Постанова

від 21.07.2009 по справі 3/93-30/281

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

3/93-30/281

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 21 липня 2009 р.                                                                                    № 3/93-30/281  

Вищий господарський суд України у складі  колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого,

Бернацької Ж.О.,

Разводової С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційне подання          Заступника прокурора міста Києва

на рішення           господарського суду міста Києва від 16.09.2008 року

та на постанову           Київського апеляційного господарського суду від 13.11.2008 р.

у справі          №  3/93-30/281

господарського суду          міста Києва

за позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю "Кий-Луга-Сервіс"

до          Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву

третя особа          Державного підприємства "Адміністрація річкових портів"

про          спонукання укласти договір оренди нерухомого майна

за участю представників          

позивача -          Хімка А.М., Подоляк А.М.

відповідача -           не з'явились

третьої особи -           Лазнюк Г.В.

прокуратури -           Сахно Н.В.

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2006 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Кий-Луга-Сервіс" звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву про спонукання укласти договір оренди нерухомого майна.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Рішенням господарського суду міста Києва від 16 вересня 2008 року (суддя Ващенко Т.М.) залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13 листопада 2008 року (судді Андрієнко В.В., Буравльов С.І., Вербицька О.В.) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Кий-Луга-Сервіс" задоволено повністю: затверджено текст договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності –вертикальної підпірної стінки довжиною 500 п. м, яка знаходиться у районі шостих та сьомих східців вище за течією від станції метро "Дніпро" та зазначено про те, що вважати його укладеним після набрання судовим рішенням законної сили, вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погодившись з рішенням господарського суду міста Києва від 16 вересня 2008 року та постановою Київського апеляційного господарського суду від 13 листопада 2008 року, Заступника прокурора міста Києва звернувся з касаційним поданням, в якому просить зазначені рішення та постанову скасувати та прийняти нове рішення яким у задоволені позову відмовити.

Вимоги касаційного подання Заступник прокурора міста Києва обґрунтовує тим, що оскаржувані рішення та постанова прийнята з порушенням вимог матеріального права.

Зокрема заявник посилається на те, що вертикальна підпірна стінка не може бути предметом договору оренди відповідно до вимог чинного законодавства.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційного подання перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційне подання не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Рішення місцевого та постанова апеляційного суду відповідають зазначеним вимогам, оскільки ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Відповідно до ч. 2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Кий-Луга-Сервіс»листом-зверненням № 2 від 17 січня 2006 року запропонувало Регіональному відділенню фонду державного майна України по м.Києву укласти договір оренди нерухомого майна строком на 10 років, що належить до державної власності, а саме вертикально підпірної стінки довжиною 500 п.м., що знаходяться в районі шостих та сьомих східців вище за течією від станції метро «Дніпро»та перебуває на балансі Державного підприємства «Київський річковий порт».

Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву своїм листом № 30-04/602 від 27 січня 2006 року відмовило позивачу в укладенні зазначеного вище договору, мотивуючи свою відмову тим, що відповідно до приписів п.2 ст.4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»не можуть бути об'єктами оренди причали всіх категорій і призначень, причальні споруди, набережні причалів.

Відповідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. При цьому органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Організаційні відносин, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств та організацій регулює Закон України «Про оренду державного та комунального майна».

Орендодавцем нерухомого майна, яке є державною власністю є Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва                     (ст. 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»).

Відповідно до ст.9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»у разі надходження до орендодавця заяви про оренду нерухомого майна, орендодавець надсилає копії матеріалів органу, уповноваженому управляти відповідним майном, який розглядає подані йому матеріали і протягом 15 днів після надходження надсилає орендодавцеві висновки про можливість оренди та умови договору оренди. Орендодавець протягом 5 днів після закінчення терміну погодження умов договору оренди з органом, уповноваженим управляти відповідним майном, дає згоду або відмовляє в укладенні договору оренди майна і повідомляє про це заявника.

Відповідно до ст.641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Відповідь особи, відповідно до ст.642 Цивільного кодексу України, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Не можуть бути об'єктами оренди, в тому числі об'єкти державної власності, що мають загальнодержавне значення і не підлягають приватизації відповідно до ч.2 ст.5 Закону України «Про приватизацію державного майна»,           а також об'єкти включені до переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, затвердженого Законом України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», які випускають підакцизну продукцію (абз.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»).

Відповідно до абз.17 п. «г»ч.2 ст.5 Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна»загальнодержавне значення мають об'єкти, які забезпечують життєдіяльність держави в цілому, зокрема, причали всіх категорій і призначень, причальні у портах і гідрографічні споруди, набережні причалів.

Колегія суддів Вищого господарського суду вважає за необхідне наголосити, що судам апеляційної інстанції досліджено лист Фонду державного майна України № 10-25-15110 від 26 вересня 2005 року, адресований Регіональному відділенню Фонду державного майна України по м. Києву, в якому зазначається, що «вертикальна підпірна стінка»не підпадає під категорію об'єктів, визначених абз.17 підпункту «г»частини 2 статті 5 Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна»і Фонд державного майна України не заперечує проти передачі в оренду таких об'єктів.

Отже, відповідач безпідставно відмовив позивачу в укладенні договору.

Згідно з ч. І ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

З урахуванням викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 16 вересня 2008 року та постанова Київського апеляційного господарського суду від 13 листопада 2008 року у справі № 3/93-30/281 прийняті з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, які мають значення для вирішення даного спору.

Отже, під час вирішення спору, судами попередніх інстанцій правильно встановлені усі обставини, що мають значення для справи, їм надана вірна юридична оцінка, норми права застосовані вірно, а доводи касаційного подання  не спростовують  висновків суду.

За наведених вище обставин, Вищий господарський суд України не знайшов законних підстав для повного або часткового задоволення вимог касаційного подання, а тому судові акти слід залишити без змін, а касаційне подання - без задоволення.

На підставі наведеного вище і керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, –  

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційне подання Заступника прокурора міста Києва залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.11.2008 року зі справи № 3/93-30/281 залишити без змін.

Головуючий                                                                                 І. А. Плюшко

Судді                                                                                                    Ж. О. Бернацька

                                                                                                    С. С. Разводова