Рішення

від 17.12.2014 по справі 1522/13812/12

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/785/6806/14

Головуючий у першій інстанції Івченко В.Б.

Доповідач Журавльов О. Г.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2014 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Журавльова О.Г.,

суддів: Ісаєвої Н.В., Комлевої О.С.,

при секретарі Сілукової В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юпітер 7», третя особа - ОСОБА_4 про визнання дійсними договору купівлі-продажу та стягнення грошових коштів, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Юпітер 7» на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 01 жовтня 2013 року в частині стягнення грошових коштів,

встановила:

У червні 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вказаним позовом, яки уточнив та посилаючись на ст. ст. 220, 209, 328, 657 ЦК України остаточно просив визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна, укладений 14 листопада 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Юпітер 7» (далі - ТОВ «Юпітер 7») та ОСОБА_3, щодо купівлі-продажу складських приміщень (нежитлових будівель), загальною площею 471,2 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Одеса, АДРЕСА_1 та стягнути з ТОВ «Юпітер 7» грошові кошти сплачені ОСОБА_3 за вказаним договором в розмірі 2 710 718 грн.

Зазначив, що 14 листопада 2011 року між ним та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого ТОВ «Юпітер 7» було продано, а ним було придбано складські приміщення (нежитлові будівлі) загальною площею 471,2 кв. м, які розташовані по АДРЕСА_1 у м. Одесі, за 2 710 718 грн., що еквівалентно на день укладення договору 340 000 дол. США, які ним були повністю сплачені відповідачу до підписання цього договору.

Вказав, що факт повного розрахунку за продані складські приміщення та одержання відповідачем від нього грошових коштів, а також відсутність до нього будь-яких претензій фінансового характеру підтверджується проставленням директором ТОВ «Юпітер 7» підпису та печатки під цим договором, у зв'язку з чим вважає, що сторони домовились щодо всіх істотних умов договору.

Позивач зазначив про повне виконання ним умов договору купівлі-продажу від 14 листопада 2011 року, покладених на нього, як на сторону покупця, проте відповідач з часу підписання спірного договору ухиляється від його нотаріального посвідчення та прийнятих зобов'язань по передачі йому у власність придбаного нерухомого майна.

Посилаючись на вищевикладене, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 01 жовтня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено.

Визнано дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна, укладений 14 листопада 2011 року між ТОВ «Юпітер 7» та ОСОБА_3 щодо купівлі-продажу складських приміщень (нежитлових приміщень) загальною площею 471,2 кв. м, які знаходяться за адресою: м. ОдесаАДРЕСА_1.

Стягнуто з ТОВ «Юпітер 7» на користь ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 2 710 718,00 грн.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 20 грудня 2013 року рішення Приморського районного суду м. Одеси від 01 жовтня 2013 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову ОСОБА_3 у задоволенні позову. Скасовано заходи забезпечення позову.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 травня 2014 року рішення апеляційного суду Одеської області від 20 грудня 2013 року в частині позовних вимог ОСОБА_3 до ТОВ «Юпітер 7» про стягнення грошових коштів скасовано, справу в цій частині передано на новий апеляційний розгляд до суду апеляційної інстанції.

У апеляційній скарзі ТОВ «Юпітер 7», посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове про відмову ОСОБА_3 у задоволенні позову.

ОСОБА_3 повторно в судове засідання не з'явився. Про час та місце розгляду справи в апеляційному суді повідомлялися належним чином.

Відповідно ч. 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи не перешкоджає розглядові справи.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги та заперечень на неї, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпаними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

При ухваленні рішення суд зобов'язаний прийняти рішення, зокрема щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Зазначеним вимогам судове рішення не відповідає.

Відповідно до ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ст. 59 ЦПК України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із п. 4.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України 15 грудня 2004 року № 637, усі надходження і видачу готівки в національній валюті підприємства відображають у касовій книзі.

Кожне підприємство (юридична особа), що має касу, веде одну касову книгу для обліку операцій з готівкою в національній валюті.

Аркуші касової книги мають бути пронумеровані, прошнуровані та скріплені відбитком печатки підприємства (юридичної особи). Кількість аркушів у касовій книзі засвідчується підписами керівника і головного бухгалтера підприємства (юридичної особи).

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів з ТОВ «Юпітер 7» виходив з того, що факт отримання грошових коштів в сумі 2 710 718 грн. підтверджується п. 2, 3 договору купівлі-продажу нерухомого майна від 14 листопада 2011 року укладеного між ОСОБА_3 та ТОВ «Юпітер 7» в особі директора ОСОБА_5., доказом сплати позивачем в касу ТОВ «Юпітер 7» 2 710 718 грн. є нотаріально посвідчена заява ОСОБА_6 від 16 квітня 2013 року підтверджуюча, що розрахунок за складські приміщення відбувся із директором ОСОБА_5

Проте, погодитись з такими висновками районного суду колегія суддів не може, оскільки суд внаслідок порушення норм матеріального та процесуального права дійшов цього висновку без всебічного, повного й обґрунтованого з'ясування дійсних обставин справи, а надані докази по справі оцінені судом першої інстанції односторонньо.

Встановлено, матеріалами справи підтверджено, що у ТОВ «Юпітер 7» були відкриті поточні рахунки в ПАТ «Промінвестбанк» та Акціонерному банку «Південний». (т.1 а.с. 159)

Із листів ПАТ «Промінвестбанк» та АБ «Південний» вбачається, що грошові кошти в розмірі 2 710 718 грн. у зазначений період на рахунки ТОВ «Юпітер 7» не надходили. (т.1 а.с. 46, 186-191)

Усуваючи недоліки, на які акцентовано в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 травня 2014 року, судовою колегією оглянуто касову книгу ТОВ «Юпітер 7» (код 35695909), журнали реєстрації прибуткових і видаткових касових документів, прибуткових і видаткових касових ордерів ТОВ «Юпітер 7» за 2011 рік (код 35695909, 35695909).

Згідно оригіналів касової книзі обліку операцій з готівкою в національній валюті, журналів реєстрації прибуткових і видаткових касових документів, прибуткових і видаткових касових ордерів ТОВ «Юпітер 7» вбачається, що 14 листопада 2011 року до каси або на рахунки ТОВ «Юпітер 7» будь-яки грошові кошти від ОСОБА_3 не надходили.

В судовому засіданні ОСОБА_6, який був допитаний у якості свідка підтвердив, що копія касового ордера № 2 від 14.11.2011 року не існує, так як оригінал він ніколи не бачив, ТОВ «Юпітер 7» грошові кошти в розмірі 2 710 718 грн. від ОСОБА_3 не отримувало. Нотаріальна посвідчена заява від 16 квітня 2013 року була написана ним за проханням ОСОБА_3, проте грошові кошти в розмірі 2 710 718 грн. від ОСОБА_3 до ТОВ «Юпітер 7» не надходили.

Дані встановлені обставини також підтверджуються, поясненнями наданими в суді апеляційної інстанції директора ТОВ «Юпітер 7» ОСОБА_5 та відповідної довідки товариства, із якої вбачається, що кошти в сумі 2 710 718 грн. від ОСОБА_3 до каси товариства не надходили, прибуткового касового ордеру за № 2 від 14.11.2011 року не існує. (т.1. а.с. 314)

Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що директором ТОВ «Юпітер 7» здійснювалися будь-які дії по підготовці до продажу майна підприємства, не замовлявся витяг з КП «ОМБТІ та РОН» на відчуження майна товариства.

Аналіз зазначених доказів в їх сукупності свідчать про те, що договір купівлі-продажу нерухомого майна від 14.11.2011 року не укладався, а тому не може породжувати буд-яких зобов'язань.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Згідно ч. 3 ст. 92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Відповідно до приписів ст. 82 ГК України, ст. 154 ЦК України установчим документом товариства є статут.

Пунктом 10.7.8 Статуту ТОВ «Юпітер 7», затвердженого протоколом загальних зборів учасників № 5 від 24.02.2011 року прийняття рішень про відчуження будь-яких основних засобів Товариства є виключною компетенцією загальних зборів учасників Товариства, а не директора.

Згідно із п. 11.3. Статуту ТОВ «Юпітер 7», у разі вчинення директором дій, що виходять за межі його компетенції, вони не породжують правових наслідків для Товариства.

Враховуючи той факт, що загальні збори учасників не приймали рішення про продаж складських приміщень загальною площею 471,2 кв.м., на момент укладення договору купівлі-продажу від 14 листопаду 2011року у директора ТОВ «Юпітер 7» не було необхідного обсягу цивільної дієздатності.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3,5 та 6 ст. 203 цього Кодексу, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Приписами ч. 1 ст. 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 234 ЦК України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином є фіктивним правочином, при якому у сторін відсутній намір створити ті правові наслідки, які задекларовані у правочині, а волевиявлення учасників правочину не відповідає їх дійсній волі.

Отже, вищевказані складські приміщення не вибували з володіння відповідача, акт прийому-передачі не складався, що фактично свідчить про відсутність у позивача необхідності та наміру досягти передбачених договором наслідків.

Згідно із ч. 3. ст. 92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. При цьому, у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15.05.2003 року № 755-IV (далі - Закон № 755-IV) в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців містяться, зокрема, такі відомості щодо юридичної особи: прізвище, ім'я, по батькові, дата обрання та ідентифікаційні номери фізичних осіб, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори; дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи.

Згідно ст. 18 Закону № 755-IV якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

З наведених норм вбачається, що обмеження повноважень керівника юридичної особи щодо представництва цієї юридичної особи є відомостями, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру. Якщо ці відомості не внесені до реєстру, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою (крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості - наприклад, якщо третій особі надавався статут підприємства), і в такому випадку ці обмеження повноважень не мають юридичної сили у відносинах із третіми особами.

В Єдиному державному реєстрі, на момент укладення договору купівлі-продажу складських приміщень загальною площею 471,2 кв.м., містились дані про наявність обмеження щодо представництва юридичної особи - згідно із Статутом ТОВ «Юпітер 7».

Зазначене свідчать про те, що директор ТОВ «Юпітер 7» ОСОБА_5 не був наділений повноваженнями укладати договір купівлі-продажу нерухомого майна зазначеного товариств.

Як вбачається із договору позики, який був оформлений нотаріально 07.10.2011 року, ОСОБА_5 отримав в борг від ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 2 710 718 грн. як фізична особа, а тому ТОВ «Юпітер 7» не має ніякого відношення до даних правовідносин між фізичними особами та не може відповідати за особистими боргами свого колишнього директора (т.1 а.с. 181).

Отже, суд в подвійному розмірі задовольнив позовні вимоги ОСОБА_3, оскільки окрім того, що стягнув на користь останнього з ТОВ «Юпітер 7» борг у сумі 2 710 718 грн., та й визнав за ОСОБА_3 право власності на складські приміщення на зазначену суму, яке в подальшому було скасовано апеляційним судом та в цій частині відмовлено ОСОБА_3 у задоволенні позову.

Зазначене вище свідчить про неповне встановлення судом першої інстанції фактичних обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, що в свою чергу призвело до поверхневого вирішення спору.

Вказані обставини мають значення для правильного вирішення справи і є складовою предмета доказування.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції у порушенні вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України на зазначене та вказані положення закону уваги не звернув, не встановив усіх обставин, які мають значення для вирішення справи, не визначився із характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає до застосування.

За таких обставин оскаржуване судове рішення не можна визнати законним та обґрунтованим.

Суди розглядають цивільні справи відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України, тобто в межах заявлених вимог та на підставі наданих сторонами доказів.

Згідно із ч. 1 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оскільки, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права призвело до неправильного вирішення спору рішення районного суду в частині стягнення з ТОВ «Юпітер 7» на користь ОСОБА_3 грошових коштів в розмірі 2 710 718 гривень на підставі п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову позивачу у задоволені цих вимог позову.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 304, 305, 307, 309 ч. 1 п.п. 3, 4, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,

вирішила:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юпітер 7» задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 01 жовтня 2013 року в частині стягнення з ТОВ «Юпітер 7» на користь ОСОБА_3 грошових коштів в розмірі 2 710 718 гривень скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юпітер 7», третя особа - ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів в розмірі 2 710 718 гривень відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено протягом двадцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції з дня набрання ним законної сили.

Головуючий О.Г.Журавльов

Судді

Н.В.Ісаєва

О.С.Комлева