Постанова

від 26.02.2015 по справі 22/5005/7557/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2015 року Справа № 22/5005/7557/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Кота О.В. суддівКочерової Н.О. Саранюка В.І. - доповідача у справі розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Віта" на постанову відДніпропетровського апеляційного господарського суду 16.12.2014 у справі господарського суду№ 22/5005/7557/2012 Дніпропетровської області за позовомНікопольського комунального підприємства "Нікопольтеплоенерго" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Віта" простягнення 67 836,14 грн. за участю представників сторін:

від позивача - Шлаган М.М.

від відповідача - не з'явилися

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2013 у справі № 22/5005/7557/2012 відмовлено Нікопольському комунальному підприємству "Нікопольтеплоенерго" (Позивач) в задоволенні позовних вимог.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.12.2014, в редакції ухвали Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.12.2014, скасовано рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2013 у справі № 22/5005/7557/2012, прийнято нове рішення, яким частково задоволено позовні вимоги Позивача. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Віта" (Відповідач) на користь Позивача 54 309,87 грн., 3% річних у розмірі 56,77грн., інфляційні втрати в сумі 3,60 грн., пеню - 2 736,78 грн., витрати за проведення експертизи в розмірі 5 299,20 грн., 2 212,25 - судового збору.

Не погоджуючись із вказаною постановою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Віта" звернулося з касаційною скаргою, в якій просить Вищий господарський суд України скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.12.2014 та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

В касаційній скарзі заявник вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши пояснення представника Позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 01.08.2011 між Нікопольським комунальним підприємством "Нікопольтеплоенерго" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Віта" (споживач) укладено договір № 389 про надання послуг централізованого теплопостачання, відповідно до якого постачальник бере на себе зобов'язання постачати споживачу теплову енергію з гарячої води в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами ( цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Згідно з пунктом 2.1 договору постачальник постачає (відпускає) споживачу (субспоживачу) теплову енергію на опалення жилих та нежилих приміщень, а також на господарсько-побутові потреби, згідно планових показників. Загальна площа опалювання - 376,0 кв.м . ,адреса об'єкта, на який подається теплова енергія : м. Нікополь, пр. Трубників, буд. 56/1. Вартість за 1 Гкал. теплової енергії коштує 870,68 грн. з ПДВ. Кількість теплової енергії узгоджена пунктом 2.1.2 договору.

Відповідно до пунктів 4.4, 4.5 договору споживачі, що не мають приладів, кількість фактично спожитої теплової енергії визначають згідно з договірними навантаженнями з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел Енергопостачальної організації та кількості годин (діб) роботи теплоспоживального обладнання споживача в розрахунковому періоді. Різниця між заявленою та фактично спожитою тепловою енергією сплачується споживачем не пізніше як в термін 5 банківських днів з часу отримання рахунку на оплату. Постачальник направляє споживачу рахунки за фактично спожиту теплову енергію у розрахунковому періоді. Споживач повинен оплатити рахунки не пізніше, як в термін 5 банківських днів з часу отримання рахунку.

Пунктами 4.7.1, 4.7.2 передбачено, що постачальник до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки теплової енергії, надсилає споживачеві акт постачання теплової енергії. Споживач повинен протягом 10 календарних днів з моменту отримання акта розглянути та направити постачальнику підписаний акт.

Позивачем направлені рахунки з актами виконаних робіт за спожиту теплову енергію на суму 54 309,87 грн.

Відповідачем не оплачено за надання послуг централізованого теплопостачання, що стало підставою для звернення Позивача з позовом до суду.

Судом першої інстанції відмовлено Позивачу в задоволенні позовних вимог. Судове рішення ґрунтується на тому, що встановлено факт єдиної системи теплопостачання та розповсюдження показань лічильника теплової енергії на приміщення як Відповідача, так і ОКЗ "Міська лікарня № 4", доведена оплата послуг централізованого теплопостачання за спірний період ОКЗ "Міська лікарня № 4", відсутній акт погодження розподілення теплової енергії за споживачами на опалювальний сезон 2011-2012 року.

Судом апеляційної інстанції, з позицією якого погоджується колегія суддів Вищого господарського суду України, скасовано рішення місцевого господарського суду, прийнято нове рішення, яким частково задоволено позовні вимоги.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону та умов договору. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи № 1540-13 від 29.09.2014 теплові комунікації опалення приміщень організації ОКЗ "Міська лікарня № 4", ОКЗ "Нікопольська станція переливання крові" та ТОВ "Медичний центр Віта" є розділеними. Система теплопостачання є розділеною, з розділеним обліком витрат теплової енергії, за виключенням частини ділянки вводу трубопроводів центрального подавання та зворотного відводу теплоносія через підвальне приміщення ОКЗ "Міська лікарня № 4", яка поставляє теплоносій на весь комплекс будівель за вказаною адресою і може рахуватися спільною ділянкою системи теплопостачання. Показання лічильника обліку теплової енергії встановленого в приміщенні ОКЗ "Міська лікарня № 4" не розповсюджується на приміщення, які належать ТОВ "Медичний центр Віта".

Несплата Відповідачем за теплову енергію є підставою для задоволення позовних вимог Позивача, тому судом апеляційної інстанції правомірно присуджено до стягнення з Відповідача на користь Позивача 54 309,80 грн. основного боргу.

Пунктом 5.2.3 договору встановлено, що у разі несвоєчасної оплати за спожиту теплову енергію нараховується пеня згідно з Законом України від 20.05.1999 "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій".

Статтею 1 вказаного Закону передбачено, що за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом апеляційної інстанції здійснено перерахунок пені, 3% річних та інфляційної складової, з урахуванням дати отримання кожного рахунку і норм пункту 4.5 договору, та правильно присуджено до стягнення пеню, 3% та інфляційні.

Виходячи із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, з урахуванням того, що суд апеляційної інстанції у порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно і повно дослідив подані сторонами докази, усім доводам надав обґрунтовану та належну правову оцінку, проаналізував відносини сторін та правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального і процесуального права, відсутні підстави для зміни або скасування постанови апеляційної інстанції.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильного висновку суду апеляційної інстанції, зводяться передусім до переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, передбачених статтями 111-5, 111-7 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111 5 - 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Віта" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.12.2014 у справі № 22/5005/7557/2012 залишити без змін.

Головуючий суддя О. Кот

Судді Н. Кочерова

В. Саранюк