Постанова

від 15.08.2019 по справі 804/14930/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ф

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 серпня 2019 року

Київ

справа №804/14930/14

адміністративне провадження №К/9901/9123/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуНовомосковської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постановуДніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.10.2014 (суддя: Р.З. Голобутовський) та ухвалуДніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.12.2014 (колегія суддів у складі: Т.С. Прокопчук, Л.А. Божко, О.М. Лукманова) у справі №804/14930/14 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Губинихский известковий завод доНовомосковської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Губинихский известковий завод звернулося з позовом до Новомосковської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати прийняті відповідачем 03.09.2014 року податкове повідомлення-рішення форми "Р" від № 0003101501, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість за основним платежем в сумі 19630 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 4907,50 грн.; податкове повідомлення-рішення форми "В1" № 0003091501, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 2 364 026 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 591 006,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки позапланової виїзної перевірки з питань правомірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість заявленого на рахунок платника у банку по декларації за травень 2014 року, сформованого за рахунок від`ємного значення за квітень 2014 року щодо завищення залишку від`ємного значення податку на додану вартість в сумі 2382929 грн., завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника банку за травень 2014 року на суму 2364026 грн. та заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та податкового кредиту по податковій декларацій за квітень 2014 року на суму 727 грн. та суми податку, що підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного періоду за квітень 2014 року - 727 грн., за травень 2014 року - 18903 грн., є хибними, не ґрунтуються на дійсних фактичних обставинах, зроблені у зв`язку з невірним застосуванням норм податкового законодавства, без надання належної оцінки документам, що були надані до перевірки стосовно правомірності відображення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню, без додержання принципу індивідуальної відповідальності кожного платника податку, у зв`язку із чим податкові повідомлення-рішення від 03.09.2014 № 0003091501 та № 0003101501, прийняті на підставі даного акта, є незаконними та підлягають скасуванню.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.10.2014, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.12.2014, адміністративний позов задоволено повністю.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з необґрунтованості висновків про порушення позивачем вимог податкового законодавства, оскільки реальний факт вчинення господарських операцій, підтверджується первинними документами.

Не погоджуючись з судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, оскільки вважає, що судові рішення були ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, а обставини, що мають значення для вирішення справи, судами з`ясовані неповно.

Відзив або заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що податковим органом з 21.07.2014 по 15.08.2014 проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ Губинихский известковий завод з питань правомірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість по декларації за травень 2014 року, сформованого за рахунок від`ємного значення за квітень 2014 року, за результатами якої складено акт № 428/151/38504126 від 18.08.2014.

Відповідно до викладених в акті перевірки висновків, позивач порушив приписи п. 198.3 ст. 198 ПК України при відображенні у податковій декларації з ПДВ за квітень 2014 року завищення податкового кредиту в сумі 2 383 656 грн., що привело до завищення залишку від`ємного значення податку на додану вартість в сумі 2 382 929 грн.

- пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 ПК України , внаслідок чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за травень 2014 року на суму 2 364 026 грн.,

- п. 187.1 ст. 187, п. 200.1, п.200.2 ст.200 ПК України, внаслідок чого занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та податкового кредиту по податковій декларації за квітень 2014 року на суму 727 грн. та суми податку, що підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного періоду: за квітень 2014 року - на 727 грн., за травень 2014 року - 18 903 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення форми "Р" від 03.09.2014 від № 0003101501, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість за основним платежем в сумі 19 630 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 4907,50 грн.; форми "В1" № 0003091501, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 2364026 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 591006,50 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між позивачем та контрагентом ПАТ Губиниський цукровий завод 24.05.2013 укладено договір купівлі-продажу комплексу будівель та споруд (нерухомого майна) №748, розташованого на неприватизованій земельній ділянці розміром 65, 6100 га (землі промисловості) за ціною 11 259 204 грн., в тому числі ПДВ -1 876 534 грн. , та договір купівлі-продажу рухомого майна без номера, наведеного у Додатку № 1 до договору, за ціною 2 535 609 грн., в тому числі ПДВ - 507 121, 80 грн.

Зазначені договори спрямовані на реальне настання правових наслідків та набуття сторонами цивільних прав та обов`язків, що обумовлені ними, а саме: ПАТ Губиниський цукровий завод передав зазначене нерухоме та рухоме майно позивачу, який прийняв це майно, здійснив його оплату 24.05.2013 в вищезазначеній сумі відповідно до платіжних документів.

Здійснення передачі нерухомого та рухомого майна контрагентом позивача за вищезазначеним договором підтверджується первинними бухгалтерськими документами, оформленими у відповідності із Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 року(далі Закон № 996-XIV), а саме: податковою накладною №13 від 27.05.2013, яка зареєстрована в єдиному реєстрі за реєстраційним номером 9031876479 від 31.05.2013, податковою накладною № 15 від 24.05.2013, яка зареєстрована в єдиному реєстрі за реєстраційним номером 9032425320 від 04.06.2013, видатковими накладними, відповідно до платіжних документів розрахунки проведені в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів з рахунків покупця на рахунок продавця, заборгованість по рахунку 631 "Розрахунки з постачальниками" станом на 01.06.2013 відсутня.

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 3917669 від 24.05.2013р., власником комплексу будівель та споруд (нерухоме майно), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , є ТОВ Губинихский известковий завод (ЄДРПОУ 38504126).

Судами також встановлено, і зазначені обставини не заперечуються податковим органом, що придбані позивачем у контрагента нерухоме та рухоме майно (будівлі та споруди виробничого призначення, автомобільний та залізничний транспорт) передано ТОВ Укрспецизвесть відповідно до актів приймання-передачі за договорами оренди № 1-О, № 2-О, № 3-О, №4-О від 01.06.2013, розрахунок орендної плати визначено відповідними додатками до договорів.

Відповідно до приписів підпункту а пункту 198.1 та пунктів 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу положень пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За вимогами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Проведення господарських операцій суб`єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно частини 2 статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Зважаючи на вимоги вищенаведених норм попередні судові інстанції, вирішуючи спір по суті, дійшли правильного висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів, робіт та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, які містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Судами були досліджені всі первинні документи та встановлено дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум, віднесених до податкового кредиту на підставі податкових накладних виданих контрагентами.

З огляду на встановлені судами обставини у справі, а також беручи до уваги індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, правильним є висновок, що у разі порушення контрагентом платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи, у зв`язку з чим право платника податків, тобто позивача, на податковий кредит та від`ємне значення не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третьою особою.

Враховуючи вищенаведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для задоволення позову.

Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Новомосковської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення, постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.10.2014 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.12.2014 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.П. Юрченко

І.А. Васильєва

С.С. Пасічник ,

Судді Верховного Суду