Постанова

від 25.12.2014 по справі 906/1199/14

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

25 грудня 2014 року Справа № 906/1199/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Саврій В.А.

судді Дужич С.П. ,

судді Мамченко Ю.А.

при секретарі судового засідання: Баклан Н.С.

За участю представників:

Позивача - Кузьмін Дмитро Леонідович (довіреність № б/н від 10.09.14р.);

Відповідача - Дяков Сергій Миколайович (довіреність № б/н від 21.10.14р.);

Третьої особи на стороні позивача - не з'явилася

Третьої особи на стороні відповідача - Лук'янчук Сергій Миколайович (довіреність № б/н від 24.12.14р.);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного підприємства "Світ-11" на рішення господарського суду Житомирської області від 23.09.14 р. у справі № 906/1199/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Оскар" (м. Житомир)

до приватного підприємства "Світ-11" (м. Житомир)

за участю третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: товариства з обмеженою відповідальністю "Укрметалургторгпостач" (м. Житомир)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: приватне підприємство "Крупекс" (м.Житомир)

про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 13.11.12 р.

ВСТАНОВИВ :

Рішенням господарського суду Житомирської області від 23.09.2014 р. у справі №906/1199/14 (суддя Гансецький В.П.) позов товариства з обмеженою відповідальністю "Оскар" до приватного підприємства "Світ-11" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: товариства з обмеженою відповідальністю "Укрметалургторгпостач" про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 13.11.12 р. - задоволено.

Визнано недійсним договір про відступлення права вимоги, укладений 13.11.12 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Оскар" та приватним підприємством "Світ-11". Стягнуто з відповідача на користь позивача 609,00 грн. судового збору.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги відповідають чинному законодавству і фактичним обставинам справи, підтверджені належними доказами (арк.справи 48-50).

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач - приватне підприємство «Світ-11» звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (арк. справи 56-61).

Скаржник вважає, що при вирішенні справи судом першої інстанції не взято до уваги норму ст.217 Цивільного кодексу України, відповідно до якої недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Зазначає, що визнаючи договір цесії незаконним в цілому, судом не враховано, що лише окрема частина договору, щодо права вимоги за рішенням господарського суду Житомирської області від 06.06.2011 р. у справі №12/5007/32/11 за яким видано наказ №12/5007/32/11 господарського суду Житомирської області від 24.06.2011 р., є незаконною.

При укладенні вказаного договору цесії сторони передбачили всі істотні умови договору, визначили відповідальність сторін, наслідки укладення та порушення вимог договору, додержали вимоги форми договору.

А тому, за новим кредитором збережено право вимоги первісного кредитора за договором безпроцентної позики від 05.06.2008 р. на відповідні грошові суми, у зв'язку з чим останній був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

При обґрунтуванні апеляційних вимог, скаржник посилається на норми ч.1 ст.203, ч.ч.1,3 ст.215, п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».

Просить змінити рішення господарського суду Житомирської області від 23.09.14 р. у справі №906/1199/14, за яким позов товариства з обмеженою відповідальністю «Оскар» до приватного підприємства «Світ-11» задоволити частково визнавши положення договору про відступлення права вимоги від 11.11.2012 р., укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «Оскар» та приватним підприємством «Світ-11» щодо права вимоги за рішенням господарського Житомирської області від 06.06.2011 р. по справі №12/5007/32/11 за яким видано наказ №12/5007/32/11 господарського Житомирської області від 24.06.2011 р., недійсним.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 20.10.2014 р. апеляційну скаргу ПП «Світ-11» прийнято до провадження, справу призначено до слухання (арк. справи 55).

Позивач надіслав на адресу Рівненського апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№22543/14 від 04.11.2014 р.), в якому заперечує проти доводів скаржника (арк. справи 74, 75).

Стверджує, що з умов договору про відступлення права вимоги від 13.11.2012 р. вбачається, що його було укладено саме з метою набуття скаржником прав стягувача за рішенням господарського суду. Про це чітко вказано у договорі та сторони вчинили дії, які однозначно свідчать про волю сторін замінити стягувача у виконавчому провадженні.

Зазначає, що додатковою угодою від 07.02.2013 р. сторони змінили редакцію перших трьох пунктів та зазначили, що крім прав вимоги до нового кредитора переходить право вимоги первісного кредитора за договором безпроцентної позики від 05.06.2008 р. Отже, враховуючи першу і другу редакцію договору, очевидно, що правочин був націлений в першу чергу на відступлення прав стягувача (позивача), що виникли на підставі рішення господарського суду.

Вважає безпідставними припущення скаржника, що договір був би укладений без умови про передачу прав стягувача за рішенням суду. Оскільки, сторони не лише чітко передбачили таку умову у договорі, а й виконали її. Очевидним є те, що за відсутності даної умови оспорюваний договір не було б укладено, що з урахуванням приписів ст.217 Цивільного кодексу України зумовлює недійсність всього правочину.

На підставі викладеного, просить суд рішення господарського суду Житомирської області від 23.09.14 р. у справі № 906/1199/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 19.11.2014 р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 18.12.2014 р. (арк. справи 81).

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 18.12.2014 р. у справі №906/1199/14 продовжено строк розгляду апеляційної скарги на п'ятнадцять днів (арк.справи 108).

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 18.12.2014р. у справі №906/1199/14 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - приватне підприємство «Крупекс» та відкладено розгляд апеляційної скарги на 25.12.2014р. (арк.справи 109, 110).

У судовому засіданні 25.12.2014р. представник відповідача ствержував, що рішення прийняте судом першої інстанції є незаконним та необгрунтованим, таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права, а тому просив суд рішення господарського суду Житомирської області від 23.09.14 р. у справі №906/1199/14 змінити, а саме: позов задоволити частково, визнавши недісним положення договору про відступлення права вимоги від 13.11.2012р., укладеного між ТзОВ "Оскар" та ПП "Світ-11", щодо права вимоги за рішенням господарського суду Житомирської області від 06.06.2011 р. по справі №12/5007/32/11 за яким видано наказ №12/5007/32/11 господарського суду Житомирської області від 24.06.2011 р.

Представник третьої особи на стороні відповідача підтримав доводи та вимоги представника відповідача.

Представник позивача заперечив доводи та вимоги апеляційної скарги, з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу. Вважає, що рішення прийняте судом першої інстанції є законним та обгрунтованим, таким, що прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Просить суд рішення господарського суду Житомирської області від 23.09.14р. у справі №906/1199/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник третьої особи на стороні позивача у судове засідання не з'явився, хоч про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку (арк.справи 72, 82).

Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі у судовому засідання представника третьої особи на стороні позивача.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

13.11.2012р. товариством з обмеженою відповідальністю «Оскар» та приватне підприємство «Світ-11» укладено договір про відступлення права вимоги (арк.справи 9,10), відповідно п.1 якого визначено, що цей договір спрямований на регламентацію цивільних правовідносин, що виникають з приводу відступлення в порядку та на умовах, визначених цим договором та чинним законодавством України, первісним кредитором новому кредиторові права вимоги, належного первісному кредиторові, в межах яких новий кредитор стає кредитором за рішенням господарського суду Житомирської області від 06.06.11 р. по справі №12/5007/32/11, за яким видано наказ №12/5007/32/11 господарського суду Житомирської області від 24.06.11 р. між первісним кредитором та товариством з обмеженою відповідальністю "Укрметалургторгпостач" (боржник).

Відповідно до п.2 договору, за цим договором до нового кредитора переходить право вимагати (замість первісного кредитора) від боржника належного та реального виконання наступних обов'язків:

- стягнення коштів основного боргу у розмірі 260000,00 грн.;

- стягнення інфляційних втрат у розмірі 79560,00 грн.;

- стягнення 10 % річних у розмірі 67006,59 грн.;

- стягнення витрат по оплаті експертного дослідження у розмірі - 5000,00 грн.;

- стягнення витрат по оплаті державного мита у розмірі 4065,67 грн. та 224,84 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу;

- стягнення витрат на оплату послуг адвоката.

Згідно п.3 договору, до нового кредитора переходить право вимоги первісного кредитора за рішенням господарського суду Житомирської області від 06.06.11р. по справі № 12/5007/32/11 за яким видано наказ № 12/5007/32/11 господарського суду Житомирської області від 24.06.11р., визначеним у п.1 цього договору, в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Моментом переходу права вимоги первісного кредитора за договором, визначеним у п.1 цього договору, до нового кредитора є момент підписання сторонами даного договору (п.4 договору).

Первісний кредитор зобов'язаний в строк не пізніше п'яти днів з моменту набрання чинності цим договором повідомити боржника про відступлення права вимоги (п.5 договору).

Відповідно до п.8 договору, у строк не пізніше трьох днів з моменту укладання даного договору первісний кредитор зобов'язується передати новому кредитору всі відповідні документи, з яких випливає право вимоги, що відступається за цим договором.

На виконання п.8 договору, первісним кредитором передано новому кредиторові документи, які засвідчують факт заборгованості боржника перед первісним кредитором, що підтверджується актом прийому-передачі документів від 13.11.12 р. (арк. справи33).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Оскар» та приватне підприємство «Світ-11» 07.02.2013 р. уклали додаткову угоду до договору про відступлення права вимоги від 13.11.2012 р. (арк. справи 8), з метою внесення змін у п.п.1, 2, 3 договору.

Дані пункти договору викладено у новій редакції, а саме:

"1. Цей договір спрямований на регламентацію цивільних правовідносин, що виникають з приводу відступлення в порядку та на умовах, визначених цим договором та чинним законодавством України, первісним кредитором новому кредиторові права вимоги, належного первісному кредиторові, в межах яких новий кредитор стає кредитором за договором безпроцентної позики від 05 червня 2008 року та (або) рішенням Господарського суду Житомирської області від 06 червня 2011 року по справі № 12/5007/32/11 за яким видано наказ № 12/5007/32/11 Господарського суду Житомирської області від 24 червня 2011 року між первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрметалургторгпостач" код ЄДРПОУ 35485703 (надалі іменується "Боржник").

2. За цим договором до нового кредитора переходить право вимагати (замість первісного кредитора) від боржника належного та реального виконання наступних обов'язків:

- стягнення коштів основного боргу за у розмірі 260000,00 грн.;

- стягнення інфляційних втрат у розмірі 79560,00 грн.;

- стягнення 10 % річних у розмірі 67006,59 грн.;

- стягнення витрат по оплаті державного мита у розмірі 4065,67 грн. та 224,84 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу;

- стягнення витрат на оплату послуг адвоката;

а також зобов'язань визначених договором безпроцентної позики від 05 червня 2008 року.

3. До нового кредитора переходить право вимоги первісного кредитора за договором безпроцентної позики від 05 червня 2008 року та (або) рішенням Господарського суду Житомирської області від 06 червня 21011 року по справі №12/5007/32/11 за яким видано наказ № 12/5007/32/11 Господарського суду Житомирської області від 24 червня 2011 року, визначеним у п.1 цього договору, в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав."

Зі змісту як позовної заяви, так і відзиву на апеляційну скаргу вбачається, що позивач вважає укладений між ТзОВ «Оскар» та ПП «Світ-11» договір про відступлення права вимоги від 13.11.2012 р. недійсним, оскільки він суперечить вимогам чинного законодавства, а саме ст.ст.203, 215 Цивільного кодексу України. Укладену додаткову угоду від 07.02.2013 р., якою були внесені зміни до договору про відступлення права вимоги від 13.11.2012 р. ТзОВ «Оскар» теж вважає недійсною, оскільки дана угода є невід'ємною частиною оспорюваного договору.

Як вбачається з матеріалів справи, укладаючи оспорюваний договір сторони замінили стягувача на стадії виконання судового рішення, однак чинним законодавством уступка прав стягувача за рішенням суду шляхом укладення цивільно-правової угоди не передбачена.

Позивач обґрунтовуючи свою позицію щодо вищевикладеного послався на висновок суду, викладений у постанові Верховного Суду України від 19.08.14 р. у справі № 923/945/13 (арк. справи 22-25).

Відповідач вважає договір укладений з позивачем є дійсним, оскільки в момент підписання даного договору первісний кредитор - ТзОВ «Оскар» уступив у відповідності до вимог цивільного законодавства новому кредитору - ПП «Світ-11» право стягнення коштів за договором безвідсоткової позики від 05.06.08 р., яке підтверджене рішенням господарського суду Житомирської області у справі № 12/5007/32/11 (арк. справи 38-40).

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наступне:

Згідно ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Загальні підстави недійсності правочину встановлені статтею 215 Цивільного кодексу України, згідно частини 1 якої, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Як встановлено ч.3 ст.215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.09р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов'язанні допускається протягом усього часу існування зобов'язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.

Статтею 115 ГПК України встановлено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Як було вірно зазначено судом першої інстанції, оскільки виконання рішення суду є невід'ємною стадією процесу правосуддя, то і заміна сторони на цій стадії може відбуватися не інакше, як на підставах та у порядку, визначеному ГПК України та Законом України "Про виконавче провадження", який регулює умови і порядок виконання рішень судів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Як встановлено ч.5 ст.8 Закону України "Про виконавче провадження" № 606-XIV від 21.04.1999р., у разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Питання заміни сторони її правонаступником, у тому числі і в разі заміни кредитора у зобов'язанні, вирішується виключно судом у порядку, передбаченому статтею 25 ГПК України.

Як вбачається з ухвали господарського суду Житомирської області від 10.12.12р. у справі №12/5007/32/11 замінено стягувача у виконавчому провадженні - ТОВ "Оскар" на ПП "Світ-11" по виконанню наказу господарського суду Житомирської області від 24.06.11р. (арк.справи 34-36).

Тобто, заміна стягувача у зобов'язанні відбулася після укладення між сторонами оспорюваного правочину.

У постанові Верховного Суду України від 19.08.14р. у справі № 923/945/13 (арк.справи 22-25) з правовідносин, що аналогічні даному спору, судом вказано, що заміна кредитора у зобов'язанні, як і саме зобов'язання, є інститутом цивільного права, а відносини, пов'язані з виконанням судового рішення, характеру цивільно-правових не мають. При укладенні оспорюваного договору уступки права вимоги сторони у справі, яка переглядається, не замінюючи кредитора у зобов'язанні в порядку, передбаченому чинним законодавством, фактично замінили стягувача на стадії виконання судового рішення, незважаючи на те, що уступка права стягувача за рішенням суду шляхом укладення цивільно-правової угоди чинним законодавством не передбачена.

Частиною 1 статті 111-28 ГПК України встановлено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Таким чином, вищезазначена правова позиція Верховного Суду України, викладена у постанові від 19.08.14р. у справі № 923/945/13 має обов'язкове значення для вирішення спору у даній справі.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду Житомирської області про обґрунтованість позовних вимог, також вважає їх заявленими відповідно до чинного законодавства та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Договір про відступлення права вимоги від 13.11.12р., укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Оскар" та приватним підприємством "Світ-11" правомірно визнано недійсним.

Твердження скаржника, що постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 22.10.2014р. у справі №906/504/14 було винесено щодо спору між тими ж сторонами, про той же предмет із тих же підстав, що й у справі №906/1199/14, колегія суддів вважає помилковим з огляду на наступне.

Як вбачається з рішення господарського суду Житомирської області від 17.06.2014р. у справі №906/504/14: позивач (ТОВ «Оскар»), обґрунтовуючи позовні вимоги про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги, стверджував, що «у посадових осіб TOB «Оскар» та ПП «Світ-11» виник умисел, спрямований на уникнення (ухилення) виконання рішення господарського суду Житомирської області по справі №17/1918, шляхом відступлення права вимоги ПП «Світ-11» за рішенням суду по справі №12/5007/32/11. На думку позивача, зазначені дії суперечать нормам чинного законодавства, а саме нормам, що визначають обов'язковість виконання рішення суду та нормам, що забороняють боржнику ухилятися від виконання рішення суд (ст. 124 Конституції України, 115 ГПК України, ч. 6 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження»), а договір вважають таким, що не спрямований на реальне настання правових наслідків (направлений насправді на ухилення від виконання рішення суду) та такий, що суперечить інтересам держави та суспільства (воля сторін договору посягає на загальні засади правосуддя і формується шляхом зловживання та недобросовісним користуванням своїми правами)».

В справі №906/1199/14 позивач у позовній заяві, обґрунтовуючи позовні вимоги, зокрема зазначав, що «зміна кредитора у зобов'язанні, як і саме зобов'язання, є інститутом цивільного права, а відносини з виконанням судового рішення, характеру цивільно-правових не мають. Отже, при укладенні оспорюваного договору уступки права вимоги сторони у справі, яка переглядається, не замінюючи кредитора у зобов'язанні в порядку, передбаченому чинним законодавством, фактично замінили стягувача на стадії виконання судового рішення, не зважаючи на те, що уступка права стягувача за рішенням суду шляхом укладення цивільно-правової угоди чинним законодавством не передбачена».

Отже, з наведеного вбачається, що позивач у справах №906/504/14 та №906/1199/14 при обґрунтуванні позовних вимог посилався на різні підстави для визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 13.11.2012р.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 Господарського процесуального кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права і його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу приватного підприємства "Світ-11" на рішення господарського суду Житомирської області від 23.09.14 р. у справі № 906/1199/14 - залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Дужич С.П.

Суддя Мамченко Ю.А.