Рішення

від 02.12.2014 по справі 910/22985/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/22985/14 02.12.14

За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Капітал Груп» (вул. Саксаганського, 39-А, м. Київ, 01033)

до Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» (бульвар Верховної Ради, 7, м. Київ, 02100)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Медичі» (вул. Саксаганського, 39а, м. Київ, 01033),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (бульв. Шевченка, 33Б, м. Київ, 01032),

про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 4426,35 грн.

Суддя А.М.Селівон

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від позивача: не з'явився.

Від відповідача: Сова Н.В. - головний юрисконсульт, дов. № 10/00-169 від 14.10.14 р.

Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: не з'явився.

Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Цуканова С.Г. - провідний спеціаліст, дов. № 09-8839/14 від 03.10.14 р.

В судовому засіданні на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення .

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «КАПІТАЛ ГРУП» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» про визнання ПАТ «Страхова компанія «КАПІТАЛ ГРУП» як нового кредитора та кредиторських вимог нового кредитора до ПАТ «БАНК ФОРУМ» в загальній сумі 690000,00 грн. за генеральним договором банківського вкладного (депозитного) рахунку № 188 від 18.12.12 р., договором банківського вкладу (депозиту) «Строковий» № 188/5 від 13.05.13 р., додатковою угодою № 5 від 13.02.14 р. до договору банківського вкладу (депозиту) «Строковий» № 188/5 від 13.05.13 р., які були укладені між первісним кредитором - ТОВ «Медичі» та боржником - ПАТ «БАНК ФОРУМ», а також про зобов'язання ПАТ «БАНК ФОРУМ» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «БАНК ФОРУМ» внести зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів шляхом заміни первісного кредитора - ТОВ «Медичі» за генеральним договором банківського вкладного (депозитного) рахунку № 188 від 18.12.12 р., договором банківського вкладу (депозиту) «Строковий» № 188/5 від 13.05.13 р., додатковою угодою № 5 від 13.02.14 р. до договору банківського вкладу (депозиту) «Строковий» № 188/5 від 13.05.13 р. на загальну суму 690000,00 грн., які були укладені між первісним кредитором - ТОВ «Медичі» та боржником - ПАТ «БАНК ФОРУМ» на нового кредитора - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «КАПІТАЛ ГРУП», а також стягнення 1218,00 грн. сплаченого судового збору.

В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві № 77 від 17.10.14 р. позивач посилається на неправомірну відмову відповідача включити позивача в реєстр акцептованих вимог кредиторів, вимоги якого виникли на підставі укладеного між позивачем та ТОВ «Медичі» договору про відступлення права вимоги, згідно з умовами якого до позивача перейшло право вимоги за генеральним договором банківського вкладного (депозитного) рахунку № 188 від 18.12.12 р., договором банківського вкладу (депозиту) «Строковий» № 188/5 від 13.05.13 р., додатковою угодою № 5 від 13.02.14 р. до договору банківського вкладу (депозиту) «Строковий» № 188/5 від 13.05.13 р. на загальну суму 690000,00 грн., які до укладення договору про відступлення права вимоги на підставі вищезазначених договорів належали ТО «Медичі».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.10.14 р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 910/22985/14, розгляд справи призначено на 06.11.14 р..

В судове засідання 06.11.14 р. з'явились уповноважені представники позивача та відповідача.

До початку судового засідання 06.11.14 р. через канцелярію суду відповідачем подано письмове підтвердження № 1659/23 від 04.11.14 р. про відсутність у провадженні господарських судів або інших органів, які в межах своєї компетенції вирішують господарські справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, спірних правовідносин чи питань, пов'язаних із спірними правовідносинами, а також рішення цих органів з такого спору. Крім того повідомлено, що між сторонами існували правовідносини та були укладені договори банківського вкладу (депозиту), також те, що інших додаткових угод до спірних договорів, окрім заявлених в позовній заяві, сторони не укладали.

Також до початку судового засідання 06.11.14 р. відповідачем подано відзив на позовну заяву № 1657/2.3 від 04.11.14 р., в якому останній проти позову заперечує, посилаючись на те, що рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 14 від 14.03.14 р. у ПАТ «БАНК ФОРУМ» було запроваджено тимчасову адміністрацію з 14.03.14 р. по 13.06.14 р. включно. Правлінням НБУ прийнято рішення № 335 від 13.06.14 р. «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «БАНК ФОРУМ», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 16.06.14 р. «Про початок процедури ліквідації ПАТ «БАНК ФОРУМ» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ «БАНК ФОРУМ» Соловйову Наталію Анатоліївну, згідно з якою було розпочато процедуру ліквідації ПАТ «БАНК ФОРУМ», про що опубліковано оголошення в газеті «Голос України» № 117 (5867) від 20.06.14 р.. У зв'язку з викладеним відповідач стверджує, що задоволення вимог кредиторів здійснюється у порядку, визначеному положеннями Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», яким не передбачено такої підстави включення до реєстру акцептованих вимог кредиторів та внесення змін до нього як відступлення прав вимоги, а також можливості задоволення декількох вимог, які заявляються щодо одних і тих же коштів. Отже, визнання позивача кредитором відповідача та акцептування його вимог порушує норми вказаного закону, права та інтереси ТОВ «Медичі», а дії уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію відповідача про відхилення вимоги позивача за договором про відступлення права вимоги, за твердженням останнього, є цілком обґрунтованими, не суперечать чинному законодавству України та не порушують прав позивача.

Відзив разом з доданими до нього документами долучено судом до матеріалів справи.

Крім того, до початку судового засідання 06.11.14 р. позивачем подано клопотання № 88 від 04.11.14 р. про долучення документів до матеріалів справи, в тому числі довідки № 86 від 04.11.14 р. про відсутність у провадженні господарських судів або інших органів, які в межах своєї компетенції вирішують господарські справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав,, а також рішень цих органів з такого спору та довідки № 87 від 04.11.14 р. про відсутність будь - яких додаткових угод до спірних договорів, окрім заявлених у даному позові.

Дане клопотання судом задоволене, документи долучені до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 06.11.14 р. розгляд справи відкладався на 02.12.14 р. та до участі у справі залучено в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: за ініціативою суду на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Медичі», та за клопотанням відповідача на стороні останнього - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

В судове засідання 02.12.14 р. з'явились уповноважені представник відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Уповноважені представники позивача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача в судове засідання 02.12.14 р. не з'явились.

Про дату, час і місце проведення судового засідання 02.12.14 р. позивача та третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача повідомлено належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи розпискою представника позивача б/н від 06.11.14 р. про оголошення відкладення в судовому засіданні та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030323207048 відповідно.

В судовому засіданні 02.12.14 р. на виконання вимог ухвали суду від 06.11.14 р. представником третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача надані відзив (без вихідних реквізитів) та копія виписки з ЄДРПОУ б/н від 10.10.14 р., які за усним клопотанням представника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб долучені судом до матеріалів справи.

У відзиві представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача заперечує проти позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є приорітетним відносно інших законодавчих актів України у правовідносинах, пов'язаних з виконанням своїх зобов'язань банком, в якому введено тимчасову адміністрацію чи почата процедура його ліквідації.

Зокрема, ст. 49 вказаного Закону, згідно якої уповноважена особа Фонду припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.

Отже, на думку третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, чинним законодавством не передбачено включення до реєстру акцептованих вимог кредиторів та внесення змін до нього на підставі відступлення права вимоги.

Від позивача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача заяв та клопотань процесуального характеру на час проведення судового засідання 06.12.14 р. до суду не надходило.

Про поважні причини неявки представника позивача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача в судове засідання 06.12.14 р. суд не повідомлено.

Документи, витребувані ухвалами суду від 24.10.14 р. та 06.11.14 р., надані сторонами та третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача не в повному обсязі.

Третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача витребувані ухвалою суду від 06.11.14 р. документи не надані.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, окрім наявних в матеріалах справи, на час проведення судового засідання сторонами суду не надано.

Відповідно до 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова № 18) якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Згідно п. 3.9.2 Постанови № 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Окрім того, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З огляду на вищевикладене, оскільки явка представників позивача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача в судові засідання обов'язковою не визнавалась, позивач та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача не скористались належним їм процесуальним правом приймати участь в судових засіданнях, беручи до уваги відсутність процесуальних заяв та клопотань вказаних сторін на час розгляду справи, а також те, що представник відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача проти розгляду справи без участі представників ПАТ «СК «КАПІТАЛ ГРУП» та ТОВ «Медичі» не заперечували, суд, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, здійснював розгляд справи за відсутності уповноважених представників вказаних сторін, виключно за наявними у справі матеріалами.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи учасникам судового процесу можливість реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходив підстав для відкладення розгляду справи.

Враховуючи відсутність на час проведення судових засідань 06.11.14 р. та 12.12.14р. клопотань представника позивача щодо здійснення фіксації судового засідання по розгляду даної справи технічними засобами, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Судовий процес відображено у протоколі судового засідання.

Перед початком розгляду справи представників позивача, відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22, 27, 60, 74 та ч. 5 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Представники сторін в судовому засіданні повідомили суд, що права та обов'язки сторонам зрозумілі.

Відводу судді представниками позивача, відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача не заявлено.

В судовому засіданні 06.12.14 р. уповноважені представники відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача підтримали заперечення проти позову, викладені у відзивах.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши наданими сторонами доказами та оглянувши в судовому засіданні їх оригінали, суд

В С Т А Н О В И В:

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Медичі» та Публічним акціонерним товариством «БАНК ФОРУМ» укладено Генеральний договорів банківського вкладного (депозитного) рахунку № 188 від 18.12.12 р., Договір банківського вкладу (депозиту) «Строковий» № 188/5 від 13.05.13 р., Додаткову угодою № 5 від 13.02.14 р. до Договору банківського вкладу (депозиту) «Строковий» № 188/5 від 13.05.13 р., відповідно до яких заборгованість відповідача перед ТОВ «Медичі» складає 690000,00 грн.

Відповідно до статті 87 Закону України «Про банки і банківську діяльність» ліквідація банку з ініціативи Національного банку України здійснюється відповідно до цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України.

Статтею 91 цього Закону визначено, що з дня прийняття рішення про відкликання ліцензії та призначення ліквідатора банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси; строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається такими, що настав.

Ліквідатор з дня свого призначення, зокрема, очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу, виконує функції з управління та розпорядження майном банку, складає перелік акцептованих ним вимог для затвердження Національним банком України.

При цьому процедура виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідація банків врегульована Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним законом.

Статтею 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що його метою є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків. Відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.

Згідно ч. 1 ст. 44 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Національний банк України приймає рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку за пропозицією Фонду та з інших підстав, передбачених Законом України "Про банки і банківську діяльність".

У відповідності до ч. 4 вказаної статті Фонд призначає уповноважену особу Фонду та розпочинає процедуру ліквідації банку в день отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, за виключенням випадку, коли ліквідація здійснюється за ініціативою власників банку.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 13.03.14 р. № 135 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «БАНК ФОРУМ» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 14.03.14 р. прийнято рішення № 14 «Про виведення з ринку та здійснення тимчасової адміністрації», відповідно до якого в ПАТ «БАНК ФОРУМ» з 14.03.14 р. була запроваджена тимчасова адміністрація та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію.

Відповідно до постанови НБУ № 335 від 13.06.14 р. «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «БАНК ФОРУМ» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 16.06.14 р. «Про початок процедури ліквідації ПАТ «БАНК ФОРУМ» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ «БАНК ФОРУМ» Соловйову Наталію Анатоліївну, згідно з якою було розпочато процедуру ліквідації ПАТ «БАНК ФОРУМ».

Оголошення про відкликання банківської ліцензії та ініціювання процедури ліквідації ПАТ «БАНК ФОРУМ» було опубліковано в газеті «Голос України» № 117 (5867) від 20.06.14 р..

У відповідності до приписів ч. 5 ст. 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду кредитори мають право заявити уповноваженій особі Фонду про свої вимоги до банку.

За змістом ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду від імені Фонду виконує функції з ліквідації банку відповідно до цього Закону та приступає до виконання своїх обов'язків негайно після прийняття Фондом рішення про призначення уповноваженої особи Фонду.

З дня призначення уповноваженої особи Фонду:

1) припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів)) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється;

2) банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси;

3) строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав;

4) припиняється нарахування відсотків, неустойки (штрафу, пені) та застосування інших санкцій за всіма видами заборгованості банку;

5) відомості про фінансове становище банку перестають бути конфіденційними чи становити банківську таємницю;

6) укладення правочинів, пов'язаних з відчуженням майна банку чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому статтею 51 цього Закону;

7) втрачають чинність публічні обтяження чи обмеження на розпорядження (у тому числі арешти) будь-яким майном (коштами) банку. Накладення нових обтяжень чи обмежень на майно банку не допускається.

Під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Вимоги за зобов'язаннями банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури та погашаються у сьому чергу відповідно до статті 52 цього Закону.

За приписами ч. 1 ст. 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.

При цьому у відповідності до ч.ч.2, 3 вищезазначеної статті протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону уповноважена особа Фонду здійснює такі заходи: 1) визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення; 2) відхиляє вимоги в разі їх не підтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні уповноваженої особи Фонду, та, у разі потреби, заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів; 3) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду.

Реєстр акцептованих вимог кредиторів та зміни до нього підлягають затвердженню виконавчою дирекцією Фонду.

Аналіз вищенаведених норм Законів України «Про банки і банківську діяльність» та «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» дає можливість зробити висновок, що з моменту відкриття ліквідаційної процедури вирішення питання щодо визнання та задоволення вимог до банку належить до компетенції уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та виконавчої дирекції Фонду. Вимоги до банку, який знаходиться у процедурі ліквідації, можуть бути заявлені у формі заяви про визнання кредиторських вимог до банку та зобов'язання включити їх до переліку вимог кредиторів банку.

Задоволення вимог кредиторів банку окремо від ліквідаційної процедури здійснюватися не може, оскільки встановлення у Законі України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» особливого порядку та черговості задоволення вимог до банку не припускає задоволення вимог окремих кредиторів у індивідуальному порядку поза межами ліквідаційної процедури, оскільки це фактично є погашенням вимог окремого кредитора та порушенням прав та інтересів інших кредиторів банку.

24 червня 2014 р. ТОВ «Медичі» звернулось до відповідача із заявою № 06 про включення до реєстру кредиторів ПАТ «БАНК ФОРУМ».

Як встановлено судом згідно матеріалів справи, підтверджено в судовому засіданні представниками відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, а також наданих відзивах, Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «БАНК ФОРУМ» ТОВ «Медичі» визнано кредитором ПАТ «БАНК ФОРУМ» та включено до реєстру акцептованих вимог кредиторів за генеральним договором банківського вкладного (депозитного) рахунку № 188 від 18.12.12 р., договором банківського вкладу (депозиту) «Строковий» № 188/5 від 13.05.13 р., додатковою угодою № 5 від 13.02.14 р. до договору банківського вкладу (депозиту) «Строковий» № 188/5 від 13.05.13 р. на загальну суму 690000,00 грн. як власника вищезазначеного депозитного рахунку та включено до сьомої черги. Даний реєстр 16.09.14р. затверджений рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

На підтвердження даного факту відповідачем надано копію листа № 1658/2.3 від 04.11.14 р., яка долучена до матеріалів справи.

Окрім цього, 20 червня 2014 р. між ТОВ «Медичі» (первісний кредитор) та ПАТ «Страхова компанія «КАПІТАЛ ГРУП» (новий кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого первісний кредитор передає новому кредитору, а новий кредитор приймає належне первісному кредитору право вимоги за генеральним договором банківського вкладного (депозитного) рахунку № 188 від 18.12.12 р., договором банківського вкладу (депозиту) «Строковий» № 188/5 від 13.05.13 р., додатковою угодою № 5 від 13.02.14 р. до договору банківського вкладу (депозиту) «Строковий» № 188/5 від 13.05.13 р. на загальну суму 690000,00 грн., укладеними між первісним кредитором та ПАТ»БАНК ФОРУМ».

Пунктом 1.2 Договору визначено, що за цим договором новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника належного виконання всіх зобов'язань за основними договорами з дня набрання чинності цим Договором.

Згідно з п. 2.1 Договору право вимоги, що відступається за цим договором, оцінене сторонами в сумі 690000,00 грн.

Відповідно до п.5.1 Договору він набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором.

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема у зв'язку з укладенням договорів та інших правочинів (п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України).

В силу ст.510 Цивільного кодексу України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

У відповідності до п.1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст. ст. 513, 514 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Статтею 517 Цивільного кодексу передбачено, що первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

У відповідності до положень ст. 519 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.

Таким чином, внаслідок відступлення права вимоги відбувається заміна кредитора у зобов'язанні, внаслідок чого первісний кредитор повністю або у визначеній частині вибуває із зобов'язання, а на його місце приходить новий кредитор. При цьому, зміст зобов'язання, тобто обсяг прав та обов'язків його сторін залишається незмінним, а отже до нового кредитора переходять весь обсяг прав первісного кредитора, якщо інше не передбачено договором або законом. Обсяг прав, які передаються у випадку відступлення (сума заборгованості, право на стягнення штрафних санкцій тощо) визначаються на момент переходу цих прав до нового кредитора.

Судом встановлено, що в генеральному договорі банківського вкладного (депозитного) рахунку № 188 від 18.12.12 р., договорі банківського вкладу (депозиту) «Строковий» № 188/5 від 13.05.13 р., додатковій угоді № 5 від 13.02.14 р. до договору банківського вкладу (депозиту) «Строковий» № 188/5 від 13.05.13 р. не міститься заборони заміни кредитора у зобов'язаннях, дане зобов'язання не має нерозривного зв'язку з особою кредитора, відповідно зміна кредитора у зобов'язаннях здійснюється без згоди боржника.

Тобто, згідно Договору про відступлення права вимоги ПАТ «СК «КАПІТАЛ ГРУП» стало кредитором у зобов'язаннях відповідача щодо погашення заборгованості та отримало право відповідної вимоги до ПАТ «БАНК ФОРУМ», а саме за генеральним договором банківського вкладного (депозитного) рахунку № 188 від 18.12.12 р., договором банківського вкладу (депозиту) «Строковий» № 188/5 від 13.05.13 р., додатковою угодою № 5 від 13.02.14 р. до договору банківського вкладу (депозиту) «Строковий» № 188/5 від 13.05.13 р. на загальну суму 690000,00 грн..

В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.2 ст.193 ГКУ кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Листом № 53 від 15.07.14 р. позивач звернувся до відповідача із заявою про визнання його кредиторської вимоги за генеральним договором банківського вкладного (депозитного) рахунку № 188 від 18.12.12 р., договором банківського вкладу (депозиту) «Строковий» № 188/5 від 13.05.13 р., додатковою угодою № 5 від 13.02.14 р. до договору банківського вкладу (депозиту) «Строковий» № 188/5 від 13.05.13 р. на загальну суму 690000,00 грн., мотивуючи свої вимоги укладенням між ним та ТОВ «Медичі» договору про відступлення права вимоги від 20.06.14 р..

Оскільки відповідач листом № 9648/1 від 13.10.14 р. повідомив позивача про відхилення його вимог про визнання кредитором на підставі п.2 ч.2 ст. 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», за вказаними генеральним договором банківського вкладного (депозитного) рахунку № 188 від 18.12.12 р., договором банківського вкладу (депозиту) «Строковий» № 188/5 від 13.05.13 р., додатковою угодою № 5 від 13.02.14 р. до договору банківського вкладу (депозиту) «Строковий» № 188/5 від 13.05.13 р. на загальну суму 690000,00 грн. до ПАТ «БАНК ФОРУМ» заявлена кредиторська вимога власника вищезазначених рахунків, а саме ТОВ «Медичі», позивач звернувся до суду із даною позовною заявою, вважаючи відмовою відповідача включити позивача до реєстру вимог кредиторів неправомірною.

Як визначено нормами Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», зокрема, ч.4 ст. 49, будь-які спори щодо акцептування вимог кредиторів підлягають вирішенню у судовому порядку. Судове провадження щодо таких вимог не припиняє перебіг ліквідаційної процедури.

Суд зазначає, що за приписами ст.ст. 2, 45, 49, 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", ст. 76 Закону України "Про банки і банківську діяльність" після запровадження у банку тимчасової адміністрації (з метою виведення цього банку з ринку) та переходу до процедури ліквідації банку, задоволення вимог кредиторів відбувається у особливому, передбаченому зазначеним спеціальним Законом порядку з дотриманням принципів черговості, передбаченої статтею 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та виходячи з того, що найвищий пріоритет мають зобов'язання банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Медичі» право заявлення до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб кредиторських вимог до ПАТ «БАНК ФОРУМ» було реалізоване.

При цьому, суд звертає увагу, що заява ТОВ «Медичі» про включення до реєстру кредиторів була подана 24.06.14, тобто, вже після укладення Договору про відступлення права вимоги від 20.06.14 року.

Пунктом 4 частини 1 статті 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що до повноважень уповноваженої особи Фонду належить складання реєстру акцептованих вимог кредиторів (внесення змін до нього) та здійснення заходів щодо задоволення вимог кредиторів.

При цьому, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення, а також згідно п. 2 ч. 2 ст. 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено відхиляє вимоги в разі їх не підтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні уповноваженої особи Фонду, та, у разі потреби, заявляє в установленому порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів.

Згідно п. 4.31 глави 4 розділу V Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05 липня 2012 року № 2, метою якого є врегулювання процесу виведення окремого неплатоспроможного банку, у разі необхідності уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку вносить пропозиції щодо затвердження виконавчою дирекцією Фонду змін до реєстру акцептованих вимог на підставі:

рішення суду, яке набрало законної сили;

свідоцтва про право на спадщину за вимогами кредиторів, які визнані уповноваженою особою Фонду на ліквідацію банку та включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів;

документів, які відповідно до законодавства України підтверджують правонаступництво юридичної особи внаслідок реорганізації, за вимогами кредиторів, яких включено до реєстру акцептованих вимог кредиторів;

письмової відмови кредитора від вимог;

клопотання уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку про виправлення помилки, допущеної нею чи попередньою уповноваженою особою Фонду на ліквідацію банку під час акцептування вимог кредиторів.

Суд зазначає, що спеціальним законом, який має пріоритет перед іншими нормами законодавства України під час ліквідації банків та в питаннях регулювання правовідносин у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, є вищезазначений Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» згідно з приписами ст. 1 якого відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.

Відповідно до ч. 8 Перехідних положень вказаного Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.

Отже, для правовідносин, що виникають під час ліквідації банку, яку здійснює уповноважена особа Фонду, пріоритетними є норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Таким чином з урахуванням вищевикладеного, застосування норм Цивільного кодексу України щодо відступлення права вимоги за договором банківського вкладу можливе лише з врахуванням спеціальних норм Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», якими встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

За висновками суду, ні Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», ні Рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05 липня 2012 року № 2 «Про затвердження Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку», на яке посилається позивач у позовній заяві, не передбачає такої підстави для включення до реєстру акцептованих вимог кредиторів та внесення змін до нього як відступлення права вимоги за відповідним договором.

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Ліквідація банку - процедура припинення функціонування банку як юридичної особи відповідно до положень Закону «Про банки та банківську діяльність» та Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

З урахування вищевикладеного суд доходить висновку, що заміна кредитора у зобов'язанні, як і саме зобов'язання, є інститутом цивільного права, а відносини, пов'язані із виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідацією банків характеру цивільно- правових не мають.

Отже, при укладенні вищезазначеного договору про відступлення права вимоги сторони фактично замінили кредитора на стадії ліквідації боржника - ПАТ «БАНК ФОРУМ», незважаючи на те, що відступлення права вимоги в даному випадку після затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів за рішенням суду шляхом укладення цивільно-правової угоди чинним законодавством не передбачена.

Таким чином, дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів Фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «БАНК ФОРУМ» про відхилення вимоги Позивача за договором про відступлення права вимоги є цілком правомірними, прийнятими відповідно до вимог Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та не суперечать чинному законодавству України.

У відповідності до ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників судового процесу.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №6 "Про судове рішення" встановлено, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

З огляду на вищевикладене, враховуючи те, що позивач не довів в розумінні ст. 33 Господарського процесуального кодексу України ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, суд вважає за необхідне та правомірне відмовити позивачу у задоволенні позову з огляду на його необґрунтованість та недоведеність.

Керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4-2, 4-3, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Повний текст рішення складений та підписаний 08 грудня 2014 року.

Суддя А.М. Селівон