Постанова

від 22.12.2014 по справі 826/17854/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 грудня 2014 року № 826/17854/14

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Гарник К.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будархреставрація" до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

17 листопада 2014 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Товариство з обмеженою відповідальністю «Будархреставрація» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі по тексту - відповідач) в якому просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення від 12 червня 2014 року № 0002962201 та № 0002982201.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 листопада 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/17854/14, закінчено підготовче провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 03 грудня 2014 року.

У судовому засіданні 03 грудня 2014 року представник позивача підтримав адміністративний позов, просив суд задовольнити його. Представник відповідача заперечив проти позовних вимог.

Керуючись приписами частини 4 статті 122 та частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд завершив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать, що на підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та відповідно до наказу від 15 травня 2014 року № 606-П та направлення від 15 травня 2014 року № 529, Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено позапланову документальну виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Будархреставрація» щодо фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Дек України» (код ЄДРПОУ 33693461) за період з 01 лютого 2012 року по 30 червня 2013 року, за результатом якої складено акт перевірки від 30 травня 2014 року № 4321/26-51-22-01/33738971.

Як висновок проведеної перевірки встановлено наступні порушення:

- підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138, підпункту 139.1.1 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено заниження об'єкту оподаткування податку 129822,15 грн., що привезло до заниження податку на прибуток за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року (звітній 2013 рік) у розмірі 24665,72 грн.;

- пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у розмірі 25964,42 грн., в тому числі: за серпень 2013 року на суму 7114,37 грн., за вересень 2013 року на суму 18850,05 грн.

Податковим повідомленням - рішенням Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 12 червня 2014 року № 0002962201 позивачу збільшено розмір грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 30832,15 грн., в тому числі: за основним платежем - 24665,7 грн., за штрафними санкціями - 6166,43 грн.

Податковим повідомленням - рішенням Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 12 червня 2014 року № 0002982201 позивачу збільшено розмір грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 32455,53 грн., в тому числі: за основним платежем - 25964,42 грн., за штрафними санкціями - 6491,11 грн.

За результатом адміністративного оскарження, спірні податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 12 червня 2014 року № 0002962201 та № 0002982201 залишені без змін, скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Будархреставрація» - без задоволення.

Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки та прийнятими на його підставі податковим повідомленням - рішенням й мотивує позовні вимоги тим, що відповідачем не наведено жодного доказу на підтвердження нереальності господарських відносин між ним та ТОВ «Дек України» (код ЄДРПОУ 33693461).

Заперечення відповідача, співпадають з висновками акта від 30 травня 2014 року № 4321/26-51-22-01/33738971.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та ТОВ «Дек України» (код ЄДРПОУ 33693461), обставини використання придбаних товарів у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

Матеріали справи свідчать, що 31 січня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будархреставрація» (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дек Україна» (Продавець) укладено Договір поставки від 31 січня 2013 року № ДУ-3101/13, за умовами якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Продавець зобов'язується продати (передати у власність) Покупцеві, а Покупець зобов'язується купити (прийняти та оплатити) будівельні матеріали, асортимент, кількість та вартість якого визначена в специфікаціях поставки та видаткових накладних, які є невід'ємною частиною цього Договору.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 Договору ціна Товару, що поставляється за цим Договором, визначається видатковими накладними та/або рахунками фактур, які є невід'ємною частиною цього Договору. До ціни товарів включена вартість тари, упакування і маркування.

Поставка товару повинна бути здійснена за попередньою заявкою Покупця на умовах само вивозу (пункт 3.1 Договору № ДУ-3101/13).

Відповідно видаткових накладних від 07 червня 2013 року № 70613-01, від 06 червня 2013 року № 60613-01 від 06 червня 2013 року, № 50613-01 від 05 червня 2013 року, № 40613-01 від 04 червня 2013 року, № 30613-01 від 03 червня 2013 року позивачем придбано у Товариства з обмеженою відповідальністю «Дек Україна» наступні товари: клей для плитки ковролінової на суму 14041,73 грн., плитки ковролінові на суму 41696,48 грн., брущатка клінкерна на суму 54131,10 грн., суміш піско-цементна, марка М150 на суму 2692,52 грн., брущатка клінкерна на суму 42686,24 грн.

В свою чергу, Товариством з обмеженою відповідальністю «Дек Україна» виписано на адресу позивача податкові накладні від 03 червня 2013 року № 1 на суму 42686,24 грн., від 04 червня 2013 року № 2 на суму 3231,02 грн., від 05 червня 2013 року № 3 на суму 54131,10 грн., від 06 червня 2013 року № 4 на суму 41696,48 грн., від 07 червня 2013 року № 5 на суму 14041,73 грн.

Інформація щодо перерахування коштів за придбаний товар підприємством суду не надана.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

З аналізу статті 198 Податкового кодексу України вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Як вбачається з обставин справи, позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість перевіряємий період в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних Товариством з обмеженою відповідальністю «Дек Україна».

Суд звертає увагу, що наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих постачальником/продавцем податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведенння реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, податкові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції ; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Таким чином, право на податковий кредит з податку на додану вартість виникає в результаті придбання товарів і послуг з метою використання в господарській діяльності. При цьому операція з придбання повинна бути реальною, тобто повинна мати місце об'єктивна зміна складу активів платника податків.

Крім того, в основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту.

У податковому обліку понесені витрати на придбання послуг мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення, тобто первинними документами, що містять інформацію про фактичні господарські операції, розкривають їх зміст та обсяг.

За відсутності достатніх доказів - первинних документів, які б достовірно підтверджували факт здійснення господарської операції, розкривали її зміст та обсяг з метою та в цілях господарської діяльності платника податку, підстави для формування даних податкового обліку - відсутні.

Вирішуючи питання про реальність операцій й питання використання їх у власній господарській діяльності, суд звертає увагу на наступне.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Будархреставрація» здійснює діяльність у сфері будівництва інших будівель. Для ведення господарської діяльності позивач орендує у ПП «Радник» приміщення площею 17,38 м.кв. по вул. Л.Руденко 6а, офіс 616.8, 6 поверх та у ТОВ «ВКФ «Рембудреставрація» складське приміщення площею 30,0 м.кв. по вул. Електротехнічна, 5 відповідно до Договору оренди приміщення № РД-0201/25 від 02 січня 2013 року та договору оренди складського приміщення від 04 січня 2013 року.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів на підтвердження отримання товару, відвантаження його склад позивача та його подальшого використання або реалізації контрагентам - покупцям.

Як встановлено пунктом 3.1 Договору № ДУ-3101/13 поставка товару повинна бути здійснена за попередньою заявкою Покупця на умовах само вивозу, проте позивачем не надано доказів завантаження товару у ТОВ «Дек Україна» та його відвантаження на власні складські приміщення.

Матеріали справи не містять копії товарно-транспортних накладних, довіреностей водії на отримання товару, первинних документів на підтвердження оприбуткування придбаного товару на склад позивача.

При цьому, матеріали справи не містять доказів подальшого використання отриманих від ТОВ «ТОВ «Дек Україна»» товарів.

Навіть враховуючи дійсне придбання послуг у ТОВ «Дек Україна» не можливо встановити мету та подальше його використання.

Відповідно до частини 2 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції може дослідити також докази, які досліджувалися судом першої інстанції з порушенням вимог цього Кодексу.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 листопада 2014 року витребувано перелік первинних документів на підтвердження господарських операцій по всьому ланцюгу постачання, проте докази на підтвердження використання у власній господарській діяльності придбаних послуг не надано.

Також, судом надавався час позивачу для приєднання до матеріалів справи доказів на підтвердження подальшого використання у власній господарській діяльності придбаного товару, проте у встановлений строк докази не надані позивачем.

Інформація щодо перерахування коштів за придбаний товар підприємством як суду та і перевіряючим не надана, що на думку свідчить про відсутність документів на підтвердження взаєморозрахунку між позивачем та ТОВ «Дек Україна».

Позивачем не спростовано належними доказами доводи податкового органу щодо відсутності фактичного здійснення вказаних господарських операцій, а відтак, з урахуванням вказаних обставин такі документи не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання послуг.

Позивачем не надано документального підтвердження тих обставин та відносин, які супроводжують фактичне виконання такого роду операцій та у сукупності підтверджують їх реальне виконання, а відтак, і не доведено того, що обумовлені правочином надані послуги надані саме цим контрагентом.

Разом з тим, суд зазначає, що відхиляються посилання контролюючого органу на висновки акту перевірки ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у місті Києві від 26 листопада 2013 року № 487/26-51-22-1/33693461 про результати проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Дек Україна» (код ЄДРПОУ 33693461), щодо документального підтвердження господарських відносин за період з 01 лютого 2012 року по 30 червня 2013 року, яким встановлено відсутність об'єктів оподаткування ТОВ «Дек Україна» за період з 01 лютого 2012 року по 30 червня 2013 року, оскільки юридична відповідальність має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.

Підсумовуючи викладене, з огляду на відсутність доказів реальності операцій й використання придбаного товару у власній господарській діяльності, аналізуючи наведені норми чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд вважає обґрунтованими висновки контролюючого орган про порушення ТОВ «Будархреставрація» підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138, підпункту 139.1.1 пункту 139.1 статті 139, пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлень-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Будархреставрація» не підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про судовий збір, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

Законом України «Про судовий збір» встановлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору складає 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» встановлено у 2014 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 01 січня - на рівні 1218,00 грн.

Враховуючи розмір майнових вимог, позивачу, в даному випадку, за звернення до адміністративного суду із майновим позовом слід було сплатити 1827,00 грн.

Водночас, частиною 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 466,12 грн., а тому, враховуючи, результат розгляду адміністративної справи та розмір сплаченого судового збору, решта суми судового збору у розмірі 1360,88 грн. підлягає стягненню з позивача на користь Державного бюджету.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Будархреставрація» відмовити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будархреставрація» (код ЄДРПОУ 38139083) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код 38004897, банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019, р/р 31218206784007, код класифікації 22030001) судовий збір у розмірі 1360,88 грн. (тисяча триста шістдесят гривень вісімдесят вісім коп.).

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник