Постанова

від 26.05.2015 по справі 910/14519/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" травня 2015 р. Справа№ 910/14519/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Куксова В.В.

Авдеєва П.В.

секретар судового засідання - Пугачова А.С.,

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 26.05.2015 року по справі № 910/14519/14 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Київський завод "Аналітприлад" на рішення господарського суду міста Києва від 23.12.2014 року (оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України 25.12.2014 року) у справі № 910/14519/14 (головуючий суддя Сівакова В.В., судді Трофименко Т.Ю., Мудрий С.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Київський завод

"Аналітприлад"

до 1) Приватного акціонерного товариства "Трест Київміськбуд-1"

2) Публічного акціонерного товариства "Банк Столиця"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні

відповідачів 1) Публічне акціонерне товариство "Унікомбанк"

2) Публічне акціонерне товариство "КБ "Євробанк"

про визнання договорів №8-ФФБ та №8-ФФБ-01 від 22.08.2008 року

недійсними та зобов'язання усунути перешкоди у користуванні

майном

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Київський завод "Аналітприлад" звернулося до господарського суду міста Києва до приватного акціонерного товариства "Трест Київміськбуд-1" та публічного акціонерного товариства "Банк Столиця" про визнання договорів №8-ФФБ та №8-ФФБ-01 від 22.08.2008 року недійсними та зобов'язання усунути перешкоди у користуванні майном.

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.12.2014 року у позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду, позивач, публічне акціонерне товариство "Київський завод "Аналітприлад", звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 23.12.2014 року та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги ПАТ "Київський завод "Аналітприлад" в повному обсязі.

Апеляційну скаргу скаржник мотивує тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду обставинам справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2015 року апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Київський завод "Аналітприлад" було прийнято до провадження і розгляд справи призначено на 09.02.2015 року.

Приватним акціонерним товариством "Трест Київміськбуд-1" на підставі ст. 96 ГПК України надано до суду заперечення на апеляційну скаргу, в якому відповідач-1 просить у задоволенні апеляційної скарги позивача на рішення господарського суду міста Києва від 23.12.2014 року у справі № 910/14519/14 відмовити повністю, а рішення залишити без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2015 року розгляд справи було відкладено на 16.02.2015 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.02.2015 року розгляд справи було відкладено на 24.02.2015 року.

У зв'язку з перебуванням головуючого судді Алданової С.О. у відпустці, відповідно до повторного автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Київський завод "Аналітприлад" на рішення господарського суду міста Києва від 23.12.2014 року (оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України 25.12.2014 року) у справі № 910/14519/14 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Яковлєва М.Л., суддів Ільєнок Т.В., Авдеєв П.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2015 року апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Київський завод "Аналітприлад" було прийнято до провадження зазначеною колегією і розгляд справи призначено на 07.04.2015 року.

Публічним акціонерним товариством "Банк Столиця" на підставі ст. 96 ГПК України надано до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач-2 просить у задоволенні апеляційної скарги позивача на рішення господарського суду міста Києва від 23.12.2014 року у справі № 910/14519/14 відмовити повністю, а рішення залишити без змін.

У зв'язку з перебуванням головуючого судді Ільєнок Т.В. у відпустці, відповідно до повторного автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Київський завод "Аналітприлад" на рішення господарського суду міста Києва від 23.12.2014 року (оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України 25.12.2014 року) у справі № 910/14519/14 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Яковлєва М.Л., суддів Куксов В.В., Авдеєв П.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2015 року апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Київський завод "Аналітприлад" було прийнято до провадження зазначеною колегією і розгляд справи призначено на 07.04.2015 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2015 року розгляд апеляційної скарги публічного акціонерного товариства "Київський завод "Аналітприлад" було відкладено на 26.05.2015 року.

26.05.2015 року від позивача надішли додаткові документи.

Представник позивача був присутнім в судових засіданнях та надав свої пояснення, якими підтримав доводи, що викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 23.12.2014 року скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

Представник відповідача-1 в судових засіданнях надавав свої пояснення та просив рішення господарського суду міста Києва від 23.12.2014 року залишити без змін, а апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Київський завод "Аналітприлад" - без задоволення.

Представник відповідача-2 в судовому засіданні, призначеному на 07.04.2015 року, надавав свої пояснення та просив рішення господарського суду міста Києва від 23.12.2014 року залишити без змін, а апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Київський завод "Аналітприлад" - без задоволення.

Представник третьої особи-1 в судовому засіданні, призначеному на 07.04.2015 року, надавав свої пояснення та просив рішення господарського суду міста Києва від 23.12.2014 року залишити без змін, а апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Київський завод "Аналітприлад" - без задоволення.

Представники відповідача-2, третьої особи-1 та третьої особи-2 в судове засідання, призначене на 26.05.2015 року, не з'явились, причини неявки не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Враховуючи викладене, а також наявність в матеріалах справи всіх необхідних для перегляду рішення доказів, апеляційний суд вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутністю представників відповідача-2, третьої особи-1 та третьої особи-2, проти чого також не заперечують представники позивача та відповідача-1, присутні у судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, виступ представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду міста Києва від 23.12.2014 року по справі № 910/14519/14 - слід залишити без змін, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Слід зазначити, що відповідно ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.05.2003 року між відкритим акціонерним товариством "Київський завод "Аналітприлад" (замовником, позивач) та закритим акціонерним товариством "Трест Київміськбуд-1" (інвестор-забудовник, відповідач-1) було укладено договір про будівництво житлового комплексу з об'єктами соціально-культурного призначення по проспекту Перемоги, 26 (договір, а.с. 12-14, т. 1).

Відповідно до п. 1.1 договору про будівництво від 28.05.2003 року сторони за даним договором зобов'язуються шляхом прямих власних інвестицій Інвестора-Забудовника та залучених коштів населення, фізичних та юридичних осіб спільно діяти в сфері виконання проектування і будівництва об'єкта по даному договору.

Згідно з п. 1.2 договору про будівництво від 28.05.2003 року об'єкт будівництва житлового комплексу із вбудованими торговими та офісними приміщеннями за цим договором буде розміщуватись по пр-ту Перемоги, 26, в м. Києві.

Відповідно до розділу 3 договору про будівництво від 28.05.2003 року замовник за даним договором зобов'язується, зокрема: виконувати функції Замовника, забезпечити в обумовлений термін всі необхідні погодження, передачу вихідних даних для виконання проектно-вишукувальних робіт, будівництва об'єкта та здачі його в експлуатацію; надати інші правові та дозвільні документи, забезпечення якими є обов'язком замовника; здійснити технічний нагляд та щомісячне приймання виконаних робіт; по завершенню будівництва та здачі в експлуатацію об'єкта Замовник передає у розпорядження Інвестора-Забудовника 91% загальної площі квартир, 100% вбудовано-прибудованих приміщень і 100% машиномісць в паркінгу у цьому будинку, як розрахунок за затрати по утриманню земельної ділянки, згідно акту прийому-передачі погоджену сторонами.

Згідно з п. 4.1.3. договору про будівництво від 28.05.2003 року інвестор-забудовник за даним договором зобов'язується забезпечити фінансування за власні кошти та залучені кошти фізичних та юридичних осіб проектування, будівельно-підрядну діяльність, сплату за матеріали та обладнання.

Рішенням Київської міської ради № 638/798 від 10.07.2003 "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею" затверджено проект відведення земельної ділянки ВАТ "Київський завод "Аналітприлад" для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку з вбудовано- прибудованими приміщеннями на просп. Перемоги, 26, у Шевченківському районі м. Києва; передано ВАТ "Київський завод "Аналітприлад", за умови виконання п. 10.1 цього рішення, в довгострокову оренду на 10 років земельну ділянку площею 0,62 га для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями на просп. Перемоги, 26, у Шевченківському районі м. Києва (а.с. 16-18, т. 1).

23.02.2004 року між відкритим акціонерним товариством "Київський завод "Аналітприлад" (орендар, позивач) та Київською міською радою (орендодавець) було укладено договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З. за реєстраційним № 119 та зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 16.03.2004 за № 91-6-00231 (договір оренди № 91-6-00231, а.с. 19-25, т. 1).

Відповідно до п. 1.1 договору оренди № 91-6-00231 орендодавець передає, а орендар приймає в оренду на 10 років земельну ділянку, що розташована по проспекту Перемоги, 26, у Шевченківському районі м. Києва, кадастровий номер 8000000000:88:137:0003, розміром 5 614 кв. м., для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями.

22.08.2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Комерційний банк "Столиця" (управитель, відповідач-2) та закритим акціонерним товариством "Трест Київміськбуд-1" (забудовник, відповідач-1) було укладено Генеральний договір організації спорудження об'єктів будівництва та їх фінансування № 8-ФФБ (генеральний договір № 8-ФФБ, а.с. 26-36, т. 1).

Згідно п. 1.1 генерального договору № 8-ФФБ в порядку та на умовах, визначених цим договором, Управитель, який діє на праві довірчої власності в інтересах довірителів, замовляє Забудовнику, шляхом укладання договорів про спорудження об'єктів будівництва, збудувати належної якості об'єкти житлового та нежитлового будівництва, ввести їх в експлуатацію та передати об'єкти інвестування довірителям у власність у встановлені в договорах про спорудження об'єктів будівництва строки та на умовах, визначених Правилами ФФБ, а Управитель зобов'язується забезпечити фінансування будівництва за рахунок грошових коштів, отриманих у довірчу власність за укладеними з Довірителями Договорами про участь у ФФБ.

Відповідно до п. 1.2 генерального договору № 8-ФФБ характеристика об'єктів будівництва з основними даними щодо споживчих властивостей об'єкта будівництва та об'єктів інвестування визначається Забудовником у договорах про спорудження об'єкту будівництва.

22.08.2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Комерційний банк "Столиця" (управитель, відповідач-2) та закритим акціонерним товариством "Трест Київміськбуд-1" (забудовник, відповідач-1) було укладено договір про організацію спорудження об'єкту будівництва та його фінансування № 8-ФФБ-01 (договір про спорудження № 8-ФФБ-01, а.с. 39-42, т. 1).

Відповідно до п.п. 1.1. та 1.2. договору про спорудження № 8-ФФБ-01 цей договір укладено в рамках та на виконання діючого генерального договору; в порядку та на умовах, визначених цим договором, Управитель, який діє на праві довірчої власності в інтересах довірителів, замовляє Забудовнику збудувати належної якості об'єкт будівництва - житловий будинок з об'єктами соціальної сфери, розташований за адресою: пр. Перемоги, 26 у Шевченківському районі м. Києва, ввести його в експлуатацію та передати об'єкти інвестування довірителям у власність у встановлені в цьому договорі строки та на умовах, визначених Правилами ФФБ, а Управитель зобов'язується забезпечити фінансування будівництва цього об'єкту за рахунок грошових коштів, отриманих у довірчу власність за укладеними з довірителями договорами про участь у ФФБ.

19.10.2004 року між відкритим акціонерним товариством "Київський завод "Аналітприлад" (замовником, позивач) та закритим акціонерним товариством "Трест Київміськбуд-1" (інвестор-забудовник, відповідач-1) було укладено додаткову угоду № 1 до договору про будівництво від 28.05.2003 року, умовами якої було змінено преамбулу основного договору, а саме позивача визначено як замовника-інвестора, а також доповнено основний договір пунктом 2, згідно якого позивач делегував відповідачу-1 частину своїх функцій (а.с. 15, т.1).

Так, згідно п. 2. цієї додаткової угоди для забезпечення скорочення строків відводу земельної ділянки, підготовки вихідних даних на проектування, що забезпечить скорочення строків погодження проекту, та в цілях приближення строків початку будівництва, сторони домовились: Замовник-Інвестор делегує (передає) частину своїх повноважень замовника Інвестору-Забудовнику на наступні напрямки діяльності по будівництву житлового будинку з об'єктами соціально-культурного призначення по проспекту Перемоги, 26, а саме Інвестор-Забудовник за власні кошти забезпечує виконання таких робіт: а) проводить розрахунки за відведення земельних ділянок та компенсує суму орендної плати за землю; б) замовляє та виготовляє проектно-кошторисну документацію на об'єкт; в) одержує усі погодження і проведення державної експертизи проекту; г) після затвердження проектної документації та отримання дозволу на будівництво здійснює технічний нагляд за будівництвом об'єкту; д) веде на своєму балансі бухгалтерський облік будівництва об'єкту; ж) укладає угоди на проведення будівельних робіт з підрядними та субпідрядними організаціями; з) оформляє у власність усі вбудовано-прибудовані приміщення і квартири, що будуть збудовані, у встановленому законом порядку. 2.1. Інвестор-Забудовник при виконанні вказаної частини делегованих функцій від імені Замовника-Інвестора свої дії узгоджує з Замовником-Інвестором.

Не погоджуючись з зазначеними договорами, публічне акціонерне товариство "Київський завод "Аналітприлад" звернулося до господарського суду міста Києва до приватного акціонерного товариства "Трест Київміськбуд-1" та публічного акціонерного товариства "Банк Столиця" про визнання договорів №8-ФФБ та №8-ФФБ-01 від 22.08.2008 року недійсними та зобов'язання усунути перешкоди у користуванні майном.

Позов мотивовано тим, що оскільки позивач є орендарем земельної ділянки по проспекту Перемоги, 26 у м. Києві та замовником будівництва вищезгаданого житлового комплексу, а отже є власником об'єктів незавершеного будівництва по пр-ту Перемоги, 26, в м. Києві. Крім того, позивач вказує на те, що договори мають бути визнані недійсними як такі, що суперечать вимогам ст. 4 Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю", ст. 375 Цивільного кодексу України, ст. 95 Земельного кодексу України та ст. 25 Закону України "Про оренду землі".

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 375 Цивільного кодексу України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

Згідно з ст. 95 Земельного кодексу України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

Відповідно до ст. 25 Закону України "Про оренду землі" орендар земельної ділянки має право за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження.

Згідно зі ст. 4 Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю" забудовником може бути особа, яка згідно із законодавством має право на виконання функцій замовника будівництва для спорудження об'єктів будівництва та уклала договір з управителем.

Стаття 1 Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю" визначає, що управитель - це фінансова установа, яка від свого імені діє в інтересах установників управління майном і здійснює управління залученими коштами згідно із законодавством, Правилами фонду та відповідає вимогам, встановленим цим Законом.

Згідно зі ст. 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність" інвестування та фінансування будівництва об'єктів житлового будівництва з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління, може здійснюватися виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування, а також шляхом емісії цільових облігацій підприємств, виконання зобов'язань за якими здійснюється шляхом передачі об'єкта (частини об'єкта) житлового будівництва.

Колегією суддів встановлено, що позивачем як орендарем земельної ділянки, яка надана йому власником саме для будівництва житлового будинку, було укладено договір про будівництво від 28.05.2003, за яким він виступив замовником будівництва та делегував забудовнику забезпечити фінансування будівництва. Спірні договори були укладені саме з цією метою.

У відповідності до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.

Підставою недійсності правочину, у відповідності до ст. 215 Цивільного кодексу України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначаються загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Так, частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивач не надав ані до суду першої інстанції ані до суду апеляційної інстанції доказів, які б підтверджували той факт, що договір суперечить нормам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; не довів відсутність необхідного обсягу цивільної дієздатності будь-якої з осіб, яка вчинила спірний правочин; відсутність вільного волевиявлення та невідповідність його внутрішній волі учасника спірного правочину; не спрямованість будь-якої зі сторін на реальне настання правових наслідків, обумовлених спірним правочином.

Згідно з п. 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що правові підстави для визнання недійсними договорів № 8-ФФБ та № 8-ФФБ-01 від 22.08.2008 відсутні.

Відповідно до п. 2.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", якщо чинне законодавство прямо не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, господарському суду для вирішення питання про прийняття позовної заяви слід керуватися правилами статей 1 і 2 ГПК. Отже, крім учасників правочину (сторін за договором), а в передбачених законом випадках - прокурора, державних та інших органів позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.

Крім того, позивачем не доведено порушення його прав та в чому ці порушення полягають з боку відповідачів щодо укладення спірних договорів.

Стосовно вимог про зобов'язання відповідачів усунути перешкоди в користуванні належним на праві власності позивачу об'єктом незавершеного будівництва за адресою: м. Київ, пр. Перемоги, 26, то воно також задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно зі ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 386 Цивільного кодексу України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо того, що позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Київський завод "Аналітприлад" є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню повністю.

Внаслідок цього, доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими та не можуть бути підставою для скасування рішення місцевого суду.

За правилами ст. 4-7 ГПК України, судове рішення приймається колегіально за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та подати до суду відповідні докази.

Як встановлено ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Виходячи з викладеного вище, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду міста Києва від 23.12.2014 року у справі № 910/14519/14 - залишається без змін.

З огляду на вищезазначене, керуючись ст. ст. 4-7, 33, 43, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Київський завод "Аналітприлад" на рішення господарського суду міста Києва від 23.12.2014 року (оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України 25.12.2014 року) у справі № 910/14519/14 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 23.12.2014 року у справі № 910/14519/14 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/14519/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді В.В. Куксов

П.В. Авдеєв