Постанова

від 10.12.2014 по справі 910/17259/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2014 р. Справа№ 910/17259/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Смірнової Л.Г.

Чорної Л.В.

при секретарі: Ставицькій Т.Б.

за участю представників:

від позивача: Колодійчук Н.В., представник за довіреністю №02 від 11.11.2014р.;

від відповідача: Буднік О.П., представник за довіреністю б/н від 03.11.2014р.;

Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАНДЕМ-АВТО»

на рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2014р. (підписано - 26.09.2014р.)

у справі №910/17259/14 (суддя: Якименко М.М.)

за позовом Фізичної особи-підприємця Дегтярьової Оксани Петрівни

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАНДЕМ-АВТО»

про стягнення 10210,68 грн.

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2014 року Фізична особа-підприємець Дегтярьова Оксана Петрівна (надалі - позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАНДЕМ-АВТО» (надалі - відповідач) про стягнення 10 210,68 грн., з яких: 5983,10грн. - пені, 3307,11грн. - інфляційних втрат, 920,47грн. - 3% річних, мотивуючи свої висновки тим, що до неї, як до нового кредитора перейшло право вимоги до відповідача відповідно про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних відповідно до Договору №02 відступлення прав вимоги від 02.12.2013 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.08.2014р. позовну заяву Фізичної особи-підприємця Дегтярьової Оксани Петрівни та порушено провадження у справі №910/17259/14.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАНДЕМ-АВТО» проти позовних вимог заперечувало, а у відзиві на позовну заяву зазначало, що відповідно до мирової угоди, яка була затверджена ухвалою Господарським судом міста Києва від 12.09.2013р., за результатами розгляду господарського спору у справі №16/293, ТОВ «ТАНДЕМ-АВТО» сплатило повністю заборгованість ФО-П Дегтярьовій Оксані Петрівні.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.09.2014р. у справі №910/17259/14 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАНДЕМ-АВТО» на користь Фізичної особи-підприємця Дегтярьової Оксани Петрівни 920, 47грн.- 3% річних, 3307,11грн. - інфляційних втрат, 756,44грн. - судового збору.

За оцінкою місцевого господарського суду, основна заборгованість відповідача за вказаним договором була погашена позивачу 21.08.2014р., про що свідчило платіжне доручення №12 від 21.08.2014р. Разом з тим, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідачем допущене порушення строків розрахунків, а тому з врахуванням ч. 2 ст. 625 ЦК України з боржника підлягали до стягнення 3% річних у розмірі 920,47грн. та інфляційні втрати у сумі 3307,11грн. за розрахунками у позові. Водночас, місцевим господарським судом встановлено, що Договором та умовами мирової угоди, затвердженої ухвалою Господарського суд м. Києва від 12.09.2013 року №16/293, не передбачено стягнення штрафних санкцій у вигляді пені, а тому у позовній вимозі про стягнення пені було відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАНДЕМ-АВТО» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2014р. у справі №910/17259/14 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

У доводах апеляційного оскарження відповідач посилався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповноту з'ясовання обставин справи та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

У доводах апеляційного оскарження відповідач вказував, що при задоволенні позову місцевим господарським судом не враховано положень Договору №02 відступлення прав вимоги від 02.12.2013 року, який укладений між ТОВ «КЖВХ» та ФО-П Дегтярьова О.П., а тому всі обов'язки по даному договору несуть його сторони.

За твердженням відповідача, суд першої інстанції не дослідив усіх обставин, пов'язаних з відступленням права вимоги первісного кредитора позивачу. Крім того, апелянт вважав, що позовні вимоги мали ґрунтуватися не на Договорі цесії, а на основному Договорі, у якому первісного кредитора замінив позивач по справі. Також, апелянт не погоджувався з розрахунками позивача про стягнення з боржника 3307,11грн. - інфляційних втрат, 920,47грн. - 3% річних та, відповідно з висновками місцевого господарського суду з даного приводу.

Одночасно в апеляційній скарзі скаржник заявив клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2014р. у справі №910/17259/14.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАНДЕМ-АВТО» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2014р. у справі №910/17259/14 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: Кропивна Л.В. (головуючий суддя), судді: Смірнова Л.Г., Чорна Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2014р. у справі №910/17259/14 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Кропивна Л.В. (доповідач), судді: Смірнова Л.Г., Чорна Л.В.) клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАНДЕМ-АВТО» про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2014р. у справі №910/17259/14 задоволено, відновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «ТАНДЕМ-АВТО» пропущений з поважних причин процесуальний строк на апеляційне оскарження, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАНДЕМ-АВТО» прийнято до провадження, а її судовий розгляд призначено на 03.12.2014р. Пунктами 5 та 6 вказаної ухвали зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАНДЕМ-АВТО» надати документи, що посвідчують повноваження Генерального директора ТОВ «ТАНДЕМ-АВТО» Ворошило І.В., яким підписано апеляційну скаргу, та надіслати копію апеляційної скарги на юридичну адресу позивача: 02002, м.Київ, вул.Луначарського, буд. 3/В, кв. 28.

12.11.2014р. через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуваний судовий акт залишити без змін.

03.12.2014р. через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від апелянта на виконання вимог ухвали Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2014р. надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 23.09.2014р., наказу №3-к від 17.09.2014р. про призначення генеральним директором відповідача Ворошило І.В., протоколу №71 загальних зборів учасників ТОВ «ТАНДЕМ-АВТО» від 16.09.2014р., опису вкладення у цінний лист від 12.11.2014р. та фіскальний чек №7560 від 12.11.2014р.

Отже, скаржник вимоги ухвали Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2014р. виконав.

У судовому засіданні 03.12.2014р. колегією суддів оголошено перерву до 10.12.2014р.

У судове засідання 10.12.2014р. представники сторін з'явились.

У судовому засіданні 10.12.2014р. представник відповідача підтримав доводи апеляційного оскарження, просив скасувати рішення місцевого господарського суду у даній справі та прийняти новий судовий акт про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні 10.12.2014р. заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 02.12.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «КЖВХ» (далі - первісний кредитор) та Фізичною особою-підприємцем Дегтярьовою Оксаною Петрівною (далі - позивач, новий кредитор) укладено Договір №02 відступлення прав вимоги (далі по тексту - Договір), за умовами якого Первісний кредитор передає, а Новий кредитор приймає право вимоги, що належить Первісному кредитору, і стає Новим кредитором за Договором підряду №11, укладеним 01 квітня 2005 року, Мировою угодою №02-2, укладеною 02 вересня 2013 року (далі - Основний договір), та Ухвалою Господарського суду м. Києва по Справі №16/29З від 12 вересня 2013 року (п. 1.1. Договору).

Відповідно до п. 3.1. Договору, Первісний кредитор повинен передати Новому кредитору всі документи, а саме: Основний договір та Ухвалу Господарського суду м. Києва по Справі №16/293 від 12 вересня 2013року, які засвідчують право вимоги, що передається, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення за Основним договором, в термін до «20» травня 2014 року.

Відповідно до п. 1.2. Договору, за цим Договором Новий кредитор одержує право (замість Первісного кредитора) вимагати від Боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАНДЕМ-АВТО» (Код за ЄДРПОУ - 31722844; місцезнаходження: 02140, м. Київ, пр-т Миколи Бажана, буд. 9-Б, оф. 234; п/р 26004001024546 в ПАТ «КБ «ХРЕЩАТИК» у м. Києві, МФО 300670; п/р 2600710777 в AT «Райффайзен Банк АВАЛЬ» у м. Києві, МФО 300335; (далі - відповідач, боржник) належного виконання всіх зобов'язань за Основним договором.

Згідно з п. 2.1. Договору, згідно з відступленням права вимоги за цим Договором Боржник сплачує Новому кредитору суму вартості робіт за Основним договором, визначену в п. 4 Основного договору, у розмірі 68 898 (шістдесят вісім тисяч вісімсот дев'яносто вісім) гривень 08 копійок, з урахуванням ПДВ, шляхом переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок Нового кредитора, вказаного в розділі 6 даного Договору.

Згідно з п. 3.2. Договору, Боржник зобов'язується сплатити суму, зазначену в п. 2.1 даного Договору протягом 6 (шести) місяців від дати підписання даного Договору Сторонами та його письмового оповіщення про відступлення права вимоги.

На виконання умов Договору між Первісним кредитором та Новим кредитором був укладений Акт приймання-передачі документів б/н від 20 травня 2014 року до Договору відступлення права вимоги №02 від 02 грудня 2013 року, за яким Первісний кредитор передав Новому кредитору наступні документи: Договір підряду №11 від 01 квітня 2005 року, Основний договір та Ухвалу Господарського суду міста Києва по Справі №16/293 від 12 вересня 2013 року, які засвідчують право вимоги, що передається та інформацію, яка є важливою для їх здійснення за Основним договором.

20.05.2014р. ФО-П Дегтярьова Оксана Петрівна письмово повідомила відповідача про зміну Первісного кредитора - ТОВ «КЖВХ» на Нового кредитора - ФОП Дегтярьову О.П, на підставі Договору відступлення права вимоги №02 укладеного 02 грудня 2013 року, шляхом надіслання повідомлення вих.№04 від 20.05.2014р. на його поштову адресу (а.с. 18, т. 1), що підтверджується фіскальним чеком №3970 від 22.05.2014р. та описом вкладення в цінний лист від 22.05.2014р. (а.с. 19, т. 1).

Листом вих. №04 від 22.05.2014 року (а.с. 20, т. 1) ФО-П Дегтярьова Оксана Петрівна звернулась до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАНДЕМ-АВТО» з вимогою про сплату заборгованості в розмірі 68898,08грн. В підтвердження надіслання вказаного листа, позивач надав фіскальний чек №3970 від 22.05.2014р. та опис вкладення в цінний лист від 22.05.2014р. (а.с. 21, т. 1).

02.11.2014 року ТОВ «КЖВХ» на підставі укладеного Договору звернулося до Господарського суду міста Києва з Заявою про заміну сторонни у справі (Позивача, Стягувача, Первісного кредитора) її правонаступником (Новим кредитором) по Справі №16/293 на підставі Договору відступлення права вимоги №02 укладеного 02 грудня 2013 року.

15.07.2014р. господарським судом у справі №16/293, Заяву про заміну сторони ТОВ «КЖВХ» було задоволено.

Заперечуючи обов'язок по оплаті штрафних санкцій, відповідач посилався на ту обставину, що господарським судом затверджено мирову угоду між ТОВ «КЖВХ» та ТОВ «ТАНДЕМ-АВТО», правонаступником якого є ФО-П Дегтярьова Оксана Петрівна, штрафних санкцій не було передбачено, а умови мирової угоди повністю виконані відповідачем і здійснено виконання ФО-П Дегтярьовій Оксані Петрівні 21.08.2014р. Стягуючи 920,47грн. 3% річних та 3307,11грн. інфляційних втрат і відмовляючи у стягненні пені, місцевий господарський суд виходив з того, що умови мирової угоди виконані боржником (відповідачем) несвоєчасно.

З такими доводами та висновками місцевого господарського суду слід погодитися, адже умови мирової угоди №02-2 від 02.09.2013р., затвердженої судом 12.09.2013р. у справі №16/293, адже виконанані боржником на суму 68 898,08грн. несвоєчасно.

Судом апеляційною інстанцією встановлено, що відповідачем сплачена заборгованість позивачу лише 21.08.2014р., підтвердженням чого є платіжне доручення №12 від 21.08.2014р. Отже, відповідач несвоєчасно сплатив позивачу 68898,08грн. заборгованості згідно умов Договору та умов мирової угоди.

З огляду на порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасності сплати 68898,08 грн. заборгованості згідно умов мирової угоди,, позивач нарахував та просив стягнути із відповідача 5 983,10 грн. - пені, 3 307,11 грн. - інфляційних втрат, 920,47 грн. - 3% річних.

Посилання апелянта на те, що ТОВ «ТАНДЕМ-АВТО» не є стороною по Договору №02 відступлення прав вимоги від 02.12.2013 року, а тому не несе відповідальності за не виконання його умов, зокрема, п. 3.2. цього Договору є неспроможними, з огляду на таке.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 520 ЦК України Боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною першої статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 даного Кодексу і статтею 193 Господарського Кодексу встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має викопуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов"язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Так порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлено встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

В п.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» роз'яснено, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з інформаційним листом Верховного Суду України №3.2-2005 від 15.07.2005р. грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних. Оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань.

Таким чином, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посилання на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України) (п.1.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14).

Оскільки відповідач у встановлені Мировою угодою строки заборгованість не сплатив, чим порушив взяті на себе зобов'язання, судова колегія погоджується із вірним висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення із відповідача інфляційних втрат та 3% річних.

Перевіривши правильність виконаного позивачем розрахунку заявлених до стягнення інфляційних втрат та 3% річних та з врахуванням вимог процесуального законодавства, судова колегія погоджується із висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість вимог щодо стягнення 3% річних у розмірі 920, 47грн. та 3307,11грн. інфляційних втрат.

Отже висновки суду першої інстанції з цього приводу є вірними.

Разом з тим, вимога позову, яка пов'язана із нарахуванням пені у відповідності до ч. 2 ст. 231 ГК України обґрунтовано залишена без задоволення судом першої інстанції, виходячи з того, що між сторонами відсутня письмова угода про неустойку.

З огляду на наведене, судова колегія не вбачає підстав для зміни або скасування прийнятого судом першої інстанції рішення у даній справі, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржений судовий акт - без змін.

Крім того, посилання позивача щодо того, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАНДЕМ-АВТО» необхідно було повернути, оскільки скаржник не обгрунтував поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження є безпідставними, оскільки, по-перше, процесуальним законом не передбачено на стадії розгляду справи, а саме після прийняття до провадження апеляційної скарги, здійснювати повернення апеляційної скарги у порядку ст. 97 ГПК України, по-друге, висновок суду щодо поважності причин пропуску скарником процесуального строку на апеляційне оскарження шляхом винесення ухвали про прийняття апеляційної скарги не може бути підданий сумніву, адже ґрунтується на об'єктивному та всебічному розгляді клопотання апелянта.

Відповідно до ст.49 ГПК України судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покладається на відповідача (апелянта).

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАНДЕМ-АВТО» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2014р. у справі №910/17259/14 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2014р. у справі №910/17259/14 - без змін.

2.Матеріали справи №910/17259/14 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді Л.Г. Смірнова

Л.В. Чорна