Ухвала

від 18.12.2014 по справі 2а-3691/11/2770

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2014 року м. Київ К/800/13977/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Калашнікової О.В. Леонтович К.Г., Маслія В.І. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2013 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Державного реєстратора Нахімовської районної державної адміністрації м. Севастополя, треті особи: обслуговуючий кооператив "Садівниче товариство "Движенець", ОСОБА_5, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_4 звернулась в суд з позовом до Державного реєстратора Нахімовської районної державної адміністрації м. Севастополя, в якому просила зобов'язати відповідача скасувати незаконну перереєстрацію садівничого товариства "Движенець" в обслуговуючий кооператив "Садівниче товариство "Движенець" шляхом внесення запису про скасування державної реєстрації змін до засновницьких документів від 17.01.2006 року, номер запису 10781050001000739.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 03 квітня 2012 року позов задоволено: визнано протиправними дії Державного реєстратора Нахімовської районної державної адміністрації М.Севастополя з проведення перереєстрації садівничого товариства "Движенець" в обслуговуючий кооператив "Садівниче товариство "Движенець", зобов'язано Державного реєстратора Нахімовської районної державної адміністрації м. Севастополя вчинити дії з внесення запису про скасування державної реєстрації змін до засновницьких документів садівничого товариства "Движенець" від 17.01.2006 року, номер запису 10781050001000739.

Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2013 року рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з оскаржуваним судовим рішенням, ОСОБА_4 звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, у якій просить його скасувати та направити справу на новий розгляд.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, у 1996 році на загальних зборах прийнятий статут садівничого товариства "Движенець", який зареєстрований Нахімовською Районною державною адміністрацією м. Севастополя 10.04.1996 року.

На підставі протоколу №1 від 15.11.2005 року загальних зборів членів садівничого товариства "Движенець", державним реєстратором Нахімовської районної державної адміністрації м. Севастополя 17.01.2006 року проведено реєстрацію статуту обслуговуючого кооперативу "Садівниче товариства "Движенець".

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що будь-яких загальних зборів товариства з питань зміни статусу фактично не проводилось та про внесення вказаних змін членам товариства стало відомо лише під час проведення загальних зборів від голови правління наприкінці 2008 року, в той час як відповідачем не було надано доказів, що підтверджують правомірність його дій.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у позові, суд апеляційної інстанції виходив з того, що у відповідача були відсутні підстави вважати, що надані йому документи не відповідали вимогам діючого законодавства щодо оформлення документів для проведення реєстраційних дій.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачу було достовірно відомо про перереєстрацію садівничого товариства "Движенець" в обслуговуючий кооператив "Садівниче товариство "Движенець" ще у 2006 році, про що свідчить її власноруч написана заява на ім'я голови товариства від 16.04.2006 року про зміну прізвища.

Крім того, в позовній заяві позивач зазначає, що про перереєстрацію товариства дізналась в 2008 році.

Відповідно до частини першої статті 99 КАС України (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною другою цієї ж статті встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. 100 КАС України (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Питання поновлення строку звернення до адміністративного суду, може вирішуватися судом лише за умови звернення позивача до суду із заявою про його поновлення, у відповідності до вимог пункту 5 частини першої статті 106 КАС України , в редакції, чинній на час спірних правовідносин.

Відповідно до статті 106 КАС України позовна заява подається до суду з дотриманням вимог, що пред'являються до неї.

Згідно матеріалів справи, позовна заява ОСОБА_4 датована 16.11.2010 року. При цьому, як вбачається із змісту позовної заяви та доданих до неї матеріалів, позивач не зазначила причин пропуску строку звернення до суду із адміністративним позовом та не надала клопотання про його поновлення.

Отже, вирішуючи спір по суті позовних вимог, судом першої інстанції залишилось поза увагою з'ясування питання дотримання ОСОБА_4 строку звернення до суду із вказаним позовом, порушення позивачем питання про поновлення строку звернення до суду із відповідним позовом, оскільки зазначені вище позовні вимоги слід було вирішувати з урахуванням статей 99 , 100 КАС України , які передбачають випадки поновлення строку.

Допущене судом першої інстанції порушення вимог чинного на час спірних правовідносин законодавства, що залишилося поза увагою і суду апеляційної інстанції, є підставою для скасування оскаржених судових рішень і направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Слід також зазначити, що за змістом частин четвертої та п'ятої ст. 11 КАС України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів. Дійшовши висновку, що поданих сторонами доказів недостатньо для встановлення обставин справи, суд має право вжити передбачених законом заходів для витребування належних доказів із власної ініціативи.

Отже, не з'ясувавши питання дотримання строків звернення, виходячи з положень частини другої статті 100 КАС України, адміністративний суд не мав розглядати адміністративну справу і вирішувати її в порядку, встановленому цим Кодексом.

За приписами статті 220 КАС України , суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Таким чином, неповне з'ясування судами дійсних обставин справи, неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права призвело до ухвалення рішень, які не відповідають вимогам статті 159 КАС України щодо законності і обґрунтованості.

Згідно частин 1, 4 статті 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 220, 222, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 03 квітня 2012 року та постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2013 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає.

Судді: (підписи)