Рішення

від 24.12.2014 по справі 924/1249/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" грудня 2014 р.Справа № 924/1249/14

Господарський суд Хмельницької області у складі колегії суддів: Заярнюк І.В. (головуючий), суддя Кочергіна В.О., суддя Субботіна Л.О., розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Горст і Компанія" м. Біла Церква Київської області

до товариства з обмеженою відповідальністю "Подільський фінансовий дім" с. Криничани Дунаєвецького району Хмельницької області

про стягнення 23494,62грн. основного боргу по Договору купівлі-продажу №41 від 18.03.2013 року, 2804,39 грн. - пені, 2020,04 грн. інфляційних втрат, 814,43 грн. 3% річних.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Тупов С.В. - за довіреністю від 17.09.2014р.

В судовому засіданні 24.12.2014р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення згідно ст. 85 ГПК України.

Суть спору : Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 23494,62 грн. основного боргу по Договору купівлі-продажу №41 від 18.03.2013 року, 2804,39 грн. - пені, 2020,04 грн. інфляційних втрат, 814,43 грн. 3% річних.

В обґрунтування свої позовних вимог зазначає, що відповідно умов договору купівлі-продажу №41 від 18.03.2013р., станом на 09.07.2013р. позивачем було поставлено відповідачеві товару на загальну суму 27747,00 грн., з яких станом на 12.12.2013р. відповідачем оплачено 4 252,38 грн., внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 23494,62 грн.

Представник позивача в засідання суду 24.12.2014р. не з'явився, у попередніх судових засіданнях позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні.

Позивач у поясненнях (№05-22/10419/14 від 22.10.2014р.) стосовно заперечень відповідача на позовну заяву зазначив, що оплата відповідачем дійсно проводилась протягом 2013 року: на суму 2550,00грн. згідно видаткової накладної №638 від 20.03.2013р., на суму 7450,00грн. згідно видаткової накладної №704 від 27.03.2013р., на суму 2946,00грн. згідно видаткової накладної №704 від 27.03.2013р., на суму 20000,00грн. згідно видаткової накладної №1589 від 15.04.2013р., на суму 10000,00грн. згідно видаткової накладної №1589 від 15.04.2013р., на суму 10000,00грн. згідно видаткової накладної №1589 від 15.04.2013р. Звертає увагу на те, що відповідачем у запереченні взагалі не зазначено про існування видаткової накладної №1589 від 15.04.2013р. та не визнано дану поставку. Просить суд не приймати до уваги заперечення відповідача, а позов задоволити в повному обсязі.

Повноважний представник відповідача в судове засідання з'явився, проти задоволення позовних вимог заперечував. У раніше поданому запереченні на позовну заяву вказав, що отримав товар від позивача згідно накладних: №638 від 20.03.2013р. на суму 2550,00грн., №704 від 27.03.2013р. на суму 10396,20грн., №1100 від 15.05.2013р. на суму 1786,44грн., №1486 від 27.06.2013р. на суму 16767,00грн., №1467 від 27.06.2013р. на суму 2880,00грн. Всього було отримано товару на загальну суму 34379,36грн. Разом з тим, відповідачем проведено оплату за товар платіжними дорученнями: №33 від 18.03.2013р. на суму 2550,00грн., №34 від 18.03.2013р. на суму 7450,00грн., №40 від 09.04.2013р. на суму 2946,00грн., №35 від 31.05.2013р. на суму 20000,00грн., №60 від 25.06.2013р. на суму 10000,00грн., №2 від 11.07.2013р. на суму 10000,00грн., №49 від 11.12.2013р. на суму 10000,00грн. Всього було оплачено товар на загальну суму 62946,00грн.

З огляду на викладене відповідач звертає увагу суду на те, що позивачем відповідачу не поставлено товару на загальну суму 28566,64грн. Просить позовну заяву залишити без розгляду.

Судом під час розгляду матеріалів справи встановлено наступне:

18.03.2013р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Горст і Компанія" (Продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Подільський фінансовий дім" (Покупець) було підписано договір купівлі-продажу №41, згідно якого передбачено, що продавець зобов'язується передати належний йому товар - обладнання та устаткування для тваринницьких ферм та комплексів, в асортименті та кількості відповідно до рахунків і накладних або, за згодою сторін, відповідно до специфікації, що є додатком до цього договору, а покупець зобов'язується прийняти та сплатити кошти за товар, на умовах передбачених даним договором. Товар може поставлятися партіями, відповідно до домовленості сторін. Право власності на товар переходить до покупця з моменту 100% оплати грошових коштів за товар, відповідно до умов даного договору. (п.п.1.1-1.3 договору).

Згідно п.п.2.1-2.5 договору загальна ціна товару, що продається за цим договором, складається з суми цін всіх накладних або специфікацій, які погоджені сторонами, та є додатком до даного договору. Ціна за кожну одиницю товару зазначається в рахунках, накладних або специфікаціях, які погоджені сторонами та є додатком до даного договору. Ціна товару включає 20% ПДВ. Покупець сплачує на розрахунковий рахунок продавця 100% вартості товару - протягом трьох днів з моменту з моменту отримання відповідного рахунку від продавця. Якщо попередня оплата не надійшла протягом 3 банківських днів з дня виставлення рахунку продавець залишає за собою право змінити ціни на товар, письмово повідомивши про це покупця, але не пізніше ніж за три дні до підвищення ціни. Відсутність відповіді з боку покупця на таке повідомлення, протягом 3 днів з моменту його отримання, вважається згодою покупця на підвищення ціни товару.

Відповідно до п.п.3.2-3.4 договору продавець поставляє товар на умовах FCA Біла Церква, через перевізника, якщо при замовленні не обумовлено інші умови постачання. Послуги перевізника оплачуються покупцем. Продавець повідомляє покупця про дату відправки товару, перевізника і дату прибуття товару. Комплектність та кількість товару, що передається покупцю, зазначається у видатковій накладній. Термін поставки товару складає 30 робочих днів з моменту надходження на розрахунковий рахунок продавця коштів, відповідно до п. 2.4 даного договору. Товар вважається прийнятим покупцем з моменту отримання видаткової накладної на цей товар.

Вказаним договором сторони передбачили, що у разі прострочення здійснення оплати за товар, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної ставки НБУ України від суми несвоєчасно сплачених коштів за кожен день прострочення. Сплата штрафних санкцій та пені не звільняє винну сторону від виконання у повному обсязі своїх зобов'язань за договором (п.п. 6.6-6.7 договору).

На виконання умов договору позивач передав відповідачу товар на загальну суму 27747,00грн., що підтверджено видатковими накладними №1487 від 1487 від 27.06.2013р. на суму 2880,00грн., №1486 від 27.06.2013р. на суму 16767,00грн. та рахунком на оплату по замовленню №1143 від 16.05.2013р. на суму 8100,00грн.

На підставі видаткових накладних були оформлені податкові накладні: №251 від 27.06.2013р. на суму 16767,00грн., №252 від 27.06.2013р. на суму 2880,00грн., №109 від 09.07.2013р. на суму 8100,00грн.

Оскільки заборгованість вчасно відповідач не сплатив, позивач направив листи-претензії №85 від 18.10.2013р. та №16 від 15.05.2014р., згідно яких просив про погашення боргу спочатку в сумі 33494,62грн., а потім 23494,62грн.

Згідно наявних в матеріалах справи доказів, залишилась непогашеною заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 23494,62грн.

За таких обставин, позивач звернувся із позовом, згідно якого просив стягнути із відповідача 23494,62грн. основного боргу, 2804,39 грн. - пені, 2020,04 грн. інфляційних втрат, 814,43 грн. 3% річних згідно поданих розрахунків.

Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, судом прийнято до уваги таке:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до ст.11 та ст.509 ЦК України однією з підстав виникнення, цивільних прав та обов'язків сторін є укладення між ними договору. В силу зобов'язання боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, тобто сплати боргу.

Згідно ст.712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно ч.1 ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1 ст.662 ЦК України, Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк. Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Відповідно до вимог ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами було укладено договір купівлі-продажу №41 від 18.03.2013р., відповідно до якого відповідач зобов'язався вчасно проводити розрахунки за отриманий товар, проте в повному обсязі не виконав взятих на себе зобов'язань, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 23494,62грн.

Вказана заборгованість підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, податковими накладними, рахунками на оплату по замовленню, дорученнями на отримання товару, розрахунками заборгованості. При цьому, доказів про сплату боргу відповідачем суду не подано, доводи позивача не спростовано.

Із врахуванням вищевикладеного, вимогу про стягнення з відповідача 23494,62грн. основного боргу суд вважає правомірною та такою, що відповідає фактичним обставинам справи.

Як слідує із матеріалів справи, позивачем заявлено до стягнення, крім основного боргу, також пеню в розмірі 2804,39 грн., 2020,04 грн. інфляційних втрат, 814,43 грн. 3% річних згідно поданих в матеріали справи розрахунків.

Щодо правомірності нарахованих позивачем сум пені та 3% річних судом до уваги приймається таке.

Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності зі ст.ст.1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст.1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч.1 ст.547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (одним із видів забезпечення виконання зобов'язання є неустойка, зокрема пеня - ч.1 ст. 546 ЦК України, ч.1 ст.549 ЦК України).

Пунктом 6.6 договору від 18.03.2013р. №41 сторони передбачили право продавця стягувати із покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБ України від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Із наявного в матеріалах справи розрахунку пені в сумі 2804,39 грн. слідує, що позивачем правомірно проведено нарахування пені за прострочення оплати по кожній накладній, враховуючи дати часткових проплат відповідачем, виходячи із подвійної облікової ставки НБ України за кожний день прострочення.

Тому, вимога позивача про стягнення пені в сумі 2804,39 грн. судом приймається як правомірна, оскільки підтверджена відповідним розрахунком, узгоджується із матеріалами справи та відповідає вимогам чинного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, судом перевірено нарахування 3% річних в сумі 814,43 грн. та приймається до уваги як правомірно обраховане, виходячи із наданого суду розрахунку та вимог ч.2 ст.625 ЦК України.

Також позивачем заявлено до стягнення інфляційні витрати в розмірі 2020,04 грн.

Суд, провівши перерахунок заявленого до стягнення з відповідача індексу інфляції в сумі 2020,04 грн., вважає, що правомірними є нарахування інфляційних витрат в сумі 1430,27грн., яка і підлягає стягненню з відповідача.

За приписами статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно із приписами статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Під належністю доказу розуміється наявність об'єктивного зв'язку між змістом судових доказів і фактами, що є об'єктом судового дослідження. Належними слід визнавати докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 23494,62грн. основного боргу, 2804,39 грн. - пені, 1430,27грн. інфляційних втрат, 814,43 грн. 3% річних. У решті позову, щодо стягнення із відповідача 589,77грн. інфляційних витрат суд вважає за необхідне відмовити із вищевикладених підстав.

Згідно вимог ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати по справі підлягають покладенню на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.12, 33, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Горст і Компанія" м. Біла Церква Київської області до товариства з обмеженою відповідальністю "Подільський фінансовий дім" с. Криничани Дунаєвецького району Хмельницької області про стягнення 23494,62 грн. основного боргу по Договору купівлі-продажу №41 від 18.03.2013 року, 2804,39 грн. - пені, 2020,04 грн. інфляційних втрат, 814,43 грн. 3% річних задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Подільський фінансовий дім" с. Криничани Дунаєвецького району Хмельницької області, вул. Першотравнева, буд. 5/2 (код ЄДРПОУ 33709668) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Горст і Компанія", м. Біла Церква Київської області, вул. Фастівська, 23, оф. 305/1 (код ЄДРПОУ 33389615) 23494,62 грн. (двадцять три тисячі чотириста дев'яносто чотири гривні 62 коп.) основного боргу, 2804,39 грн. (дві тисячі вісімсот чотири гривні 39 коп.) пені, 1430,27 грн. (одна тисяча чотириста тридцять гривень 27 коп.) інфляційних втрат, 814,43 грн. (вісімсот чотирнадцять гривень 43 коп.) 3% річних, 1790,01 грн. (одна тисяча сімсот дев'яносто гривень 01 коп.) витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

В решті позову про стягнення 589,77грн. інфляційних втрат відмовити.

Повний текст рішення складено 29.12.2014 року.

Головуючий суддя І.В. Заярнюк

Суддя В.О. Кочергіна

Суддя Л.О. Субботіна

Віддрук. 3 прим.:

1 - до справи,

2 - позивачу, (09100, Київська область. м. Біла Церква, вул. Фастівська, 23, оф. 305/1); рек. з повід.

3 - відповідачу (32123, Хмельницька обл., Дунаєвецький р-н, с. Криничани, вул. Першотравнева, буд. 5/2)