Рішення

від 11.12.2014 по справі 910/21069/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/21069/14 11.12.14

За позовом Прокурора Солом'янського району міста Києва в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву до Товариства з обмеженою відповідальністю Київське підприємство композиційних матеріалів "Древопласт" За участю третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" про стягнення 25 535,43 грн.

Суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивача Бондар М.В. (дов. № 39 від 09.10.2014 року) від відповідача Зелінський Є.М. (керівник) від третьої особиКапаклі З.В. (дов. 12-198 від 03.12.2014 року) від прокуратури Скакун О.М. (посвідчення № 025912)

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 11 грудня 2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Прокурор Солом'янського району міста Києва в інтересах держави в особі: Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву (надалі по тексту - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Київське підприємство композиційних матеріалів "Древопласт" (надалі по тесту - відповідач) про стягнення 16 596,08 грн., в тому числі 14 993,94 грн. основного боргу, 589,76 грн. пені, 562,56 грн. збитків від інфляції, 449,82 грн. штрафу, а також просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору № 3922 від 29.10.2007 року про внесення змін та доповнень до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 01.09.1998 року № 154 (із змінами та доповненнями) в частині своєчасності внесення орендних платежів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.10.2014 року порушено провадження у справі № 910/21069/14, розгляд справи призначено на 06.11.2014 року.

03.11.2014 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позов. У поданому відзиві представник відповідача зазначив, що третя особа заборонила в'їзд транспортних засобів відповідача, а також його замовників на територію, яка прилягає до орендованого приміщення, що унеможливило відвантаження готової продукції. Також третя особа обмежила пересування співробітників відповідача, включаючи заборону на користування місцями загального користування (туалет, рукомийник). Крім того, було відключено постачання електроенергії. Перераховані дії зупинили господарську діяльність відповідача та унеможливили використання орендованого приміщення з підстав, за які відповідач не відповідає. З урахуванням сплати орендарем орендної плати за період з 22.05.2013 року по 13.12.2013 року на протязі якого орендар не міг користуватися орендованим майном через обставини, за які він не несе відповідальності, вимоги позивача є неправомірними. На час розгляду даної справи, наявна переплата орендної плати, а отже відсутня заборгованість з орендної плати.

06.11.2014 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог.

У судовому засіданні 06.11.2014 року представник позивача подав клопотання про продовження строків розгляду спору.

Розглянувши подане позивачем 06.11.2014 року клопотання про продовження строків розгляду спору, суд приходить до висновку про його задоволення.

Відповідно до частини 3 статті 69 Господарського процесуального кодексу України у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Розглянувши подану заяву про збільшення розміру позовних вимог, у зв'язку з зміною суми заборгованості, у відповідності до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 22 265,76 грн. основної заборгованості, 1 245,70 грн. інфляційних втрат, 1 356,00 грн. пені, 667,97 грн. штрафу, суд зазначає наступне.

У відповідності до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Подана позивачем заява про збільшення розміру позовних вимог приймається судом до розгляду, позовні вимоги розглядаються з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про залучення до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта", у відповідності до вимог статті 27 Господарського процесуального кодексу України, оскільки рішення у справі може вплинути на його права та обов'язки.

Відповідно до статей 27, 69, 77 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 06.11.2014 року винесено ухвалу про залучення Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, продовжено строк вирішення спору та відкладено розгляд справи на 11.12.2014 року.

02.12.2014 року представник прокуратури через відділ діловодства Господарського суду міста Києва надав документи на виконання вимог ухвали суду.

05.12.2014 року представник відповідача через відділ діловодства Господарського суду міста Києва надав додаткові пояснення до відзиву на позовну заяву.

11.12.2014 року представник третьої особи через відділ діловодства Господарського суду міста Києва надав письмові пояснення по суті спору, в яких зазначив, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору, третя особа підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

В судовому засіданні 11.12.2014 року представники прокуратури, позивача та третьої особи надали усні пояснення по суті спору, відповідно до яких підтримали заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача проти позову заперечив, надав докази оплати поточних нарахувань по орендній платі.

Розглянувши подані сторонами матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

29.10.2007 року між Українським державним підприємством поштового зв'язку "Укрпошта" (балансоутримувач), Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Київське підприємство композиційних матеріалів "Древопласт" (орендар) був укладений Договір № 3922 про внесення змін та доповнень до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 01.09.1998 року № 154 (із змінами та доповненнями) (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору, сторони домовились Договір оренди від 01.09.1998 року викласти в наступній редакції:

- пункт 1.1 "Орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно (надалі - майно), загальною площею 81,30 кв. м., розміщене за адресою: Повітрофлотський проспект, 75 (на першому поверсі будівлі), що знаходиться на балансі Дирекції оброблення та перевезення пошти УДППЗ "Укрпошта" (надалі - балансоутримувач), вартість якого за експертною оцінкою станом на 01.02.1998 року становить 92 474,69 грн. Майно передається в оренду з метою розміщення виробництва продукції з поліетилену;

- пункт 3.6 "Перерахування здійснюються орендарем самостійно до 10 числа місяця, наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції таким чином: 70% орендної плати перераховується орендарем до державного бюджету; 30% орендної плати перераховується орендарем на розрахунковий рахунок балансоутримувача";

- пункт 3.10 "Зайва сума орендної плати, що надійшла до бюджету та балансоутримувачу підлягає заліку в рахунок подальших платежів";

- пункт 5.2 "Орендар зобов'язується своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату";

- пункт 7.1 "Обов'язком орендодавця є не вчиняти дій, які б перешкоджали орендарю користуватись орендованим майном на умовах цього Договору".

На підставі Договору № 3922/01 від 04.10.2010 року та Договору № 3922/02 від 04.07.2013 року строк Договору оренди нерухомого майна № 3922 від 29.10.2007 року продовжувався до 29.09.2012 року та 29.08.2015 року відповідно.

23.10.2013 року між позивачем та відповідачем був укладений Договір № 3922/03 про внесення змін до договору оренди нерухомо майна № 3922 від 29.10.2007 року, згідно з пунктом 1 якого сторони домовились в розділі 1 "Предмет договору" договору оренди № 3922 від 29.10.2007 року замінити "за експертною оцінкою станом на 01.02.1998 року становить 92 474,69 грн." на "за висновком про вартість майна станом на 31.05.2013 року становить 516 705,00".

Відповідно до пункту 2 Договору № 3922/03 від 23.10.2013 року сторони домовились в пункті 1.1 розділу 1 "Предмет договору" договору оренди № 3922 від 29.10.2007 року та в акті приймання-передачі від 29.10.2007 року слова "дирекція оброблення та перевезення пошти Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" замінити на "Українське державне підприємство поштового зв'язку "Укрпошта" Київська міська дирекція".

Згідно з пунктом 3 договору № 3922/03 від 23.10.2013 року сторони домовились пункт 3.1 розділу 3 договору оренди № 3922 від 29.10.2007 року викласти у такій редакції: «орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 №786 (зі змінами) (далі - Методика розрахунку) і становить без ПДВ за базовий місяць оренди - травень 2013 року 4 521,17 грн.

Орендна плата за перший місяць оренди червень 2013 року встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за червень місяць 2013 року.

За твердженням прокурора Солом'янського району м. Києва та позивача, через неналежне виконання відповідачем свого обов'язку з оплати орендної плати, у останнього виникла заборгованість.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що на час розгляду даної справи, наявна переплата орендної плати по Договору, а отже відсутня заборгованість з орендної плати.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з частиною 1 статті 287 Господарського кодексу України, орендодавцем щодо державного та комунального майна є Фонд державного майна України, його регіональні відділення - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке є державною власністю, а також іншого майна у випадках, передбачених законом.

Частиною 6 статті 283 Господарського кодексу України встановлено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (пункт 3 частини 1 статті 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 7 цієї статті встановлено, що не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з частиною 1 статті 202 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

06.11.2014 року через загальний відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява, в якій, зокрема, було вказано, що позивач просить суд стягнути з відповідача орендну плату за період з лютого по вересень 2014 року в розмірі 22 265,76 грн.

Відповідачем сплачено до державного бюджету орендну плату за квітень 2014 року у розмірі 3 377,91 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 187 від 08.05.2014 року, червень 2014 року в розмірі 830,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 204 від 11.07.2014 року. Вказані платіжні доручення мають відповідні призначення платежу.

Щодо зобов'язань відповідача з оплати орендної плати до державного бюджету за інші місяці 2014 року суд зазначає наступне.

У письмових поясненнях відповідач зазначає, що третя особа заборонила в'їзд транспортних засобів відповідача, а також його замовників і постачальників на територію, яка прилягає до орендованого приміщення, що унеможливило відвантаження готової продукції та розвантаження необхідної для виробництва сировини. Вказане спричинило тимчасову відмову від співпраці з відповідачем контрагентів останнього.

Вищевикладене підтверджується:

- листом УДППЗ "Укрпошта" № 71-22-112 від 13.05.2013 р., яким УДППЗ "Укрпошта" повідомляло ТОВ КПКМ "Древопласт", зокрема, про те, що з 20.05.2013 р. стоянка автомобілів на території ЦОКК № 1, окрім автомобілів УДППЗ "Укрпошта", заборонена;

- листом УДППЗ "Укрпошта" № 71-22-124 від 22.05.2013 р., яким УДППЗ "Укрпошта" повідомляло ТОВ КПКМ "Древопласт", зокрема, про те, що прибудинкова територія ЦОКК № 1 (двір) використовується лише для технологічного процесу обробки кореспонденції у відповідності до діючих нормативних документів та встановлених вимог захисту інформації, в зв'язку з чим проїзд та стоянка стороннього транспорту на території двору ЦОКК № 1 заборонені;

- листами ТОВ "Инпак" від 06.06.2013, ТОВ "Квот" від 07.06.2013 р., ТОВ "Деал" від 28.05.2013 р., ТОВ "ВКП "Машинобудівник ЛТД" від 03.06.2013 р., ТОВ "К-Стиль" від 12.06.2013 р., ТОВ "Компанія "Алан-Трейд" від 11.06.2013 р., ТОВ "Спортивний клуб "ЮКА" від 18.06.2013 р., які містили повідомлення про відмову від співпраці з ТОВ КПКМ "Древопласт".

Також, третя особа обмежила пересування співробітників відповідача, включаючи заборону на користування місцями загального користування (туалет, умивальник).

З цього приводу відповідачем направлено третій особі листи № 30 від 23.05.2013 року, № 32 від 27.05.2013 року, № 36 від 07.06.2013 року, № 48 від 20.08.2013 року з проханням дозволити доступ персоналу відповідача до місць загального користування (умивальники, туалет) та встановити порядок допуску автотранспорту відповідача та його клієнтів і постачальників до прибудинкової території ЦОКК № 1.

Листом № 17/26-228 від 13.12.2013 року третя особа надала дозвіл відповідачу на проїзд та тимчасову стоянку з 7:00 години до 21:00 години в робочі дні автомобілів Хюндай, державний номерний знак АА 4801 НВ, та Тойота Авенсис, державний номерний знак 21752 КТ, а також повідомила про необхідність здійснювати заявку в телефонному режимі для пропуску автомобілів клієнтів відповідача.

Крім того, 23.05.2013 року було відключено постачання електроенергії, що унеможливило здійснення господарської діяльності відповідача.

Вищевказане підтверджується службовою запискою інженера ремонтної групи Опришко В.М. від 23.05.2013 року.

05.08.2014 року було відновлено постачання електроенергії відповідачу, що підтверджується актом від 05.08.2014 року, складеним комісією в складі представника балансоутримувача Семененко А.І. та представників відповідача.

Відповідач зверталося до позивача з листами № 44 від 25.07.2013 року., № 50 від 05.09.2013 року, № 72 від 20.11.2013 року, № 10 від 29.01.2014 року та повідомляв про обмеження, застосовані третьою особою, які порушують права відповідача як орендаря, а також просило зменшити розмір орендної плати та зобов'язати третю особу не перешкоджати користуванню орендованим майном.

Проте, у відповідь позивач направив відповідачу лист № 30-05/4327 від 23.04.2014 року, яким повідомив про наявність заборгованості з орендної плати та нарахування пені.

Відповідно до частин 1, 2 статті 796 Цивільного кодексу України, одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму. У договорі найму сторони можуть визначити розмір земельної ділянки, яка передається наймачеві. Якщо розмір земельної ділянки у договорі не визначений, наймачеві надається право користування усією земельною ділянкою, якою володів наймодавець.

Умовами Договору розмір земельної ділянки, якою вправі користуватись відповідач не визначений, отже, відповідач має право користуватись усією земельною ділянкою, яку складає прибудинкова територія ЦОКК № 1 (двір).

Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає (частина 6 статті 762 Цивільного кодексу України).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що третя особа, в порушення умов Договору неправомірно перешкоджало відповідачу користуватись орендованим майном, у зв'язку з чим останнім орендоване майно не могло бути використане через обставини, за які відповідач не відповідає.

При цьому позивач, як орендодавець, дій, спрямованих на усунення порушення прав відповідача, як орендаря, не вчинило.

Суд зазначає, що відповідач не повинен був сплачувати орендну плату за період з 22.05.2013 року по 13.12.2013 року, проте сплачував, зокрема, грошові кошти в розмірі 20 664,13 грн. в якості оплати частини орендної плати, що становить 70% і належить позивачу. Викладене підтверджується довідкою про стан розрахунків між підприємствами відповідача, позивача та третьої особи за період з 22.05.2013 року по 13.12.2013 року, а також платіжними дорученнями, копії яких долучені до матеріалів справи.

З розрахунку позовних вимог вбачається, що позивач не заперечує факт здійснення оплати 70% орендної плати за вищевказаний період.

Таким чином, суд вважає, що станом на січень 2014 року відповідач мав переплату з 70% орендної плати у розмірі 20 664,13 грн. Крім того, відповідачем здійснена оплата за квітень 2014 року у розмірі 3 377,91 грн., червень 2014 року в розмірі 830,00 грн. Тому, враховуючи, що загальний розмір орендної плати, визначений позивачем за спірний період становить 22 265,76 грн., заборгованість відповідача перед позивачем з оплати орендної плати за спірний період відсутня.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 22 265,76 грн. необґрунтованими, та такими, що задоволенню не підлягають.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 1 245,70 грн. інфляційних втрат, 1 356,00 грн. пені, 667,97 грн. штрафу.

З огляду на те, що позовні вимоги щодо стягнення пені, штрафу та суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, є похідними від вимоги про стягнення основного боргу, вказані вимоги також не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем не доведено тих обставин, які є підставою позовних вимог, не підтверджено такі обставини належними доказами та спростовано поданими відповідачами доказами та доказами зібраними судом.

За таких обставин, позовні вимоги прокурора Солом'янського району міста Києва в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву задоволенню не підлягають.

Відшкодування судових витрат відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на позивача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У позові Прокурора Солом'янського району міста Києва в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву відмовити.

2. Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву (01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, буд. 50-Г, код 19030825) до Державного бюджету України 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. витрат на сплату судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 16.12.2014 року

Суддя С.В. Стасюк