Рішення

від 23.12.2014 по справі 910/14519/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/14519/14 23.12.14

За позовом Публічного акціонерного товариства «Київський завод «Аналітприлад»

До 1) Приватного акціонерного товариства «Трест Київміськбуд-1»

2) Публічного акціонерного товариства «Банк Столиця»

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів 1) Публічне акціонерне товариство «Унікомбанк»

2) Публічне акціонерне товариство «КБ «Євробанк»

Про визнання договорів № 8-ФФБ та № 8-ФФБ-01 від 22.08.2008 недійсними та

зобов'язання усунути перешкоди у користуванні майном

Головуючий суддя Сівакова В.В.

судді Трофименко Т.Ю.

Мудрий С.М.

Представники сторін:

від позивача Саєнко І.В. - по дов. № б/н від 15.07.2014

від відповідача-1 не з'явився

від відповідача-2 Гуленко Ю.М. - по дов. № 01/388 від 29.08.2014

від третьої особи-1 Вітів М.Б. - по дов. № 26/12/13-1 від 26.12.2013

від третьої особи-2 Милокостова Г.В. - по дов. № 44 від 20.08.2014

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Публічного акціонерного товариства «Київський завод «Аналітприлад» про:

- визнання недійсним генерального договору організації спорудження об'єктів будівництва та їх фінансування № 8-ФФБ, укладений 22.08.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю Комерційний банк «Столиця» та Закритим акціонерним товариством «Трест Київміськбуд-1»;

- визнання недійсним договору про організацію спорудження об'єкту будівництва та його фінансування № 8-ФФБ-01, укладений 22.08.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю Комерційний банк «Столиця» та Закритим акціонерним товариством «Трест Київміськбуд-1»;

- зобов'язання Публічного акціонерного товариства «Банк Столиця», Приватного акціонерного товариства «Трест Київміськбуд-1» та Публічного акціонерного товариства «Унікомбанк» усунути перешкоди у користуванні належним Публічному акціонерному товариству «Київський завод «Аналітприлад» на праві власності об'єктів незавершеного будівництва по проспекту Перемоги, 26, в м. Києві.

Позовні вимоги мотивовані тим, що всупереч ст. 4 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» відповідачі в момент укладення спірних договорів не були і не могли бути забудовниками об'єкту будівництва по проспекту Перемоги, 26 у м. Києві, оскільки жоден з них не є і не був власником або землекористувачем земельної ділянки, а також ними не було отримано нотаріально засвідченої згоди власника (Київської міської ради) та користувача (позивача) цієї земельної ділянки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.07.2014 порушено провадження у справі № 910/14519/14, залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Публічне акціонерне товариство «Унікомбанк», розгляд справи призначено на 19.08.2014.

Відповідач-2 у поданому 18.08.2014 відзиві проти позову заперечує та зазначає, що строк позовної давності для вимог про визнання недійсними договорів, які укладені 22.08.2008 вже минув. Вважає, що створення та функціонування фонду фінансування будівництва «Столиця-8» виду А повністю відповідає умовам договору від 28.05.2003, підписаного між позивачем і відповідачем-1, та жодним чином не порушує прав та інтересів ПАТ «Київський завод «Аналітприлад». Також вважає, що не відповідають дійсності твердження позивача, що він є орендарем земельної ділянки на підставі договору, укладеного між ПАТ «Київський завод «Аналітприлад» та Київською міською радою від 23.02.2004 за № 119, оскільки термін його дій закінчився 23.02.2014. Позивачем не надано доказів того, що цей договір є продовженим або на даний час Київською міською радою розглядається можливість його продовження. Також, вказує на те, що відповідно до п. 3.1.6 договору від 28.05.2003 по завершенню будівництва позивач отримує лише 9% від загальної площі квартир, а отже незрозуміло чому позивач вважає себе власником об'єктів незавершеного будівництва. Позивач в обґрунтування вимог про визнання недійсними договорів не зазначає які саме його права порушені та яким чином. Вимога про усунення перешкод в користуванні об'єктів будівництва за адресою: м. Київ, пр. Перемоги, 26 взагалі не підтверджена доказами.

В судовому засіданні 19.08.2014 відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 02.09.2014.

Відповідач-1 у поданому 01.09.2014 відзиві проти позову заперечує повністю та зазначає, що генеральний договір за своїм змістом не передбачає організацію спорудження саме об'єкту будівництва за адресою: м. Київ, пр. Перемоги, 26. Згідно з п. 1.2. генерального договору характеристика об'єктів будівництва визначається Забудовником у договорах про спорудження об'єкту будівництва. Тому відповідач-1 вважає, що позивач некоректно просить визнати недійсним генеральний договір з підстав викладених у позовній заяві. Вважає, що інший договір про організацію спорудження укладений належним чином без жодного порушення законодавства. Позивач не є учасником вказаних правочинів та в своїй позовній заяві не навів жодного доводу відносно того, яким чином генеральний договір та договір про організацію споруджений порушують його права та законні інтереси. Посилання на загальні норми законодавства про право особи на звернення до суду відповідач-1 вважає недостатніми. Не зрозумілою є обґрунтування позивачем позовної вимоги щодо зобов'язання усунути перешкоди у користуванні належних позивачу на праві власності об'єктів незавершеного будівництва за вказаною вище адресою, адже фінансування будівництва зазначених об'єктів відбувалось за рахунок власних коштів відповідача-1 та залучених коштів від фізичних і юридичних осіб через Фонд фінансування будівництва «Столиця-8», Управителем якого є відповідач-2. Також, вказані об'єкти будівництва не лише не перебувають у власності або володінні позивача, а обліковуються на балансі відповідача-1 згідно з п.п. д) п. 2 додаткової угоди № 1 до договору про будівництво. Більш того, відповідно до п. 3.1.6. договору про будівництво позивач зобов'язаний передати відповідачу-1 частину збудованого об'єкту, а саме 91% загальної площі квартир, 100% вбудовано-прибудованих приміщень і 100% машиномісць в паркінгу.

Третя особа-1 у поданих 01.09.2014 до відділу діловодства суду відзиві проти позову заперечує повністю посилаючись на те, що рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 13.05.2014 у справі № 756/4960/14- ц (пр. № 2/756/2725/14) змінено управителя фонду фінансування будівництва «Столиця-8» виду А, житлового будинку з об'єктами соціальної сфери, за адресою: м. Київ, пр. Перемоги, 26, секція І, з ПАТ «Банк Столиця» на ПАТ «Унікомбанк» з одночасною передачею документації в повному обсязі. На виконання вимог зазначеного рішення ПАТ «Унікомбанк», як Новий Управитель прийняв у ПАТ «Банк Столиця» документи Фонду фінансування будівництва «Столиця-8» виду А, житловою будинку з об'єктами соціальної сфери, за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, буд. № 26, секція І, що підтверджується актом приймання-передачі документів Фонду фінансування будівництва «Столиця-8» виду А від 17.06.2014. Так, відповідно до переданих відповідачем-2 документів, а саме положень договору від 28.05.2003 сторони» за даним договором зобов'язуються шляхом прямих власних інвестицій інвестора-забудовника та залучених коштів населення, фізичних та юридичних осіб спільно діяти в сфері виконання проектування і будівництва об'єкта по даному договору (п. 4.1.3.). Зазначені положення також викладені в п.п. 1.1. та 2.1. цього договору. Більш того, 19.10.2004 між позивачем та відповідачем-1 було укладено додаткову угоду № 1 до договору від 28.05.2003 умовами якої було змінено преамбулу основного договору, а також доповнено основний договір пунктом 2, згідно якого позивач делегував відповідачу-1 частину своїх функцій. Отже, не відповідають дійсності твердження позивача про те, що обставина створення фонду фінансування будівництва «Столиця-8» виду «А», житлового будинку з об'єктами соціальної сфери, розташованого за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, буд. № 26 секція І, йому була невідома. ПАТ «Унікомбанк» вважає, що створення та функціонування фонду фінансування будівництва «Столиця-8» виду А повністю відповідає умовам договору від 28.05.2003, підписаного між позивачем і відповідачем-1, та жодним чином не порушує прав та інтересів ПАТ «Київський завод «Аналітприлад».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.2014 розгляд справи № 910/14519/14 відкладено на 25.09.2014.

Позивачем в судовому засіданні 25.09.2014 подано клопотання про здійснення розгляду справи № 910/14519/14 колегіально у складі трьох суддів, у зв'язку з її складністю.

Ухвалою від 25.09.2014 суддя Сівакова В.В. дійшла висновку доцільним здійснити розгляд справи № 910/14519/14 колегіально у складі трьох суддів.

Розпорядженням в.о. Голови Господарського суду міста Києва від 26.09.2014 доручено розгляд справи № 910/14519/14 здійснювати колегіально у складі : Сівакова В.В. (головуючий суддя), Домнічева І.О., Мудрий С.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2014 розгляд справи № 910/14519/14 призначено на 28.10.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.10.2014 розгляд справи № 910/14519/14 відкладено на 27.11.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.11.2014 залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Публічне акціонерне товариство «КБ «Євробанк», розгляд справи № 910/14519/14 відкладено на 09.12.2014.

Розпорядженням в.о. Голови Господарського суду міста Києва від 09.12.2014 у зв'язку з перебуванням судді Домнічевої І.О. у відряджені, розгляд справи № 910/14519/14 доручено здійснювати колегіально у складі : Сівакова В.В. (головуючий суддя), Трофименко Т.Ю., Мудрий С.М.

В судовому засіданні 09.12.2014 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 23.12.2014.

Третя особа-2 у поданих 10.12.2014 до відділу діловодства суду поясненнях просить в задоволенні позовних вимог відмовити повністю зазначаючи наступне. ПАТ «Київським заводом «Аналітприлад» не додано доказів на підтвердження його права власності на об'єкти нерухомості за адресою: м. Київ, пр. Перемоги, 26. Позивачем не зазначено конкретні випадки порушення його прав, відносно того, яким чином генеральний договір та договір про організацію спорудження порушують його права та законні інтереси, а лише посилається на норми законодавства України. Вказані об'єкти будівництва не лише не перебувають у власності або володінні позивача, як він це зазначає у позові, а обліковуються на балансі відповідача-1 згідно п.п. д) додаткової угоди № 1 до договору про будівництво. Твердження повивача, що він є орендарем земельної ділянки не відповідає дійсності, оскільки строк дії відповідного договору закінчився 23.02.2014, та позивачем не надано доказів того, що цей договір є продовженим або на даний час Київською міською радою розглядається можливість його продовження.

В судовому засіданні 23.12.2014, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

28.05.2003 між Відкритим акціонерним товариством «Київський завод «Аналітприлад» (як Замовником) та Закритим акціонерним товариством «Трест Київміськбуд-1» (як Інвестором-Забудовником) було укладено договір про будівництво житлового комплексу з об'єктами соціально-культурного призначення по проспекту Перемоги, 26 (далі - договір про будівництво від 28.05.2003).

Відповідно до п. 1.1 договору про будівництво від 28.05.2003 сторони за даним договором зобов'язуються шляхом прямих власних інвестицій Інвестора-Забудовника та залучених коштів населення, фізичних та юридичних осіб спільно діяти в сфері виконання проектування і будівництва об'єкта по даному договору.

Згідно з п. 1.2 договору про будівництво від 28.05.2003 об'єкт будівництва житлового комплексу із вбудованими торговими та офісними приміщеннями за цим договором буде розміщуватись по пр-ту Перемоги, 26, в м. Києві.

Відповідно до розділу 3 договору про будівництво від 28.05.2003 Замовник за даним договором зобов'язується, зокрема: виконувати функції Замовника, забезпечити в обумовлений термін всі необхідні погодження, передачу вихідних даних для виконання проектно-вишукувальних робіт, будівництва об'єкта та здачі його в експлуатацію; надати інші правові та дозвільні документи, забезпечення якими є обов'язком Замовника; здійснити технічний нагляд та щомісячне приймання виконаних робіт; по завершенню будівництва та здачі в експлуатацію об'єкта Замовник передає у розпорядження Інвестора-Забудовника 91% загальної площі квартир, 100% вбудовано-прибудованих приміщень і 100% машиномісць в паркінгу у цьому будинку, як розрахунок за затрати по утриманню земельної ділянки, згідно акту прийому-передачі погоджену сторонами.

Згідно з п. 4.1.3. договору про будівництво від 28.05.2003 Інвестор-Забудовник за даним договором зобов'язується забезпечити фінансування за власні кошти та залучені кошти фізичних та юридичних осіб проектування, будівельно-підрядну діяльність, сплату за матеріали та обладнання.

Рішенням Київської міської ради № 638/798 від 10.07.2003 «Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею» затверджено проект відведення земельної ділянки ВАТ «Київський завод «Аналітприлад» для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку з вбудовано- прибудованими приміщеннями на просп. Перемоги, 26, у Шевченківському районі м. Києва; передано ВАТ «Київський завод «Аналітприлад», за умови виконання п. 10.1 цього рішення, в довгострокову оренду на 10 років земельну ділянку площею 0,62 га для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями на просп. Перемоги, 26, у Шевченківському районі м. Києва.

23.02.2004 між Відкритим акціонерним товариством «Київський завод «Аналітприлад» «Київський завод «Аналітприлад» (як орендарем) та Київської міською радою (як орендодавцем) було укладено договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З. за реєстраційним № 119 та зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 16.03.2004 за № 91-6-00231 (далі - договір оренди № 91-6-00231 ).

Відповідно до п. 1.1 договору оренди № 91-6-00231 орендодавець передає, а орендар приймає в оренду на 10 років земельну ділянку, що розташована по проспекту Перемоги, 26, у Шевченківському районі м. Києва, кадастровий номер 8000000000:88:137:0003, розміром 5 614 кв. м., для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями.

22.08.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Комерційний банк «Столиця» (як Управителем) та Закритим акціонерним товариством «Трест Київміськбуд-1» (як Забудовником) було укладено Генеральний договір організації спорудження об'єктів будівництва та їх фінансування № 8-ФФБ (далі - генеральний договір № 8-ФФБ ).

Згідно п. 1.1 генерального договору № 8-ФФБ в порядку та на умовах, визначених цим договором, Управитель, який діє на праві довірчої власності в інтересах довірителів, замовляє Забудовнику, шляхом укладання договорів про спорудження об'єктів будівництва, збудувати належної якості об'єкти житлового та нежитлового будівництва, ввести їх в експлуатацію та передати об'єкти інвестування довірителям у власність у встановлені в договорах про спорудження об'єктів будівництва строки та на умовах, визначених Правилами ФФБ, а Управитель зобов'язується забезпечити фінансування будівництва за рахунок грошових коштів, отриманих у довірчу власність за укладеними з Довірителями Договорами про участь у ФФБ.

Відповідно до п. 1.2 генерального договору № 8-ФФБ характеристика об'єктів будівництва з основними даними щодо споживчих властивостей об'єкта будівництва та об'єктів інвестування визначається Забудовником у договорах про спорудження об'єкту будівництва.

Також 22.08.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Комерційний банк «Столиця» та Закритим акціонерним товариством «Трест Київміськбуд-1» було укладено договір про організацію спорудження об'єкту будівництва та його фінансування № 8-ФФБ-01 (далі - договір про спорудження № 8-ФФБ-01) .

Відповідно до п.п. 1.1. та 1.2. договору про спорудження № 8-ФФБ-01 цей договір укладено в рамках та на виконання діючого генерального договору; в порядку та на умовах, визначених цим договором, Управитель, який діє на праві довірчої власності в інтересах довірителів, замовляє Забудовнику збудувати належної якості об'єкт будівництва - житловий будинок з об'єктами соціальної сфери, розташований за адресою: пр. Перемоги, 26 у Шевченківському районі м. Києва, ввести його в експлуатацію та передати об'єкти інвестування довірителям у власність у встановлені в цьому договорі строки та на умовах, визначених Правилами ФФБ, а Управитель зобов'язується забезпечити фінансування будівництва цього об'єкту за рахунок грошових коштів, отриманих у довірчу власність за укладеними з довірителями договорами про участь у ФФБ.

Як свідчать матеріали справи 19.10.2004 між позивачем та відповідачем-1 було укладено додаткову угоду № 1 до договору про будівництво від 28.05.2003, умовами якої було змінено преамбулу основного договору, а саме позивача визначено як Замовника-Інвестора, а також доповнено основний договір пунктом 2, згідно якого позивач делегував відповідачу-1 частину своїх функцій.

Так, згідно п. 2. цієї додаткової угоди для забезпечення скорочення строків відводу земельної ділянки, підготовки вихідних даних на проектування, що забезпечить скорочення строків погодження проекту, та в цілях приближення строків початку будівництва, сторони домовились: Замовник-Інвестор делегує (передає) частину своїх повноважень замовника Інвестору-Забудовнику на наступні напрямки діяльності по будівництву житлового будинку з об'єктами соціально-культурного призначення по проспекту Перемоги, 26, а саме Інвестор-Забудовник за власні кошти забезпечує виконання таких робіт:

а) проводить розрахунки за відведення земельних ділянок та компенсує суму орендної плати за землю;

б) замовляє та виготовляє проектно-кошторисну документацію на об'єкт;

в) одержує усі погодження і проведення державної експертизи проекту;

г) після затвердження проектної документації та отримання дозволу на будівництво здійснює технічний нагляд за будівництвом об'єкту;

д) веде на своєму балансі бухгалтерський облік будівництва об'єкту;

ж) укладає угоди на проведення будівельних робіт з підрядними та субпідрядними організаціями;

з) оформляє у власність усі вбудовано-прибудовані приміщення і квартири, що будуть збудовані, у встановленому законом порядку.

2.1. Інвестор-Забудовник при виконанні вказаної частини делегованих функцій від імені Замовника-Інвестора свої дії узгоджує з Замовником-Інвестором.

Позивач в позовній заяві зазначає, що оскільки він є орендарем земельної ділянки по проспекту Перемоги, 26 у м. Києві та замовником будівництва вищезгаданого житлового комплексу, а отже є власником об'єктів незавершеного будівництва по пр-ту Перемоги, 26, в м. Києві. Позивач вказує на те, що договори мають бути визнані недійсними як такі, що суперечать вимогам ст. 4 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю», ст. 375 Цивільного кодексу України, ст. 95 Земельного кодексу України та ст. 25 Закону України «Про оренду землі».

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 375 Цивільного кодексу України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

Згідно з ст. 95 Земельного кодексу України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про оренду землі» орендар земельної ділянки має право за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження.

Згідно зі ст. 4 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» забудовником може бути особа, яка згідно із законодавством має право на виконання функцій замовника будівництва для спорудження об'єктів будівництва та уклала договір з управителем.

Стаття 1 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» визначає, що управитель - це фінансова установа, яка від свого імені діє в інтересах установників управління майном і здійснює управління залученими коштами згідно із законодавством, Правилами фонду та відповідає вимогам, встановленим цим Законом.

Згідно зі ст. 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність» інвестування та фінансування будівництва об'єктів житлового будівництва з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління, може здійснюватися виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування, а також шляхом емісії цільових облігацій підприємств, виконання зобов'язань за якими здійснюється шляхом передачі об'єкта (частини об'єкта) житлового будівництва.

Судом встановлено, що позивачем як орендарем земельної ділянки, яка надана йому власником саме для будівництва житлового будинку, було укладено договір про будівництво від 28.05.2003 за яким він виступив замовником будівництва та делегував забудовнику забезпечити фінансування будівництва. Спірні договори були укладені саме з цією метою.

У відповідності до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.

Підставою недійсності правочину, у відповідності до ст. 215 Цивільного кодексу України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначаються загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Так, частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивач не надав до суду доказів, які б підтверджували той факт, що договір суперечить нормам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; не довів відсутність необхідного обсягу цивільної дієздатності будь-якої з осіб, яка вчинила спірний правочин; відсутність вільного волевиявлення та невідповідність його внутрішній волі учасника спірного правочину; не спрямованість будь-якої зі сторін на реальне настання правових наслідків, обумовлених спірним правочином.

Згідно з п. 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Судом встановлено, що правові підстави для визнання недійсними договорів № 8-ФФБ та № 8-ФФБ-01 від 22.08.2008 відсутні.

Відповідно до п. 2.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними», якщо чинне законодавство прямо не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, господарському суду для вирішення питання про прийняття позовної заяви слід керуватися правилами статей 1 і 2 ГПК. Отже, крім учасників правочину (сторін за договором), а в передбачених законом випадках - прокурора, державних та інших органів позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.

Позивачем належними засобами доказування не доведено порушення його прав та в чому ці порушення полягають з боку відповідачів щодо укладення спірних договорів.

Стосовно вимог про зобов'язання відповідачів усунути перешкоди в користуванні належним на праві власності позивачу об'єктом незавершеного будівництва за адресою: м. Київ, пр. Перемоги, 26 слід зазначити

Відповідно до ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно зі ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 386 Цивільного кодексу України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Позивачем належними засобами доказування не доведено набуття ним права власності на зазначений об'єкт, позивачем не зазначено в чому полягають перешкоди та не доведено їх вчинення з боку відповідачів, а отже не доведено порушення його прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.

Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Київський завод «Аналітприлад» є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню повністю.

З приводу посилань відповідача-2 про сплив строку позовної давності слід зазначити наступне

За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Відповідно до п. 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Заява відповідача-2 про застосування строків позовної давності до уваги не приймається, оскільки суд на підставі досліджених у судовому засіданні доказів установив, що право позивача на захист якого він просить відповідачами не порушено, отже, приймається рішення про відмову у задоволенні позову саме з цих підстав, а не через пропуск строку позовної давності.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 25.12.2014.

Головуючий суддя Судді В.В.Сівакова Т.Ю. Трофименко С.М.Мудрий