Ухвала

від 24.03.2015 по справі 826/17854/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/17854/14 Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю. Суддя-доповідач: Романчук О.М

У Х В А Л А

Іменем України

24 березня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: Романчук О.М.,

Суддів: Пилипенко О.Є.,

Шелест С.Б.,

при секретарі Артюхіній М.А.,

розглянувши в судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будархреставрація» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будархреставрація» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

17 листопада 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Будархреставрація» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві в якому просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення від 12 червня 2014 року № 0002962201 та № 0002982201.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 грудня 2014 року у задоволені позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів неповного з'ясування обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи, та порушення судом норм матеріального права та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та відповідно до наказу від 15 травня 2014 року № 606-П та направлення від 15 травня 2014 року № 529, Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено позапланову документальну виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Будархреставрація» щодо фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Дек України» (код ЄДРПОУ 33693461) за період з 01 лютого 2012 року по 30 червня 2013 року, за результатом якої складено акт перевірки від 30 травня 2014 року № 4321/26-51-22-01/33738971.

Як висновок проведеної перевірки встановлено наступні порушення:

- підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138, підпункту 139.1.1 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено заниження об'єкту оподаткування податку 129822,15 грн., що привезло до заниження податку на прибуток за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року (звітній 2013 рік) у розмірі 24665,72 грн.;

- пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у розмірі 25964,42 грн., в тому числі: за серпень 2013 року на суму 7114,37 грн., за вересень 2013 року на суму 18850,05 грн.

Податковим повідомленням - рішенням Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 12 червня 2014 року № 0002962201 позивачу збільшено розмір грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 30832,15 грн., в тому числі: за основним платежем - 24665,7 грн., за штрафними санкціями - 6166,43 грн.

Податковим повідомленням - рішенням Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 12 червня 2014 року № 0002982201 позивачу збільшено розмір грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 32455,53 грн., в тому числі: за основним платежем - 25964,42 грн., за штрафними санкціями - 6491,11 грн.

За результатом адміністративного оскарження, спірні податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 12 червня 2014 року № 0002962201 та № 0002982201 залишені без змін, скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Будархреставрація» - без задоволення.

Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки та прийнятими на його підставі податковим повідомленням - рішенням й мотивує позовні вимоги тим, що відповідачем не наведено жодного доказу на підтвердження нереальності господарських відносин між ним та ТОВ «Дек України» (код ЄДРПОУ 33693461).

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів виходить з наступного.

Питання, пов'язані з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість валових витрат та податкового кредиту врегульовано статтями 138, 139, 198 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.

За змістом підпункту 138.1.1 пункту 138.1 названої статті ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За приписами підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно пункту 1 Порядку заповнення податкової накладної затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 № 1379 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 р. за № 1333/20071 (що був чинним на момент виникнення спірних правовідносин) (далі за текстом - «Порядок») податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Підпунктом 6.3 пункту 6 цього Порядку визначено, що порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

За правилами заповнення податкової накладної, встановленими у пункті 16 Порядку, усі примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Відповідно до частини 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 р. № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Частина 2 названої статті Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначає, що особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції є обов'язковими реквізитами первинних та зведених облікових документів.

За змістом наведених правових норм витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактичні здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

У розгляді цієї справи суд першої інстанції за наслідками дослідження первинних документів (складених за результатами здійснення господарських операцій) дійшов висновку про формування позивачем валових витрат і податкового кредиту на підставі неналежно оформлених документів.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 31 січня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будархреставрація» (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дек Україна» (Продавець) укладено Договір поставки від 31 січня 2013 року № ДУ-3101/13, за умовами якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Продавець зобов'язується продати (передати у власність) Покупцеві, а Покупець зобов'язується купити (прийняти та оплатити) будівельні матеріали, асортимент, кількість та вартість якого визначена в специфікаціях поставки та видаткових накладних, які є невід'ємною частиною цього Договору.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 Договору ціна Товару, що поставляється за цим Договором, визначається видатковими накладними та/або рахунками фактур, які є невід'ємною частиною цього Договору. До ціни товарів включена вартість тари, упакування і маркування.

Поставка товару повинна бути здійснена за попередньою заявкою Покупця на умовах само вивозу (пункт 3.1 Договору № ДУ-3101/13).

Відповідно видаткових накладних від 07 червня 2013 року № 70613-01, від 06 червня 2013 року № 60613-01 від 06 червня 2013 року, № 50613-01 від 05 червня 2013 року, № 40613-01 від 04 червня 2013 року, № 30613-01 від 03 червня 2013 року позивачем придбано у Товариства з обмеженою відповідальністю «Дек Україна» наступні товари: клей для плитки ковролінової на суму 14041,73 грн., плитки ковролінові на суму 41696,48 грн., брущатка клінкерна на суму 54131,10 грн., суміш піско-цементна, марка М150 на суму 2692,52 грн., брущатка клінкерна на суму 42686,24 грн.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Дек Україна» виписано на адресу позивача податкові накладні від 03 червня 2013 року № 1 на суму 42686,24 грн., від 04 червня 2013 року № 2 на суму 3231,02 грн., від 05 червня 2013 року № 3 на суму 54131,10 грн., від 06 червня 2013 року № 4 на суму 41696,48 грн., від 07 червня 2013 року № 5 на суму 14041,73 грн.

Інформація щодо перерахування коштів за придбаний товар підприємством суду не надана.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Будархреставрація» здійснює діяльність у сфері будівництва інших будівель. Для ведення господарської діяльності позивач орендує у ПП «Радник» приміщення площею 17,38 м.кв. по вул. Л.Руденко 6а, офіс 616.8, 6 поверх та у ТОВ «ВКФ «Рембудреставрація» складське приміщення площею 30,0 м.кв. по вул. Електротехнічна, 5 відповідно до Договору оренди приміщення № РД-0201/25 від 02 січня 2013 року та договору оренди складського приміщення від 04 січня 2013 року.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження отримання товару, відвантаження його склад позивача та його подальшого використання або реалізації контрагентам - покупцям.

Так, пунктом 3.1 Договору № ДУ-3101/13 поставка товару повинна бути здійснена за попередньою заявкою Покупця на умовах само вивозу, проте позивачем не надано доказів завантаження товару у ТОВ «Дек Україна» та його відвантаження на власні складські приміщення.

В матеріалах справи відсутні копії товарно-транспортних накладних, довіреностей водії на отримання товару, первинних документів на підтвердження оприбуткування придбаного товару на склад позивача.

Матеріали справи не містять доказів подальшого використання отриманих від ТОВ «ТОВ «Дек Україна»» товарів.

За таких обставин слід погодитись з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Отже, доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

За таких обставин, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та постановив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, судова колегія залишає його без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будархреставрація» - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 грудня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: О.М. Романчук

Судді: О.Є.Пилипенко

С.Б.Шелест

Головуючий суддя Романчук О.М

Судді: Шелест С.Б.

Пилипенко О.Є.