Рішення

від 17.12.2014 по справі 908/4198/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 10/113/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.12.2014 Справа № 908/4198/14

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімінвест", м. Запоріжжя

до відповідача : Товариство з обмеженою відповідальністю "Україна", с. Володимирівка, Якимівський р-н, Запорізька обл.

про стягнення 400 437 грн. 13 коп.

Суддя: Алейникова Т.Г.

Представники сторін:

від позивача - Яценко Д. В., на підставі довіреності від 16.10.2014 р.;

від відповідача - не з'явився.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглядається позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімінвест", м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна", с. Володимирівка, Якимівський р-н, Запорізька обл. про стягнення заборгованості в розмірі 400 437 грн. 13 коп. за договорами купівлі-продажу №№ 12, 33 від 07.03.2013 р. та від 25.04.2013 р. та додатковою угодою № 01 від 22.05.2013 р., яка складається з основного боргу у розмірі 329 712 (триста двадцять дев'ять тисяч сімсот дванадцять) грн. 20 коп., процентів річних у розмірі 39 920 (тридцять дев'ять тисяч дев'ятсот двадцять ) грн. 55 коп., пені у розмірі 26 435 (двадцять шість тисяч чотириста тридцять п'ять) грн. 20 коп. та інфляційних витрат в розмірі 4369 (чотири тисячі триста шістдесят дев'ять) грн. 18 коп.

Відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010р., протоколом автоматичного розподілу справи між суддями від 20.10.2014 р., справу 908/4198/14 передано на розгляд судді Алейниковій Т.Г.

Ухвалою господарського суду від 21.10.2014 р. порушено провадження у справі № 908/4198/14. Справі присвоєно номер провадження № 10/113/14, її розгляд призначено на 17.11.2014 р.

Представник позивача 17.11.2014 р. підтримав вимоги викладені в позовній заяві та надав до суду нормативно-правове обґрунтування позовних вимог. Представник відповідача у судове засідання 17.11.2014 р. не з'явився, відзив на адресу суду не направив. Про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

У зв'язку із неявкою в судове засідання представника відповідача, ненадання відзиву на позовну заяву та для отримання всіх необхідних документів по справі, судом було відкладено розгляд справи на 08.12.2014 р. о 10 год. 00 хв.

08.12.2014 р. представник позивача надав заяву про збільшення розміру позовних вимог. У судове засідання 08.12.2014 р. представник відповідача вдруге не з'явився, до суду направив відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги частково визнав.

У відповідності до ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Статтею 77 ГПК України встановлено, що нез'явлення в судове засідання представників сторін, інших учасників судового процесу, є підставою для відкладення розгляду справи в межах строків, встановлених ст. 69 ГПК України.

Отже, виходячи з вищенаведеного, судом було відкладено розгляд справи на 17.12.2014 р. о 14 год. 30 хв.

Представник позивача в судовому засіданні 17.12.2014 р. підтримав свої вимоги викладені в позовній заяві та надав до суду доповнення та уточнення до заяви про збільшення розміру позовних вимог. Представник відповідача у судове засідання 17.12.2014 р. втретє не з'явився, ніяких клопотань на адресу суду не направив. Про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Статтею 64 ГПК України передбачено, що ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам спору за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином. Таким чином, відповідач є повідомленим належним чином, про час і місце розгляду справи судом.

Згідно п. 3.6 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" з наступними змінами та доповненнями, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Неявка відповідача не перешкоджала вирішенню спору, у судовому засіданні 17.12.2014 р., розгляд справи був закінчений, в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

За клопотанням представника позивача справа була розглянута без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

07 березня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛГРОХ1МІНВЕСТ», як продавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Україна», як покупцем було укладено Договір купівлі - продажу № 12, за яким Позивач зобов'язувався передати у власність Відповідача товар (насіння кукурудзи), а Відповідач зобов'язувався прийняти та оплатити його на умовах Договору.

25 квітня 2013 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір купівлі -продажу № 33. за яким Позивач зобов'язувався передати у власність Відповідача товар (мікродобрива), а Відповідач зобов'язувався прийняти та оплатити його на умовах Договору.

Таким чином між Позивачем та Відповідачем було укладено Договір купівлі -продажу № 12 від 07 березня 2013 року (надалі за текстом - Договір 12) та Договір купівлі - продажу № 33 від 25 квітня 2013 року(надалі за текстом - Договір 33) та Додаткова угода № 01 до договору № 33 від 22 травня 2013 року (надалі за текстом -Додаткова угода).

За змістом ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до умов договорів, позивач зобов'язався передати у власність відповідача продукцію (надалі за текстом - Товар), а відповідач - прийняти цей товар і оплатити його вартість на умовах договору.

За ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Нормами ст.ст. 638, 639 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може бути укладений у будь-якій формі. Якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Відтак, договір № 12, договір № 33 та Додаткова угода були укладені у належній формі, а сторонами погодженні та визначені усі його істотні умови.

Відповідно до умов Договору № 33, позивач зобов'язувався передати у власність відповідача наступний товар:

- мікродобрива Фол 7-21-7 КОДА у кількості 460 літрів;

- мікродобрива КОДА бор у кількості 240 літрів, на загальну суму 40 420, 00 гривень.

Відповідно до умов Додаткової угоди, позивач зобов'язувався передати у власність відповідача наступний Товар:

- мікродобрива Фол 7-21-7 КОДА у кількості 1180, 00 літрів;

- мікродобрива КОДА бор у кількості 600,00 літрів;

- мікродобрива КОДА Плюс у кількості 20 літрів, на загальну суму 104 700, 00 гривень.

Відповідно до Договору № 12, позивач зобов'язувався передати у власність відповідача наступний Товар:

- насіння кукурудзи ЕС Нінфея у кількості 100 мішків (посівних одиниць ) на загальну суму 120000, 00 гривень.

Відповідно до п. 2.1. Договору № 12 та Договору № 33 та Додаткової угоди, продавець протягом наступного робочого дня після повного надходження коштів на рахунок продавця, що обумовлені цим Договором, повідомляє покупця про можливість доставки партії товару своїм транспортом чи отримання партії товару зі складу Продавця «самовивозом».

Відповідно до п. 3.3. Договору № 12 та Договору № 33 та Додаткової угоди, оплата товару здійснюється у національній валюті України. Покупець здійснює оплату за товар по цьому договору на підставі наданих продавцем рахунків наступним чином:

- передплата у розмірі 20 % загальної вартості Товару;

- відстрочення платежу у розмірі 80 % загальної вартості Товару з датою остаточного розрахунку до 01.10.2013 р.

18 березня 2013 року відповідач перерахував 24 000, 00 гривень на розрахунковий рахунок позивача передоплату за насіння кукурудзи, згідно рахунку-фактури № СФ-0000038 від 07.03.2013 року на виконання Договору № 12.

29 березня 2013 року позивач на виконання Договору № 12 поставив відповідачу товар, а саме Насіння кукурудзи ЕС Нінфея у кількості 100 посівних одиниць на загальну суму 120 000, 00 гривень (11 173, 18 Євро). Відповідач Товар отримав, про що свідчить Видаткова накладна № РН-0000073 від 29 березня 2013 року, товарно-транспортна накладна від 29 березня 2013 року та Довіреність № 9 від 29 березня 2013 року на отримання цінностей за накладною РН-0000073 від позивача.

25 квітня 2013 року відповідач перерахував 8084, 00 гривень на розрахунковий рахунок позивача передоплату за мікродобрива, згідно рахунка-фактури № 0000084 від 25.04.2013 р на виконання Договору № 33.

26 квітня 2013 року позивач на виконання умов Договору № 33 поставив Відповідачу Товар, а саме Мікродобрива Фол 7-21-7 КОДА у кількості 460 літрів та Мікродобрива КОДА Бор у кількості 240 літрів на загальну суму 40420, 00 грн. (3 774, 04 Євро). Відповідач Товар отримав, про що свідчить Видаткова накладна № РН-0000102 від 26 квітня 2013 року, товарно-транспортна накладна від 26 квітня 2013 року та Довіреність № 18 від 25 квітня 2013 року на отримання цінностей за видатковою накладною РН-0000102 від Позивача.

23 травня 2013 року відповідач перерахував 20940, 00 гривень на розрахунковий рахунок Позивача передоплату за мікродобрива, згідно рахунка-фактури № СФ-0000114 від 22.05.2013 р. на виконання Додаткової угоди.

24 травня 2013 року позивач на виконання Додаткової угоди поставив відповідачу Товар, а саме Мікродобрива Фол 7-21-7 КОДА у кількості 1180 літрів. Мікродобрива КОДА Бор у кількості 600 літрів та Мікродобрива Комплекс КОЛА Плюс у кількості 20 літрів на загальну суму 104700, 00 гривень (9 785,05 Євро). Відповідач Товар отримав, про що свідчить Видаткова накладна № РН-0000132 від 24 травня 2013 року, товарно - транспортна накладна від 24 травня 2013 року та Довіреність № 24 від 24 травня 2013 року на отримання цінностей за рахунком СФ-0000114 від Позивача.

На виконання умов Договорів, позивач поставив відповідачу Товар на загальну суму 265 120,00 гривень (24 732,27 Євро). Відповідач прийняв товар у повному обсязі, жодних претензій до кількості та якості товару не пред'явив.

Позивач в повному обсязі виконав обов'язки, обумовлені Договорами. Відповідач оплатив за передоплатою 20 відсотків від поставленого товару , а саме: 53 024, 00 гривень.

02 вересня 2013 року між позивачем та відповідачем були проведені взаємні розрахунки та складено акт звірки взаємних розрахунків.

Відповідно до абз. 2 п. 3.3 Договору № 12, Договору № 33 та Додаткової угоди датою остаточного розрахунку є 01 жовтня 2013 року.

Відповідач своє зобов'язання не виконав. Після тривалих перемовин між позивачем та відповідачем, розуміючи складність та ризикованість сільськогосподарського виробництва позивач погодився на клопотання відповідача про продовження строку дії договору в частині остаточного розрахунку.

15 листопада 2013 року між позивачем та відповідачем були укладені додаткові угоди, а саме: Додаткова угода № 01 до договору купівлі-продажу № 12 від 07.03.2013 р. та Додаткова угода № 02 до договору купівлі продажу № 33 від 25.04.2013 р.

Відповідно до умов вказаних Додаткових угод остаточний термін оплати за договорами складає 01 березня 2014 року.

Відповідач умов Договорів не виконав, до 01 березня 2014 року не сплатив вартість поставленої продукції.

Враховуючи вищевикладене, вивчивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України договори та інші правочини відносяться до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 173 Господарського Кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформації тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статті 216 Господарського кодексу України за невиконання або неналежне виконання господарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до статті 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічне посилання міститься у ст. 193 ГК України «Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.»

Відповідно до ч. 2 ст.222 ГПК України У разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб'єкт господарювання чи інша юридична особа - учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом.

02 вересня 2014 року позивачем було направлено відповідачеві претензії про виплату заборгованості та акт звірки взаємних розрахунків.

03 вересня 2014 року відповідач отримав вказаний лист, проте станом на 15 жовтня 2014 року жодної відповіді не надав.

Відповідно до ст. 224 ГК України «Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено».

Відповідно до ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Відповідно до умов п 5.2 Договорів сторони домовились про те, що у разі несвоєчасного або неповної оплати вартості товару покупець сплачує продавцю вартість не оплаченого товару з урахуванням індексу інфляції, 30 % річних за користування коштами Продавця та пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми недоплати за кожен день прострочення до моменту повного виконання покупцем свого зобов'язання щодо оплати.

Відповідно до п. 5.3. Договорів фінансові санкції нараховуються із вартості товару в гривнях.

Відповідно до п. 3.2 Договору № 33 та Договору № 12 та п. 3.4 Додаткової угоди, зазначені ціни на товар та сума Договору визначається в еквіваленті Євро до гривні та вказується у гривні. Курс Євро.

В тому випадку, коли курс Євро на платежу (строк оплати встановлений умовами оплати) вищий, ніж Євро на день підписання Договору, для визначення суми, яка підлягає до оплати, сторони використовують формулу та враховують курс Євро за даними УМВБ на день оплати товару.

За змістом абзацу другого ч. 1 ст. 175 ГК України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України божник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимоги кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваннями ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, сплату яких боржником прострочено.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та процентів річних, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, - це не санкції, а спосіб захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Таким чином, на момент подання позову до суду, згідно розрахунку позивачем була заявлена відповідачу загальна сума боргу в розмірі 400 437 (чотириста тисяч чотириста тридцять сім) грн. 13 коп., яка складається з суми основного боргу у розмірі 329 712 (триста двадцять дев'ять тисяч сімсот дванадцять) грн. 20 коп., процентів річних у розмірі 39 920 (тридцять дев'ять тисяч дев'ятсот двадцять ) грн. 55 коп., пеня у розмірі 26 435 (двадцять шість тисяч чотириста тридцять п'ять ) грн. 20 коп., інфляційних витрат у розмірі 4369 (чотири тисячі триста шістдесят дев'ять) грн. 18 коп.

01 грудня 2014 року до Господарського суду Запорізької області позивачем було направлено заяву про збільшення розміру позовних вимог.

17.12.2014 р. позивачем було надано до суду доповнення та уточнення до заяви про збільшення розміру позовних вимог.

Згідно ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору, цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Таким чином, на момент розгляду справи по суті, з урахуванням заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог, загальна сума збільшення розміру позовних вимог склала 79 872, 23 грн.

Отже, з урахуванням заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог, відповідач повинен сплатити позивачеві суму основного боргу у розмірі 369 462 (триста шістдесят дев'ять тисяч чотириста шістдесят дві) грн. 42 коп., процент річних у розмірі 47 939 (сорок сім тисяч дев'ятсот тридцять дев'ять ) грн. 50 коп., пеню у розмірі 33 214 (тридцять три тисячі двісті чотирнадцять) грн. 00 коп., інфляційні витрати у розмірі 29 693 (двадцять дев'ять тисяч шістсот дев'яносто три) грн. 44 коп., а всього 480 309 (чотириста вісімдесят тисяч триста дев'ять) грн. 36 коп.

У порушення зазначених норм закону та умов укладених Договорів купівлі-продажу №№ 12, 33 від 07.03.2013 р. та від 25.04.2013 р., відповідач зобов'язання за вказаними Договорами належним чином не виконав, а саме не сплатив необхідні кошти для погашення заборгованості.

Наведені докази і доводи свідчать про те, що відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Україна" в односторонньому порядку протиправно відмовився від виконання взятих на себе зобов'язань за умовами укладених договорів купівлі-продажу №№ 12, 33 від 07.03.2013 р. та від 25.04.2013 р. і не бажає добровільно сплачувати борг.

Факт порушення відповідачем умов договорів купівлі-продажу №№ 12, 33 від 07.03.2013 р. та від 25.04.2013 р. та додаткової угоди до них, а також факт заборгованості за договорами, підтверджується матеріалами справи.

Відповідач в судове засідання не з'являвся, на адресу суду направив відзив, в якому частково визнав позовні вимоги. Про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини, викладені у справі позивачем були підтверджені належними доказами.

Згідно з ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши надані докази та врахувавши заяву представника позивача про збільшення розміру позовних вимог, суд задовольняє позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімінвест", м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна", с. Володимирівка, Якимівський р-н, Запорізька обл. про стягнення заборгованості в розмірі 480 309 грн. 36 коп. за договорами купівлі-продажу №№ 12, 33 від 07.03.2013 р. та від 25.04.2013 р. та додатковою угодою № 01 від 22.05.2013 р., яка складається з суми основного боргу у розмірі 369 462 (триста шістдесят дев'ять тисяч чотириста шістдесят дві) грн. 42 коп., процентів річних у розмірі 47 939 (сорок сім тисяч дев'ятсот тридцять дев'ять ) грн. 50 коп., пені у розмірі 33 214 (тридцять три тисячі двісті чотирнадцять) грн. 00 коп., інфляційних витрат у розмірі 29 693 (двадцять дев'ять тисяч шістсот дев'яносто три) грн. 44 коп.

08.12.2014 р. представник позивача надав до суду заяву про компенсацію витрат на правову допомогу. Для захисту порушених прав, позивачеві довелося звернутися за правовою допомогою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна юридична фірма «Ярослав Гришин та Партнери». З приводу цього було укладено договір про надання правової допомоги від 16 жовтня 2014 року.

Після виконання умов договору та надання належного обсягу правової допомоги, сторонами договору було складено Акт прийому-передачі наданих послуг, відповідно якого вартість наданих послуг з правової допомоги становить 4000,00 (чотири тисячі) гривень.

Понесені позивачем витрати на правову допомогу представник позивача просить покласти на відповідача, адже саме він винен у порушенні прав позивача, не бажав досудового врегулювання спору, своєю поведінкою змусив ТОВ «Агрохімінвест» звернутися до суду та скористатися правовою допомогою.

Згідно зі ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Відповідно до п. 6.3 Постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Згідно з ч. 5 ст.49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд заяву представника позивача про компенсацію витрат на правову допомогу прийняв та задовольнив в повному обсязі.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» - судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подасться до суду; ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлюється 2 % від ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір в розмірі 9 606, 20 грн. покладається повністю на відповідача, внаслідок неправильних дій якого виник спір у суді.

Керуючись ст. ч.4 ст. 22, 44, 49, 82, 84, ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімінвест", м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна", с. Володимирівка, Якимівський р-н, Запорізька обл. задовольнити.

Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "УКРАЇНА" (72530, Запорізька обл., Якимівський район, село Володимирівка, ВУЛИЦЯ ЛЕНІНА, будинок 71, код ЄДРПОУ 03750581) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АГРОХІМШВЕСТ» (69044, м.Запоріжжя, м-н Профспілок, 5, к. 344, код ЄДРПОУ 32372731) - основний борг у розмірі 369 462 (триста шістдесят дев'ять тисяч чотириста шістдесят дві) грн. 42 коп., процент річних у розмірі 47 939 (сорок сім тисяч дев'ятсот тридцять дев'ять ) грн. 50 коп., пеня у розмірі 33 214 (тридцять три тисячі двісті чотирнадцять) грн. 00 коп., інфляційні витрати у розмірі 29 693 (двадцять дев'ять тисяч шістсот дев'яносто три) грн. 44 коп. та судові витрати у розмірі 9 606 (дев'ять тисяч шістсот шість) грн. 20 коп.

Видати наказ.

Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "УКРАЇНА" (72530, Запорізька обл., Якимівський район, село Володимирівка, ВУЛИЦЯ ЛЕНІНА, будинок 71, код ЄДРПОУ 03750581) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АГРОХІМШВЕСТ» (69044, м.Запоріжжя, м-н Профспілок, 5, к. 344, код ЄДРПОУ 32372731) - понесені позивачем витрати на правову допомогу, в розмірі 4000 (чотири тисячі) грн. 00 коп.

Видати наказ.

Суддя Т.Г. Алейникова

Рішення підписане 19.12.2014 р.