Рішення

від 17.12.2014 по справі 908/4524/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 18/129/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.12.2014 Справа № 908/4524/14

за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" (71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, 133)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "ЗапоріжБудДеталь" (69006, місто Запоріжжя, вул. Північне шосе, 18)

про стягнення штрафних санкцій у розмірі 92965,37 грн.

Суддя Носівець В.В.

Представники сторін:

від позивача: Михольський С.М., довіреність серії ВТР № 738314 від 24.03.2014 року, паспорт серії СВ № 217036 від 16.06.2000 року;

від відповідача: Післегіна А.А., довіреність № б/н від 15.12.2014 р., паспорт серії СЮ № 033563 від 03.05.2007 р.

СУТНІСТЬ СПОРУ:

В господарський суд Запорізької області 03.11.2014 року надійшов позов Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "ЗапоріжБудДеталь" про стягнення штрафних санкцій у розмірі 92965,37 грн. Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки продукції № 868(5)12УК від 15.11.2012 р. щодо дотримання строків поставки продукції (плитки). Враховуючи умови договору та положення чинного законодавства за порушення виконання відповідачем зобов'язання, позивачем нараховані до стягнення пеня та штраф.

Ухвалою суду від 04.11.2014 року порушено провадження у справі № 908/4524/14, присвоєно справі номер провадження 18/129/14, судове засідання призначене на 26.11.2014 року. Розгляд справи відклався на 17.12.2014 р. Справа розглядалася без застосування технічних засобів фіксації судового процесу та за наявними у справі документальними доказами; розгляд справи закінчений 17.12.2014 р., судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На адресу суду 16.12.2014 р. та 17.12.2014 р. від відповідача надійшли заява про застосування строків позовної давності та відзив на позов, відповідно до якого відповідач заперечує проти заявлених позовних вимог, повністю не погоджується з розрахунком пені нарахованої за 351 день прострочення у зв'язку з чим, на його думку, позивачем навмисно завищено суму пені. Також зазначив, що жодних вимог щодо оплати штрафних санкцій від позивача не отримував, а тому був позбавлений можливості надати аргументовану відповідь на таку вимогу. Просив суд в позові відмовити. Заява про застосування наслідків спливу позовної давності вмотивована тим, що строк поставки продукції сплив 2013 р., позов пред'явлений лише у листопаді 2014 р., строк позовної давності для вимог про стягнення неустойки дорівнює 1 рік, тому в позові слід відмовити і в наслідок пропущення позивачем строку позовної давності для пред'явлення позову про стягнення штрафних санкцій.

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги із підстав, заявлених у позові, наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача підтримав заперечення на позов, які викладені у відзиві. Просив суд застосувати спеціальний строк позовної давності в один рік. Звернув увагу суду, що визнання боржником свого боргу після спливу позовної давності не свідчить про переривання перебігу такої давності.

Представник позивача проти заяви про застосування строку позовної давності заперечував, свою позицію обґрунтовував надісланням відповідачем на адресу ВП ЗАЕС листа № 22/13-04 від 20.03.2013 р. з проханням подовжити строк поставки продукції до жовтня 2013 р. Позивач погодив письмово строк поставки до жовтня 2013 р. Відповідно до прибуткових ордерів, які містяться в матеріалах справи, остання поставка продукції відбулася 21.11.2013 р.

Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗапоріжБудДеталь» (постачальник, відповідач у справі) та відокремлений підрозділ «Запорізька АЕС» ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (покупець, позивач у справі) 15 листопада 2012 р. уклали договір поставки продукції № 868(5)12УК (надалі - договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити продукцію (плитка керамічна, фриз, плитка тротуарна) згідно з специфікацією, загальною вартістю 989677,37 грн. у період грудень 2012 р. - березень 2013 р.

Додатки, доповнення, акти та протоколи складені після укладання даного договору, що доповнюють або змінюють зміст окремих положень даного договору, дійсні за умови підписання їх повноваженими особами обох сторін договору (п. 10.1 договору).

Листом від 20.03.2013 р. № 22/13-04 відповідач просив позивача перенести графік постачання плитки керамічної до жовтня 2013 р. у зв'язку з тим, що плитка з колекції Октава виробництва ТОВ «Голден Тайл» (ХПЗ) у теперішній час не виробляється.

У відповіді (№ 07-40/7380 від 27.03.2013 р.) на вказаний лист позивач погодив перенесення графіку постачання плитки керамічної у кількості 9007,62 кв.м. за договором № 868(5)12УК від 15.11.2012 р. до жовтня 2013 р. включно.

З огляду на викладене, приймаючи до уваги положення п. 10.1 договору, слідує, що учасники правочини змінили умови договору в частині строків виконання поставки продукції, а саме встановили, що поставка повинна відбутися до 31 жовтня 2013 р. (включно).

На виконання умов договору відповідач здійснив часткову поставку продукції на загальну суму 768855,19 грн., про що свідчать видаткові накладні № 432 від 24.09.2013 р., № 437 від 27.09.2013 р., № 470 від 28.10.2013 р., № 493 від 15.11.2013 р., № 497 від 19.11.2013 р., та прибуткові ордери: № 5/167/232 від 25.09.2013 р., № 5/167/233 від 30.09.2013 р., № 5/167/234 від 30.10.2013 р., № 5/167/235 від 18.11.2013 р., № 5/167/236 від 21.11.2013 р.

Таким чином, в обумовлені сторонами строки, відповідач зобов'язання щодо поставки плитки в повному обсязі не здійснив, чим порушив умови договору, вартість недопоставленої продукції склала 220822,18 грн.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо своєчасної поставки продукції, позивач спрямував на адресу відповідача вимогу про сплату штрафних санкцій № 28-23/22199/3001 від 02.10.2014 р.

Приписами ст. 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов'язання щодо його виконання, однак відповідач, покладений на нього обов'язок щодо поставки продукції у встановлений договором строк, не виконав.

За порушення відповідачем строків поставки продукції та її недопоставку, позивач, враховуючи положення п. 7.2 договору, просив стягнути 77507,82 грн. пені за період прострочення з 31.10.2013 р. (не враховуючи цей день) по 17.10.2014 р. (включно) всього 351 день та 15457,55 грн. 7% штрафу.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Формами неустойки є штраф і пеня. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Неустойка має подвійну правову природу. До настання строку виконання зобов'язання неустойка є способом його забезпечення, а у разі невиконання зобов'язання перетворюється на відповідальність, яка спрямована на компенсацію негативних для кредитора наслідків порушення зобов'язання боржником. Разом з тим пеня за своєю правовою природою продовжує стимулювати боржника до повного виконання взятих на себе зобов'язань і після сплати штрафу, тобто порівняно зі штрафом є додатковим стимулюючим фактором. Після застосування такої відповідальності, як штраф, який має одноразовий характер, тобто вичерпується з настанням самого факту порушення зобов'язання, пеня продовжує забезпечувати та стимулювати виконання боржником свого зобов'язання.

Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 року № 543/96-ВР, поширюється на договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами цих правовідносин є юридичні особи не залежно від форми власності та господарювання та фізичні особи - підприємці. Згідно до ст. 1 наведеного Закону платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Між тим розмір пені, визначений сторонами, за вимогою ст. 3 Закону не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Таке ж обмеження розміру пені встановлено і у випадках несвоєчасного виконання грошових зобов'язань або за затримку грошових надходжень на рахунок клієнта банку - одержувача грошових коштів (ст. 4 Закону).

Аналогічне обмеження щодо порушення строків розрахунків містить і стаття 343 Господарського кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини або у певній визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

З аналізу ст. 193 ГК України слідує, що господарські санкції, в т.ч. пеня, застосовуються за порушення будь-яких господарських зобов'язань, а не тільки за невиконання грошового зобов'язання.

Положеннями ст. 6 ЦК України встановлено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами (ч. 2 ст. 6 ЦКУ) , а також мають право врегулювати відносини на власний розсуд (ч. 3 ст. 6 ЦКУ).

Учасники правочину, беручі до уваги приписи діючого законодавства, на власний розсуд визначили відповідальність за порушення зобов'язання - строків поставки або недопоставку продукції, у вигляді стягнення пені із визначення відсоткового співвідношення від вартості товару по якому допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення більше 30 днів, постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% від зазначеної вартості.

Крім того, з огляду на статтю 111-28 ГПК України, рішення Верховного Суду України є обов'язковими для всіх судів України. Верховний Суд України зазначив у постановах від 27.09.2005 р., 22.11.2010 р. у справі № 14/80-09-2056 та від 20.12.2010 р. у справі № 06/113-38, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафних санкцій у вигляді пені, штрафу, передбачених ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, можливо, оскільки суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань встановленням договірної санкції за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань і пеня застосовується за порушення будь-яких господарських зобов'язань, а не тільки за невиконання грошового зобов'язання.

Отже, штрафні санкції у вигляді неустойки (штрафу, пені) застосовуються за допущене прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного із обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.

Пунктом 7.2 договору встановлено, що за порушення вказаних строків поставки або недопоставку продукції постачальник зобов'язаний сплатити покупцю пеню у розмірі 01% від вартості товару по якому допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення більше 30 днів, постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% від зазначеної вартості. Нарахування штрафних санкцій здійснюється за весь час прострочення виконання зобов'язання.

З аналізу норм чинного законодавства слідує, що безумовною умовою застосування штрафних санкції є наявність порушення зобов'язань.

Факт недопоставки обумовленої договором продукції підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем.

Враховуючи норми наведеного діючого законодавства України та умови договору суд дійшов висновку, що надані позивачем розрахунки суми пені у розмірі 77507,82 грн. за період прострочення з 01.11.2013 р. включно по 17.10.2014 р. включно за 351 день та 15457,55 грн. 7% штрафу є вірним та виконаним з дотриманням вказаних норм права та умов договору, тому вимоги позивача щодо стягнення пені у розмірі 77507,82 грн. та 15457,55 грн. штрафу судом задовольняються.

Заперечення викладені у відзиві щодо бази нарахування пені та її природи є хибними, з огляду на викладене вище.

Позов поданий із дотриманням строків спеціальної позовної давності до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), виходячи з наступного:

Відповідно до норм ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Строки позовної давності встановлені нормами ст.ст. 257, 258 ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до листа відповідача від 20.03.2013 р. № 22/13-04, зобов'язання щодо поставки плитки керамічної на загальну суму 989677,37 грн. мало бути виконано до 31 жовтня 2013 року включно, отже прострочення виконання зобов'язання настало з 01 листопада 2013 р.

Враховуючи положення ст. 258 ЦК України позивач має право на звернення до суду з позовом про стягнення неустойки (штрафу, пені) протягом року.

Позивач за захистом своїх порушених прав та законних інтересів звернувся до суду 29.10.2014 р., про що свідчить поштовий конверт, яким позов направлений до господарського суду Запорізької області (арк.с. 63).

Таким чином, суд дійшов висновку про дотримання позивачем спеціального строку позовної давності щодо пред'явлення даного позову та наявності правових підстав для стягнення з винної сторони штрафних санкцій за неналежне виконання зобов'язань за договором.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доказів оплати пені та штрафу відповідач суду не надав, викладені в позові обставини не спростував.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ЗапоріжБудДеталь» (69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 18, код ЄДРПОУ 36648404, р/р 26002060317671 в ЗРУ КБ «Приватбанк», МФО 313399) на користь Державного підприємства «Національна атомна енрегогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» (71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, 133, код ЄДРПОУ 19355964, р/р 26005619938393 в ПАТ «Промінвестбанк», МФО 300012) 77507,82 грн. (сімдесят сім тисяч п'ятсот сім грн. 82 коп.) пені, 15457,55 грн. (п'ятнадцять тисяч чотириста п'ятдесят сім грн. 55 коп.) штрафу, 1859,31 грн. (одну тисячу вісімсот п'ятдесят дев'ять грн. 31 коп.) судового збору. Видати наказ.

Суддя В.В. Носівець

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 22 грудня 2014 р.