Постанова

від 19.02.2019 по справі 813/5283/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 лютого 2019 року

Київ

справа №813/5283/14

касаційне провадження №К/9901/9407/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Гусятинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25.12.2014 (суддя Мартинюк В.Я.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2015 (головуючий суддя - Матковська З.М., судді: Затолочний В.С., Каралюс В.М.) у справі № 813/5283/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Авіанафтогазмотор до Державної податкової інспекції у Гусятинському районі Тернопільської області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Авіанафтогазмотор звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Гусятинському районі Тернопільської області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 31.10.2006 №00099723000 та №00099823000.

Львівський окружний адміністративний суд постановою від 25.12.2014 позов задовольнив.

Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 26.03.2015 залишив постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25.12.2014 без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Гусятинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Тернопільській області оскаржила їх у касаційному порядку.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25.12.2014 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2015 та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову.

В обґрунтування своїх вимог Гусятинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Тернопільській області посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств від 28.12.1994 № 334/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість від 03.04.1997 №168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статтей 11, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент вирішення справи в судах попередніх інстанцій).

Зокрема, наголошує на безтоварності господарських операцій з придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей у контрагента.

Переглядаючи оскаржені судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи на підставі встановлених фактичних обставин у справі правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Авіанафтогазмотор з питань правильності обчислення та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток, за результатами якої складено акт від 19.10.2006 №579/23-33799458.

На підставі зазначеного акта перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 31.10.2006:

№00099723000 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 5694180грн., в тому числі: в сумі 3796120грн. за основним платежем та в сумі 1898060грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

№00099823000 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в загальній сумі 8541268,2грн., в тому числі: в сумі 4745149грн. за основним платежем та в сумі 3796119грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Перевіркою, зокрема, встановлено порушення позивачем вимог:

підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств від 28.12.1994 № 334/94-ВР, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток за І квартал 2006 року в сумі 4745149грн.;

підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість від 03.04.1997 №168/97-ВР, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість за березень 2006 року в сумі 3796120грн.;

Вчинення позивачем вказаних порушень податкового законодавства відповідач пов'язує з неправомірним включенням податку на додану вартість та витрат відповідно до податкового кредиту та валових витрат за наслідками безтоварних господарських операцій з придбання у Приватного підприємства Павлин на підставі договору від 01.03.2006 №6-Д товарно-матеріальних цінностей (комплект запчастин до ГПА 6).

Свою позицію податковий орган обґрунтовує відсутністю первинних документах, які б підтверджували транспортування придбаного товару. Крім того, відповідач посилається на відомості інформаційної довідки від 17.05.2016 №10852/23-304/248, згідно з якими задекларовані Приватним підприємством Павлин у березні 2006 року податкові зобов'язання не відображають господарських взаємовідносин з позивачем.

За правилами підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств від 28.12.1994 № 334/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств від 28.12.1994 № 334/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість від 03.04.1997 № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість від 03.04.1997 № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, валові витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарської операції та відмови у формуванні валових витрат та податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, судові інстанції встановили, що вони є реальними та підтверджуються належним чином оформленими копіями документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій, а саме: податкових накладних, актів прийому-передачу векселів, договорів комісії та платіжних доручень.

Разом з тим, за результатами дослідження наявності ділової мети та економічної доцільності у позивача при укладенні спірних господарських операцій судами встановлено, що придбаний у Приватного підприємства Павлин товар в подальшому був реалізований на підставі договору від 15.03.2006 №74-06 Державному підприємству Укрнафтогазкомплект .

Судами попередніх інстанцій також враховано, що постановою Господарського суду Тернопільської області від 11.04.2007 у справі №12/333-4599, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2008, відмовлено у задоволенні позову Державної податкової інспекції в Гусятинському районі до Товариства з обмеженою відповідальністю Авіанафтогазмотор та Приватного підприємства Павлин про визнання недійсним правочину від 01.03.2006 №6-Д.

Під час розгляду справи №12/333-4599 судами встановлено, що факт реального виконання договору з метою здійснення господарської діяльності підтверджено первинними документами, складеними у відповідності до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996 XIV.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і жодних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків або можливої фіктивності його постачальника, як-от: пояснень посадових осіб щодо їх непричетності до фінансово-господарської діяльності очолюваних суб'єктів господарювання, судових рішень, вироків тощо.

Посилання відповідача на те, що Приватним підприємством Павлин не було задекларовано об'єкт оподаткування та податкові зобов'язання з податку на додану вартість за операціями з Товариством з обмеженою відповідальністю Авіанафтогазмотор , як на підставу для висновку про правомірність оскаржуваних актів індивідуальної дії, суди цілком об'єктивно відхилили.

Адже, податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, зокрема, від фактичної сплати контрагентом у ланцюгу постачання податку до бюджету, а відтак якщо останній не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку або мінімізував свої податкові зобов'язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, проте вказана обставина не є підставою для позбавлення платника податку-покупця права на отримання податкової вигоди у разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

За таких обставин, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про безпідставність твердження контролюючого органу про неправомірність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість за здійсненими з Приватним підприємством Павлин господарськими операціями ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Гусятинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Гусятинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25.12.2014 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2015 у справі № 813/5283/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Т.М.Шипуліна Л.І.Бившева В.В.Хохуляк