Рішення

від 25.12.2014 по справі 466/1875/14-ц

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 466/1875/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22 грудня 2014 року

Шевченківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого - судді Едера П.Т

при секретарі Репета К.М.

розглянувши у відкритому судовому засідання в м. Львові цивільну справу за позовом Львівської міської ради до ОСОБА_1, ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест - Регіон», треті особи приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_3, Приватне підприємство «Глобал Груп», Відкрите акціонерне товариство «Львівський дослідний нафтомаслозавод», ОСОБА_4, про визнання недійсним договору іпотеки в частині передачі земельної ділянки, витребування земельної ділянки,

в с т а н о в и в:

25.03.2014 р. Львівська міська рада звернулась в суд із позовною заявою до ОСОБА_1, треті особи ОСОБА_2, приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_3, Приватне підприємство «Глобал Груп», Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвест - Регіон», про визнання недійсним договору іпотеки від 30.01.2013 укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 р., посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрований в реєстрі за №61, в частині передачі земельної ділянки площею 0,1500 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер: 4610137500:05:001:0075 та витребування з незаконного володіння вказаної земельної ділянки.

Свої позовні вимоги аргументує тим, що земельна ділянка площею 0,1500 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер: 4610137500:05:001:0075, незаконно була передана ОСОБА_2 в іпотеку ОСОБА_5., оскільки така належить на праві власності територіальній громаді м.Львова в особі Львівської міської ради та перебуває у постійному користуванні Відкритого акціонерного товариства «Львівський дослідний нафтомаслозавод» на підставі державного акту на право постійного користування землею від 08.09.1998 р., серія та номер: І-ЛВ №001528. Відтак вважає, що договір іпотеки в частині передачі земельної ділянки в іпотеку підлягає визнанню недійсним, а земельна ділянка витребуванню з незаконного володіння.

В судовому засіданні представник Позивача позов підтримав та надав пояснення, що аналогічні викладеному в позовній заяві, просив позов задовольнити.

В ході судового розгляду справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних позовних вимог на стороні відповідача було залучено Відкрите акціонерне товариство «Львівський дослідний нафтомаслозавод». ОСОБА_2 та Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвест - Регіон», за клопотанням позивача залучені як співвідповідачі у цьому спорі.

Представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_7 позов заперечив з тих підстав, що земельна ділянка площею 0,1500 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер: 4610137500:05:001:0075 не входить в межі земельної ділянки, яка знаходиться у власності територіальної громади м. Львова та перебуває в постійному користуванні Відкритого акціонерного товариства «Львівський дослідний нафтомаслозавод» на підставі державного акту на право постійного користування землею від 08.09.1998 р., серія та номер: І-ЛВ №001528. Крім цього зазначає, що позивач не є власником вказаної земельної ділянки. Відтак вважає, що спірна земельна ділянка не підлягає витребуванню, оскільки права Львівської міської ради не порушені. Просить суд відмовити в задоволені позову.

Представник відповідача - ТзОВ «Інвест Регіон» - Шуст С.І. позов заперечив з тих підстав, що земельна ділянка площею 0,1500 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 кадастровий номер: 4610137500:05:001:0075 знаходиться в їх власності, адже придбана у встановленому законом порядку в Приватного підприємства «Глобал Груп» на підставі договору купівлі-продажу від 26.04.2013 р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9, зареєстрованого в реєстрі за №293. Отже, відповідно до ст. 12 ЦК України, яка встановлює добросовісність набуття права власності, враховуючи, що ТзОВ «Інвест Регіон» придбав майно за оплатним договором, такий є добросовісним набувачем спірної земельної ділянки. Крім цього, посилається на те, що на спірній земельній ділянці розташований комплекс АЗС, що належить на праві власності ТзОВ «Інвест Регіон» на підставі договору купівлі-продажу від 26.04.2013 р. посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9, зареєстрованого в реєстрі за №296. Просить суд відмовити в задоволені позову.

Представник відповідача - ОСОБА_2 - ОСОБА_10 проти позовних вимог заперечив з аналогічних підстав, які наведені стороною відповідача ОСОБА_1 Просив відмовити у задоволенні позову

Треті особи - приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_3, Відкрите акціонерне товариство «Львівський дослідний нафтомаслозавод» у судове засідання не з'явилися, явку уповноваженого представника не забезпечив. Про причини неявки суд не повідомили, хоча належно повідомлені про час та місце слухання справи, наслідки неявки. Суд вважає за можливе справу слухати у їх відсутності.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців юридична особа - Приватне підприємство «Глобал Груп» вважається припиненою.

Заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши дійсні обставини справи, права та обов'язки сторін, повно та всебічно дослідивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.

Відповідно до вимог ст. ст. 4, 10, 11, 60, 61, 213 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних та юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь в справі. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Рішення суду обґрунтовується лише тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Відповідно до пункту 10 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 N 9 реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК України (435- 15) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.

У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України (435-15).

Також, як зазначає, Верховний суд України, відповідно до частини п'ятої статті 12 ЦК України (435-15) добросовісність набувача презюмується. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі й те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача і є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна.

Окрім цього, відповідно до ч. 2 п. 21 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» у разі коли між особами відсутні договірні відносини або відносини, пов'язані із застосуванням наслідків недійсності правочину, спір про повернення майна власнику підлягає вирішенню за правилами статей 387, 388 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 п. 22 цієї ж постанови суди повинні розмежовувати, що у випадку, коли майно придбано за договором в особи, яка не мала права його відчужувати, то власник має право на підставі статті 388 ЦК звернутися до суду з позовом про витребування майна у добросовісного набувача, а не з позовом про визнання договору про відчуження майна недійсним. Це стосується не лише випадків, коли укладено один договір із порушенням закону, а й випадків, коли спірне майно відчужено на підставі наступних договорів.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 26.04.2013 р. Приватне підприємство «Глобал Груп» продало Товариству з обмеженою відповідальністю «Інвест Регіон» (Відповідач-2) земельну ділянку площею 0,1500 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 кадастровий номер: 4610137500:05:001:0075, відповідний договір купівлі-продажу посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9, зареєстрованого в реєстрі за №293.

Позивачем не надано доказів того, що під час укладення договору купівлі-продажу Відповідач-2 знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, як і не доведено наявність таких перешкод, отже, відповідно до ст. 12 ЦК України, яка встановлює добросовісність набуття права власності, враховуючи, що Відповідач-2 придбав майно за оплатним договором, такий є добросовісним набувачем спірної земельної ділянки.

Таким чином, враховуючи добросовісність набуття Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвест Регіон» майна, суд розглядає дану справу за правилами ст. 388 ЦК України, а тому позовна вимога, згідно з якою позивач просить визнати недійсним договір іпотеки від 30.01.2013 укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 р., посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрований в реєстрі за №61, в частині передачі земельної ділянки площею 0,1500 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер: 4610137500:05:001:0075 в іпотеку, не підлягає задоволенню, адже подана за межею допустимих способів захисту порушеного права, у зв'язку з чим суд відмовляє в задоволені вищезазначеної позовної вимоги.

Що стосується витребування майна від Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест Регіон» суд зазначає наступне.

Відповідно до положень статей 55, 124 Конституції України та ст. З ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. А здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси в спосіб, визначений законами України, ст. 4 ЦПК України.

Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

З аналізу вказаних норм вбачається, що підставою для звернення до суду є порушення прав або охоронюваних законом інтересів особи внаслідок їх порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суда за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності або обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ч. ч. 1,3 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Витребування власником свого майна від добросовісного набувача здійснюється шляхом подання до суду позову про витребування майна від добросовісного набувача. Предметом такого позову є вимога позивача до відповідача, який є добросовісним набувачем майна, яка повинна мати відповідні підстави, що тягнуть за собою визначені законом правові наслідки.

Таким чином, вказані позивачем у позовній заяві підстави повинні підтверджувати його право власності або інше суб'єктивне право титульного володільця на витребуване майно, факт вибуття майна з його володіння та підстави для витребування майна від добросовісного набувача.

За положеннями ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача у випадках передбачених вказаною нормою права. Диспозицією наведеної правової норми чітко передбачено, що з позовом на підставі ст. 388 ЦК України до суда вправі звернутись саме власник майна. При цьому підставою позову за ст. 388 ЦК України є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з володіння добросовісного набувача (це факти, що підтверджують право власності на витребуванемайно, вибуття його з володіння позивача поза його волею, тощо). З позицій процесуального права ці та інші обставини становлять предмет доказування.

Між тим, позивач не подав належних та допустимих доказів, які б вказували, що він є власником спірної земельної ділянки і що така вибула з його володіння, саме як власника майна, не з його волі, а відтак не обґрунтував порушення своїх прав. Позивач не довів, що спірна земельна ділянка перебувала в комунальній власності, не навів підстав набуття територіальною громадою м.Львова права власності на цю земельну ділянку та не надав суду доказів здійснення землекористування спірною земельною ділянкою на підставі належним чином оформлених правовстановлюючих документів.

Суд не приймає до уваги інформацію, що викладена в листі відділу Держземагентства у м.Львові Львівської області від 27.05.2014 р. №40/3/454 про те, що згідно статистичної звітності по формі 6-зем станом на 01.01.2014 р., спірна земельна ділянка входить в межі земельної ділянки площею 1,2922 га, що перебуває в постійному користуванні ВАТ «Львівський дослідний нафтомаслозавод», оскільки вона не відповідає даним Державного земельного кадастру станом на час розгляду справи судом.

Твердження позивача про те, що спірна земельна ділянка належить Львівській міській раді та перебувала у користуванні ВАТ «Львівський дослідний нафтомаслозавод» не знаходять свого відображення в наявних матеріалах справи та спростовуються даними, що містяться в Державному земельному кадастрі, який відповідно до ч. 1 ст. 193 ЗК України є єдиною державною геоінформаційною системою відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також даних про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами, призначенням якого, згідно із ст. 194 ЗК України, є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин.

Статтею 125 ЗК України визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Так, згідно з інформацією, що надана Відділом Держземагентства у м. Львові в листі від 03.11.2014 р. за №40/11/768 згідно з даними Державного земельного кадастру право на земельну ділянку площею 0,1500 га, кадастровий №4610137500:05:001:0075 не було зареєстровано за територіальною громадою м. Львова.

Окрім цього, судом встановлено, що згідно з даними Державного земельного кадастру, що відображені на публічній кадастровій карті України, яка відповідно до ст. 36 Закону України «Про державний земельний кадастр» містить офіційні оприлюднені відомості з Державного земельного кадастру, зокрема про: кадастрові номери земельних ділянок; межі земельних ділянок; цільове призначення земельних ділянок; розподіл земель між власниками і користувачами (форма власності, вид речового права); обмеження у використанні земель та земельних ділянок; зведені дані кількісного та якісного обліку земель - межі спірної земельної ділянки площею 0,1500 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер: 4610137500:05:001:0075 не входять в межі будь-яких інших земельних ділянок. Вказане підтверджується також наявною в матеріалах справи довідкою, що видана Відділом Держземагентства у м.Львові Львівської області 21.10.2014 р. за №40/11/1370.

Судом встановлено, що згідно з даними Державного земельного кадастру у АДРЕСА_1 розташовані дві земельні ділянки, одна з яких, площею 1,2922 га знаходиться в постійному користуванні ВАТ «Львівський дослідний нафтомаслозавод», а інша, спірна земельна ділянка площею 0,1500 га, кадастровий номер: 4610137500:05:001:0075, належить на праві приватної власності відповідачеві-2 та не входить в межі земельної ділянки площею 1,2922 га.

Отже, матеріалами справи спростовуються твердження позивача про те, що земельна ділянка площею 0,1500 га, кадастровий номер: 4610137500:05:001:0075, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 перебувала у користуванні ВАТ «Львівський дослідний нафтомаслозавод» оскільки це дві різні ділянки.

Таким чином, позивач не довів обставини, на які він посилається як на основну підставу позову, а саме - що він є власником спірної земельної ділянки; при цьому відповідач вказану обставину спростував та довів, що власником спірної земельної ділянки позивач не був.

Враховуючи, вищевикладене, керуючись ст. 388 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 N 9, постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», керуючись ст. ст.10, 11, 60, 88, 209, 212, 213, 214, 215ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

В задоволенні позову Львівської міської ради до ОСОБА_1, ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест - Регіон», треті особи приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_3, Приватне підприємство «Глобал Груп», Відкрите акціонерне товариство «Львівський дослідний нафтомаслозавод», ОСОБА_4, про визнання недійсним договору іпотеки в частині передачі земельної ділянки, витребування земельної ділянки - відмовити за безпідставністю.

Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Шевченківський районний суд м. Львова шляхом подання в десятиденний термін з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя: П. Т. Едер