Рішення

від 02.12.2014 по справі 910/19640/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/19640/14 02.12.14

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ЕЛІТ» До Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОУПРАВЛІННЯ» Простягнення 640 646, 49 грн. Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача Гордзінська М.М. - представник за довіреністю;

Від відповідача Войтух О.М. - представник за довіреністю

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача на свою користь суму основного боргу за виконані роботи в розмірі 546 409, 48 грн. за Договором підряду №150710-1 від 15.07.2010р., 3% річних в розмірі 27 021, 31 грн., індексу інфляції в розмірі 67 215, 70 грн. та витрати на сплату судового збору в розмірі 12 812, 93 грн.

14.10.2014р. Відповідач в судовому засіданні надав суду відзив на позовну заяву, в якому повністю заперечив проти задоволення позовних вимог.

04.11.2014р. Позивач через відділ діловодства суду надав заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути суму основної заборгованості за виконані роботи в розмірі 546 409, 48 грн. збитків від інфляції в розмірі 92 944, 24 грн., 3% річних в розмірі 29 440, 81 грн., а всього 668 794, 53 грн. відповідно договору підряду №150710-1 від 15.07.2010р.

Судом заява про збільшення розміру позовних вимог прийнята до розгляду, оскільки дана заява відповідає вимогам ст. 22 ГПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема збільшити розмір позовних вимог.

Як визначено в п. 3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 18.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік збільшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціна позову.

Згідно з ч. 3 ст. 55 ГПК України ціну позову вказує позивач.

Отже, позивач збільшив позовні вимоги, просить стягнути з відповідача загальну суму заборгованості у розмірі 668 794, 53 грн., тому має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

За клопотанням представників сторін спору, з метою забезпечення повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, спір у даній справі вирішено у строк у відповідності п. 3 ст. 69 ГПК України.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

15 липня 2010 року між Позивачем та Відповідачем було укладено договір підряду №150710-1.

Відповідно до умов укладеного договору, Позивач прийняв на себе зобов'язання щодо виконання на користь Відповідача будівельних робіт, а Відповідач зобов'язався прийняти та оплатити виконані будівельні роботи. Вартість та найменування будівельних робіт узгоджувались в додаткових угодах, договірних цінах, довідках про вартість та актах приймання-передачі виконаних будівельних

робіт, що підписувались за погодженням сторін.

Судом встановлено, що Позивач (підрядник відповідно до умов договору) прийняті зобов'язання виконав належним чином. Відповідно до умов договору, довідок про вартість виконаних робіт та актів приймання-передачі було виконано будівельні роботи на загальну суму: 3 807 464, 40грн. Виконані роботи були оплачені частково на суму 3 261 054, 92грн.

Таким чином, за Відповідачем (замовником за договором підряду) рахується

заборгованість на суму 546 409, 48грн. за виконані будівельні роботи, що підтверджується наступними актами приймання-передачі виконаних робіт:

№3 від 30.11.2012р. на суму 104 532,00 грн. (оплата часткова, сума боргу за актом складає 92 756, 68 грн.);

№4 від 30.11.2012р. на суму 79 932,00 грн.,

№5 від 30.11.2012р. на суму 35 605, 20 грн.,

№6 від 30.11.2012р. на суму 19 975,20 грн.,

№7 від 30.11.2012р. на суму 31 650,00 грн.,

№8 від 30.11.2012р. на суму 19 640,40 грн.,

№9 від 30.11.2012р. на суму 6 188, 40 грн.,

№10 від 30.11.2012р. на суму 36 518, 40 грн.,

№11 від 30.11.2012р. на суму 1 366, 80 грн.,

№12 від 30.11.2012р. на суму 19 687, 20 грн.,

№13 від 30.11.2012р. на суму 9 490, 80 грн.,

№1 від 27.12.2012р.на суму 50 016, 00 грн.,

№2 від 27.12.2012р. на суму 68 953, 20 грн.,

№3 від 27.12.2012р. на суму 45 169, 20 грн.,

№4 від 27.12.2012р. на суму 15 325, 20 грн.,

№5 від 27.12.2012р. на суму 778,80 грн.,

№6 від 27.12.2012р. на суму 8 364, 00 грн.,

№7 від 27.12.2012р. на суму 2 290, 00 грн.,

№8 від 27.12.2012р. на суму 1 484, 40 грн.,

№9 від 27.12.2012р. на суму 1 216, 80 грн.

Згідно із п. 2 додаткових угод до Договору оплата виконаних робіт мала бути здійснена впродовж 5 календарних днів з дати підписання актів приймання-передачі виконаних робіт.

Проте, матеріалами справи доведено, що Відповідач прийняті на себе зобов'язання не виконав, прийняті за договором роботи не оплатив.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що за своєю правовою природою укладений сторонами договір є договором підряду.

Стаття 837 ЦК України передбачає, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 853 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Тобто, законодавець покладає на підрядника обов'язок виконати роботу, а замовник зобов'язаний її прийняти і оплатити.

Відповідно до статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до п. 6 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 18.02.2013р. №01-06/374/2013 «Про практику вирішення спорів, пов'язаних із виконанням договорів підряду (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України» відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта. У свою чергу, обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.

За приписами частини першої статті 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до частини четвертої статті 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Пунктом 3.3 Договору сторонами визначено, що у разі мотивованої відмови Замовника прийняти виконані роботи, Сторонами складається акт з перелік претензій Замовника, в якому вказуються строки усунення недоліків.

Отже, зважаючи на те, що у Відповідача не було ніяких зауважень щодо невідповідності виконаних Позивачем будівельних робіт або наявності певних недоліків, на порушення вимог статей 853, 882 ЦК України, то відповідно Відповідач не звільняється від обов'язку оплатити роботи, виконані за Договором підряду.

Аналогічно викладено і у постанові Вищого господарського суду України від 11.05.2012р. №21/5005/14068/2011.

Відповідно до ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її елементів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до п. 3.2 Договору оплата за виконані роботи проводиться на протязі 3 робочих днів після підписання Акту виконаних робіт, шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті на розрахунковий рахунок підрядчика.

Згідно із п.2 додаткових угод до договору оплата виконаних робіт мала бути здійснена впродовж 5 календарних днів з дня підписання актів приймання-передачі виконаних робіт.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак, станом на момент розгляду справи Відповідач суми заборгованості не сплатив.

Позивач належним чином та у повному обсязі виконав будівельні роботи передбачені Договором підряду та передав Відповідачу виконані будівельні роботи за Актами приймання виконаних будівельних робіт, належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи. Із загальної вартості робіт за Договором підряду та додаткових угод до нього, що становить 3 807 464,40 грн., Відповідачем було оплачено лише 3 261 054,92 грн..

Таким чином, за Відповідачем (Замовником за договором підряду) рахується заборгованість на суму 546 409,48грн. за виконані будівельні роботи.

Строк оплати виконаних Позивачем робіт станом на час розгляду справи настав.

За таких обставин, суд вважає вимогу позивача про стягнення 546 409,48грн. заборгованості з відповідача обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Заперечення Відповідача, щодо не визначення вартості всіх робіт за договором на суму 3 807 464,40 грн., спростовуються матеріалами справи та судом не приймаються.

Суду надані докази укладання додаткових угод до Договору підряду №150710-1 від 15.07.2010р. про виконання додаткових робіт. Вартість та найменування будівельних робіт узгоджувались в додаткових угодах, договірних цінах, довідках про вартість та актах приймання-передачі виконаних будівельних

робіт, що підписувались за погодженням сторін.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, ч. 1 ст. 625 ЦК України встановлює виняток із загального правила ст. 614 ЦК України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи 3% річних та інфляційні витрати, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Приймаючи до уваги вищенаведені приписи Цивільного кодексу України щодо наявності у позивача права за порушення грошового зобов'язання відповідачем вимагати сплати останнім проценти річних від простроченої суми та індекс інфляції, перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 29 440,81грн. та 92 944,24грн. індекс інфляції.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати з судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОУПРАВЛІННЯ» (03127, м. Київ, пр.-т 40-річчя Жовтня, буд.100/2; Код: 31407801) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ЕЛІТ» (83003, м. Донецьк, пр.-т Ілліча, буд. 89; Код: 35456735) 546 409 (п'ятсот сорок шість тисяч чотириста дев'ять) грн. 48 коп. основного боргу, 29 440 (двадцять дев'ять тисяч чотириста сорок) грн. 81 коп. 3% річних, 92 944 (дев'яносто дві тисячі дев'ятсот сорок чотири) грн. 24 коп. індексу інфляції, а також 13 375 (тринадцять тисяч триста сімдесят п'ять) грн. 89 коп. судового збору.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 18.12.2014р.

Суддя І.І.Борисенко