 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.12.2013 року валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.12.2013 року».

В акті перевірки від 17.04.2014 р. №400/04-16-22-01-05461390 відповідачем зроблено висновок про порушення: 1). пп.14.1.27, пп.14.1.36, пп.14.1.228 п.14.1 ст.14 пп.138.1.1, п.138.1, п.138.2, п.138.4, п.138.6, п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 р. (зі змініми та доповненнями) в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток за перевіряємий період на суму 922410 грн., у тому числі за 4 кв. 2011 року на суму 179293 грн., за 1 кв. 2012 р.на суму 194198 грн., за 2 кв.2012 р. на суму 63371 грн., за 3 кв. 2012 р. на суму 270783 грн., за 4 кв.2012 р. на суму 107101 грн., за 1 кв.2013 р. на суму 68 грн., за 2 кв. 2013 р. на суму 107596 грн.; 2). п.198.1, п.198.2, п.198.3 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 р. із змінами та доповненнями, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на суму 185350 грн., у т.ч. за листопад 2011 р. у сумі 400 грн., за лютий 2012 року у сумі 184950,0 грн.; 3). ст. 1,2,4 Закону України №185/94-ВР від 23.09.1994 грн. (зі змінами та доповненнями) «Про здійснення розрахунків і іноземній валюті», в результаті чого нараховано пеню за порушення термінів розрахунків при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності; 4) п.1 ст.9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» №15/93 від 19.02.1993 р. (зі змінами та доповненнями), в результаті чого нараховано штрафну санкцію за порушення порядку декларування валютних цінностей; 5). пп.168.1.5 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України в частині несвоєчасного перерахування (сплати) до бюджету утриманих сум ПДФО.

На підставі висновків, викладених у акті від 17.04.2014 р. №400/04-16-22-01-05461390, Верхньодніпровською об'єднаною державною податковою інспекцією прийняті податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 07.05.2014 р.: №0000852203, відповідно до якого ТОВ «Верхньодніпровський авторемонтний завод» збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у загальній сумі 1 293 968,50 грн., з яких за основним платежем у розмірі 922 410,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 371 558,50 грн.; №0000822203, відповідно до якого ТОВ «Верхньодніпровський авторемонтний завод» збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість у загальній сумі 278025,00 грн., з яких за основним платежем у розмірі 185 350,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 92 675,00 грн. та податкове повідомлення-рішення форми «У» №0000832203, відповідно до якого ТОВ «Верхньодніпровський авторемонтний завод» нараховано суму грошового зобов'язання за платежем: пеня за порушення у сфері ЗЕД, невиконання зобов`язань та ШС за порушення вимог валютного законодавства на загальну суму 609 40,76 грн.

Позивач висновки вищевказаного акту перевірки вважає неправомірними та незаконними, а тому відповідно і повідомлення-рішення такими, що підлягають скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 р. по справі було відкрито провадження та справа призначена до розгляду в судовому засіданні.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов в повному обсязі за викладених у ньому підстав.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечували проти адміністративного позову та просили відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на заперечення від 03.11.2014 року, в яких зазначили наступне.

Під час проведення перевірки Верхньодніпровською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області встановлено, що позивач мав взаємовідносини із ТОВ «ВАРЗ» з ПП «Одеська Технопромислова Група» (код ЄДРПОУ 35769535), ПП «Орвіл-Трейдінг» (код ЄДРПОУ 36921440), ПП «Дана Даблью» (код ЄДРПОУ 37351889) за період з 01.01.2010 по 31.12.2011 р. та ТОВ «Елко-ЛТД» (код ЄДРПОУ 36206440).

Щодо взаємовідносин ТОВ «Верхньодніпровський авторемонтний завод» з ПП «Одеська Технопромислова Група», контролюючий орган в своїх запереченнях зазначив, що Веррхньодніпровською ОДПІ було отримано матеріали невиїзної позапланової перевірки ПП «Одеська технопромислова група», код за ЄДРПОУ 35769535 щодо правових відносин з платниками податків за березень-листопад 2010 року акт перевірки «Про неможливість проведення документальної перевірки приватного підприємства «Одеська технопромислова група», код за ЄДРПОУ 35769535, щодо правомірності формування податкового зобов`язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за березень-листопад 2010 року», в якому зазначено, що ПП «Одеська технопромислова група», код ЄДРПОУ 35769535, зареєстроване на обліку у ДПІ у Приморському р-ні м.Одеси за юридичною адресою 65000 Одеська обл., м.Одеса, вул.Сергія Варламова, буд.5/В, кв.503. Станом на момент проведення перевірки місцезнаходження підприємства не встановлено. Основним видом діяльності є вирощування зернових та технічних культур. У ПП «Одеська технопромислова група» необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічних персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортня засоби.

Взаємовідносини ТОВ «Верхньодніпровський авторемонтний завод» з ПП «Орвіл-Трейдинг» не задекларовано в декларації з ПДВ за серпень 2010 та жовтень 2010 суми ПДВ по реалізації ТМЦ на адресу ТОВ ВАРЗ.

Щодо взаємовідносин ТОВ «Верхньодніпровський авторемонтний завод» з ПП «ДАНА-ДАБЛЬЮ» відповідач зазначив, що Верхньодніпровська ОДПІ отримала матеріали невиїзної позапланової перевірки ПП «ДАНА-ДАБЬЮ», код за ЄДРПОУ 37351889 щодо правових відносин з платниками податків за період лютий 2011 року акт від 15.04.2011 р. №1330/23-5/37351889 «Про неможливість проведення документальної перевірки ПП «ДАНА-ДАБЛЬЮ», код за ЄДРПОУ 37351889, щодо правомірності формування податкового зобов`язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за лютий 2011 року».

В акті перевірки зазначено відомості стосовно ПП «ДАНА-ДАБЛЬЮ», код ЄДРПОУ 37351889, зареєстрований на обліку у ДПІ у Приморському районі м.Одеси, знаходиться за юридичною адресою: 65000 Одеська обл., м.Одеса, вул.Преображенська, буд.34. Станом на момент проведення перевірки місцезнаходження підприємства не встановлено. Основним видом діяльності зазначено: будівництво будівель. Даним актом також встановлена відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби.

В акті перевірки від 17.04.2014 р. за №400/04-16-22-01-05461390, контролюючим органом встановлено взаємовідносини ТОВ «Верхньодніпровський авторемонтний завод» з ТОВ «Елко-ЛТД». Позивач у перевіряємий період, а саме - листопад 2011 р. отримав від ТОВ «Елко-ЛТД» зварочну проволоку у кількості 105 кг на загальну суму 2 400 грн., у т.ч. ПДВ 400 грн.

Верхньодніпровською ОДПІ було отримано акт від 23.01.2013 р. №124/229/36206440 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб`єкта господарювання ТОВ «Елко-ЛТД» (код ЄДРПОУ 36206440) з питань фінансово-господарських відносин з ТОВ «ДИДАКТИКА» (код ЄДРПОУ 34735238) за період листопад, грудень 2011 року та січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень 2012 року, ПП «АТМ» (код ЄДРПОУ 24606641) за травень 2012 року, ПНВП «ТЕХНІКА» (код ЄДРПОУ 19099225) за період липень, серпень, жовтень 2012 року».

Відповідно до висновку зазначеного вище акту - ТОВ «ЕЛКО-ЛТД» не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із контрагентами, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме встановлено відсутність об`єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків операцій ТОВ «ЕЛКО-ЛТД» по ланцюгу постачання з ТОВ «Дидактика», ПП «Мегіур», ПП «АТБ», ПНВП «Техніка» - постачальники до ТОВ «Елко-ЛТД» - контрагенти/покупці.

У перевіряємому періоді позивачем одержано та віднесено до складу валових витрат та до складу податкового кредиту суми на придбання автомобілів ISUZU NQR-75P (3 шт.) від ПП «Богдан-Авто» (код ЄДРПОУ 35766031) на загальну суму 1109700 грн., в т.ч. ПДВ 184950 грн. Зазначена сума віднесена до складу витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування декларації з податку на прибуток підприємств за 1 кв.2012 року в сумі 924 750, 00 грн. та до складу податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за лютий 2012 року в сумі 184950,0 грн.

В своїх запереченнях відповідач зазначає, що між ТОВ «Верхньодніпровський авторемонтний завод» та ПП «Богдан-Авто» укладено договір купівлі-продачу від 21.02.2012 р. №02/12 відповідно до якого ТОВ «Верхньодніпровський авторемонтний завод» зобов'язувався купити автомобілі ISUZU в кількості 3 шт. по ціні 369900 грн. в т.ч. ПДВ 61650 грн. за одиницю продукції. Навиконання умов договору ПП «Богдан-Авто» 29.02.2012 р. було відправлено ТОВ «Верхньодніпровський авторемонтний завод» автомобілі ISUZU NQR-75P в кількості 3 шт., а саме: автомобіль ISUZU NQR-75P шасі JAAN1R71P87102558, кузов Y7BN1R75PCB000004, двигун №918058, 2012 року випуску; автомобіль ISUZU NQR-75P шасі JAAN1R71P87102557, кузов Y7BN1R75PCB000003, двигун №924765, 2012 року випуску; автомобіль ISUZU NQR-75P шасі JAAN1R71P87102559, кузов Y7BN1R75PCB000002, 2012 року випуску. У 1 кв.2012 р. згідно видаткової накладної від 29.02.2012 р. №СР29/12/2 вантажні автомобілі ISUZU NQR-75P придбані у ПП «Богдан-Авто» в кількості 3 шт. по ціні 369900 грн. з ПДВ за 1 шт. на загальну суму 1109700,00 грн. з ПДВ було реалізовано на виконання контракту від 04.09.2011р. № 21/11 на адресу «WITEC GmbH» (Німеччина) за 3000 євро за 1 транспортни засіб. Загальна вартість товару становить 317191,99 грн., збитки за ціє опеацією склали 792508,01 грн.

Контролюючим органом встановлено, що вантажні автомобілі ISUZU NQR-75P були закуплені у кількості 3 шт. за ціною 369900 грн. з ПДВ за одиницю та зазначено, що контракт між ТОВ «Верхньодніпровський авторемонтний завод» та «WITEC GmbH» (Німеччина) було укладено до придбання цих автомобілів у ПП «Богдан-Авто», тобто ціна за якою ТОВ «Верхньодніпровський авторемонтний завод» було реалізовано автомобілі «WITEC GmbH» (Німеччина) була сформована раніше, ніж за якою ТОВ «Верхньодніпровський авторемонтний завод» придбав вже реалізовані автомобілі у ПП «Богдан-Авто», що свідчить про не що, у ТОВ «Верхньодніпровський авторемонтний завод» не було наміру продавати транспортні засоби «WITEC GmbH» (Німеччина) за більшою ціною, ніж ціна придбання.

У 1 кв. 2012 р. згідно видаткової накладної від 29.02.2012 р. №СР29/12/2 вантажні автомобілі ISUZU NQR-75P придбанні у ПП «Богдан-Авто» в кількості 3 шт. по ціні 369900 грн. з ПДВ за 1 шт. на загальну суму 1109700,00 грн. з ПДВ було реалізовано на виконання контракту від 04.09.2011 р. №21/11 на адресу «WITEC GmbH» (Німеччина) за 30000 євро по ціні 10000 євро за 1 транспортний засіб, загальна вартість товару в гривнях становить 317191,99 грн., збитки по даній операції склали 792508,01 грн.

Таким чином, контролюючий орган вважає, що позивачем було зайво віднесено до складу податкового кредиту ПДВ в загальній сумі всього у сумі 184850, 00 грн. в тому числі за лютий 2012 року у сумі 184950 грн.

Також відповідач зазначає, що позивачем безпідставно віднесено до складу витрат матеріали, які фактично не пов'язані з виробництвом надбудов та автомобілів спеціалізованого призначення на загальну суму 2101218 грн., в тому числі у 2 кв.2012 р. на суму 301765 грн., у 3 кв. 2012 р. на суму 1289447,99 грн., у 4 кв. 2012 р. на суму 510004,27 грн. по взаємовідносинам з ТВД «Конкорд».

ТОВ «Верхньодніпровський авторемонтний завод» є платником авансових внесків з податку на прибуток у 2013 та 2014 роках, за 1 квартал 2013 року підприємство до контролюючого органу надало податкову декларацію з податку на прибуток та задекларовано збитки у сумі 281 876,00 грн. Однак, у квітні 2013 р. підприємством було сплачено авансові внески у сумі 116 237, 00 грн., що призвело до утворення переплати у сумі 116 237, 00 грн.

ТОВ «Верхньодніпровський авторемонтний завод» в податковій декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2013 року задекларовано суму авансових внесків за період січень-березень 2013 р. у розмірі 393 127,00 грн., що призвело до переплати у розмірі 393 127,00 грн.

Відповідач в свої запереченнях зазначає, що ТОВ «Верхньодніпровський авторемонтний завод» було надано уточнюючий розрахунок до декларації з податку на прибуток підприємства за півріччя 2013 року, однак даний розрахунок, контролюючим органом вважається помилковим у зв`язку з тим, що рядки 23 та 26 платником податків не заповнено.

Щодо зовнішньоекономічної діяльності ТОВ «Верхньодніпровський авторемонтний завод» за період з 01.10.2011 р. по 31.12.2013 р., контролюючим органом в своїх запереченнях зазначено, що між ТОВ «Верхньодніпровський авторемонтний завод» та ТОВ «Osman Koc Otomotiv Dingil San ve Tic A.C.» укладено імпортний контракт від 24.02.2012 р. №ОК20120224 на імпорт товарів - запчастин, що використовується в виробництві автотранспортних засобів.

Між ТОВ «Верхньодніпровський авторемонтний завод» та Компанією «WITEC GmbH» укладено експортний контракт від 04.09.2011 р. №21/11 щодо експорту комплектуючих частин для причепної техніки на суму 1 000 000,00 євро.

Зазначені вище контракти, як зазначає контролюючий орган були виконанні з порушенням законодавчо встановленого строку.

Зважаючи на викладене, Верхньодніпровська ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області вважає вимоги позивача безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Дослідивши в судовому засіданні докази, наявні в матеріалах справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

ТОВ «Верхньодніпровський авторемонтний завод» є юридичною особою, що підтверджується Випискою з ЄДРПОУ, копія якої міститься в матеріалах справи.

Головним державним ревізором-інспектором сектору планування та інформаційного забезпечення управління податкового аудиту - Потрогош Ніною Олегівною, головним державним ревізором-інспектором відділу організації та супроводження перевірок платників податків управління податкового аудиту - Набокою Катериною Сегріївною, завідувачем сектору планування та інформаційного забезпечення управління податкового аудиту - Панченко Валерієм Івановичем, головним державним ревізором-інспектором відділу контролю за проведенням розрахункових операцій управління податкового та митного аудиту ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області - Колтун Ігорем Анатолійовичем, головним державним ревізором-інспекторо відділу контролю за проведенням розрахункових операцій управління податкового та митного аудиту ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, головним державним ревізором-інспектором відділу адміністрування єдиного соціального внеску управління доходів і зборів з фізичних осіб, на підставі направлень від 13.03.2014 р. №121, від 13.03.2014 р. №120, від 13.03.2014 №122/04-36-22-05-16, від 13.06.2014 р. №123/04-36-22-05-16, від 14.03.2014 року №124/04-16-17-03 виданих Верхньодніпровською ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Верхньодніпровський авторемонтний завод» (код за ЄДРПОУ 05461390) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.12.2013 року валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.12.2013 року, за результатами якої складено акт від 17.04.2014 р. №400/04-16-22-01-05461390 «Про результати планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Верхньодніпровський авторемонтний завод», код за ЄДРПОУ 05461390 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.12.2013 року валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.12.2013 року».

У вищезазначеному акті податковим органом зроблено висновок про порушення підприємством: 1). пп.14.1.27, пп.14.1.36, пп.14.1.228 п.14.1 ст.14, пп.138.1.1 п.138.1, п.138.1, п.138.4, п.138.6, п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 р. ( зі змінами та доповненнями), в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток за перевіряємий період на суму 922410 грн., у тому числі за 4 кв.2011 року на суму 179293 грн., за 1 кв.2012 р. на суму 194198 грн., за 2 кв. 2012 р. на суму 63371 грн., за 3 кв. 2012 р. на суму 270783 грн., за 4 кв. 2012 р. на суму 107101 грн., за 1 кв. 2013 р. на суму 68 грн., за 2 кв. 2013 р. на суму 107596 грн.; 2). п.198.1, п.198.2, п.198.3 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 р. зі змінами та доповненнями, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на суму 185350 грн., у т.ч. за листопад 2011 року у сумі 400 грн., за лютий 2012 року у сумі 184950,00 грн.; 3). статті 1,2,4 Закону України №185/94-ВР від 23.09.1994 р. (зі змінами та доповненнями) «Про здійснення розрахунків в іноземній валюті», в результаті чого нараховано пеню за порушення термінів розрахунків при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності; 4). п.1 ст.9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» №15/93 від 19.02.1993 р. (зі змінами та доповненнями), в результаті чого нараховано штрафну санкцію за порушення порядку декларування валютних цінностей; 5). пп.168.1.5 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України в частині несвоєчасного перерахування (слати) до бюджеу утриманих сум ПДФО.

На підставі зазначеного акту від 17.04.2014 р. №400/04-16-22-01-05461390 Верхньодніпровською ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області були прийняті податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 07.05.2014 р.: №0000852203, відповідно до якого ТОВ «Верхньодніпровський авторемонтний завод» збільшено грошове зобов`язання з податку на прибуток підприємств у загальній сумі 1 293 968,50 грн., з яких за основним платежем у розмірі 922 410,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 371 558,50 грн.; №0000822203, відповідно до якого ТОВ «Верхньодніпровський авторемонтний завод» збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість у загальній сумі 278025,00 грн., з яких за основним платежем у розмірі 185 350,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 92 675,00 грн. та податкове повідомлення-рішення форми «У» №0000832203, відповідно до якого ТОВ «Верхньодніпровський авторемонтний завод» нараховано суму грошового зобов`язання за платежем: пеня за порушення у сфері ЗЕД, невиконання зобов`язань та ШС за порушення вимог валютного законодавства на загальну суму 609 40,76 грн.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стали наступні обставини.

За результатами планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Верхньодніпровський авторемонтний завод» (код за ЄДРПОУ 05461390) Верхньодніпровською ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області складено акт від 17.04.2014 р. №400/04-16-22-01-05461390 «Про результати планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Верхньодніпровський авторемонтний завод», код за ЄДРПОУ 05461390 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.12.2013 р. валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 р. по 31.12.2013 року».

В зазначеному вище акті перевірки від 07.04.2014 р. за №400/04-16-22-01-05461390 контролюючим органом встановлено, що ТОВ «Верхньодніпровський авторемонтний завод» мав господарські взаємовідносини з ПП «Одеська Технопромислова Група» (код ЄДРПУ 35769535), ПП «Орвіл-Трейдінг» (код ЄДРПОУ 36921440), ПП «Дана Дабью» (код ЄДРПОУ 37351889) за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2011 р. та ТОВ «Елко-ЛТД» (код ЄДРПОУ 36206440).

На вищезазначений акт, складений Верхньодніпровською ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області позивачем було подано заперечення, на які листом від 06.05.2014 р. №10/10/04-16-22-03 Верхньодніпровською ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області було надано відповідь, за висновками якої контролюючим органом зазначено наступне. У висновках акта перевірки чітко викладено зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначено період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення; зазначено первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, наведено регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення. До розгляду заперечень ТОВ «ВАРЗ» не надано первинних документів та пояснень щодо порушень викладених у акті перевірки від 17.04.2014 р. №400/04-16-22-01-05461390, висновки за результатами планової документальної перевірки залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Рішенням Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 18.07.2014 р. за №4715/10/04-36-10-08-09 про результати розгляду скарги виконуючого обов`язки директора ТОВ «Верхньодніпровський авторемонтний завод» - ОСОБА_8 від 21.05.2014 р. №169 скаргу - залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 07.05.2014 р. за №0000852203, 0000822203, 0000832203 - без змін.

Рішенням Державної фіскальної служби від 18.09.2014 р. за №3727/6/99-99-10-01-15 повторну скаргу ТОВ «Верхньодніпровський авторемонтний завод» від 29.07.2014 р. №15774/6 також залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 07.05.2014 р. за №0000852203, №0000822203, №0000832203 - без змін.

Як вбачається з тексту акта «Про результати планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Верхньодніпровський авторемонтний завод» код за ЄДРПОУ 05461390 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.12.2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.12.2013 року» від 17.04.2014 року №400/04-16-22-01-05461390, основними підставами для винесення відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 07.05.2014 р. за №0000852203, №0000822203, №0000832203 стали висновки відповідача, наведені вище, зроблені останнім виходячи з таких обставин, як: отримання матеріалів невиїзної позапланової перевірки ПП «Одеська технопромислова група» щодо правових відносин з платниками податків за березень - листопад 2010 року, а саме - акту перевірки «Про неможливість проведення документальної перевірки приватного підприємства «Одеська технопромислова група» щодо правомірності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за березень - листопад 2010 року»; отримання листом від 20.12.2012 року №35620/7/07 -09 від ВПМ Дніпродзержинської ОДПІ вироку Приморського районного суду м. Одеси від 10.09.2012 року по справі №1/1522/1245/12, №1522/10373/12 щодо директора ПП «Орвіл Трейдинг» ОСОБА_9; отримання матеріалів невиїзної позапланової перевірки ПП «ДАНА -ДАБЛЪЮ», а саме - акту «Про неможливість проведення документальної перевірки ПП «ДАНА -ДАБЛЪЮ» щодо правомірності формування податкового зобов'язання та подакового кредиту з податку на додану вартість за лютий 2011 року; отрмання акту від 23.01.2013 року №124/229/36206440 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «ЕЛКО - ЛТД» з зазначими у ньому контрагентами»; тощо, саме за наслідками опрацювання яких відповідачем було встановлено «відсутність об'єктів оподаткування по ланцюгу постачання: постачальники - ТОВ «Дидактика», ПП «Мегіур», ПП «АТМ», ПНВП «Техніка» - ТОВ «ЕЛКО - ЛТД» - контрагенти/покупці», та зазначене припущення перевіряючиих щодо «проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання подакової вигоди, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, з використанням контрагентів, які не виконують свої податкові зобов'язання внаслідок відсутності об'єктів оподаткування по операціях з продажу товарів (послуг) підприємцям - покупцям.

Таким чином, відповідачем в основу порушення, начебто вчиненого позивачем, покладено можливі порушення його контрагентів, встановлені актами сумнівної правової природи про неможливість проведення перевірок зазначених вище контрагентів, та наведений вище вирок суду у кримінальній справі.

У контексті наведеного, судом зазначється наступне. Обставини, зазначені відповідачем в акті «Про результати планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Верхньодніпровський авторемонтний завод» код за ЄДРПОУ 05461390 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.12.2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.12.2013 року» від 17.04.2014 року №400/04-16-22-01-05461390, не можуть бути підставами для позбавлення права позивача на формування податкового кредиту з податку на додану вартість за наявності належним чином оформлених податкових накладних, копії яких містяться в матеріалах справи, згідно зі ст.ст.198, 201 ПК України, оскільки відповідачем жодного порушення норм чинного податкового законодавства безпосередньо з боку ТОВ «Верхньодніпровський авторемонтний завод» в наведеному вище акті перевірки не встановлено, а будь - які відомості щодо контрагентів позивача не можуть бути покладеними в основу порушення норм податкового законодавства позивачем у відповідності до вимог ст.61 Конституції України, диспозиція якої чітко встановлює принцип індивідуального характеру юридичної відповідальності будь - якої особи, та не ставить в залежність виконання одним платником податків своїх зобов'язань перед бюджетом від виконання зазначених зобов'язань будь - яким іншим платником податків.

Також судом не приймаються до уваги викладені в акті «Про результати планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Верхньодніпровський авторемонтний завод» код за ЄДРПОУ 05461390 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.12.2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.12.2013 року» від 17.04.2014 року №400/04-16-22-01-05461390 посилання відповідача на наявність вироку Приморського районного суду м. Одеси від 10.09.2012 року по справі №1/1522/1245/12, №1522/10373/12 з огляду на те, що відповідачем не надано до суду будь - яких належних та допустимих доказів, що на момент проведення зазначеної перевірки вказаний вирок набув чинності.

Окрім того, як свідчить зміст наведеного вироку, у ньому відсутні посилання на встановлення нікчемності (фіктивності) правочинів, укладених саме між ТОВ «Верхньодніпровський авторемонтний завод» та ПП «Орвіл Трейдинг», а тому суд приходить до висновку, що даний вирок також не може бути підставою для позбавлення позивача права на формування подакового кредиту та витрат, виходячи з того, що ч.4 ст.72 КАС України передбачає обов'язок врахування вироку суду за умови набрання ним законної сили та лише в питаннях, чи мало місце діяння, та чи вчинено воно цією особою. Як свідчать матеріали справи, зокрема, текст зазначеного вироку, він не містить посилань на діяння, які вчинені саме посадовими особами позивача - ТОВ «Верхньодніпровський авторемонтний завод», у зв'язку з чим вказаний вирок не приймається судом як підстава для звільнення від доказування в розумінні ст.72 КАС України.

Щодо висновків відповідача з приводу достовірності відображених показників у поданих деклараціях на прибуток підприємств, наведених в тексті зазначеного вище акту за визначений у ньому період, то припущення відповідача щодо необхідності включення до складу інших доходів з посиланням на пп.135.5.4 п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України «вартості товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначеної на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному перевіряємому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання /отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи» є безпідставним, оскільки матеріали справи містять відповідні копії договорів, податкових, видаткових накладних, інших первинних документів, які спростовують припущення щодо безоплатного отримання товару (послуг).

Зокрема, як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Верхньодніпровський авторемонтний завод» та ПП «Одеська Технопромислова Група» (код ЄДРПОУ 35769535) було укладено договір від 18.01.2010 р. №18.01/10 відповідно до якого ПП «Одеська Технопромислова Група» передає у власність, а ТОВ «Верхньодніпровський авторемонтний завод» приймав та оплачував, на умовах даного договору товар згідно специфікації, загальна вартість товару складала 1 000 000,00 грн. В підтвердження виконання умов зазначеного договору позивачем було надано копії: видаткової накладної від 25.01.2010 р. №145; податкової накладної від 25.01.2010 р. №145; видаткової накладної від 27.07.2010 р. №1412; податкової накладної від 27.07.2010 р. №1488; банківської виписки від 08.04.2010 р.; банківської виписки від 27.04.2010 р. банківської виписки від 24.06.2010 р.; банківської виписки від 06.09.2010 р.; банківської виписки від 25.01.2010 р.; банківської виписки від 07.09.2010 р.; розрахунку; платіжного доручення від 17.05.2011 р. №232; товарно-транспортної накладної від 25.01.2010 р.; товарно-транспортної накладної від 27.07.2010 р. №1412; наказу № 12 від 24.01.2010 р.; наказу №75 від 25.07.2010 р.; подорожнього листа вантажного автомобіля від 25.01.2010 р.; подорожнього листа вантажного автомобіля від 26-27.06.2010 р.

04.08.2011 р. за №21/11 між ТОВ «Верхньодніпровський авторемонтний завод» та Компанією «WITEC GmbH» було укладено контракт відповідно до якого ТОВ «Верхньодніпровський авторемонтний завод» зобов`язується поставити Компанії «WITEC GmbH» комплектуючі частини для причепів, напівпричепів, комерційного автотранспорту, змазки, запчастини для причепної техніки, ціна яких оговорена в інвойсах. В підтвердження виконання даного контракту позивачем було надано копії вантажно-митних декларацій.

В матеріалах справи також міститься копія договору поставки від 02.08.2010 р. №02.08/10 укладеного між ПП «Орвіл-Трейдинг» та ТОВ «Верхньодніпровський авторемонтний завод» відповідно до умов якого ПП «Орвіл-Трейдинг» зобов`язувався передати у власність, а ТОВ «Верхньодніпровський авторемонтний завод» прийняти та оплатити, на умовах даного договору товар згідно сертифікації. В підтвердження виконання зазначеного договору позивачем до суду надано копії таких документів, як: замовлення-специфікації №1 від 02.08.2010 р.; замовлення-специфікації №2 від 01.09.2010 р.; замовлення-специфікації №3 від 01.10.2010 р.; видаткової накладної №1788 від 16.08.2010 р.; податкової накладної від 16.08.2010 р. від 1788; видаткової накладної №2138 від 01.09.2010 р.; податкової накладаної від 01.09.2010 р. №2138; видаткової накладної №3018 від 08.10.2010 р.; податкової накладної №3018 від 08.10.2010 р.; виписки по розрахунку №26003283661400 з 01.12.2010 до 31.12.2010; товарно-транспортної накладної від 16.08.2010 р.; товарно-транспортної накладної від 01.09.2010 р.; товарно-транспортної накладної від 08.10.2010 р.; копії наказу №84 від 15.08.2010 р.; копії наказу №91 від 30.08.2010 р.; копії наказу №102 від 07.10.2010 р.; копії подорожнього листа вантажного автомобіля від 16.08.2010 р.; копії подорожнього листа від 01.09.2010 р.; копії подорожнього листа від 08.10. 2010 р.; копії подорожнього листа від 08.10.2010 р.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Верхньодніпровський авторемонтний завод» та ТДВ «Конкорд» укладений договір поставки від 10.01.2011 р. №10/11-Т відповідно до якого ТОВ «Верхньодніпровський авторемонтний завод» зобов`язувався поставити та передати у власність ТДВ «Конкорд» автомобільні запчастини та комплектуючі, а ТДВ «Конкорд» прийняти товар та оплатити його загальну вартість на умовах даного договору. Загальна суму договору складала 3000000,00 грн. В підтвердження виконання умов даного договору позиваче було надано копії таких документів, як: видаткова накладна №РН-00240 від 15.11.2011 р.; податкова накладна від 15.11.20211 р. №3.

Як вбачається з матеріалів справи між ТОВ «Верхньодніпровський авторемонтний завод» та ТОВ «Оникс» укладено договір від 12.01.2011 р. №12/11-Т, відповідно до якого ТОВ «Верхньодніпровський авторемонтний завод» зобов'язувався поставити та передати у власність ТОВ «Оникс» автомобільні запчастини та комплектуючі, а ТОВ «Оникс» зобов`язувався прийняти та оплатити його загальну вартість на умовах даного договору. Загальна вартість договору складала 3000000,00 грн. В підтвердження умов виконання даного договору позивачем наданано копії документів, а саме: видаткова накладна №РН-00227 від 21.10.2011 р.; податкова накладна від 21.10.2011 р. №22.

З матеріалів справи також вбачається, що між ТОВ «Верхньодніпровський авторемонтний завод» та ФОП ОСОБА_10 укладено договір купівлі-продажу №02/11 від 30.11.2010 р. відповідно до умов якого ТОВ «Верхньодніпровський авторемонтний завод» зобов`язувався передати у власність, а ФОП ОСОБА_10 прийняти та оплатити на умовах даного даного договору товар зазначений у договорі у визначений ним кількості та строки, на загальну суму з ПДВ - 226154,42. В підтвердження виконання умов даного договору позивачем було надано: копію видаткової накладної №РН-00172 від 04.08.2011 р.; копія податкової накладної від 04.08.2011 р. №6; копія товарнотранспортної накладної від 04-05.08.2011 р.; вантажно-митні декларації.

Під час судового розгляду справи позивачем до суду було надано копію договору купівлі-продажу від 10.03.2011 р. №05/11 укладеного між ТОВ «Верхньодніпровський авторемонтний завод» та ТОВ «БПВ-Ост», відповідно до умов якого ТОВ «Верхньодніпровський авторемонтний завод» зобов`язувався поставити, а ТОВ «БПВ-Ост» оплатити та прийняти товар в номенклатурі, кількості та по ціні згідно інвойсів в сумі 1000000 євро на умовах даного договору. Як додаток до даного договору було надано копії інвойсів: від 19.09.2012 р. №184 на суму 20942,45; від 19.09.2012 р. №184 на суму 133405,00 грн. та від 17.09.2010 р. №178.

З матеріалів справи вбачається, що між ПП «Дана Даблью» та ТОВ «Верхньодніпровський авторемонтний завод» було укладено договір купівлі-продажу від 08.11.2010 р. №08/11-10, відповідно до умов якого ПП «Дана Даблью» зобов'язувалось поставити товар в асортименті, а ТОВ «Верхньодніпровський авторемонтний завод» зобов`язувався прийняти цей товар та своєчасно виконати його оплату на протязі строку даного договору. В договорі зазначено, що сума договору та кількість товару, поставленого по даному договорі є сумарною величеною по всим замовленням. В підтвердження виконання умов даного договору позивачем було надано: копію видаткової накладної №69 від 15.11.2010 р.; копію податкової накладної від 15.11.2010 р. №69; копію товарно-транспортної накладної від 15.11.2010 р. ; копію наказу від 14.11.2010 р. №124; копію подорожнього листа вантажного автомобіля від 15.11.2010 р.; копію видаткової накладної віж 02.03.2011 р. №РН-00033; копію податкової накладної від 02.03.2011 р. №1; копію видаткової накладної від 01.04.2011 р. копію видаткової накладної від 01.04.2011 р. №РН-00033; копію податкової накладної від 01.04.2011 р. №1; копію видаткової накладної від 01.06.2011 р. №РН-00076; копія податкової накладної від 01.06.2011 р. №6; копію видаткової накладної від 04.07.2011 р. №РН-00139; копія податкової накладної від 04.07.2011 р. №1; копію видаткової накладної від 01.08.2011 р. №РН-00164; копія податкової накладної від 01.08.2011 р. №17; копію видаткової накладної від 08.12.2010 р. №РН-00196; копію податкової накладної від 08.12.2010 р. №911; копію видаткової накладної від 24.12.2010 р. №РН-00210; копію податкової накладної від 24.12.2010 р. №933; копію видаткової накладної від 31.01.2011 р. №РН-00007; копію податкової накладної від 31.01.2011 Р. №17; копію видаткової наклданої від 28.02.2011 р. №РН-00016; копію податкової накладної від 28.02.2011 р. №11; копію видаткової накладної від 30.03.2011 р. №РН-00026; копію податкової накладної від 30.03.2011 р. №18; копію видаткової накладної від 13.04.2011 р. №РН-00038; копію податкової накладної від 13.04.2011 р. №20; копію видаткової накладної від 24.05.2011 р. №РН-00063; копію податкової накладної від 24.05.2011 р. №31; копію видаткової накладної від 17.06.2011 р. №РН-00090; копію податкової накладної від 17.06.2011 р. №27; копію видаткової накладної від 07.06.2011 р. №РН-00106; копію податкової накладної від 07.07.2011 р. №13.

Судом, під час судового розгляду справи, встановлено, що контролюючим органом при визначенні оподатковуваного прибутку за 4 квартал 2011 р. не враховано податкові витрати ТОВ «Верхньодніпровський авторемонтний завод» у розмірі 2 250 160 грн., однак суд критично ставиться до цієї позиції відповідача, оскільки зазначені витрати, які були понесені ТОВ «Верхньодніпровський авторемонтний завод» у відповідному кварталі відображені по рахунку бухгалтерського обліку 79 «фінансові результати» та віднесені до складу податкових витрат, на загальну суму 5 692 980 грн. за такими напрямками, а саме: амортизація, зарплата, соціальне страхування, підзвіт, інші прямі витрати, загальні витрати матеріальні, загальні витрати інші, загальні/господарські, матеріальні витрати, їдальня, інші операції, списання боргу, с/в реальні запаси, що підтверджується відповідними доказами, копії яких містяться в матеріалах справи.

Щодо подвійного врахування собівартості товарів у розмірі 1 436 945 грн. при їх прибданні та реалізації позивачем в ході судового розгляду справи було доведено, що зазначена сума витрат відображена у складі собівартості реалізованих товарів ТОВ «Верхньодніпровський авторемонтний завод».

Суд критично ставиться до позиції контролюючого органу стосовно того, що дана вартість товарів вже була врахована підприємством у складі валових витрат при їх придбанні у 2010 р. та не може бути ним врахована у 4 кварталі 2011 року - період реалізації даних товарів шляхом їх експорту, оскільки зазначене не відповідає методології формування податкових показників, відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який діяв на той момент, та зазначає, що предметом перевірки були правовідносини позивача за період з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року, а отже посилання відповідача на подвійне врахування собівартості виходить за межі періоду перевірки та не може бути покладено за основу наявності порушення з боку позивача відповідних норм чинного податкового законодавства України в межах проведення перевірки за період з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року.

Стосовно витрат у розмірі 2 000, 00 грн. такими, що спрямовані на отримання податкової вигоди, суд зазначає, що у контролюючого органу відсутні підстави не визнавати такі витрати, оскільки на момент придбання ТОВ «Верхньодніпровський авторемонтний завод» у ТОВ «Елко-ЛТД» зварювального дроту за вагою 105 кг, останнє зареєстроване як платник податків, у тому числі платник ПДВ, що підтверджує його можливість здійснювати поставку та виписувати видаткові та податкові накладні.

Щодо правомірності документального підтвердження витрат у розмірі 10 275 грн., позивачем було документально доведено правомірність зазначення витрат у вказаній сумі як при проведені планової виїзної перевірки, так і під час судового розгляду справи, копії відповідних документів містяться в матеріалах справи.

Суд також зауважує, що витрати за операціями з основними засобами у розмірі 107 051 грн. позивачем було також доведено, стосовно їх віднесення до податкових витрат, що підтверджується первиними документами, копії яких містяться в матеріалах справи.

Представником позивача в ході розгляду судової справи було зазначено, що не декларування зазначених вище витрат в повному обсязі при формуванні податкової декларації з податку на прибуток у 4 кварталі 2011 року, було бажанням підтримати певний рівень податкового навантаження з податку на прибуток, що і було доягнуто шляхом декларування оподатковуваного прибутку за 4 квартал 2011 року у розмірі 133 522 грн.та податку на прибуток 30 710 грн.

Наростаючим підсумком за 2-4 квартали 2011 року ТОВ «Верхньодніпровський авторемонтний завод» підтримано рівень податкового навантаження, визначеного шляхом співвідношення суми нарахованого податку на прибуток до задекларованих податкових доходів у розмірі 1 % - податок на прибуток 86 873 грн.; податкові доходи - 8 687 137 грн., при тому, що фактично отримано збиток у розмірі 1 339 505 грн. внаслідок перевищеня суми понесених в даному періоді витрат у розмірі 5 692 980 грн. над отриманими доходами у розмірі 4 353 474 грн.

У зв`язку із зазначеним вище, суд вважає що, донарахування Верхньодніпровською об'єднанню державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області податку на прибуток за 4 квартал 2011 року у розмірі 179 293 грн. є необґрунтованим, оскільки при визначені даної суми податку, контролюючим органом, не враховано всі податкові витрати, понесені позивачем протягом перевіряємого періоду.

Суд зауважує, що стосовно донарахованого податку на прибуток та податку на додану вартість за результатами проведення операції поставки товару «WITEC GmbH», внаслідок якої завищено податкові витрати на суму 924 750 грн. та податковий кредит на суму 184 950 грн. то позивачем було укладено низку договорів, які пов`язані із придбанням та реалізацією автомобілів ISUZU NQR-75P, а саме: договір укладений між ТОВ «Верхньодніпровський авторемонтний завод» та ПП «Богдан-Авто» на загальну суму 1 109 700 грн. з ПДВ; з контрагентом-нерезидентом «WITEC GmbH» договір на поставку товарів; договір з ТДВ «Конкорд» на поставку даної техніки, копії яких містяться в матеріалах справи. Отже, доходи отримані ТОВ «Верхньодніпровський авторемонтний завод» від операції з поставки техніки ТДВ «Конкорд» порівнюються витратам, понесеним для отримання даних доходів, які включають як вартість платформ придбаних у ПП «Богдан-Авто», так і вартість доукомплектування, проведеної «WITEC GmbH», в результаті чого розмір прибутковості за даною операцією становить 4,9 %, що підтверджуються відповідними документами, копії яких містяться в матеріалах справи.

Отже, суд важає, що донарахування контролюючим органом ТОВ «Верхньодніпровський авторемонтний завод» податку на прибуток за 1 квартал 2012 р. у розмірі 194 198 грн. та податку на додану вартість у розмірі 184 950 грн. є незаконним та необґрунтованим.

Позивачем було доведено, що донарахування контролюючим органом податку на прибуток, внаслідок завищення податкових витрат із собівартості виробництва при виконанні замовлень ТДВ «Конкорд» на суму 2 101 218 грн. відповідно до укладених між ТОВ «Верхньодніпровський авторемонтний завод» та ТДВ «Конкорд» договорів у 2012 р., копії яких містяться в матеріалах справи, відповідно до яких ТОВ «Верхньодніпровський авторемонтний завод» здійснював роботи по систематичному виробництву продукції, проведенню випробовування техніки, здійснення її сертифікації, розробки технічних установ, конструкторської та сервісної документації, які виконувались на підставі конструкторських креслень, то сума матеріальних витрат у розмірі 2 101 218 грн. позивачем понесена на протязі червня - грудня 2012 року та розподіляється на 24 одиниці техніки, а саме: середня сума витрат за сім місяців роботи за одиницю сміттєзбиральної техніки становить близько 87 550 грн., отоже суд вважає, що донарахування позивачу податку на додану вартість у розмірі 441 256 грн. за 2-4 квартал 2012 року є необґрунтованим та безпідставним.

Стосовно донарахованого контролюючим органом під час планової виїзної перевірки податку на прибуток в сумі 107 664 грн., суд зазначає, що позивачем відповідно до податкових декларацій з податку на прибуток за 1 квартал 2013 р., в яких задекларовано суму отриманого збитку у розмірі 281 876 грн. та сплачені протягом січня-березня 2013 року суми авансових внесків з податку на прибуток в розмірі 393 127 грн. позбавляє позивача від обов`язку подальшого нарахування та сплати авансових внесків з податку на прибуток.

Судом з`ясовано та матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «Верхньодніпровський авторемонтний завод» на протязі 2013 року було сплачено суми авансових внесків з податку на прибуток, а саме: за січень 2013 р. в сумі 138 420,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 17.01.2013 р. №2239, копія якого міститься в матеріалах справи; за лютий 2013 р. в сумі 138 402,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 19.02.2013 р. №2402, копія якого міститься в матеріалах справи; за березень 2013 р. в сумі 116 305,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 20.03.2013 р. №2531, за квітень 2013 р. в сумі 116 237,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 26.04.2013 р. №2694, копія якого міститься в матеріалах справи. Разом сума сплачених авансових внесків за 1 квартал 013 р. складає в сумі 209 364,00 грн.

Отже, у зв'язку із зазначеним суд вважає, що донарахування контролюючим органом ТОВ «Верхньодніпровський авторемонтний завод» податку на прибуток у розмірі 107 664 грн. за 1 півріччя 2013 р. є незаконним та необґрунтованим з боку самого ж контролюючого органу.

Стосовно нарахованої контролюючим органом ТОВ «Верхньодніпровський авторемонтний завод» пені в суму 59 319,26 грн. за зовнішньоекономічним контрактом між ТОВ «Верхньодніпровський авторемонтний завод» та «WITEC GmbH» від 04.09.2011 р. за №21/11 на загальну суму 1 000 000 євро, копія якого міститься в матеріалах справи, суд зауважує, що відповідно до зазначеного контраку ТОВ «Верхньодніпровський авторемонтний завод» 05.01.2012 р. відвантажено товар на загальну суму 43 876,58 євро, граничний термін розрахунків, згідно норм ЗУ «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», відповідно до граничних строків розрахунків між сторонами за даним контрактом складає 03.07.2012 р.

Розрахунки за товар відповідно до вищезазначеного контракту між сторонами було здійснено шляхом заліку зустрічних однорідних вимог, в результаті чого кінцевий етап завершення такого заліку був оформлений відповідним актом від 02.07.2012 р. на суму 9 955,04 грн євро та 30.08.2012 р. у сумі 33 961, 54 євро., у зв`язку з тим, що домовленості щодо заліку заборгованостей досягнуті в рамках термінів, встановлених законодавством для проведення розрахунків у зовнішньоекономічній діяльності, а також наявність зустрічної заборгованості компанії - нерезидента перед резидентом України, суд вважає, що нарахування Верхньодніпровською ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області пені у розмірі 59 319,26 грн. також є необґрунтованим та спростовується матеріалами справи.

Правовідносини сторін, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, щодо визначення вичерпного переліку податків і зборів, що справляються в Україні, та порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час здійснення податковою контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються нормами Конституції України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР, Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, тощо.

Відповідно до ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтями 61, 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно до ст. ст. 6, 13 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення, а також кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинено особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У відповідності до ч.2 ст.2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст. 7 КАС України, є принцип законності, який відповідно до ст. 9 КАС України, полягає в наступному: суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст.10, 11 КАС України усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом, а розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За змістом частин 4, 5 ст. 11 КАС України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів. Суд дійшов висновку, що поданих сторонами доказів достатньо для встановлення обставин справи та для ухвалення судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до п.п.14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу та рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п.п.14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь перщої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.п.14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до п.п.14.1.228 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - витрати, що прямо пов'зані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

Відповідно до пп. 20.1.1 та пп.20.1.28 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право: звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини; застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.

Статтею 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Виконання податкового обов'язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Пункт 37.3 статті 37 Податкового кодексу України визначає, що підставами для припинення податкового обов'язку, крім його виконання, є: ліквідація юридичної особи; смерть фізичної особи, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою; втрата особою ознак платника податку, які визначені цим Кодексом; скасування податкового обов'язку у передбачений законодавством спосіб.

Відповідно до п.46.1 ст.46 ПК України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Митні декларації прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов'язань. Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.

Відповідно до п.п.54.3.1 - п.п. 54.3.5 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію; дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках; 54.3.3. згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган; рішенням суду, що набрало законної сили, особу визнано винною в ухиленні від сплати податків; дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом.

Згідно з п.55.1. ст.55 ПК України податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.Процедура адміністративного оскарження рішень органів державної податкової служби є дворівневою.

Контролюючими органами вищого рівня є Державна податкова адміністрація України - для державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, які у свою чергу є контролюючими органами вищого рівня для державних податкових інспекцій (п.55.2 ст.55 ПК України).

Порядок оскарження рішень контролюючих органів визначений у ст.56 ПК України, п. 56.1 якої визначає, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення (п.56.2 ст.56 ПК України).

Згідно з п. 56.18. ст.56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

Відповідно до п.58.1 ст. 58 Податкового кодексу України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій.

Форма та порядок надіслання податкового повідомлення-рішення і розрахунку грошового зобов'язання визначається центральним контролюючим органом.

Відповідно до п.п. 61.1. ст. 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способи здійснення податкового контролю перелічені у ст.62 ПК України, до них відноситься, зокрема, відповідно до п.62.1.3. ПК України здійснення податкового контролю шляхом проведення перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Документальна планова перевірка здійснюється на підставі переліку, зазначеного у пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України, документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом (п.77.2 ст.77).

Крім того, згідно з абзацами 3.4 пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до ст.135 Податкового кодексу України визначається порядок визначення доходів та їх склад.

Відповідно до п.п.138.1.1 п.138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати берутьс для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ, до яких відносяться: а). процентні витратиза кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу; б). комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління; в). від`ємний результат (збиток) від операцій з купівлі-продажу інрземної валюти та банківських металів; г). від`ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов`язань у зв`язку зі змінами офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу; г). суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодекс; д). суми коштів (зборів), віднесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; е). витарти з придбання права вимоги на виконання зобов`язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг); є). витрати пов`язані з реалізацією заставленного майна; ж). інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг; з). інші витрати, передбачені цим розділом.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов`язані з виробництвом таких товарів, коконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил іншої країни.

Відповідно до п.138.4 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, аданих послуг.

Відповідно до п.138.6 ст.138 Податкового кодексу України собівртість придбаних та реалізовани товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Відповідно до п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України собівартість виготовлени та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до п.п. 14.1.157 ПК України податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Відповідно до п.п.168.1.5 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню д бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.1.ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст.198 ПК України).

Згідно з п. 198.3. ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку сплаченого (наоахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтвердженні податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цого Кодексу) чи не підтвердженні митними декларауіями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статі 201 цього Кодексу).

Відповідно до п.200.1. ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує

виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

При поміщенні товарів у митний режим переробки за межами митної території строк повернення цих товарів або продуктів їх переробки на митну територію України у митному режимі імпорту визначається відповідно до Митного кодексу України.

Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

При застосуванні розрахунків щодо імпортних операцій резидентів у формі документарного акредитиву строк, передбачений частиною першою цієї статті, діє з моменту здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента.

Строк та умови завершення імпортної операції без увезення

товару на територію України визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Національним банком України.

Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ст.4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» порушення резидентами, крім суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару). У разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок

недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується. У разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або частково або припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду строки, передбачені статтями 1 і 2

цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці строки було зупинено.У разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду

судом. Органи доходів і зборів вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею.

Відповідно до п.1 ст.9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у аціональному банку України. Порядок і терміни декларування встановлюються Національним банком України.

Здійснивши системний аналіз наведених вище норм чинного законодавства України та надаючи оцінку доводам сторін, як викладених в заявленному адміністративному позові та запереченнях до нього, так і в поясненнях, наданих в судовому засіданні, суд виходить з наступного.

Суд критично ставиться до позиції Верхньодніпровської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, яка викладена в акті перевірки від 17 квітня 2014 року №400/04-16-22-01-05461390, на підставі якого винесені податкові-повідомлення рішення від 07.05.2014 р. №0000852203, №0000822203 та №0000822203, оскільки висновки, які зазначені податковим органом, не відповідають дійсним обставинам справи, зроблені без належного дослідження усіх наявних доказів у справі, що було виявлено під час судової стадії дослідження доказів та безпідставність яких підтверджується відповідними первинними документами, копії яких містяться в матеріалах справи.

Суд зауважує, що, викладаючи зазначені припущення у формі висновків в акті перевірки від 17 квітня 2014 року №400/04-16-22-01-05461390, відповідач жодними належними доказами в розумінні ст.70 КАС України не довів в судовому засіданні викладених у вказаному вище акті перевірки обставин, що мали наслідком виникнення зазначених припущень у відповідача та потягли за собою винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідачем.

Як вбачається з матеріалів справи, судом при розгляді зазначеної справи були дослідженні оригінали та долучені до матеріалів справи копії первинних документів бухгалтерського обліку, які підтверджують дійсність та товарність господарських операцій позивача із зазначеними вище контрагентами.

Вимоги до змісту первинного облікового документу встановлені ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», згідно з якою такий документ повинен містити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, первинні документи до переліку, зазначеного вище, долучені до матеріалів справи, містять усі передбачені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» реквізити та виходячи зі змісту акту перевірки від 17 квітня 2014 року №400/04-16-22-01-05461390, відповідачем не оскаржується їх наявність та не зазначається про їх дефектність.

Крім того, суд надаючи належну оцінку спірним правовідносинам при розгляді даної справи, зазначає наступне.

При розгляді даної справи, враховуючи висновок відповідача, викладений в акті перевірки від 17 квітня 2014 року №400/04-16-22-01-05461390, на підставі якого винесені податкові повідомленні рішення від 07.05.2014 р. №0000852203, №0000822203 та №0000822203, позивачем під час судового розгляду справи на підтвердження реальності здійснення господарських операцій з вищезазначеними контрагентами було надано первинні бухгалтерські документи, копія яких містяться в матеріалах справи.

Детальний аналіз сукупності всіх наданих до суду документів, які наявні в матеріалах справи ставить під сумнів висновок податкового органу щодо нереального характеру правочинів, укладених між позивачем та його вищезазначеними по тексту контрагентами, що й слугувало в подальшому для застосування контролюючим органом до ТОВ «Верхньодніпровський авторемонтний завод» порушень, які викладені в акті перевірки від 17 квітня 2014 року №400/04-16-22-01-05461390.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про незаконність та необґрунтованість зазначених тверджень відповідача, хибність зайнятої ним позиції та невідповідність її чинному законодавству України.

Оскільки відповідачем в порядку, передбаченому ч.2 ст.71 КАС України не доведено позиції, викладеної в акті від від 17 квітня 2014 року №400/04-16-22-01-05461390, що стала підставою для винесення податкових повідомлень-рішень від від 07.05.2014 р. №0000852203, №0000822203 та №0000822203, суд приходить до висновку про необґрунтованість тверджень відповідача щодо порушення позивачем порядку формування податкового кредиту в перевіряємий період.

Суд зауважує, що зазначена позиція кореспондується позиції Вищого адміністративного суду України, викладеній в постанові Вищого адміністративного суду України від 14.11.2012р. по справі №К/9991/50772/12, в якій зазначається наступне.

Головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті перевірки висновки є суто суб`єктивною думкою державного податкового ревізора -інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законом порядку.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009р. було звернуто увагу на наступне.

Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочинів може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обгрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача.

Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз`яснень законодавства з питань оподаткування платниками податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Крім того, Податковий кодекс України не надає права органам податкової інспекції робити висновки щодо правомірності дій платників податків на підставі припущень, зроблених в ході досудового слідства.

З аналізу вищенаведених норм чинного законодавства України, вбачається, що відповідачу відповідно до покладених на нього функцій та повноважень не надано право щодо встановлення висновків в актах перевірки про нікчемність правочинів, укладених чи неукладених суб'єктами господарювання при перевірці їх господарської діяльності, що дозволяє прийти до висновку про безпідставність доводів з зазначеного приводу.

В судовому засіданні представник податкового органу не надав суду жодних пояснень з посиланням на чинне законодавство України, які б передбачали наявність повноважень органів державної податкової служби України на встановлення факту нікчемності (фіктивності) правочинів або визнання їх такими, що не відповідають закону, в тому числі вимогам ст.ст.203, 215. 228, 662, 655, 656 ЦК України в актах перевірок суб'єктів господарювання.

Частинами 1 та 5 ст.203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частина 2 ст.215 ЦК України передбачає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з ч.5 ст.216 ЦК України вимогу про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути висунуто будь - якою зацікавленою особою.

До кола таких зацікавлених осіб податкові органи не відносяться, оскільки ст.1 ЦК України визначає, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини, що ґрунтуються на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій обособленості їх учасників. А до майнових відносин, що ґрунтуються на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони іншій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Зі змісту ст.215 ЦК України вбачається, що нікчемним правочином визнається лише той правочин, недійсність якого встановлена законом, зокрема, ст.228 ЦК України визначено, що правочин, який порушує публічний порядок, тобто такий який був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, є нікчемним, а відтак визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За змістом ч.3 ст.228 ЦК України правочин, при здійсненні якого недодержуються вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, може бути визнаний недійсним судом.

Правочинами, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

При цьому, як було встановлено в судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи,будь - яких заходів з боку відповідних підрозділів податкової міліції щодо встановлення місцезнаходження наведених вище контрагентів позивача, їх посадових осіб, не вживалося; будь - яких судових рішень щодо визнання укладених між ТОВ «Верхньодніпровський авторемонтний завод» та наведеними вище контрагентами недійсними; будь - яких вироків суду у кримінальних справах, які б набрали законної сили, щодо посадових осіб позивача матеріали справи не містять у зв'язку з їх відсутністю, що додатково свідчить про відсутність належної доказової бази з боку відповідача з приводу начебто виявлених порушень податкового законодавства у ТОВ «Верхньодніпровський авторемонтний завод».

Таким чином, встановивши в судовому засіданні та підтвердивши доказами, наявними в матеріалах справи, факт прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття зазначених рішень; недобросовісно; нерозсудливо; непропорційно, зокрема без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення, що мають наслідком порушення прав та законних інтересів позивача в публічно-правових відносинах з боку відповідача - суб'єкта владних повноважень, суд вважає, що належним засобом щодо поновлення такого порушеного права буде визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень Верхньодніпровської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 07.05.2014 р. №0000852203, №0000822203 та №0000832203.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до ч. 7 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» розподіл судового збору між сторонами та перевірка повноти сплати судового збору здійснюються відповідно до процесуального законодавства.

Відповідно до платіжного дорученя від 09 жовтня 2014 р. №1424 позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 487,20 грн., який у повному розмірі зараховано до Державного бюджету.

Враховуючи задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Верхньодніпровський авторемонтний завод» у повному обсязі, суд вважає за необхідне стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Верхньодніпровський авторемонтний завод» суму, сплачену у якості судового збору за подання даного адміністративного позову з Державного бюджету України в розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім грн., двадцять коп.).

Керуючись ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Верхньодніпровський авторемонтний завод» до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000852203, №0000822203, №0000832203 від 07.05.2014 р. - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення:

- №0000852203 від 07.05.2014 р. щодо збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ «Верхньодніпровський авторемонтний завод» на 1 293 968,50 грн. (один мільйон двісті дев`яносто три тисячі дев'ятсот шістдесят вісім грн.. 50 коп.), у тому числі податку на прибуток 922 410,00 грн. та 371 558,50 грн. штрафних санкцій;

- №0000822203 від 07.05.2014 року щодо збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ «Верхньодніпровський авторемонтний завод» на 278 025,00 грн. (двісті сімдесят вісім тисяч двадцять п'ять грн. 00 коп.) , у тому числі податку на додану вартість 185 350,00 грн. та 92 675,00 грн. штрафних санкцій;

- №0000832203 від 07.05.2014 року щодо нарахування суми грощового зобов'язання у розмірі 60 940,76 грн. (шістдесят тисяч дев'ятсот сорок грн.. 76 коп.), яке є пенею, за порушення термінів розрахунків у зовнішньоекономічній діяльності.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Верхньодніпровський авторемонтний завод» (код ЄДРПОУ 05461390) сплачений судовий збір у розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім грн., двадцять коп.).

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 16 грудня 2014 року.

Суддя Є.О. Жукова