Постанова

від 04.02.2015 по справі 910/22284/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" лютого 2015 р. Справа№ 910/22284/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Лобаня О.І.

Федорчука Р.В.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 04.02.2015

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-Маркет» на рішення господарського суду міста Києва від 19.11.2014 (повне рішення складено 24.11.2014)

у справі №910/22284/14 (суддя Нечай О.В.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Снек Експорт»

до 1) товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-Маркет»

2) приватного підприємства «Український інформаційний центр екологічних технологій експертизи та аудиту»

3) фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про стягнення заборгованості, штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних збитків в розмірі 4 687 162, 27 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.11.2014 провадження у справі №910/22284/14 в частині позовних вимог ТОВ «Снек Експорт» до ПП «Український інформаційний центр екологічних технологій експертизи та аудиту» про стягнення заборгованості в розмірі 1 050,00 грн. припинено. Провадження у справі №910/22284/14 в частині позовних вимог ТОВ «Снек Експорт» до ФОП ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в розмірі 500,00 грн. припинено. В іншій частині позов задоволено. Стягнуто з ТОВ «АТБ-Маркет» на користь ТОВ «Снек Експорт» заборгованість в розмірі 3 966 981, 46 грн., 3% річних в розмірі 81 106,65 грн., інфляційні втрати в розмірі 636 074,16. Стягнуто з ПП «Український інформаційний центр екологічних технологій експертизи та аудиту» на користь ТОВ «Снек Експорт» заборгованість в розмірі 950,00 грн. Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь ТОВ «Снек Експорт» заборгованість в розмірі 500,00 грн. Стягнуто з ТОВ «АТБ-Маркет» на користь ТОВ «Снек Експорт» витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви до господарського суду міста Києва в розмірі 73 080,00 грн. та 1 827,00 грн. витрат по сплаті судового збору за подання заяви про забезпечення позову.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю «АТБ-Маркет» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 19.11.2014 та прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ «Снек Експорт» у задоволенні позовних вимог до ТОВ «АТБ-Маркет» в повному обсязі.

В своїх доводах апелянт посилається на те, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою від 08.12.2014 Київським апеляційним господарським судом прийнято до провадження вказану вище апеляційну скаргу та призначено розгляд справи №910/20197/14 у судовому засіданні за участю уповноважених представників сторін.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Снек Експорт» на підставі ст. 96 Господарського процесуального кодексу України надано суду відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить апеляційну скаргу ТОВ «АТБ-Маркет» залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 19.11.2014 у справі №910/22284/14 - без змін.

Представники позивача брали участь у судових засіданнях, в яких надавали свої пояснення щодо суті спору, підтримували доводи, що викладені в апеляційній скарзі та просили апеляційну скаргу ТОВ «АТБ-Маркет» залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 19.11.2014 у справі №910/22284/14 - без змін.

Представники відповідачів-1,-2,-3 в судове засідання не з'явились, про день та час розгляду справи були повідомлені належним чином. Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання про розгляд апеляційної скарги, а також приймаючи до уваги те, що ухвалою про призначення справи до розгляду учасників судового процесу було попереджено, що неявка представників сторін без поважних причин у судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути справу без участі представників відповідачів-1,-2,-3 у судовому засіданні.

Крім того, 20.01.2015 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від ПП «Український інформаційний центр екологічних технологій експертизи та аудиту» та ФОП ОСОБА_2 надійшли клопотання з проханням розглянути справу без присутності представників відповідача-2 та відповідача-3.

15.12.2014 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від ТОВ «АТБ-Маркет» надійшло клопотання про скасування заходів забезпечення позову у справі №910/22284/14 при розгляді справи. В даному клопотанні заявник зазначає, що відсутні законні та обґрунтовані підстави для застосування заходів забезпечення позову.

28.01.2015 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від ТОВ «АТБ-Маркет» надійшла заява про призначення судової економічної експертизи.

В обґрунтування зазначеної заяви відповідач-1 зазначає, що встановлення фактів, які стали підставами позову, пов'язано з дослідженням та аналізом великої кількості документів бухгалтерського, податкового обліку і звітності, що не може бути встановлено судом самостійно, оскільки суд не володіє спеціальними знаннями в галузі бухгалтерського, податкового обліку і звітності.

За результатами розгляду заяви відповідача-1 про призначення судової економічної експертизи у справі, колегія суддів ухвалила відмовити у його задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

Згідно з ч. 1 ст. 41 ГПК України експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань.

Із сукупності наведених норм матеріального і процесуального права вбачається, що неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» №4 від 23.03.2012 судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість заяви про призначення експертизи, враховуючи, що наявні матеріали справи не потребують спеціальних знань для повного, об'єктивного розгляду справи, а питання, які відповідач-1 зазначає в заяві про призначення судової економічної експертизи на вирішення судовому експерту входять до компетенції суду.

Колегія суддів, розглянувши клопотання відповідача-1 про вирішення питання про скасування заходів забезпечення позову, дослідивши матеріали справи, вважає за необхідне у його задоволенні відмовити з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Таким чином, заходи до забезпечення позову є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної особи та застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.

Згідно з п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Вживаючи заходів забезпечення позову ухвалою від 16.10.2014 місцевий господарський суд виходив з того, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, враховуючи значний розмір позовних вимог та те, що він суттєво перевищує розмір статутного капіталу відповідача-1.

Враховуючи, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, господарський суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення (п. 10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову»).

Всупереч обов'язку доказування, передбаченого ст. 33 ГПК України, відповідачем-1 не надано належних доказів на підтвердження зміни обставин, що зумовили застосування заходів забезпечення позову, або відсутності потреби у вжитті таких заходів. Також, відповідачем не надано доказів, що вжиті заходи забезпечення позову перешкоджають належному виконанню судового рішення.

Таким чином, клопотання відповідача-1 про скасування заходів забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Крім того, колегія суддів наголошує на тому, що ухвала господарського суду міста Києва від 16.10.2014 у справі №910/22284/14, якою вжито заходів до забезпечення позову, а саме, накладено арешт на грошові кошти ТОВ «АТБ-Маркет» в сумі 4 687 162,27 грн., що знаходяться на будь яких рахунках відповідача-1, була предметом перегляду у суді апеляційної інстанції (за апеляційною скаргою ТОВ «АТБ-маркет»), за результатами якого залишена без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.12.2014.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 15.05.2010 між товариством з обмеженою відповідальністю «АТБ-Маркет» (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Снек Експорт» (постачальник) укладено договір №25005, за умовами якого постачальник зобов'язується в порядку та строки, встановлені договором, виготовити та передати товар у власність покупцю, в певній кількості, відповідної якості та по узгодженій ціні, а покупець - прийняти та оплатити товар на умовах, обумовлених даним договором.

Відповідно до п. 2.1. договору товар поставляється партіями. Кількість, асортимент, ціна за одиницю товару, який поставляється зазначаються у товарно-транспортній накладній, яка складається на основі письмової заявки покупця, яка оформлюється згідно з додатком №3 до даного договору («форма заявки») та яка є невід'ємною його частиною.

Згідно з п. 3.1. договору покупець після прийняття товару та необхідних документів зобов'язаний здійснити оплату за товар у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 21 календарного дня з дня поставки.

Пунктами 10.1., 10.2. договору встановлено, що договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє протягом 12 місяців. Даний договір може бути змінений, розірваний за згодою сторін, що оформлюється додатковою угодою до даного договору.

15.05.2010 між ТОВ «АТБ-Маркет» та ТОВ «Снек Експорт» укладено додаткову угоду №1, згідно з якою внесено зміни до договору №25005 від 15.05.2010.

В подальшому між сторонами було укладено низку додаткових угод до договору, якими сторони змінювали (продовжували) дію договору поставки, а саме: додатковою угодою №2 від 01.01.2011 продовжено дію договору до 31.12.2011; додатковою угодою №3 від 31.12.2011 продовжено дію договору до 31.12.2012; додатковою угодою №4 від 31.12.2012 продовжено дію договору до 31.12.2013.

Згідно з твердженнями позивача, він неодноразово звертався до відповідача-1 з пропозицією продовжити строк дії договору шляхом підписання відповідної додаткової угоди, направивши відповідачу-1 проект додаткової угоди до договору поставки про продовження строку дії договору. Однак, відповідач-1 не повернув позивачу підписаний екземпляр додаткової угоди.

Не зважаючи на те, що додаткова угода так і не була підписана, ТОВ «Снек Експорт» продовжувало виконувати замовлення відповідача-1 та здійснювати поставки товару на адресу відповідача-1 у 2014 році.

Позивач зазначає, що у період з 02.01.2014 по 05.02.2014 здійснив поставку та передав відповідачу-1 товар у власність на загальну суму 3 969 981,46 грн., а покупець прийняв його, що підтверджується видатковими накладними.

Однак, відповідач-1 не здійснив оплату поставленого товару, у зв'язку з чим у жовтні 2014 року ТОВ «Снек Експорт» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з ТОВ «АТБ-Маркет 3 966 981,46 грн. заборгованості за поставлений товар, 81 106,65 грн. 3% річних, 636 074,16 грн. збитків від інфляції; про стягнення з ПП «Український інформаційний центр екологічних технологій експертизи та аудиту» заборгованості за поставлений товар у розмірі 2 000,00 грн.; про стягнення з ФОП ОСОБА_2 частини заборгованості за поставлений товар у розмірі 1 000,00 грн.

При прийняті оскаржуваного рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Снек Експорт» про стягнення з ТОВ «АТБ-Маркет» 3 966 981,46 грн. заборгованості, 81 106,46 грн. 3% річних, 636 074,16 грн. інфляційних втрат; про стягнення з ПП «Український інформаційний центр екологічних технологій експертизи та аудиту» 950,00 грн. заборгованості; про стягнення з ФОП ОСОБА_2 500,00 грн. заборгованості підлягають задоволенню, а також стосовно часткового припинення провадження.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини.

Згідно з ст. ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Частиною 1 ст. 181 ГК України визначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Згідно з ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 662 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Згідно з ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Позивач зазначає, що неодноразово звертався до відповідача-1 з пропозицією продовжити строк дії договору поставки шляхом підписання відповідної додаткової угоди.

З матеріалів справи вбачається, що 10.12.2013 та 20.12.2013 позивачем разом з товаром було направлено відповідачу-1 проект додаткової угоди до договору поставки про продовження строку дії договору №25005 від 15.05.2010 в двох екземплярах, про що є відповідна відмітка у видаткових накладних (т. 1, а. с. 37-38).

Однак, зазначена додаткова угода відповідачем-1 не підписана.

Судом першої інстанції встановлено, що після закінчення терміну дії договору та враховуючи те, що відповідачем-1 додаткова угода про продовження строку дії договору №25005 від 15.05.2010 не підписана позивачем продовжувались поставки товарів відповідачу-1, а останнім такі товари приймались, про що свідчать наявні у матеріалах справи копії видаткових накладних, які підписані уповноваженою особою відповідача-1 та скріплені його печаткою (т. 1, а. с. 39-109).

З огляду на вищенаведене, з урахуванням приписів ст.181 ГК України, враховуючи те, що відсутні докази пролонгації договору, підписані сторонами видаткові накладні є фактично договорами поставки, укладеними у спрощений спосіб, шляхом прийняття відповідачем -1 від позивача товару.

Тобто, суд дійшов висновку, що всі поставки товарів, які здійснювались ТОВ «Снек Експорт» на адресу ТОВ «АТБ-Маркет» після 31.12.2013 мали позадоговірний характер, оскільки були здійсненні після закінчення строку дії договору поставки.

Факт здійснення позивачем відповідачу-1 поставки товарів підтверджуються видатковими накладними, які містяться в матеріалах справи, а саме:

№37 Ц-ск від 02.01.14 на загальну суму 22 976,51 грн.;

№51 М-ка від 02.01.14 на загальну суму 5 011,44 грн.;

№59 Д-цк від 02.01.14 на загальну суму 126 262,90 грн.;

№41 К-м від 03.01.14 на загальну суму 61 432,78 грн.;

№44 Ц-ск від 03.01.14 на загальну суму 29 194,07 грн.;

№54 М-ка від 03.01.14 на загальну суму 66 579,24 грн.;

№45 Д-ск від 04.01.14 на загальну суму 161 180,45 грн.;

№46 Д-ск від 05.01.14 на загальну суму 153 346,39 грн.;

№ 97 Ц-ск від 06.01.14 на загальну суму 5 456,16 грн.;

№111 М-ка від 06.01.14 на загальну суму 15 504,24 грн.;

№119 К-м від 08.01.14 на загальну суму 5 133,30 грн.;

№101 Д-ск від 08.01.14 на загальну суму 41 637,84 грн.;

№104 Д-цк від 08.01.14 на загальну суму 18 315,94 грн.;

№106 Ц-ск від 08.01.14 на загальну суму 12 486,17 грн.;

№112 М-ка від 08.01.14 на загальну суму 18 673,20 грн.;

№155 Д-цк від 09.01.14 на загальну суму 119 315,53 грн.;

№158 К-м від 10.01.14 на загальну суму 13 682,11 грн.;

№161 Ц-ск від 10.01.14 на загальну суму 38 359,12 грн.;

№164 М-ка від 10.01.14 на загальну суму 79 174,96 грн.;

№117 Д-ск від 11.01.14 на загальну суму 116 089,15 грн.;

№175 Д-цк від 13.01.2014 на загальну суму 13 208,26 грн.;

№239 К-м від 13.01.2014 на загальну суму 21 124,64 грн.;

№242 Ц-ск від 13.01.2014 на загальну суму 21 016,82 грн.;

№245 М-ка від 13.01.2014 на загальну суму 59 080,15 грн.;

№178 Д-цк від 14.01.2014 на загальну суму 41 483,69 грн.;

№236 Д-ск від 14.01.2014 на загальну суму 159 620,29 грн.;

№248 Д-ск від 15.01.2014 на загальну суму 173 216,15 грн.;

№274 К-м від 15.01.2014 на загальну суму 31 596,08 грн.;

№277 Ц-ск від 15.01.2014 на загальну суму 12 591,78 грн.;

№351 Д-цк від 16.01.2014 на загальну суму 96 531,32 грн.;

№363 К-м від 17.01.14 на загальну суму 14 885,08 грн.;

№366 Ц-ск від 17.01.14 на загальну суму 15 077,38 грн.;

№369 М-ка від 17.01.14 на загальну суму 132 190,57 грн.;

№354 Д-ск від 18.01.14 на загальну суму 116 900,81 грн.;

№357 Д-ск від 19.01.14 на загальну суму 109 066,75 грн.;

№379 Д-цк від 20.01.14 на загальну суму 49 505,04 грн.;

№447 М-ка від 20.01.14 на загальну суму 33 083,35 грн.;

№452 К-м від 20.01.14 на загальну суму 3 289,13 грн.;

№454 Ц-ск від 20.01.14 на загальну суму 28 334,90 грн.;

№382 Д-цк від 21.01.14 на загальну суму 49 248,02 грн.;

№450 Д-ск від 21.01.14 на загальну суму 68 717,17 грн.;

№478 М-ка від 22.01.14 на загальну суму 33 340,20 грн.;

№481 Ц-ск від 22.01.14 на загальну суму 39 575,71 грн.;

№511 К-м від 22.01.14 на загальну суму 6 941,02 грн.;

№512 М-ка від 22.01.14 на загальну суму 38 160,16 грн.;

№458 Д-ск від 23.01.14 на загальну суму 72 634,21 грн.;

№517 Д-цк від 23.01.14 на загальну суму 17 615,87 грн.;

№519 Ц-ск від 24.01.14 на загальну суму 9 178,88 грн.;

№521 Д-ск від 25.01.14 на загальну суму 49 736,83 грн.;

№523 Д-ск від 26.01.14 на загальну суму 51 303,64 грн.;

№571 Д-цк від 27.01.14 на загальну суму 63 025,07 грн.;

№639 Ц-ск від 27.01.14 на загальну суму 22 357,90 грн.;

№641 М-ка від 27.01.14 на загальну суму 62 522,23 грн.;

№636 К-м від 27.01.14 на загальну суму 34 031,33 грн.;

№573 Д-цк від 28.01.14 на загальну суму 40 918,18 грн.;

№632 Дн-ск від 28.01.14 на загальну суму 93 871,81 грн.;

№633 Д-ск від 29.01.14 на загальну суму 114 478,51 грн.;

№653 М-ка від 29.01.14 на загальну суму 74 802,08 грн.;

№650 Ц-ск від 29.01.14 на загальну суму 31 597,87 грн.;

№644 Д-цк від 30.01.14 на загальну суму 89 300,11 грн.;

№605 Ц-ск від 31.01.14 на загальну суму 44 280,30 грн.;

№608 М-ка від 31.01.14 на загальну суму 132 068,70 грн.;

№617 Д-ск від 31.01.14 на загальну суму 62 575,27 грн.;

№711 К-м від 01.02.14 на загальну суму 16 540,87 грн.;

№602 К-м від 02.02.14 на загальну суму 48 333,98 грн.;

№623 Д-цк від 03.02.14 на загальну суму 63 282,16 грн.;

№701 Ц-ск від 03.02.14 на загальну суму 25 204,19 грн.;

№707 Д-цк від 04.02.14 на загальну суму 43 670,30 грн.;

№620 Д-ск від 04.02.14 на загальну суму 76 673,65 грн.;

№704 Д-ск від 05.02.14 на загальну суму 131 809,45 грн.;

№719 М-ка від 05.02.14 на загальну суму 20 572,10 грн.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, про те, що позивачем було поставлено відповідачу-1 товар на загальну суму 3 969 981,46 грн., який відповідач-1 не оплатив.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» від 17.07.2012 №01-06/928/2012, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 28.02.2012 у справі № 5002-8/481-2011.

При цьому, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, ст. 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими ч. 1 ст. 692 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 21.04.2011 у справі №9/252-10.

Отже, відповідач-1, згідно з приписами чинного законодавства України, зобов'язаний оплатити поставлений товар одразу після прийняття товару та підписання видаткових накладних на цей товар.

Твердження апелянта про те, що в деяких спірних видаткових накладних міститься посилання на договір №35813 від 01.01.2013, на переконання колегії суддів, дане помилкове посилання на вказаний договір ніяким чином не спростовує факт поставки товару позивачем відповідачу-1 у позадоговірний період у спрощений спосіб.

Так, в даному випадку, як вбачається з матеріалів справи, у видаткових накладних, які підтверджують поставку товару у період з 02.01.2014 по 05.02.2014, значиться товар під торговими марками «Pirate» та «Вигідна ціна завжди», а по договору №35813 - товари під торговими марками «Козацька розвага» та «Мачо», який не є предметом даного судового розгляду.

Посилання апелянта, що понад 50% копій видаткових накладних не встановлюють та не підтверджують факт здійснення поставки товарів позивачем відповідачу-1 та не можуть судом прийматись як доказ у справі, оскільки не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 є безпідставними та необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вказаний перелік обов'язкових реквізитів кореспондується з п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, згідно якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складається документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції (у натуральному та/або у вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.5. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

З наявних у матеріалах справи видаткових накладних вбачається, що зі сторони відповідача-1 товар був отриманий, що підтверджується підписами на накладних, завірених штампом ТОВ «АТБ-Маркет».

При цьому, слід зазначити, що вимоги наведених норм чинного законодавства щодо правильності оформлення первинних документів, передбачають наявність в документах такого реквізиту, як «інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції» лише альтернативно такому обов'язковому реквізиту, як особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 09.04.2013 у справі №5023/5085/12.

З огляду на зазначені норми права, дослідивши видаткові накладні, наявні в матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку, що підписання покупцем видаткових накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і відповідають вимогам, зокрема, ст. 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

ТОВ «АТБ-Маркет» не було надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження оплати поставленого позивачем товару, в розумінні статей 33, 34 ГПК України, а тому місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача-1 заборгованості за отриманий ним товар в розмірі 3 966 981,46 грн. підлягають задоволенню.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 17.01.2014 між приватним підприємством «Український інформаційний центр екологічних технологій експертизи та аудиту» (поручитель-1) та товариством з обмеженою відповідальністю «Снек Експорт» (кредитор) укладено договір поруки (договір поруки-1), згідно з п. 1.1. якого поручитель зобов'язується солідарно відповідати перед кредитором на суму не більше 2 000,00 грн. за виконання зобов'язань ТОВ «АТБ-Маркет» (боржник) щодо оплати вартості товару, поставленого кредитором боржнику в період з січня 2013 року по лютий 2014 року включно.

Відповідно до п. 2.2. договору поруки-1 кредитор не має права вимагати від поручителя виконання зобов'язань за боржника в частині оплати сум основного боргу, який виник на основі основного договору на суму більше ніж 2 000,00 грн.

Згідно з п. 4.2. договору поруки-1, порука по даному договору діє до 31.12.2015.

Також, 17.01.2014 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (поручитель-2) та товариства з обмеженою відповідальністю «Снек Експорт» (кредитор) укладено договір поруки (договір поруки-2), відповідно до умов якого поручитель-2 зобов'язується солідарно відповідати перед кредитором на суму не більше 1 000,00 грн. за виконання зобов'язань ТОВ «АТБ-Маркет» щодо оплати вартості товару, поставленого кредитором боржнику в період з січня 2013 року по лютий 2014 року включно.

Відповідно до п. 2.2. договору поруки-2, кредитор не має права вимагати від поручителя-2 виконання зобов'язань за боржника в частині оплати сум основного боргу, який виник на основі основного договору на суму більше ніж 1 000,00 грн.

Згідно з п. 4.2. договору поруки-2, порука по даному договору діє до 31.12.2015.

За нормами ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Статтею 554 ЦК України визначено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Місцевим господарським судом встановлено, що відповідачем-2 на виконання умов договору поруки-1 було частково сплачено заборгованість в розмірі 1 050,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №9 від 31.10.2014 (т. 1 а.с. 200) та відповідачем-3 на виконання умов договору поруки-2 було частково сплачено заборгованість в розмірі 500,00 грн., що підтверджується квитанцією №112184894 від 31.10.2014 (т. 1 а. с. 201).

З огляду на вищенаведене, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що провадження у справі в частині стягнення з ПП «Український інформаційний центр екологічних технологій експертизи та аудиту» заборгованості у розмірі 1 050,00 грн. та з ФОП ОСОБА_2 заборгованості у розмірі 500,00 грн. підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Згідно з ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки, відповідач-1 не здійснив оплату поставленого товару, прострочивши виконання грошового зобов'язання, позивач здійснив розрахунок 3% річних в розмірі 81 106,65 грн. та інфляційних втрат у розмірі 636 074,16 грн. за період з 06.02.2014 по 06.10.2014.

Київський апеляційний господарський суд провівши перерахунок інфляційних втрат та 3% річних, дійшов висновку, що розрахунок який здійснено позивачем та перевірено господарським судом міста Києва, є арифметично вірним, а тому судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги в частині стягнення з відповідача-1 3% річних в сумі 81 106,65 грн. та інфляційних втрат у сумі 636 074,16 грн.

Таким чином, з ТОВ «АТБ-Маркет» на користь ТОВ «Снек Експорт» підлягає стягненню 3 966 981,46 грн. заборгованості, 81 106,65 грн. 3% річних та 636 074,16 грн. інфляційних втрат, з ПП «Український інформаційний центр екологічних технологій експертизи та аудиту» на користь ТОВ «Снек Експорт» підлягає стягненню 950,00 грн. та з ФОП ОСОБА_2 на користь ТОВ «Снек Експорт» підлягає стягненню 500,00 грн.

Відповідно до ст. ст. 32, 33 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно з ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Нормами ст. 43 ГПК України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Щодо інших доводів апеляційної скарги, колегія не бере їх до уваги, оскільки прийшла висновку про їх необґрунтованість. Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, апелянтом не було надано суду апеляційної інстанції.

При цьому, колегія суддів зазначає, що наведений перелік видаткових накладних в мотивувальній частині рішення суду першої інстанції не відповідає фактичним реквізитам видаткових накладних, що містяться в матеріалах справи.

Однак, це лише технічна помилка суду першої інстанції, яка не впливає на правильність вирішення справи по суті, оскільки судом були повно з'ясовано всі обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права, а також висновки, які викладені в рішенні суду першої інстанції щодо періоду поставок, відсутності оплат за поставлений товар та загальної суми заборгованості за поставлений товар, відповідають фактичним обставинам справи.

Тому, колегія суддів вважає за необхідне виключити з мотивувальної частини рішення господарського суду міста Києва від 19.11.2014 у справі №910/22284/14 наведений перелік видаткових накладних, а саме: № РН-0000005 від 02.01.2014 на загальну суму 70 158,17 грн.; № РН-0000008 від 02.01.2014 на загальну суму 17 559,82 грн.; № РН-0000016 від 03.01.2014 на загальну суму 77 508,47 грн.; № РН-0000014 від 03.01.2014 на загальну суму 23 136,72 грн.; № РН-0000002 від 03.01.2014 на загальну суму 71 904,58 грн.; № РН-0000012 від 04.01.2014 на загальну суму 39 796,94 грн.; № РН-0000004 від 04.01.2014 на загальну суму 114 168,71 грн.; № РН-0000020 від 04.01.2014 на загальну суму 52 920,00 грн.; № РН-0000010 від 05.01.2014 на загальну суму 116 574,62 грн.; № РН-0000025 від 08.01.2014 на загальну суму 7 403,38 грн.; № РН-0000028 від 08.01.2014 на загальну суму 21 622,44 грн.; № РН-0000023 від 09.01.2014 на загальну суму 15 479,58 грн.; № РН-0000030 від 10.01.2014 на загальну суму 126 080,34 грн.; № РН-0000034 від 10.01.2014 на загальну суму 28 210,33 грн.; № РН-0000036 від 10.01.2014 на загальну суму 84 977,92 грн.; № РН-0000032 від 11.01.2014 на загальну суму 23 199,19 грн.; № РН-0000022 від 11.01.2014 на загальну суму 122 449,75 грн.; № РН-0000042 від 11.01.2014 на загальну суму 41 895,00 грн.; № РН-0000040 від 13.01.2014 на загальну суму 39 582,71 грн.; № РН-0000054 від 13.01.2014 на загальну суму 77 548,57 грн.; № РН-0000052 від 13.01.2014 на загальну суму 28 491,19 грн.; № РН-0000050 від 14.01.2014 на загальну суму 25 577,88 грн.; № РН-0000047 від 14.01.2014 на загальну суму 114 479,28 грн.; № РН-0000057 від 14.01.2014 на загальну суму 36 751,50 грн.; № РН-0000041 від 15.01.2014 на загальну суму 49 623,23 грн.; № РН-0000065 від 15.01.2014 на загальну суму 23 546,57 грн.; № РН-0000067 від 15.01.2014 на загальну суму 48 562,84 грн.; № РН-0000048 від 15.01.2014 на загальну суму 114 479,28 грн.; № РН-0000060 від 15.01.2014 на загальну суму 36 751,50 грн.; № РН-0000063 від 16.01.2014 на загальну суму 27 137,04 грн.; № РН-0000121 від 17.01.2014 на загальну суму 139 782,85 грн.; № РН-0000131 від 17.01.2014 на загальну суму 9 421,14 грн.; № РН-0000133 від 17.01.2014 на загальну суму 132 405,44 грн.; № РН-0000129 від 18.01.2014 на загальну суму 20 299,44 грн.; № РН-0000124 від 18.01.2014 на загальну суму 124 503,59 грн.; № РН-0000125 від 19.01.2014 на загальну суму 124 503,59 грн.; № РН-0000152 від 20.01.2014 на загальну суму 34 362,22 грн.; № РН-0000154 від 20.01.2014 на загальну суму 103 888,28 грн.; № РН-0000136 від 20.01.2014 на загальну суму 75 450,17 грн.; № РН-0000150 від 21.01.2014 на загальну суму 14 005,01 грн.; № РН-0000147 від 21.01.2014 на загальну суму 84 858,77 грн.;№ РН-0000155 від 21.01.2014 на загальну суму 17 640,00 грн.; № РН-0000137 від22.01.2014 на загальну суму 66 537,02 грн.; № РН-0000159 від 22.01.2014 на загальну суму 1 055,69 грн.; № РН-0000161 від 22.01.2014 на загальну суму 24 366,10 грн.; № РН-0000163 від 22.01.2014 на загальну суму 17 666,42 грн.; № РН-0000171 від 22.01.2014 на загальну суму 8 432,53 грн.; № РН-0000173 від 22.01.2014 на загальну суму 10 556,89 грн.; № РН-0000148 від 23.01.2014 на загальну суму 102 498,77 грн.; № РН-0000165 від 24.01.2014 на загальну суму 60 135,90 грн.; № РН-0000243 від 24.01.2014 на загальну суму 27 956,57 грн.; № РН-0000168 від 25.01.2014 на загальну суму 37 284,08 грн.; № РН-0000169 від 26.01.2014 на загальну суму 48 888,20 грн.; № РН-0000239 від 27.01.2014 на загальну суму 88 653,06 грн.; № РН-0000254 від 27.01.2014 на загальну суму 38 206,37 грн.; № РН-0000256 від 27.01.2014 на загальну суму 84 977,92 грн.; № РН-0000252 від 28.01.2014 на загальну суму 32 713,94 грн.; № РН-0000249 від 28.01.2014 на загальну суму 36 751,50 грн.; № РН-0000259 від 28.01.2014 на загальну суму 84 545,50 грн.; № РН-0000240 від 29.01.2014 на загальну суму 67 004,65 грн.; № РН-0000266 від 29.01.2014 на загальну суму 13 497,01 грн.; № РН-0000268 від 29.01.2014 на загальну суму 72 804,17 грн.; № РН-0000250 від 29.01.2014 на загальну суму 121 297,00 грн.; № РН-0000281 від 31.01.2014 на загальну суму 89 535,06 грн.; № РН-0000284 від 31.01.2014 на загальну суму 105 568,92 грн.; № РН-0000285 від 31.01.2014 на загальну суму 76 441,50 грн.; № РН-0000295 від 02.02.2014 на загальну суму 7 037,93 грн.; № РН-0000289 від 02.02.2014 на загальну суму 37 671,74 грн.; № РН-0000269 від 03.02.2014 на загальну суму 106 118,03 грн.; № РН-0000294 від 03.02.2014 на загальну суму 112 606,85 грн.; № РН-0000301 від 03.02.2014 на загальну суму 39 542,62 грн.; № РН-0000293 від 03.02.2014 на загальну суму 3 701,69 грн.; № РН-0000264 від 04.02.2014 на загальну суму 15 974,02 грн.; № РН-0000287 від 04.02.2014 на загальну суму 34 830,02 грн.; № РН-0000303 від 04.02.2014 на загальну суму 6 868,75 грн.; № РН-0000297 від 04.02.2014 на загальну суму 107 312,40 грн.; № РН-0000291 від 04.02.2014 на загальну суму 105 568,92 грн.; № РН-0000305 від 05.02.2014 на загальну суму 61 235,63 грн.; № РН-0000367 від 05.02.2014 на загальну суму 47 975,14 грн.; № РН-0000307 від 05.02.2014 на загальну суму 105 126,70 грн.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 19.11.2014 у справі №910/22284/14 прийнято після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та відповідністю висновків, викладених в рішенні суду обставинам справи, а також у зв'язку із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, і є таким що відповідає нормам закону.

Зважаючи на те, що доводи відповідача-1 законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення господарського суду міста Києва від 19.11.2014 у справі №910/22284/14 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-Маркет» - без задоволення.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 49, 66, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити товариству з обмеженою відповідальністю «АТБ-Маркет» у задоволенні клопотання про скасування заходів забезпечення позову у справі №910/22284/14.

2. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-Маркет» на рішення господарського суду міста Києва від 19.11.2014 у справі №910/22284/14 залишити без задоволення.

3. Рішення господарського суду міста Києва від 19.11.2014 у справі №910/22284/14 залишити без змін.

4. Матеріали справи №910/22284/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді О.І. Лобань

Р.В. Федорчук