Ухвала

від 23.12.2014 по справі 804/14930/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

23 грудня 2014 рокусправа № 804/14930/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Прокопчук Т.С.

суддів: Божко Л.А. Лукманової О.М.

за участю секретаря судового засідання: Сонник А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2014 року по справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Губинихский известковій завод» до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Губинихский известковий завод» (далі - ТОВ «Губинихский известковий завод») 16.09.2014 року звернувся з позовом до відповідача Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - Новомосковська ОДПІ), в якому просив визнати протиправним та скасувати прийняті відповідачем 03.09.2014 року податкове повідомлення-рішення форми "Р" від № 0003101501, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за основним платежем в сумі 19 630 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 4907,50 грн.; податкове повідомлення-рішення форми "В1" № 0003091501, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 2 364 026 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 591 006,50 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14,10. 2014 року адміністративний позов задоволено, визнані протиправними та скасовані прийняті Новомосковською ОДПІ 03.09.2014 року податкові повідомлення-рішення № 0003091501, та № 0003101501.

Не погодившись з постановою суду, відповідач Новомосковська ОДПІ звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ «Губинихский известковий завод» в задоволенні позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального права та правової оцінки обставин у справі, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідачем Новомосковською ОДПІ з 21.07.2014 року по 15.08.2014 року проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Губинихский известковий завод» з питань правомірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість по декларації за травень 2014 року, сформованого за рахунок від'ємного значення за квітень 2014 року, за результатами якої складено акт № 428/151/38504126 від 18.08.2014 року.

Відповідно до викладених в акті перевірки висновків, позивач порушив приписи п. 198.3 ст. 198 ПК України при відображенні у податковій декларації з ПДВ за квітень 2014 року завищення податкового кредиту в сумі 2 383 656 грн., що привело до завищення залишку від'ємного значення податку на додану вартість в сумі 2 382 929 грн.

- пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 ПК України , внаслідок чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за травень 2014 року на суму 2 364 026 грн.,

- п. 187.1 ст. 187, п. 200.1, п.200.2 ст.200 ПК України, внаслідок чого занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту по податковій декларації за квітень 2014 року на суму 727 грн. та суми податку, що підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного періоду: за квітень 2014 року - на 727 грн., за травень 2014 року - 18 903 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийняті 03.09.2014 року податкові повідомлення-рішення, а саме: податкове повідомлення-рішення форми "Р" від № 0003101501, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за основним платежем в сумі 19 630 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 4907,50 грн.;

податкове повідомлення-рішення форми "В1" № 0003091501, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 2 364 026 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 591 006,50 грн.

Не погодившись з прийнятими відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в судовому порядку.

Відповідно до приписів п.200.1, 200.2, 200.3 ст.200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно положень п.200.4. ст. 200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п. 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Виходячи зі змісту п.200.1- 200.4 ст. 200 ПК України, бюджетному відшкодуванню підлягає частина податку, сплачена платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам.

При цьому Податковий Кодекс України не обмежує можливості врахування під час визначення розміру бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбаних товарів та послуг, та цим Кодексом не передбачено можливості зменшення суми бюджетного відшкодування в разі несплати сум податку на додану вартість до бюджету контрагентами платника податку, який має право на бюджетне відшкодування.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22, п. 185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України; поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість; платник податків зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, яка є підставою для віднесення вказаної в ній суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Пп.198.3. ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України вважається дата здійснення першої з подій:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Відповідно до п.п. 201.6, 201.8,201.10 ст.201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Реєстрація особи платником податку на додану вартість діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, передбачених п. 184.1 ст. 184 ПК України.

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм Податкового кодексу України, податкова накладна є документом, який підтверджує фактичну сплату покупцем податку на додану вартість у ціні товару, та надає право на формування податкового кредиту платника податків-покупця. І лише придбання товарів (послуг, робіт), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності платника податку, відсутність податкової накладної та складання податкової накладної особою, що не зареєстрована як платник ПДВ, позбавляють платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг). вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Із матеріалів справи вбачається, що між позивачем та контрагентом ПАТ «Губиниський цукровий завод» 24.05.2013 року укладено договір купівлі-продажу комплексу будівель та споруд (нерухомого майна) №748, розташованого на неприватизованій земельній ділянці розміром 65, 6100 га (землі промисловості) за ціною 11 259 204 грн., в тому числі ПДВ -1 876 534 грн. , та договір купівлі-продажу рухомого майна без номера, наведеного у Додатку № 1 до договору, за ціною 2 535 609 грн., в тому числі ПДВ - 507 121, 80 грн.

Зазначені договори спрямовані на реальне настання правових наслідків та набуття сторонами цивільних прав та обов'язків, що обумовлені ними, а саме: ПАТ «Губиниський цукровий завод» передав зазначене нерухоме та рухоме майно позивачу, який прийняв це майно, здійснив його оплату 24.05.2013 року в вищезазначеній сумі відповідно до платіжних документів.

Здійснення передачі нерухомого та рухомого майна контрагентом позивача за вищезазначеним договором підтверджується первинними бухгалтерськими документами, оформленими у відповідності із Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 року(далі Закон № 996-XIV), а саме: податковою накладною №13 від 27.05.2013р., яка зареєстрована в єдиному реєстрі за реєстраційним номером 9031876479 від 31.05.2013року, податковою накладною № 15 від 24.05.2013 року, яка зареєстрована в єдиному реєстрі за реєстраційним номером 9032425320 від 04.06.2013року, видатковими накладними, відповідно до платіжних документів розрахунки проведені в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів з рахунків покупця на рахунок продавця, заборгованість по рахунку 631 "Розрахунки з постачальниками" станом на 01.06.2013 року відсутня.

В ході проведення перевірки посадовим особам відповідача зазначені податкові накладні надані та досліджені, їх невідповідність вимогам чинного законодавства не встановлена, що підтверджується змістом акту перевірки.

Сплачена за умовами договорів купівлі-продажу сума податку на додану вартість включена ТОВ "Губинихский известковий завод" до складу податкового кредиту поточного звітного періоду, при цьому в податковій декларації з податку на додану вартість за квітень 2014 року, сума податкового кредиту складає 2 402 465 грн., від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду складає: 2 382 929 грн.

Згідно податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2014 року ТОВ «Губинихский известковий завод» залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового)періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду складає 2 382 929 грн. за відрахуванням податкових зобов'язань у розмірі 18 903 грн., залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, за вирахуванням позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду складає: 2 364 026 грн., а також в декларації зазначено суму ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню - 2 364 026 грн., та подано Довідку про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді та підлягає включенню до складу податного кредиту наступного податкового періоду із зазначенням залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду разом із заявою про повернення суми бюджетного відшкодування, визначеній у податковій декларації з ПДВ за травень 2014 року.

Судом встановлено, і зазначені обставини не заперечуються податковим органом, що придбані позивачем у контрагента нерухоме та рухоме майно ( будівлі та споруди виробничого призначення, автомобільний та залізничний транспорт) передано ТОВ «Укрспецизвесть» відповідно до актів приймання-передачі за договорами оренди № 1-О, № 2-О, № 3-О, №4-О від 01.06.2013 року,розрахунок орендної плати визначено відповідними додатками до договорів.

Податковим органом не надано документального підтвердження щодо порушення позивачем норм податкового законодавства при встановленні вартості орендної плати за договорами оренди щодо використання звичайної ціни, що по суті є ринковою ціною, встановленою п.п. 14.1.71 п.14.1 ст.14 ПК України, а саме: звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом; якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін, внаслідок чого є вірним висновок суду першої інстанції про відсутність порушення позивачем чинного податкового законодавства при встановленні вартості орендної плати по вищезазначеним договорам.

Посилання відповідача на акт ДПІ у м. Полтава про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента ПАТ «Губиниський цукровий завод» внаслідок відсутності за юридичною адресою на час проведення податковим органом перевірки, не свідчить про порушення податкового законодавства позивачем , та не може бути підставою для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту, оскільки чинне податкове законодавство України не ставить в залежність право покупця на податковий кредит від проведення перевірок податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету.

В разі невиконання контрагентом покупця своїх обов'язків по сплаті податку на додану вартість до бюджету при встановленні фактичного здійснення господарської операції , зазначені обставини не впливають на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування, не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на до дану вартість у разі, якщо останній виконав передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Матеріалами справи доведений факт дійсного виконання позивачем та його контрагентом ПАТ «Губиниський цукровий завод» господарських угод, позивач не мав підстав вважати діяльність зазначеного контрагента протиправною, так як на час дії угод ПАТ «Губиниський цукровий завод» був зареєстрований в установленому порядку як платник ПДВ, мав право виписувати та надавати податкові накладні, не був виключений із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає вірним висновок суду першої інстанції, що позивач виконав передбачені чинним податковим законодавством умови щодо підтвердження свого права на податковий кредит та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту по операціям з контрагентом ПАТ «Губиниський цукровий завод», а тому висновки податкового органу щодо збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 19 630 грн. згідно податкового повідомлення - рішення форми "Р" № 0003101501 від 03.09.2014 року , та зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 2 364 026 грн. згідно податкового повідомлення - рішення форми "В1" № 0003091501 від 03.09.2014 року є неправомірними.

Неправомірність визначення відповідачем сум грошового (податкового) зобов'язання за наслідками перевірки обумовлює відсутність правових підстав згідно чинного податкового законодавства для застосування штрафних санкцій за вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями у сумі 4907,50 грн. та 591 006,50 грн. відповідно.

За приписами ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Приймаючи до уваги викладене, враховуючи те, що відповідачем не доведено правомірність своїх дій та їх відповідність нормам діючого законодавства України , суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є законним та обґрунтованим.

Доводами апеляційної скарги зазначені обставини не спростовуються.

За таких обставин суд вважає, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалене рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ч.1 ст. 198 , ст. 200 , 205 , 206 КАС України , суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий: Т.С. Прокопчук

Суддя: Л.А. Божко

Суддя: О.М. Лукманова