Ухвала

від 23.12.2014 по справі 906/1051/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

23 грудня 2014 року Справа № 906/1051/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого : Полянського А.Г.,

суддів: Бакуліної С.В., Мачульського Г.М.

розглянувши матеріали касаційної скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 18.11.2014 року у справі господарського суду№ 906/1051/14 Житомирської області за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1 доГранітненської селищної ради Малинського району провизнання договору укладеним на умовах, передбачених нормативним актом обов'язкової дії

В С Т А Н О В И В:

Подана касаційна скарга Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від 08.12.2014 року (зареєстровано ВГСУ за № 17549/2014 від 19.12.2014 року) на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 18.11.2014 року не відповідає вимогам розділу ХІІ 1 ГПК України з наступних підстав.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 111 5 та ч. 1 ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених судом фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Крім того, касаційна інстанція на підставі вже встановлених судом фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 111 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга за змістом повинна містити вимоги особи, що подала касаційну скаргу, із зазначенням суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права судом.

Тобто, в касаційній скарзі повинен бути чітко викладений зміст порушення або неправильного застосування норм права із зазначенням конкретних їх пунктів та статей, в чому саме полягає таке порушення або неправильне застосування і яким чином воно вплинуло на прийняття оскаржуваного рішення.

Всупереч наведеному, вимоги вказаної норми процесуального закону скаржником дотримано не було.

У поданій касаційній скарзі Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 посилається на те, що судові рішення попередніх інстанцій винесені при неповному з'ясуванні фактичних обставин справи, що мають значення для даної справи, та на неправильному застосуванні норм матеріального і процесуального права, однак при цьому не зазначає суті порушення вказаних правових норм.

Крім того, в поданій касаційній скарзі не зазначено, які норми були не застосовані, застосовані неправомірно, невірно застосовані, або порушені господарськими судами.

Відповідно до ч. 2 ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 111 3 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо у скарзі не зазначено суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права.

За таких обставин, касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню.

Керуючись ст. ст. 86 та п. 6 ч. 1 ст. 111 3 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 18.11.2014 року у справі № 906/1051/14 господарського суду Житомирської області повернути скаржнику без розгляду.

Головуючий суддя А.Г. Полянський

Суддя С.В. Бакуліна

Суддя Г.М. Мачульський