Рішення

від 23.12.2014 по справі 910/24431/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/24431/14 23.12.14

За позовом Заступника прокурора Шевченківського району м. Києва в інтересах держави в особі:

1. Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву (далі -

позивач-1)

2. Державного підприємства «Дирекція будинку державних художніх колективів» (далі -

позивач-2)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ідеал 5 Плюс»

про стягнення 880 968,06 грн., розірвання договору та зобов'язання вчинити дії

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

від прокуратури: Прядко Р.В. - посвідчення № 004286 від 15.09.12

від позивача-1: Гармашов Б.Є. - дов. № 08 від 03.03.14

від позивача-2: Бойко М.Д. - представник за довіреністю № 03-174-03 від 17.11.14

від відповідача: Овчаров С.О. - дов. № б/н від 10.12.14

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Заступника прокурора Шевченківського району м. Києва в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву (далі - позивач-1), Державного підприємства «Дирекція будинку державних художніх колективів» (далі - позивач-2) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ідеал 5 Плюс» (далі - відповідач) про стягнення 880 968,06 грн., розірвання договору та зобов'язання вчинити дії.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.2014 р. порушено провадження у справі № 910/24431/14; розгляд справи призначено на 25.11.2014 р.; зобов'язано сторін надати суду певні документи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.11.2014 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи було відкладено на 11.12.2014 р.

08.12.2014 р. представник позивача-2 через відділ діловодства Господарського суду м. Києва подав документи по справі.

Представник позивача-2 в судовому засіданні 11.12.2014 р. подав письмові пояснення по справі.

Позивач-1 в призначене судове засідання не з'явився, вимоги попередніх ухвал Господарського суду міста Києва не виконав, але 11.12.2014 р. через відділ діловодства Господарського суду м. Києва подав клопотання про відкладення розгляду справи, обґрунтовуючи його тим, що повноважні представники Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву приймають участь в інших судових засіданнях.

Відповідач в призначене судове засідання не з'явився, вимоги попередніх ухвал Господарського суду міста Києва не виконав, але 11.12.2014 р. через відділ діловодства Господарського суду м. Києва подав клопотання про відкладення розгляду справи, обґрунтовуючи його тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Ідеал 5 Плюс» має намір врегулювати спір мирним шляхом.

Представники прокуратури та позивача-2 поклали розгляд даних клопотань на розсуд суду.

Суд розглянув подані клопотання позивача-1 та відповідача в судовому засіданні, та дійшов висновку про їх задоволення, а тому розгляд справи ухвалою суду від 11.12.2014 р. відкладено в межах строку передбаченого ст. 69 ГПК України на 23.12.2014 р.; зобов'язано сторін надати суду певні документи.

23.12.2014 р. через відділ діловодства господарського суду від позивача надійшли письмові пояснення, які залучено до матеріалів справи.

Представник відповідача в судовому засіданні 23.12.2014 р. надав клопотання про відкладення розгляду справи для надання йому можливості укласти мирову угоду.

Представники прокуратури та позивача-2 заперечили проти даного клопотання.

Представник позивача-1 поклав розгляд даного клопотання на розсуд суду

Суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи для укладення мирової угоди, оскільки представники прокуратури та позивача-2 заперечили проти задоволення даного клопотання, та враховуючи, що спливає двохмісячний термін, встановлений статтею 69 Господарського процесуального кодексу України для вирішення спору.

Представники прокуратури та позивачів у даному судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 23.12.2014 р. частково визнав позовні вимоги.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/13869/13.

У судовому засіданні 23.12.2014. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників прокуратури, позивачів та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до з п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про прокуратуру», на прокуратуру України покладено функції представництва інтересів держави в суді.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про прокуратуру», органи прокуратури України вживають заходів до усунення порушень закону, від кого б вони не виходили, поновлення порушених прав і притягнення у встановленому законом порядку до відповідальності осіб, які допустили ці порушення.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про прокуратуру», визначено що при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Статтею 121 Конституції України на органи прокуратури України покладено функції представництва інтересів громадян та держави в судах.

Відповідно до ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру», представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів громадянина є його неспроможність через фізичний чи матеріальний стан, похилий вік або з інших поважних причин самостійно захистити свої порушені чи оспорюванні права або реалізувати процесуальні повноваження, а інтересів держави - наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Чинне законодавство України гарантує власнику охорону його законних прав. Так, згідно зі статтею 321 Цивільного кодексу України гарантується непорушність права власності, ніхто не може бути протиправно обмежений у його здійсненні. Статтею 391 Цивільного кодексу України передбачено право власника вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 15 Цивільного кодексу України власнику гарантується право на захист свого цивільного права у разі його порушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту свого особистого майнового права є припинення дій, які порушують право, відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених і охоронюваних законом інтересів.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 2 ГПК України передбачено, що господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Згідно зі ст. 29 ГПК України, прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладання мирової угоди.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 р. № 3рп/99, інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й діяльності приватних підприємств, товариств.

Враховуючи те, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до положень ч. І ст.5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та ст. 287 Господарського кодексу України орендодавцями щодо державного майна є: Фонд державного майна України, його регіональні відділення.

Таким чином, органом уповноваженим здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах є Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву.

Крім того, балансоутримувач приміщення - Дирекція будинку державних художніх колективів (ДБДХК) є державним підприємством, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12 листопада 2012 р. № 1070 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2001 р. № 1557» включене до Переліку закладів мистецтв, яким надається фінансова підтримка з державного бюджету та на 92 % утримується за рахунок асигнувань із Державного бюджету, а отже не має власних коштів для погашення додаткових зобов'язань, в тому числі з ПДВ, що призводить до використання бюджетних коштів на оплату за відповідача його зобов'язань та завдає шкоди інтересам держави.

На підставі зазначених положень Заступник прокурора Шевченківського району міста Києва звернувся до суду в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву, Державного підприємства «Дирекція будинку державних художніх колективів» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ідеал 5 Плюс» про стягнення 880 968,06 грн., розірвання договору та зобов'язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

Прокуратурою Шевченківського району м. Києва розглянуто зверненням першого заступника начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву щодо невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Ідеал 5 Плюс» взятих на себе зобов'язань за договором оренди державного майна № 6357 від 29.12.2012 р.

Перевіркою встановлено, що 29.12.2012 р. між Регіональним відділенням фонду державного майна України по місту Києву (надалі - Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ідеал 5 Плюс» (надалі - Орендар) було укладено договір оренди № 6357 нерухомого майна, що належить до державної власності (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно (надалі - Майно), нежилі приміщення загальною площею 1860,70 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Ярославів Вал, 36-38, на першому поверсі (438,50 кв.м.), на другому поверсі (472,20 кв.м.), на 3-му поверсі (472,20 кв.м.), антресоль (164,60 кв.м.), в підвалі (313,20 кв.м.) будівлі, що знаходиться на балансі Державного підприємства «Дирекція будинку державних художніх колективів» (далі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 30.09.2012 р. і становить 19 740 200,00 грн. без ПДВ.

Майно передається в оренду з метою розміщення торговельного об'єкту з продажу книг, газет, журналів, виданих українською мовою (п. 1.2. Договору).

Пунктом 7.1. Договору встановлено, що Орендодавець зобов'язаний передати Орендарю в оренду Майно згідно з цим Договором за актом приймання-передачі майна, який підписується одночасно з цим Договором.

Відповідно до п. 2.1 Договору, Орендар вступає у строкове платне користування Майном у термін, указаний у Договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору та акта приймання - передачі майна.

Згідно акту приймання-передачі в оренду нерухомого майна від 29.12.2012 р. Орендодавець передав, а Орендар прийняв в користування нерухоме Майно загальною площею 1860,70 кв. м., за адресою: м. Київ, вул. Ярославів Вал, 36-38, на першому поверсі (438,50 кв.м.), на другому поверсі (472,20 кв.м.), на 3-му поверсі (472,20 кв.м.), антресоль (164,60 кв.м.), в підвалі (313,20 кв.м.) будівлі, що знаходиться на балансі Державного підприємства «Дирекція будинку державних художніх колективів» (надалі - Балансоутримувач).

У відповідності до приписів ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», термін, на який укладається договір оренди є істотною умовою договору оренди.

Відповідно до ч. І ст. 763 Цивільного кодексу України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Пунктом 10.1. Договору сторонами встановлено, що Договір укладено на 2 роки 11 місяців, що діє з 29.12.2012 р. до 29.11.2015 р. включно.

У відповідності до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, з наймача справляється плата за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Згідно п. 5.3. Договору, Орендар зобов'язався своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату.

Пунктом 3.1. Договору встановлено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 786 від 04.10.1995 (зі змінами) і становить без ПДВ за базовий місяць оренди - листопад 2012 року. - 82 168,58 грн.

Орендна плата за перший місяць оренди грудень 2012 року встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за грудень місяць 2012 року.

Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством (п. 3.2. Договору).

Згідно з п. 3.3. Договору, орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Відповідно до п. 3.4. Договору, у разі користування майном протягом неповного календарного місяця (першого та/або останнього місяців оренди) добова орендна плата за дні користування визначається згідно з чинною Методикою розрахунку на основі орендної плати за відповідні місяці пропорційно дням користування.

Згідно з п. 3.11. Договору, у разі припинення (розірвання) Договору оренди Орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передачі включно.

Пунктом 3.6. Договору встановлено, що орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Згідно з п. 5.9. Договору, Орендар зобов'язався щомісячно до 15 числа надавати Орендодавцеві та Балансоутримувачу інформацію про перерахування орендної плати за попередній місяць (копію платіжного доручення з відміткою обслуговуючого банку про перерахування орендної плати до Державного бюджету України та Балансоутримувачу).

Заступник прокурора Шевченківського району міста Києва в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву, Державного підприємства «Дирекція будинку державних художніх колективів» пояснив суду, що відповідач в порушення умов Договору не виконав основного обов'язку Орендаря, орендну плату не вніс в повному обсязі, в результаті чого у нього виникла заборгованість перед Орендодавцем, яка становить 438 540,62 грн. за період з лютого 2014 року по серпень 2014 року включно, а також перед Балансоутримувачем, яка становить 279 032,68 грн. з ПДВ за період з грудня 2012 року по вересень 2014 року включно.

Пунктом 3.7. Договору передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному в п. 3.6. співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Згідно з п. 3.8. Договору, у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, Орендар також сплачує штраф у розмірі 3 % від суми заборгованості.

Станом на день звернення до суду заборгованість перед Орендодавцем та Балансоутримувачем не погашена.

Крім того, умовами Договору передбачено нарахування ПДВ на суму орендної плати, яке здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством (п. 3.2. Договору).

Відповідно до п. б ст. 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 Податкового кодексу України, в тому числі й операції, які пов'язані з договорами оренди, а тому у Балансоутримувача нерухоме майно якого передано в оренду за договором між Фондом та Орендарем, виникають податкові зобов'язання на дату, визначену ст. 187 ПК України, а саме на дату яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, а саме дата оформлення документа, що засвідчує факт надання послуг платником податку.

При цьому, відповідно до ст. 188 Податкового кодексу України, база оподаткування визначається виходячи з договірної вартості, що означає, що база оподаткування визначається виходячи з повної вартості орендної плати незалежно від того, хто здійснює процедуру розмежування вартості орендної плати у визначених договором розмірах.

Відповідно до підпункту 194.1.1. пункту 194.1 ст. 194 Податкового кодексу України, розмір ПДВ становить 20 відсотків бази оподаткування та додається до орендної плати.

Податок на додану вартість-непрямий податок, платником якого є особа, яка надає послуги (орендодавець), фактично тягар сплати покладається на орендаря, оскільки ПДВ включається до ціни послуги (нараховується на орендну плату), а тому має сплачуватися разом з орендною платою.

Враховуючи, що РВ ФДМУ по м. Києву платником ПДВ не зареєстроване, то платником податку на додану вартість на всю суму орендної плати, в тому числі на 70 %, що перераховується до Державного бюджету відповідно до ст. 180 ПК України є Балансоутримувач, тобто Державне підприємство «Дирекція будинку державних художніх колективів».

Таким чином, оскільки за умовами Договору відповідач самостійно здійснює розмежування платежів і проводить перерахування до бюджету належних 70 % орендної плати, то на рахунок балансоутримувача спрямовується належні 30 % та сума податку на додану вартість, обчислена з повної вартості орендної плати.

Враховуючи, що Орендарем зобов'язання щодо перерахування на користь Балансоутримувача суми податку на додану вартість не виконуються в повному обсязі, а тому вони підлягають стягненню в судовому порядку в розмірі 106 390,77 грн., яка розрахована з 70 % орендної плати, яка підлягає сплаті до державного бюджету(копія розрахунку надається).

Пунктом 10.7.3 Договору передбачено, що договір може бути розірвано за рішенням суду у випадках систематичного порушення термінів здійснення будь-яких платежів за цим договором та не наданням платіжних доручень до регіонального відділення.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Орендна плата є однією з істотних умов договору оренди (ст. 284 Господарського кодексу України), і зобов'язання відповідача щодо її сплати встановлено безпосередньо в Договорі та закріплено ст. ст. 18, 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Отже, істотне порушення орендарем такої умови договору оренди державного (комунального) майна, як внесення орендної плати, є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання договору оренди в судовому порядку.

Аналогічна правова позиція наведена в Постанові Верховного Суду України від 08.05.2012 р. № 3-26гс12.

Враховуючи, що сплата орендної плати є основним обов'язком Орендаря, а також враховуючи, що можливість дострокового розірвання Договору у випадку несплати орендних платежів сторони прямо передбачили в Договорі, то договір оренди від № 6357 від 29.12.2012 р. підлягає розірванню в судовому порядку.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Пунктом 10.9 Договору сторони погодили, що у разі припинення або розірвання цього Договору Майно протягом трьох робочих днів повертається Орендарем Орендодавцю.

Майно вважається поверненим Орендодавцю з моменту підписання Сторонами акта приймання-передачі. Обов'язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення Майна покладається на Орендаря (п.10.10 Договору).

За таких обставин, Заступник прокурора Шевченківського району міста Києва звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву, Державного підприємства «Дирекція будинку державних художніх колективів» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ідеал 5 Плюс» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ідеал 5 Плюс» на користь Державного бюджету України суми основної заборгованості в розмірі 438 540, 62 грн., інфляційних збитків в розмірі 19 212,67 грн., штрафу в розмірі 13 156,22 грн., пені в розмірі 24 635,10 грн.; стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ідеал 5 Плюс» на користь Державного підприємства «Дирекція будинку державних художніх колективів» суми основної заборгованості з орендної плати в розмірі 279 032, 68 грн., заборгованості з компенсації податку на додану вартість, розрахованого з 70 % орендної плати, яка підлягає сплаті до бюджету, в розмірі 106 390,77 грн.; розірвання договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 6357 від 29.12.2012 р.; зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Ідеал 5 Плюс» протягом З робочих днів з моменту вступу рішення суду в законну силу за актом приймання - передавання повернути Регіональному відділенню Фонду державного майна України по м. Києву або Державному підприємству «Дирекція будинку державних художніх колективів» нерухоме майно, а саме нежилі приміщення загальною площею 1860,70 кв. м., за адресою: м. Київ, вул. Ярославів Вал, 36-38, на першому поверсі (438,50 кв.м.), на другому поверсі (472,20 кв.м.), на 3-му поверсі (472,20 кв.м.), антресоль (164,60 кв.м.), в підвалі (313,20 кв.м.) будівлі, що знаходиться на балансі Державного підприємства «Дирекція будинку державних художніх колективів».

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України, Глави 30 Господарського кодексу України та Законом України «Про оренду державного та комунального майна».

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності до приписів ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» термін, на який укладається договір оренди та орендна плата з урахуванням індексації є істотними умовами договору оренди.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об'єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим (для об'єктів, що належать Автономній Республіці Крим), та органами місцевого самоврядування (для об'єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об'єктів, що перебувають у державній власності. Орендна плата, встановлена за відповідною методикою, застосовується як стартова під час визначення орендаря на конкурсних засадах.

За приписами ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому же місяці був погашений, - підстави відсутні. Крім того, при розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», згідно з якими при застосування індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця - червня.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Матеріали справи свідчать про те, що Орендар в порушення умов договору не виконав основного обов'язку, орендну плату не вніс в повному обсязі, в результаті чого у нього виникла заборгованість перед Орендодавцем та Балансоутримувачем.

Враховуючи вищенаведене, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог Заступника прокурора Шевченківського району міста Києва в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву, Державного підприємства «Дирекція будинку державних художніх колективів» щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ідеал 5 Плюс» на користь Державного бюджету України суми основної заборгованості в розмірі 438 540, 62 грн., інфляційних збитків в розмірі 19 212,67 грн., штрафу в розмірі 13 156,22 грн., пені в розмірі 24 635,10 грн.; стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ідеал 5 Плюс» на користь Державного підприємства «Дирекція будинку державних художніх колективів» суми основної заборгованості з орендної плати в розмірі 279 032, 68 грн.

Стосовно позовних вимог Заступника прокурора Шевченківського району міста Києва в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву, Державного підприємства «Дирекція будинку державних художніх колективів» щодо розірвання договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 6357 від 29.12.2012, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна по місту Києву та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ідеал 5 Плюс» та повернення орендованого майна, то господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість даних вимог, з огляду на наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

За своє правовою природою даний Договір є договором оренди.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цих Кодексом (ч. 6 ст. 289 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Тобто, згідно із положеннями чинного законодавства України правовою підставою користування певним майном є відповідний договір оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Державну політику у сфері оренди здійснюють: Кабінет Міністрів України, а також Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо державного майна; органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим, - щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим; органи місцевого самоврядування - щодо майна, яке перебуває в комунальній власності. Відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній республіці Крим або перебуває в комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно - правовими актами (ст. 2, ст. 3 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»).

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Згідно з ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", термін дії договору визначається за погодженням сторін.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: розірвання договору.

Згідно з ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 188 ГК України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Відповідно до частини 3 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Згідно з п. 10.7.3. договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 6357 від 29.12.2012 р., сторони погоджуються, що цей договір буде достроково розірваний на вимогу Орендодавця, якщо Орендар систематично (більш трьох раз) порушує терміни здійснення будь-яких платежів за цим договором та не надав платіжні доручення до регіонального відділення.

Як вбачається з матеріалів справи Орендодавцем на адресу Орендаря неодноразово було направлено вимоги про сплату заборгованості по орендній платі та пропозицію про дострокове розірвання Договору, в зв'язку з наявністю заборгованості зі сплати орендних платежів.

Однак, з квітня 2014 року Орендар будь-яких коштів за Договором не перераховував.

При цьому, невиконання відповідачем зобов'язання по сплаті орендних більше трьох разів підряд свідчить про позбавлення позивачів того, на що вони розраховували при укладенні Договору (отримання орендних платежів).

Враховуючи викладене, вимога Заступника прокурора Шевченківського району міста Києва в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву, Державного підприємства «Дирекція будинку державних художніх колективів» щодо розірвання договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 6357 від 29.12.2012 р. є правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах зазначених у договорі оренди.

Відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймачеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Пунктом 10.9 Договору сторони погодили, що у разі припинення або розірвання цього Договору Майно протягом трьох робочих днів повертається Орендарем Орендодавцю.

Майно вважається поверненим Орендодавцю з моменту підписання Сторонами акта приймання-передачі. Обов'язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення Майна покладається на Орендаря (п.10.10 Договору).

Таким чином, з розірванням Договору оренди, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ідеал 5 Плюс» втрачає статус Орендаря, а тому позовна вимога про зобов'язання відповідача передати об'єкт оренди позивачам за актом приймання-передачі є обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, у позовній заяві заявлена вимога щодо стягнення з відповідача заборгованості з компенсації податку на додану вартість, розрахованого з 70 % орендної плати, яка підлягає сплаті до бюджету в розмірі 106 390,77 грн.

Так відповідно до підпункту «б» пункту 185.1. ст. 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Пунктом 180.1 ст. 180 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платником податку є, зокрема: будь-яка особа, що провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу (підпункт 1).

Комітет Верховної Ради України з питань фінансів та банківської діяльності в своєму листі «Щодо сплати податку на додану вартість за операції з оренди державного майна» № 06-10/875 від 17.12.99 р. роз'яснює, що Фонд державного майна відповідно до завдань та мети діяльності, встановлених Положеннями про Фонд державного майна України не є суб 'єктом господарської діяльності і не отримує надходжень від оренди державного майна на свій банківський рахунок. Таким чином Фонд державного майна не є суб 'єктом підприємницької діяльності і не може бути платником податку на добавлену вартість з операцій орендної плати за майно, орендодавцем якого є Фонд.

У зв'язку з наведеним Державна податкова адміністрація України у своєму листі № 6514/7/16-1201 від 12.05.2000 «Відносно оподаткування податком на додану вартість сум орендної плати за використання державного майна», а також Державний комітет України з питань регуляторної політики та Підприємництва у своєму листі «Щодо оподаткування податком на додану вартість операцій оренди державного майна» від 14.12.2007 № 9404 роз'яснюють, що на дату виникнення податкових зобов'язань підприємство, нерухоме майно якого передано в оренду за договором між Фондом та орендарем, відповідно до вимог наказу ДПА України від 31.05.97 № 165 (г0233- 97), з доповненнями до нього, виписує податкову накладну на повну вартість орендної плати, де окремим рядком повинна бути виділена сума податку на додану вартість, яка становить 20 відсотків бази оподаткування, яка визначається виходячи з повної вартості орендної плати незалежно від того, хто (орендар чи підприємство) здійснює процедуру розмежування вартості орендної плати у розмірах, визначених пунктом 17 Методики (786-95-п ), та додається до вартості орендної плати. Орендар на підставі податкової накладної та за умови фактичного списання коштів з банківського рахунка в рахунок оплати за користування майном включає суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

У зв'язку з тим, що за вказівками Фонду державного майна України орендар самостійно направляє визначені п. 17 Методики ( 786-95-п) частки орендної плати безпосередньо до бюджету та підприємству, на балансі якого знаходиться орендоване майно, то таке підприємство платіжні документи оформляє окремо на частину вартості орендної плати з урахуванням податку на додану вартість та окремо на суму податку на додану вартість, яка припадає на частину орендної плати, що орендарем безпосередньо перераховується до бюджету.

Відповідно до пункту 3.6 Договору № 6357, орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 70 % до 30 % щомісяця не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції.

Оскільки, відповідно до роз'яснень, що містяться в листах Державної податкової адміністрації № 6514/7/16-1201 від 12.05.2000 р. та Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 14.12.2007 № 9404, Державне підприємство «Дирекція будинку державних художніх колективів», на балансі якого знаходиться орендоване за Договором № 6357 майно, (надалі - Балансоутримувач) щомісяця виставляло рахунки окремо на 30 % орендної плати (що належить Балансоутримувачеві) з урахуванням ПДВ, нарахованого на цю суму, та окремо на суму податку на додану вартість, який нараховується на 70 % орендної плати, що орендарем безпосередньо перераховується до бюджету (копії рахунків-фактур за період з січня 2013 р. по жовтень 2014 р. включно долучені до матеріалів справи № 910/24431/14).

Згідно з виставленими рахунками загальна сума податку на додану вартість, який нараховувався на 70 % орендної плати, що орендарем безпосередньо перераховується до бюджету, за період з грудня 2012 р. по жовтень 2014 р. включно, становить 252 221,55 грн. Орендарем на рахунок Балансоутримувача за цей період за вказаними рахунками для сплати ПДВ на 70 % орендної плати перераховано 145 830,78 грн., що підтверджується відповідними виписками з рахунку № 37129004000816 та актом звірки взаєморозрахунків між ДП «Дирекція будинку державних художніх колективів» та ТОВ «Ідеал 5 плюс» від 08.04.2014 р. (копії цих документів долучено до матеріалів справи № 910/24431/14).

Таким чином недоплата Орендарем Балансоутримувачеві сум з податку на додану вартість, яка припадає на 70 % орендної плати, що Орендарем безпосередньо перераховується до бюджету, станом на 07.11.2014 р. становить 106 390.77 грн. (252 221,55 грн. - 145 830,78 грн.).

Оскільки відповідно до пункту 3 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 14 січня 2014 року № 10, податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця, ДП «Дирекція будинку державних художніх колективів» як Балансоутримувач згідно з роз'ясненнями, що містяться в листах Державної податкової адміністрація N 6514/7/16- 1201 від 12.05.2000 р. та Державного комітету України з питань регуляторної політики та Підприємництва від 14.12.2007 N 9404, щомісячно виписує податкові накладні на повну вартість орендної плати та відповідно перераховує до бюджету податок на додану вартість, що нараховується на всю суму орендної плати за звітний місяць (копії податкових накладних, а також копії Реєстру виданих та отриманих податкових накладних (додаток до декларації з ПДВ) та квитанції № 2 про їх доставлення до ДПІ у Шевченківському р-ні ГУ Міндоходів у м. Києві додаються).

Такі перерахування до бюджету Балансоутримувачем здійснювались щомісячно незалежно від фактичного перераховування Орендарем коштів на рахунок Балансоутримувача за виставленими ним рахунками за відповідні звітні місяці (копії платіжних доручень зі сплати ПДВ додаються). Для перерахування коштів до бюджету зі сплати ПДВ Балансоутримувачем були використані наявні на його рахунку кошти, отримані від Орендаря, а також кошти, отримані від іншої господарської діяльності. В зв'язку з цим Балансоутримувач, втративши доходи, отримані від здавання в оренду нерухомого майна та іншої господарської діяльності, поніс значні збитки.

З квітня 2014 року Орендар будь-яких коштів на рахунок Балансоутримувача не перераховує. Дирекція будинку державних художніх колективів є державним підприємством, що на 92 % утримується за рахунок асигнувань із Державного бюджету, а отже не має власних коштів для погашення додаткових зобов'язань з ПДВ. А тому з жовтня 2014 року Балансоутримувачем припинено перерахування до бюджету податку на додану вартість, що нараховується на всю суму орендної плати. В зв'язку з цим утворилася заборгованість перед Держбюджетом з виплати ПДВ в розмірі 71 954,01 грн.

За таких обставин, крім стягнення заборгованості з орендної плати (30 % , що належить Балансоутримувачеві, з ПДВ), в розмірі 279 032,68 грн., прокурор просить стягнути з Орендаря на користь Балансоутримувача також недоплату сум з податку на додану вартість, яка припадає на 70 % орендної плати, що перераховується до бюджету, в розмірі 106 390,77 грн. для погашення Балансоутримувачем заборгованості перед Держбюджетом зі сплати ПДВ та компенсації втрачених доходів.

Аналогічна правова позиція щодо стягнення з орендаря на користь балансоутримувача заборгованості з податку на додану вартість, яка припадає на 70 % орендної плати, що перераховується до Держбюджету викладена в рішеннях господарських судів при розгляді аналогічних справ, зокрема, у справі № 5024/863/2012 (рішення Господарського суду Херсонської області від 28.08.2012 р., постанова Одеського апеляційного господарського суду від 23.10.2012 р., постанова Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р.), у справі № 6/41-713 (постанова Вищого господарського суду від 15.06.2011 р.).

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення», рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідач одних належних доказів у підтвердження належного виконання ним зобов'язань за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 6357 від 29.12.2012 р. та на спростування обставин, викладених у позовній заяві суду не надав.

Враховуючи вищенаведене, оцінивши всі надані докази та пояснення в сукупності, позов Заступника прокурора Шевченківського району міста Києва в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву, Державного підприємства «Дирекція будинку державних художніх колективів» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ідеал 5 Плюс» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ідеал 5 Плюс» на користь Державного бюджету України суми основної заборгованості в розмірі 438 540, 62 грн., інфляційних збитків в розмірі 19 212,67 грн., штрафу в розмірі 13 156,22 грн., пені в розмірі 24 635,10 грн.; стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ідеал 5 Плюс» на користь Державного підприємства «Дирекція будинку державних художніх колективів» суми основної заборгованості з орендної плати в розмірі 279 032, 68 грн., заборгованості з компенсації податку на додану вартість, розрахованого з 70 % орендної плати, яка підлягає сплаті до бюджету, в розмірі 106 390,77 грн.; розірвання договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 6357 від 29.12.2012 р.; зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Ідеал 5 Плюс» протягом З робочих днів з моменту вступу рішення суду в законну силу за актом приймання - передавання повернути Регіональному відділенню Фонду державного майна України по м. Києву або Державному підприємству «Дирекція будинку державних художніх колективів» нерухоме майно, а саме нежилі приміщення загальною площею 1860,70 кв. м., за адресою: м. Київ, вул. Ярославів Вал, 36-38, на першому поверсі (438,50 кв.м.), на другому поверсі (472,20 кв.м.), на 3-му поверсі (472,20 кв.м.), антресоль (164,60 кв.м.), в підвалі (313,20 кв.м.) будівлі, що знаходиться на балансі Державного підприємства «Дирекція будинку державних художніх колективів», підлягає задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача та стягуються в доход Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ідеал 5 Плюс» (01004, м. Київ, вул. Пушкінська, 32 А, код ЄДРПОУ 38320191) на користь Державного бюджету України суму основної заборгованості в розмірі 438 540 (чотириста тридцять вісім тисяч п'ятсот сорок) грн. 62 коп., інфляційні збитки в розмірі 19 212 (дев'ятнадцять тисяч двісті дванадцять) грн. 67 коп., штраф в розмірі 13 156 (тринадцять тисяч сто п'ятдесят шість) грн. 22 коп., пеню в розмірі 24 635 (двадцять чотири тисячі шістсот тридцять п'ять) грн. 10 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ідеал 5 Плюс» (01004, м. Київ, вул. Пушкінська, 32 А, код ЄДРПОУ 38320191) на користь Державного підприємства «Дирекція будинку державних художніх колективів» (01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 50-52, код ЄДРПОУ 21608289) суму основної заборгованості з орендної плати в розмірі 279 032 (двісті сімдесят дев'ять тисяч тридцять дві) грн. 68 коп., заборгованість з компенсації податку на додану вартість, розрахованого з 70 % орендної плати, яка підлягає сплаті до бюджету, в розмірі 106 390 (сто шість тисяч триста дев'яносто) грн. 77 коп.

4. Розірвати договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 6357 від 29.12.2012, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна по місту Києву (01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 50-Г, код ЄДРПОУ 19030825) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ідеал 5 Плюс» (01004, м. Київ, вул. Пушкінська, 32 А, код ЄДРПОУ 38320191).

5. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Ідеал 5 Плюс» (01004, м. Київ, вул. Пушкінська, 32 А, код ЄДРПОУ 38320191) протягом трьох робочих днів з моменту вступу рішення суду в законну силу за актом приймання - передавання повернути Регіональному відділенню Фонду державного майна України по м. Києву (01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 50-Г, код ЄДРПОУ 19030825) або Державному підприємству «Дирекція будинку державних художніх колективів» (01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 50-52, код ЄДРПОУ 21608289) нерухоме майно, а саме: нежилі приміщення загальною площею 1860,70 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Ярославів Вал, 36-38, на першому поверсі (438,50 кв.м.), на другому поверсі (472,20 кв.м.), на 3-му поверсі (472,20 кв.м.), антресоль (164,60 кв.м.), в підвалі (313,20 кв.м.) будівлі, що знаходиться на балансі Державного підприємства «Дирекція будинку державних художніх колективів» (01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 50-52, код ЄДРПОУ 21608289).

6. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

7. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено 26.12.2014 р.

Суддя Т.М. Ващенко