Постанова

від 04.06.2015 по справі 804/16977/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2015 рокусправа № 804/16977/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередниченко В.Є.,

суддів: Коршуна А.О., Кругового О.О.,

за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2014 року у справі №804/16977/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Верхньодніпровський авторемонтний завод» до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Верхньодніпровський авторемонтний завод» 20 жовтня 2014 року звернулось до суду з позовом до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, згідно з яким просить скасувати прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення від 07.05.2014 року:

- №0000852203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання на 1 293 968,50 грн., у т.ч. податку на прибуток 922 410,00 грн. та 371 558,50 грн. штрафних санкцій;

- №0000822203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання на 278 025,00 грн., у т.ч. податку на додану вартість 185 350,00 грн. та 92 675,00 грн. штрафних санкцій;

- №0000832203, яким позивачу нарахувано суму грошового зобов'язання у розмірі 60 940,76 грн., яка є пенею, за порушення термінів розрахунків у зовнішньоекономічні діяльності.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що вказані податкові повідомлення-рішення повинні бути скасовані, оскільки висновки відповідача, викладені у акті №400/04-16-22-01-05461390 від 17 квітня 2014 року (далі - акт перевірки) на підставі якого їх було прийнято є безпідставними та необґрунтованими.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2014 року позов задоволено повністю.

Постанова суду мотивована тим, що висновки, викладені в акті перевірки не знайшли свого документального підтвердження. Натомість надані позивачем первинні документи свідчать про правильність формування валових доходів та валових витрат при визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, правильність формування податкового кредиту та своєчасність розрахунків у зовнішньоекономічній діяльності. Тобто, позивачем не допущено порушень вимог податкового законодавства, що могло б бути підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити.

В апеляційній скарзі посилається, фактично, на висновки акта перевірки, які стали підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що у період з 14.03.2014 року по 10.04.2014 року відповідачем було проведено планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Верхньодніпровський авторемонтний завод» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.12.2013 року валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.12.2013 року.

За результатами вказаної перевірки відповідачем складено акт №400/04-16-22-01-05461390 від 17 квітня 2014 року (далі - акт перевірки), в якому зроблено висновок про порушення позивачем:

1) пп.14.1.27, пп.14.1.36, пп.14.1.228 п.14.1 ст.14 пп.138.1.1, п.138.1, п.138.2, п.138.4, п.138.6, п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 р. (зі змінами та доповненнями) в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток за перевіряємий період на суму 922410 грн., у тому числі за 4 кв. 2011 року на суму 179293 грн., за 1 кв. 2012 р. на суму 194198 грн., за 2 кв.2012 р. на суму 63371 грн., за 3 кв. 2012 р. на суму 270783 грн., за 4 кв.2012 р. на суму 107101 грн., за 1 кв.2013 р. на суму 68 грн., за 2 кв. 2013 р. на суму 107596 грн.;

2) п.198.1, п.198.2, п.198.3 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 р. із змінами та доповненнями, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на суму 185350 грн., у т.ч. за листопад 2011 р. у сумі 400 грн., за лютий 2012 року у сумі 184950,0 грн.;

3) ст. 1,2,4 Закону України №185/94-ВР від 23.09.1994 грн. (зі змінами та доповненнями) «Про здійснення розрахунків і іноземній валюті», в результаті чого нараховано пеню за порушення термінів розрахунків при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності;

4) п.1 ст.9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» №15/93 від 19.02.1993 р. (зі змінами та доповненнями), в результаті чого нараховано штрафну санкцію за порушення порядку декларування валютних цінностей;

5) пп.168.1.5 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України в частині несвоєчасного перерахування (сплати) до бюджету утриманих сум ПДФО.

На підставі висновків акта перевірки від 17.04.2014 р. №400/04-16-22-01-05461390, відповідачем щодо позивача прийняті податкові повідомлення-рішення від 07.05.2014 р.:

№0000852203, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у загальній сумі 1 293 968,50 грн., з яких за основним платежем у розмірі 922 410,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 371 558,50 грн.;

№0000822203, яким збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість у загальній сумі 278025,00 грн., з яких за основним платежем у розмірі 185 350,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 92 675,00 грн.

№0000832203, яким нараховано суму грошового зобов'язання за платежем: пеня за порушення у сфері ЗЕД, невиконання зобов`язань та ШС за порушення вимог валютного законодавства на загальну суму 60 940,76 грн.

Правомірність та обґрунтованість вказаних рішень відповідача є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржені рішення відповідача прийнято не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, з огляду на необґрунтованість висновків, які викладені в акті перевірки, що став підставою для їх прийняття.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.

Відповідно до ст.134 Податкового кодексу України (далі - ПэК України) об'єктом оподаткування податком на прибуток є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Відповідно до п.135.1, п.135.2 ст.135 ПК України, доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу. Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Статтею 136 ПК України визначено доходи, що не враховуються для визначення об'єкта оподаткування.

Згідно з пп.138.2, 138.4 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п.п.198.1., 198.2. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються з доходу від операційної діяльності та інших доходів, та мають бути підтвердженими первинними документами. Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Як вбачається з акта перевірки, який став підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, висновки податкового органу про порушення позивачем норм податкового законодавства ґрунтуються на заниженні ТОВ «ВАРЗ» доходу, завищенні та заниженні витрат, завищенні податкового кредиту, невірному відображенні окремих граф декларації з податку на прибуток, неправомірному зменшенні податку на прибуток на суму авансових внесків та несвоєчасності розрахунків у зовнішньоекономічній діяльності.

1. Заниження ТОВ «ВАРЗ» доходу відповідач обґрунтовує наступним.

1) ТОВ «ВАРЗ» протягом 4 кварталу 2011 року реалізувало напівпричепів на загальну суму 1564417 грн, а саме:

- ТОВ НПП «Аеротехніка-МЛТ» реалізовано напівпричепи ВАРЗ-НПМ 1013 в кількості 2 шт. та причеп двухосний ВАРЗ-ПР-1052 в кількості 1 шт. на загальну суму 580 833,33 грн. без ПДВ;

- ТОВ «Грін Тім» реалізовано причеп-овочевоз ВАРЗ-ПСО 8010 в кількості 6 шт. на загальну суму 675 000 грн. без ПДВ;

- Пологівський хімічний завод ТОВ «Коагулянт» реалізовано напівпричеп-контейнеровоз ВАРЗ-НПК 2708 в кількості 1 шт. на загальну суму 203083,33 грн. без ПДВ;

- ТОВ «Онікс» реалізовано напівпричеп-самосвал ВАРЗ-НПС 2230 в кількості 1 шт. на загальну суму 177 500 грн. без ПДВ;

б) Також відповідно до ВМД від 17.10.2011р. №110010000/2011/006299 від 26.10.2011р. №110010000/2011/006523, від 14.11.2011р. №110010000/2011/006983, від 23.11.2011р. №110010000/ 2011/007266, від 30.11.2011р. №110010000/2011/007435, ТОВ «ВАРЗ» протягом 4 кварталу 2011 року реалізовано на виконання експортного контракту з компанією WITEС GmbH (Німеччина) запасні частини до автомобільних напівпричепів в асортименті на загальну суму 2 361 137,84 грн.;

в) Протягом 4 кварталу 2011 року ТОВ «ВАРЗ» реалізовано автозапчастини, товари власного виробництва (металоконструкції, швелера та інше) на території України на загальну суму 161 013,73 грн. без ПДВ.;

г) Протягом 4 кварталу 2011 року підприємство здійснювало послуги по ремонту вантажних причепів та напівпричепів на загальну суму 200 197,20 грн.;

д) Використання у власній господарській діяльності придбаного у ТОВ «ЕЛКО-ЛТД» товару у сумі 2400 грн. з урахуванням ПДВ 400 грн. (безоплатно надані товари).

Зазначивши вищезазначені господарські операції позивача, на стор.21 акта перевірки, податковий орган зробив висновок про заниження позивачем показника «доходи від операційної діяльності» за 4 квартал 2011 року на загальну суму 4 289 166 грн.

2) ТОВ «ВАРЗ» у 4 кварталі 2011 року здійснювало перерахунок курсових одиниць та отримало прибуток у сумі 26261 грн. Підприємством у декларації з податку на прибуток за 2-4 квартал 2011 року задекларовано прибуток від курсових одиниць 6218 грн.

З цих підстав. на стор.22 акта перевірки, податковий орган зазначив, що позивачем в порушення пп.153.1.3 п.153.1 ст.153 ПК України занижено показник «інші доходи» на загальну суму 20 043 грн.

Всього за позицією відповідача, позивачем занижено доходи у сумі 4 309 209 грн., в тому числі за 4 квартал 2011 року.

2. Перевіркою повноти визначення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за період з 01.10.2011р. по 31.12.2013р. встановлено їх завищення у сумі 3 025 968 грн., у тому числі по періодах:

1 квартал 2012 року на суму 924 750 грн.

2 квартал 2012 року на суму 301 765,61 грн.

3 квартал 2012 року на суму 1 289 447,99 грн.

4 квартал 2012 року на суму 510 004,27 грн.

та встановлено їх заниження у сумі 3 442 820 грн. у тому числі за 4 квартал 2011 року на суму 3442820 грн.

Заниження ТОВ «ВАРЗ» витрат ДПІ обґрунтовує наступним.

а) В ході перевірки встановлено, що ТОВ «ВАРЗ» у декларації з податку на прибуток підприємства за 4 квартал 2011 року не декларувало витрати операційної діяльності в т.ч. «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» на загальну суму 2440720 грн., а саме:

- прямі матеріальні витрати на виготовлення причепів та напівпричепів, реалізованих протягом 4 кварталу 2011 року у сумі 857 760,83 грн. (859 760,83 - 2000)

ТОВ «ВАРЗ» протягом 4 кварталу 2011 року мали прямі матеріальні витрати від виготовлення причепів та напівпричепів у сумі 859 760,83 грн. В ході проведення перевірки встановлено взаємовідносини підприємства з ТОВ «Елко-ЛТД». ТОВ «ВАРЗ» придбало у ТОВ «Елко-ЛТД» сварочну проволоку в кількості 105 кг., яку використало у власній господарській діяльності.

В порушення пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.138.2 ст.138, п.138.4 ст.138 ПК України ТОВ «ВАРЗ» завищено показник собівартості реалізованої продукції на суму 2000 грн. в т.ч. у 4 кв.2011р. на суму 2000 грн.

- прямі матеріальні витрати на придбання та транспортування автозапчастин до вантажних причепів та напівпричепів, реалізованих протягом 4 кв. 2011р. у сумі 1 379 491,70 грн. (1674166,70 - 294675 грн.)

ТОВ «ВАРЗ» протягом 4 кварталу 2011 року мали прямі матеріальні витрати від придбання та транспортування автозапчастин до вантажних причепів та напівпричепів у сумі 1 674 166,70 грн. Підприємством у декларації з прибутку підприємства за 4 кв. 2011 року задекларувало собівартість цих матеріальних витрат на суму 294 675 грн.

- прямі матеріальні витрати на виготовлення продукції власного виробництва (металоконструкції, швелера), реалізованої протягом 4 кварталу 2011 року у сумі 9 533,79 грн.

- прямі витрати на оплату праці у сумі 139 200 грн.

- суму внесків на соціальні заходи у сумі 54 733,92 грн.

б) ТОВ «ВАРЗ» не включило в декларацію з податку на прибуток підприємств у рядок 06.1 ЗВ Декларацій «Загальновиробничі витрати» за 4 квартал 2011 року на суму загальновиробничих витрат в розмірі 660 313,06 грн., яка складається з:

- матеріальних витрат на обслуговування виробничого процесу на суму 135397,94 грн.;

- МШП на суму 17583,66 грн.;

- витрати на дератизацію на суму 447,97 грн.

- витрати на комунальні послуги в сумі 116564,05 грн.

- витрати на оплату праці 161908,66 грн.;

- нарахування на заробітну плату 61219,94 грн.;

- витрати на відрядження 3422,32 грн.;

- амортизаційні нарахування 163768,52 грн.

в) ТОВ «ВАРЗ» не включило в декларацію з податку на прибуток підприємств у рядок 06.2 АВ Декларацій «Адміністративні витрати» за 4 квартал 2011 року суму адміністративних витрат в розмірі 338 413,55 грн., яка складається з:

- придбання ПММ на суму 11624,61 грн.

- МШП на суму 3609,96 грн.

- касове обслуговування в сумі 9496,27 грн.

- відрядження на суму 14935,05 грн.

- послуги зв'язку, інтернет на суму 8263,68 грн.

- загальні корпоративні витрати 18689,09 грн.

- витрати на оплату праці 195536,55 грн.

- нарахування на заробітну плату 76258,34 грн.

г) ТОВ «ВАРЗ» не включило в декларацію з податку на прибуток підприємств у рядок 06.5 ІВ Декларацій «Інші витрати» за 4 квартал 2011 року суму списаної дебіторської заборгованості у розмірі 3373,00 грн. по ТОВ «Арістей-Компані» за реалізований у 2008 році самоскид.

Завищення ТОВ «ВАРЗ» витрат ДПІ обґрунтовує наступним.

а) у перевіряємому періоді ТОВ «ВАРЗ» одержано та віднесено до складу валових витрат та до складу податкового кредиту суми на придбання автомобілів ISUZU NQR-75P (3 шт.) від ПП «Богдан-Авто» на загальну суму 1109700 грн., в тому числі ПДВ 184950 грн. (1 квартал 2012 року).

На думку відповідача, позивач не мав права включати вказані витрати до складу валових витрат, а суми ПДВ до складу податкового кредиту з тих підстав, що автомобілі були придбані за ціною 369900 грн., в т.ч. ПДВ 61650 грн. за одиницю продукцію, а реалізовані на експорт WITEС GmbH (Німеччина) за ціною 10 000 євро за 1 автомобіль, що призвело до збитковості операції на суму 792508,01 грн.

Тобто, ДПІ вважає, що у ТОВ «ВАРЗ» не було наміру продавати транспортні засоби WITEС GmbH (Німеччина) за більшою ціною, ніж ціна придбання, а тому враховувати витрати у розмірі 924750 грн. при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток немає підстав.

б) У 2012 році ТОВ «ВАРЗ» отримало замовлення від ТДВ «Конкорд» на виготовлення надбудов для сміттєзбиральної техніки. Надбудови виготовлено ТОВ «ВАРЗ» та реалізовано на адресу ТДВ «Конкорд». Вказані надбудови виготовлено на підприємстві по лімітних картках та конструкторських кресленнях, згідно з якими відбулося списання матеріалів на собівартість продукції в кількості необхідній на виготовлення сміттєзбиральної машини вцілому.

На думку ДПІ, позивач не мав права включати вказані витрати у розмірі 2101217,87 грн. до складу валових витрат, оскільки матеріали, собівартість яких була списана підприємством, фактично не використовувались при виробництві надбудов та автомобілів спеціального призначення.

3. Завищення податкового кредиту відповідач обґрунтовує наступним.

а) Перевіркою встановлені взаємовідносини позивача з ТОВ «ЕЛКО-ЛТД», на підставі яких до складу податкового кредиту у 4 кварталі 2011 року було віднесено суму ПДВ 400 грн.

На думку відповідача, позивач не мав права включати вказану суму ПДВ до складу податкового кредиту з тих підстав, що згідно з висновками акта перевірки від 23.01.2013 року №124/229/36206440 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Елко-ЛТД» з питань фінансово-господарських відносин з ТОВ «ДИДАКТИКА» за період листопад, грудень 2011 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень 2012 року, ПП «МЕГІУР» за період березень, квітень, травень, червень, липень, серпень 2012 року, ПП «АТМ» за травень 2012 року, ПНВП «ТЕХНІКА» за період липень, серпень, жовтень 2012 року» не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із контрагентами, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків операцій ТОВ «ЕЛКО-ЛТД» по ланцюгу постачання.

При цьому, на стор.12 акту перевірки, податковим органом зазначено, що товар, отриманий від ТОВ «Елко-ЛТД» використано позивачем у власній господарській діяльності.

Тобто, фактично, на думку ДПІ отриманий від ТОВ «Елко-ЛТД» товар (проволока сварочна в кількості 105 кг.) є безоплатно отриманим товаром, а тому його вартість 2400 грн. повинна бути віднесена до складу доходів, а підстави для віднесення суми 2000 грн. до складу витрат, а 400 грн. ПДВ до складу податкового кредиту - відсутні.

б) у перевіряємому періоді ТОВ «ВАРЗ» одержано та віднесено до складу податкового кредиту суми на придбання автомобілів ISUZU NQR-75P (3 шт.) від ПП «Богдан-Авто» на загальну суму 1109700 грн., в тому числі ПДВ 184950 грн. (1 квартал 2012 року).

На думку ДПІ, позивач не мав права включати вказані суми ПДВ до складу податкового кредиту, оскільки автомобілі були придбані за ціною 369900 грн., в т.ч. ПДВ 61650 грн. за одиницю продукцію, а реалізовані на експорт WITEС GmbH (Німеччина) за ціною 10 000 євро за 1 автомобіль, що призвело до збитковості операції на суму 792508,01 грн.

Тобто, ДПІ вважає, що у ТОВ «ВАРЗ» не було наміру продавати транспортні засоби WITEС GmbH (Німеччина) за більшою ціною, ніж ціна придбання, а тому враховувати суму ПДВ 184950 грн. до складу податкового кредиту немає підстав.

4. Невірне відображення окремих граф декларації з податку на прибуток та неправомірність зменшення податку на прибуток на суму авансових внесків, відповідач обґрунтовує наступним.

ТОВ «ВАРЗ» є платником авансових внесків з податку на прибуток у 2013 та 2014 роках. За результатами фінансово-господарської діяльності за 1 квартал 2013 року підприємством надано податкову декларацію з податку на прибуток та задекларовано збитки у сумі 281 876 грн. Згідно з п.57.1 ст.57 ПК України та даних поданої підприємством податкової звітності з податку на прибуток за 1 квартал 2013 року, у другому-четвертому кварталах 2013 року у КОР платника за КБК 11024000 «авансові внески з податку на прибуток приватних підприємств» нарахування щомісячних авансових внесків не здійснювалось, підприємство мало право не сплачувати авансові внески. Проте, у квітні 2013 року ТОВ «ВАРЗ» сплачено авансові внески у сумі 116 237 грн., що призвело до утворення переплати у сумі 116 237 грн. у КОР платника за КБК 11024000.

В порушення вимог законодавства, ТОВ «ВАРЗ» у рядку 13 «зменшення нарахованої суми податку» податкової декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2013 року задекларовано суму авансових внесків за період січень-березень 2013 року у розмірі 393 127 грн., що призвело до утворення переплати у КОР платника за КБК 11021000 «податок на прибуток приватних підприємств» у сумі 393 127 грн. Слід врахувати той факт, що згідно з КОР платника за КБК 11024000 «авансові внески з податку на прибуток приватних підприємств», протягом січня-березень 2013 року підприємством сплачено зазначену суму у розмірі 393 127 грн., але нараховано лише 393 059 грн., переплата складає 68 грн.

Крім того, ТОВ «ВАРЗ» у рядку 13 «зменшення нарахованої суми податку» податкової декларації з податку на прибуток за 1 півріччя 2013 року задекларовано суму авансових внесків за період січень-червень 2013 року у розмірі 509 364 грн., що призвело до утворення переплати у КОР платника за КБК 11021000 «податок на прибуток приватних підприємств» у сумі 116 237 грн. Слід врахувати той факт, що згідно з КОР платника за КБК 11024000 «авансові внески з податку на прибуток приватних підприємств», протягом січня-березень 2013 року підприємством сплачено зазначену суму у розмірі 393 127 грн., але нараховано лише 393 059 грн., переплата складає 116 305 грн. (116 237 грн. + 68 грн.)

При цьому, на стор. 40-41 акта перевірки, податковий орган зазначив, що за результатами проведеної документальної позапланової перевірки за період з 01.01.2013р. по 31.03.2013р. підрозділом податкового аудиту складено акт від 12.08.2013 №55/04-16-22-02/05461390, згідно з яким зменшено збитки у сумі 281 876 грн. та донараховано 12 961 грн. податку на прибуток, у т.ч. 8641 грн. основного платежу та 4320 грн. штрафних санкцій. Таким чином, з урахуванням результатів перевірки ТОВ «ВАРЗ» не мало право на припинення сплати авансових внесків у ІІ-IV кварталах 2013 року починаючи з квітня 2013 року.

У зв'язку з помилковим заповненням платником граф декларації з податку на прибуток підприємства у 1 кварталі 2013 року та за півріччя 2013 року виникає заниження декларування податку на прибуток у сумі 107 664 грн., у тому числі за 1 квартал 2013 року на суму 68 грн., за 2 квартал 2013 року на суму 107596 грн. (116 237,00 грн. - 8641 грн.).

5. Несвоєчасність розрахунків у зовнішньоекономічній діяльності відповідач обґрунтовує наступним.

а) Підприємство ТОВ «ВАРЗ» уклало імпортний контракт від 24.02.2012 року №ОК20120224 з ТОВ «Osman Koc Otomotiv Dingin San ve Tic A.S.» (Buyuk Kayacik Mah. Ankara Cad, №294/1 KONYA/TURKEY, Банк - TURKIYE IS BANKASI, код філії банку - 4545; назва філії - KONYA TICARI; № рахунку - 4246 (USD) IBAN №TR04000640000245450004246; директор - Ульфат Мусаев, на імпорт товарів - запчастин що використовуються у виробництві автотранспортних засобів.

На виконання умов контракту на адресу нерезидента перераховано кошти в сумі 56400 дол. США (еквівалентно 450498,88 грн.). Продукції отримано на суму 56190 дол. США (еквівалентно 448678,73 грн.) без порушень термінів розрахунків. Товар на суму 210,00 дол. США на адресу ТОВ «ВАРЗ» надійшов з порушенням законодавчо встановленого строку.

За порушення термінів розрахунків нараховано пеню у розмірі 0,03% від суми неодержаної виручки за 322 дні прострочення - 1621,50 грн.

б) Підприємство ТОВ «ВАРЗ» уклало експортний контракт від 04.09.2011р. №21/11 з Компанією «WITEС GmbH» (Unteranger, 07647 Laasdorf, Deutschland VAT №DE8142711269$ Bank-Sparkasse Jena-Saale-Holzland Ludwig-Weimar-Gasse 5, 07743 Jena, Deutschland Konto: 193119. IBAN: DE72 8305 3030 0000 1931 19; підписано директор А.Домке) на експорт - комплектуючі частини для причепів, напівпричепів, комерційного автотранспорту, мастила, запчастини для причепної техніки на суму 1000000 Євро.

На виконання умов контракту на адресу нерезидента 05.01.12р. відвантажено товар на суму 43876,58 Євро (еквівалентно 453911,69 грн.). Граничний термін отримання валютної виручки 03.07.2012 року. Валютна виручка надійшла в сумі 9955,04 Євро (еквівалентно 106071,59 грн.) без порушень термінів розрахунків. Валютна виручка в сумі 33921,54 Євро (еквівалентно 340138,71 грн.) на рахунок ТОВ «ВАРЗ» надійшла 30.08.2012 року з порушенням законодавчо встановленого строку.

За порушення термінів розрахунків нараховано пеню у розмірі 0,03% від суми неодержаної виручки за 58 днів прострочення - 59319,26 грн.

Надаючи правову оцінку позиції відповідача, з урахуванням наявних в матеріалах справи первинних документів та встановлених обставин у справі, колегія суддів виходить з наступного.

Судом встановлено, що встановивши заниження позивачем у 4 кварталі 2011 року валових доходів на суму 4 309 209 грн. та заниження валових витрат на суму 3 442 820 грн., що, на думку ДПІ, призвело до заниження податку на прибуток приватних підприємств на суму 179 293 грн. (4 309 209 грн. - 3 442 820 грн. + 86856 грн. = 779 533 грн. х 23%), податковим органом при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток за 4 квартал 2011 року не враховано податкові витрати у розмірі 2 250 160 грн.

У відповіді на заперечення позивача податкова служба пояснила, що витрати у розмірі 2 552 160 грн. не враховані при перевірці у складі податкових витрат, оскільки:

1) витрати у вигляді собівартості реалізації (рахунки обліку 90 «собівартість реалізованих товарів, робіт, послуг» та 23 «виробництво») у розмірі 2 133 147 грн. не визнано податковими внаслідок -

в частині 703 734 грн. - у зв'язку з задвоїнням витрат по різним рахункам бухгалтерського обліку: по заробітній платі та нарахованим соціальним внескам - 210015 грн., амортизаційних відрахувань - 162 269 грн., витрат з незавершеного виробництва - 131864 грн., витрат на водопостачання, газифікацію, електроенергію - 165484грн., на матеріали - 33103 грн., на МШП - 999 грн.;

в частині 1 436 945 грн. - у зв'язку з віднесенням витрат у вигляді собівартості реалізації експортованих товарів - 1 142 272 грн. та включених до їх вартості матеріальних/транспортних витрат - 294 675 грн. як при формуванні декларації з податку на прибуток за 2010 рік (період придбання товарів), так і при формуванні податкових показників за 4 квартал 2011 року (період продажу товарів);

в частині 2 000 грн. - у зв'язку з понесеними витратами при списанні матеріалів - 105 кг сварочної проволоки, придбаних у ТОВ «Елко-ЛТД», операції з яким визнано податковою службою спрямованими на отримання контрагентами податкової вигоди, а документи з оформлення цієї поставки такими, що не мають статусу первинних;

витрати у вигляді інших операційних витрат (рахунок обліку 94 «інші операційні витрати») у розмірі 10 275 грн., а саме собівартість реалізованих запасів - 9534 грн. і втрати від псування матеріальних цінностей - 741 грн., - не визнано податковими витратами внаслідок не підтвердження їх в ході перевірки документами;

витрати у вигляді інших витрат (рахунок обліку 97 «інші витрати») у розмірі 107051 грн., а саме балансова вартість списаного основного засобу - не визнано податковими витратами внаслідок визнання даної вартості в ході перевірки ліквідаційною, і, відповідно, такою, що не включається до складу податкових витрат.

Проте, суд першої інстанції вірно визнав таку позицію відповідача необґрунтованою, оскільки зазначені витрати, які були понесені позивачем у відповідному кварталі відображені по рахунку бухгалтерського обліку 79 «фінансові результати» та віднесені до складу податкових витрат, на загальну суму 5 692 980 грн. за такими напрямками, а саме: амортизація, зарплата, соціальне страхування, підзвіт, інші прямі витрати, загальні витрати матеріальні, загальні витрати інші, загальні/господарські, матеріальні витрати, їдальня, інші операції, списання боргу, с/в реальні запаси, що підтверджується відповідними доказами, копії яких містяться в матеріалах справи.

При цьому, судом не встановлено подвійного врахування позивачем витрат у розмірі 703 734 грн.

Щодо подвійного врахування собівартості товарів у розмірі 1 436 945 грн. при їх придбанні та реалізації, судом встановлено, що зазначена сума витрат відображена у складі собівартості реалізованих товарів ТОВ "Верхньодніпровський авторемонтний завод".

При цьому, як зазначив позивач, у 2010 році валові витрати при придбанні товарів формувались наступним чином:

по рядку 04.1 податкової декларації відображалась вартість придбання товарів:

по рядкам 01.2/04.2 податкової декларації відображався приріст/убуток балансової вартості запасів (товарів).

Отже, при відсутності факту реалізації товару у звітному кварталі, підприємство здійснювало коригування валових витрат, понесених при придбанні товару, шляхом відображення у податковій декларації їх приросту. Звітний період 2010 рік є перевіреним податковою службою в рамках попередньої планової виїзної перевірки. Зауваження щодо невірного застосування методології формування валових витрат при придбанні товарів за результатами попередньої перевірки у податкової служби були відсутні.

Таким чином, суд першої інстанції вірно зазначив, що при перевірці складу податкових витрат 4 кварталу 2011 року у податкової служби відсутні підстави для висновку про задвоїння податкових витрат у вигляді собівартості реалізованих товарів.

Щодо витрат у вигляді інших операційних витрат (рахунок обліку 94 «інші операційні витрати») у розмірі 10 275 грн., а саме собівартість реалізованих запасів - 9534 грн. і втрати від псування матеріальних цінностей - 741 грн., то вказані витрати підтверджені матеріалами справи, а відтак, підлягають включенню до складу валових витрат.

Посилаючись на невизнання вказаних витрат податковими витратами внаслідок не підтвердження їх в ході перевірки документами, податковий орган не довів, що ним витребовувались будь-які документи на підтвердження задекларованих позивачем витрат. Більш того, акт перевірки взагалі не містить обставин, які свідчать про неможливість віднесення витрат в сумі, яка не врахована відповідачем до складу валових витрат.

Таке обґрунтування міститься лише у відповіді на заперечення позивача до акта перевірки.

Щодо витрат за операціями з основними засобами у розмірі 107 051 грн.

У відповіді на Заперечення податкова служба визнала балансову вартість списаного основного засобу ліквідаційною, на підставі чого зробила висновок щодо завищення податкових витрат за зазначеною операцією на підставі пунктів 14.1.19 та 146.16 ПК України.

Відповідно до П(С)БО №7 «Основні засоби» ліквідаційна вартість - це «сума грошових коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів за вирахуванням витрат, пов'язаних з їх продажем (ліквідацією)».

Отже, ліквідаційна вартість основного засобу визначається в момент визнання об'єкта основних засобів активом. Відповідно до облікової політики, прийнятої TOB «ВАРЗ», ліквідаційна вартість основних засобів визначається на рівні 10 грн.

Таким чином, вартість основного засобу у розмірі 107 051 грн. є балансовою/залишковою, а не ліквідаційною, та на підставі пункту 146.16 ПК України, відноситься до складу валових витрат, а висновок податкової служби про невизнання вказаних витрат податковими є необгрунтованим.

При цьому, суд зауважує, що у податкового органу були відсутні підстави для невизнання податкових витрат у розмірі 2000 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Елко-ЛТД». Правове обґрунтування безпідставності висновків податкового органу наведено далі по тексту.

Таким чином, судом апеляційної інстанції встановлено, що підстави для збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за 4 квартал 2011 року у сумі 179 293 грн. відсутні, оскільки заниження доходів, а так само заниження витрат не призвело до збільшення об'єкта оподаткування, та фактично свідчить про наявність у позивача збитковості операцій на суму 1 339 505 грн. (перевищення суми витрат за даний період у розмірі 5 692 980 грн. над отриманими доходами у розмірі 4 353 474 грн.)

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Елко-ЛТД».

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач у перевіряємий період, а саме - листопад 2011 р. отримав від ТОВ "Елко-ЛТД" зварочну проволоку у кількості 105 кг на загальну суму 2 400 грн., у т.ч. ПДВ 400 грн.

На думку відповідача, витрати у розмірі 2000 грн. не відносяться до складу валових витрат, а сума ПДВ 400 грн. не відноситься до складу податкового кредиту з підстав непідтвердження реальності здійснення господарських відносин ТОВ "Елко-ЛТД" із контрагентами, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме встановлено відсутність об`єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків операцій ТОВ "Елко-ЛТД" по ланцюгу постачання з ТОВ "Дидактика", ПП "Мегіур", ПП "АТБ", ПНВП "Техніка" - постачальники до ТОВ "Елко-ЛТД" - контрагенти/покупці.

Такі висновки обґрунтовані тим, що відповідачем було отримано акт від 23.01.2013 р. №124/229/36206440 "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб`єкта господарювання ТОВ "Елко-ЛТД" (код ЄДРПОУ 36206440) з питань фінансово-господарських відносин з ТОВ "ДИДАКТИКА" (код ЄДРПОУ 34735238) за період листопад, грудень 2011 року та січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень 2012 року, ПП "АТМ" (код ЄДРПОУ 24606641) за травень 2012 року, ПНВП "ТЕХНІКА" (код ЄДРПОУ 19099225) за період липень, серпень, жовтень 2012 року".

Так, вказуючи на заниження позивачем доходу відповідач виходить з наступного. Оскільки податковим органом встановлено факт оприбуткування ТОВ «ВАРЗ» товарів (зварювальна проволока у кількості 105 кг) та враховуючи висновки перевіряючи осіб про нереальність господарських операцій, ДПІ зроблено висновок про те, що оприбутковані підприємством товари на суму 2400 грн. є безоплатно отриманими товарами, у зв'язку з чим ТОВ «ВАРЗ», враховуючи приписи п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.137.10 ст.137 ПК України, було зобов'язано збільшити доходи на суму безоплатно отриманих товарів.

Не заперечуючи обов'язок платника податків до складу доходу включати вартість безоплатно отриманих товарів, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до пп..14.1.13 п.14.1 ст.14 ПК України безоплатно надані товари, роботи, послуги:

а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів;

б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості;

в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею;

Таким чином, зі змісту наведеної норми матеріального права вбачається, що безоплатні надані товари характеризується такими визначальними ознаками як, по-перше: товари передаються платнику податків у власність, по-друге: передача товарів платнику податків не передбачає можливості виплати компенсації чи повернення таких коштів.

Однак, встановлені обставини справи, свідчать про те, що позивачу передавались товари на платній основі, що підтверджується, зокрема, податковою накладною, яка міститься в матеріалах справи. Оскільки, під час проведення перевірки відповідачем не було встановлено інших умов поставки товарів, які податкова служба вважає безоплатно наданими, то колегія суддів вважає необґрунтованими висновки відповідача щодо заниження позивачем доходу, завищення витрат та завищення податкового кредиту по вказаних господарським операціям.

Щодо взаємовідносин позивача з Компанією «WITEС GmbH».

Відповідно до матеріалів акта перевірки, податковою службою зроблено висновок, що позивачем за результатами 1 кварталу 2012 року в рамках проведення операцій з придбання автомобілів і подальшого їх продажу зі збитком:

завищено податкові витрати на суму 924 750 грн. і, відповідно, занижено податок на прибуток у розмірі 194 198 грн.;

завищено податковий кредит і, відповідно, занижено податкові зобов'язання з ПДВ у розмірі 184 950 грн.

Так, TOB «ВАРЗ» укладено низку договорів, пов'язаних з придбанням і реалізацією автомобілів ISUZU NQR -75Р, серед яких:

договір з ПП «Богдан-Авто» на придбання платформи автомобілів ISUZU NQR -75Р на загальну суму 1 109 700 грн. з ПДВ (3 шт. за ціною 369 900 грн. з ПДВ кожна);

договір з контрагентом - нерезидентом «WITEC GmbH» на поставку товарів, в рамках якого було здійснено переміщення для доустаткування вищезазначені платформи;

договір з ТДВ «Конкорд» на поставку цієї техніки в здійсненій комплектації.

Оскільки поставка на ТДВ «Конкорд» придбаної у ПП «Богдан-Авто» техніки була можлива відповідно до укладених договорів в певній комплектації, її було передано для здійснення доустаткування (доукомплектування надбудовою) «WITEC GmbH».

Цей контрагент є нерезидентом України, у зв'язку з чим передача йому матеріальних цінностей відповідно до Митного Кодексу України здійснюється шляхом переміщення через митний кордон у одному з встановлених митних режимів. Передача платформ для доукомплектування їх надбудовою, була оформлена в митному режимі експорт, але по суті є операцією з переробки за межами митної території України.

З оформлених ВМД вбачається, що відбулось як вивезення зазначеної техніки в березні 2012 року за номінальною вартістю 10 000 євро кожна, про що йдеться в акті перевірки, так і її зворотнє ввезення в липні 2012 року: у графі 31 ВМД зазначено ті ж самі номера платформ і окремими рядками виділено наявність як платформи, так обладнання надбудовою.

Основним аргументом податкової служби щодо визнання цієї операції збитковою, який викладено у відповіді на заперечення, є те, що договір з «WITEG GmbH» на поставку товарів, в рамках якого здійснено переміщення для доустаткування платформи, укладено 04.11.2011 року, тобто до операції з придбання платформ 29.02.2012 року. На думку податкової органу це свідчить про планування позивачем заздалегідь збиткової операції.

Проте, суд зауважує, що договір з «WITEC GmbH», укладений 04.11.2011 року, є загальним договором на поставку товарів, асортимент, кількість, умови поставки яких окремо визначаються додатками та інвойсами, які є невід'ємною частиною договору. Цей договір передбачає, що кількість таких інвойсів є необмеженою, а загальна сума контракту становить 1 000 000 євро.

Отже, контракт, в рамках якого здійснено вивезення платформ, не є контрактом, який регламентує взаємовідносини між позивачем і «WITEC GmbH» винятково щодо цих платформ, а є набагато ширшим. Тому висновок податкового органу, що позивачем заздалегідь сплановано збиткову операцію, є безпідставним.

Як встановлено судом, після доустаткування, проведеного «WITEC GmbH», відбулась реалізація вищезазначеної техніки ТДВ «Конкорд». При цьому, ціноутворення здійснено з урахуванням прибутковості такої поставки.

Згідно з Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність», одним з основних принципів бухгалтерського обліку, на якому повинна ґрунтуватися податкова звітність - є принцип «нарахування та відповідності доходів і витрат». Цим принципом передбачено, що для визначення фінансового результату необхідно порівняти доходи і витрати, що були здійснені для отримання цих доходів.

В цьому випадку, доходи, отримані позивачем від операції з поставки техніки ТДВ «Конкорд», порівнюються з витратами, понесеними для отримання цих доходів, які включають, як у вартість платформ, придбаних у ПП «Богдан-Авто», так і вартість доукомплектування, проведеної «WITEC GmbH». В результаті такого порівняння розмір прибутковості за цією операцією становить 4,9%, що підтверджується документами, які наявні в матеріалах справи. Фактично, за вказаними взаємовідносинами позивач отримав дохід у розмірі 184 950 грн.

Відповідачем не заперечується, що під час перевірки позивачем було надано всі документи та регістри обліку, які були запитувані податковим органом, та надано усні пояснення з приводу проведених операцій.

З урахуванням вказаного вище, економічна сутність операцій, проведених позивачем щодо реалізації автомобілів підтверджена наявними в матеріалах справи документами, які свідчать про правильність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту та безпідставність висновків податкового органу.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Конкорд».

Відповідно до матеріалів акта перевірки, податковою службою зроблено висновок, що позивачем за результатами 2-4 кварталів 2012 року завищені показники податкових витрат, що призвело до заниження оподатковуваного прибутку у розмірі 2 101 218 грн. і, відповідно, податку на прибуток у розмірі 441 256 грн.

Судом встановлено, що взаємовідносини між позивачем та ТДВ "Конкорд" здійснювалися на підставі договорів, укладених у 2012 р., копії яких містяться в матеріалах справи, відповідно до яких ТОВ "Верхньодніпровський авторемонтний завод" здійснював роботи по систематичному виробництву продукції, проведенню випробовування техніки, здійснення її сертифікації, розробки технічних установ, конструкторської та сервісної документації, які виконувались на підставі конструкторських креслень.

При цьому, всі вказані роботи виконуються виключно на підставі конструкторських креслень. Обсяг матеріалів (виробничих запасів) на виконання робіт планується на підставі відповідних калькуляцій, матеріали виділяються зі складу згідно з лімітними картками. Списання у виробництво використаних матеріалів здійснюється на підставі матеріальних звітів і накладних на передачу матеріалів у виробництво (надавались при адміністративному оскарженні).

Таким чином, списання матеріалів у собівартість проведених робіт здійснювалось позивачем з дотриманням ПК України в частині вимог до документального оформлення податкових витрат, а саме: обсяг списання матеріалів контролювалося шляхом планового калькулювання проектів за встановленими на підприємстві нормативами та підтверджується первинними документами, оформленими відповідно до вимог Наказів Міністерства фінансів України «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» №88 від 24.05.1995 року та «Про затвердження типових первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів» №193 від 21.06.1996 року.

Відповідачем не доведено, що ТОВ «ВАРЗ» віднесло до складу витрат собівартість матеріалів, які фактично не пов'язані з виробництвом надбудов та автомобілів спецпризначення, у зв'язку з чим, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про неправомірність донарахування позивачу податку на прибуток за 2-4 квартал 2012 року у розмірі 441 256 грн.

Щодо донарахованого податку на прибуток внаслідок невірного відображеним окремих граф декларації з податку на прибуток на суму 107 664 грн.

Відповідно до матеріалів акта перевірки, податковою службою зроблено висновок, що у зв'язку з помилковим заповненням платником граф декларації з податку на прибуток підприємства у 1 кварталі 2013 року та за півріччя 2013 року виникає заниження декларування податку на прибуток у сумі 107664 грн., у тому числі за 1 квартал 2013 року на суму 68 грн., за 2 квартал 2013 року на суму 107596 грн. (116 237,00 грн. - 8641 грн.). У зв'язку з цим, зазначену суму податку включено за результатами перевірки до загальної суми донарахованого податку на прибуток у розмірі 922 410 грн.

З такою позицією відповідача неможливо погодитися, оскільки, як свідчать матеріали перевірки та підтверджено платіжними дорученнями, спірні суми вже були сплачені позивачем, а та обставина, що, як зазначає відповідач, наявна «неправомірна сума переплати», не може бути підставою для донарахування податку на прибуток, оскільки позивачем не відображалося у податковій звітності будь-яких неправдивих даних що нарахованих/сплачених податків та, відповідно, податок на прибуток занижено не було.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про неправомірність донарахування контролюючим органом ТОВ "Верхньодніпровський авторемонтний завод" податку на прибуток у розмірі 107 664 грн.

Щодо несвоєчасності розрахунків у зовнішньоекономічній діяльності, за що нараховано пеню у розмірі 60940,76 грн.

Статтею 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Згідно з ст.2 цього Закону, імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. При застосуванні розрахунків щодо імпортних операцій резидентів у формі документарного акредитиву строк, передбачений частиною першою цієї статті, діє з моменту здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента.

У відповідності до ст.4 названого Закону, порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Відповідно до положень статті 4 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) до видів зовнішньоекономічної діяльності, які здійснюють в Україні суб'єкти цієї діяльності, належить, зокрема, імпорт товарів, капіталів та робочої сили.

За змістом абзацу 14 статті 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) та абзацу 2 підпункту 1.1 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Національного банку України від 24 березня 1999 року № 136 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), імпорт (імпорт товарів) - це купівля (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами; експорт - продаж товарів українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб'єктам господарської діяльності з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України, включаючи реекспорт товарів.

При цьому моментом здійснення імпорту відповідно до абзацу 38 статті 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Виходячи з аналізу вказаних вище правових норм, моментом вчинення імпортної операції, зокрема моментом поставки товару за такою операцією (що підтверджується штампом митниці "Під митним контролем" на товаросупровідних документах), для застосування статей 2, 4 України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" є момент фактичного перетину імпортованим товаром митного кордону України.

Як вбачається з акта перевірки, на виконання умов імпортного контракту, укладеного 24.02.2012 року ТОВ «ВАРЗ» з ТОВ «Osman Koc Otomotiv Dingin San ve Tic A.S.» за №ОК20120224, на адресу нерезидента перераховано кошти в сумі 56400,00 дол. США (еквівалентно 450498,88 грн.). Продукції отримано на суму 56190,00 дол. США (еквівалентно 448 678,73 грн.) без порушень термінів розрахунків.

З огляду на те, що товар на суму 210,00 дол. США на адресу ТОВ «ВАРЗ» надійшов з порушенням законодавчо встановленого строку, відповідач правомірно за порушення термінів розрахунків нарахував штрафну санкцію у розмірі 0,03% від суми неодержаної виручки за 322 дні прострочення - 1621,50 грн.

При цьому, з встановленим в акті перевірки порушенням строків розрахунків за укладеним контрактом 24.02.2012 року ТОВ «ВАРЗ» з ТОВ «Osman Koc Otomotiv Dingin San ve Tic A.S.» за №ОК20120224, за що було нараховано пеню в розмірі 1621,50 грн., позивач, фактично погодився, оскільки адміністративний позов не містить доводів про незгоду з висновками податкового органу в цій частині.

Стосовно нарахованої контролюючим органом пені в сумі 59 319,26 грн. за зовнішньоекономічним контрактом між ТОВ "Верхньодніпровський авторемонтний завод" та "WITEC GmbH" від 04.09.2011 р. за №21/11 на загальну суму 1 000 000 євро, копія якого міститься в матеріалах справи, суд першої інстанції вірно зазначив, що 05.01.2012 р. відвантажено товар на загальну суму 43 876,58 євро, граничний термін розрахунків, згідно з нормами Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», між сторонами за цим контрактом спливав 03.07.2012 року.

Згідно з домовленостями між сторонами контракту, розрахунки за цей товар було здійснено шляхом заліку зустрічних однорідних вимог, що є дозволеним діючим законодавством, а саме Постановою Національного Банку України «Про затвердження Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями» №136 від 24.03.1999р. із змінами га поповненнями. Така домовленість досягнута сторонами контракту у червні 2012 року, та залік був оформлений відповідними актами 02.07.2012 року у сумі 9 955,04 євро та 30.08.2012 року у сумі 33961,54 євро (т.14 а.с. 172,178).

Таким чином, враховуючи те, що залік за цим контрактом був оформлений відповідними актами 02.07.2012 року у сумі 9 955,04 євро та 30.08.2012 року у сумі 33 961,54 євро., при цьому саме цими актами сторонами визначено розмір взаємних вимог, які погашаються, що свідчить про припинення боргових зобов'язань, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими доводи відповідача щодо порушення позивачем законодавчо встановленого строку розрахунків щодо зазначеної імпортної операції та правомірним нарахування відповідачем пені у розмірі 59 319,26 грн., оскільки граничний строк розрахунків між сторонами зазначеного контракту спливав 03.07.2012 року, а взаємозалік у сумі 33 961,54 євро відбувся 30.08.2012 року тобто з просрочкою 58 дні.

Пунктом 1.10 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 24.03.1999 № 136, встановлено, що експортна, імпортна операції можуть бути зняті з контролю за наявності належним чином оформлених документів про припинення зобов'язань за цими операціями зарахуванням, якщо: вимоги випливають із взаємних зобов'язань між резидентом і нерезидентом, які є контрагентами за цими операціями; вимоги однорідні; строк виконання за зустрічними вимогами настав або не встановлений, або визначений моментом пред'явлення вимоги; між сторонами не було спору щодо характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання тощо.

Докази того, що залік заборгованості у сумі 33 961,54 євро відбувся в червні 2012 року тобто в рамках термінів встановлених законодавством для проведення розрахунків у зовнішньоекономічній діяльності, як зазначає про це позивач у позові, в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, суд першої інстанції, скасовуючи податкове повідомлення-рішення №0000832203 від 07.05.2014 року, порушив норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Вказане свідчить про наявність підстав для скасування судового рішення в частині скасування податкового повідомлення-рішення №0000832203 від 07.05.2014 року.

Суд апеляційної інстанції вважає безпідставними доводи відповідача викладені в апеляційній скарзі відносно взаємовідносини позивача з ПП «Одеська Технопромислова Група», ПП «Орів-Трейдінг», ПП «Дана Даблью» за період з 01.01.2010 року по 31.12.2011р., оскільки в межах розгляду цієї справи, вказані взаємовідносини не є спірними. Більш того, спірна перевірка не стосувалася періоду 2010 року, а відтак не може бути предметом судового розгляду в цій справі.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, та обґрунтовані фактично, висновками перевіряючих осіб, які зроблені в акті перевірки. Натомість вказані доводи визнані судом безпідставними та такими, що не можуть бути підставою для визначення спірних грошових зобов'язань.

З огляду на викладені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції у повному обсязі з'ясовано обставини страви, проте помилково скасовано податкове повідомлення-рішення №0000832203 від 07.05.2014 року. В іншій частині рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим підстав для його скасування, в межах доводів апеляційної скарги відсутні.

На підставі викладеного, керуючись пунктом 3 частини 1 статті 198, пунктами 2, 4 частини 1 статті 202, статтею 207 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2014 року у справі №804/16977/14 в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000832203 від 07.05.2014 року - скасувати та прийняти нову про відмову в позові в цій частині.

В іншій частині постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2014 року у справі №804/16977/14 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлений 08 червня 2015 року.

Головуючий: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун

Суддя: О.О. Круговий