Рішення

від 24.12.2014 по справі 910/1088/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/1088/13 24.12.14

За позовом Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк»

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «ТММ-Будкомплект» (далі - відповідач-1);

2. Фірми Т.М.М.-Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - відповідач-2)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

Уманський Дмитро Миколайович

про визнання недійсним договору, солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на об'єкти нерухомого майна за договором іпотеки

Головуючий суддя Ващенко Т.М.

Суддя Домнічева І.О.

Суддя Головіна К.І.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: Лашко І.І. - дов. № 104 від 01.07.2014 р.

від відповідача-1: Тіптюк А.Ю. - дов. № 61 від 19.06.2014 р.

від відповідача-2: Джиоєва Д.В. - дов. № б/н від 09.06.2014 р.

від третьої особи: Шкаровський Д.О. - дов. № б/н від 12.08.2014 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Родовід Банк» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТММ-Будкомплект» та Фірми «Т.М.М.» - Товариства з обмеженою відповідальністю про визнання недійсним договору від 02.02.2010 р. про припинення дії Кредитного договору № 22.1/12-КЛТ-09 від 17.04.2009 р., укладеного між АТ «Родовід Банк» та ТОВ «ТММ-Будкомплект»; солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором № 22.1/12-КЛТ-09 від 17.04.2009 р. у розмірі 8 835 315,17 грн. та звернення стягнення на об'єкти нерухомого майна, переданого в іпотеку згідно договору іпотеки від 17.04.2009 р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Палладій Н.В., зареєстрованим у реєстрі за № 418.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.09.2013 р. у справі № 910/1088/13, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2014 р., у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.08.2014 р. рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2013 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2014 р. у справі № 910/1088/13 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Розпорядженням № 04-23/725 від 26.08.2014 р. проведено повторний автоматичний розподіл справи № 910/1088/13, за результатами якого дану справу передано для розгляду судді Ващенко Т.М.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 28.08.2014 р. суддею Ващенко Т.М. прийнято справу № 910/1088/13 до свого провадження та призначено її до розгляду на 23.09.2014 р.

В ході дослідження матеріалів справи, господарським судом встановлено, що в матеріалах містяться дві заяви позивача про залучення співвідповідача та збільшення позовних вимог від 19.02.2013 р. та від 01.04.2013 р., в прийнятті яких суд відмовляє з огляду на наступне.

У відповідності до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Під збільшенням чи зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну кількісних показників, в яких виражається позовна вимога (збільшення чи зменшення ціни позову, збільшення чи зменшення кількості товару тощо). Під зміною розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог додатково до викладених у позовній заяві - така дія кваліфікується як зміна предмета позову.

У п. 3 Інформаційного листа Вищого господарського суду від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» дано пояснення, що збільшення розміру позовних вимог не може бути пов'язано з пред'явленням додаткових позовних вимог, про які не йшлося в позовній заяві. Якщо такі додаткові позовні вимоги зв'язані з раніше заявленими позовними вимогами підставою виникнення або поданими доказами (наприклад, коли позов подано на суму основного боргу і позивач до прийняття рішення просить додатково стягнути пеню за прострочку платежу), то їх може бути пред'явлено з дотриманням, зокрема, приписів статті 58 ГПК.

Згідно з п. 3 .10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Враховуючи наведене, оскільки позивачем у заявах про залучення співвідповідача та збільшення позовних вимог заявлено додаткові вимоги щодо залучення співвідповідачем реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві та зобов'язання її вчинити певні дії, а не збільшено кількісний показник вимог, заявлених у позові, то господарський суд дійшов висновку про відмову в прийнятті даних заяв.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2014 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи було відкладено на 09.10.2014 р.

22.09.2014 р. через відділ діловодства господарського суду від позивача надійшла заява про зміну предмету та підстав позовної заяви, розгляд якої суд відклав до з'ясування фактичних обставин.

02.10.2014 р. через відділ діловодства господарського суду від позивача надійшла заява, згідно з якою позивач просив суд вважати заяву «про зміну предмету та підстав позовної заяви» від 22.09.2014 р. заявою «про зміну предмету позовної заяви».

В судовому засіданні 09.10.2014 р. на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 15.10.2014 р. о 12:00 год.

В судовому засіданні 15.10.2014 р. господарський суд дослідив заяву позивача від 22.09.2014 р. про зміну підстав та предмету позовної заяви, а також заяву від 02.10.2014 р., якою фактично змінено лише назву заяви від 22.09.2014 р., відмовив у їх прийнятті з огляду на наступне.

Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову кореспондує зі способами захисту права, які визначені, наприклад, у ст. 16 ЦК.

Під способами захисту прав слід розуміти заходи, прямо передбачені законом з метою припинення оспорювання або порушення суб'єктивних цивільних прав та (або) усунення наслідків такого порушення.

Способами захисту цивільних прав та інтересів відповідно до ст. 16 ЦК можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Цей перелік не є вичерпним, оскільки суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача.

Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача. Зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Відповідно до п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році», за змістом зазначеної норми ГПК зміна позивачем підстав і предмету позову може мати місце лише альтернативно, тому одночасна їх зміна неможлива. Отже, у разі подання позивачем клопотання (заяви), направленого на одночасну зміну предмета і підстави позову, господарський суд з урахуванням конкретних обставин повинен відмовити в задоволенні такого клопотання (заяви).

Згідно з п. 3 .12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу. Невідповідність згаданої заяви вимогам цих норм процесуального права є підставою для її повернення з підстав, передбачених частиною першою статті 63 ГПК.

Оскільки в заяві про зміну підстав та предмету позовної заяви заявив додаткову вимогу щодо визнання чинними кредитного договору № 22.1/12-КЛТ-09 від 17.04.2009 р., укладеного між АТ «Родовід Банк» та ТОВ «ТММ-Будкомплект»; договору поруки № 22.1/12-11-09 від 17.04.2009 р., укладеного між АТ «Родовід Банк» та Фірмою «Т.М.М.» - товариством з обмеженою відповідальністю; договору іпотеки № 22.1/12-3-09 від 17.04.2009 р., укладеного між АТ «Родовід Банк» та Фірмою «Т.М.М.» - товариством з обмеженою відповідальністю, то господарський суд відмовляє у прийнятті заяви позивача від 22.09.2014 р. про зміну підстав та предмету позовної заяви, а також заяви від 02.10.2014 р., якою фактично змінено лише назву заяви від 22.09.2014 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.10.2014 р. призначено колегіальний розгляд справи № 910/1088/13.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 15.10.2014 р., справу № 910/1088/13 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Ващенко Т.М., суддя Домнічева І.О., суддя Головіна К.І.

Ухвалою суду від 17.10.2014 р. вищевказаною колегією суддів прийнято справу № 910/1088/13 до провадження; розгляд справи № 910/1088/13 призначено на 18.12.2014 р.

17.12.2014 р. через відділ діловодства господарського суду від позивача надійшла заява про зміну предмета позову, яку залучено до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні 18.12.2014 р. надав суду заяву про продовження строку розгляду спору в даній справі.

Представники відповідача-2 та третьої особи в судовому засіданні 18.12.2014 р. заявили усні клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні для надання їм можливості ознайомитися з вищевказаною заявою про зміну предмету позову.

Враховуючи наведене, суд оголосив перерву в судовому засіданні 18.12.2014 р. до 24.12.2014 р. об 11:00 год., та ухвалою суду від 18.12.2014 р. продовжив строк розгляду спору в даній справі на п'ятнадцять днів.

22.12.2014 р. через відділ діловодства господарського суду від позивача надійшли письмові пояснення та заява про збільшення позовних вимог, які залучено до матеріалів справи.

Згідно з зазначеною заявою про збільшення позовних вимог Публічне акціонерне товариство «Родовід Банк» просить суд визнати недійсним Договір від 02.02.2010 р. про припинення дії Кредитного договору № 22.1/12-КЛТ-09 від 17.04.2009 р., укладений 02.02.2010 р. між АТ «Родовід Банк» та ТОВ «ТММ-Будкомплект»; застосувати наслідки недійсності правочину - Договору від 02.02.2010 р. про припинення дії Кредитного договору № 22.1/12-КЛТ-09 від 17.04.2009 р., а саме, визнати чинними наступні договори: Кредитний договір № 22.1/12-КЛТ-09 від 17.04.2009 р., укладений між АТ «Родовід Банк» та ТОВ «ТММ-Будкомплект»; договір поруки № 22.1/12-11-09 від 17.04.2009 р., укладений між АТ «Родовід Банк» та Фірмою «Т.М.М.» - товариством з обмеженою відповідальністю; договір іпотеки № 22.1/12-3-09 від 17.04.2009 р., укладений між АТ «Родовід Банк» та Фірмою «Т.М.М.» - товариством з обмеженою відповідальністю; стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТММ-Будкомплект» (код ЄДРПОУ 31481857) і Фірми «Т.М.М.»-ТОВ (код ЄДРПОУ 14073675) на користь Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» заборгованість за кредитним договором № 22.1/12-КЛТ-09 від 17.04.2009 р. станом на 18.12.2014 р. в розмірі 11 994 176,22 грн.; звернути стягнення на об'єкти нерухомого майна, що належать Фірмі «Т.М.М.» - ТОВ та розташовані за адресою: Солом'янський район, м. Київ, проспект Космонавта Комарова, 22-28, що передані в іпотеку АТ «Родовід Банк», згідно договору іпотеки від 17.04.2009 р., який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Палладій Н.В., зареєстрований в реєстрі за № 418 (перелік об'єктів додається); стягнути солідарно з відповідачів витрати на сплату судового збору в розмірі 143 561,10 грн.

Розглянувши заяву про збільшення позовних вимог, господарський суд відмовив в її прийнятті, з огляду на наступне.

У відповідності до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Під збільшенням чи зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну кількісних показників, в яких виражається позовна вимога (збільшення чи зменшення ціни позову, збільшення чи зменшення кількості товару тощо). Під зміною розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог додатково до викладених у позовній заяві - така дія кваліфікується як зміна предмета позову.

У п. 3 Інформаційного листа Вищого господарського суду від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» дано пояснення, що збільшення розміру позовних вимог не може бути пов'язано з пред'явленням додаткових позовних вимог, про які не йшлося в позовній заяві. Якщо такі додаткові позовні вимоги зв'язані з раніше заявленими позовними вимогами підставою виникнення або поданими доказами (наприклад, коли позов подано на суму основного боргу і позивач до прийняття рішення просить додатково стягнути пеню за прострочку платежу), то їх може бути пред'явлено з дотриманням, зокрема, приписів статті 58 ГПК.

Згідно з п. 3 .10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Враховуючи наведене, оскільки позивачем у заяві про збільшення позовних вимог заявлено додаткові вимоги щодо застосування наслідків недійсності правочину, визнання правочинів дійсними та стягнення збитків, а не збільшено кількісний показник вимог, заявлених у позовній заяві, то господарський суд дійшов висновку про відмову в прийнятті даної заяви.

24.12.2014 р. через відділ діловодства господарського суду від відповідача-2 надійшли письмові заперечення на заяву про зміну предмету позову, які залучено до матеріалів справи .

Розглянувши в судовому засіданні 24.12.2104 р. заяву позивача про зміну предмету позовної заяви від 17.12.2014 р., господарський суд відмовив у її прийнятті з огляду на наступне.

Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову кореспондує зі способами захисту права, які визначені, наприклад, у ст. 16 ЦК.

Під способами захисту прав слід розуміти заходи, прямо передбачені законом з метою припинення оспорювання або порушення суб'єктивних цивільних прав та (або) усунення наслідків такого порушення.

Способами захисту цивільних прав та інтересів відповідно до ст. 16 ЦК можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Цей перелік не є вичерпним, оскільки суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача.

Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача. Зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Відповідно до п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році», за змістом зазначеної норми ГПК зміна позивачем підстав і предмету позову може мати місце лише альтернативно, тому одночасна їх зміна неможлива. Отже, у разі подання позивачем клопотання (заяви), направленого на одночасну зміну предмета і підстави позову, господарський суд з урахуванням конкретних обставин повинен відмовити в задоволенні такого клопотання (заяви).

Згідно з п. 3 .12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу. Невідповідність згаданої заяви вимогам цих норм процесуального права є підставою для її повернення з підстав, передбачених частиною першою статті 63 ГПК.

Оскільки в заяві про зміну предмету позовної заяви позивач заявив додаткову вимогу щодо застосування наслідків недійсності правочину та визнання правочинів дійсними, що в свою чергу, одночасно змінює предмет та підстави позову, то господарський суд відмовляє у прийнятті заяви позивача від 17.09.2014 р. про зміну підстав та предмету позовної заяви, а також заяви від 02.10.2014 р., якою фактично змінено лише назву заяви від 22.09.2014 р.

Представник позивача в судовому засіданні 24.12.2014 р. підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представники відповідачів в судовому засіданні 24.12.2014 р. проти позову заперечили.

Представник третьої особи в судовому засіданні 24.12.2014 р. заперечив проти позову та надав суду письмові пояснення, які залучено до матеріалів справи.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/22599/14.

У судовому засіданні 16.12.2014. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

17.04.2009 року між Відкритим акціонерним товариством «Родовід Банк», яке було перейменовано на Публічне акціонерне товариство «Родовід Банк», (надалі - Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТММ-Будкомплект» (надалі - Позичальник) був укладений кредитний договір № 22.1/12-КЛТ-09 (надалі - Договір).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з п. 1.1. кредитного договору № 22.1/12-КЛТ-09 від 17.04.2009 р., цим Договором встановлюються:

- мета, порядок та умови видачі (надання) Банком в майбутньому кредитів (траншів) Позичальнику в гривні в межах загальної суми 7 410 790,00 грн. (ліміт кредитування) на основі додаткових договорів про видачу (надання) кредиту (траншу) до цього Договору, які його невід'ємною частиною (додаткові договори);

- порядок та умови погашення/(повернення) Позичальником отриманих кредитів, нарахування та сплати процентів за отриманими кредитами;

- вид (и) забезпечення в конання зобов'язань Позичальника;

- порядок плати за користування кредитами (траншами);

- порядок плати за послуги, що надаються Банком Позичальнику;

- відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредитів;

- а також взаємні права та зобов'язання сторін, що виникають/виникнуть при видачі/наданні Банком кредитів.

Відповідно до п. 1.2. кредитного договору № 22.1/12-КЛТ-09 від 17.04.2009 р., кредитні зобов'язання Банку щодо видачі/надання кредитів (траншів) та зобов'язання Позичальника щодо погашення кредитів траншів), сплати процентів, комісій, а також інші права та зобов'язання сторін, передбачені цим Договором, виникають з моменту укладення сторонами за взаємною згодою додаткових договорів про видачу кредитів до цього Договору, що є його невід'ємними частинами, в межах ліміту кредитування та суми кредитів, передбачених такими додатковими договорами. Строк користування кожним окремим кредитом (траншем) визначається відповідним додатковим договором.

Заборгованість за кредитами, наданими за цим Договором, має бути погашена в строки, вказані у відповідних додаткових договорах, але не пізніше 27.11.09 р.

Пунктом 2.1. вищевказаного кредитного Договору визначено, що Банк надає Позичальнику кредити в рамках ліміту кредитування на умовах забезпеченості, цільового використання, строковості, повернення та платності наданих грошових коштів, за наявності у банку вільних фінансових ресурсів.

Відповідно до п. 2.2. кредитного договору № 22.1/12-КЛТ-09 від 17.04.2009 р., кредити видаються на наступні цілі: поповнення оборотних коштів та на інші господарські потреби, пов'язані з веденням статутної діяльності Позичальника.

У відповідності до розділу 5 кредитного договору № 22.1/12-КЛТ-09 від 17.04.09 р., цей Договір набуває чинності з дня його підписання і діє до повного виконання Позичальником своїх зобов'язань за цим Договором та припиняється належним виконанням його умов; строком дії цього Договору є час, впродовж якого існують зобов'язання сторін, що виникли на основі цього Договору; закінчення строку дії цього Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії Договору; усі додатки, зміни та доповнення умов цього Договору здійснюються в письмовій формі, підписуються уповноваженими на це представниками сторін і скріплюються печатками обох сторін, за винятком випадків односторонньої зміни умов, передбачених цим Договором.

17.04.2009 р. між Відкритим акціонерним товариством «Родовід Банк», яке було перейменовано на Публічне акціонерне товариство «Родовід Банк», (надалі - Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТММ-Будкомплект» (надалі - Позичальник) був укладений додатковий договір № 1 до кредитного договору № 22.1/12-КЛТ-09 від 17.04.2009 р., у відповідності до якого Банк надає Позичальнику кредит (транш) згідно з цим додатковим договором в сумі 7 410 790,00 грн. з терміном повернення не пізніше 27.11.2009 р., з процентною ставкою за користування кредитом у розмірі 22 % річних.

17.04.2009 р. між Відкритим акціонерним товариством «Родовід Банк», яке було перейменовано на Публічне акціонерне товариство «Родовід Банк», (надалі - Банк) та Фірмою «Т.М.М.» - Товариством з обмеженою відповідальністю (надалі - Поручитель) в забезпечення виконання зобов'язань Позичальника за кредитним договором № 22.1/12-КЛТ-09 від 17.04.09 р. було укладено договір поруки № 22.1/12-П-09, у відповідності до умов якого Поручитель зобов'язується солідарно відповідати перед Банком у повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов'язань ТОВ «ТММ-Будкомплект» (надалі - Позичальник) за вказаним кредитним Договором.

17.04.2009 р. між Відкритим акціонерним товариством «Родовід Банк», яке було перейменовано на Публічне акціонерне товариство «Родовід Банк», (надалі - Іпотекодержатель) та Фірмою «Т.М.М.» - Товариством з обмеженою відповідальністю (надалі - Іпотекодавець) було укладено договір іпотеки № 22.1/12-З-09, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Палладій Н.В., зареєстрований в реєстрі за № 418, у відповідності до умов якого Іпотекодавець для забезпечення виконання в повному обсязі ТОВ «ТММ-Будкомплект» своїх зобов'язань перед Іпотекодержателем за кредитним договором № 22.1/12-КЛТ-09 від 17.04.09 р. передав в іпотеку іпотекодержателю нерухоме майно, яке стане власністю Іпотекодавця у майбутньому згідно з інвестиційно-підрядним договором № 36/06-06 на виконання робіт по будівництву житлового будинку з гостьовою автостоянкою та об'єктами соціально-культурного побуту на проспекті Космонавта Комарова, 22-28 у Солом'янському районі м. Києва від 15.06.2006 р., що укладений між Іпотекодавцем та Благодійним фондом «Солом'янка» і буде збудовано за адресою: м. Київ, проспект Космонавта Комарова, 22-28, а саме:

- на другому поверсі: 2 двокімнатних квартири, 1 трикімнатна квартира;

- на третьому поверсі: 1 однокімнатна квартира, 2 двокімнатних квартири;

- на четвертому поверсі: 2 двокімнатні квартири, 1 трикімнатна квартира;

- на п'ятому поверсі: 1 однокімнатна квартира, 1 двокімнатна квартира, 2 трикімнатні квартири;

- на шостому поверсі: 3 однокімнатних квартири, 3 двокімнатних квартири, 1 трикімнатна квартира;

- на сьомому поверсі: 1 однокімнатна квартира, 2 двокімнатних квартири, 1трикімнатна квартира;

- на восьмому поверсі: 1 однокімнатна квартира, 3 двокімнатних квартири, 2 трикімнатних квартири;

- на дев'ятому поверсі: 1 однокімнатна квартира, 4 двокімнатних квартири, 2 трикімнатних квартири;

- на десятому поверсі: 1 однокімнатна квартира, 3 двокімнатних квартири, 2 трикімнатних квартири;

- на одинадцятому поверсі: 3 однокімнатних квартири, 3 двокімнатних квартири, 2 трикімнатних квартири;

- на дванадцятому поверсі: 3 однокімнатних квартири, 1 трикімнатна квартира;

- на тринадцятому поверсі: 4 двокімнатних квартири, 2 трикімнатних квартири;

- на чотирнадцятому поверсі: 2 однокімнатних квартири, 4 двокімнатних квартири, 1 трикімнатна квартира;

- на п'ятнадцятому поверсі: 2 однокімнатні квартири, 4 двокімнатні квартири, 2 трикімнатні квартири;

- на шістнадцятому поверсі: 2 однокімнатні квартири, 4 двокімнатні квартири, 1 трикімнатна квартира;

- на сімнадцятому поверсі: 3 однокімнатні квартири, 4 двокімнатні квартири, 1трикімнатна квартира;

- на вісімнадцятому поверсі: 3 однокімнатних квартири, 3 двокімнатних квартири, 2 трикімнатних квартири;

- на дев'ятнадцятому поверсі: 3 однокімнатних квартири, 4 двокімнатних квартири, 2 трикімнатних квартири;

- на двадцятому поверсі: 3 однокімнатних квартири, 4 двокімнатних квартири, 2 трикімнатних квартири;

- на двадцять першому поверсі: 3 однокімнатних квартири, 4 двокімнатних квартири, 2 трикімнатних квартири;

- на двадцять другому поверсі: 3 однокімнатних квартири, 4 двокімнатних квартири, 2 трикімнатних квартири.

29.01.2009 р. між Публічним акціонерним товариством «Родовід Банк» (надалі - Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТММ-Будкомплект» (надалі - Позичальник) був укладений додатковий договір № 1 до кредитного договору № 22.1/12-КЛТ-09 від 17.04.2009 р., у відповідності до якого сторони домовились здійснити реструктуризацію кредитної заборгованості за кредитним договором наступним чином:

- повернути на рахунок обліку строкової заборгованості прострочену заборгованість за основним боргом в сумі 4 376 990,00 грн.;

- строк повернення заборгованості за кредитним договором встановити 01.02.2010 р.;

- нарахувати проценти за користування кредитними коштами за період з 30.11.2009 р. до 01.02.2010 р.

02.02.2010 р. між Публічним акціонерним товариством «Родовід Банк» (надалі - Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТММ-Будкомплект» (надалі - Позичальник) був укладений договір про припинення дії кредитного договору № 22.1/12-КЛТ-09 від 17.04.2009 р., у відповідності до умов якого сторони прийшли до згоди про розірвання кредитного договору № 22.1/12-КЛТ-09 від 17.04.2009 р. з 02.02.2010 р.

02.02.2010 р. між Публічним акціонерним товариством «Родовід Банк» (надалі - Іпотекодержатель) та громадянином Уманським Дмитром Миколайовичем (надалі - Іпотекодавець) було укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Горняк Х.В., зареєстрований в реєстрі за № 34.

Згідно з п. 1.1. зазначеного договору, Іпотекодержатель на умовах кредитного договору № 22.1/12-КЛТ-09 від 17.04.2009 р. з додатковими угодами, можливими змінами та доповненнями до нього (надалі - Кредитний договір), надав ТОВ «ТММ-Будкомплект» кредит, сума заборгованості за яким станом на дату укладання даного договору становить 5 694 607,25 грн.

Відповідно до п. 1.3. договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 02.02.2010 р., Іпотекодавець для забезпечення виконання зобов'язань позичальника перед Іпотекодержателем за Кредитним договором щодо сплати процентів, неустойки (штрафу, пені), вчасного та у повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитами та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами кредитного договору, відшкодування збитків та іншої заборгованості за кредитним договором (основне зобов'язання), передав в іпотеку Іпотекодержателю на підставі договору іпотеки, посвідченого 29.01.2010 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Горняк Х.В., зареєстрованим в реєстрі за № 32 (надалі - Договір іпотеки) належну йому на праві власності земельну ділянку, загальною площею 3 га, кадастровий № 3223186800:03:009:0004, що розташована за адресою: Київська область, Обухівський район, с. Підгірці.

03.02.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТММ-Будкомплект» (надалі - Первісний боржник), Фірмою «Т.М.М.» - Товариством з обмеженою відповідальністю (надалі - Кредитор) та громадянином Уманським Дмитром Миколайовичем (надалі - Кредитор) було укладено договір про переведення боргу № У-03/12-2007.

Відповідно до п. 1. договору про переведення боргу № У-03/12-2007 від 03.02.2010 р., цим договором регулюються відносини, пов'язані із заміною зобов'язаної сторони (Первісного боржника) у зобов'язанні, що виникло із кредитного договору N 22.1/12-КЛТ-09 від 17.04.2009 р., укладеного між Первісним боржником та Банком, та договору про задоволення вимог банку (іпотекодержателя) від 02 лютого 2010 р., укладеного між Банком та Кредитором, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Горняк Х.В. та зареєстрований в реєстрі за № 34 (надалі - Основний договір).

Згідно з п. 2 договору про переведення боргу № У-03/12-2007 від 03.02.2010 р., Первісний боржник переводить на нового Боржника борг (грошове зобов'язання) у розмірі 5 694 607,25 грн., що виник на підставі Основного договору. Новий боржник зобов'язується виконати зобов'язання Первісного боржника перед Кредитором на умовах Основного договору, в сумі, вказаній в цьому пункті.

Пунктом 3 договору про переведення боргу № У-03/12-2007 від 03.02.10 р. визначено, що Кредитор не заперечує проти заміни Первісного боржника Новим боржником в Основному договорі і, підписуючи зі своєї сторони цей договір, дає свою згоду на відповідне переведення боргу в порядку та на умовах, визначених цим договором. У зв'язку з чим Првісний боржник виходить із зобов'язань, що виникли між ним та Кредитором.

У відповідності до п. 4 договору про переведення боргу № У-03/12-2007 від 03.02.2010 р., Новий боржник має право висунути проти вимоги Кредитора всі заперечення, що ґрунтуються на відносинах між Кредитором та Первісним боржником за Основним договором.

Згідно з п. 5 вищевказаного договору, Первісний боржник зобов'язаний протягом 3-х днів з дати підписання цього договору передати Новому боржнику всю необхідну документацію (інформацію), пов'язану із Основним договором, що підтверджує дійсність вимог Кредитора, зокрема і ту, що стосується спорів і суперечностей за Основним договором між Первісним боржником та Кредитором.

Відповідно до пунктів 5 та 6 договору про переведення боргу № У-03/12-2007 від 03.02.2010 р., Первісний боржник сплачує Новому боржнику плату за прийняття боргу в розмірі 5 694 607,25 грн.; оплату в сумі, вказаній в пункті 6 цього договору, Первісний боржник зобов'язаний здійснити на вимогу Нового боржника протягом 7-ми днів з дати отримання такої вимоги.

Пунктами 9 та 10 договору про переведення боргу № У-03/12-2007 від 03.02.2010 р. визначено, що цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками Нового і Первісного боржників; строк цього договору починає свій перебіг у момент, встановлений у п. 9 даного договору і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

На виконання умов п. 5 та 6 договору про переведення боргу № У-03/12-2007 від 03.02.2010 р. Фірма «Т.М.М.» - Товариство з обмеженою відповідальністю, згідно з видатковим касовим ордером від 03.02.2010 р. видала Уманському Дмитру Миколайовичу 5 694 607,25 грн. (належним чином засвідчена копія вказаного видаткового касового ордеру додана до матеріалів справи).

У березні 2012 року Прокуратурою Обухівського району Київської області в інтересах Обухівської районної державної адміністрації подано позов про визнання недійсним договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 02.02.2010 р., укладеного між Уманським Д.М. та АТ «Родовід Банк», скасування державної реєстрації права власності АТ «Родовід Банк» на земельну ділянку, витребування земельної ділянки у АТ «Родовід Банк» та визнання права власності на земельну ділянку за державою в особі Обухівської районної державної адміністрації.

Обухівським районним судом Київської області 07.06.2012 р. у справі № 2-537/12 було ухвалено рішення, яким частково задоволено позов Прокурора Обухівського району Київської області, зокрема: визнано недійсним договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 02.02.2010 р. за реєстраційним № 34; визнано недійсною та скасовано державну реєстрацію права власності АТ «Родовід Банк» на земельну ділянку площею 3 га, розташовану в с. Підгірці Обухівського району Київської області, кадастровий № 3223186800:03:009:0004; витребувано в АТ «Родовід Банк» на користь держави в особі Обухівської районної державної адміністрації земельну ділянку площею 3 га, розташовану в с. Підгірці Обухівського району Київської області, кадастровий № 3223186800:03:009:0004.

15.08.2012 р. дане рішення залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області.

За таких обставин, позивач вважає, що у зв'язку з визнанням у судовому порядку недійсним договору про задоволення вимог іпотекодержателя, договір про припинення дії кредитного договору № 22.1/12-КЛТ-09 від 17.04.2009 р., укладений 02.02.2010 р. між АТ «Родовід Банк» та ТОВ «ТММ-Будкомплект» є також недійсним на підставі статей 203, 215, 599, 1054 ЦК України, у зв'язку з чим ПАТ «Родовід Банк» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсним договору від 02.02.2010 р. про припинення дії кредитного договору № 22.1/12-КЛТ-09 від 17.04.2009 р., укладеного 02.02.2010 р. між АТ «Родовід Банк» та ТОВ «ТММ-Будкомплект»; стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТММ-Будкомплект» і Фірми «Т.М.М.» - Товариства з обмеженою відповідальністю на користь Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» заборгованості за кредитним договором № 22.1/12- КЛТ-09 від 17.04.2009 р. станом на 04.01.2013 р., в розмірі 8 853 315,17 грн.; звернення стягнення на об'єкти нерухомого майна, що належать Фірмі «Т.М.М.» - Товариству з обмеженою відповідальністю та розташовані за адресою: Солом'янський район, м. Київ, проспект Космонавта Комарова, 22-28, що передані в іпотеку АТ «Родовід Банк», згідно договору іпотеки від 17.04.2009 р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Палладій Н.В., зареєстрованого в реєстрі за № 418, а саме:

- на другому поверсі: 2 двокімнатних квартири, 1 трикімнатна квартира;

- на третьому поверсі: 1 однокімнатна квартира, 2 двокімнатних квартири;

- на четвертому поверсі: 2 двокімнатні квартири, 1 трикімнатна квартира;

- на п'ятому поверсі: 1 однокімнатна квартира, 1 двокімнатна квартира, 2 трикімнатні квартири;

- на шостому поверсі: 3 однокімнатних квартири, 3 двокімнатних квартири, 1 трикімнатна квартира;

- на сьомому поверсі: 1 однокімнатна квартира, 2 двокімнатних квартири, 1трикімнатна квартира;

- на восьмому поверсі: 1 однокімнатна квартира, 3 двокімнатних квартири, 2 трикімнатних квартири;

- на дев'ятому поверсі: 1 однокімнатна квартира, 4 двокімнатних квартири, 2 трикімнатних квартири;

- на десятому поверсі: 1 однокімнатна квартира, 3 двокімнатних квартири, 2 трикімнатних квартири;

- на одинадцятому поверсі: 3 однокімнатних квартири, 3 двокімнатних квартири, 2 трикімнатних квартири;

- на дванадцятому поверсі: 3 однокімнатних квартири, 1 трикімнатна квартира;

- на тринадцятому поверсі: 4 двокімнатних квартири, 2 трикімнатних квартири;

- на чотирнадцятому поверсі: 2 однокімнатних квартири, 4 двокімнатних квартири, 1 трикімнатна квартира;

- на п'ятнадцятому поверсі: 2 однокімнатні квартири, 4 двокімнатні квартири, 2 трикімнатні квартири;

- на шістнадцятому поверсі: 2 однокімнатні квартири, 4 двокімнатні квартири, 1 трикімнатна квартира;

- на сімнадцятому поверсі: 3 однокімнатні квартири, 4 двокімнатні квартири, 1трикімнатна квартира;

- на вісімнадцятому поверсі: 3 однокімнатних квартири, 3 двокімнатних квартири, 2 трикімнатних квартири;

- на дев'ятнадцятому поверсі: 3 однокімнатних квартири, 4 двокімнатних квартири, 2 трикімнатних квартири;

- на двадцятому поверсі: 3 однокімнатних квартири, 4 двокімнатних квартири, 2 трикімнатних квартири;

- на двадцять першому поверсі: 3 однокімнатних квартири, 4 двокімнатних квартири, 2 трикімнатних квартири;

- на двадцять другому поверсі: 3 однокімнатних квартири, 4 двокімнатних квартири, 2 трикімнатних квартири

через продаж предмету іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

При цьому, позивач вважає, що оскільки зобов'язання за Кредитним договором не виконані, то договір іпотеки № 22.1/12-3-09 від 17.04.2009 р., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Палладій Н.В. від 17.04.2009 р. за реєстровим номером 419, є також чинним та продовжує існувати, у зв'язку з чим позивач просить звернути стягнення на майно за Договором іпотеки.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Стосовно позовної вимоги позивача щодо визнання недійсним договору від 02.02.2010 р. про припинення дії кредитного договору № 22.1/12-КЛТ-09 від 17.04.2009 р., укладеного 02.02.2010 р. між АТ «Родовід Банк» та ТОВ «ТММ-Будкомплект», господарський суд дійшов висновку пр. її задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Підставою недійсності договору від 02.02.2010 р. про припинення дії кредитного договору № 22.1/12-КЛТ-09 від 17.04.09 р., укладеного між Публічним акціонерним товариством «Родовід Банк» (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТММ-Будкомплект» (Позичальник), є невідповідність його положенням чинного законодавства України, а саме: ст. ст. 203, 215, 599, 1054 Цивільного кодексу України, у зв'язку з відсутністю визначеного способу припинення зобов'язання, оскільки Обухівським районним судом Київської області 07.06.2012 р. було винесено рішення у цивільній справі № 2/1018/537/12, яким визнано недійсним договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 02.02.2010 р., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Горняк Х.В., зареєстрований в реєстрі за № 34.

15.08.2012 р. дане рішення залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області, а також встановлено факт того, що Уманський Д.М. не набув права власності на земельну ділянку площею 3 га, розташовану в с. Підгірці Обухівського району Київської області, кадастровий № 3223186800:03:009:0004 та не мав права розпоряджатися нею.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.08.2014 р. у справі № 2/1018/537/12 встановлено, що у зв'язку із визнанням недійсним договору про задоволення вимог іпотекодржателя від 02.02.2010 р., скасуванням державної реєстрації права власності Банку на земельну ділянку та витребування зазначеної земельної ділянки у Банку на користь держави, до Банку не перейшло право власності на предмет іпотеки, а відтак - не відбулось погашення заборгованості позичальника за рахунок вартості предмета іпотеки. В свою чергу, до майнового поручителя Уманського Д.М. не перейшло право кредитора за основним зобов'язанням.

У відповідності до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно з нормами частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти

Відповідно до частини 1 статті 599 ЦК України , зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до розділу 5 кредитного договору № 22.1/12-КЛТ-09 від 17.04.09 р., цей Договір набуває чинності з дня його підписання і діє до повного виконання Позичальником своїх зобов'язань за цим Договором та припиняється належним виконанням його умов; строком дії цього Договору є час, впродовж якого існують зобов'язання сторін, що виникли на основі цього Договору; закінчення строку дії цього Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії Договору; усі додатки, зміни та доповнення умов цього Договору здійснюються в письмовій формі, підписуються уповноваженими на це представниками сторін і скріплюються печатками обох сторін, за винятком випадків односторонньої зміни умов, передбачених цим Договором.

Так, зобов'язання Позичальника - Товариства з обмеженою відповідальністю «ТММ-Будкомплект», щодо повернення суми кредиту, відсотків, штрафних санкцій за неналежне виконання умов договору не виконані, що підтверджується виписками по рахункам боржника (містяться в матеріалах справи), а отже кредитний договір є діючим та зобов'язання за ним продовжують існувати.

Враховуючи вищенаведене, оскільки виконання зобов'язання за Кредитним договором не відбулось у зв'язку з визнанням недійсним з 02.02.2010 р. рішенням Обухівського районного суду Київської області від 07.06.2012 р. у справі № 2/1018/537/12 договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 02.02.2010 р., то договір від 02.02.2010 р. про припинення дії кредитного договору № 22.1/12-КЛТ-09 від 17.04.2009 р., укладеного 02.02.2010 р. між АТ «Родовід Банк» та ТОВ «ТММ-Будкомплект», є недійсним.

Стосовно позовних вимог ПАТ «Родовід Банк» щодо стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТММ-Будкомплект» і Фірми «Т.М.М.» - Товариства з обмеженою відповідальністю на користь Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» заборгованості за кредитним договором № 22.1/12- КЛТ-09 від 17.04.2009 р. станом на 04.01.2013 р., в розмірі 8 853 315,17 грн. (з яких: 4 376 990,00 грн. невиконані зобов'язання щодо повернення кредитних коштів, 703 193,24 грн. невиконані зобов'язання щодо сплати нарахованих процентів за користування кредитними коштами, 2 208 267,96 грн. пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, 373 807,58 грн. пеня за несвоєчасне погашення процентів по кредиту, 405 441,18 грн. три відсотки річних від суми простроченого кредиту, 67 887,76 грн. три відсотки річних від суми прострочених процентів по кредиту, 597 498,43 грн. інфляційні втрати від суми простроченого кредиту, 102 229,01 грн. інфляційні втрати від суми прострочених процентів), то господарський суд приходить до висновку про задоволення даної вимоги з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 611 ЦК України , у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Так у відповідності до п.п. 3.1.7.1 Кредитного договору, ст. ст. 549 , 550 ЦК України , з урахуванням вимог ст. 258 ЦК України та ст. 232 ГК України , щодо спеціальної позовної давності, на підставі пункту 3.4.8 Кредитного договору була нарахована до стягнення пеня за несвоєчасне погашення кредиту, а також пеня за несвоєчасну сплату процентів за Кредитним договором, яка нараховувалась за кожен день прострочки у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період за який сплачується пеня.

В силу положень ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів належних йому.

Відповідно до ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку; поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником; порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Згідно з ч.1 ст. 554 ЦК України , у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Нормами частини 1 статті 559 ЦК України визначено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Враховуючи те, що зобов'язання за Кредитним договором не виконані та відсутні підстави передбачені чинним законодавством для припинення поруки, а отже Договір поруки є дійсним та зобов'язання за Договором поруки продовжують існувати.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 02.09.2014 року в справі № 6/5005/9535/2011.

Таким чином, господарський суд вважає позовні вимоги щодо стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТММ-Будкомплект» і Фірми «Т.М.М.» - Товариства з обмеженою відповідальністю на користь Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» заборгованості за кредитним договором № 22.1/12- КЛТ-09 від 17.04.2009 р. станом на 04.01.2013 р., в розмірі 8 853 315,17 грн., обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно позовної вимоги ПАТ «Родовід Банк» щодо звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № 22.1/12-З-09, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Палладій Н.В., зареєстрованим в реєстрі за № 418 (нерухоме майно) у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 22.1/12-КЛТ-09 від 17.04.2009 р., суд дійшов висновку про задоволення даної вимоги повністю з огляду на наступне.

У разі невиконання зобов'язання забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором (ст. 589 ЦК України). Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1. ст. 590 ЦК України).

Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і укладається для забезпечення виконання умов кредитного договору та жодним чином не може впливати на чинність основного зобов'язання.

Відповідно до ст. 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно зі ст. 589 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Згідно з частиною 6 статті 3 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Згідно з ст. 11 вищевказаного закону, майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки. У разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов'язанням.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Частиною першою статті 33 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Згідно зі статтею 35 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж 30-ти денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Вимога, встановлена частиною першою цієї статті, не перешкоджає іпотекодержателю здійснювати свої права, визначені статтею 12 цього Закону, без попереднього повідомлення іпотекодавця, якщо викликана таким повідомленням затримка може спричинити знищення, пошкодження чи втрату предмета іпотеки.

У відповідності до статті 39 Закону України «Про іпотеку», у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Згідно зі статтею 41 Закону України «Про іпотеку», реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього закону.

Реалізація предмета іпотеки здійснюється у населеному пункті за місцем його розташування, а якщо предмет іпотеки перебуває за межами населеного пункту, його реалізація здійснюється у найближчому населеному пункті або районному центрі на території, на яку поширюються повноваження відділу державної виконавчої служби, на виконанні якого перебуває рішення суду, або виконавчий напис нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з частинами 5, 6 та 7 ст. 38 Закону України «Про іпотеку», дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця.

Ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.

Розподіл коштів від продажу предмета іпотеки між іпотекодержателем та іншими особами, що мають зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, здійснюється відповідно до встановленого пріоритету та розміру цих прав чи вимог. Решта коштів повертається іпотекодавцю.

Частиною 2 статті 43 Закону України «Про іпотеку» визначено, що початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки.

У відповідності до пунктів 1.4. та 1.5. договору іпотеки № 22.1/12-З-09, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Палладій Н.В., зареєстрованого в реєстрі за № 418, нерухоме майно, яке стане власністю Іпотекодавця у майбутньому згідно з інвестиційно-підрядним договором № 36/06-06 на виконання робіт по будівництву житлового будинку з гостьовою автостоянкою та об'єктами соціально-культурного побуту на проспекті Космонавта Комарова, 22-28 у Солом'янському районі міста Києва від 15.06.2006 р., що укладений між Іпотекодавцем та Благодійним фондом «Солом'янка» (ідентифікаційний код 26189495) і буде збудовано за адресою: місто Київ, проспект Космонавта Комарова, 22-28 у Солом'янському районі міста Києва за оцінкою Управління заставних операцій ПАТ «Родовід Банк» оцінене в 25 706 981 грн.; передане в іпотеку нерухоме майно за домовленістю сторін оцінено в 25 706 981,00 грн.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення», рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Судом встановлено, що кредитні відносини продовжують існувати, зобов'язання ПАТ «Родовід Банк» виконані належним чином, тоді як зобов'язання Позичальника - ТОВ «ТММ-Будкомплект» за кредитним договором № 22.1/12-КЛТ-09 від 17.04.2009 р., укладеним 02.02.2010 р. між АТ «Родовід Банк» та ТОВ «ТММ-Будкомплект» виконані неналежним чином, факт отримання кредитних коштів Позичальником не заперечувався та підтверджується наявними у матеріалах справи документами.

Відповідачами жодних належних доказів у підтвердження належного виконання своїх зобов'язань щодо погашення кредитної заборгованості та на спростування обставин, викладених у позовній заяві, суду не надано.

За таких обставин, позов Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТММ-Будкомплект» та Фірми «Т.М.М.» - Товариства з обмеженою відповідальністю підлягає задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідачів.

Відповідно до 4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. N 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 22, 32, 33, 44, 49, 75, ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним договір від 02.02.2010 р. про припинення дії кредитного договору № 22.1/12-КЛТ-09 від 17.04.2009 р., укладений 02.02.2010 р. між Акціонерним товариством «Родовід Банк» (код ЄДРПОУ 14349442) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТММ-Будкомплект» (код ЄДРПОУ 31481857).

3. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТММ-Будкомплект» (03148, м. Київ, вул. Жмеринська, 22, код ЄДРПОУ 31481857) та Фірми «Т.М.М.» - Товариства з обмеженою відповідальністю (04116, м. Київ, вул. Галі Тимофєєвої, 3, код ЄДРПОУ 14073675) на користь Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» (04136, м. Київ, вул. Північно-Сирецька, 1-3, код ЄДРПОУ 14349442) заборгованості за кредитним договором № 22.1/12- КЛТ-09 від 17.04.2009 р. станом на 04.01.2013 р. в розмірі 8 853 315 (вісім мільйонів вісімсот п'ятдесят три тисячі триста п'ятнадцять) грн.17 коп.

4. В рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «ТММ-Будкомплект» (03148, м. Київ, вул. Жмеринська, 22, код ЄДРПОУ 31481857) перед Публічним акціонерним товариством «Родовід Банк» (04136, м. Київ, вул. Північно-Сирецька, 1-3, код ЄДРПОУ 14349442) за кредитним договором № 22.1/12-КЛТ-09 від 17.04.2009 р. в сумі 8 853 315 (вісім мільйонів вісімсот п'ятдесят три тисячі триста п'ятнадцять) грн. 17 коп., звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 17.04.2009 р., посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Палладій Н.В., зареєстрованим в реєстрі за № 418 - об'єкти нерухомого майна, що належать Фірмі «Т.М.М.» - Товариству з обмеженою відповідальністю (04116, м. Київ, вул. Галі Тимофєєвої, 3, код ЄДРПОУ 14073675) та розташовані за адресою: Солом'янський район, м. Київ, проспект Космонавта Комарова, 22-28, а саме:

- на другому поверсі: 2 двокімнатних квартири, 1 трикімнатна квартира;

- на третьому поверсі: 1 однокімнатна квартира, 2 двокімнатних квартири;

- на четвертому поверсі: 2 двокімнатні квартири, 1 трикімнатна квартира;

- на п'ятому поверсі: 1 однокімнатна квартира, 1 двокімнатна квартира, 2 трикімнатні квартири;

- на шостому поверсі: 3 однокімнатних квартири, 3 двокімнатних квартири, 1 трикімнатна квартира;

- на сьомому поверсі: 1 однокімнатна квартира, 2 двокімнатних квартири, 1трикімнатна квартира;

- на восьмому поверсі: 1 однокімнатна квартира, 3 двокімнатних квартири, 2 трикімнатних квартири;

- на дев'ятому поверсі: 1 однокімнатна квартира, 4 двокімнатних квартири, 2 трикімнатних квартири;

- на десятому поверсі: 1 однокімнатна квартира, 3 двокімнатних квартири, 2 трикімнатних квартири;

- на одинадцятому поверсі: 3 однокімнатних квартири, 3 двокімнатних квартири, 2 трикімнатних квартири;

- на дванадцятому поверсі: 3 однокімнатних квартири, 1 трикімнатна квартира;

- на тринадцятому поверсі: 4 двокімнатних квартири, 2 трикімнатних квартири;

- на чотирнадцятому поверсі: 2 однокімнатних квартири, 4 двокімнатних квартири, 1 трикімнатна квартира;

- на п'ятнадцятому поверсі: 2 однокімнатні квартири, 4 двокімнатні квартири, 2 трикімнатні квартири;

- на шістнадцятому поверсі: 2 однокімнатні квартири, 4 двокімнатні квартири, 1 трикімнатна квартира;

- на сімнадцятому поверсі: 3 однокімнатні квартири, 4 двокімнатні квартири, 1трикімнатна квартира;

- на вісімнадцятому поверсі: 3 однокімнатних квартири, 3 двокімнатних квартири, 2 трикімнатних квартири;

- на дев'ятнадцятому поверсі: 3 однокімнатних квартири, 4 двокімнатних квартири, 2 трикімнатних квартири;

- на двадцятому поверсі: 3 однокімнатних квартири, 4 двокімнатних квартири, 2 трикімнатних квартири;

- на двадцять першому поверсі: 3 однокімнатних квартири, 4 двокімнатних квартири, 2 трикімнатних квартири;

- на двадцять другому поверсі: 3 однокімнатних квартири, 4 двокімнатних квартири, 2 трикімнатних квартири

Встановити спосіб реалізації предмета іпотеки за договором іпотеки від 17.04.2009 р., посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Палладій Н.В., зареєстрованим в реєстрі за № 418, шляхом продажу предмета застави на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

5. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТММ-Будкомплект» (03148, м. Київ, вул. Жмеринська, 22, код ЄДРПОУ 31481857) та Фірми «Т.М.М.» - Товариства з обмеженою відповідальністю (04116, м. Київ, вул. Галі Тимофєєвої, 3, код ЄДРПОУ 14073675) на користь Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» (04136, м. Київ, вул. Північно-Сирецька, 1-3, код ЄДРПОУ 14349442) витрати на сплату судового збору за розгляд позовної заяви в розмірі 69 967 (шістдесят дев'ять тисяч дев'ятсот шістдесят сім) грн. 00 коп.

6. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТММ-Будкомплект» (03148, м. Київ, вул. Жмеринська, 22, код ЄДРПОУ 31481857) та Фірми «Т.М.М.» - Товариства з обмеженою відповідальністю (04116, м. Київ, вул. Галі Тимофєєвої, 3, код ЄДРПОУ 14073675) на користь Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» (04136, м. Київ, вул. Північно-Сирецька, 1-3, код ЄДРПОУ 14349442) витрати на сплату судового збору за розгляд апеляційної скарги в розмірі 34 983 (тридцять чотири тисячі дев'ятсот вісімдесят три) грн. 50 коп.

7. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТММ-Будкомплект» (03148, м. Київ, вул. Жмеринська, 22, код ЄДРПОУ 31481857) та Фірми «Т.М.М.» - Товариства з обмеженою відповідальністю (04116, м. Київ, вул. Галі Тимофєєвої, 3, код ЄДРПОУ 14073675) на користь Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» (04136, м. Київ, вул. Північно-Сирецька, 1-3, код ЄДРПОУ 14349442) витрати на сплату судового збору за розгляд касаційної скарги в розмірі 37 392 (тридцять сім тисяч триста дев'яносто дві) грн. 60 коп.

8. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

9. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено 26.12.2014 р.

Головуючий суддя Т.М. Ващенко

Суддя І.О. Домнічева

Суддя К.І. Головіна