Постанова

від 25.12.2014 по справі 813/5283/14

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 грудня 2014 року № 813/5283/14

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мартинюка В.Я.

секретар судових засідань Шозда Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі ТзОВ) «Авіанафтогазмотор» до Державної податкової інспекції (надалі ДПІ) у Гусятинському районі Тернопільської області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в :

ТзОВ «Авіанафтогазмотор» звернулося в суд з позовом до ДПІ у Гусятинському районі Тернопільської області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 31.10.2006 року за №00099723000 та за №00099823000.

Позивач в позовній заяві стверджує, що обставини реальності господарських операцій між ним та його контрагентом ПП «Павлин» підтверджуються відповідними первинними бухгалтерськими документами, які були заповненні в порядку визначеному законом та не містили недоліків. Також, зазначає позивач, вказані господарські операції були відображені у податковій звітності товариства, а тому ним було правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість, що відображено в декларації з податку на додану вартість за березень 2006 року.

Відповідач в запереченні на позовну заяву зазначає, що товарно-транспортні накладні на перевезення товарно-матеріальних цінностей та будь-які інші документи, що свідчать про їх транспортування відсутні. Також, проведеними оперативними заходами встановлено, що контрагент позивача - ПП «Павлин» за юридичною та фактичною адресою не знаходиться; згідно з пояснень директора від 24.05.2006 року він не може документально підтвердити здійснення фінансово-господарських операцій з позивачем у зв'язку із викраденням первинних документів підприємства. За таких обставин, стверджує позивач, позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по фінансово-господарських операціях з ПП «Павлин», оскільки фактично товарно-матеріальні цінності на товариство не постачались, тому даний товар не може використовуватись в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до вимог ч.1 ст.41 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд даючи правову оцінку спірним правовідносинам виходив з наступного.

За результатами невиїзної документальної позапланової перевірки ТзОВ «Авіанафтогазмотор» з питань правильності обчислення та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток за І квартал 2006 року, ДПІ у Гусятинському районі Тернопільської області складено акт від 19.10.2006 року за № 579/23-33799458 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 31.10.2006 року:

- за №00099723000 (вих. № 8003/23-124), яким платнику податків визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість в розмірі 5694180 грн. 00 коп., в тому числі, за основним платежем - 3796120 грн. 00 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1898060 грн. 00 коп.;

- №00099823000 (вих. № 8004/23-124), яким платнику податків визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток в розмірі 8541268 грн. 20 коп., в тому числі, за основним платежем - 4745149 грн. 00 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 3796119 грн. 20 коп.

Перевіркою встановлено порушення:

- підп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» внаслідок чого товариством занижено податок на прибуток за І квартал 2006 року на суму 4745149 грн. 75 коп.;

- підп.7.2.3, підп.7.2.6 п.7.2, підп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок чого товариством занижено податок на додану вартість в березні 2006 року на суму 3796120 грн. 00 коп.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Щодо висновків контролюючого органу про заниження податку на додану вартість на суму 3796120 грн. 00 коп., то такі ґрунтуються на аналізі господарських операцій позивача та його контрагента - ПП «Павлин».

Так, при проведенні перевірки контролюючий орган виходив з того, що товарно-транспортна накладна відноситься до первинної транспортної документації, ведення форм якої для всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим. Отже, отримання товарно-матеріальних цінностей при використанні автоперевезень повинні підтверджуватись відповідними накладними на відпускання цінностей, податковими накладними та товарно-транспортними накладними. У випадку відсутності зазначених документів вартість таких цінностей не може бути віднесено до валових витрат та податкового кредиту підприємства. На підприємстві будь-які документи на перевезення комплекту запчастин відсутні.

У відповідності до вимог підп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року за №168/97-ВР, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Згідно вимог підп.7.4.1 п.7.4 ст.7 цього ж Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Водночас, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-XIV, з наступними змінами та доповненнями визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було,

відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З врахуванням даної позиції судом досліджуються обставини правомірності формування позивачем податкового кредиту по господарських операціях з ПП «Павлин».

Між ПП «Павлин» (продавець) та ТзОВ «Авіанафтогазмотор» (покупець) 01.03.2006 року було укладено договір купівлі-продажу за №6-Д відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставити і передати у власність (повне господарське володіння) покупця продукцію - комплект запчастин до ГПА 6 - 750, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити її на умовах цього договору.

На підтвердження обставин виконання даного договору позивачем надано податкові накладні, акти прийому-передачі векселів, договори комісії та платіжні доручення.

Також, позивачем надано докази використання отриманого від ПП «Павлин» товару у своїй господарській діяльності, а саме: договір за №74-06 від 15.03.2006 року, укладеного з ДП «Укрнафтогазкомплект» та податкові накладні.

В свою чергу, контролюючий орган в акті перевірки зазначає, що проведеними оперативними заходами встановлено, що контрагент позивача - ПП «Павлин» за юридичною та фактичною адресою не знаходиться; згідно з пояснень директора від 24.05.2006 року він не може документально підтвердити здійснення фінансово-господарських операцій з позивачем у зв'язку із викраденням первинних документів підприємства.

Також, під час перевірки використано інформаційну довідку ДПІ у Галицькому районі м.Львова від 17.05.2006 року за №10852/23304/248.

З врахуванням того, що у згаданій інформаційній довідці, зазначено про неможливість проведення зустрічної перевірки та надано аналіз лише господарській діяльності контрагента позивача ПП «Павлин» без аналізу його взаємовідносин з позивачем, суд вважає такий доказ не достатнім в підтвердження обставин нереальності згаданих господарських операцій.

Окрім того, в матеріалах справи наявна постанова Господарського суду Тернопільської області від 11.04.2007 року у справі №12/333-4599, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2008 року.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Зі змісту вищевказаної постанови вбачається, що судом досліджувались обставини реальності господарських операцій між ПП «Павлин» та ТзОВ «Авіанафтогазмотор» згідно з договору купівлі-продажу від 01.03.2006 року за №6-Д та не було встановлено жодних дефектів під час його виконання.

При цьому, як вбачається з ухвали Вищого адміністративного суду України від 06.03.2013 року, судом встановлено факт реального виконання договору вищенаведеного договору.

Також, слід зазначити, що згідно з листа Міністерства доходів і зборів України від 19.09.2013 року за №11569/6/99-99-22-01-03-15/1128 товарно-транспортна накладна не міститься в переліку документів, які відповідно до законодавства надають право на формування податкового кредиту.

З огляду на викладене, суд не може покласти в основу документи та обґрунтування контролюючого органу обставин нереальності господарських операцій, оскільки такі ґрунтуються на припущеннях і у своїй сукупності не можуть беззаперечно підтверджувати згадані обставини.

У відповідності до підп.7.5.1 п.7.5 ст.7 згаданого Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

У відповідності до вимог підп.7.2.6 п.7.2 ст.7 згаданого Закону, зокрема, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Судом встановлено, що позивачем на підтвердження обгрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за перевірені періоди було надано податкові накладні, що знаходяться в матеріалах справи, які не мають недоліків та, порядок заповнення яких, відповідав встановленому чинним законодавством.

Зазначені обставини давали право позивачу включити суму податку на додану вартість до кладу податкового кредиту.

Окрім того, відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість" платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у підп. „а", „в", „г", „д" п.10.1 ст.10 вищезазначеного Закону, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п. 10.2 ст. 10 Закону).

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

За таких обставин, висновки відповідача про зайве включення ТзОВ «Авіанафтогазмотор» до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суму 3796120 грн. 00 коп. за результатами господарських взаємовідносин з ПП «Павлин» є протиправними.

Щодо оподаткування податком на прибуток підприємств.

Як передбачено підп. 4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Продаж товарів, відповідно до положень п.1.31 ст.1 наведеного Закону, будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Згідно з п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

У відповідності до вимог підп.5.2.1 п.5.2 цієї ж статті, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Частиною 4 підпункту 5.3.9 п.5.3 цієї ж статті передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу), у відповідності до підп.11.2.1 п.11.2 ст.11 даного Закону, вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

З огляду на те, що обставини фактичного здійснення господарських операцій щодо купівлі позивачем товарно-матеріальних цінностей встановлені постановою Господарського суду Тернопільської області від 11.04.2007 року у справі №12/333-4599 та подальшими судовими рішеннями апеляційної та касаційної інстанції, платником податків правомірно віднесено до складу валових витрат суми коштів, сплачені за результатами таких операцій.

Не можна залишити поза увагою і обставини за наявності яких рішення суб'єкта владних управлінських функцій вважається правомірним - таке має бути прийнято пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (п.8 ч.2 ст.2 КАС України).

При цьому, поняття справедливого балансу розкрито у рішенні Європейського Суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03).

Так, Європейський Суд з прав людини, вважає, що порушенням справедливого балансу, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності, буде коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою податку на додану вартість, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподаткованої податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов'язання за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності.

В матеріалах справи відсутні беззаперечні докази в підтвердження наведених обставин справедливого втручання контролюючого органу у право власності позивача, а тому рішення не відповідає наведеному критерію.

Оскільки правомірність нарахування основного платежу по згаданих податках не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи органом державної податкової служби безпідставно застосовано штрафні (фінансові) санкції.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому в адміністративний позов підлягає задоволенню.

Крім цього, у відповідності до положень ст.162 КАС України, в резолютивній частині постанови належить зазначити про протиправність та скасування спірного акта індивідуальної дії.

Щодо судових витрат, то, у відповідності до вимог ст.94 КАС України, такі належить присудити з позивача.

Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати, прийняте Державною податковою інспекцією у Гусятинському районі Тернопільської області, від 31.10.2006 року за №00099723000 (вих.№8003/23-124) та за №00099823000 (вих. № 8004/23-124).

3.Стягнути з Державного бюджету України в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіанафтогазмотор» (код ЄДРПОУ 33799458), що знаходиться за адресою Львівська область, м.Кам'янка Бузька, вул.Перемоги, 40, кв.29, 6 грн. 80 коп. (шість гривень вісімдесят копійок) судового збору.

4.Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

5. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 25 грудня 2014 року.

Суддя В.Я.Мартинюк