Постанова

від 15.04.2015 по справі 910/19640/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2015 року Справа № 910/19640/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Губенко Н.М., суддів:Барицької Т.Л., Картере В.І., розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Енергоуправління" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2015 та на рішеннягосподарського суду міста Києва від 02.12.2014 у справі№910/19640/14 господарського суду міста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Еліт" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Енергоуправління" про стягнення 640 646, 49 грн. в судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача Городзінська М.М.,

- відповідача Войтух О.М.,

ВСТАНОВИВ :

Рішенням господарського суду міста Києва від 02.12.2014 у справі №910/19640/14 (суддя Борисенко І.І.) задоволений позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Еліт" (надалі позивач/ТОВ "БК "Еліт") про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоуправління" (надалі відповідач/скаржник/ТОВ "Енергоуправління") 546 409,48 грн. основного боргу, 29 440,81 грн. 3% річних, 92 944,24 грн. інфляційних втрат, а також судовий збір.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2015 (судді: Дідиченко М.А., Пономаренко Є.Ю., Зеленін В.О.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Відповідач, не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду та з постановою суду апеляційної інстанції у даній справі, звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить постанову та рішення скасувати в частині стягнення 29 440,81 грн. 3% річних та 92 944,24 грн. інфляційних втрат; крім того (враховуючи відсутність правової можливості оскарження до суду касаційної ухвали про відмову у здійсненні правонаступництва), просить постанову скасувати в частині відмови у здійснені правонаступництва ТОВ "Енергоуправління" на ТОВ "Центренергобуд" та здійснити заміну відповідача його правонаступником - ТОВ "Центренергобуд".

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до господарського суду міста Києва із позовом (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог) про стягнення з відповідача 546 409,48 грн. основної заборгованості, 92 944,24 грн. інфляційних втрат, 29 440,81 грн. 3% річних.

В обґрунтування підстав позову, позивач посилається на порушення відповідачем укладеного між ними договору підряду №150710-1 від 15.07.2010.

Рішенням господарського суду міста Києва вказаний позов задоволений повністю. Приймаючи судове рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що між позивачем та відповідачем був укладений договір підряду №150710-1 від 15.07.2010, відповідно до умов якого позивач прийняв на себе зобов'язання щодо виконання на користь відповідача будівельних робіт, а відповідач, в свою чергу, зобов'язався прийняти та оплатити ці роботи, вартість та найменування яких узгоджувалися сторонами в додаткових угодах, довідках про вартість та актах приймання-передачі виконаних будівельних робіт.

Місцевим господарським судом встановлено, що позивачем було здійснено в цілому будівельних робіт на суму 3 807 464,40 грн., що підтверджується актами приймання-передачі виконаних робіт, підписаних відповідачем без зауважень, а сплачено за їх виконання частково, а саме: 3 261 054,92 грн., у зв'язку з чим за останнім рахується заборгованість у сумі 546 409,48 грн., яка підлягає стягненню на підставі ст. 193 ГК України, ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України.

Крім того, місцевий господарський суд стягнув з відповідача заявлені до стягнення 3% річних та інфляційні втрати на підставі ст. 625 ЦК України, у сумі 29 440,81 грн. (3% річних) та 92 944,24 грн. (інфляційні втрати).

З апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду звернувся відповідач, в якій просив скасувати вказане рішення, та прийняти нове, яким відмовити у позові повністю.

Під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, відповідачем було подано клопотання про заміну відповідача правонаступником. В обґрунтування вказаного клопотання, відповідач послався на те, що на загальних зборах учасників ТОВ "Енергоуправління" від 03.11.2014 було прийнято рішення про реорганізацію вказаного товариства шляхом виділу із його складу ТОВ "Центренергобуд". Протоколом загальних зборів учасників ТОВ "Енергоуправління" від 21.01.2015 був затверджений звіт комісії з виділу та розподільчий баланс, а рішенням загальних зборів від 23.01.2015 - ухвалено створення ТОВ "Центренергобуд" та затверджено його статут, відповідно до якого (статуту), виділене товариство є правонаступником усіх прав та обов'язків ТОВ "Енергоуправління" в частині розподільчого балансу. Згідно з розподільчим балансом, ТОВ "Енергоуправління" передало ТОВ "Центренергобуд" кредиторську заборгованість перед ТОВ "БК "Еліт" за договором підряду №150710-1 від 15.07.2010. Клопотання про заміну відповідача обґрунтовано ст. 25 ГПК України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2015 ТОВ "Енергоуправління" відмовлено у задоволенні клопотання про здійснення процесуального правонаступництва. Відмовляючи у задоволенні клопотання, апеляційний господарський суд встановив, що відповідно до розшифровки розподільчого балансу ТОВ "Енергоуправління" передало ТОВ "Центренергобуд" зобов'язання за договором №150710-1 від 15.07.2010 у розмірі 546 409,48 грн., в той же час рішенням місцевого господарського суду у даній справі стягується не лише вказана сума основної заборгованості, а й 3% річних та інфляційні втрати на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, у зв'язку з чим, колегія суддів прийшла до висновку про передання ТОВ "Енергоуправління" своїх зобов'язань ТОВ "Центренергобуд" не у повному обсязі. Виходячи з наведеного, та враховуючи, що рішення місцевого господарського суду оскаржується в цілому, а не в частині, то, відповідно клопотання про заміну відповідача задоволенню не підлягає.

Постановою апеляційного суду від тієї ж дати, рішення місцевого господарського суду залишено без змін. Крім того, в мотивувальній частині постанови зазначено про винесення судом апеляційної інстанції ухвали від 17.02.2015 про відмову у задоволенні клопотання про здійснення правонаступництва.

Як вказувалося вище, звертаючись до суду касаційної інстанції із касаційною скаргою на постанову та на рішення, скаржник просить скасувати постанову в частині відмови у задоволенні клопотання про заміну його правонаступником, замінити його правонаступником - ТОВ "Центренергобуд", та скасувати прийняті у даній справі судові рішення в частині стягнення з нього 3% річних та інфляційних. В обґрунтування незгоди зі стягнутими з нього 3% річних та інфляційними втратами, скаржник посилається на те, що ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що кредитор зобов'язаний направити вимогу боржнику про стягнення вказаних нарахувань на невиконане грошове зобов'язання, а оскільки, такої вимоги кредитором (позивачем) направлено не було, то й позов про стягнення 3% річних та інфляційних є передчасним.

З урахуванням того, що відповідачем постанова апеляційного господарського суду у даній справі оскаржується лише в зазначених частинах, касаційною інстанцією здійснюється перегляд постанови Київського апеляційного господарського суду лише в них.

Стосовно поданої скаржником касаційної скарги в частині незгоди з прийнятими у даній справі судовими рішеннями щодо стягнення з нього 3% річних та інфляційних втрат на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України у зв'язку з відсутністю вимоги позивача про їх стягнення, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входить до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів і отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові

Стаття 55 Конституції України наділяє кожну особу правом захищати свої права і свободи будь-якими незабороненими законом способами від порушень і протиправних посягань.

Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України визначено, що особи мають право звертатись до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 №15-рп/2002 у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Кампус Коттон клаб" щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа щодо досудового врегулювання спорів) №1-2/2002 обов'язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Така ж правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 19.09.2011 у справі №22/110.

Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про правомірність звернення позивача із позовною вимогою до суду про стягнення нарахованих на суму основної заборгованості 3% річних та інфляційних втрат без направлення будь-якої вимоги про стягнення вказаних нарахувань за порушення грошового зобов'язання, і у зв'язку з чим, спростовує доводи скаржника про протилежне.

Стосовно викладених в касаційній скарзі мотивів щодо незгоди з висновками суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні клопотання відповідача про заміну його правонаступником, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 106 ГПК України встановлений перелік ухвал, які можуть бути оскаржені до суду апеляційної інстанції окремо від рішення, серед яких відсутня така ухвала як про відмову у здійсненні правонаступництва.

Частиною 2 вказаної норми визначено, що заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 111 13 ГПК України ухвали місцевого та апеляційного господарського суду можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених частиною першою статті 106 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 25 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову заміни сторони чи третьої особи її правонаступником господарський суд виносить ухвалу.

Відповідно до п. 1.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 за приписом статті 25 ГПК у разі, зокрема, реорганізації суб'єкта господарювання у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі його правонаступника. Водночас зміна найменування юридичної особи тягне за собою необхідність у державній реєстрації змін до установчих документів, порядок проведення якої викладено у статті 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців". У разі коли така зміна сталася у процесі вирішення спору господарським судом, про неї обов'язково зазначається в описовій частині рішення (при цьому у мотивувальній частині, за необхідності, також зазначається нове найменування учасника судового процесу - наприклад, у разі задоволення позову до нього) або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи. Процесуальне правонаступництво в розумінні статті 25 ГПК допускається на будь-якій стадії судового процесу, включаючи стадію виконання судового рішення, і здійснюється господарським судом без виклику сторін у справі, якщо їх явка не зумовлена необхідністю з'ясування судом певних обставин, але з повідомленням сторін, оскільки інше суперечило б приписам частини другої статті 22 ГПК стосовно прав сторін у судовому процесі.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 109 ЦК України виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов'язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб. Після прийняття рішення про виділ учасники юридичної особи або орган, що прийняв рішення про виділ, складають та затверджують розподільчий баланс.

Тобто, виділ - це один із шляхів утворення юридичної особи в результаті реорганізації іншої юридичної особи.

Як вказувалося вище, апеляційний господарський суд, залишаючи без змін рішення місцевого господарського суду, що мало місце після відмови відповідачу у задоволенні клопотання про заміну його правонаступником, обґрунтовану (відмову) тим, що згідно з розшифровкою розподільчого балансу до новоствореної особи перейшло лише основне зобов'язання за договором підряду №150710-1 у сумі 546 409,48 грн., не навів жодних правових обґрунтувань щодо неможливості заміни відповідача на його правонаступника в зазначеній частині позовної вимоги, та не пояснив, яким нормативним актом забороняється заміна боржника його правонаступником частково, а саме: в частині переданих згідно з розподільчим балансом зобов'язань.

В силу обмеження наданих суду касаційної інстанції меж перегляду справи в суді касаційної інстанції (ст. 111 7 ГПК України), колегія суддів не має права встановлювати обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанцій, а також досліджувати докази та надавати їм переоцінку. Водночас, суд касаційної інстанції наділений повноваженнями перевіряти дотримання судами попередніх інстанцій норм, зокрема, процесуального права (ст.ст. 4 7 , 43 ГПК України щодо дотримання судами принципу розгляду справи за всіма матеріалами справи та доказами в їх сукупності), виходячи з чого, колегія суддів суду касаційної інстанції звертає увагу суду апеляційної інстанції на розподільчий баланс, затверджений протоколом учасників ТОВ "Енергоуправління" від 21.01.2015 №1/15, в частині зазначення в ньому щодо передачі ТОВ "Центренергобуд" усіх економічних та фінансових санкцій, про що йдеться в останньому абзаці вказаного розподільчого балансу. Тобто, відмовляючи у здійсненні правонаступництва відповідача на ТОВ "Центренергобуд" з підстав відсутності в розподільчому балансі передання новоствореному підприємству, зокрема, як в даному випадку 3% річних та інфляційних втрат, суд апеляційної інстанції не навів жодного правового обґрунтування не врахування усіх положень зазначеного розподільчого балансу, що суперечить як ст. 4 7 , 43 ГПК України, так і п. 7 ч. 2 ст. 105 ГПК України, відповідно до яких процесуальний документ суду апеляційної інстанції має містити доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, виходячи з чого, постанова суду апеляційної інстанції, винесена з урахуванням висновків ухвали від 17.02.2015, яка не підлягає оскарженню, не може вважатися правомірною.

Наведене слід вважати неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції приписів частини першої статті 4 7 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 названого Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

В силу ст.ст. 4 2 , 4 3 , 4 7 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; судове рішення ухвалюється суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Судом апеляційної інстанції використано не у повному обсязі свої повноваження, передбачені процесуальним законом щодо повного та всебічного з'ясування обставин справи, пов'язаних з предметом доказування у даній справі, зі встановленням наявності /відсутності/ правових підстав для заміни відповідача його правонаступником, наслідком чого є скасування прийнятої судом апеляційної інстанції постанови з направленням справи на новий розгляд до апеляційного господарського суду.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоуправління" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2015 у справі №910/19640/14 скасувати і справу направити на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

Головуючий суддя Н.М. Губенко

Судді: Т.Л. Барицька

В.І. Картере