Постанова

від 18.12.2014 по справі 910/22284/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" грудня 2014 р. Справа№ 910/22284/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Гаврилюка О.М.

Коротун О.М.

за участю представників сторін

від позивача: Чумак О.В. - представник за дов. №4 від 20.01.2014р.;

від відповідача 1: не з'явився;

від відповідача 2: не з'явився;

від відповідача 3: не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-Маркет"

на ухвалу Господарського суду м. Києва від 16.10.2014 р.

у справі № 910/22284/14 (головуючий суддя: Нечай О.В.)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Снек Експорт"

про вжиття заходів до забезпечення позову

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Снек Експорт"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-Маркет"

Приватного підприємства "Український інформаційний центр екологічних технологій експертизи та аудиту"

Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3

про стягнення заборгованості, штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних збитків в розмірі 4687162,27 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Снек Експорт" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною вимогою до Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-Маркет" (далі - відповідач - 1), Приватного підприємства "Український інформаційний центр екологічних технологій експертизи та аудиту" (далі - відповідач - 2) та Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (далі - відповідач - 3) про стягнення заборгованості, штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних збитків в розмірі 4687162,27 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.10.2014р. заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Снек Експорт" про вжиття заходів до забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-Маркет" в сумі 4687162,27 грн., які знаходяться на будь-яких рахунках, виявлених державним виконавцем під час виконання ухвали про забезпечення позову від 16.10.2014 р. у справі № 910/22284/14. Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Снек Експорт" (49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпропетровськ, вул. Універсальна, будинок 1, приміщення 17, ідентифікаційний код: 33324584). Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю "АТБ-Маркет" (52005, Дніпропетровська обл., Дніпропетровський район, селище міського типу Ювілейне, вул. Радгоспна, будинок 76, ідентифікаційний код: 30487219).

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, Колективне Товариство з обмеженою відповідальністю "АТБ-Маркет" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.10.2014р. у справі №910/22284/14 про забезпечення позову, відмовити у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Снек Експорт" про вжиття заходів забезпечення позову по справі №910/22284/14.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва неповно з'ясував обставини справи, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Крім того, скаржник зазначив, що він не вчиняє жодних дій по ухиленню від виконання судових рішень, про які зазначав позивач у своїй заяві про вжиття заходів до забезпечення позову;

- судом в оскаржуваній ухвалі не наведено жодної конкретної підстави для застосування заходів забезпечення позову;

- накладення арешту на кошти скаржника істотно порушує його права і законні інтереси, оскільки внаслідок цього відповідач-1 фактично позбавляється можливості здійснювати свою господарську діяльність (оплата товарів, робіт, послуг, виплата заробітної плати, сплата податків, зборів, обов'язкових платежів, кредитів і процентів за користування кредитами, тощо), що в подальшому може призвести до негативних наслідків для скаржника (штрафні санкції з боку банків та інших контрагентів, недоотримання прибутку від торговельної діяльності, та ін.);

- судом накладено арешт на 11 рахунків скаржника при цьому ані суд, ані позивач не володіли інформацією відносно того, яка сума грошових коштів знаходиться на кожному з вказаних рахунків та чи перевищувала вона розмір заявлених до скаржника позовних вимог.

Ухвалою Київського апеляційного Господарського суду від 18.11.2014 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-Маркет" було прийнято до провадження.

Ухвалою Київського апеляційного Господарського суду від 02.12.2014 р. розгляд справи було відкладено на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Представники відповідачів в засідання Київського апеляційного господарського суду 18.12.2014р. не з'явилися, були належним чином повідомлені про місце та час розгляду апеляційної скарги, що підтверджується відміткою відділу діловодства на зворотному боці ухвали Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2014р.

Дана відмітка, за умови, що її оформлено до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 13.08.2008р. № 01-8/482 «Про деякі питання застосування норм господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року»).

Крім того, враховуючи, що судом явка уповноважених представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, відповідачі не скористувалися належними їм процесуальними правами приймати участь в судовому засіданні 18.12.2014р., Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутності представників відповідачів за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що ухвала Господарського суду міста Києва від 16.10.2014р. підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-Маркет" - без задоволення, з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, до позовної заяви позивачем було долучено заяву про вжиття заходів до забезпечення позову.

Позовні вимоги, зокрема, обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем-1 зобов'язань за договором поставки №25005 від 15.05.2010р.

Позивач просив суд вжити заходи забезпечення позову, посилаючись на те, що в Єдиному державному реєстрі судових рішень України наявні рішення судів про стягнення з відповідача-1 грошових коштів та ухвали про порушення справ за позовами кредиторів відповідача-1. Враховуючи, що заявлена до стягнення з відповідача-1 сума боргу є значною, позивач вважає, що відповідач-1 в подальшому може вчинити дії, які унеможливлять або ускладнять відновлення порушених прав позивача у разі задоволення позову.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом, якщо невжиття цих заходів може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а також як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується:

- накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві;

- забороною відповідачеві вчиняти певні дії;

- забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

- зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

- зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії (аналогічну правову позицію наведено в постанові пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011р. „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову").

Колегією суддів враховано, що господарські суди, вживаючи заходи до забезпечення позову, зобов'язані точно вказати, які саме дії забороняється вчиняти відповідачу та іншим особам. Заходами до забезпечення позову не повинна блокуватися господарська діяльність товариства, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.

Згідно зі ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення прав та охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.

В оскаржуваній ухвалі суду зазначено про те, що відповідно до доводів позивача у позовній заяві, відповідач - 1 має заборгованість перед позивачем в розмірі 4 687 162,27 грн. Разом з тим, з інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, вбачається, що розмір статутного капіталу відповідача - 1 складає лише 500000,00 грн.

Крім того, на підтвердження існування кредиторської заборгованості відповідача-1 перед іншими контрагентами, позивачем було додано до заяви про вжиття заходів до забезпечення позову роздруківки з Єдиного державного реєстру судових рішень України.

Так, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належні доводи скаржника, що накладення арешту на його кошти істотно порушує права і законні інтереси відповідача-1, оскільки внаслідок цього відповідач-1 фактично позбавляється можливості здійснювати свою господарську діяльність (оплата товарів, робіт, послуг, виплата заробітної плати, сплата податків, зборів, обов'язкових платежів, кредитів і процентів за користування кредитами, тощо), що в подальшому може призвести до негативних наслідків для відповідача-1 (штрафні санкції з боку банків та інших контрагентів, недоотримання прибутку від торговельної діяльності, та ін.), оскільки вказані посилання є лише припущеннями скаржника, які в свою чергу відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не підтверджені належними та допустимими доказами.

Доказів належного виконання зобов'язань перед позивачем відповідач-1 або доказів неможливості здійснення господарської діяльності внаслідок вжиття заходів до забезпечення позову чи настання негативних наслідків для відповідача-1 останній не надав, у зв'язку з чим колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що відповідач-1 перебуває в скрутному фінансовому становищі та ухиляється від виконання взятих на себе грошових зобов'язань.

При цьому, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належні доводи скаржника, що обставини, наведені позивачем в заяві про вжиття заходів до забезпечення позову, є лише припущеннями позивача, які не можуть слугувати підставою для забезпечення позову, з огляду на наступне.

Виходячи з положень ст. 66 Господарського процесуального кодексу України умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення (аналогічна правова позиція наведена в постанові пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011р. „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову").

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з твердженням господарського суду першої інстанції про обґрунтованість припущення позивача відносно ймовірності зникнення або зменшення майна (коштів) відповідача-1 на момент виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог.

Твердження в апеляційній скарзі про порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки згідно зі ст. 67 названого Кодексу суду надано право забезпечувати позов, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Заходи забезпечення, вжиті місцевим господарським судом, не блокують господарську діяльність учасників процесу, не порушують права осіб, що не є учасниками судового процесу, а також не застосовують обмежень, не пов'язаних з предметом спору.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про співрозмірність та адекватність заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачу-1 в межах суми у 4687162,27 грн., що знаходяться на рахунках, відкритих у банківських установах, перелік яких наведено в ухвалі суду із заявленими позивачем вимогами. До того ж, вжиття вказаного заходу до забезпечення позову сприятиме запобіганню порушення прав позивача на час вирішення спору в суді, а в разі задоволення позову забезпечить можливість відновлення його порушених прав. Натомість невжиття зазначених заходів забезпечення позову утруднить чи зробить неможливим виконання рішення господарського суду.

Доказів на підтвердження протилежного ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції надано не було.

Відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

При цьому, Київський апеляційний господарський суд приймає до уваги, що 19.11.2014р. по даній справі було винесено рішення, яким стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-Маркет" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Снек Експорт" заборгованість в розмірі 3966 981,46 грн., 3% річних в розмірі 81106,65 грн., інфляційні втрати в розмірі 636074,16 грн.

Наданий апелянтом лист СДПІ з обслуговування ВПП у м. Дніпропетровську про стан розрахунків по платежам до бюджету № 31145/10/28-01-20-03-24 від 24.11.2014р., запит про надання довідки про стан заборгованості перед бюджетом по податкам і зборам № 767-ГБ від 24.11.2014р., довідка про відсутність заборгованості по заробітній платі у відповідача 1 № 20455 від 24.11.2014р. не спростовують вищезазначених висновків суду. Однак в цій частині необґрунтованим та безпідставним є звернення трудового колективу відповідача 1 до суду, в якому зазначено, що оскаржувана ухвала приведе до незаконного паралізування діяльності підприємства, а саме своєчасного виконання зобов'язань перед бюджетом та виплати заробітної плати працівникам, оскільки як було зазначено вище, в матеріалах справи наявна довідка про відсутність заборгованості по заробітній платі на підприємстві відповідача 1.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Снек Експорт" про вжиття заходів до забезпечення позову.

Таким чином, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що прийнята господарським судом ухвала відповідає ст. ст. 43, 85 Господарського процесуального кодексу України, вимогам щодо законності та обґрунтованості, підстав для скасування чи зміни ухвали, в тому числі, з мотивів, наведених в апеляційній скарзі не вбачається.

За таких обставин, рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2014р. у справі №910/22284/14 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-Маркет" - задоволенню не підлягає.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 -106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-Маркет" залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.10.2014р. у справі №910/22284/14 - залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/22284/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді О.М. Гаврилюк

О.М. Коротун