Рішення

від 24.12.2014 по справі 153/1074/14

ЯМПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" грудня 2014 р. Справа153/1074/14

Ямпільський районний суд Вінницької області

у складі головуючого судді Гаврилюк Т.В.

за участю секретаря судового засідання Шарко Л.В.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань у приміщенні Ямпільського районного суду Вінницької області у місті Ямпіль Вінницької області

цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Слобода-Підлісівська» про незаконне звільнення, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду із даним позовом. Вказав, що 20 березня 2010 року його було прийнято на посаду директора товариства з обмеженою відповідальністю «Слобода-Підлісівська» села Слобода-Підлісівська Ямпільського району Вінницької області. Єдиним засновником (учасником) цього товариства є ОСОБА_3, інших засновників і учасників згідно установчих документів не існує. На початку січня 2014 року по телефону засновник ТОВ «Слобода-Підлісівська» повідомила його про звільнення з роботи. 17 лютого 2014 року він звернувся із заявою до прокуратури Ямпільського району про порушення вимог трудового законодавства щодо не нарахування та не виплати йому заробітної плати починаючи із 20.03.2010 року, а також перевірки законності дій засновника ТОВ. Перевірка була доручена управлінню соціального захисту населення Ямпільської РДА. Із листа управління соціального захисту населення Ямпільської РДА вих..№01-06/443 від 21.03.2014 року вбачається, що за даними бухгалтерського обліку статистичної звітності відсутні обліки робочого часу та нарахування заробітної плати найманим працівникам, в оборотно-сальдових відомостях відсутній рахунок «Розрахунки по заробітній платі з найманими працівниками». Це свідчить про те, що у 2010-2013 роках заробітна плата не нараховувалась. Вказав, що він працював у ТОВ як найманий працівник, оскільки ні засновником, ні учасником не був. Своє звільнення вважає незаконним, так як він не був ознайомлений із наказом по звільнення, розрахунки при звільненні із ним не проводились, про причини та підстави звільнення йому не відомо. Із внесеними уточненнями заявлених позовних вимог просить суд визнати незаконним та скасувати рішення вищого органу управління ТОВ «Слобода-Підлісівська» від 12 вересня 2013 року у частині звільнення його з посади директора на підставі п.4 ст.40 КЗпП України, поновити його на посаді директора ТОВ «Слобода-Підлісівська» з 12 вересня 2013 року, стягнути із ТОВ «Слобода-Підлісівська» на його користь заборгованість по заробітній платі за період роботи із 20.03.2010 року по 12.09.2013 року у розмірі 42266 гривень 15 копійок, середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи із 12.09.2013 року по 23.12.2013 року у сумі 17004 гривні 16 копійок, завдану моральну шкоду у сумі 50000 гривень.

У судовому засіданні під час дачі пояснень позивач ОСОБА_1 суду пояснив, що на його прохання розраховуватись із ним по заробітній платі ОСОБА_3 казала, що це питання вирішується, «чим пізніше він отримає кошти, тим більше зможе їх зберегти». Зазначив, що профспілкового органу не було, про його створення йому нічого не відомо. Правил трудового розпорядку розроблено не було. Табелю виходу на роботу не було. Журналу реєстрації наказів не було. Трудовий договір із ним не укладався, йому казали, що він прийнятий на роботу. Комісії по трудових спорах при товаристві створено не було. Вказав, що він підписував всі документи, вів всі договори, а ОСОБА_3 здавала звіти. Зазначив, що ніяких претензій до нього не було. Лише коли він звернувся із вимогою про виплату йому заробітної плати, його було звільнено. Вказав, що у період часу із 12.09.2013 року по січень 2014 року він виконував обов'язки директора. Що стосується вимоги про стягнення моральної шкоди пояснив, що у його житті відбулися суттєві зміни, звільнення із роботи за прогул вважає образливим. Просить заявлені змінені позовні вимоги задовольнити у повному об'ємі.

Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2, який діє на підставі Договору про надання правової допомоги №56 від 29.05.2014 року та Ордеру на надання правової допомоги серії ВН №026507 від 29.05.2014 року заявлені позовні вимоги свого довірителя підтримав у повному об'ємі, просить суд їх задовольнити. У своїх поясненнях доповнив, що позивачем не пропущено строк звернення до суду із даним позовом, так як позивачу до сьогоднішнього дня не вручено ні копії наказу, ні рішення про звільнення його з посади директора, і тому процесуальний строк звернення до суду за вирішенням спору про незаконне звільнення і поновлення на роботі ОСОБА_1 не пропущено. Така ж правова позиція висвітлена в Ухвалі Верховного Суду України від 17.10.2002 року справа №6-795кс02. Тому немає підстав для звернення до суду із вимогою про поновлення пропущеного процесуального строку.

Представник відповідача ТОВ «Слобода-Підлісівська» у судове засідання жодного разу не зявився (ним лише подавалися апеляційні скарги на ухвалу про відкриття провадження у справі, а саме - 04.07.2014 року, 28.08.2014 року, 23.10.2014 року, 27.11.2014 року, 10.12.2014 року), про день та час слухання справи повідомлявся належним чином - судовими повістками із рекомендованими повідомленнями, про причини неявки суд не повідомив, заперечень суду не надав, клопотань про відкладення розгляду справи чи розгляд справи в його відсутність до суду не надійшло. Окрім того, відповідачем проігноровано вимогу суду про витребування доказів, викладену в ухвалі суду від 27 листопада 2014 року.

Судом встановлені такі обставини та визначені відповідно до них правовідносини:

Із досліджених письмових доказів - Статуту ТОВ «Слобода-Підлісівська» судом встановлено, що до компетенції Зборів Учасників Товариства віднесено призначення та звільнення директора Товариства, а також визначення умов оплати праці директора Товариства. Із листа управління соціального захисту населення Ямпільської РДА вих..№01-06/443 від 21.03.2014 року, оборотно-сальдових відомостей за 2010-2013р.р., звіту, судом встановлено, що у ТОВ «Слобода-Підлісівська» за період 2010-2013 років заробітна платна не нараховувалася. Із розрахунку не нарахованої та не виплаченої заробітної плати директору ТОВ «Слобода-Підлісівська» виходячи із мінімальної заробітної плати судом встановлено, що ОСОБА_1 не нараховано та не виплачено заробітну плату за період з березня 2010 року по травень 2014 року у розмірі 52181 гривня 79 копійок. Із листа управління ПФ України в Ямпільському районі вих..№668/06-40/09 від 08.12.2014 року судом встановлено, що ТОВ «Слобода-Підлісівська» за період з 20.03.2010 року по 19.09.2013 року щомісячні звіти з єдиного соціального внеску до УПФУ в Ямпільському районі не подавалися. Із реєстраційної справи №1-173-000436-55 відносно ТОВ «Слобода-Підлісівська» код за ЄДРПОУ 36237788, Протоколу зборів засновників ТОВ «Слобода-Підлісівська» від 20 березня 2010 року, Протоколу зборів учасників ТОВ «Слобода-Підлісівська» від 12.09.2013 року судом встановлено, що ОСОБА_1 20 березня 2010 року було призначено директором ТОВ «Слобода-Підлісівська», а 12 вересня 2013 року було звільнено з посади директора ТОВ «Слобода-Підлісівська» за прогули за п.4 ст.40 КЗпП України. Із трудової книжки серії НОМЕР_1 заповненої 24 серпня 1979 року на ім'я ОСОБА_1 судом встановлено, що останній із 20.04.2005 року прийнятий на роботу директором ПОП «Дністер».

Згідно зі ст.24 КЗпП України укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказу чи розпорядження не було видано, але працівника фактично було допущено до роботи.

Тому суд вважає, що у даному випадку має місце укладення між позивачем та ТОВ «Слобода-Підлісівська» трудового договору.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» №13 від 24.10.2008 року спори, пов'язані з оскарженням членами виконавчих органів товариства, а також членами наглядової ради товариства, які уклали з товариствами трудові договори, рішень відповідних органів товариства про звільнення (усунення, відсторонення, відкликання) їх з посади, розглядаються в порядку цивільного судочинства як трудові спори. Судам необхідно звернути увагу на те, що у цьому разі позивач звертається до суду за захистом своїх трудових прав як найманого працівника, а не акціонера (учасника) господарського товариства.

Враховуючи те, що між позивачем і ТОВ «Слобода-Підлісівська» було укладено трудовий договір, позивач не є учасником товариства і позовна заява не містить вимог про захист корпоративних прав, то суд вважає, що між сторонами виникли правовідносини найманого працівника та роботодавця, які регулюються нормами трудового законодавства.

Підстави і порядок звільнення працівників з ініціативи власника або уповноваженого ним органу встановлені ст.ст.36, 40, 41 КЗпП України.

Як вбачається із вищезгаданого протоколу зборів учасників ТОВ «Слобода-Підлісівська» від 12.09.2013 року підставою звільнення ОСОБА_1 є прогул. Однак, у судовому засіданні позивач та його представник пояснили, що жодного наказу про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності не виносилось. Відповідач належними та допустимими доказами не довів факту законного звільнення ОСОБА_1 з посади директора. Окрім того, позивачеві не направлявся наказ про притягнення його до дисциплінарної відповідальності чи про звільнення, відповідно до вимог КЗпП України.

Згідно із частиною 1 статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти особі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується.

Відповідно до частини 6 статті 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

З огляду на викладене, суд вважає, що позивача звільнено з посади без законної підстави, а тому позов в частині поновлення на роботі підлягає задоволенню.

Що стосується вимоги про визнання незаконним та скасування рішення вищого органу управління ТОВ «Слобода-Підлісівська» від 12 вересня 2013 року у частині звільнення позивача з посади директора на підставі п.4 ст.40 КЗпП України, то суд приходить до висновку, що ТОВ «Слобода-Підлісівська» порушений порядок звільнення ОСОБА_1

Зокрема, у порушення вимог ст.149 КЗпП України відповідачем від позивача не відібрано письмових пояснень, не повідомлено під розписку наказ (розпорядження) про дисциплінарне стягнення.

Тому суд приходить до висновку, що є всі підстави для визнання незаконним та скасування рішення вищого органу управління ТОВ «Слобода-Підлісівська» від 12 вересня 2013 року у частині звільнення позивача з посади директора на підставі п.4 ст.40 КЗпП України.

Відповідно ч.2 ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Тому суд має підстави для стягнення із ТОВ «Слобода-Підлісівська» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 13 вересня 2014 року по 24 грудня 2014 року у сумі 16997 гривень 64 копійки, із врахуванням вимог Постанови КМУ №100 від 08.02.1995 року «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (1147 грн. х 2 місяці / 44 робочих дні = 52,14 грн. середньоденний заробіток х 326 робочих днів = 11997,64 грн.)

Відповідно ч.1 ст.94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно ч.1, 2 ст.95 КЗпП України мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт). До мінімальної заробітної плати не включаються доплати, надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати.

Позивачем при здійсненні розрахунків заборгованості по заробітній платі за період відпрацьованого часу з 20.03.2010 року по 12.09.2013 року брався мінімальний розмір заробітної плати затвердженої діючим законодавством України, що не суперечить чинному законодавству, позивачеві заробітна плата взагалі не нараховувалась та не виплачувалась, що підтверджується проведеною управлінням соціального захисту населення Ямпільської РДА перевіркою, що є кричущим порушенням чинного законодавства, і відновлення порушених прав позивача можливе шляхом стягнення із ТОВ «Слобода-Підлісівська» на користь ОСОБА_1 не нарахованої та не виплаченої заробітної плати за період відпрацьованого часу із 20.03.2010 року по 12.09.2013 року у сумі 42266 гривень 15 копійок, із розрахунку мінімальної заробітної плати (з 01.01.2010 року - 869 грн., з 01.04.2010 року - 884 грн., з 01.07.2010 року - 888 грн., з 01.10.2010 року - 907 грн., з 01.12.2010 року - 922 грн., з 01.01.2011 року - 941 грн., з 01.04.2011 року - 960 грн., з 01.10.20111 року - 985 грн., з 01.12.2011 року - 1004 грн., з 01.01.2012 року - 1073 грн., з 01.04.2012 року - 1094 грн., з 0107.2012 року - 1102 грн., з 01.10.2012 року - 1118 грн., з 01.12.2012 року - 1134 грн., з 01.01.2013 року - 1147 грн.). Тому суд приходить до висновку, що і у даній частині заявлених позовних вимог необхідно задовольнити.

Що стосується вимоги про стягнення завданої моральної (немайнової) шкоди, то суд приходить до наступного:

Відповідно ч.1 ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до ч.1 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди у даному конкретному випадку, суд враховує моральні страждання позивача, який в наслідок його незаконного звільнення - за прогул, переніс психологічні (моральні) страждання, а також те, що позивачем не надано доказів про матеріальний стан відповідача, який мав би бути врахований судом при визначенні розміру відшкодування завданої моральної шкоди.

Щодо заявленої вимоги позивачем ОСОБА_1 про стягнення з відповідача коштів у сумі 50000 гривень за завдану моральну шкоду, суд приходить до висновку, що вона підлягає до задоволення частково, а саме у сумі 500 гривень, так як позивачем у судовому засіданні не обґрунтовано вказану вище суму за завдану моральну шкоду. Позивачем у судовому засіданні не було пояснено у чому полягає завдана йому шкода, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди у сумі 50000 гривень, та якими доказами це підтверджується, не вказано у чому полягали завдані моральні чи фізичні страждання або втрати немайнового характеру. Не пояснено тяжкість вимушених змін у життєвих та виробничих стосунках ОСОБА_1, ступінь зниження його престижу, ділової репутації, не вказано час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Відповідно ч.3 ст.88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, тому суд має підстави для стягнення із ТОВ «Слобода-Підлісівська» судового збору у сумі 597 гривень 64 копійки пропорційно задоволених вимог ОСОБА_1

Відповідно п.4 ч.1 ст.367 ЦПК України у справах про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника суд допускає негайне виконання рішення, тому суд має підстави допустити до негайного виконання рішення суду у частині поновлення ОСОБА_1 на посаді директора ТОВ «Слобода-Підлісівська».

Керуючись ст.ст.1, 3, 10, 11, 57, 58, 59, 60, 62, 64, 212, 213, 214, 215, 292, 294, 367 ЦПК України, ст.ст.15, 16, 22, 23, 140, 145, 159 ЦК України, ст.ст.24, 36, 38, 40, 41, 94, 95, 149, 235, 237-1 КЗпП України, ст.43 Конституції України, Законом України «Про оплату праці», Постановою Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», Постановою Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.10.2008 року «Про практику розгляду судами корпоративних спорів», Постановою Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», Законом України «Про господарські товариства», Постановою КМУ №100 від 08.02.1995 року «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», Статутом ТОВ «Слобода-Підлісівська» (код ЄДРПОУ 36237788 село Слобода-Підлісівська Ямпільського району Вінницької області), суд

В И Р І Ш И В :

Заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати рішення вищого органу управління товариства з обмеженою відповідальністю «Слобода-Підлісівська» від 12 вересня 2013 року про звільнення ОСОБА_1 з посади директора товариства з обмеженою відповідальністю «Слобода-Підлісівська» на підставі п.4 ст.40 КЗпП України.

Поновити ОСОБА_1 на посаді директора товариства з обмеженою відповідальністю «Слобода-Підлісівська» (код ЄДРПОУ 36237788 село Слобода-Підлісівська Ямпільського району Вінницької області).

Стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю «Слобода-Підлісівська» (код ЄДРПОУ 36237788 село Слобода-Підлісівська Ямпільського району Вінницької області) на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період з 20 березня 2010 року по 12 вересня 2013 року у сумі 42266 (сорок дві тисячі двісті шістдесят шість) гривень 15 копійок.

Стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю «Слобода-Підлісівська» (код ЄДРПОУ 36237788 село Слобода-Підлісівська Ямпільського району Вінницької області) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 16997 (шістнадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто сім) гривень 64 копійки.

Стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю «Слобода-Підлісівська» (код ЄДРПОУ 36237788 село Слобода-Підлісівська Ямпільського району Вінницької області) на користь ОСОБА_1 завдану моральну (немайнову) шкоду у сумі 500 (п'ятсот) гривень.

В іншій частині заявлених позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю «Слобода-Підлісівська» (код ЄДРПОУ 36237788 село Слобода-Підлісівська Ямпільського району Вінницької області) на користь держави судовий збір у сумі 597 (п'ятсот дев'яносто сім) гривень 64 копійки.

Рішення в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 допустити до негайного виконання.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Вінницької області через Ямпільський районний суд Вінницької області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий Т.В. Гаврилюк