Постанова

від 25.10.2014 по справі 2а-19443/11/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 жовтня 2014 року 15:33 № 2а-19443/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АДМ Україна" до за участі Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників Прокуратури міста Києва про скасування податкового повідомлення-рішення ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АДМ Україна», (далі - позивач), звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників, (далі - відповідач), в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 28.11.2011 № 0000920700.

Під час розгляду справи представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та зазначив, що не погоджується з висновками Акту перевірки щодо порушення позивачем відповідних положень Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України, оскільки висновки відповідача за наслідками проведеної перевірки щодо порушень позивачем положень вказаних Кодексу та Закону при визначенні суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість є хибними, ґрунтуються виключно на суб'єктивних припущеннях, які не мають підтвердження належними доказами, звертав увагу суду, що позивачем надано всі докази на підтвердження правової позиції у справі, зокрема, первинні документи, висновок експертів за результатами проведення судово-економічної експертизи, що підтверджують недопущення позивачем вимог податкового законодавства за період, що перевірявся та правомірність формування податкового кредиту та задекларованої суми бюджетного відшкодування.

Представник відповідача проти позову заперечував, при цьому посилаючись на те, що під час проведення перевірки встановлено господарські взаємовідносини позивача з підприємствами, які, на думку відповідача, мають ознаки фіктивності. А тому, правочини, що укладені між позивачем та контрагентами є такими, що не мали на меті настання реальних наслідків, а у позивача відсутнє законне право на віднесення сум по спірним правовідносинам до податкового кредиту з податку на додану вартість та, як наслідок бюджетного відшкодування. За таких обставин, представник відповідача просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Представник прокуратури підтримав правову позицію відповідача та просив суд в позові відмовити.

Справа розглянута в порядку письмового провадження, з огляду на положення ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

28 листопада 2011 відповідачем, на підставі Акту про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ "АДМ Україна" (код за ЄДРПОУ 33546533) з питань достовірності нарахування і сплати податку на додану вартість за 2008-2010 роки № 701/4040/7/33546533 від 25.08.2011, прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення № 0000920700, яким позивачу за порушення п.п. 1.8, 7.7.1, 7.7.2 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п. 14.1.18, 200.4 Податкового кодексу України, зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість в розмірі 22946350,91 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 2071729,18грн.

Як вбачається з вказаного акту перевірки та письмових заперечень відповідача, зменшення суми бюджетного відшкодування та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій, ґрунтується, в тому числі, на обставинах безтоварності господарських взаємовідносин позивача з контрагентами: ПП «В-2» (код ЄДРПОУ 36042333), ТОВ «Транском-Юг» (код ЄДРПОУ 36536622), ТОВ «Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)» (код ЄДРПОУ 20027449), ПП «Юпітер Русторг» (код ЄДРПОУ 37352217), СПД ФОП ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2), ТОВ «Дельфа-М» (код ЄДРПОУ 37031998), ТОВ «Компанія Універсал-НК» (код ЄДРПОУ 36099332), ПП «Расинг Груп» (код ЄДРПОУ 37060746), ТОВ «Транс-Трейд-Ком» (код ЄДРПОУ 36621969), ПП «Фірма «Сервіс Промторг» (код ЄДРПОУ 37130252), ТОВ «Агро-леон» (код ЄДРПОУ 36700830), ТОВ «Авалон-Агро» (код ЄДРПОУ 36796617), ТОВ «ХК «Агротехтрейд» (код ЄДРПОУ 36536287), ПП «Блекберн Компані» (код ЄДРПОУ 37060772), ТОВ «Дизель плюс» (код ЄДРПОУ 34507123), СФГ «Флора Юга» (код ЄДРПОУ 20866144), ТОВ «Спецавтотранс - Миколаїв» (код ЄДРПОУ 35472579), ТОВ «ЖЕТІ» (код ЄДРПОУ 36553150), ПП «Ространсагро» (код ЄДРПОУ 33429448), ПП «Корса Плюс» (код ЄДРПОУ 36635615), ТОВ «Рост Інвест Агро» (код ЄДРПОУ 36007147), ТОВ «Січ» (код ЄДРПОУ 30879624), ТОВ «Агрокрок» (код ЄДРПОУ 35818702), ТОВ «Судносервіс» (код ЄДРПОУ 23619147), ТОВ «Сібаріт ЛТД» (код ЄДРПОУ 35162607), ПП «Корецький і К» (код ЄДРПОУ 36491922), ПП «Арно-С» (код ЄДРПОУ 34851712), СПД ФОП ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_3), ПП «Стилет-Юг» (код ЄДРПОУ 37048886), ПП «Кремгесівське» (код ЄДРПОУ 37262548), ПП «Альбатрос Південь» (код ЄДРПОУ 36635620), ПП «СВ Інтерконтакт» (код ЄДРПОУ 37262574), ТОВ «Джиністра» (код ЄДРПОУ 35989864), ТОВ «Меридіан СА» (код ЄДРПОУ 36536561), ТОВ «Бізнес Аналітик» (код ЄДРПОУ 31160061), ТОВ «Магнолія-Л» (код ЄДРПОУ 36057292), ПП «Адріатика Н» (код ЄДРПОУ 35674680), ППФ «Сервіс Промторг» (код ЄДРПОУ 37130252), ІІП «Глобал Трейдіс» (код ЄДРПОУ 36344598).

При розгляді справи суд звертає увагу на наступне.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», (в редакції, чинній на час існування спірниз правовідносин), встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 зазначеного Закону встановлено, що сума податку, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду; залишок від'ємного значення, за яким не проведено розрахунків з постачальниками відображається в податковій декларації з податку на додану вартість окремим рядком для визначення суми податку, яка може підлягати відшкодуванню в частині сплачених сум податку в наступних звітних періодах; залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування відображається у декларації з податку на додану вартість окремим рядком та включається до складу податкового кредиту починаючи з першого звітного періоду 2011 року.

Відповідно до пунктів 198.2 та 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктами 200.1. 200.1 та 200.3 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, бюджетному відшкодуванню підлягає частина від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, що фактично сплачений отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України.

Як вбачається з вище вказаного акту перевірки, підставою твердження відповідача про неправомірність формування ТОВ «АДМ Україна» від'ємного значення з ПДВ в сумі 12 530 840 грн., стали висновки відповідача про безтоварність господарських взаємовідносин позивача з ПП «Стилет - Юг», ПП «Транс-агро-плюс», ПП «Кремгесівське», ПП «Альбатрос Південь», ПП «СВ-Інтерконтакт», ПП «РосТранс Агро», ТОВ «Джиністра», ТОВ «Меридіан СА», ТОВ «Бізнес Аналітик», ТОВ «Магнолія-Л», ПП «Адріатика Н», ППФ «Сервіс Промторг», ТОВ «Авалон-Агро», ПП «Глобал Трейдис».

Так, відповідно до акта перевірки № 701/4040/7/33546533 від 25.08.2011, встановлення факту завищення позивачем суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 12530840 грн. за період вересень - листопад 2010, зумовлено порушеннями, встановленими актом перевірки № 54/07-02/33546533 від 21.04.2011.

В свою чергу, актом перевірки № 54/07-02/33546533 від 21.04.2011, копія якого наявна в матеріалах справи, встановлено порушення ТОВ «АДМ Україна» підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення суми від'ємного значення за вересень 2010 на 5 459 682,00 грн., жовтень 2010 на 6 967 551,00 грн., листопад 2010 на 103 607,00 грн. та за грудень 2010 на 4 221 535,00 грн.

Висновки зазначеного акта перевірки обґрунтовані тим, що угоди між позивачем та його контрагентами ТОВ «Авалон-Агро», ПП Фірма «Сервіс-Промторг», ПП «Трансагроплюс», ПП «Глобал-Трейдис», ТОВ «Меридіан СА», ТОВ «Бізнес-Аналітик», ПП «Адріатика-Н», ПП «Ространсагро», ТОВ «Джиністра», ПП «Стилет-Юг», ТОВ «Альбатрос-Південь», ПП «СВ-Інтерконтакт», ТОВ «Магнолія-Л», ПП «Кремгесівське» були укладені без мети настання правових наслідків, тобто є безтоварними та такими, що не породжують об'єкту оподаткування податком на додану вартість.

При вирішенні даної справи по суті заявлених позовних вимог суд приймає до уваги те, що ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2011 в адміністративній справі № 2а-15637/11/2670, залишено без змін постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.12.2012, предметом розгляду якої була правомірність податкових повідомлень - рішень № 0000280700 від 19.05.2011 та № 00002900700 від 19.05.2011, прийнятих на підставі акта перевірки №54/07-02/33546533 від 21.04.2011.

Зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанції встановлено факт відсутності реального характеру господарських операцій, здійснених між позивачем на його контрагентами ТОВ «Авалон-Агро», ПП Фірма «Сервіс-Промторг», ПП «Трансагроплюс», ПП «Глобал-Трейдинг», ТОВ «Меридіан СА», ТОВ «Бізнес-Аналітик», ПП «Адріатика-Н», ПП «Ространсагро», ТОВ «Джиністра», ПП «Стилет-Юг», ТОВ «Альбатрос-Південь», ПП «СВ-Інтерконтакт», ТОВ «Магнолія-Л», ПП «Кремгесівське» та встановлено факт того, що накладні, виписані зазначеними контрагентами, не дають права позивачу на формування податкового кредиту з податку на додану вартість та, в подальшому, отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, а отже встановлено і факт відсутності надмірної сплати податку на додану вартість, яка б підлягала бюджетному відшкодуванню на користь позивача.

Відповідно до частини п'ятої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України, набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Частиною 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи зазначене, оскільки встановлення відповідачем, в даному випадку, факту завищення позивачем суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2010, зумовлено встановленням факту завищення від'ємного значення з ПДВ, за рахунок якого і було сформовано вказане бюджетне відшкодування за вересень 2010 на 5 459 682,00 грн., жовтень 2010 на 6 967 551,00 грн., листопад 2010 на 103 607,00 грн., про що зазначено в акті № 54/07-02/33546533 від 21.04.2011, правомірність висновків якого встановлена рішенням суду, яке набрало законної сили, суд приходить до висновку про обґрунтованість тверджень відповідача щодо завищення позивачем суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість сумі 12 530 840 грн.

Стосовно зменшення розміру бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 647 015,78 грн., за наслідками господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «Транском-Юг», суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи (Том 5 Додатків), в періоді, що перевірявся, між ТОВ «Транском - Юг» (продавець) та ТОВ «АДМ Україна» (покупець) укладено ряд однотипних договорів на поставку насіння соняшнику №4348 від 28.05.2010, №4352 від 31.05.2010, №4372 від 03.06.2010, №4393 від 10.06.2010, №4411 від 14.06.2010, №4420 від 17.06.2010, №4441 від 23.06.2010, №4456 від 30.06.2010, №4459 від 02.07.2010, №4465 від 04.07.2010, №4474 від 13.07.2010.

Відповідно до умов даних договорів, продавець поставляє та передає у власність, а покупець приймає та проводить розрахунок за насіння на умовах, передбачених даними договорами.

Продавець поставляє товар автомобільним транспортом в повному обсязі на ЗАТ «ІМЕЗ» в періоди, визначені договорами.

На підтвердження правомірності формування показників податкової звітності, позивачем до матеріалів справи надано копії: видаткових накладних, податкових накладних, товарно-транспортних накладних, складських квитанцій та документів під назвою «якісне посвідчення» (а.с. 35 - 250 Том 5 Додатків).

Окружний адміністративний суд міста Києва не визнає вказані документи в якості належних доказів правомірності формування позивачем податкового кредиту, адже зі всіх без виключення видаткових накладних не вбачається за можливе встановити, ким саме та на підставі якого уповноважуючого документу (довіреності) було отримано насіння соняшнику.

Окрім того, зі змісту товарно-транспортних накладних не є можливим визначити, які особи відпускали та приймали товар (містяться лише підписи). При цьому, сам факт проставлення на ТТН печатки «ЗАО «ІМЕЗ» за відсутності даних про особу, яка його проставила, не може визнаватись судом як доказ отримання товару в пункті призначення від контрагента.

Стосовно наданих до матеріалів справи складських квитанцій (а.с. 173 - 204 Том 5 додатків), слід зазначити, що суд не ставить під сумнів отримання товару ЗАТ «ІМЕЗ» від ТОВ «АДМ Україна» на підставі відповідного договору складського зберігання, про що зазначено в квитанціях, однак суд не знаходить доказів участі в даній господарській операції спірного контрагента ТОВ «Транском-Юг», адже складські квитанції такої інформації в собі не містять.

За аналогічних підстав судом не визнаються достатніми доказами реальності господарських операцій надані позивачем до матеріалів справи якісні посвідчення (а.с. 243 - 250 Том І додатків, а.с. 1 - 23 Том 6 додатків), адже зі змісту даних документів не вбачається за можливе встановити, ким саме було надане на дослідження насіння, з яких партій відбирались проби та якою особою дані посвідчення складені та підписані, адже в графі «лаборант» штамп «Іллічівський масло-екстрактний завод» скріплює підпис невідомої особи.

Щодо зменшення розміру бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 1879393,30 грн., за наслідками господарських взаємовідносин позивача з ПП «В-2», суд зазначає наступне.

Протягом квітня - грудня 2009 між позивачем і ПП «В-2» укладено ряд однотипних договорів з додатковими угодами (а.с. 24 - 170 Том 6 додатків), відповідно до умов яких, продавець (ПП «В-2») поставляє та передає у власність, а покупець (ТОВ «АДМ Україна») приймає та проводить розрахунок за насіння соняшнику на умовах, передбачених договорами.

Продавець поставляє товар автомобільним транспортом в повному обсязі на ЗАТ «ІМЕЗ».

На підтвердження правомірності формування показників податкової звітності, позивачем до матеріалів справи надано копії: видаткових накладних (а.с. 174 - 250 Том 6 додатків, а.с. 1 - 76 Том 7 додатків), товарно-транспортних накладних (а.с. 1 - 250 Том 4 додатків, а.с. 1 - 6 Том 3 додатків, а.с. 237 - 250 Том 7 додатків), складських квитанцій (а.с. 7 - 140 Том 3 додатків) та податкових накладних (а.с. 76 - 227 Том 7 додатків).

Окружний адміністративний суд міста Києва не вважає досліджені та вказані вище документи достатніми та належними доказами правомірності формування позивачем бюджетного відшкодування, враховуючи наступне.

Зі змісту копій видаткових накладних не можливо встановити, хто саме з посадових осіб ТОВ «АДМ Україна» фактично отримував насіння соняшнику, адже в графі «отримав» не зазначено прізвища, ім'я та по-батькові особи, відповідальної за отримання товару особи.

При цьому, з урахуванням того, що графа «отримав» не містить в собі інформації про довіреність, на підставі якої отримувався товар, представник позивача не зміг пояснити суду, яким чином за відсутності уповноважуючого документу (довіреності) невстановлена особа отримувала товар від імені та в інтересах позивача.

Надані до матеріалів справи копії товарно-транспортних накладних не можуть бути прийняті судом як належний доказ перевезення товару, адже дані документи не відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» в частині ідентифікації осіб, які вчиняли приймання товару та його подальше отримання на ЗАТ «ІМЕЗ».

Стосовно наданих до матеріалів справи складських квитанцій (а.с. 7 - 140 Том 3 додатків), Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає, що оскільки в даних документах чітко ідентифіковано особу, від якої насіння соняшника приймається на зберігання - ТОВ «АДМ Україна», а позивачем до матеріалів справи не надано довіреностей, які б уповноважували посадових осіб ПП «В-2» на передачу товару на склад в інтересах позивача або відповідних договорів доручення, дані складські квитанції не визнаються судом як належний доказ поставки ПП «В-2» насіння соняшника на ЗАТ «ІМЕЗ».

Позивач також надав до матеріалів справи роздруківки з програми «Зелений лев», в яких міститься інформація, яка відповідно до умов договорів купівлі - продажу з ПП «В-2», має бути зазначена в реєстрах про приймання товару. Водночас, зазначені роздруківки не містять будь-яких підписів чи відтисків печаток, з огляду на що вони не можуть бути прийняті судом в якості реєстрів про приймання товару.

Враховуючи зазначене, оскільки матеріали справи не містять в собі належних доказів правомірності формування бюджетного відшкодування в сумі 1879393,30 грн., оскаржуване податкове повідомлення - рішення в цій частині є правомірним та скасуванню не підлягає.

Надаючи правову оцінку питанню формування бюджетного відшкодування з ПДВ в сумі 2495822,11 грн. за наслідками взаємовідносин позивача з ТОВ «Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)», Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

Під час розгляду справи, посилаючись на обставини, викладені в позовні заяві (а.с. 13 Том 1), представник позивача зазначив, що всі без виключення договори ТОВ «АДМ Україна» з ТОВ «Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)», були підписані уповноваженими особами, належним чином виконані, а ПДВ був сплачений в ціні придбаного товару.

Втім, на підтвердження даних обставин, позивачем до матеріалів справи не надано документів (договорів, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних тощо), які б могли підтвердити правомірність формування бюджетного відшкодування в сумі 2495 822,11 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Таким чином, процесуальним законом особі надано право на власний розсуд визначатись з необхідністю надання або ненадання письмових доказів в обґрунтування заявлених позовних вимог.

Як вже зазначалось, пп. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин), визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Водночас, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Як встановлено відповідачем під час проведення перевірки, підставою для формування позивачем бюджетного відшкодування в сумі 1150433,16 грн., стали господарські взаємовідносини останнього з ТОВ «Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)», за якими, товар спочатку купувався ТОВ «Альфред С. Топфер Україна» у ПП «Ріст», а в подальшому реалізовувався ТОВ «Альфред С. Топфер Україна» позивачу.

За результатами перевірки ТОВ «Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)», СДПІ у м. Києва по роботі з ВПП складено акт № 625/40-40/7/20027449, в якому зазначено про безтоварність господарських операцій Товариства з контрагентами покупцями (в т.ч. позивачем), внаслідок відсутності у постачальника - ПП «Ріст» основних фондів, персоналу, виробничих активів, складських приміщень та транспортних засобів.

В даному випадку, оскільки, з однієї сторони, позивачем до матеріалів справи не надано документів, які б давали можливість відслідкувати рух товару від ТОВ «Альфред С. Топфер Україна» на ТОВ «АДМ Україна», а з іншої сторони, відповідачем встановлено неможливість фактичного здійснення ПП «Ріст» поставок товару на ТОВ «Альфред С. Топфер Україна», Окружний адміністративний суд міста Києва відхиляє усні посилання представника позивача на наявність у ТОВ «АДМ Україна» всіх належним чином оформлених документів, необхідних для формування податкового кредиту, як необґрунтовані та не підтверджені письмовими доказами.

З аналогічних підстав, не підлягає визнанню протиправним і скасуванню ППР №0000920700 від 28.11.2011 в частині зменшення бюджетного відшкодування в сумі 1345 388,95 грн., адже твердження відповідача про безтоварність господарських операцій між позивачем і ТОВ «Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)» матеріалами справи не спростовується.

Стосовно взаємовідносин позивача з ТОВ «Юпітер Русторг», суд зазначає наступне.

31 грудня 2010 між позивачем (покупець) і ТОВ «Юпітер Русторг» укладено договір №5908 (а.с. 59-61 Том 21 додатків), відповідно до умов якого продавець поставляє та передає у власність, а покупець приймає та проводить розрахунок за насіння соняшника на умовах, передбачених договором.

На підтвердження товарності взаємовідносин з ТОВ «Юпітер Русторг» позивачем до матеріалів справи надано копії: видаткової накладної (а.с. 72 Том 21 додатків), податкової накладної (а.с. 83 Том 21 додатків) та товарно-транспортної накладної (а.с. 95 Том 21 додатків).

Враховуючи те, що видаткова накладна № РН-013112 від 31.12.2010 та ТТН №008051 від 31.12.2010 не містять в собі зазначення ідентифікації осіб, відповідальних за приймання товару, його перевезення та отримання на ЗАТ «ІМЕЗ», тобто є документами, що не відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», Окружний адміністративний суд міста Києва погоджується з доводами відповідача стосовно того, що дані документи не можуть бути підставою для формування відповідних показників податкової звітності.

На рахунок формування позивачем бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 5373946,27 грн., Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

Так, підставою для формування бюджетного відшкодування у вказаній сумі стали господарські взаємовідносини позивача з:

ФОП ОСОБА_2 в рамках договору № 5836 від 13.12.2010, видаткової накладної № 27 від 13.12.2010, ТТН № 260732 від 13.12.2010;

ТОВ «Дельфа-М» в рамках договорів №5817 від 08.12.2010 та №5859 від 16.09.2010, ВН №РН-0000397 від 08.12.2010, №РН-0000398 від 10.12.2010, №РН-0000429 від 17.12.2010, №РН-0000349 від 05.11.2010, ТТН №№628936, 628938 від 03.11.2010, №919832 від 08.12.2010, №919835 від 09.12.2010, №919841 від 15.12.2010;

ТОВ «Компанія Універсал-НК» в рамках договору №5568 від 04.11.2010, видаткової накладної №РН-0000182 від 01.11.2010, ТТН №278891 від 30.10.2010, ТТН №278895 від 03.11.2010, ТТН №273253 від 06.11.2010,

ПП Фірма «Сервіс Промторг» в рамках договорів №4524 від 03.09.2010, №4534 від 06.09.2010, №4541 від 07.09.2010, №4551 від 08.09.2010, №4585 від 10.09.2010, №457 від 13.09.2010, №4610 від 13.09.2010, №4624 від 14.09.2010, №4657 від 15.09.2010, №4671 від 16.09.2010, №4689 від 17.09.2010, №4736 від 20.09.2010, №4756 від 20.09.2010, №4799 від 22.09.2010, №4883 від 24.09.2010, №4915 від 27.09.2010, №4934 від 28.09.2010, видаткових накладних (а.с. 191-251 Том 20 додатків, а.с. 1 - 4 Том 19 додатків), ТТН (том 17 додатків, а.с. 215 - 249 Том 18 додатків), податкових накладних (а.с. 188 - 249 Том 19 додатків);

ТОВ «Авалон - Агро» в рамках договорів №4536 від 06.09.2010, №4545 від 07.09.2010, №4587 від 10.09.2010, №4601 від 13.09.2010, №4647 від 16.09.2010, №4688 від 17.09.2010, №4727 від 20.09.2010, №4752 від 20.09.2010, №4797від 22.09.2010, №4875 від 24.09.2010, №4921 від 27.09.2010, видаткових накладних (а.с. 157 - 193 Том 20 додатків), товарно-транспортних накладних (а.с. 146 - 214 Том 18 додатків, а.с. 126-127 Том 16 додатків), податкових накладних (а.с. 151 - 187 Том 19 додатків);

ТОВ «Ространсагро» в рамках договорів №5089 від 05.10.2010, №5462 від 26.10.2010, №4535 від 06.09.2010, №4543 від 07.09.2010, №4573 від 10.09.2010, №4606 від 13.09.2010, №4651 від 15.09.2010, №4702 від 17.09.2010, видаткових накладних (а.с. 110 - 121 Том 19 додатків), товарно-транспортних накладних (а.с. 87 - 101 Том 16 додатків), податкових накладних (а.с. 105 - 116 Том 18 додатків);

ТОВ «Рост - Інвест - Агро» в рамках договорів №1993 від 09.12.2008, №2092 від 26.12.2008, №1976 від 04.12.2008, №2112 від 03.01.2009, №2134 від 12.01.2009, №2142 від 13.01.2009, №2157 від 16.01.2009, видаткових накладних (а.с. 190 - 194, 236 - 241 Том 1 додатків), товарно-транспортних накладних (а.с. 200 - 205, 248 - 250 Том 1 додатків), податкових накладних (а.с. 195 - 199, 242 - 247 Том 1 додатків).

ТОВ «Транс - Агро - Плюс» в рамках договорів №4512 від 31.08.2010, №4523 від 03.09.2010, №4537 від 06.09.2010, №4547 від 07.09.2010, №4558 від 08.09.2010, №4583 від 10.09.2010, №1681 від 03.11.2008, №1746 від 10.11.2008, №1816 від 18.11.2008, №1925 від 28.11.2008, №1239 від 02.10.2008, №1213 від 01.10.2008, №1265 від 03.10.2008, №1365 від 10.10.2008, №1401 від 13.10.2008, №1429 від 14.10.2008, №1497 від 17.10.2008, №1517 від 20.10.2008, №1575 від 24.10.2008, №1608 від 27.10.2008, №1632 від 29.10.2008, №5034 від 01.10.2010, №5065 від 02.10.2010, №5087 від 04.10.2008, №5183 від 06.10.2010, №5209 від 07.10.2010, №5239 від 08.10.2010, №5277 від 12.10.2010, №5308 від 13.10.2010, №5325 від 14.10.2010, №5371 від 18.10.2010, №5411 від 20.10.2010, №5433 від 22.10.2010, №5465 від 26.10.2010, №5497 від 28.10.2010, №5522 від 29.10.2010, видаткових накладних (а.с. 5 - 44 Том 19 додатків, а.с. 1 - 17, 137 - 143, Том 1 додатків,), податкових накладних (а.с. 18 - 37, 144 - 150 Том 1 додатків, а.с. 1 - 39 Том 18 додатків), товарно-транспортних накладних (а.с. 38 - 62, 151 - 158 Том 1 додатків, а.с. 112 - 130, 165 - 225 Том 17 додатків), складських квитанцій (а.с. 63 - 79, 159 - 165 Том 1 додатків), роздруківок програми «Зелений лев» (а.с. 80-106 Том 1 додатків); якісних посвідчень (а.с. 107 - 123 Том 1 додатків);

Проаналізувавши зазначені вище документи суд зазначає наступне.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до п. 1 та 2 ст. 9 Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи повинні містити такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За правилами заповнення первинного документу, визначеними Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» видаткова накладна та товарно-транспортна накладна мають бути підписані особою, уповноваженою платником податку на здійснення операцій з постачання/придбання товарів/послуг.

Відтак, для надання первинному документу юридичної сили, обов'язковими реквізитами є підпис, прізвище та ім'я особи, уповноваженої платником податку здійснювати господарську операцію, що також відповідає загальним вимогам до вчинення письмового правочину, що визначені Цивільним кодексом України.

З вищевказаних копій видаткових накладних не вбачається за можливе встановити, хто саме з посадових осіб ТОВ «АДМ Україна» фактично отримував насіння соняшнику, адже в графі «отримав» не зазначено прізвища, ім'я та по-батькові особи, відповідальної за отримання товару.

Враховуючи те, що графа «отримав» не містить в собі інформації про довіреність, на підставі якої отримувався товар, позивачем не доведено до відома суду, яким чином за відсутності уповноважуючого документу (довіреності) невстановлена особа отримувала товар від імені та в інтересах позивача.

Зазначені вище копії товарно-транспортних накладних також не можуть бути прийняті судом як належний доказ перевезення товару, адже дані документи не відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» в ідентифікації осіб, які вчиняли прийняття товару та його подальше отримання на ЗАТ «ІМЕЗ».

Стосовно копій складських квитанцій, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає, що оскільки в даних документах чітко ідентифіковано особу, від якої насіння соняшника приймається на зберігання - ТОВ «АДМ Україна», а позивачем до матеріалів справи не надано довіреностей, які б уповноважували посадових осіб (працівників) його контрагентів на передачу товару на склад в інтересах позивача або договорів доручення, дані складські квитанції не визнаються судом як доказ поставки вище вказаними контрагентами насіння соняшника на ЗАТ «ІМЕЗ» в інтересах позивача.

Надані до матеріалів справи роздруківки з програми «Зелений лев», в яких міститься інформація, яка відповідно до умов договорів купівлі - продажу, має бути зазначена в реєстрах про приймання товару судом відхиляються з огляду на те, що зазначені роздруківки не містять підписів чи відтисків печаток, з огляду на що, вони не можуть бути прийняті судом в якості реєстрів про приймання товару.

За таких обставин, суд відзначає, що наявність законодавчо визначених документів для формування податкового кредиту, зокрема, наявність податкових накладних, видаткових накладних та товарно-транспортних накладних, виписаних платником податку є обов'язковою, але, не безумовною підставою для визнання правомірності формування платником податку показників податкової звітності, за умови, якщо судом буде встановлено, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, в тому числі, коли господарські операції не мали реального характеру через їх безтоварність.

Суд критично ставиться до тверджень позивача про те, що наявність доказів оплати є достатнім доказом правомірності віднесення сум до податкового кредиту, адже, як зазначено вище, первинні бухгалтерські та податкові документи є підставою для змін в бухгалтерському та податковому обліку підприємства, виключно за умови фактичного вчинення господарської операції, чого, в даному випадку, судом не встановлено, а позивачем, в порушення принципу змагальності (ст.11 КАС України), доведено не було.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 21.10.2008 за результатами розгляду скарги Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Євротрейд» про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Тобто, наявність самих лише обставин укладання цивільно-правового договору, формальних доказів про його виконання, не є безумовним свідченням правомірності здійснення змін у податковому обліку такого платника податку.

Так як в ході розгляду справи, в порушення принципу змагальності сторін, позивачем не представлено належних та допустимих доказів фактичності виконання спірних господарських операції, суд приходить до висновку про відсутність обставин фактичного придбання ТОВ «АДМ Україна» товару у вище вказаних контрагентів, внаслідок чого, позивач позбавлений можливості віднесення відповідних суми до податкового кредиту та, як наслідок, бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за період, що перевірявся.

Також суд звертає увагу, що позивачем не долучено до матеріалів справи первинних документів на підтвердження правомірності формування бюджетного відшкодування за наслідками господарських взаємовідносин з ПП «Расинг Груп», ТОВ «Транс-Трейд-Ком», ТОВ «Агро-Леон», ТОВ ХК «Агротехтрейд», ПП «Блекбері компані», ПП «Расинг Груп», ТОВ «Дізель Плюс», СФГ «Флора Юга», ТОВ «Спецавтотранс Николаев», ТОВ «Жеті», ТОВ «Агрокрок», ТОВ «Сібаріт ЛТД», ТОВ «Січ», ТОВ «Корса Плюс», ТОВ «Судносервіс», ПП «Корецький і К», ПП «Арно-С», ОСОБА_4

За таких обставин, судом не визнаються належними надані до матеріалів справи докази використання придбаного у цих контрагентів насіння соняшника в рамках власної господарської діяльності ТОВ «АДМ України» (Томи 9 - 13, 22 - 26, 29 додатків), в т.ч. акти приймання складом готової продукції (Том 27 додатків), адже факту такого придбання судом не встановлено.

Враховуючи, що матеріалами справи не підтверджено, а позивачем не доведено реальності господарських операцій, суд погоджується з доводами відповідача, що позивачем безпідставно сформовано бюджетне відшкодування за період, що перевірявся.

Аналогічна позиція також викладена в постанові ВАСУ від 20.02.2013 по справі №2а-4458/12/2670.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем доведено правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що позовні вимоги, в даному випадку, задоволенню не підлягають.

Приймаючи до уваги викладене в сукупності, керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 254 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «АДМ Україна» про скасування податкового повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 28.11.2011 № 0000920700 відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Ю.Т. Шрамко