Постанова

від 16.12.2014 по справі 22/5005/7557/2012

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.12.2014 року Справа № 22/5005/7557/2012

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді : Верхогляд Т.А. - доповідача,

суддів : Білецької Л.М., Паруснікова Ю.Б.

секретар судового засідання Малик С.О.

за участю представників сторін :

від позивача: Шлаган М.М. представник, довіреність №21 від 13.01.14;

від відповідача: Павлова Ю.М. представник, довіреність №2011 від 20.11.14;

розглянувши апеляційну скаргу Нікопольського комунального підприємства "Нікопольтеплоенерго" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2013 року у справі № 22/5005/7557/2012

за позовом Нікопольського комунального підприємства "Нікопольтеплоенерго", м. Нікополь

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Віта", м. Нікополь Дніпропетровської області

про стягнення 67 836,14 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2013 року у справі № 22/5005/7557/2012 (суддя Казарцева В.В.) в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за теплову енергію, пені, 3% річних та інфляційних втрат відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що висновком проведеної судом експертизи встановлений факт єдиної системи теплопостачання та розповсюдження показань лічильника теплової енергії на приміщення як відповідача, так і ОКЗ "Міська лікарня №4", доведена оплата послуг централізованого теплопостачання за спірний період ОКЗ "Міська лікарня №4", відсутній Акт погодження розподілення теплової енергії за споживачами на опалювальний сезон 2011-2012 року, тому позов задоволенню не підлягає.

Не погодившись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2013 року з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Зазначає, що:

- суд не надав оцінку укладеному сторонами договору, який є діючим та повинен виконуватись;

- не зазначив, на якій підставі за договором №389 від 01.08.2011 року, укладеним між позивачем та відповідачем у даній справі, оплату проведено ОКЗ "Міська лікарня №4";

Також апелянт вважає висновок експертизи, зазначений в оскаржуваному рішенні, неналежним доказом, оскільки він оформлений не належним чином, в порушення п.4.17 Інструкції про проведення судових експертиз і який не є експертним висновком в розумінні ч.1 ст.42 Господарського процесуального кодексу України, а є висновком спеціаліста.

У запереченнях на апеляційну скаргу відповідач спростовує доводи позивача, просить залишити оскаржуване рішення суду без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.06.2013 року у даній справі, за клопотанням сторін, призначено проведення судової будівельно-технічної експертизи та зупинено розгляд апеляційної скарги на час проведення експертизи.

22.10.2013 року на адресу суду надійшла справа № 22/5005/7557/2012 разом з висновком судової будівельно-технічної експертизи №1540-13 від 29.09.2014 року.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення суду слід скасувати, позов задовольнити частково враховуючи наступне:

З матеріалів справи вбачається, що 01.08.2011 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (споживач) було укладено договір №389 про надання послуг централізованого теплопостачання (том 1 а.с.7-8).

Відповідно до п.1.1 договору постачальник бере на себе зобов'язання постачати споживачу теплову енергію з гарячої води в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами ( цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Відповідно до п.2.1 постачальник постачає (відпускає) споживачу (субспоживачу) теплову енергію на опалення жилих та нежилих приміщень, а також на господарсько - побутові потреби, згідно планових показників. Загальна площа опалювання - 376,0 м 2. , адреса об'єкту, на який подається теплова енергія : м. Нікополь, пр. Трубників, буд. 56/1. Вартість за 1 Гкал. теплової енергії коштує 870,68 грн. з ПДВ. Кількість теплової енергії узгоджена п.2.1.2 договору.

Судом встановлено, що прилад обліку у відповідача відсутній. У такому випадку кількість спожитої теплової енергії визначається розрахунковим способом відповідно до п.4.4 договору.

Відповідно до п. 4.5 договору постачальник направляє споживачу рахунки за фактично спожиту теплову енергію у розрахунковому періоді. Споживач повинен оплатити рахунки не пізніше, як в термін 5 банківських днів з часу отримання рахунку.

Пунктами 4.7.1, 4.7.2 передбачено, що постачальник до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки теплової енергії, надсилає споживачеві акт постачання теплової енергії. Споживач повинен на протязі 10 календарних днів з моменту отримання акта розглянути та направити постачальнику підписаний акт.

Згідно п.8.1 даний договір вступає в законну силу з дня його підписання обома сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Відповідно до викладених в позові обставин, спірним є період з жовтня 2011 року по квітень 2012 року.

За спожиту теплову енергію відповідачу були виставлені і направлені рахунки з актами виконаних робіт: за жовтень №1305 від 31.10.2011 року, листопад №17080 від 30.11.2011року, грудень №2008 від 27.12.2011року, січень №77 від 30.01.2012 року, лютий №407 від 27.02.2012 року, березень №727 від 29.03.2012 року та квітень №1017 від 10.04.2012 року, всього на суму 54 309,87 грн. (том 1 а.с.11-17).

Доказів оплати рахунків відповідачем не надано.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно зі ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону та умов договору. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушення відповідачем умов договору, вимог закону є підставою для стягнення заборгованості.

Згідно п.5.2.3 договору у разі несвоєчасної оплати за спожиту теплову енергію нараховується пеня згідно Закону України від 20.05.1999 року № 686-XIIV "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій".

За вказаним Законом пеня становить 1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше 100% загальної суми боргу.

Позивач нарахував пеню за період з 12.11.2011 року по 12.02.2012 року в сумі 12 776,23грн.

Між тим, проведене нарахування є невірним, оскільки для встановлення періоду, з якого відповідач прострочив виконання зобов'язання, важливо встановити дату отримання рахунків. Враховуючи пояснення сторін, судом апеляційної інстанції встановлено, що:

-рахунок за жовтень №1305 від 31.10.2011 року отримано відповідачем 07.11.2011 року, про що свідчить підпис представника та вказана ним дата на рахунку (том 1 а.с.11);

-рахунок за листопад 2011 року відповідачем отримано, про що свідчить підпис, однак дата отримання не доведена позивачем (том 1 а.с.12);

-рахунки за грудень 2011 року - квітень 2012 року отримано відповідачем 07.08.2012 року, про що свідчать дати, поставлені представником на рахунках (том 1 а.с.13-17).

Тому правильним для нарахування буде період прострочення відповідачем оплати, проведений з урахуванням дати отримання кожного рахунку та вимог п.4.5 договору, а саме:

- строк оплати рахунку за жовтень 2011 року для відповідача настав 15.11.2011 року;

- строк оплати рахунку за листопад 2011 року слід рахувати з 15.12.2011 року ( з урахуванням положень п.4.7.1 договору);

- строк оплати за іншими рахунками - з 15.08.2012 року.

Згідно ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки позивач в розрахунку зазначив період нарахування до 13.08.2012 року, а частина рахунків отримана лише 07.08.2012 року і строк оплати за нами для відповідача настав з 15.08.2012 року, то відповідно належна до стягнення сума пені становитиме 2 736,78 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача сума 3% становить - 746,51 грн., витрати від інфляції - 3,60 грн. за період з 15.11.2011року по 13.08.2012 року.

Перевіривши розрахунок 3% річних, колегія суддів звертає увагу на необхідність визначення аналогічним способом, який зазначено вище, і періоду для проведення нарахування 3% річних за кожним рахунком.

Всього належні до стягнення 3% річних складають 56,77 грн.

Інфляційні втрати розраховано позивачем вірно, в розмірі 3,60 коп.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що суд першої інстанції не надав належну оцінку укладеному сторонами договору, не зазначив, з яких підстав ОКЗ "Міська лікарня№4" проводить оплату за отримані відповідачем в рамках договору від 01.08.2011 року №389 послуги.

Також безпідставно взято судом до уваги як належний доказ Висновок проректора з наукової роботи ДВНЗ "Придніпровська державна академія будівництва та архітектури", оскільки він не є належним та допустимим доказом у даній справі, не є експертним висновком у розумінні ст.41 Господарського процесуального кодексу України.

Під час розгляду апеляційної скарги колегією суддів за клопотанням сторін було призначено судову будівельно-технічну експертизу, яка проведена Дніпропетровським науково-дослідним інститутом судових експертиз.

Відповідно до висновку експертизи від 29.09.2014 року встановлено, що теплові комунікації опалення приміщень організації ОКЗ "Міська лікарня№4", ОКЗ "Нікопольська станція переливання крові" та ТОВ "Медичний центр Віта" ( м. Нікополь, пр-т Трубників,56/1) є розділеними. Система теплопостачання є розділеною, з розділеним обліком витрат теплової енергії, за виключенням частини ділянки вводу трубопроводів центрального подавання та зворотнього відводу теплоносія через підвальне приміщення ОКЗ "Міська лікарня№4", яка поставляє теплоносій на весь комплекс будівель за вказаною адресою і може рахуватися спільною ділянкою системи теплопостачання.

Також експертизою встановлено, що показання лічильника теплової енергії, встановленого в приміщенні ОКЗ "Міська лікарня№4" не розповсюджуються на приміщення, які належать ТОВ "Медичний центр Віта".

Враховуючи всі докази по справі, колегія суддів вважає, що визначальним у вирішенні даного спору є наявність договору, умови якого повинні виконуватись належним чином обома сторонами.

Оскільки висновки оскаржуваного рішення не відповідають встановленим обставинам справи, постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права, рішення підлягає скасуванню.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по справі слід розподілити наступним чином: за розгляд позову з відповідача слід стягнути судовий збір в розмірі 1 352,00 грн., за розгляд апеляційної скарги 860,25 грн., всього 2 212,25 грн.

Також слід стягнути витрати за проведення експертизи в розмірі 5 299,20 грн., оплата яких позивачем підтверджується квитанцією, наданою до справи.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2013 року у справі № 22/5005/7557/2012 скасувати.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Віта" (53220 м. Нікополь, пр. Трубників,56/1; код ЄДРПОУ 13456003) на користь Нікопольського комунального підприємства "Нікопольтеплоенерго" (53213, м. Нікополь, пр. Трубників, 12а; код ЄДРПОУ 05472525) борг у розмірі 40 311,24 грн., 3% річних у розмірі 56,77грн., інфляційні втрати у розмірі 3,60 грн., пеню 2 736,78 грн., витрати за проведення експертизи у розмірі 5 299,20 грн., витрати зі сплати судового збору 2 212,25 грн.

Виконання постанови доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: Т.А. Верхогляд

Суддя: Л.М. Білецька

Суддя: Ю.Б. Парусніков

Підписано в повному обсязі

29.12.2014 року.