Ухвала

від 26.03.2015 по справі 813/5283/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2015 р. Справа № 876/1098/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Затолочного В.С., Каралюса В.М.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Гусятинському районі Тернопільської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2014 року у адміністративній справі №813/5283/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіанафтогазмотор» до Державної податкової інспекції в Гусятинському районі Тернопільської області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,-

ВС Т А Н О В И В :

ТзОВ «Авіанафтогазмотор» звернулося в суд з позовом до ДПІ у Гусятинському районі Тернопільської області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 31.10.2006 року за №00099723000 та за №00099823000.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2014 року позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення, прийняті Державною податковою інспекцією у Гусятинському районі Тернопільської області, від 31.10.2006 року за №00099723000 (вих.№8003/23-124) та за №00099823000 (вих. № 8004/23-124). Стягнуто з Державного бюджету України в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіанафтогазмотор» 6,80 грн. судового збору.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм матеріального права та невірним встановленням обставин у справі. Зокрема зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги що у позивача відсутні товарно-транспортні накладні на перевезення товарно-матеріальних цінностей та будь-які інші документи, що свідчать про їх транспортування та контрагент позивача - ПП «Павлин» за юридичною та фактичною адресою не знаходиться, що свідчить, що позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по фінансово-господарських операціях з ПП «Павлин», оскільки фактично товарно-матеріальні цінності на товариство не постачались, тому даний товар не може використовуватись в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності. Просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Сторони в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату судового засідання. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне. Відповідачем проведена невиїзна документальна позапланова перевірки ТзОВ «Авіанафтогазмотор» з питань правильності обчислення та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток за І квартал 2006 року, за результатами якої складено акт від 19.10.2006 року за № 579/23-33799458, яким встановлено порушення підп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» внаслідок чого товариством занижено податок на прибуток за І квартал 2006 року на суму 4745149 грн. 75 коп.; підп.7.2.3, підп.7.2.6 п.7.2, підп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок чого товариством занижено податок на додану вартість в березні 2006 року на суму 3796120 грн. 00 коп.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 31.10.2006 року за №00099723000, яким платнику податків визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість в розмірі 5694180 грн. 00 коп., в тому числі, за основним платежем - 3796120 грн. 00 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1898060 грн. 00 коп. та №00099823000, яким платнику податків визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток в розмірі 8541268 грн. 20 коп., в тому числі, за основним платежем - 4745149 грн. 00 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 3796119 грн. 20 коп.

Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що оскаржені податкові повідомлення - рішення прийняті відповідачем протиправно.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними, такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.

Висновки відповідача ґрунтуються на тому, що у позивача відсутні товарно - транспорті накладні, які відносяться до первинної документації, що свідчить про те, що фактично товарно-матеріальні цінності на товариство не постачались.

Проте, з такими висновками відповідача погодитись не модна з огляду на наступне.

У відповідності до вимог підп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року за №168/97-ВР, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Згідно вимог підп.7.4.1 п.7.4 ст.7 цього ж Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом встановлено, що між ПП «Павлин» (продавець) та ТзОВ «Авіанафтогазмотор» (покупець) 01.03.2006 року було укладено договір купівлі-продажу №6-Д відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставити і передати у власність (повне господарське володіння) покупця продукцію - комплект запчастин до ГПА 6 - 750, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити її на умовах цього договору.

На підтвердження обставин виконання даного договору позивачем надано податкові накладні, акти прийому-передачі векселів, договори комісії та платіжні доручення.

Також, позивачем надано докази використання отриманого від ПП «Павлин» товару у своїй господарській діяльності, а саме: договір за №74-06 від 15.03.2006 року, укладеного з ДП «Укрнафтогазкомплект» та податкові накладні.

Що стосується посилань апелянта інформаційну довідку ДПІ у Галицькому районі м. Львова від 17.05.2006 року за №10852/23304/248, то така складена без аналізу його взаємовідносин з позивачем, тому не може бути достатнім доказом підтвердження обставин нереальності згаданих господарських операцій.

Окрім того, в матеріалах справи наявна постанова Господарського суду Тернопільської області від 11.04.2007 року у справі №12/333-4599, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2008 року.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Зі змісту вищевказаної постанови вбачається, що судом досліджувались обставини реальності господарських операцій між ПП «Павлин» та ТзОВ «Авіанафтогазмотор» згідно з договору купівлі-продажу від 01.03.2006 року за №6-Д та не було встановлено жодних дефектів під час його виконання.

Крім того, з ухвали Вищого адміністративного суду України від 06.03.2013 року видно, що судом встановлено факт реального виконання договору вищенаведеного договору.

Таким чином, судом першої інстанції вірно зазначено, що висновки контролюючого органу щодо обставин нереальності господарських операцій ґрунтуються на припущеннях, тому є безпідставними.

Відповідно до підп.7.5.1 п.7.5 ст.7 згаданого Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підп.7.2.6 п.7.2 ст.7 цього ж Закону, зокрема, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за перевірені періоди було надано податкові накладні, що знаходяться в матеріалах справи, які не мають недоліків та, порядок заповнення яких, відповідав встановленому чинним законодавством, тому позивач правомірно включив суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Крім того, відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у підп. «а», «в», «г», «д» п.10.1 ст.10 вищезазначеного Закону, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п. 10.2 ст. 10 Закону).

Таким чином, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування, тому висновки відповідача про зайве включення ТзОВ «Авіанафтогазмотор» до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суму 3796120 грн. 00 коп. за результатами господарських взаємовідносин з ПП «Павлин» є протиправними.

Що стосується оподаткування податком на прибуток підприємств.

Як передбачено підп. 4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Продаж товарів, відповідно до положень п.1.31 ст.1 наведеного Закону, будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Згідно з п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

У відповідності до вимог підп.5.2.1 п.5.2 цієї ж статті, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Частиною 4 підпункту 5.3.9 п.5.3 цієї ж статті передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу), у відповідності до підп.11.2.1 п.11.2 ст.11 даного Закону, вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Оскільки обставини фактичного здійснення господарських операцій щодо купівлі позивачем товарно-матеріальних цінностей встановлені постановою Господарського суду Тернопільської області від 11.04.2007 року у справі №12/333-4599 та подальшими судовими рішеннями апеляційної та касаційної інстанції, платником податків правомірно віднесено до складу валових витрат суми коштів, сплачені за результатами таких операцій.

Таким чином, оскільки правомірність нарахування основного платежу по згаданих податках не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи органом державної податкової служби безпідставно застосовано штрафні (фінансові) санкції.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Приведені в апеляційні скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування постанови суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Керуючись статтями 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Гусятинському районі Тернопільської області - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2014 року у адміністративній справі №813/5283/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після надіслання її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя З.М. Матковська

Судді В.С. Затолочний

В.М. Каралюс