Постанова

від 03.02.2015 по справі 910/22284/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2015 року Справа № 910/22284/14 Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Овечкіна В.Е. - головуючого, Корнілової Ж.О. - доповідача, Цвігун В.Л., розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-Маркет" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.12.2014 у справі№ 910/22284/14 Господарського суду міста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Снек Експорт" до 1.Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-Маркет" 2.Приватного підприємства "Український інформаційний центр екологічних технологій експертизи та аудиту", 3.Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

простягнення заборгованості, штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних збитків у розмірі 4687162,27 грн., за участю представників сторін від позивача: Чумак О.В. (довіреність № 4 від 01.01.2015), від відповідача 1: Галкіна І.В. (довіреність № б/н від 18.04.2014), від відповідача 2:не з'явились, від відповідача 3:не з'явились,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Снек Експорт" у жовтні 2014 року звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною вимогою до Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-Маркет", Приватного підприємства "Український інформаційний центр екологічних технологій експертизи та аудиту", Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних збитків у розмірі 4687162,27 грн.

У заяві про вжиття заходів до забезпечення позову позивач просить

накласти арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-Маркет" у сумі 4684162,27 на рахунки, що знаходяться у банківських установах або на будь-які інші рахунки, які будуть виявлені державним виконавцем у процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.10.2014 у справі № 910/22284/14 (суддя Нечай О.В.), залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.12.2014 у справі № 910/22284/14 (у складі колегії суддів: Суліма В.В. - головуючого, Гаврилюка О.М., Коротуна О.М.) заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Снек Експорт" про вжиття заходів до забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-Маркет" у сумі 4687162,27 грн., які знаходяться на будь-яких рахунках, виявлених державним виконавцем під час виконання ухвали про забезпечення позову від 16.10.2014 у справі № 910/22284/14.

Не погоджуючись з ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.10.2014 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.12.2014 у справі № 910/22284/14 Господарського суду міста Києва, Товариство з обмеженою відповідальністю "АТБ-Маркет" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.10.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.12.2014 у справі № 910/22284/14 Господарського суду міста Києва скасувати, і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову.

У касаційній скарзі заявник посилається на порушення та неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача Корнілову Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представника позивача, представника відповідача 1, оглянувши оригінали видаткових накладних, наданих в судовому засіданні представником позивача - Чумак О.В., перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом, якщо невжиття цих заходів може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а також як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення.

Згідно з частиною 1 статті 67 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Судами встановлено, що відповідно до доводів позивача у позовній заяві, відповідач 1 має заборгованість перед позивачем у розмірі 4687162,27 грн. Крім цього, з інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, вбачається, що розмір статутного капіталу відповідача 1 складає 500000,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 144 Цивільного кодексу України, статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю складається із вкладів його учасників. Розмір статутного капіталу дорівнює сумі вартості таких вкладів. Статутний капітал товариства визначає мінімальний розмір майна товариства, що гарантує інтереси його кредиторів.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанцій про співрозмірність та адекватність заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачу 1 у межах суми 4687162,27 грн., які знаходяться на рахунках, відкритих у банківських установах. Вжиття вказаного заходу до забезпечення позову сприятиме запобіганню порушення прав позивача на час вирішення спору в суді, а в разі зодоволення позову забезпечить можливість відновлення його порушених прав. Натомість невжиття зазначених заходів забезпечення позову утруднить чи зробить неможливим виконання рішення господарського суду.

Таким чином, постанова Київського апеляційного господарського суду від 18.12.2014 у справі № 910/22284/14 підлягає залишенню без змін.

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі судова колегія вважає непереконливими і такими, що спростовуються наявними доказами та встановленими матеріалами справи.

Відповідно до пункту 1 статті 111 9 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення. Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, касаційна інстанція погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваної постанови не вбачається.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-Маркет" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.12.2014 у справі № 910/22284/14 Господарського суду міста Києва залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.12.2014 у справі № 910/22284/14 Господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий суддяОвечкін В.Е. Судді:Корнілова Ж.О. Цвігун В.Л.