Постанова

від 16.12.2014 по справі 911/1116/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" грудня 2014 р. Справа№ 911/1116/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коршун Н.М.

суддів: Алданової С.О.

Калатай Н.Ф.

за участю представників:

від позивача: представник Гребенченко О.А. - за довіреністю;

від відповідача-1: директор Лупейко О.В. - паспорт;

від відповідача-2: не з'явились;

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "Юридична фірма "Імператив Плюс",

на рішення Господарського суду Київської області від 11.08.2014 року

у справі № 911/1116/14 (Головуюча суддя Бабкіна В.М., суддів

Горбасенка П.В., Конюх О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аїсі Бела"

до 1.Приватного підприємства "Юридична фірма "Імператив

Плюс"

2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал

Бровари"

про визнання недійсним договору про надання юридично-консультативних послуг від 01.09.2011 р., додаткової угоди № 1 від 01.09.2011 р. до договору про надання юридично-консультативних послуг від 01.09.2011 р., додаткової угоди № 2 від 13.03.2012 р. до договору про надання юридично-консультативних послуг від 01.09.2011 р. та стягнення 810 000,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Аїсі Бела" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до 1. Приватного підприємства "Юридична фірма "Імператив Плюс", 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал Бровари" про визнання недійсним договору про надання юридично-консультативних послуг від 01.09.2011 р., додаткової угоди № 1 від 01.09.2011 р. до договору про надання юридично-консультативних послуг від 01.09.2011 р., додаткової угоди № 2 від 13.03.2012 р. до договору про надання юридично-консультативних послуг від 01.09.2011 р. та стягнення 810 000,00 грн.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що оспорювані правочини з боку Товариства з обмеженою відповідальністю "Аїсі Бела" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал Бровари" були укладені їх керівниками з перевищенням наданих останнім повноважень, у зв'язку з чим підлягають визнанню недійсними в судовому порядку із застосуванням наслідків недійсності правочину у вигляді повернення Товариству з обмеженою відповідальністю "Аїсі Бела" перерахованих позивачем відповідачеві-1 грошових коштів в сумі 810 000,00 грн.

Рішенням Господарського суду Київської області від 11.08.2014 року у справі № 910/1116/14 позовні вимоги задоволено повністю. Визнано договір про надання юридично-консультативних послуг від 01 вересня 2011 року, додаткову угоду № 1 від 01 вересня 2011 року до договору про надання юридично-консультативних послуг від 01 вересня 2011 року та додаткову угоду № 2 від 13 березня 2012 року до договору про надання юридично-консультативних послуг від 01 вересня 2011 р., укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю "Аїсі Бела", Товариством з обмеженою відповідальністю "Термінал Бровари" та приватним підприємством "Юридична фірма "Імператив Плюс" недійсними. Суд вирішив стягнути з приватного підприємства "Юридична фірма "Імператив Плюс" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Аїсі Бела" грошові кошти в сумі 810000 грн. 00 коп. та 16809 грн. 00 коп. судового збору. Суд вирішив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал Бровари" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аїсі Бела" 609 (шістсот дев'ять) грн. 00 коп. судового збору.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, Приватне підприємство "Юридична фірма "Імператив Плюс" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає те, що позивачем не доведено, що гр. Константінос Бітрос та гр. Бесік Сіхарулідзе не мали повноважень на вчинення правочину від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал Бровари".

Крім цього, апелянт посилається на те, що і договір про надання юридично-консультативних послуг від 01.09.2011 р. і додаткові угоди до нього відповідали внутрішній волі сторін та були прийнятими усіма сторонами до виконання і реально виконувались, отже, були схвалені.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2014 р., керуючись ст.4-6, 69 Господарського процесуального кодексу України, п.3.1.7., п.3.1.12 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 р. №30, згідно п. 2.1., п.2.2. порядку формування колегій суддів, розподілу справ та визначення коефіцієнтів навантаження на суддів, затвердженого рішенням зборів суддів Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2014 р., для розгляду апеляційної скарги приватного підприємства «Юридична фірма «Імператив Плюс» сформовано наступну колегію: головуючий суддя Коршун Н.М., судді Алданова С.О., Калатай Н.Ф.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2014 року у справі №911/1116/14 поновлено Приватному підприємству "Юридична фірма "Імператив Плюс" строк на подання апеляційної скарги, прийнято апеляційну скаргу Приватного підприємства "Юридична фірма "Імператив Плюс" до розгляду у складі колегії суддів: головуючий суддя Коршун Н.М., судді Алданова С.О., Калатай Н.Ф., порушено апеляційне провадження у справі №911/1116/14 та призначено розгляд справи на 27.10.2014 р.

21.10.2014 р. до канцелярії Київського апеляційного господарського суду надійшов відзив б/н від 21.10.2014 р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Аїсі Бела» на апеляційну скаргу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2014 року у справі №911/1116/14, враховуючи перебування головуючого судді Коршун Н.М. з 27.10.2014 р. по 30.10.2014 р. у відпустці, розгляд справи № 911/1116/14 призначено на 17.11.2014 р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.11.2014 р. продовжено строк розгляду справи на підставі ст..69 Господарського процесуального кодексу України, відкладено розгляд справи № 911/1116/14 на 01.12.2014 р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.12.2014 р. розгляд справи № 911/1116/14 відкладено на 16.12.2014 р. на підставі ст. 77 Господарського процессуального кодексу України.

01.12.2014 р. до канцелярії Київського апеляційного господарського суду надійшли письмові пояснення Приватного підприємства "Юридична фірма "Імператив Плюс".

15.12.2014 р. до канцелярії Київського апеляційного господарського суду надійшли письмові пояснення Приватного підприємства «Юридична фірма «Імператив Плюс».

В судове засідання, призначене на 16.12.2014 р., з'явились представники позивача, відповідача-1, надали усні пояснення по суті спору. Представник відповідача-1 підтримав вимоги апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Представник позивача заперечував щодо задоволення апеляційної скарги, просив рішення місцевого суду залишити без змін.

Представник відповідача-2 у судове засідання не з'явився, причин неявки суд не повідомив, заяв та клопотань не подавав, хоча належним чином був повідомлений про дату та час судового засідання.

Представники позивача та відповідача-1 не заперечували щодо розгляду апеляційної скарги за відсутністю відповідача-2.

Оскільки, відповідач-2 належним чином був повідомлений про дату та час судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал Бровари" за наявними в матеріалах справи доказами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, судова колегія встановила наступне.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.09.2011 р. між Приватним підприємством "Юридична фірма "Імператив Плюс" (виконавець), Товариством з обмеженою відповідальністю "Термінал Бровари" (замовник 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аїсі Бела" (замовник 2, разом - замовники) було укладено договір про надання юридично-консультативних послуг (а.с. 182-187, т. 1).

У відповідності до пункту 1 вказаного договору, виконавець зобов'язується за завданням замовників надати послуги, які споживаються в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначені послуги, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з пунктом 1.1 договору замовники доручають виконавцю проведення правового консалтингу та правового супроводження комплексу господарських справ у спорах із закритим акціонерним товариством "Українські вантажні кур'єри" з приводу попереднього договору оренди від 02.07.2008 р., укладеного між ТОВ "Термінал Бровари" та ЗАТ "Українські вантажні кур'єри", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Ю.В., за реєстровим номером № 21050; договору про штрафні санкції, укладеного 30.07.2009 р. між ТОВ "Термінал Бровари" та ЗАТ "Українські вантажні кур'єри" за участю ТОВ "Аїсі Бела", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Ю.В., за реєстровим номером №10495,10496; іпотечного договору від 09.09.2009 р., укладеного між ТОВ "Аїсі Бела" та ЗАТ "Українські вантажні кур'єри", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Луканіним Ф.Ф., запис у реєстрі № 1167; іпотечного договору від 14.10.2009 р., укладеного між ТОВ "Аїсі Бела" та ЗАТ "Українські вантажні кур'єри", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорнєй В.В., запис у реєстрі № 1851.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що суть завдання замовників полягала у захисті законних інтересів ТОВ "Термінал Бровари" та ТОВ "Аїсі Бела" від будь-яких претензій/вимог, у тому числі, і насамперед, матеріальних зі сторони ЗАТ "Українські вантажні кур'єри" за договорами, вказаними у пункті 1.1 договору; у визнанні в судовому порядку недійсними договору від 30.07.2009 р., іпотечних договорів від 09.09.2009 р. та від 14.10.2009 р.; скасуванні чи неможливості застосування будь-яких штрафних санкцій за договорами, вказаними у пункті 1.1 договору; по можливості, у поверненні коштів ТОВ "Термінал Бровари", вже сплачених на користь ЗАТ "Українські вантажні кур'єри"; по можливості, у забезпеченні повного чи часткового перегляду та скасування судових рішень у господарській справі № 10/146-10; звільненні з-під іпотеки, арешту, заборони відчуження земельних ділянок, що належать ТОВ "Аїсі Бела" та щодо яких укладені іпотечні договори від 09.09.2009 р. та від 14.10.2009 р.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, 01.09.2011 р. між замовниками та виконавцем було укладено Додаткову угоду № 1 до договору (а.с. 188-189, т.1), у відповідності до умов якої сторони передбачили умови оплати послуг виконавця.

Так, пунктом 1 Додаткової угоди № 1 сторони дійшли згоди про те, що за надані послуги замовники зобов'язувались сплатити виконавцю гарантований платіж та бонусний платіж за повне виконання завдань замовників відповідно до предмету договору у розмірі, визначеному сторонами.

Розмір гарантованого платежу встановлювався сторонами у сумі 820000,00 грн., яка мала сплачуватись замовниками виконавцю порівну (п.2 Додаткової угоди №1).

Згідно з пунктом 3 додаткової угоди № 1 розмір бонусного платежу за повне виконання виконавцем завдання замовників згідно пунктів 1.2, 5.3 договору про надання юридично-консультативних послуг від 01.09.2011 р. визначався у розмірі 2400000,00 грн. і мав сплачуватись порівну замовниками виконавцю у випадку успішного виконання завдання замовників згідно пунктів 1.2, 5.3 договору.

13.03.2012 р. між замовниками та виконавцем була укладена додаткова угода № 2 до договору (а.с. 190-195, т.1), у відповідності до умов якої сторони передбачили додаткові гарантії щодо отримання бонусного платежу.

Відповідно до пункту 1 додаткової угоди № 2 сторони вирішили викласти пункт 1.2 договору у новій редакції, а саме: " 1.2. Суть завдання замовників полягає у захисті законних інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал Бровари" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Аїсі Бела" від будь-яких претензій/вимог, у тому числі, і насамперед, матеріальних зі сторони Закритого акціонерного товариства "Українські вантажні кур'єри" за договорами, вказаними у пункті 1.1 цього договору; у визнанні в судовому порядку недійсними договору від 30.07.2009 р., іпотечних договорів від 09.09.2009 р. та від 14.10.2009 р., захист інтересів замовників у судовій справі № 18/002-12; скасуванні чи неможливості застосування будь-яких штрафних санкцій за договорами, вказаними у пункті 1.1 договору; по можливості, у поверненні коштів Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал Бровари", вже сплачених на користь Закритого акціонерного товариства "Українські вантажні кур'єри"; по можливості, у забезпеченні повного чи часткового перегляду судових рішень у господарській справі № 10/146-10; звільненні з-під іпотеки, арешту, заборони відчуження земельних ділянок, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Аїсі Бела" та щодо яких укладені іпотечні договори від 09.09.2009 р. та від 14.10.2009 р., а також оскарження будь-яких незаконних дій/бездіяльності нотаріусів (у тому числі, захист інтересів замовників у судовій справі № 10/094-11), органів державної виконавчої служби або будь-яких інших осіб по відношенню до вищезазначених земельних ділянок".

У відповідності до пункту 3 додаткової угоди № 2 пункту 3 додаткової угоди № 1 викладено у наступній редакції: "3.1. Розмір бонусного платежу за досягнення всіх цілей та виконання завдання, що були визначені Замовниками для Виконавця у відповідності з пунктами 1.2, 5.3 договору встановлюється у сумі 2400000,00 грн.".

Згідно з пунктом 5 додаткової угоди № 2 передбачалось, що до настання обставин, при яких замовники мають сплатити виконавцю бонусний платіж згідно з пунктом 3 додаткової угоди № 1 (в редакції пункту 3 додаткової угоди № 2) замовник 2 авансом сплатить виконавцю частину бонусного платежу у розмірі 200000,00 грн. до 15.03.2012 р.

Відповідно до пункту 6 додаткової угоди № 2 передбачалось, що у випадку вирішення спору у справі № 18/002-12 у суді першої інстанції на користь замовників та отримання замовниками рішення господарського суду Київської області у справі № 18/002-12, згідно з яким позов замовників буде задоволений в повному обсязі або в тій частині, що влаштовує замовників, замовник 2 зобов'язується сплатити виконавцю 200000,00 грн. в рахунок бонусного платежу відповідно до пункту 3 додаткової угоди № 1 (в редакції пункту 3 додаткової угоди № 2).

Рішення суду першої інстанції мотивовано відсутністю необхідної цивільної дієздатності у представників позивача та відповідача2, що є підставою для визнання недійсним договору про надання юридично-консультативних послуг від 01.09.2011 р., а також Додаткової угоди №1 від 01.09.2011 р. до договору про надання юридично-консультативних послуг від 01.09.2011 р. та додаткової угоди №2 від 13.03.2012 р. до договору про надання юридично-консультативних послуг від 01.09.2011 р. Враховуючи визнання недійсними вказаного договору та додаткових угод до нього в зв'язку з недотриманням вимог чинного законодавства в момент їх вчинення, суд першої інстанції, керуючись положеннями ст.ст. 216, 1212 Цивільного кодексу України, прийшов до висновку про те, що відповідач1 набув грошові кошти в сумі 810000,00 гривень без достатньої правової підстави, у зв'язку з чим останні підлягають поверненню позивачеві.

Однак, з вказаним висновком колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.

Спір у справі виник, на думку позивача, у зв'язку із перевищенням своїх повноважень Бесіком Сіхарулідзе та Константіносом Бітросом при підписанні документів від Товариства з обмеженою відповідальністю «Аїсі Бела». Так, позивач зазначає, що довіреність від 01.08.2011 р., виданої кіпрською компанією «Аїсі Рієлті Паблік Лімітед» та апостильованої в Україні 04.08.2011 р. за №218229/11, не є належним документом.

В силу ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 1-6 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно з ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

За приписами ч.3 ст.215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Пунктом 3.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року №11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» передбачено, що наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

У відповідності до ст.241 Цивільного кодексу України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

З аналізу наведених норм слідує, що схвалення правочину особою, яку представляють, свідчить про чинність правочину з моменту його укладення і, відповідно, про поширення на неї усіх прав та обов'язків як сторони за правочином з цього моменту.

Так, з матеріалів справи вбачається, що Приватним підприємством «Юридична фірма «Імператив Плюс» на виконання договірних зобов'язань виконувалася робота, яка здійснювалась за завданням позивача та відповідача-2.

З матеріалів справи слідує, що на виконання договірних зобов'язань за завданням Товариства з обмеженою відповідальністю «Термінал-Бровари» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Аїсі Бела», ініціювалось проведення з Закритим акціонерним товариством «Українські вантажні кур'єри» переговорного процесу.

Наслідком виконаної роботи стало укладення між Товариством з обмеженою відповідальністю «Термінал Бровари», Товариством з обмеженою відповідальністю «Аїсі Бела» з однієї сторони та Закритим акціонерним товариством «Українські вантажні кур'єри» з іншої сторони, Договору про врегулювання спірних взаємовідносин (мирову угоду) та супутніх інших договорів на виконання цього Договору від 31.07.2012 року, за проектами документів, розроблених виконавцем і узгоджених із договірними сторонами.

З огляду на зазначене, Приватним підприємством «Юридична фірма «Імператив Плюс» у повному обсязі було виконано завдання замовників у контексті приписів п.1.3. Договору та п.2 Додаткової угоди №2, якими зафіксовано, що позитивним для замовників вважається і будь-який інший результат, який влаштовуватиме замовників, у тому числі, який полягатиме в укладанні у позасудовому порядку мирових угод, інших угод, які фіксуватимуть компромісні домовленості, припинення з будь-яких причин судових справ по предмету Договору.

Крім того, визнання існування та схвалення договірних зобов'язань за Договором від 01.09.2011 р. та Додатковими угодами до нього підтверджуються і фактами проплат на адресу Приватного підприємства «Юридична фірма «Імператив Плюс» зі сторони і позивача, і відповідача-2, що підтверджується відповідними платіжними документами, наявними в матеріалах справи, зокрема: №2421 від 05.09.2011 р., №35 від 03.01.2012 р. на суму 160 000,00 грн. (а.с.106, т.2), №48 від 03.02.2012 р. на суму 160 000,00 грн. (а.с. 107, т.2), №49 від 08.02.2012 р. на суму 90 000,00 грн. (а.с. 108, т.2), №63 від 13.03.2012 р. на суму 200 000,00 грн. (а.с.109, т.2), №68 від 26.03.2012 р. (а.с.110, т.2).

Таким чином, з огляду на зазначене, колегія суддів зазначає, що здійснення проплат за Договором протягом тривалого часу, а саме 1,5 року, свідчить про схвалення договірних зобов'язань сторонами, з огляду на що підстави для визнання спірного Договору та Додаткових угод до нього відсутні у відповідності зазначених вище норм Закону та до п.3.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року №11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними».

Враховуючи викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що спірні Договір та Додаткові угоди до нього відповідали внутрішній волі сторін та були прийнятими усіма сторонами до виконання і реально виконувались, а отже, були схваленими сторонами.

Крім того, колегія суддів наголошує на наступному.

У відповідності до ч. 3 ст. 92 Цивільного кодексу України, орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Згідно зі ст. 2 Гаагської Конвенції 1961 року, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, кожна із Договірних держав звільняє від легалізації документи, на які поширюється ця Конвенція і які мають бути представлені на її території.

Частиною 1 статті 3 вказаної Конвенції передбачено, що єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення передбаченого статтею 4 апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений.

Відповідно до ст. 4 Конвенції, передбачений в частині першій статті 3 апостиль проставляється на самому документі або на окремому аркуші, що скріпляється з документом; він повинен відповідати зразку, що додається до цієї Конвенції.

Однак, апостиль може бути складений офіційною мовою органу, що його видає. Типові пункти в апостилі можуть бути викладені також другою мовою. Заголовок "Apostille" (Convention de la Haye du 5 octobre 1961)" повинен бути викладений французькою мовою.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що довіреність від 01.08.2011 р. (а.с. 200-202, т.1), на яку посилається позивач, апостильована на Кіпрі, отже, цією державою підтверджена її дійсність і офіційність.

З аналізу наведених норм слідує, що вказана довіреність в Україні легалізації не потребує і вважається офіційним документом.

Також, колегія суддів зазначає, що Договір від 31.07.2012 року є нотаріально посвідченим.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю «Аїсі Бела» вказаний Договір підписаний директором товариства А.З. Намічеішвілі та представниками у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Аїсі Рієлті Паблік Лімітед» Константіносом Бітросом та Ломбросом Анагнастонулосом зі вказівкою, що вони діють на підставі довіреності від цієї компанії, виданої 12.04.2012 року та апостильованої 12.06.2012 року постійним секретарем міністерства юстиції та громадського порядку порядку в м. Нікосія за №201244/12.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю «Термінал_Бровари» Договір від 31.07.2012 року підписаний Д. Кічмаренко, та представниками від Товариства з обмеженою відповідальністю «Аїсі Бровари» - Константінос Бітрос та Ламброс Анагностонулос, які діяли на підставі нотаріальних довіреностей від 29.08.2011 р.

Крім того, у 2011-2012 роках, за період з серпня 2011 року по квітень 2012 року, уповноваженими представниками в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Аїсі Бела» і від Товариства з обмеженою відповідальністю «Аїсі Рієлті Паблік Лімітед» були Бесік Сіхарулідзе та Константінос Бітрос, а з квітня 2012 року замість Бесіка Сіхарулідзе - Ломброс Анагностонулос.

З матеріалів справи вбачається, що в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Термінал-Бровари» уповноваженим представником від Товариства з обмеженою відповідальністю «Аїсі Бела» були такі ж особи.

Таким чином, інших представників «материнської» компанії «Аїсі Рієлті Паблік Лімітед» в Україні не було, а вказані представники діяли у відповідності до норм чинного законодавства України, на підставі одних документів.

У відповідності до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Колегія суддів зазначає, що в провадженні господарських судів знаходилась справа №911/27/25/13-г за позовом Приватного підприємства "Юридична фірма "Імператив Плюс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аїсі Бела", Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал Бровари" про стягнення грошових коштів.

Факт укладання Договору від 01.09.2011 р. та двох додаткових угод до нього, функціональних дій сторін по їх виконанню судом у цій справі був встановлений і не був спростований в жодному із судових рішень.

Отже, в процесі розгляду вказаної справи було підтверджено факт укладання договорів, існування договірних зобов'язань функціональних дій сторін по їх виконанню та у відповідності до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України вказані обставини не потребують доказування при розгляді іншої справи.

Згідно зі ст.ст.32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Статтею 104 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що доводи, викладені відповідачем-1 в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, у зв'язку з чим колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, а також судом першої інстанції невірно застосовано норми матеріального права, а тому в силу п. 1, п. 3, п. 4 ч. 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України підлягає скасуванню.

Судові витрати суд апеляційної інстанції розподіляє відповідно до положень ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Юридична фірма "Імператив Плюс" на рішення Господарського суду Київської області від 11.08.2014 року у справі № 911/1116/14 задовольнити у повному обсязі.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 11.08.2014 року у справі № 911/1116/14 скасувати.

3. Резолютивну частину рішення Господарського суду Київської області від 11.08.2014 року у справі № 911/1116/14 викласти в наступній редакції:

"У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Аїсі Бела" відмовити повністю.".

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аїсі Бела" (04070, м. Київ, вул. Притисько-Микільська, 5, код ЄДРПОУ 35059393) на користь Приватного підприємства "Юридична фірма "Імператив Плюс" (07300, Київська обл., м. Вишгород, вул. Шолуденка, 6Г, оф. 188-189, код ЄДРПОУ 35548475) 8 709 (вісім тисяч сімсот дев'ять) грн. 00 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Видачу наказу доручити Господарському суду Київської області.

6. Справу №911/1116/14 повернути до Господарського суду Київської області.

Головуючий суддя Н.М. Коршун

Судді С.О. Алданова

Н.Ф. Калатай